2. Соціальна опіка і захист найменш захищених категорій дітей та молоді:

- підтримка та сприяння розвитку творчих здібностей молодих інвалідів;

- соціальна допомога молодим сім'ям;

- соціальна робота з дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування;

- соціальна підтримка військовозабовязаної молоді, безробітної молоді, сприяння в працевлаштуванні;

- соціальна робота з жіночою молоддю;

- сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню дітей та молоді.

- формування та розвиток якості творчої особистості;

- розвиток та підтримка обдарованих дітей та молоді.

У різних регіонах залучення людей до діяльності волонтерами відбувається різними шляхами і на основі різних принципів. Найбільш розповсюджений варіант - залучення студентів відповідних спеціальностей (соціальних робітників, психологів, юристів, медиків) до соціальної роботи через волонтерські групи. Так, у місті Запоріжжі на добровільних засадах працюють 12 соціальних педагогів та психологів-студентів факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького державного університету. Волонтери займаються статевою освітою підлітків у літних таборах шкіл. У Дніпропетровській області діє програми «Терези Феміди», де задіяний волонтерський молодіжний юридичний клуб. До складу клубу входять студенти-правовики випускного курсу Дніпропетровського державного університету [26, c.24-28].

На базі Чернівецького обласного ЦССМ працюють волонтерські загони, де волонтерами в переважній більшості є студентипедагогічного університету. Крім них, до волонтерської роботи залучаються студенти педагогічного училища та медичні працівники.

У м. Вінниця волонтерами-студентами філологічного факультету педагогічного університету розроблено тематичний курс занять «Вивчаємо класичну літературу» для підвищення загально культурного та інтелектуального рівня молоді з певними вадами розвитку. У м. Луцьк волонтерську роботу проводять 25 волонтерів - студенти медичного училища та психологічного факультету. Їхня професійна підготовка, безперечно вплинула і на характер та напрями діяльності волонтерів.

У всьому світі головним об'єктом волонтерства є недержавні організації: дитячі, молодіжні та жіночі. На Україні громадські організації ще недостатньо включені в соціальну роботу. Хоча приклади плідного співробітництва вже маємо. Так, у м. Чернівці волонтерські загони постійно контактують з діючими молодіжно-громадськими організаціями - «Буковинські гайди», «У гармонії з природою», дитячими організаціями «Паросток» і «Веселка».

Більша частина волонтерів працює на державних організаціях (НДО). Вони є одним із джерел людських ресурсів НДО. Їхня робота - основа недержавного сектору. За словами М.Кординського, лідера Одеського клубу «Чужа дитина», недержавні організації, не маючи реальних джерел фінансування, використовують як головний ресурс безкорисливу добровільну працю своїх членів і принесенню ними матеріальні ресурси. В Україні волонтерський рух детермінований гуманізацією суспільного життя, є відповіддю на суспільні потреби. Херсонська асоціація молодіжних організацій та неформальних об'єднань «Фрідом» організовує концерти по районам області із залучення спеціалістів Херсонського обласного центру ССМ.

Члени міського дитячо-юнацького Центру моделювання «Ludus» допомагають психологам ЦССМ проводити клубну роботу із підлітками на базі клубів за місцем проживання, ділові ігри, вести роботу клубу «Дебати» [27, c.58-70].

Як відомо значне місце у волонтерській соціальній роботі посідають релігійні організації. На відміну від громадських, релігійні організації в України виконують значну за обсягами і різноманітну за напрямами соціальну роботу. Однак, їх діяльність дуже рідко збігається і дуже рідко застосовується в роботі ЦССМ. Наприклад, у місті Житомирі до роботи клубу сімейного спілкування «Особлива дитина» для дітей з особливими потребами і їх батьків при Житомирському обласному Центрі ССМ залучено 8 волонтерів легіону при католицькому костьолі святої Софії. Вони здійснюють соціальний патронаж дітей-інвалідів вдома.

Взаємодія з релігійними організаціями багатьох конфесій, на нашу думку, допоможе розширити і урізноманітнити соціальну роботу, яку виконують волонтери. Певна пересторога у взаємодії в ССМ з релігійними організаціями, на наш погляд, обумовлена інерцією мислення і здебільшого невиправданим острахом. При взаємній повазі до віросповідання кожного з партнерів цього можна уникнути.

