Імміграція як об'єкт аналізу в сучасній науковій літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІММІГРАЦІЯ ЯК ОБ'ЄКТ АНАЛІЗУ В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Анастасія Проценко

Анотація

Стаття аналізує імміграцію як суспільне явище в аналізі сучасної мігрантознавської літератури. Стверджується, що вказане явище є знаними не тільки для розуміння процесів в країна джерелах чи країна реципієнтах імміграції,але як глобальний виклик, котрий у т.ч. має безпековий вимір.

Ключові слова: імміграція, мігрантознавтсво, джерела імміграції, інтеграція іммігрантських спільнот, приймаюче суспільство.

Annotation

Anastasija Procenko. Immigration as an object of analysis in contemporary scientific literature.

The article analyzes immigration as a social phenomenon in the analysis of migration studies' literature. It is alleged that the phenomenon must be investigated not only for understanding of the processes of the sources, recipient countries of immigration, but as a global challenge, which also includes a security dimension.

Keywords: immigration, migration studies, sources of immigration, integration of immigrant communities, receiving society.

Виклад основного матеріалу

Представники українського етносу перебувають на всіх континентах земної кулі. Очевидно, що одні виїздили за власним бажанням, а інших вивозили насильно з їхніх автохтонних земель. Поза Україною проживає за різними підрахунками майже 20 млн. осіб українського походження. На сьогодні проблема імміграції посідає важливе місце серед проблем глобального масштабу. Глобальною вона стала вважатися в останні десятиліття. Саме наприкінці XX на поч. ХХ ст. різко зросла кількість мігрантів у всьому світі. Вони перетворилися на виклик міжнародній безпеці загалом та національній безпеці деяких країн зокрема¹. Міграційні процеси, сильно детерміновані змінами, що відбуваються в житті одного чи (частіше) відразу декількох суспільств, і в цьому значенні є індикатором розвитку практично будь-якої з його сторін політичної, етносоціальної, стану ринків праці і т.д.² Тепер проблема вийшла за межі задоволення соціально-економічних потреб мігрантів, перемістившись у площину політичних та культурнорелігійних вимог. Як наслідок, у багатьох провідних країнах утворилися етнонаціональні та етноконфесійні анклави іммігрантів, які не адаптуються у світському суспільстві, а їх інтереси все частіше суперечать законам і традиціям країни проживання, „створюючи відчутний соціальнополітичний дисбаланс”³. Незважаючи на щедрі соціальні пільги і численні засоби заохочення в окремих країнах, у цілому рівень народжуваності падає вже три десятиліття. Підвищення освітнього рівня і нові кар'єрні можливості жінок розвинених країн призвели до ситуації, коли майже кожна п'ята жінка у Фінляндії, Німеччині, Італії та Нідерландах до 40 років бездітна⁴. Така мода на добровільне “free-child” і є результатом того, що сотні мільйонів чоловік і жінок воліють мати менше дітей, ніж необхідно для відтворення корінного населення. Зовсім протилежні процеси відбуваються в країнах, що розвиваються. За оцінками експертів, населення працездатного віку в цих країнах збільшуватиметься в середньому до 50 млн. чоловік на рік, і найбільше в тих країнах, в яких економіка розвивається найбільш повільними темпами⁵. Але попри економічні та соціальні наслідки через нерівномірний демографічний розвиток суспільства провідні країни зітнулись з іншою не менш важливою проблемою. Так, за даними Єврокомісії, чисельність населення вже падає в таких країнах, як Угорщина, Латвія, Литва, Естонія, Словаччина та Чехія. Навіть в Італії, Іспанії, католицьких країнах з традиційно високим рівнем народжуваності показник сумарної фертильності менший, ніж 1,3 дитини на одну жінку⁶. Це достатньо невисокий показник, якщо його співставити із класичним показником „відтворення населення”, що становить 2,1 дитини на одну жінку дітородного віку. За певними оцінками при збереженні такого темпу Німеччина до 2050 року втратить 11% власного населення, Австрія 14%, Іспанія 24%, Італія 28%⁷. В цілому Європа протягом півстоліття втратить 40 млн. мешканців⁸. Протилежна тенденція частка іммігрантів у структурі населення західноєвропейських країн складає від 5-6 до 17-18%⁹. Наприклад, в Нідерландах іноземці офіційно складають трохи більше 5% від загального складу населення країни¹⁰. Однак, якщо сюди зарахувати мігрантів, які стали громадянами країни, а також тих голландців, один із батьків яких є неголландського походження, то ця цифра зросте до 16%¹¹. В деяких мегаполісах Північної Америки більше половини населення або народились за межами країни, або є прямими спадкоємцями мігрантів¹². Так, наприклад, третина населення найбільших сучасних канадських мегаполісів не є уродженцями цієї країни¹³.

