Особливості вивчення соціальних потреб як предиктора суб'єктивного благополуччя особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОТРЕБ ЯК ПРЕДИКТОРА СУБ'ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

Актуальність проблеми

В умовах споживацького суспільства провідною запорукою ідеального життя вважається задоволеність потреб. Під впливом економічних змін та трансформації суспільних цінностей питання задоволення не стільки матеріальних, скільки соціальних потреб набуває неабиякої значущості та вимагає перегляду усталених наукових концепцій. Незважаючи на значні здобутки у вивченні потреб, нез'ясованими залишається низка питань як методологічного (єдиного визначення та переліку базових потреб так і не існує), так і методичного (наприклад, критерії визначення потреб) плану. Залишаються неясними джерела потреб: чи є вони вродженими, універсальними, чи культурно специфічними.

В психології та соціології ступінь вдоволеності матеріальних та соціальних потреб розглядається як головний параметр якості життя, а задоволеність життям інколи взагалі зводиться до суджень про ступінь задоволення потреб (Parmenter, 1988). Також ставився знак рівності між задоволеністю потреб та благополуччям (Dolan et all., 2007). Зокрема, голландські вчені дають таке визначення: "Суб'єктивне благополуччя відображає ступінь, в якій цілі (потреби) людей досягнуті (вдоволені)" [23, р. 316]. Відповідно, для того, щоб знати мету побудови ідеального майбутнього суспільства, необхідно з'ясувати зміст, діапазон та структуру людських потреб.

Теоретичний аналіз результатів

Теорія людських потреб має давню історію, починаючи з доробку В. МакДаугала (1908), З. Фрейда (1920) та Х. Мюррея (1938). Однак незважаючи на реалізацію численних емпіричних та теоретичних досліджень даного феномену, питання потреб в психологічній науці залишається дискусійним. Однією з причин такої ситуації є те, що даним поняттям в наукових розвідках позначають цілий клас явищ. Наприклад, Е. Десі та Р. Райян (2000) взагалі визначають потреби як специфічні якості досвіду, необхідні всім людям, для того щоб процвітати [8].

Д. Гаспер (2010) розділяє потреби за такими ознаками [13]:

1. потреби як пріоритет функціонування та потреби-інструменти (satisfier) (речі, що дозволяють нам функціонувати). Наприклад, пріоритет "гарні стосунки" вимагає таких "інструментів" як прийняття, підтримка тощо; пріоритет приналежність вимагає наявності різних груп. Інструменти досить динамічні, тоді як потреби, що вони задовольняють, стійкі;

2. досягнення і можливість досягнути (функціонування та здібності) (у М. Селгімана - сили);

3. порядок пріоритетів (спочатку освіта та здоров'я, потім зайнятість та житло);

4. різні типи діяльності (для політиків та суспільної свідомості погляди на потреби різні).

Даний автор запропонував рівневу теорія потреб. На думку Д. Гаспера (2005) потреби мають декілька значень: 1) оцінно-нейтральний опис: посилання на бажання, нужду або потенціал (S); 2) необхідна умова для досягнення мети (залежить від статусу цілі та її важливості) - нормативна потреба (N); 3) сильна нормативна вимога (необхідно та дійсно важливо) - нормативний пріоритет (P) [14]. Він вводить поняття інструментального редагування S^N^-P (може включати більш трьох ланок) та розрізняє потребу-пріоритет та потребу-інструмент (satisfier). Відповідно благополуччя може забезпечити або задоволення "реальних потреб", або "реальні потреби" породжують ті потреби, задоволення яких і призводить до благополуччя.

Не зупиняючись детально на методологічних проблемах вивчення потреб, з'ясуємо особливості, ієрархію та джерела соціальних потреб, які є головними детермінантами суб'єктивного благополуччя в цілому, та його соціальної складової зокрема. Найголовнішими для розуміння феномену суб'єктивного соціального благополуччя є два питання: 1) які потреби можна віднести до соціальних (переліки різних авторів суттєво відрізняються, тому постає проблема визначення предмету соціальних потреб; за змістом подібні переліки перетинаються, наприклад, використовуються поняття: "повага", "схвалення", "пошана", "гордість", "честь", "схвалення", "висока оцінка" як описові характеристики одного й того ж явища), 2) як потреби співвідносяться між собою: утворюють чітку ієрархію або взаємозамінні.