Для роботи волонтером потрібна відповідно теоретична і практична база. Так, протягом 1997-1998 років у м. Миколаїві під час реалізації програми «Волонтер Телефону довіри» пройшли курс підготовки, лекційні заняття, рольові та психологічні тренінги, стажування на «Телефоні довіри» 25 волонтерів, які після навчання отримали відповідні сертифікати.

В 2005 році в м. Дніпропетровськ відвідали нові закордонні волонтери. У місті з 13 липня по 2 серпня працював Міжнародний волонтерський табір, в якому брали участь представники багатьох країн. Табір був присвячений роботі з нашим підростаючим поколінням. Волонтери принесли багато нового у внутрішній світ дітей і в їх розвиток. Проводилися уроки не тільки з англійської і французької мови, а й заняття в комп'ютерному класі, з плавання, матчі з міжнародного футболу, волейболу. Вечори-ознайомлення з національними особливостями, традиціями, танцями, піснями країн-учасниць не залишили нікого байдужими. Наші діти підготували концерт, в якому спробували показати життя України та її культуру [28, c.8-10].

2.2 Досвід здійснення волонтерських ініціатив на Сумщині

В регіоні Сумської області в аспекті становлення та розвитку становлення волонтерського руху, на сьогодні спостерігається перехід до його нового якісного етапу. Із створенням у 2006 році Сумської агенції волонтерів на базі Центру Соціального Партнерства стали можливими координація зусиль волонтерів у напрямі розбудови інформаційного забезпечення волонтерської діяльності; співпраця волонтерських організацій щодо обміну досвідом роботи, об'єднання зусиль для взаємонавчання тощо. Здійснення волонтерської діяльності та практики проходить в Сумському педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, студентами 4 курсу за спеціальністю «Соціальна педагогіка». Навчальна волонтерська соцільно-педагогічна практика студентів є професійно значущим етапом в системі фахової підготовки соціального педагога, черговою ланкою засвоєння та апробації етико-філософської концепції професійної діяльності соціального педагога. Саме в цей період продовжує закладатися фундамент професійного світосприйняття, досвіду професійної діяльності, практичних умінь і навичок, професійно значущих якостей особистості соціального педагога, його ставлення до професії.

Практична значущість навчальної волонтерської соціально-педагогічної практики полягає у створенні повноцінних умов первинного професійного самоутвердження майбутніх соціальних педагогів, основним критерієм якого є готовність особистості до самовдосконалення завдяки потребі набуття фахових знань з майбутньої спеціальності, напрацювання і вмінь і навичок спілкування з клієнтами.

Практика дозволяє студентам ствердитись у власному професійному виборі, переконатися у значущості діяльності соціального педагога для різних суспільних сфер, сформувати стійку потребу майбутніх спеціалістів у професійному зростанні.

Конктретний зміст навчальної волонтерської соціально-педагогічної практики обумовлюється вибором об'єктів практики та основними функціями діяльності волонтерів.

Об'єктами волонтерської діяльності (клієнти, з котрими працюють волонтери протягом практики) визначені діти-інваліди, діти-сироти, молодь різних вікових груп, діти і батьки (сім'ї), жіноча молодь, абоненти «Телефону довіри», особи без певного місця проживання та певного місця роботи та інші особи, які потребують соціально-педагогічної допомоги.

Базами навчальної волонтерської соціально-педагогічної практики студентів спеціальності «Соціальна педагогіка» СумДПУ імені А.С. Макаренка, виходячи з потреб місцевої громади визначено наступні установи:

1. Центр соціального партнерства в Сумській області.

2. Центр реінтеграції бездомних громадян.

3. Сумський «Міський Кризовий Центр».

4. Сумська обласна організація Товариства Червоного Хреста.

5. Сумське товариство допомоги дітям-інвалідам, що мають розумову відсталість «Феліцитас».

6. Відділення соціально-трудової реабілітації інвалідів «Спільнота».

7. Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян «Берегиня» при управлінні праці та соціального захисту населення.

