Багатокритеріальний підхід до визначення соціального статусу як інтегративного показника мовлення респондентів україномовних та англомовних дейтинг-шоу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний гуманітарний університет

Багатокритеріальний підхід до визначення соціального статусу як інтегративного показника мовлення респондентів україномовних та англомовних дейтинг-шоу

Романюк О.С.

Постановка проблеми. З давніх часів стратифікація суспільства спричинила появу соціальної нерівності. Так, неоднакове місце індивідів у соціальній ієрархії обумовлено низкою соціальних ознак (рівнем освіченості й престижністю професії, рівнем матеріального забезпечення, політичними можливостями) та демографічних особливостей (соціальним походженням, етнічною приналежністю, статтю, віком). Отже, позиція індивідів чи групи в суспільстві, яка визначається соціальними ознаками й демографічними особливостями визначає її соціальний статус. Багато соціолінгвістів неодноразово доводили той факт, що соціальний статус впливає на мовленнєву поведінку індивіда, а також на мовленнєву поведінку співрозмовників у процесі інтеракції. Однак, досі не є зрозумілим, які саме з вищезазначених ознак і особливостей соціального статусу є генеральними у процесі спілкування україномовних і англомовних співрозмовників, зокрема у дейтинг-шоу, в яких відбувається реальне, невимушене спілкування учасників, і як саме визначаються складові соціального статусу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За науковою позицією переважної більшості соціолінгвістів, мовлення знаходиться у прямій залежності від статусних характеристик. Проблемі впливу соціальних особливостей мовця на процес інтеракції, а також мовні й мовленнєві засоби вираження категорії соціального статусу було присвячено ряд наукових робіт та досліджень відомих українських і зарубіжних вчених, а саме: М.О. Олікова, Л.Т. Масенко, Р.П. Зорівчак, В.Ю. Михальченко, С.О. Швачко, А.Д. Швейцер, Л.Б. Нікольский, В.І. Карасик, О.А. Биганова, Л.П. Крисін, W. Labov, P. Trudgill.

Щодо визначення складових соціального статусу, то вони розглядається науковцями у різних площинах. В статті представлено аналіз найбільш вагомих досліджень в сфері співвідношення соціального статусу з соціальними ознаками і демографічними особливостями наступних авторів: В.І. Гараджа, О. Дугін, О. Радугін, Л.М. Черенько, М. Вебер, F. Parkin, J. Goldthorpe, С. Llewellyn, С. Payne, J.B. Elshtain, К. Gerson.

Мета цієї статті полягає у висвітленні багатокритеріального підходу до визначення соціального статусу як інтегративного показника мовлення респондентів україномовних та англомовних дейтинг-шоу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Загалом, термін «статус» означає високе або низьке положення (позицію) індивіда на шкалі тієї чи іншої об'єктивної або суб'єктивної ознаки; певний ранг, приписуваний індивідами, організаціями, громадською думкою. В Стародавньому Римі даний термін означав правове положення юридичної особи, а вперше термін «соціальний статус» у соціальному сенсі було запроваджено в ХІХ столітті відомим англійським юристом, істориком Генрі Джеймсом Мейном.

Деякі вчені співвідносять соціальний статус із соціальним престижем. Так, один із засновників соціології як науки, німецький вчений М. Вебер, соціальний статус визначає як реальні наміри отримати позитивні і негативні привілеї відносно соціального престижу, який ґрунтується на одному або більше критеріях: а) спосіб життя; б) формальна освіта, яка полягає в практичному або теоретичному навчанні і засвоєнні відповідного способу життя; в) престиж народження і професії [1].

Соціологи Джон Голдторп, Карл Ллевелін та К. Пейн пропонують визначати соціальний статус спираючись на заняття. На думку вчених найістотнішими характеристиками заняття є статус за наймом (роботодавець чи найманий робітник), рівень доходу, ступінь економічної безпеки (ризик втратити роботу або капітал), шанси на економічний успіх, місце в системі влади та контролю за процесом виробництва, міра автономії в роботі, а частково й престиж заняття в суспільстві. Автори ідеї створюють професійну шкалу -- шкалу Голдторпа-Ллевеліна, яка складається із 36-ти груп професій, які в свою чергу об'єднані в 11 класів: керівники найвищого рівня в державі та різних галузях економіки; керівники середнього рівня; спеціалісти з вищою освітою; працівники сфери послуг; дрібні власники, що наймають робітників; дрібні власники, які не наймають робітників; фермери; техніки та майстри; кваліфіковані робітники; напівкваліфі- ковані й некваліфіковані робітники; працівники сільського господарства [9, с. 41].