Проблемі імміграції присвячена велика кількість праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, оскільки ця проблема є вкрай актуальною. Зокрема, серед праць вітчизняних авторів слід виділити таких дослідників, як П.Карташов, М.Толстанов¹⁴, які, аналізуючи міграційні процеси, спробували з'ясувати їх економічні та політичні причини і наслідки.

Наприкінці XX на поч. ХХІ ст. кількість іммігрантів значно зросла, об'єктивні причини цього розглядає Ю.Ожиївська¹⁵. Дослідниця наголошує як на позитивних, так і на негативних моментах імміграційного процесу та висвітлює основні причини наростання імміграційних напливів у сучасну епоху. Слід звернути увагу на таку дослідницю, як О.Ровенчак¹⁶, яка не лише аналізує таке явище, як міграція, але й вказує на можливі шляхи подолання негативних наслідків, які виникають внаслідок некерованого імміграційного процесу. Власні методи щодо можливих шляхів подолання негативних наслідків імміграції пропонує і такий український дослідник імміграційних процесів, як І.Цапенко¹⁷. Він пропонує нові підходи і нові інструменти щодо імміграційної політики, надаючи особливої уваги зовнішній допомозі розвинених країн відсталим, лібералізації зовнішньої торгівлі та іноземним інвестиціям. Такі заходи дозволяють, на думку дослідника, впливати на імміграційні процеси ще на стадії, яка передує переїзду іноземця. Дослідник також стверджує, що тільки за рахунок спільної міжнародної координації імміграційних процесів можливе ефективне управління міждержавними міграційними потоками.

Серед проблем імміграції важливе значення займає проблема нелегальної імміграції. Цій проблемі присвятила свої праці вітчизняна дослідниця імміграційних процесів, кандидат юридичних наук, І.Сєрова¹⁸, яка, визнаючи всю важливість проблеми, наголошує на тому, що ця проблема на сьогодні набула нових масштабів і є серйозною загрозою світовій спільноті. Тому нагальною потребою сучасного світового співтовариства є співпраця усіх країн-суб'єктів міжнародних відносин в узгодженні їх міграційних інтересів та особливостей шляхом вироблення міжнародних норм щодо проблеми нелегальної міграції.

Варто виділити групу науковців, які розглядали проблему імміграції і разом із тим визнали її необхідність, зважаючи на зростаючу проблему падіння народжуваності у провідних сучасних країнах. Це такі науковці, як І.Дейвідсон¹⁹, Б.Хорьов та І.Ушкалов²⁰. У своїх працях ці дослідники наводять суттєві аргументи на користь імміграції як вирішення проблеми зменшення народжуваності. Дослідники стверджують, що з цією проблемою гостро зіткнулися європейські нації, і спад населення у „традиційних націях” може бути стриманий тільки за рахунок значної імміграції.

Майже нерегульована нелегальна імміграція викликає збоку держав бажання посилити законодавчу базу щодо врегулювання імміграційних процесів. Становлення і розвиток законних засобів подолання негативних процесів імміграції і регулювання трудової імміграції відображені у праці Т.Будзінського²¹. З'ясовує сутність імміграційних процесів та основні їх прояви також чернівецька дослідниця В.Бурдяк²². У своїй фаховій статті науковець вказує на значний вплив імміграції на зміни у демографічній структурі населення приймаючої країни.