8. Сумський обласний центр медико-соціальної та трудової реабілітації інвалідів з ураженням нервової системи для дітей та підлітків тощо.

Зважаючи на специфіку контингенту зазначених баз практики, вона охоплює наступні провідні напрями діяльності:

· навчально-ознайомлювальний: теоретична підготовка з проблеми волонтерської діяльності та ознайомлення з досвідом відповідних установ державного та недержавного сектору, метою діяльності котрих є соціальна реабілітація представників певних верств населення;

· посередницько-комунікативний: надання допомоги клієнтові для його повноцінного (рівноправного) спілкування з суспільством;

· правозахисний: вивчення правових норм захисту інтересів клієнтів та сприяння реалізації юридичної відповідальності стосовно осіб, які чинять прямі або опосередковані протиправні впливи на клієнтів;

· профілактичний: напрацювання професійних вмінь та навичок майбутнього соціального педагога щодо приведення в дію соціально-педагогічних механізмів попередження та подолання негативних впливів особливостей клієнта та його світосприйняття; організація й надання соціотерапевтичної допомоги тим, хто її потребує (забезпечення захисту прав дитини у суспільстві, активізація життєдіяльності громадян з особливими потребами за місцем їх проживання, підтримка людей похилого віку тощо; тобто, запобігання негативним соціальним наслідкам сирітства, інвалідності, старості, бездоглядності);

· побутовий: сприяння клієнтам в оволодінні спеціальними навичками з різних видів художньої, технічної діяльності; допомога у домашніх справах, догляді вдома, пересуванні на прогулянках, а також в отриманні бібліотечної літератури, преси, ліків, гуманітарної допомоги тощо;

· організаційно-дозвіллєвий: безпосередня участь в організації святково-розважальних, дослідницько-тематичних, фестивальних, екскурсійних та інших заходів;

· інформаціно-рекламний: налагодження каналів обміну досвідом діяльності між волонтерськими загонами та співпраця з ними щодо популяризації феномену волонтерства в сучасному суспільстві (формування прогресивної громадської думки на підтримку незахищених верств населення);

· науково-дослідницький: здійснення діагностичних досліджень в полі тієї соцільно-педагогічної проблеми, над оптимізацією котрої працює волонтер.

Волонтери залучаються до наступних основних видів соціальної роботи:

· профілактика;

· реабілітація;

· обслуговування;

· адаптація;

· патронаж.

Студент, який займається волонтерською діяльності також повинен бути ознайомления з Положенням про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг (див. Додаток А), Етичною картою волонтера (див. Додаток Б) та громадського центру «Волонтер» (див. Додаток В) для того, щоб мати великий теоретичний досвід, який в майбутньому буде застосовуватися на практиці.



Висновки

Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічної, економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення, девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві зростанням злочинності і насильством. Соціально-психологічні проблеми в Україні відобразилися на психологічному самопочутті різних верств населення. Ще більш відчутно визначилося категорія людей, які потребують допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного занять, дорослі безробітні, діти які не отримують потрібної уваги з боку батьків, або не мають батьків, пенсіонери та ін. На сучасному етапі розвитку нашої країни висококваліфікованих психологів та соціальних працівників в Україні не вистачає. Щоб вирішити дану проблему необхідно, по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення; по-друге, визначити, апробувати та поширити методики соціально-психологічної роботи, які допоможуть в реалізації цих проблем; по-третє, потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально-психологічної роботи [29, с.17-21].

Волонтерська діяльність - це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів, людина будь-якого віку і статі, з будь-якою освітою яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм, але професійно.

В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми мають неухильно розв'язуватись, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергової ваги у здійснені нової політики країни. Формування великого руху добровольців - є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в державі [30, с.25-30].

Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основним напрямком роботи волонтерів. Ось, що допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру - отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.

Волонтерська діяльність в Україні, хоча і нестала масовою, проте є такою, що дозволяє говорити про неї як про суспільне явище та як про важливу складову діяльності недержавних соціальних служб. В загалі ж, волонтерство, як можна бачити, є запорукою успішного процвітання нашої країни. А волонтери - першопрохідці, які вказують шлях до просування. І якщо вище не волонтер, значить, не усвідомили всіх принад волонтерського життя, тож, як гласить народна мудрість: «краще пізніше ніж ніколи».

