Особливості соціології як науки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Визначення соціології як науки. Об'єкт та предмет науки

Соціологія - наука про суспільство, про закони становлення, функціонування, розвиток суспільства в цілому та його елементи, соціальні відносини і соціальні процеси, соціальні спільності та соціальні інститути.

Центральною категорією соціології є «соціальне» (від лат. Socialis - спільний, товариський, суспільний). Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей і особливостей соціальних відносин, які проявляються в конкретних умовах між індивідами і спільностями в процесі суспільної діяльності (взаємодії). Це поняття служить для визначення суті суспільного життя. В широкому розумінні, соціальне означає все те, що належить до суспільства взагалі, на відміну від природного.

Якщо об'єктом соціології (загальновизнано) є суспільство як цілісний організм, то проблема остаточного визначення предмету даної науки існує і по сьогоднішній день. Так різні соціологи предмет соціології трактують по-різному. Наприклад, російський соціолог В.М. Іванов розглядає соціологію, як науку про соціальні відносини. Інший російський соціолог В.А. Ядов ключовою категорією соціології вважає соціальну спільність. В українській літературі переважає думка, що центральною категорією соціології є соціальні структура.

Предмет соціології - закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому, соціальне життя суспільства.

2. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими науками

Соціологія та філософія: Об'єктами обох наук є суспільство, але різниця між ними полягає в тому, що філософія займається більш узагальненими, глобальними проблемами на теоретичному (споглядальному) рівні (проблеми буття, щастя, сенсу життя тощо); соціологія ж у своїх дослідженнях використовує конкретний емпіричний (фактичний) матеріал.

Соціологія та економіка: Якщо економіка - це дослідження виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних ресурсів і вивчає лише економічні питання, то соціологія вивчає соціальну поведінку людей в сфері економіки.

Соціологія та психологія: Психологія - це наука, яка вивчає індивідуальну поведінка особистості, внутрішній світ, переживання конкретного індивіда; соціологія - оперує поняттям пересічний громадянин.

Соціологія та політологія: Політологія вивчає, як держава впливає на людину; соціологія - як людина своєю соціальною поведінкою впливає на державу.

3. Завдання та функції соціології

Завдання соціології:

- розробка стратегії та тактики управління державою (тобто дати повну інформацію про всі процеси та явища суспільства органом управління всіх сфер);

- розробка проблем соціальної політики держави;

- соціологічне забезпечення економічних реформ;

- забезпечення органів управління надійним зворотним зв'язком;

- вивчення та вирішення національних конфліктів;

- вивчення страйкового руху.

Функції соціології:

теоретико-пізнавальна - соціологія на всіх своїх рівнях в усіх складових компонентах повинна забезпечити приріст нового знання про різні сфери соціального життя, повинна розкривати перспективи соціального розвитку;

описово-інформаційна - соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого в подальшому робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення, законодавчі акти. Інформація соціологів допомагає проаналізувати соціально-психологічний клімат, навчальних групах конфліктів;

соціального планування - соціологи надають результати своїх досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя завдяки чому соціальний розвиток здійснюється в країнах світу незалежно від соціальних систем, тобто незалежно від ідеології, соціально-економічних процесів;

прогностична - вироблення науково-обґрунтованих прогнозів про тенденцію розвитку соціальних процесів і спільнот в майбутньому.

Функції соціології та її роль у розвитку суспільства.

Соціологія безпосередньо включається у життя суспільства через виконання нею певних соціальних функцій (від лат. functio - виконання). З першого погляду вони такі самі, як і в інших суспільних науках, проте мають свій конкретний зміст. До них у першу чергу належать:

* теоретико-пізнавальна (соціологія на всіх своїх рівнях і в усіх своїх складових компонентах забезпечує прирощення нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень і змін тощо);

* описово-інформаційна (соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у подальшому робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється соціальний контроль над соціальними процесами; інформація соціологів допомагає проаналізувати стан соціально-психологічного клімату і напруги у трудових колективах, навчальних групах, установах, запобігти виникненню і вибуху соціальних конфліктів);

* функція соціального планування (соціологи надають результати своїх досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя, завдяки чому соціальне планування здійснюється в усіх країнах світу незалежно від соціальних систем; воно охоплює різні галузі, починаючи від процесів життєдіяльності світового співтовариства, окремих регіонів і країн і закінчуючи соціальним плануванням життя міст і сіл, окремих підприємств, колективів тощо);

* прогностична функція (соціологія здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку соціальних процесів і спільнот в майбутньому; особливо важливо мати такі прогнози у перехідні, як зараз, епохи розвитку суспільства. В цьому аспекті соціологія може визначати діапазон можливостей і вірогідностей; подати декілька сценаріїв можливих процесів, пов'язаних з кожним із обраних сценаріїв; розрахувати ймовірні втрати по кожному з обраних варіантів, визначити побічні ефекти, а також довготермінові наслідки).

