Типологічні моделі організації взаємодії релігії й політики в етнонаціональному процесі

Размещено на http://allbest.ru

1

Юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 2:001.8

ТИПОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ РЕЛІГІЇ Й ПОЛІТИКИ В ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Яв 1 (32) 2017

ВСТУП

Актуальність дослідження. У сучасних наукових дискурсах з питань релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі в суспільстві, не дивлячись на існування розбіжності думок і бачень проблеми, зроблено висновок, що подальший розвиток української нації вимагає не тільки етнічної, політичної чи культурної, а й релігійно-церковної консолідації. Відтак актуалізується вплив релігійних і політичних суб'єктів на формування політичної нації.

По-перше, етнонаціональний фактор був і залишається одним із ключових в існуванні держав, соціальних спільнот та індивідів.

По-друге, етнічні процеси взаємодіють з іншими процесами життя сучасного соціуму.

По-третє, виникає необхідність перегляду колишніх позицій стосовно проблеми основ моделі релігійно-політичного простору держави та вияв особливостей їх організаційної структури.

По-четверте, особливої актуальності набувають дослідження причин виникнення етносоціальних конфліктів, а також стратегій їх вирішення відповідно до тих ситуацій, які склалися в Україні.

По-п'яте, при розробці методології запобігання міжетнічної і політичної напруженості і розв'язання проблеми формування політичної нації слід звертатися до аналізу основних форм та специфіки взаємодії релігійних і політичних суб'єктів як бази до реальних соціальних практик.

Постановка наукової проблеми та її значення. Замість показників реальної взаємодії релігійних і політичних суб'єктів, які мали приблизно-описовий характер, типологічний підхід дозволить виробити набагато розвиненішу та точнішу систему таких показників, тобто велику кількість можливих сценаріїв взаємодії між носіями ідеалів, що конкурують. Застосування цих методів у філософії релігії дозволить суттєво удосконалити процес дослідження тенденцій змін у релігійній і політичній ідентичності населення до формування політичної нації України, в перспективі скласти точну «матрицю» релігійно-політичного простору країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомим внеском у дослідження зазначеної проблеми є праці концептуального характеру, в яких аналіз конкретних проблем зміни соціального статусу релігії в сучасній Україні здійснено на тлі розв'язання фундаментальних питань соціально-філософської, політологічної та релігієзнавчої теорій. До таких праць слід віднести, насамперед, праці В. Андрущенка, Л. Губерського, М. Михальченка, А. Колодного, П. Яроцького, Л. Рязанової, В. Смолянюка. Окрему проблематику формують праці, присвячені таким аспектам соціального функціонування релігії в Україні, як міжконфесійні відносини, ситуація розколу серед православних конфесій України, проблеми Єдиної Помісної Християнської Церкви в Україні. До цього сюжету зверталися такі дослідники, як В. Бондаренко, В. Єленський, В. Журавський, О. Кубеліус, А. Колодний, Г Филипович, Л. Фи- липович, О. Шуба та ін.

Аналіз напрямів, що відображають питання взаємодії релігії й політики в етнонаціональному процесі [3; 6; 7; 8; 10-12], свідчить, що ця проблема перебуває на певних етапах своєї концептуальної розробки і вивчена недостатньо. Особливості цього процесу ще не знайшли належного відображення в сучасній науковій літературі.

Мета: проаналізувати основні теоретичні підходи дослідження релігійно- політичної взаємодії у процесі формування політичної нації.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Методологія дослідження релігійно-політичної взаємодії щодо формування політичної нації, яку ми пропонуємо в цій роботі, є універсальною, оскільки вона має бути застосовною до аналізу різних ступенів екстенсивності цієї взаємодії (від вузького до широкого предметно-об'єктного комплексу) й до різних соціальних суб'єктів - носіїв різних релігійних і політичних організацій (культур), що взаємодіють.