Найбільшого поширення набула теорія базових потреб (approach basic needs), яка спирається на ідею, що всі бажання та прагнення людини можна звести до обмеженого переліку, притаманного будь- якій людині, тобто універсального та кінцевого. Останнім часом даний підхід піддається критиці. Так, Н. Стерн ще в 1989 р. зауважив: "У ідеї базових потреб є серйозні недоліки. Які потреби є базовими та більш важливими, чиє забезпечення повинно бути на достатньому рівні? Що робити, якщо вищі рівні недосяжні, як ми повинні виміряти та оцінити рівень досягнень? Хто вирішує, які потреби є базовими та який рівень відповідний? В якому сенсі вони є базовими, якщо люди, які можуть їх задовольнити, не хочуть цього робити? Як цей вибір впливає на нашу оцінку політики? Як базові потреби пов'язані з рівнем життя?" [36, р. 645].

В значній частині теорій зарубіжних дослідників потреби не стільки класифікуються, скільки перераховуються. Ведеться пошук узагальненого переліку. Однак незважаючи на численні дослідження [5; 8; 12; 14; 15; 17; 21; 33; 36], питання базових соціальних потреб так і залишається дискусійним. В ході емпіричних досліджень були запропоновані різноманітні переліки (Г. Мюррей, Р. Костанза, М. Макс- Ніф), однак вибір часто спирався на особисті уподобання дослідника.

Поштовх для побудови класифікації потреб дала теорія Е. Аллардта (1973), який виділив три класи потреб: "Мати" - потреби, пов'язані з матеріальними умовами, необхідними для виживання та уникнення страждань: економічні ресурси, житлові умови, зайнятість, умови праці, здоров'я та освіта; "Любити" - потреби в інших людях та формуванні соціальної ідентичності (наприклад, контакти з групою); "Бути" - потреби в інтеграції в суспільство, життя в гармонії з природою (участь в політичній діяльності, волонтерство, прийняття життєво важливих рішень) [1]. Схожа схема ("бути", "належати", "ставати") висувається іншими американськими дослідниками (Raphael, Renwick, Brown, Rodman, 1996). Трьохкомпонентну теорію запропонував Дж. Арндт (1981), виділивши фізичні та соціальні потреби, потреби самоактуалізації (соціальні потреби - потреби в стосунках: в сім'ї, з друзями та сусідами). С. Епштейн сформулював когнітивну теорію Я, що спирається на досвід (1990), та визначив чотири потреби (функції, які повинні реалізувати всі люди): самооцінка, зв'язність, задоволення (на противагу болю), послідовність Я-концепції [11].

Р. Костанза з колегами (2007) виділила 11 базових потреб людини, таких як виживання, відтворення, безпека, прив'язаність, розуміння, участь, дозвілля, духовність, творчий потенціал, ідентичність, свобода [6]. Найбільш узагальнюючою виявилась теорія М. Макса-Ніфа (1992). Він крім типових потреб людини (харчування, захист, прив'язаність, розуміння, участь, дозвілля, творчість, ідентичність, свобода; пізніше додається трансцендентність/ духовність) виділив чотири модуси: буття ("бути", якості), наявності ("мати", речі), виконання ("робити", дії) та взаємодії ("взаємодіяти", оточення) в кожній з життєвих сфер. Певні потреби (харчування, захист) є вродженими, інші набуваються в ході еволюції (останніми виникли потреби в свободі та духовності, пізніше в ході розвитку людства можливо виникнуть ще якісь потреби). Даний дослідник аргументував розподіл на потреби, які є універсальними, та інструменти їх вдоволення (satisfier), що визначаються культурою (залежать від часу, місця та обставин) [18].

