Міжкультурна комунікація в інформаційному просторі на макро- і мікрорівнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжкультурна комунікація в інформаційному просторі на макро- і мікрорівнях

На сучасному етапі розвитку суспільства внаслідок зростання ролі міжкультурної комунікації спостерігається підвищення наукового інтересу вчених до вивчення її проблем. Оскільки вона є багатоаспектним феноменом, що досліджується у працях культурологів, соціологів, філософів, етнологів, етнографів і лінгвістів, актуальність дослідження процесів міжкультурної комунікації привертає увагу різних сфер знань.

У період стрімкого розвитку сучасного суспільства комунікація є вагомим складником економічного, соціального, правового і культурного розвитку світу та головним джерелом визначень й образів соціальної дійсності. Основою комунікації є інформація, що формується впродовж життя людини в макро та мікроконтексті на фоні культурно зумовленої картини світу.

У сучасному світі культурні традиції, притаманні різним народам у всіх куточках планети, поєднуються в одну соціальну систему, що об'єднує американську культуру, латиноамериканську, африканську, європейську, азіатську та ін. Їх розподіл відбувається за континентальними ознаками, які за своїм масштабним поширенням © одержали назву макрокультури. Проте макрокультура має не лише відмінні особливості, а й спільні, що також впливають на їх комунікацію. В той же час кожна людина входить до складу певної суспільної групи, що характеризується своїми культурними особливостями. Структурно - це мікрокультури або субкультури, які входять до складу макрокультури. Кожна з цих груп віддає перевагу певним масмедіа, які найповніше задовольняють їхні потреби. Дослідженням міжкультурної комунікації присвячені праці провідних англійських та німецьких дослідників у сфері культурології, антропології, літературознавства, мовознавства та дидактики Е. Хола, Х. Баузінгера, й. Болтена, Д. Вундреліха, Д. Круше та ін. Огляди наукових праць за темою дослідження зумовили визначення проблемного поля, мета якого полягає у різнобічному аналізі міжкультурної комунікації на макрорівні та мікрорівні.

При цьому вирішувалися такі основні завдання: проаналізувати наукові праці, присвячені дослідженням міжкультурної комунікації; з'ясувати роль міжкультурної комунікації на сучасному етапі розвитку суспільства; визначити сутність між - культурної комунікації в інформаційному просторі на макро та мікрорівнях.

Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу та узагальнення, що допомогли проаналізувати наукові праці, присвячені дослідженням міжкультурної комунікації. Ці методи дали змогу визначити сутність міжкультурної комунікації, що може здійснюватися як на макро-, так і на мікро - рівні, забезпечуючи взаємодію різних культур, що розкриває нові можливості для їх трансформації та інтерпретації.

результати й обговорення. Усі головні соціальні процеси, до яких входять розподіл і застосування влади, розв'язання складних питань, процеси інтеграції та зміни у суспільстві, відбуваються довкола комунікації. Німецький соціолог Н. Луман, говорячи про поняття комунікації, використовує його як тотожне поняттю «соціальність», тлумачить його як сутнісну характеристику суспільства, стверджуючи, що «людські відносини і саме суспільне життя неможливі без комунікації» [1].

У свою чергу, масмедійні комунікації забезпечують поширення культурних і національних традицій різних народів, сприяють утворенню інституцій, репрезентують погляди на події та умови суспільного життя, знання й цінності, які за певних обставин засвоюються індивідами та групами. Масмедіа виступають інструментом соціалізації та інтеграції в процесі переходу знань із суб'єктивної в об'єктивну систему цінностей і норм. Шведський соціолог Карл Розенгрен вважає, що масова комунікація поєднує в собі певні смисли та зразки, які знаходять своє відображення у політиці, економіці, науці, освіті, технологіях, що тісно переплітаються з культурою в цілому [2; 3].

Французький соціолог А. Моль вважає, що засоби масової комунікації, які виступають засобами виробництва, поширення та освоєння знань про навколишній світ, сприяють формуванню «мозаїчного» типу культури, де знання є випадковою сукупністю розрізнених елементів. На відміну від класичного типу культури, для якого характерна система знань, що базується на прагненні та потребі індивідів з'ясувати причинно-наслідковий зв'язок певних суспільних явищ, для «мозаїчного» типу притаманна сукупність знань, що визначаються статистично і які люди одержують із мас-медіа. Вчений зауважує: «Сучасна людина відкриває для себе навколишній світ за законами випадку, у процесі спроб і помилок. Сукупність знань її визначається статистично, вона черпає їх із газет, із відомостей, здобутих у разі потреби. лише набувши певного обсягу знань, людина починає виявляти приховані в ньому структури. Вона йде від випадкового до випадкового, проте іноді це випадкове є вельми істотним» [4]. Отже, йдеться про те, що засоби масової комунікації виступають домінуючим фактором сучасної культури. Вони формують картину світу людини. Тому в контексті їх діяльності міжкультурна комунікація постає як процес взаємодії різних картин світу. Медіатексти, що повідомляють про реалії інших соціокультурних спільнот або безпосередньо адресовані аудиторії іноземних держав, посідають вагоме місце у міжкультурному діалозі як у плані широти охоплення аудиторії, так і за масштабами комунікативного впливу.