В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми неухильно розв'язуватися, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергового значення у здійсненні політики країні. Формування великого руху добровольців - є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.



Список використаних джерел

1. Теоретичні аспекти і практичні шляхи залучення волонтерів до соціальної роботи: Звіт тимчасового творчого колективу /Український інститут соціальних досліджень. - К., 1998, - С. 20-21.

2. Крапівіна Г. О. Світовий волонтерський рух: стан і статус / Г. О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. - 2012. - № 1. - С. 73-76.

3. Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності//Наукові записки - №1,2, 2002р., С. 30-35.

4. Крапівіна Г. О. Людські ресурси та їх мотивація в добровольчестві / Вісник Львівського інституту економіки і туризму : зб. наук. статей / М-во освіти і науки України, Львів. ін-т економіки і туризму. - Львів : ЛІЕТ, 2010. - № 5. - 328 с. - С. 117-123.

5. Капська А.Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах, Київ-2001 с.32-39.

6. Голопанова Т.П., Ю.А. Гопан. Волонтерсво в соціальній роботі як засіб цивілізованого суспільства. Запоріжжя,1996. С.11-14.

7. Звіт дослідження «Волонтерський рух в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gfk.com/ua/news-and-events/news/pages/report.aspx

8. Волонтерское движение: опыт, проблемы, перспективы: Рабочие материалы семинара. - Киев, 24-30 сентября 2000 г.

9. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник/ За ред. проф. А.Й.Капської. - К.: УДЦСССДМ, 2000. - с. 160-170.

10. Молодежь для молодежи. Практ. пособ. по проведению волонтер, лагерей. -Донецк, 2003. С.82-95.

11. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів/за заг. ред.А.Й.Капської-К., 2000 И. Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников М., 1992 с.54-69.

12. Поликарпов М. Билет для волонтера: русские добровольцы в Югославии. Мифы и правда. Десять лет спустя/ м. Поликарпов. // Новое время. - 2003. - № 11. - с.25-27.

13. Дети ради детей. Програма социальной защиті детей в деятельности детских организаций М., 1996. С.49-67.

14. Волонтер: хто вони? // завуч. - 2005. - травень с № 14.- с.7-11.

15. Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності//Наукові записки - №1,2, 2002р.

16. Організація волонтерського руху у вищих навчальних закладах: Діагностичний інструментарій: Методичні розробки /Укл. Т.О. Рудякевич -Житомир: ЖДУ, 2004.

17. Молодежь для молодежи. Практ. пособ. по проведению волонтер, лагерей. -Донецк, 2003.

18. Волонтери в соціальній роботі / Упоряд. О. Главник, Н. Романова Г. Дружченко - К.: Главник, 2006. - 128 с. - (серія «Бібліотечка соц. Працівника»).

19. Волонтерство. Порадник для організатора волонтерського руху /Укл. Т.Л.. Лях, авт. кол.: О.В. Безпалько, Н.В. Заверіко, І.Д. Зверева, Н.В. Зімовець та ін. - К.: ВГЦ «Волонтер», 2001 р. - 176.

20. Лях Т. Л. Волонтерські групи як ресурс соціально-педагогічної діяльності державних і громадських організацій / Т. Л. Лях // Соціальна педагогіка: теорія і технології : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / [Т. Ф. Алєксєєнко, Т. П. Басюк, О. В. Безпалько та ін.] ; за ред. І. Д. Звєрєвої. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - С. 130-139.

21. Маккарлі С, Лінч Р. Управління діяльністю волонтерів. - Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт», 1998.

22. Волонтерское движение: опыт, проблемы, перспективы: Рабочие материалы семинара. - Киев, 24-30 сентября 2000 г.

23. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства 3,1996

24. Азгагі М. Громадські організації повинні спрацювати з громадами/М.Азгагі.//Громадські Організації.-1999.-№4.-С.208-211

25. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів /Заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. - К.: Науковий світ, 2001.

26. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів/за заг. ред.А.Й.Капської-К., 2000 И. Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников М., 1992

27. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи, К.: УДЦССМ, 2000

28. Самойленко О.В. Волонтерський рух - велика справа / О.В. Самойленко // Соціальний педагог. - 2009. - №2 (26) лютий. - С. 8-10.