4. Структура соціологічного знання

Соціологія, як наука представляється у вигляді трьохрівневої структури:

1) загально соціологічна теорія;

2) спеціальна соціологічна теорія або теорія середнього рівня;

3) конкретні соціальні дослідження.

1. Загально соціологічна теорія: це елемент структури, який характеризує суспільство, як цілісний організм, описує взаємозв'язок соціальних елементів в загальному вигляді.

2. Спеціальна соціологічна теорія або теорія середнього рівня: виконує функцію переходу від загальних концептуальних понять до конкретних за допомогою яких можливо виміряти реальний процес. Предметом свого дослідження мають самостійні підсистеми суспільства та соціальні процеси. Враховуючи те, що соціологія охоплює практично всі галузі суспільного життя, існує велика кількість спеціальних соціологічних теорій, таких як:

- соціологія міста,

- соціологія села,

- соціологія мистецтва,

- соціологія медицини,

- соціологія молоді,

- соціологія науки,

- соціологія освіти,

- соціологія культури,

- соціологія економіки,

- соціологія політики,

- соціологія промисловості,

- соціологія вільного часу.

Російський соціолог М. Руткевич пропонує спеціальні соціологічні теорії поділити на 3 основних групи:

1. Соціологічні теорії, які вивчають сфери людської діяльності (праця, дозвілля тощо);

2. Соціологічні теорії, які досліджують взаємодію особистості з суспільством, тобто різні соціальні групи (особистість, сім'я, колектив, село, місто тощо);

3. Соціологічні теорії, які виникли на межі соціології і наук, що вивчають окремі сфери життя суспільства (політика, наука, культура тощо). Такі теорії називають галузевими.

Аналогом назви «Спеціальні соціологічні теорії» є «Теорії середнього рівня».

Даний термін був введений в науковий вжиток в 1947 році американським соціологом Робертом Мертоном (1910-2003). Даний термін був запропонований в ході наукової дискусії між Р. Мертоном та іншим американським соціологом Толкоттом Парсонсом (1902-1979).

Теорія середнього рівня - поняття, яке використовується для позначення побудов, які призначені виступати в якості посередника між загальною соціологічною теорією та конкретними соціологічними дослідженнями.

3. Конкретні соціологічні дослідження, які забезпечують приріст нових емпіричних (практичних) знань про дійсність шляхом виявлення нових фактів та тенденцій зміни окремих сфер життя суспільства.

Соціологія вивчає проблеми суспільства на двох рівнях:

- мікрорівень,

- макрорівень.

Мікрорівень - це направлення в соціології, яке ґрунтується на аналізі соціологічних явищ та процесів відносно невеликих соціальних систем, н/д в сім'ї, в організації, в трудовому колективі. Мікросоціологія звертає увагу на міжособові відносини в малій групі, використовуючи при цьому соціальні психологічні методи.

Макрорівень - це дослідницьке направлення, яке в противагу мікросоціології орієнтується на вивченні великих соціальних процесів, на аналіз великих соціальних груп та систем (суспільство, соціальні інститути тощо).

До 60-х років ХХ століття існувало чітке розмежовування на американську та європейську соціологію. Якщо американська школа соціології вивчала проблеми на мікрорівні, то європейській школі соціології було притаманно вивчення соціальних явищ та процесів на макрорівні. Проте, 60-х років ХХ століття така різниця була знята. Відбувається процес інтернаціоналізації соціології - поширенням різних концепцій та теорій, як макро-, так і мікросоціологічного напрямку.

Історичні етапи розвитку.

Основні етапи розвитку соціології як науки:

- етап протосоціології (період від Античності до Огюста Конта - першої половини ХІХ ст.). Протягом даного періоду формується уявлення подібності і різних між законами природи та законами суспільства. Розробляються концептуальні основи політичної, суспільної та економічної теорії, знання про суспільство набуває розмежованих форм;

- етап розпочинається з появи в 30-40-х р.р. ХІХ ст. позитивіської соціології і триває до кінця ХІХ ст.. Даний етап характеризується зародженням та початком академічної соціології;

- етап охоплює кінець ХІХ ст. і триває до 20-х років ХХ ст.. На даному етапі відбувається становлення соціології, як навчальної дисципліни. Загально соціологічна теорія поєднується з емпіричними дослідженнями і набувають інтенсивного розвитку;

- припадає на період з кінця 20 до 70-х рр. ХХ ст. Це період формування основних теоретичних напрямків соціології, розвиток галузевих дисциплін вдосконалення методів досліджень;

- починається в 70-х рр.. 20 ст. і до наших часів. Характерний інтернаціоналізацією соціології, поширенням різних концепцій та теорій.