В теорії людських потреб (Theory of Human Need, Л. Дойял, І. Гоу, 1991) розрізняються два їх види:

1. потреба-поривання - мотиваційний внутрішній стан, що спровокований порушенням рівноваги або напруженості через нестачу в організмі чогось;

2. потреби - "особлива категорія цілей, що є універсальними, оскільки вони - необхідні умови для попередження серйозної шкоди" [10, р. 39].

У цій концепції робиться акцент на дві універсальні потреби - автономію (компетентний член суспільства) та здоров'я (відсутність фундаментальної шкоди). Задоволення потреб може прирівнюватися до досягнення мети. Однак мета повинна мати ряд ознак: можливість бути досягнутою автономно, очікування розумного успіху та надання оптимального виклику.

В емпіричному дослідженні К.М. Шелдона, Е.Дж. Елліота, Ю. Кім та Т. Кассера (2001) були виділені 10 потреб, розподілені на групи за значущістю та джерелом позитивних переживань. В першу групу (найбільш значущі, ті, що викликають найбільше позитивних переживань) увійшли такі потреби як самооцінка, автономія, зв'язаність, компетентність, в другу - пошук задоволення, фізичне благополуччя, безпека, самоактуалізація, найменш значущими (в американській культурі) виявились фінансові можливості та популярність. В південнокорейській вибірці на перше місце поставили зв'язність та самооцінку, а фізичне благополуччя та фінансові можливості виявилися в кінці переліку [35]. Цікаво, що на відміну від основних потреб, чиє задоволення пов'язане з позитивним афектом, фінансові можливості пов'язані з негативним афектом. Тобто гроші щасливішими не роблять, але їх відсутність значно знижує благополуччя. Особливої уваги заслуговує потреба у власній гідності (підтриманні самооцінки). Традиційно вона розглядається як складова компетентності (Ryan, Deci, 2001) або результат благополуччя, а не його предиктор. Однак емпіричні дані свідчать, що компетентність та самоповага - окремі конструкти зі своєю структурою. Важливою потребою, яка "проявляється" при переживанні неблагополучия, є безпека: коли події відбуваються не за планом, люди сильно потребують безпеки та передбачуваності, які до цього вважалися апріорними. Автори дослідження роблять висновок, що певні потреби є універсальними та притаманні всім людям, однак їх відносна важливість залежить від того, наскільки в культурі їх заохочують та підтримують.

В теорії самодетермінації Е. Десі та Р.М. Райяна (1985) виділяють три основні потреби [7]. Потреба в автономії (або самодетермінації) відображає прагнення відчувати вибір та детермінацію власної поведінки незалежно від впливу зовнішнього оточення та внутрішньо-особистісних процесів. Відчуття себе автономним суб'єктом не означає індивідуалізму, або повної незалежності від інших людей, мається на увазі, що дії стають не вимушеними, а обраними суб'єктом, що сприяє пошуку новизни, перепон, розвитку своїх здібностей. Під потребою в компетентності розуміється прагнення почуватися успішним, компетентним діячем, який вирішує повсякденні завдання. Потреба в пов'язаності з іншими означає прагнення мати надійні зв'язки із значущими людьми, бути зрозумілим та прийнятим ними, мати з ними теплі взаємини. Особливо підкреслимо, що тут автономність (соціальна незалежність) і пов'язаність з іншими людьми розглядаються не як полюси одного континууму, а як дві незалежні змінні (Ryan, Deci, 2001). В теорії самодетермінації суб'єктивне благополуччя пояснюється як прогрес (просування) по відношенню до досягнення життєвих цілей.

В теорії афекту Е. Дінер робить акцент на фундаментальні універсальні потреби, які впливають на суб'єктивне благополуччя самі по собі, без інших опосередковуючих факторів, це - повага інших, навчання новому та сприятливі міжособистісні стосунки (Тау, Diener, 2011).