Європейська асоціація маркетингових та соціальних досліджень ЕБОМЛИ пропонує класифікацію змінних у визначенні соціального статусу на основі професійно-освітніх характеристик члена домогосподарства, що приносить основний дохід у сім'ї, а також деяких майнових характеристик сім'ї. Дана класифікація припускає побудову 8 непересічних класів (A, B, C1, C2, D, E1, E2, E3) за допомогою трьох основних (вік, у якому годувальник родини закінчив свою освіту; рід занять годувальника родини за останнім місцем роботи; кількість підлеглих у годувальника родини за останнім місцем роботи) і однієї додаткової змінної (майно домогосподарств (використовуються для домогосподарств з економічно неактивними годувальниками -- пенсіонерами, домогосподарками, студентами).

Однак, враховуючи, що не тільки професійно-освітні характеристики впливають на визначення соціального статусу індивідів або групи людей, а й матеріальний рівень і майнове забезпечення, Європейська асоціація маркетингових та соціальних досліджень ESOMAR пропонує шкалу змінних у визначенні економічного соціального статусу. В 1992-1995 рр. в ході різноманітних, багатопланових досліджень було розроблено список 10 предметів, які обрані не випадково, а основані на ієрархії закупівель, а також на основі стилю життя різних соціальних груп. Метою розробленого списку було максимально корелювати не з номінальним, а з розпоряджуваним прибутком (disposable income), тобто прибутком, який залишається після сплати податків, внесків до системи страхування та інших обов'язкових відрахувань. До основних 10 предметів довготривалого користування, які б визначали матеріальних статус учасників опитування належать: 1) кольоровий телевізор; 2) відеомагнітофон; 3) відеока- мера; 4) два або більше автомобілів; 5) фотоапарат; 6) персональний комп'ютер; 7) електричний дриль; 8) фритюрниця; 9) радіогодинник; 10) другий дім, квартира або заміський будинок [6, с. 10]. Володіння певною кількістю предметів із вищезазначеного списку у будь-якій комбінації дозволяють визначити матеріальний статус респондентів. Дослідження за цим списом мають значні переваги, вони дозволяють уникати питань про прибуток, на які значна частина людей або не відповідає, або суттєво змінюють дані.

Однак, незважаючи на світову тенденцію при визначенні соціального статусу індивідів або групи людей поєднувати професійно-освітні характеристики з матеріальним рівнем, які є взаємозалежними у високорозвинених країнах світу, існує велика кількість держав з нестійкою економікою. Одним із прикладів таких держав є Україна. Так, у колективній монографії, представленій Інститутом демографії та соціальних досліджень, українські вчені вважають, що визначальним чинником соціальної стратифікації в Україні сьогодні є лише економічний статус, що цілком характерно для суспільств з перехідною економікою. Розподіл населення за рівнем поточних доходів (витрат) демонструє наявність у сучасній Україні проблеми бідності значної маси населення. Високий рівень освіти та статус на ринку праці, звичайно, сприяють потраплянню до вищих соціальних верств, але низькі у більшості випадків стандарти оплати праці нівелюють ці переваги, що не може сприяти розвитку ринкових відносин. Надзвичайно низькі показники самооцінки населення свого матеріального становища у всіх дохідних групах свідчать про наявність конфлікту між високими стандартами життя, що рекламує сьогодні ринок, і реальними можливостями більшості населення країни. Навіть незважаючи на загальне підвищення рівня життя населення, абсолютна його більшість за своїм самопочуттям визначає себе як бідних [5, c. 276]. Ми, безумовно, повністю розподіляємо думку українських колег щодо економічного статусу як визначального чинника соціальної стратифікації, однак респондентами нашого лінгвістичного дослідження є українська й англійська молодь, і враховуючи досить неоднакове економічне положення України й Англії, і через це невідповідність у посадових окладах і майнового статусу, який визначається наявністю предметів довготривалого користування із вищезазначеного переліку, вважаємо недоречним порівнювати ці характеристики, з метою урівняти соціальний статус респондентів.

Деякі науковці вважають, що визначальним чинником у визначенні соціального статусу є релігія. Так, вчений В.І. Гараджа вважає, що релігія -- один із вимірів стратифікацій серед таких, як ранжирування за родинними та етнічними групами, престижністю професій, ступенем влади і могутності, доходами й багатством, освітою та знаннями, при цьому наводить єдиний приклад системи соціальної стратифікації за релігійною основою -- поділ на касти в Індії. Касти займають різне положення в суспільстві за ступенем «ритуальної чистоти», яка визначає дозволений тільки їх членам спосіб життя і рід занять. Саме приналежність до касти фіксує, що кожен повинен і може робити; виникає конфлікт, якщо хтось робить те, що належить робити іншій касті, при цьому вважається, що краще посередньо робити те, що належить, чим відмінно виконувати обов'язки іншої касти [2, с. 260-261]. Однак, ми вважаємо, що в сучасному суспільстві релігія може виступати як один із індикаторів соціального статусу, тобто в сукупності з іншими показниками, які формують стиль життя.