І етап - протосоціологія. Аналізуючи матеріали давньогрецьких філософів Платона та Аристотеля, конфуціанських мислителів, ми можемо відноліти думки саме соціального характеру. Однак до XIV ст. соціологія не представляла собою систематичну дисципліну. Такий вигляд вона набула з написанням роботи в XIV ст.. “Історичний пролегомени” (1377 р.). Автор цієї роботи - арабський мислитель та діяч Ібн Халдун (1332 - 1406). В цій праці вперше був зроблений аналіз практично всіх проблем соціології в умовах кочівних та цивілізованих суспільств. Так, на думку російського соціолога Питирима Сорокіна, саме Ібн Халдуна варто вважати родоначальником соціології. З початком відродження та реформації інтерес до соціологічних проблем значно виріс і призвів до багато чисельних досліджень протягом XVІ - XVІІ ст. Більша частина робіт Макіавеллі, Гоббса, Локка, Руссо, Паскаля і т.д. були соціологічними.

Не дивлячись на те, що наукою про суспільство займались з давніх часів, сам термін “соціологія” був введений в науковий вжиток французьким філософом - позитивістом Огюстом Контом (в 30-х р.р. XIX ст.).

За Контом - соціологія - це загальна теорія соціального організму, наука про суспільні явища, яка повинна бути основана на наукових методах спостереження, експерименту, порівняння, історичного підходу.

Система наук за О. Контом: кожна наступна наука в даній системі базується на попередній, структура представляється від найконкретнішої науки до найабстрактнішої.

- математика;

- астрономія;

- фізика;

- хімія;

- біологія;

- соціологія (соціальна фізика).

Конт зводив соціологію до суспільствознавства і використовував дані терміни, як синоніми. Така ситуація і літературі була характерна до кінця XIX ст.. Першим соціологом, хто дав вузьку трактову соціологічній науці, був Еміль Дюркгейм. З його іменем пов'язаний перехід соціології, як науки тотожній суспільствознавству до науки, яка пов'язана із вивченням соціальних явищ та соціальних відносин суспільного життя, тобто Е. Дюркгейм поставив соціологію в ряд таких суспільних наук, як політекономія, філософія, історія і т.д.

Проблема становлення соціології як науки в радянські часи.

Визначні постаті в соціологічній думці кінця ХІХ- початку ХХ століття: дюркгейм соціологічний суспільний індивід

- Максим Ковалевський (1851-1916).

- Микола Михайловський (1842-1904).

- Питирим Сорокін (1889-1968).

- В'ячеслав Липинський (1882-1931).

- Михайло Драгоманов (1841-1895).

- Михайло Грушевський (1866-1934).

- Микита Шаповал (1882-1932).

В 1901 році в Парижі Ковалевським була відкрита російська вища школа суспільних наук. В подальшому вона переросла у факультет. На даному факультеті викладали Чернов, Пліханов, Де Роберті. 1908 р. в Петербурзі була відкрита кафедра соціології на чолі з Ковалевським. 1917 р. - виникло питання про розробку соціальної теорії нового суспільства на основі проведення конкретних соціальних досліджень. Були відкриті кафедри соціології в Петроградському та Ярославському університетах. Була встановлена вчена ступінь з соціології. В 1920 році в Петроградському університеті вперше в Росії було відкрите соціальне відділення.

Основні направлення досліджень в 20-30 рр.

1) соціальних класів на селі;

2) керівництво виробництвом та наукова організація праці;

3) з 1918 по 1929 роки проводились щорічні (січневі) дослідження умов життя народу;

4) проблеми сім'ї, шлюбу, сексу;

5) дослідження релігії;

6) соціологія науки;

7) соціологія злочинності.

З 1922 р. почався процес висилки інтелігенції за кордон. До кінця 30-х років соціологія була оголошена як буржуазна лженаука і була повністю заборонена. Соціологія у будь-яких проявах заборонялась до 60-х років ХХ століття. З початком 60-х почався процес реабілітації соціології. Був відкритий сектор соціологічних досліджень нових форм праці та побуту. У 1963 р. у Харкові (Харківському державному університеті) була відкрита лабораторія соціологічних досліджень, яку очолила Якуба Тетяна Олександрівна. У 1963 році в м. Москва був відкритий Інститут конкретних соціологічних досліджень. В 1988 носить назву Інститут національної російської академії наук.

В 5-ти навчальних закладах СРСР, серед яких 3 були українських ВНЗ, були відкриті соціологічні факультети.

25 квітня 2001 року був підписаний Указ Президента України «Про розвиток соціологічної науки в Україні».

Размещено на Allbest.ru