Мабуть, найбільш відомим представником теорії базових потреб є А. Маслоу, який в своїй теорії самоактуалізації визначає психологічні потреби як якості, відсутність яких призводить до нещастя та хвороб "дефіциту", а присутність - до щастя та зростання. Він розділяє "потреби нужди" (нижчі рівні) та "потреби росту" (вищі потреби). Особливістю даної теорії є те, що А. Маслоу не тільки визначає головні потреби, але й вибудовує їх ієрархію: фізіологічні потреби, потреба в безпеці, в соціальних зв'язках, самоповазі, самоактуалізації. Кожна вища потреба може бути задоволена лише при задоволенні всіх попередніх нижчих. Даний постулат викликає запитання, оскільки є чимало свідчень, що існує можливість заміни та компенсації задоволення потреб (Lindenberg, 1996; Ormel, 2002).

Теорія продуктивного соціального функціонування (С. Лінденберг, Дж. Ормел) звертається до обмеженого набору головних фізичних та соціальних потреб, які повинні бути мінімально задоволені, щоб людина могла переживати благополуччя [18; 23; 24; 37]. Чим краще задоволені потреби, тим вищий рівень благополуччя. В цьому підході передбачається, що потреби є вродженими, універсальними і стосуються представників всіх вікових груп. Від потреб слід відрізняти цілі та ресурси, які мають нижче місце в ієрархії. Потреби знаходяться на вершині, а цілі і ресурси - інструменти, за допомогою яких можуть бути задоволені потреби (знаходяться нижче в ієрархії). Наприклад, потреба в прив'язаності породжує близькі зв'язки (це може бути як ресурсом, так і ціллю).

Автори виділяють дві основні фізіологічні потреби (фізичне благополуччя): 1) комфорт (відсутність шкідливих стимулів - голоду, спраги); 2) стимуляція (запобігання недостатній активації). Також виділяються три соціальні потреби, що відображають узагальнюючу потребу в соціальному схваленні:

1. прив'язаність - стосунки, які забезпечують відчуття любові, довіри, прийняття, розуміння, співпереживання, знання, що відчуття взаємні, що інші готові допомогти, нічого не очікуючи навзаєм, що іншим подобається знаходитися близько фізично (наприклад, обійми) та емоційно, що своє благополуччя переплетене з благополуччям інших (прив'язаність звертається до любові, яку людина отримує незалежно від свого статусу і дій);

2. поведінкове підкріплення - стосунки, які викликають відчуття виконання "правильних" справ в очах інших та самого себе, виконання правильних справ, виконання справ гарно, бути гарною людиною, бути корисним, здійснювати внесок в загальну мету, бути функціональною частиною групи (що людина робить, а не яка вона);

3. статус - стосунки, які породжують відчуття, що до вас ставляться з повагою, серйозно, ви незалежні (автономні), досягаєте більше за інших [18]. Найголовніший постулат теорії С. Лінденберга: задоволення (благополуччя) - це результат балансу між пошуком користі (вдоволення потреб) та відповідністю нормі (в термінології автора - "слабкою солідарністю").

В дослідженнях С. Ліндерберга та його колег найвищий рівень потреб фіксувався в прив'язаності (порівняно з усіма іншими потребами). Прив'язаність не пов'язана з афектами, але корелює з задоволенням життям, тоді як поведінкове підтвердження та статус більш сильно пов'язані з позитивним афектом, ніж з негативним (Lindenberg, Steverink, 2006).

Особливий акцент на соціальні потреби особистості робить Е. Фромм, виділяючи потреби в людських зв'язках (віднесення себе до групи (класу, нації), відчуття "ми", уникання самотності); в самоствердженні (необхідність переконатися у власній значущості, щоб уникнути відчуття неповноцінності); в прив'язаності (теплі почуття до живої істоти та необхідність у взаємності з її боку - інакше проявляється апатія та відраза до життя); в самосвідомості (розуміння себе неповторною унікальністю); в системі орієнтації та об'єкті поклоніння (причетність до культури та ідеології, упереджене ставлення до ідеальних предметів: релігія, мода).