ЗМК поряд із сім'єю, школою, друзями є агентами передачі культурної інформації. Вони відкривають нові можливості ознайомлення з досягненнями культури й мистецтва та особливостями різних культур і субкультур. Це сприяє взаєморозумінню, зняттю соціальної напруженості, усвідомленню суспільством необхідності спадкоємності культури, збереженню культурних традицій та інтеграції суспільства як бажаного результату міжкультурної комунікації.

Австрійський філософ Л. Вітгенштейн вважає, що на процес комунікації впливають соціокультурні чинники та функціонування соціокультурно зумовлених вербальних та невербальних комунікаційних засобів, які забезпечують функціонування міжкультурної комунікації [5, с. 31-43; 6]. Філософ виокремлює три основні аспекти дослідження міжкультурної комунікації: соціологічний, лінгвістичний, комунікативний. Соціологічний аспект дозволяє ідентифікувати систему комунікативних зв'язків крізь призму потреб та інтересів індивідів, ураховуючи національні та етнічні особливості суспільства. Лінгвістичний аспект характеризується вербальними й невербальними засобами комунікації, мовленнєвими стилями, способами підвищення ефективності міжкультурного спілкування. Комунікативний аспект полягає у розвитку міжгрупових зв'язків між індивідами, яким притаманні певні комунікативні навички та вміння тощо.

Кожна мікрокультура має подібні та відмінні риси зі своєю материнською культурою, завдяки якій її представники однаково сприймають світ. Проте материнська культура відрізняється від мікрокультури етнічною та релігійною приналежністю, географічним розташуванням, економічним станом, демографічними характеристиками тощо. Теоретик мультикультуралізму Ч. Тейлор пише: «Інші культури існують, і ми повинні й надалі жити разом - водночас як у межах усього світу, так і перемішані в кожному окремому суспільстві» [7]. Таким чином, процес взаємодії та взаємовпливу різних культур сприяє поширенню міжкультурної комунікації, яку можна розглядати на макро і мікрорівнях. Міжкультурна комунікація на мікрорівні здійснюється в декількох формах: міжетнічна комунікація, контркультурна комунікація, комунікація серед соціальних класів і груп, комунікація між представниками різних демографічних груп, регіональна комунікація, комунікація в діловій культурі [8].

Міжкультурна комунікація на мікрорівні вимагає стикування певних мовних кодів і концептів, що створюють міжконцептуальний простір, який залежить від рівня культурномовної компетенції комунікантів. Наприклад, контркультурна комунікація відбувається між представниками материнської культури й тими її елементами та групами, які незгодні з пануючими цінностями та ідеалами материнської культури. Така комунікація забезпечує відмову від цінностей домінуючої культури і висуває власні норми і правила, протиставляючи їх цінностям більшості.

Комунікація серед соціальних класів і груп, які віддають перевагу певним засобам масової інформації за тематичною, професійною, віковою чи іншою класифікаціями здійснюється на відмінностях між їх інформаційними потребами. Адже у світі немає соціально однорідних суспільств, тому виникають субкультури, які керуються закономірністю переходу від одного мовного коду до іншого, що зумовлюює процес трансформації міжкультурної комунікації. Він дозволяє поєднувати в одне ціле ціннісноаксіологічні та онтологічні аспекти людської діяльності, яка відображається у текстах друкованих видань, що дає змогу розглядати культурні феномени як знаки, які містять у собі певну інформацію. Тому важливим фактором міжкультурної комунікації є здатність суб'єктів взаємодії правильно інтерпретувати знакові системи. Істотним бар'єром при цьому є культурні відмінності у сприйнятті, розумінні й оцінюванні одних і тих самих предметів, явищ і процесів. Під час інтерпретації символів результати їх сприйняття у різних культурах можуть бути різні, вони коливаються від повного збігу до істотної розбіжності між суб'єктами. Обмін символами між культурами полягає у прийнятті культури реципієнта символів культури комунікатора. Як зазначає Ч. Пірс, у культурах із мінімальним коефіцієнтом культурних відмінностей різночитання в інтерпретації конкретного символу будуть незначними [9]. Однак автор підкреслює, що в культурах, де коефіцієнт культурних відмінностей досить високий, різночитання в інтерпретації символу можуть вищими. При цьому необхідно зауважити, що кожен символ потенційно відкритий для нових інтерпретацій, оскільки цей процес нескінченний. Тобто, підхід до проблеми культурних відмінностей полягає в пошуку, описі та інтерпретації етнічних, соціальних, міфологічних, релігійних, художніх і політичних символів, що функціонують у тій чи іншій культурі, а також у їх порівнянні з символами інших культур.