Досліджує демографічну ситуацію у світі і німецький політолог С.Ангенендт²³, який також наголошує на демографічних змінах внаслідок зменшення народжуваності у розвинених країнах. Демографічна ситуація у країнах, що розвиваються, навпаки, має протилежний напрям народжуваність має досить високий рівень. Вплив імміграції на національний склад населення відмічає і дослідник А.Романюк²⁴. У своїй праці він досить вдало підкреслює всю важливість проблеми, оскільки наслідки глибокої модифікації етнічної структури може призвести навіть до загрози зникнення нації як культурно і етнічно однорідної спільноти.

Він наголошує також на тому, що питання імміграції породжує велику кількість суперечок і поляризацію суспільної думки. Висвітлюють поляризацію суспільної думки довкола викликів, які творять імміграційні напливи, такі українські дослідники, як О. Малиновська, О. Пінчук та, на жаль, нині вже покійний фахівець у сфері мігрантознавства А. Шлепаков²⁵.

Щодо розгляду проблеми наслідків імміграції для приймаючої країни то увагу дослідників привертає насамперед ситуація в Канаді. Впродовж тривалого часу у цій країні відбувалась дискусія стосовно того, вважати Канаду поліетнічною, двокультурною чи однорідною політичною нацією.

У своїх працях науковці висвітлюють складність проблем, спричинених імміграцією для націєтворення приймаючої країни. Автори наводять чіткі аргументи і критерії того, коли емігрантська країна перетворюється в іммігрантську. Свої думки з приводу цього питання розкрили такі дослідники, як Ф.Ганауер²⁶, А.Дернбах²⁷, А.Райман²⁸. Дослідники сучасних імміграційних процесів безумовно є свідками значних трансформацій в імміграційному законодавстві. Стосовно нового імміграційного закону відбулись численні наукові дискусії, які породили велику кількість праць. Наприклад, німецький політолог Д.Мюллер²⁹ аналізує те, чим є насправді новий імміграційний закон і що він нового принесе для країни імпортераімміграції.

Процес падіння народжуваності серед корінного населення приймаючої країни привернув увагу дослідників, політичних діячів і навіть політичних оглядачів відповідних газетних чи журнальних. Зокрема, німецький вчений Б.Освальд³⁰ стверджує, що демографічна проблема набуває загострених рис. Оскільки корінне населення приймаючої країни поступово зменшується, то можливим варіантом припинення цього процесу є іммігранти, які можуть заповнити ці прогалини у корінного населенні. Але іммігранти це зовсім інша „нація” із власними традиціями, релігією, мовою, і часто їх інтеграція є досить складною. Процеси інтеграції іммігрантів у приймаюче суспільство вивчали Ф.Дрішнер³¹, Г.Мершман³², К.Райсландт³³. Дослідники відзначають всю важливість інтеграції іммігрантів і визнають, що для вдалої інтеграції необхідні суттєві кроки збоку влади, які б сприяли цьому процесу. Але зважаючи на значні існуючі меншини на території приймаючої країни, які мають свої школи, бізнесові та торговельні установи, займають цілі квартали найбільших мегаполісів, інтеграція їх є досить складним явищем.

Імміграція як джерело збагачення приймаючого суспільства є вкрай необхідною. Це стверджує дослідник У. Пошардт³⁴. На його думку, потреба в імміграції змінює й економічні пріоритети приймаючого суспільства. Заслуговує на увагу такий дослідник у сфері мігрантознавтсва, як М.Вагнер³⁵, котрий досліджує імміграційні процеси та аналізує наслідки прийняття „селективних” імміграційних законів, які викликають масові протести іммігрантів. Дослідник стверджує, що імміграційні процеси набули глобального значення, і одна держава не в силі самостійно вирішити комплекс проблем, спричинених імміграційними впливами.