Отже, соціальний статус розглядається науковцями у різних площинах: політичний соціальний статус -- місце людини у політичній партії, суспільній організації, доступ до влади (ліберал, демократ, комуніст); економічний соціальний статус -- кількість майна у людини, розмір заробітної плати (робітник, підприємець, бізнесмен, власник); професійно-освітній соціальний статус -- посада людини на підприємстві, престиж обраної роботи, професіоналізм, доступ до керівних ланок підприємства (учитель, лікар, інженер); релігійний соціальний статус -- місце людини у релігійній свідомості суспільства (священик, прихожанин, віруючий); сімейно-родинний соціальний статус -- родинні відносини членів сім'ї (донька, чоловік, холостяк, подружжя); демографічний статус (стать, вік, національність, соціальне походження).

Таким чином, при дослідженні стратифікації у сучасній світовій практиці використовується багатокритеріальний підхід, що дає можливість оцінити забезпеченість матеріальними ресурсами та рівень особистісної значимості індивіда у суспільстві.

Враховуючи вищезазначене, кожна людина має багато різних соціальних статусів, тому в соціології для вираження всієї сукупності статусів окремого індивіда існує поняття «статусний набір», який ввів американський соціолог Роберт Мертон. У статусному наборі виділяють найбільш характерний для конкретного індивіда статус -- головний статус, який визначає манеру поведінки, коло знайомих, стиль життя тощо. Саме за цим статусом індивіда виділяють оточуючі і ототожнюють з ним індивіда. Найчастіше головний статус індивіда обумовлений посадою або професією (директор, вчитель), однак трапляються випадки, коли головним статусом виступає расова приналежність (європеєць, китаєць) або соціальне походження (селянин, робітник, службовець) тощо. На думку професора О. Радугіна головним для життєдіяльності людини виступає той статус, який визначає цінності й установки, спосіб життя, коло знайомих, манеру поведінки особистості [4, с. 112-113].

Перш ніж визначити головний соціальний статус статусного набору учасників англомовних та україномовних дейтинг-шоу, звернемося ще до одного протиріччя з боку демографічних особливостей соціального статусу. Як вже було зазначено раніше, соціальний статус індивідів чи групи в суспільстві визначається не тільки соціальними ознаками, а й демографічними особливостями, причому однією зі складових прийнято вважати стать, однак відомо, що існує чітке розмежування між статтю і гендером. Так, стать зумовлює анатомічні й фізичні відмінності між чоловіком і жінкою, а гендер виявляє їх культурні, психологічні й соціальні відмінності. Поняття «гендер» визначається як сукупність стандартів і сценаріїв поведінки жінок і чоловіків, виражених двома основними категоріями гендерних досліджень -- фемінність і маскулінність, які в свою чергу характеризують низку відмінностей у стилі одягу, способах життя, манерах, захопленнях, мовній поведінці, прагненнях тощо. Також, гендер вважають продуктом культури, який відображає уяви народу про жіночність та мужність, які в свою чергу зафіксовані у традиціях, фольклорі, казках і звичайно у мові.

Нажаль, упродовж багатьох років стратифікаційні дослідження суспільства нехтували роллю гендерних відмінностей. Вчені одностайно дотримувались думки, що під час аналізу соціальної нерівності у володінні владою, багатством й престижем жінки не грали ніякої ролі і не представляли ніякого інтересу. Однак власне гендер є одним з найкращих прикладів стратифікації суспільства. Немає таких суспільств, в яких чоловіки б володіли більшим багатством, впливом і статусом ніж жінки.