Міжкультурна комунікація на макрорівні - це цілісне, багатоаспектне та багатостороннє сприйняття і пізнання дійсності. Відомі два підходи до розуміння між - культурної комунікації на макрорівні. За першого підходу культура стає об'єктом спостереження. За другого - культура не підлягає порівняльним чи аналітичним факторам й існує у своєму первинному вигляді, що дозволяє осягнути іншу культуру через літературу чи мистецтво цієї культури. Обидва підходи взаємозв'язані, завдяки чому створюються, зберігаються і накопичуються норми, цінності та знання, що сприяє взаємозбагаченню різних культур.

Культура функціонує на рівні виробничої діяльності та комунікації, де діяльність охоплює культурний та комунікативний аспекти, які використовуються людьми у вигляді навичок, вмінь та знань, що знаходяться у соціальній пам'яті людей, які є носіями індивідуальної культури. У культурі може відбуватися злиття масової культури і масової комунікації, які в тандемі продукують культурні цінності за допомогою засобів масової комунікації, що культивують людські цінності, типи соціальної поведінки, уявлення тощо. Проте американський соціолог Дж. Лалл вважає, що величезні темпи загальносвітового впливу винаходів цивілізації у сфері інформації призводять не лише до культурної уніфікації людей, а й певною мірою обмежують їх культурну різноманітність [10, с. 17-19].

Німецький філософ і соціолог Ю. Габермас писав, що культура наблизилася до ідеї створення «ідеальної комунікативної спільноти», що сприяє формуванню певних комунікативних дискурсів, спільних для різних культур, які прагнуть взаємодіяти між собою [11, с. 138-151].

Таким чином, міжкультурна комунікація може здійснюватися як на макро, так і на мікрорівні, забезпечуючи взаємодію різних культур, що розкриває нові можливості для їх трансформації та інтерпретації.

Висновки. Міжкультурна комунікація є атрибутом соціокультурної життєдіяльності суспільства, в якому відбувається взаємодія між носіями різних культурних спільнот, спрямована на досягнення взаєморозуміння, подолання негативних стереотипів і формування готовності до діалогу. Вона забезпечує поширення культурних і національних традицій різних народів, репрезентуючи погляди на події та умови суспільного життя, знання і цінності, що за певних обставин засвоюються індивідами та групами людей, яким притаманні певні культурні відмінності.

На макрорівні міжкультурна комунікація дозволяє осягнути іншу культуру через літературу чи мистецтво цієї культури, що сприяє їх взаємозбагаченню. Вона - інструмент, який впливає на культури, що контактують між собою в сучасному інформаційному світі. Кожен індивід може знайти в культурі іншого народу і те, що відрізняє представників різних культур один від одного, і те, що водночас їх об'єднує.

Міжкультурна комунікація на мікрорівні ґрунтується на інтерпретації етнічних, соціальних, міфологічних, релігійних, художніх та інших знань і вмінь, що існують у тій чи іншій культурі.

Література

міжкультурний комунікація суспільство

1. Луман Н. Невероятные коммуникации / Н. Луман // Проблемы теоретической социологии. - Спб., 2000. - Вып. 3. - 370 с.

2. Соціологія: навч. посіб. / за редакцією С.О. Макеєва. - К.: Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1999. - 344 с.

3. Щербина А.М. Соціокультурні регулятиви людської діяльності в технологіях масової комунікації: дис…. канд. філос. наук: 09.00.04 / Щербина Анатолій Михайлович; Інт філос. ім. Г.С. Сковороди НАН України. - К., 2010. - 229 с.

4. Библер B.C. Культура. Диалог культур (опыт определения) / B.C. Библер // Вопросы философии. - 1989. - №6. - 327 c.

5. Byram M. Teaching and assessing intercultural communicative competence / M. Byram. - Clevedon: Multilingual Matters LTD, 1997. - 121 p.

6. Тейлор Ч. Мультикультуралізм і «Політика визнання»: есей / Ч. Тейлор. - К.: Альтерп - рес, 2004. - 172 c.

7. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация / С.Г. Тер-Минасова. - М.: Слово, 2000. - 624 с.

8. Пирс Ч. Избранные философские произведения / Ч. Пирс // Пер. с англ. К. Голубович, К. Чухрукидзе, Т. Дмитриева. - М.: логос, 2000. - 448 с.

9. Галл Д. Мас-медіа. Комунікація. Культура. Глобальний підхід / Д. Галл. - К., 2002. - 264 c.

10. Костенко Н.В. Парадигми та фактичності нових мас-медіа / Н.В. Костенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №1/2. - С. 138-151.

Размещено на Allbest.ru