Загального універсального переліку соціальних потреб не існує. Розбіжність понять в даному випадку набагато більша, ніж при висвітленні фізіологічних (матеріальних) потреб. Проблема полягає в тому, що пропоновані переліки мають різний рівень узагальнення (вказуються окремі конкретні або узагальнені цілісні переживання) та є описовими (коли одне й те ж явище описується різними поняттями). Наприклад, позитивні стосунки - узагальнене поняття, що може включати безліч ознак, як за індивідуальними, так і за культурними та ситуативними параметрами, крім того, воно має більше оцінне, ніж потребнісне значення. Те ж стосується і соціального схвалення, оскільки його причинами можуть бути різні сфери індивідуального та соціально значущого рівня. Важливо зазначити, що на відбір тих або інших потреб як універсальних впливає система ціннісних орієнтацій та методологічні уподобання авторів.

Найчастіше згадувані соціальні потреби наведені в таблиці 1.

Між цими поняттями є складні зв'язки та суміщення змісту. Наприклад, пропонується розрізняти поняття приналежність (belongingness) як ознаку відображення розуміння стійких міжособистісних зв'язків з соціальним світом в цілому та зв'язність (social connectedness) як сприйняття себе як частини групи або конкретних зв'язків з однолітками. Крім того, певні потреби є узагальненими та можуть включати в якості складових інші потреби. Для позначення узагальнених потреб, які дозволяють задовольнити цілий ряд інших потреб, використовується поняття "метапотреби". Однак щодо його змісту теж існують розбіжності. Так, в якості метапотреб названі: соціальне прийняття, яке стає джерелом для задоволення інших потреб в прив'язаності, близькості, відчутті включеності та підвищення самооцінки (С. Ердлі, Д. Ненгл, Дж. Ньюмен); в позитивних стосунках (К. Ріфф, Дж. Арндт); в приналежності (Р. Баумейстер, Т. Лірі); в схваленні (С. Лінденберг, Дж. Ормел).

Слід зауважити й широкий та вузький підхід до трактування поняття соціальних потреб. В певному сенсі всі потреби є соціальними, оскільки задовольнити їх можливо лише контактуючи з зовнішнім середовищем та залучаючись до досягнення колективних цілей. Таким чином, національні та міжнародні проблеми відбиваються на місцевих спільнотах і навпаки. Вплив суспільства на індивідуальне та психологічне благополуччя відображається в формах зайнятості, фінансовому заохоченні, діяльності комунальних служб, стані навколишнього середовища, які створює та підкріплює національна політика, тощо.

Висновки

Складність визначення соціальних потреб обумовлена різним рівнем узагальнення та розбіжністю критеріїв визначення потреб в цілому. В більшості теорій потреби розглядаються як вроджені, універсальні, як такі що стосуються людей всіх вікових груп. Відповідно ведуться пошуки універсального переліку потреб, оскільки в сучасних концепціях благополуччя рівень задоволення потреб розглядається як найважливіший критерій задоволеності життям.

Найчастіше матеріальні (фізичні) потреби розглядаються як базовий рівень, без задоволення якого неможливий перехід до більш високих рівнів людського функціонування (прагнення любові, поваги, самореалізації тощо). Останнім часом ієрархічна теорія потреб піддається критиці. Емпіричні дослідження свідчать, що заради певних соціальних переваг люди здатні терпіти фізичні незручності та відкладати задоволення фізичних потреб на певний час.

На нашу думку, категоризуючи потреби за спрямованістю (індивідуалістичною чи просоціальною), а також за модусом (знати, відчувати, діяти), всі потреби можна розділити на три групи: потреби в соціальній залученості (внутрішня - прив'язаність, відчуття "свого місця", прийняття, любов, зовнішня - приналежність, інтеграція, вплив), соціальному схваленні (внутрішня - компетентність, цінність, довіра, зовнішня - повага, статус, визнання, солідарність, корисність) та соціальній підтримці (внутрішня - розуміння, співпереживання, зовнішня - турбота, фізичний контакт, допомога). Спостерігається певний розвиток соціальних потреб протягом життя, тому актуальним є вивчення життєвої динаміки соціальних потреб та їх зв'язку з суб'єктивним благополуччям.

Таблиця 1

Підходи до визначення змісту та якості соціальних потреб

Використані джерела

1. Allardt, E. (1973). About dimensions of welfare: an exploratory analysis of a comparative Scandinavian survey. Helsinki: University of Helsinki.