Дослідниця Нейя Гамдауї (Neija Hamdaoui)³⁶, яка також вивчає імміграційну проблематику, зазначає, що майже третина всіх сьогоднішніх жителів багатьох приймаючих розвинених країн мають іммігрантське коріння.

Фахівець-іммігрантознавець В.Кабіс³⁷ при дослідженні впливу імміграції на приймаючу країну наголошує, що для адекватного і об'єктивного вивчення феномену імміграції варто враховувати різницю між поняттями „іноземець” та „іммігрант” в офіційній статистиці країни-донора імміграції.

Важливим моментом у дослідженні імміграційних процесів є вивчення різноманітних аспектів виникнення та формування етноконфесійних меншин, особливо арабо-мусульманської, оскільки більшість іммігрантів у сучасних міграційних потоках становлять саме прихильники ісламського віросповідання. Ретельний аналіз у цій сфері проводить французька дослідниця А.Васмунд³⁸, яка в своїй праці наполягає на тому, що інтеграція цієї меншини є досить важкою, зважаючи на самоізоляцію у тих районах їхнього поселення, де їх оточують лише земляки. Подібні думки висловлює українська дослідниця В.Орлик³⁹. Вітчизняний науковець відзначає те, що створення чисельних мусульманських організацій, громадських рухів та релігійних громад все активніше проявляється у суспільно-політичному житті країни перебування.

Небажання інтегруватися іммігрантів у приймаюче суспільство супроводжується негативними подіями, які виникають внаслідок цього. Цю проблему вивчають такі вітчизняні науковці, як О.Приходько⁴⁰, А.Лазарєва⁴¹. Вони наголошують на тому, що політика сучасних урядів приймаючих країн повинна змінити „наївно-відкриту” гостинність на насторожену селективність щодо іноземців, зважаючи на події осені 2005 року.

Варта нашої уваги праця Г.Файя⁴², сучасного французького політолога, який стверджує, що іммігранти вихідці з країн „Третього світу” є „колонізаторами”, оскільки їх масовість і небажання інтегруватись свідчить про світоглядну безодню, яка розділяє новоприбулих і корінних жителів, а цей феномен є неподоланним. Тому влада приймаючої країни, на його думку, повинна зробити все, щоб припинити імміграцію із цих країн.

Інша група науковців, яку ми виділимо, це дослідники імміграційних процесів Ф. Рьотцер⁴³, який ставить проблему імміграції у залежність від завдань національної безпеки. Солідарні з ним такі фахівці як Ф. Айшман⁴⁴, К. Мерсшмен⁴⁵. Вони вказують на необхідність вироблення нової стратегії щодо імміграційної політики є неминучою, якщо приймаюча країна об'єктивно спрогнозує наслідки імміграції. Серед наукових праць з досліджуваної тематики, на наш погляд, виділяється найбільш новітня публікація у вітчизняній політології, присвячена аналізу соціальній інтеграції іммігрантів у Канаді чернівецького науковця В.Ю. Макара⁴⁶.

Велика кількість зарубіжних авторів також активно займається канадознавчою проблематикою у сфері міграційних та етнонаціональних студій, в першу чергу, це англомовні та франкомовні автори досліджуваної нами країни, оскільки вказана проблема на даний момент є вкрай актуальною для їх батьківщини. імміграція суспільний соціальний міграційний

Отже, можна простежити, що навіть німецькомовні автори, аналізуючи фактори трансформації суспільства під впливом імміграції, спонукають інтелектуальні кола своєї країни дивитись на приклад близької за соціально-економічною структурою та державним устроєм Канадської федерації. Саме тому така увага була приділена німецькомовним авторам. Тому такий знаний німецький політолог, як Р.Гайслер, свою розгорнуту статтю назвав „Багатокультурність в Канаді модель для Німеччини?”⁴⁷ Дослідник, аналізуючи політику багатокультурності в Канаді, звертає увагу, насамперед, на етнічну різноманітність канадського суспільства і на особливість його політичної філософії в етнонаціональній сфері. Він наголошує також на тому, що, незважаючи на те, що „багатокультурність” є досить прийнятною етнополітичною моделлю для канадського суспільства, вона завжди піддавалась критиці. Головний аргумент такої критики: політика „багатокультурності” посилює етнічну самоізоляцію іммігрантів у етнічних гетто, а значить, блокує перспективу належного функціонування громадянського суспільства.