29. Бобрицька В.П. Волонтерська діяльність / В.П. Бобрицька // Соціальна педагогіка: теорія і практика. - 2006. - №3 - С. 17-21.

30. Організація волонтерського руху у вищих навчальних закладах: Діагностичний інструментарій: Методичні розробки /Укл. Т.О. Рудякевич - Житомир: ЖДУ, 2004. - 370 с.



Додаток А

ПОЛОЖЕННЯ про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг

1. Волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг
(далі - волонтерська діяльність) - це добровільна неприбуткова
діяльність фізичних осіб - волонтерів, яка спрямована на надання
допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та
потребують сторонньої допомоги, і сприяє самореалізації волонтера.

2. У цьому Положенні терміни застосовуються у значеннях,
наведених у Законі України «Про соціальні послуги».

3. Волонтерська діяльність грунтується на таких
основоположних засадах:

Добровільність та доброчинність;

законність;

гуманність та гідність;

спільність інтересів і рівність прав її учасників;

гласність;

відповідальність;

конфіденційність.

4. Волонтерська діяльність провадиться фізичними особами -
волонтерами, які можуть входити до волонтерських організацій
(об'єднань) - громадських чи релігійних організацій, які діють
відповідно до їх статутів (положень).

5. Волонтерська діяльність провадиться за такими напрямами:

надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у
складних життєвих обставинах (інвалідність, часткова втрата
рухової активності у зв'язку зі старістю чи станом здоров'я,
відсутність житла або роботи, наслідки стихійного лиха, катастроф
тощо);

надання соціальних послуг дітям та молоді, що перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

6. Волонтерська діяльність провадиться шляхом:

а) надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах:

за місцем проживання особи;

у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

у реабілітаційних установах та закладах;

в установах та закладах денного перебування;

у територіальних центрах соціального обслуговування;

в установах та закладах тимчасового або постійного перебування та в інших закладах соціальної підтримки (догляду);

б) залучення пенсіонерів, дітей та молоді до участі у волонтерській діяльності;

в) встановлення зв'язків з міжнародними волонтерськими організаціями.

7. Волонтерські організації (об'єднання), волонтери можуть залучатися соціальними службами до надання таких соціальних послуг:

придбання і доставка медикаментів, продовольчих, промислових та господарських товарів, книг, газет, журналів, гарячих обідів;

приготування їжі, годування;

допомога у проведенні заходів особистої гігієни;

прибирання приміщення, прання білизни;

обробіток присадибних ділянок;

виконання ремонтних робіт;

відвідування хворих у стаціонарних медичних закладах;

читання художньої літератури, преси, написання листів;

організація дозвілля тощо.

8. Волонтерські організації (об'єднання), волонтери, які бажають провадити діяльність з метою надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, звертаються до соціальної служби з відповідною пропозицією.

9. У разі згоди на співпрацю із соціальною службою волонтерська організація (об'єднання), волонтер та керівник соціальної служби укладають відповідний договір.

10. Договір про співпрацю з надання соціальних послуг укладається не менш як на 3 місяці. У договорі визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін, перелік соціальних послуг, які будуть надаватися.

11. Договір про співпрацю з надання соціальних послуг може бути розірвано в односторонньому порядку у разі, коли:

волонтерська організація (об'єднання), волонтер відмовилися провадити волонтерську діяльність;

соціальна служба отримала скарги від осіб, яким волонтери надають допомогу.

12. Соціальна служба:

надає волонтерській організації (об'єднанню), волонтерові необхідну інформацію щодо можливої співпраці у сфері надання соціальних послуг;

у разі необхідності забезпечує волонтерські організації (об'єднання), волонтерів роботою, що буде відповідати їх бажанням та можливостям;

надає волонтерській організації (об'єднанню), волонтерам всебічну допомогу і підтримку у провадженні їх діяльності;

контролює діяльність волонтерських організацій (об'єднань), волонтерів у сфері надання соціальних послуг.

13. Соціальна служба може застосовувати заходи щодо заохочення діяльності волонтерських організацій (об'єднань), волонтерів.