Переважна більшість вчених співвідносить розподіл соціальних і економічних благ жінок з соціальним статусом їх сімей, особливо чоловіків. На думку Ф. Паркіна, для соціального статусу жінок характерні загальні риси, обумовлені їх статевою приналежністю, а їхнє ставлення до соціально-економічних ресурсів визначається, як правило, не їх власним статусом або родом занять, а статусом й професією їх батьків і чоловіків [11]. Така точка зору зумовлена розповсюдженим й хибним уявленням деяких вчених про розподіл приватних і суспільних сфер життя між жінками і чоловіками відповідно. Так, Дж. Ельштейн співвідносить з жінками такі приватні сфери життя, як сім'я, діти, домогосподарство, а чоловіків із суспільними сферами життя, а саме влада, майно, посада, політика тощо [7]. Вчений Джон Голдторп вважає, що більшість жінок знаходяться в прямій економічній залежності до чоловіків, і тому їх класова приналежність визначається класовою приналежністю чоловіків. Так, автор пояснює, що більшість жінок займають посади підлеглих, а не керівників, і зумовлено це тим, що вони мають неповний робочий день, і їх кар'єра може перериватися і вони змушені надовго покинути роботу через догляд за дітьми [10]. Але така точка зору повністю суперечить сучасному статусу більшості жінок у соціальній сфері. Так, наприклад, в сучасному суспільстві розповсюдженим є явище -- жінка-керівник, яка робить значний внесок в економічне положення своєї сім'ї. Також, існує багато випадків, коли на користь прибутку жінок, чоловіки йдуть у відпустку для догляду за дітьми і переривають кар'єрний зріст. Цей факт підтверджує дослідниця Кетлін Герсон, яка вважає, що за останню чверть століття образ домогосподарки, пов'язаний з жінкою, почав змінюватися і з'явилася «не домашня жінка», яка кинула виклик звичайній «домогосподарці». Традиційне уявлення про сім'ю, в якій дружина-домогосподарка, а чоловік-годувальник, стає переважною меншістю сучасних сімей [8]. Професор Олександр Дугін у своєму виступі «Структурна соціологія» визначає гендер як первинний соціальний статус. Він зазначає, що у структурі суспільства чоловікам і жінкам відводяться принципово різні статуси: «вони настільки різні, що можуть бути розглянуті у відриві від їх носіїв і їх анатомічних властивостей. Поділ на чоловіче і жіноче в соціумі прямо пов'язане з фундаментальними основами суспільства і зумовлює його будову. Можна сказати, що поділ соціальних статусів на чоловічі і жіночі первинніше, ніж самі чоловіки і жінки. Ці ролі можна осмислити самі по собі, і формування чоловічих і жіночих стереотипів поведінки, психології, реакцій, ставлення до життя та світу, надалі будуть наслідками цих ролей. Статус чоловіки і статус жінки в суспільстві є найфундаментальнішими із соціальних статусів...» [3].

Висновки. Ми повністю розподіляємо думку вченого щодо гендеру, як первинного чинника соціального статусу і визначаємо його головною складовою статусного набору респондентів україномовних й англомовних дейтинг-шоу. Іншими складовими статусного набору можуть бути відомі дані про учасників експерименту, а саме: вік, національність, освіта й посада, причому дані про посаду учасників експерименту допоможуть визначити соціальний клас індивідів, спираючись на запропоновану Європейською асоціацією маркетингових та соціальних досліджень ЕБОМЛИ стратифікацію на основі професійно-освітніх характеристик учасників експерименту. У подальшому планується визначити мовні й мовленнєві засоби вираження категорії соціального статусу респондентів україномовних й англомовних дейтинг-шоу.

Список літератури

соціальний статус інтеракція співрозмовник

1. Вебер М. Основные понятия стратификации / М. Вебер // СОЦИС. - 1994. - № 5. - С. 147-156.

2. Гараджа В. И. Социология религии / В.И. Гараджа. - М.: 2005. - 348 с.

3. Дугін О. Структурна соціологія. [Електорний ресурс]. Режим доступу: http://konservatizm.org/konservatizm/ sociology/140509120251.xhtml.

4. Радугин А.А. Социология: курс лекций / А. А. Радугин, К. А. Радугин. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Центр, 2000. - 223 с.

5. Рівень життя населення України / НАН України. Ін-т демографії та соц. дослідж., Держ. ком. статистики України; За ред. Л.М. Черенько. - К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2006. - 428 с.

6. A System of International Socio-Economic Classification of Respondents to Survey Research. ESOMAR. - 1997. - 27 p.

7. Elshtain J. B. Public Man, Private Woman / J.B. Elshtain. Princeton, 1981. - 378 p.

8. Gerson К. Hard Choices: How Women Decide about Work, Career and Mothe^ood / К. Gerson. Berkeley. 1985. - 378 p.

9. Goldthorpe J. Social mobility and class structure in modern Britain / J. Goldthorpe, С. Llewellyn, С. Payne. - New York: Oxford university press, 1987. - 377 р.

10. Goldthorpe J. Women and Class Analysis: in Defence of the Conventional View / J. Goldthorpe // Sociology. - 1983 / - Vol. 17. № 4. - Рp. 465-488.

11. Parkin F. Class Inequality and Political Order. London, 1971. - 205 р.

Размещено на Allbest.ru