Йдеться про взаємодію на соцієтальному рівні, який передбачає, які суб'єкти церкви і політики охоплюють весь «життєвий світ» останніх. Що ж до надання характеристик організації релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі, то на перший погляд здається, що досить і одного підходу - як основного критерію, що визначає характер релігійно-політичної взаємодії (тут виступає результат впливу однієї організації на іншу). Проте в практичному відношенні цей тип взаємодії постає як досить суперечливий і неоднозначний. У цьому аспекті, зокрема, виникає багато пропозицій, які тією чи іншою мірою спираються на наукові розробки й піддаються експертизі. Відповідно до цих показників релігійно-політична взаємодія здійснюється по одному зі сценаріїв, що наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Типологічна характеристика організації релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі

Найповніша реалізація власних цілей приводить до необхідності використання переваг як політичних, так і релігійних організацій, що надає об'єднання їх дій організації розбудови «національної держави» та формування «політичної нації». Спонукальні мотиви, породжені спільними інтересами, супроводжуються вольовими актами релігійних і політичних суб'єктів - практичними кроками щодо вдосконалення діяльності релігійних та політичних організацій. Тому ці організації варто розглядати як організаційні утворення, в яких має досягатися гармонізація індивідуальних, колективних та суспільних інтересів. Зіткнувшись із численними проблемами щодо організації розбудови «національної держави» та формування «політичної нації», етнонаціональна проблематика активно входить у сферу як політики, так і релігії. Потреба у створенні теорії оптимізації етнонаціональних відносин зумовила етнонаціоналізацію політики й етнонаціоналізацію релігії. Не викликає сумніву розгляд політики в тісному зв'язку із організаційними змінами. Проте ця зумовленість щодо релігії має специфіку, не позбавлену самостійного характеру, без чого просто не було б необхідності окремо повертатися до цієї проблематики.

ВИСНОВКИ

Аналіз організації релігійно-політичних взаємодій в етнонаціо- нальному процесі та цілей релігійних і політичних суб'єктів дає змогу дійти таких висновків. український нація етнонаціональний взаємодія

По-перше, відображено й установлено певне місце релігійних і політичних суб'єктів у структурі релігійно-політичного простору в організації розбудови національної держави та формування політичної нації. Принцип суб'єктності вимагає розглядати перетворення одновимірних релігійних і політичних організацій в етнонаціональні суб'єкти, що відрізняються своїм становищем, цілями та функціями в суспільстві. Класифікація релігійних і політичних суб'єктів, що діють в етнонаціональному процесі конкретного суспільства, і є одним із перших проявів моделі релігійно-політичного простору держави, побудованої на організаційних засадах.

По-друге, відображення у зазначеній моделі залежності в організації розбудови «національної держави» та формування «політичної нації» передбачає встановлення всієї сукупності зв'язків між усіма релігійними і політичними суб'єктами в етнонаціональному процесі. Актуальним є виявлення характеру зв'язків (їх еквівалентності, нерівноправності, співробітництва тощо), форми зв'язків (ієрархічних, мережних), їх детермінованості, стохастичності або хаотичності та ін.

По-третє, власні цілі релігійних і політичних суб'єктів формуються не лише на основі переваг, що вони вважають певним благом відповідно до нагальності своїх потреб, а й із рахуванням з іншими релігійними і політичними суб'єктами. Тому важливим стає визначення наявності (або відсутності) спільних цілей щодо організації розбудови національної держави та формування політичної нації і встановлення особливих цілей релігійних і політичних організацій. Статус релігійних і політичних суб'єктів вони набувають лише тоді, коли долається абсолютизація їх власних цілей, а діяльність обумовлюється досягненням взаємоузгоджених цілей в організації розбудови національної держави та формування політичної нації.

По-четверте, принципи суб'єктності означають, що діяльність релігійних і політичних суб'єктів відбувається не як автономний прояв активності заради власних вигід, а у формі взаємодії релігії і політики, на основі всієї сукупності суспільних зв'язків, на досягнення цілей держави, нації та всього суспільства.