14. Волонтерські організації (об'єднання), волонтери під час провадження своєї діяльності можуть залучатися до здійснення заходів, розроблених та затверджених Координаційною радою з питань розвитку та підтримки волонтерського руху.

15. Волонтерські організації (об'єднання), волонтери під час провадження своєї діяльності співпрацюють з підприємствами, установами, громадськими, благодійними та релігійними організаціями.

16. Координацію волонтерської діяльності здійснюють Мінпраці та Держкомсім'ямолодь.



Додаток Б

Етична карта Волонтера

· Буду здійснювати усі завдання, пов'язані з прийнятою роллю

· Не буду давати обіцянки, яких не можу дотриматися

· У випадку неможливості виконання зобов'язання, проінформую про це координатора праці волонтерів

· Дотримуватимусь конфіденційності у приватних справах, буду уникати поведінки, яка може бути невідповідно зрозуміла

· Буду відкритим / відкритою до нових ідей та способів діяльності

· Використаю шанс пізнання та навчання нових справ від інших людей

· Не буду критикувати справ, яких не розумію. Може виявитися, що для них є поважні причини

· Буду особою, на яку можна покладатися

· Буду працювати краще і з більшим задоволенням, виконуючи те, що від мене очікується

· Буду з радістю вчитися. Знаю, що наука є невід'ємною частиною кожної добре виконаної роботи

· Буду брати участь у обов'язкових зустрічах

· Буду дуже добрим волонтером / волонтеркою

· Гідно представлятиму себе та ідеї волонтеріату



Додаток В

Статут Всеукраїнського громадського центру «ВОЛОНТЕР»

1. Загальні положення.

1.1. Всеукраїнський громадський Центр “Волонтер” (далі Центр) є Всеукраїнською громадською організацією, створеною громадянами України на засадах спільності інтересів для реалізації мети та завдань передбачених цим Статутом.

Центр створений і діє на засадах добровільності та самоврядування, рівноправності його членів, законності та гласності.

1.2. Головною метою діяльності Центру є об'єднання та координація зусиль членів Центру у справі сприяння розвитку волонтерського руху в Україні та захисту законних інтересів своїх членів.

1.3. Діяльність Центру поширюється на всю територію України.

1.4. Центр у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством та цим Статутом.

1.5. Центр має право:

- виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

- укладати з юридичними та фізичними особами угоди, контракти тощо, здійснювати інші юридичні дії;

- представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських організаціях;

- ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

- створювати установи та організації;

- здійснювати видавничу діяльність шляхом заснування засобів масової інформації, видання наукової, методичної, довідкової, інформаційної літератури;

- одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

- розповсюджувати інформацію і пропагувати свої цілі і ідеї.

1.6. Центр набуває прав юридичної особи з моменту реєстрації у Мінюсті, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, відокремлене майно, печатку, штампи, бланки, символіку та іншу атрибутику, зразки яких затверджуються Радою Центру.

Символіка Центру реєструється у встановленому законодавством порядку.

1.7. Юридична адреса Центру: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44, кімн. 415.

2. Завдання Центру:

2.1. Основними завданнями Центру є:

- сприяння розвитку волонтерського руху в Україні;

- здійснення і захист прав і свобод, задоволення соціальних та культурних інтересів громадян - членів Центру;

- сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні;

- створення умов для саморозвитку членів Центру як особистостей, членів суспільства, громадян України;

- вивчення та обробка кращого міжнародного та вітчизняного досвіду з питань волонтерського руху;

- визначення засад волонтерського руху в Україні, участь у розробці нормативно-законодавчої бази з цього питання.

2.2. З метою виконання завдань Центр в установленому порядку:

- апробує та розповсюджує нові форми і методи волонтерської діяльності в Україні;

- співпрацює з державними та громадськими організаціями і установами в галузі соціальної роботи;

- створює громадську “Школу волонтерів” для підготовки та перепідготовки кадрів з питань волонтерської роботи;

- ініціює та проводить громадські волонтерські акції на всеукраїнському, регіональному та місцевих рівнях;

- відкриває спеціалізовані служби (“Телефон довіри”, “Консультативний пункт” тощо);

- методично забезпечує волонтерські програми та проекти;

- видає інформаційну, методичну, довідкову літературу;

- пропагує принципи волонтерської діяльності в Україні.