2. Arndt, J. (1981). Marketing and the quality of life. Journal of Economic Psychology, І, 283-301.

3. Baumeister, R. F., Leary, M. R. (1995). The need to belong: Desire for nterpersonal attachments as a fundamental human motivation. Psychological Bulletin, 117(3), 497-529.

4. Brissette, I., Cohen, S., Seeman, T. E. (2000). Measuring social integration and social networks. In S. Cohen, L. Underwood, & B. Gottlieb (Eds.), Measuring and intervening in social support (pp. 53-85). New York: Oxford University Press.

5. Capanna, С., Stratta, Р., Collazzoni, А., D'Ubaldo, V., Pacifico, R., Di Emidio. G., Ragusa, M., Rossi, А. (2013). Social connectedness as resource of resilience: Italian validation of the Social Connectedness Scale - Revised Journal of Psychopathology, 19, 320-326.

6. Costanza, R., Fisher, B., Ali, S., Beer, C., Bond, L., Boumans, R., et al. (2007). Quality of life: An approach integrating opportunities, human needs, and subjective well-being. Ecological Economics 61, 267-276.

7. Deci, E. L., Ryan, R. M. (1985). The General Causality Orientations Scale: Self-Determination in Personality. Journal of Research in Personality, 19, 109-134.

8. Deci, E. L., Ryan, R. M. (2000). The "what" and "why" of goal pursuits: Human needs and the selfdetermination of behavior. Psychological Inquiry, 11, 227-268.

9. Dolan, P., Peasgood, Т., White, М. (2007). Do we really know what makes us happy? A Review of the literature on the factors associated with subjective well-being. Journal of Economic Psychology, 29, 94-122.

10. Doyal, L., Gough, I. (1991). A theory of human need. London: MacMillan.

11. Epstein, S. (1990). Cognitive-experiential self-theory. In L. A. Pervin (Ed.), Handbook of personality: Theory and research (pp. 165-192). New York: Guilford Press.

12. Erdley, C. A., Nangle, D. W., Newman, J. W., Carpenter, E. M. (2001). Children's friendship experiences and psychological adjustment: Theory and research. In D. W. Nangle & C. A. Erdley (Series Eds.) & W. Damon (Volume Ed.), New directions for child and adolescent development. The role of friendship in psychological adjustment (Vol. 91, pp. 5-24). San Francisco: Jossey-Bass.

13. Gasper, D. (2005). Conceptualising human needs and wellbeing. In I. Gough and J. A. MacGregor (Eds.), Well-being in Developing Countries: New Approaches and Research Strategies (pp. 47-70). Cambridge University Press.

14. Gasper, D. (2010). Understanding the diversity of conceptions of well-being and quality-of-life. Journal of Socio-Economics, 39, 351-360.

15. Goode, W. (1978). The Celebration of Heroes. Prestige as a Control System. Berkeley: University of California Press.

16. Jordan, B. (2008). Welfare and Well-Being: Social value in public policy. Bristol: Policy Press.

17. Lavigne, G. L., Vallerand, R. J., Crevier-Braud, L. (2011). The Fundamental Need to Belong: On the Distinction Between Growth and Deficit-Reduction Orientations. Personality and Social Psychology Bulletin, 37(9), 1185- 1201.

18. Lindenberg, S. (1996). Continuities in the theory of social production functions In H. Ganzeboom and S. Lindenberg (eds.), Verklarende Sociologie: Opstellen voor Reinhard Wippler (pp. 169-184). Amsterdam: Thela Thesis.

19. Max-Neef, М. (1992). Development and human needs. In Real-Life Economics: Understanding Wealth Creation, ed. Paul Ekins & Manfred Max-Neef (pp. 197-213). London: Routledge.

20. McClelland, D. C. (1985). Human motivation. Glenview, IL: Scott, Foresman.

21. McMillan, W. D., Chavis, M. D. (1986). Sense of community: A definition and a theory. Journal of Community Psychology, 14, 6-22.

22. Molix, L. A., Nichols, C. P. (2013). Satisfaction of basic phychological needs as a mediator of the relationship between community esteem and wellbeing. International Journal of Wellbeing, 3(1), 20-34.