Інший німецький дослідник Д.Гьордер⁴⁸, досліджуючи імміграційну ситуацію у Канаді, відстежує, наскільки зміна імміграційної ситуації у Країні кленового листка спонукає владні кола Канадської федерації шукати адекватну модель націєтворення. Такі німецькі іммігрантознавці, як О.Кьолер та С.Оттен⁴⁹, досліджуючи основні моменти канадських імміграційних законів, прагнуть віднайти зв'язок між законодавчими офіційними приписами та реаліями перебування іммігрантів на території Канади. Дослідники позитивно оцінюють дії канадської влади, яка постійно шукає ефективних заходів інтеграції іммігрантів у нове суспільство. Така чимала кількість наукових здобутків у сфері вивчення сучасних міграційних факторів у глобалізованому світі є свідченням як наукової, так і суспільної значущості вказаної проблематики.

Перелік посилань

1. Толстанов М.К., Карташов П.І. Міграційні процеси в Європейському Союзі минуле та сучасне. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php ?s=gupr1&issue=2005_3.

2. Ровенчак О. Інтенсифікація міграційних процесів як чинник безпеки розвинутих держав. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.jimagazine.lviv.ua/seminary/2003/sem11-11.htm.

3. Орлик В. Європа мусульманська. [Електронний ресурс]. Режим доступу: //http://www.zn. kiev.ua/nn/show/504/47258/.

4. Angenendt S. Demografische Entwicklung. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bpb.de/-themen/-SJRG-90A0-,Demografische_-Entwicklung.html.

5. Ibid.

6. Європа переживає небувалий спад народжуваності. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//www.rsnews.net/-index.phtml?-snow=-themes&theme=164&lang=UKR.

7. Ibid.

8. Ibid.

9. Малахов В.С. Национализм как политическая идеология: Учебное пособие. М.: КДУ, 2005. С. 253.

10. Там же. С. 260.

11. Там же.

12. Там же. С. 254.

13. Там же.

^{14. 14}Толстанов М.К., Карташов П.І. Міграційні процеси в Європейському Союзі: минуле та сучасне. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=gupr1&issue=2005_3.

15. Ожиївська Ю. Еміграція проблема сьогодення. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/03/24/3767.

16. Ровенчак О. Інтенсифікація міграційних процесів як чинник безпеки розвинутих держав // http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2003/ sem11-11.htm.

17. Цапенко И. От иммиграционного контроля к управлению иммиграционными процессами // МЭМО. 2001. №10. С. 23 33.

18. Сєрова І. Теоретико-концептуальні проблеми міжнародно-правового визначення нелегальної міграції та механізмів протидії даному явищу. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2193.

19. Дейвідсон I. Старіння Європи та міфи імміграції. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.day.ua/61463/.

20. Хорев Б. С., Ушкалов И. Г. Демографическая карта Европы в начале третьего тысячелетия // Известия Всесоюзного Географического Общества. 1988. Т. 120. Вып. 6. С. 563 565.

21. Будзінський Т. Європейський Союз і проблема трудової міграції. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/conf-febr2005/vystupy.htm.

22. Бурдяк В. Проблеми міграційних меншин у Західній Європі // Буковинський журнал. 2004. №2. С. 111-118.

23. Angenendt S. Demografische Entwicklung. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bpb.de-/themen/-SJRG-90A0,-Demografische_Entwi-cklung.html.

24. Романюк А. И. Демографическое будущее развитых обществ: между детерминизмом и свободой выбора // Социальные исследования. 1999. №3. С. 70-79.