3. Членство у Центрі.

3.1. Членами Центру можуть бути громадяни України, які досягли 14 років, визнають Статут Центру, беруть участь у роботі Центру і входять до складу одного з місцевих осередків.

3.2. Прийом громадян у члени Центру здійснюють місцеві осередки на підставі заяви, яка подається до керівного органу.

3.3. Порядок сплати членських внесків визначається Конференцією.

3.4. Члени Центру можуть вийти з нього за власним бажанням або бути виключеними за рішенням керівного органу відповідного місцевого осередку за дії, які несумісні із Статутом Центру.

4. Права та обов'язки членів Центру.

4.1. Члени Центру мають право:

- брати участь у діяльності Центру;

- обирати і бути обраним до керівних та контрольних органів Центру;

- користуватися майном Центру для виконання Статутних завдань та досягнення Мети Центру;

- отримувати інформацію про діяльність Центру;

- отримувати допомогу Центру в т.ч. фінансову;

- надавати Центру будь-яку допомогу в т.ч. фінансову;

- вносити пропозиції та вимагати їх розгляду керівними органами Центру;

- отримувати захист Центру у випадку незаконних або несправедливих дій з боку юридичних, фізичних осіб, державних органів та посадових осіб при виконанні обов'язків, пов'язаних з діяльністю Центру;

- виступати в засобах масової інформації від імені Центру у разі надання відповідних повноважень або від свого імені.

4.2. Член Центру зобов'язаний:

- дотримуватись вимог Статуту Центру;

- старанно виконувати свої обов'язки, покладенні згідно розподілу доручень в Центрі та доручення керівних органів Центру, які не суперечать даному Статуту та чинному законодавству України;

- утримуватись від діяльності, що може завдати шкоду Центру;

- дотримуватись моральних принципів діяльності Центру;

- бережно відноситись до матеріально-технічної бази Центру;

- сплачувати членські внески у порядку, визначеному Конференцією.

5. Порядок утворення і діяльності статутних органів Центру.

5.1. Основою Центру є місцеві осередки, які створюються по територіальному принципу.

5.2. Місцевий осередок Центру на добровільних засадах об'єднує не менше 3-х громадян України, він діє на громадських засадах відповідно до свого Положення, яке не суперечить Статуту Центру, приймається його вищим керівним органом і затверджується РадоюЦентру.

Для набуття прав юридичної особи місцеві осередки повинні зареєструватися в установленому законом порядку, осередки без прав юридичної особи повинні повідомити про своє заснування в установленому чинним законодавством порядку.

5.3. Вищим керівним органом Центру є Конференція, яка скликається не рідше одного разу на 3 роки. Позачергова конференція може бути скликана за вимогою Ради Центру або на вимогу не менше 1/3 місцевих осередків в областях.

5.4. Конференція правомочна при наявності не менше 2/3 обраних делегатів від місцевих осередків. Рішення про прийняття Статуту Центру, внесення до нього змін та доповнень, про ліквідацію Центру ухвалюється 2/3 голосів присутніх на конференції делегатів. Інші рішення ухвалюються простою більшістю голосів.

5.5. Конференція може вирішувати будь-які питання внутрішнього життя та діяльності Центру.

Конференція Центру:

- ухвалює рішення про утворення Центру та вирішує питання її організаційного устрою, про реорганізацію або ліквідацію Центру;

- схвалює Статут Центру, вносить зміни та доповнення до нього;

- обирає Голову Ради Центру, контрольно-ревізійну комісію, затверджує склад Ради на трирічний строк;

- заслуховує звіти про виконання бюджету Центру;

- затверджує звіти Голови Ради Центру та контрольно-ревізійної комісії;

- вирішує будь-яке інше питання, прийняте до розгляду Конференції.

- створює, в разі необхідності, тимчасові органи для вирішення конкретних питань;

- реалізує право власності на кошти та майно Центру.

5.8. Вищим керівним органом між конференціями Центру є Рада, яка збирається не рідше як 2 рази на рік і є правомочним при наявності не менше 2/3 її складу. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні Ради.