По-п'яте, і це, на нашу думку, є найважливішим, принцип суб'єктності реалізує практичну орієнтованість релігієзнавства та теології, є кроком щодо подолання відокремленості теорії від практики. Принцип суб'єктності використовується під час розгляду реально функціонуючих (а не абстрактних) етнонаціональних процесів. Він дає можливість розкрити свідому організацію взаємодії між релігійними й політичними організаціями, спрямованими на досягнення спільних та індивідуальних цілей. Принцип суб'єктності входить до категоріального ряду, що відображає організаційний аспект релігійно-політичного простору (як системи), динамізм його функціонування та розвитку.

По-шосте, принцип суб'єктності і побудована на його основі модель релігійно-політичного простору держави дають змогу ідентифікувати релігійні й політичні суб'єкти в конкретному етнонаціональному процесі, виявити особливості їх організаційної структури, основні їх форми та специфіку їх взаємодії.

Представлені типологічні моделі організації релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі дають змогу розглянути можливі схеми визначення доцільного рівня впливу релігійних і політичних суб'єктів щодо формування політичної нації в Україні як основні з можливих сценаріїв. Насамперед необхідно визначити основні параметри, які мають впливати на цю взаємодію.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анисимов Н. С. Нелинейное развитие социума: постнеклассический анализ /Н.С. Анисимов, В. В. Афанасьева // Власть. - 2013. - № 1. - С. 68-72.

2. Бранский В. П. Теоретические основания социальной синергетики / В. П. Бран- ский // Вопросы философии. - 2000. - № 4. - С. 112-129.

3. Дзюба І. Україна в пошуках нової ідентичності: статті, виступи, інтерв'ю, памфлети / І. Дзюба. - К. : Вид-во «Україна», 2006. - 848 с.

4. Добронравова І. С. Багатоваріантність майбутнього та людська свобода: синергетичний погляд / І. С. Добронравова // Вісн. Центра театрознавства ім. Леся Курбаса «Курбасівські читання. Фестиваль науки». - 2015. - С. 6-19.

5. Иконникова Н. К. Механизмы межкультурного восприятия / Н. К. Иконникова // Социол. исследования. - 1995. - № 11. - С. 26-34.

6. Карлова В. В. Державотворчий потенціал національної самосвідомості : монографія / В. В. Карлова. - К. : НАДУ, 2012. - 396 с.

7. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму : монографія / Г. В. Касьянов. - К. : Либідь, 1999. - 352 с.

8. Козловець М. А. Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації : монографія / М. А. Козловець. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - 558 с.

9. Колесин И. Д. Подходы к изучению социокультурных процессов / И. Д. Колесин // Социол. исследования. - 1999. - № 1. - С. 130-136.

10. Крейчі Я. Етнічні та політичні нації в Європі / Я. Крейчі, В. Велімський // Націоналізм : антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. - 2-ге вид. - К. : Смолоскип, 2006. - С. 308-311.

11. М'язова І. Ю. Особливості тлумачення поняття «міжкультурна комунікація» /

12. Ю. М'язова // Філос. проблеми гуманіт. наук. - 2006. - № 8. - С. 108-113.

13. Сміт Е. Національна ідентичність / Е. Сміт ; пер. з англ. Петро Таращук. - К. : Основи, 1994. - 224 с.

14. Culture Shock. A reader in modem cultural anthropology / ed. by Ph. K. Bock. - New York, 1970.

АНОТАЦІЯ

УДК 2:001.8

Типологічні моделі організації взаємодії релігії й політики в етнонаціональному процесі. О.Г. Бортнікова, кандидат філософських наук, доцент

У статті аналізується феномен релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі та його значимість у формуванні політичної нації в Україні. Аргументуються положення про тип взаємодії як критерію, що визначає характер релігійно-політичної взаємодії (результат впливу однієї організації на іншу). У результаті застосування структурно-типологічного підходу надано типологічну характеристику організації релігійно-політичних взаємодій в етнонаціональному процесі.