25. Шлепаков А.М. Малиновська О.А. Пінчук О.М. Еміграція населення України: соціальноекономічні аспекти та можливі наслідки. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//www.niss. gow.ua/book/Malinovs/004. Htm.

26. Debatte Einwanderungsland oder nicht eine Frage, viele Antworten von Florian Hanauer [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. welt.de/data/2007/01/19/1181474.html?s=2.

27. Wir sind kein Einwanderungsland /Von Andrea Dernbach. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.tagesspiegel.de-/politik-/archiv/07.12.2006/2948770.asp.

28. Reimann A. Міration in Deutschland. [Електронний ресурс]. Режим доступу: //http://www. spiegel.de/politik/deutschland/0,1518,454762,00.html.

29. Muller D. Das „neue” Einwanderungsgesetz. Was besagt es? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. dash. org/dossier-/15/-03_-einwan derungsgesetz.html.

30. Oswald B. Ohne Zuwanderung sinkt die Bevolkerung [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sueddeutsche.de/-deutschland/schwerpu nkt-/40/11029/7/index.html/deutschland-/artikel/833/ 1832/article.html.

31. Drieschner F. Ist Mulitkulti schuld? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zeit.de/ 2006/16/contra.

32. Merschmann H. Integration [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://forum.jurathek.de/showthread.php?t=29837&page= 15.

33. Reifilandt C. Migration und Integration in Deutschland. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bpb.de-/themen/-T0P083A0,-Migration_und_Integration_in_Deutschland.html.

34. Poschardt U. Ist Multikulti schuld? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zeit.de/ 2006/16/Multikulti_headline.

35. Wagner M. Dreiergipfel in Cancun. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.tagess chau.de/aktuell/meldungen-/0,1185,OID-5382100_NAV_REF1,00. Html.

36. Hamdaoui N. Die Nation ist den Immigrante dankbar [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.diplomatie.gouv.fr/label_France-/57/de/11.html.

37. Kabis V. Einwanderer in Frankreich [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.isoplan. de/aid/index.htm/2003-3/-frankreich.htm.

38. Wasmund A. Die Vorgeschichte des Islams in Frankreich [Електронний ресурс]. Режим доступу: www. schuelerwettbewerb.-nlpb. -de/-GY-Uslar/frankreich.htm.

39. Орлик В. Європа мусульманська [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zn.kiev. ua/nn/show/504/47258/.

40. Приходько О. Вправи з хусткою [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zn.kiev. ua/nn/show/478/45365/.

41. Лазарєва A. Франція боїться Франції. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zn. kiev.ua/nn/show/572/51786/.

42. Фай Г. Всемирный переворот. Эссе о новом американском империалазме. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.velesova-sloboda.sl ed.name/geo/guillaume-faye-worldwide-coup-ru.html.

43. Rotzer F. Immigranten (teilweise) unerwunscht [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.heise.de/tp/r4/artikel/21/21197/1.html.

44. Aischmann F. Ein Tag ohne Einwanderer [Електронний ресурс]. Режим доступу: //http://www. tagesschau.de-/aktuell/-meldungen/-0,1185,OID5483514_REF1,00.html.

45. Merschmann H. Integration. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //forum.jurathek.de/ showthread.php?t=29837&page= 15.

46. Макар В. Ю. Соціально-політична інтеграція українців у полі етнічне суспільство Канади. Чернівці: Прут, 2006. 284 с.

47. Geifiler R. Multikulturalismus in Kanada Modell fur Deutschland? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bpb.de/publikat-ionen/XPXZV2,4,0,-Multikulturalismus-_in_Kanada_Modell_f%FCr_Deutschland.-html.

48. Hoerder D. Kanada: Einwanderung und ethnische Gruppen [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://library.fes.de-/fulltext/asfo/010170 02.htm.

49. Kohler O., Otten S. Einwanderung. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.wissen. swr.-de/sf/wissenspool-/bg0027/-kanada/-wis-sen/ montreal_babylon_liegt_am_st_lorenz_strom.-html.

Размещено на Allbest.ru