Рада Центру:

- скликає конференцію Центру та визначає порядок представництва на ньому;

- здійснює заходи щодо втілення в життя рішень конференції;

- розробляє основні напрями діяльності Центру, координує роботу місцевих осередків;

- затверджує символіку Центру;

- обирає заступників Голови Ради Центру (один з яких є головою виконкому);

- приймає рішення про створення нових осередків Центру та затверджує Положення про місцеві осередки;

- приймає рішення про створення (реорганізацію, ліквідацію) підприємств, госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, затверджує їх статути, призначає їх керівників.

5.9. До складу Ради входять Голова Ради Центру, його заступники, члени Центру обрані на конференції.

5.10. Постійно діючим виконавчим органом Центру є Виконком, який очолює Голова. Голова виконкому формує виконком відповідно до затвердженого кількісного складу.

Виконком: у своїй діяльності керується Положенням, затвердженим Радою Центру.

5.11. Голова Ради Центру:

- очолює Раду;

- керує поточною діяльності Ради;

- спрямовує роботу своїх заступників, Ради та виконкому;

- діє від імені Центру і представляє її у стосунках з іншими підприємствами, установами та організаціями;

- має право від імені Центру укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями;

- має право підпису на фінансово-господарських документах Центру;

- для ведення поточної роботи і бухгалтерського обліку Голова призначає:

- голову виконкому;

- головного бухгалтера;

- керівників програм.

5.12. Контрольно-ревізійна комісія Центру.

Фінансову та господарську діяльність Центру перевіряє контрольно-ревізійна комісія, яка формується Конференцією і підзвітна лише їй.

Члени контрольно-ревізійної комісії можуть брати участь у засіданнях Ради Центру, інших органів Центру з правом дорадчого голосу. Діяльність контрольно-ревізійної комісії регулюється Положенням, затвердженим Радою Центру.

6. Майно та кошти, господарська та інша комерційна діяльність Центру.

6.1. Центр має право набувати, володіти, користуватися та розпоряджатися спорудами, приміщеннями, інвентарем, засобами зв'язку, оргтехнікою, обладнанням, транспортними засобами, іншими матеріально-технічними цінностями, які необхідні для виконання його статутної діяльності.

6.2. Кошти Центру утворюються та поповнюються за рахунок членських внесків, надходжень від підприємств, установ, організацій, створених Центром, добровільних пожертвувань громадян та юридичних осіб, інших, дозволених законом надходжень.

б.3. Джерела фінансування діяльності Центру, утворення та порядок використання коштів визначаються РадоюЦентру і використовуються на виконання статуних завдань.

6.4. Бюджет Центру щорічно затверджує Рада.

6.5. З метою виконання статутних завдань Центр здійснює необхідну господарчу та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, створення підприємств в порядку встановленому законодавством.

7. Міжнародні зв'язки

7.1. Центр може засновувати або вступати в міжнародні громадські неурядові організації у порядку передбаченому цим Статутом. Ццентр може підтримувати міжнародні контакти та зв'язки, укладати угоди, брати участь у здійснені заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України.

8. Контроль та звітність.

8.1. Центр, створені ним підприємства, установи та організації ведуть оперативний та бухгалтерський обліки, реєструються у відповідних державних податкових органах, вносять до бюджету обов'язкові платежі у порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України.

9. Зміни та доповнення до Статуту Центру.

9.1. Про зміни, що відбулися в Статуті Центру, виконком в 5-денний термін повідомляє реєстраційний орган.

9.2. Внесення змін та доповнень до Статуту Центру є компетенцією Конференції.

10. Про порядок припинення діяльності Центру.

10.1. Діяльність Центру може бути припинена шляхом його реорганізації або ліквідації.

10.2. Рішення про реорганізацію Центру приймає Конференція 2/3 голосів присутніх на ній делегатів.

10.3. Ліквідація Центру здійснюється згідно рішення Конференції чи рішення суду.

10.4. Кошти та майно Центру, в тому числі в разі його ліквідації, не можуть перерозподілятися між його членами і використовуються для виконання статутних завдань, або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених чинними законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

Размещено на Allbest.ru