23. Nieboer, A., Lindenberg, S., Boomsma, A., Van Bruggen, A. C. (2005). Dimensions of well-being and their measurement: The SPF-IL Scale. Social Indicators Research, 73, 313-353.

24. Ormel, J. Wohlfarth, T. (1991). How neuroticism, long-term difficulties, and changes in quality of life affect psychological distress. A longitudinal approach. Journal of Personality and Social Psychology, 60, 744-755.

25. Parmenter, T.R. (1988). The development of a quality of life model as an outcome measure of rehabilitation programs for people with development disabilities. Paper, Ninth Annual Conference of the Young Adult Institute, New York, April.

26. Parsons, T. Shils, E. (1951). Values, motives and systems of action. In T. Parsons and E. Shils (eds), Toward a General Theory of Action. Cambridge, MA: Harvard University Press.

27. Prilleltensky, I. (2005). Promoting well-being: Time for a paradigm shift in health and human services. Scandinavian Journal of Public Health, 33 (Suppl 66): 53-60.

28. Raphael, D., Renwick, R., Brown, I., Rodman, I. (1996). Quality of life indicators and health: Current status and emerging conceptions. Social Indicators Research, 39, 65-88.

29. Reis, H., Gable, S. (2003). Toward a positive psychology of relationships. In C.L.M. Keyes & J. Haidt (Eds.), Flourishing: Positive psychology and the life well-lived. Washington, D.C.: American Psychological Association.

30. Roethlisberger, F. J. (1941). Management and Morale. Cambridge, Mass: Harvard University Press.

31. Ryan, R. M., Deci, E. L. (2001). On happiness and human potentials: A review of research on hedonic and eudaimonic wellbeing. Annual Review of Psychology, 52, 141-166.

32. Ryff, C. (1989). Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being. Journal of Personality and Social Psychology, 57, 1069-1081.

33. Sandler, I. (2001). Quality and ecology of adversity as common mechanisms of risk and resilience. American Journal of Community Psychology, 29, 19-61.

34. Seligman, M. (2011). Flourish: A visionary new understanding of happiness and well-being. Simon & Schuster.

35. Sheldon, K. M., Elliot, A. J., Kim, Y., Kasser, T. (2001). What Is Satisfying About Satisfying Events? Testing 10 Candidate Psychological Needs. Journal of Personality and Social Psychology. 80(2), 325-339.

36. Stern, N. (1989). The economics of development: a survey. The Economic Journal, 99(397), 597-685.

37. Steverink, N., Lindenberg, S. (2006). Which Social Needs Are Important for Subjective Well-Being? What Happens to Them With Aging? Psychology and Aging, 21(2), 281-290.

38. Tay, L., Diener, Е. (2011). Needs and Subjective Well-Being Around the World. Journal of Personality and Social Psychology, 101 (2), 354-365.

39. Uchino, B. N., Cacioppo, J. T., Kiecolt-Glaser, J. K. (1996). The relationship between social support and physiological processes: A review with emphasis on underlying mechanisms and implications for health. Psychological Bulletin, 119, 488-531.

Анотація

В статті соціальні потреби розглядаються як критерій суб'єктивного благополуччя. Показана проблема визначення в гуманітарних науках переліку найбільш важливих соціальних потреб: схожі потреби формулюються в різних термінах, нюанси яких залежать від етнокультурної специфіки та наукової парадигми, якої дотримується дослідник. Автор вважає, що найсуттєвішими можна вважати потреби в соціальній залученості (прив'язаність, прийняття, інтеграція, любов, вплив, відчуття "свого місця"), соціальному схваленні (повага, статус, довіра, визнання, солідарність, цінність особи) та соціальній підтримці (турбота, розуміння, співпереживання, фізичний контакт, допомога).

Ключові слова: соціальні потреби, суб'єктивне благополуччя, теорія базових потреб, теорія людських потреб, теорія самодетермінації

Annotation

Key words: social needs, subjective well-being, approach basic needs, theory of human need, self-determination theory.

Размещено на Allbest.ru