Ключові слова:релігія, політика, релігійно-політична взаємодія, етнонаціональ- ний процес.

АННОТАЦИЯ

Типологические модели организации взаимодействия религии и политики в этнонациональном процессе. Бортникова Е.Г.

В статье анализируется феномен религиозно-политических взаимодействий в этнонациональном процессе и его значимость в формировании политической нации в Украине. Аргументируются положения о типе взаимодействия как критерия, определяющего природу религиозно-политического взаимодействия (результат воздействия одной организации на другую). В результате применения структурнотипологического подхода предоставлен типологическую характеристику организации религиозно-политических взаимодействий в этнонациональном процессе.

Ключевые слова: религия, политика, религиозно-политическое взаимодействие, этнонациональный процесс.

ANNOTATION

Typological models of organization of interactions in religion and policy in the ethno-national process. Bortnikovo. О.G.

The article analyzes the phenomenon of interactions in religion and policy in the ethno- national process in the ethno-national process and its importance in a formation ofpolitical nation in Ukraine. It is argued the position of the type of interaction as a criterion for defining the nature of interactions in religion and policy interaction (result of influence of one organization to another). As a result of structural-typological approach it's given the typological characteristic of the organization of the religious and political interactions in the of ethno-national process.

This article provides a structured overview of the main characteristics of the organization of religious and political interactions in the ethno-national process, depending on the type of relationship. These characteristics are disclosed in the five main types of interaction of religion and policy concerning in relation to: the direct goal-setting, according to which there are four main scenarios for such interaction; targeting based on the choice of the basic principles of interaction between carriers competing ideals; realization ofpurposes as the creation of the basic models of optimization of interaction; organizational and management model of differentiation of systems of mutual perception and the use of a synergistic approach.

Presented typological model of organization of religious-political interactions allows us to consider possible schemes of determining the level of the influence of religious and political subjects on the formation of the Ukrainian political nation.

It established a certain place of religious-political subjects in the structure of the religious and political space in the organization of the national state and the formation of a political nation. Classification of religious and political subjects that actor in the ethno- national process of a particular society, and is one of the first manifestations of the model of religious-political space of the state that is built on the principles of organization.

Reflection in this model the depending in the organization of development of «nation of state» and the formation of «political nation» supposes the establishment of the whole complex of relationships between all religious and political subjects ethno-national in the process. It is urgent the identification of the character of relations (their equivalence, inequality, cooperation, etc.), the forms of relationships (hierarchical, network), their determinism, stochastic or randomness, and others.

The own goals of religious and political subjects are formed not only on the basis of their preferences about the good in accordance with their needs, but also taking into account the preferences of other religious and political subjects. So it is important the determination of the presence (or absence) of common goals for the organization of the national state and the formation of a political nation and the establishment of the specific goals of religious and political organizations. The status of religious and political subjects, they acquire only when is it overcome the absolutisation of their own goals, and activities are aimed to achieving of mutually agreed objectives in the organization of the national state and the formation of a political nation.

The principle of subjectivity means that the activities of religious and political subjects comes hot as a stand-alone display of the activity for their own benefit, but in the form of the interaction of religion and politics, on the basis of the whole totality ofsocial relations, to achieve the goals of the state, nation and society. This principle implements the practical orientation of religious and theology orientation, it is a step to overcome the isolation of theory from practice.

The subjectivity principle is used when considering the actual functioning (not abstract) ethno-national processes. It gives the opportunity to discover a conscious organization of interaction between religious and political organizations, aimed at achieving the common and individual goals. The principle of subjectivity enters in the categorical series that reflects the organizational aspect of the religious-political space (as a system), the dynamism of its functioning and development. The model that built on its basis of religious and political space of the state allows to identify the religious and political subjects in a particular ethno-national process to expose the characteristics of their organizational structure, the basic their shapes and the specificity of their interaction.

Key words: religion, policy, interaction of religion and policy, ethno-national process.

Размещено на Allbest.ru