Організація харчування як елемент соціальної інфраструктури Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.С. Палійчук,

к.е.н., доцент, доцент кафедри економічної теорії, ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

І. В. Павлик,

випускник кафедри фінансів, магістр, ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Вступ та постановка проблеми. З економічної точки зору рівень розвитку продуктивних сил визначається виробничим потенціалом, а також розвитком соціальної інфраструктури України. Соціальна інфраструктура забезпечує нормальні умови життєдіяльності людей. Вона є похідною величиною від розвитку виробництва та розміщення галузей народного господарства. Темпи урбанізації також залежать від соціальної інфраструктури. Роздрібна торгівля, як елемент соціальної інфраструктури, забезпечує людей товарами народного споживання. Підприємства організації харчування забезпечують людей товарами народного споживання та продукцією харчування. Важливим показником соціальної інфраструктури є забезпеченість населення житлом. Охорона здоров'я країни відіграє важливу роль у забезпеченні лікування та профілактики захворювань. Інтелектуальний потенціал представлений навчальними закладами, які готують кадрів вищої кваліфікації. Особливе значення має санаторно-курортний комплекс. Наявність у країні розвиненої соціальної сфери сприяє розширенню економічної бази, припливу населення. Тому ми досліджували стан розвитку галузей соціальної сфери, зробили висновки та запропонували шляхи підвищення ефективності функціонування даної галузі економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. При дослідженні використані дані Державної статистики України. Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних основ функціонування галузей соціальної сфери зробили українські вчені-економісти. Гринько О.В. дослідив стратегічне управління розвитком соціальної інфраструктури сільських територій [1], Кришталь Т. М. та Салівончик О. М. висвітлювали проблеми і перспективи розвитку соціальної інфраструктури регіону в ринкових умовах господарювання, [2;3], предметом досліджень Ковальської Л. Л. є механізми формування та розвитку соціальної інфраструктури регіону, про подолання диференціації соціального розвитку регіонів України пише Омельченко О. І. [4], шляхи абезпечення стійкого розвитку соціальної сфери сучасних містопрацьовані у роботі Колодич О.В. [5], Мартинова Т. О. визначає фінансові важелі забезпечення розвитку соціальної сфери [6].

Метою даної роботи є оцінка стану розвитку галузей соціальної сфери Закарпаття, зокрема підприємств організації харчування.

Результати дослідження. До складу соціальної інфраструктури входять освіта, культура і мистецтво, охорона здоров'я, організація харчування та побутове обслуговування, торгівля, житловий фонд тощо.

В структурі відмічених галузей домінуюче місце в забезпеченні відтворювальних процесів належить охороні здоров'я. Зінь Е.А. наголошує що, “Стан здоров'я громадян і сфери охорони здоров'я відображають рівень економічного розвитку країни, спрямованості її соціальної політики. Виступаючи якісною характеристикою трудоресурсного потенціалу України, стан здоров'я народу визначає рівень продуктивності праці в суспільстві та безпосередньо впливає на перспективи соціально-економічного розвитку України. [7].

Аналіз основних тенденцій в сфері охорони здоров'я у Закарпатській області показує, що мережа закладів охорони здоров'я залишається стабільною. На початок 2015 року в області налічувалося 54 лікарняних та 358 амбулаторно-поліклінічних закладів [8]. Однак цей процес супроводжується скороченням кількості ліжок та ємності амбулаторно-поліклінічних закладів. Порівняно з середньообласним показником гірша забезпеченість лікарняними закладами сільських жителів Берегівського, Великоберезнянського, Воловецького та Міжгірського районів. Не має позитивного впливу на стан здоров'я жителів регіону розвиток приватної сімейної медицини. В Закарпатській області наявні 22 приватні лікувально- профілактичні заклади, в яких зайнято більше 100 спеціалістів.

Серед галузей соціально-культурного комплексу особливе місце посідає галузь освіти. Перша ланка у мережі закладів освіти - це дошкільні заклади. Станом на 01.01.2015 року в області нараховувалися 569 дошкільних закладів на 36528 тис. місць. До того ж починаючи з 2002 року має місце тенденція до збільшення мережі постійно діючих дошкільних навчальних закладів. Серед структурних елементів освіти найбільшою складовою за чисельністю є середня освіта.

Рис. 1. Загальноосвітні навчальні заклади Закарпатської області

У Закарпатської області у 2015/2016 навчальних роках налічувалося 669 середніх закладів освіти, де навчаються 157 тисячі осіб [8]. Починаючи з 2003/03 навчального року відмічена тенденція до скорочення освітянської мережі. На початок 2015/2016 навчального року у 14 вищих навчальних закладах Закарпатської області І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитації навчалося 22 тис. осіб.

Становлення ринкових відносин негативно позначилося на розвитку закладів культури і мистецтва. На початок 2015 року в області функціонує 4 театри, 3 концертні організації, 15 музеїв, 494 бібліотеки. За останні 10 років збільшилася лише кількість музіїв. У складі культосвітніх закладів важливе місце займає кіно, яке є найбільш масовим видом мистецтва. В області спостерігається занепад кінотеатрів як у містах, так і в селах: на початок 2015 року кількість кіноустановок по області склала 10 одиниць. За 10 років цей показник скоротився в 11 разів (у 2005 році функціонував 110 кінотеатрів).

Важливою структурною ланкою торгівельної мережі є заклади організації харчування. Організація харчування-- це підгалузь торгівлі, яка спеціалізується на виготовленні продуктів харчування, придатних до споживання або продажу, і обслуговування процесу споживання. Основні задачі торгівлі та громадського харчування --досягнення збалансованості попиту та пропозиції на ринку предметів споживання, задоволення попиту споживачів при високій якості обслуговування і мінімальному рівні витрат, пов'язаних із процесом обігу продукції. Громадське харчування структурно функціонує у формі їдалень, кафе, закусочних та інших пунктів харчування. Розвиток громадського харчування регіону характеризують такі економічні й соціальні показники: обсяг товарообороту громадського харчування, у тому числі продукції власного виробництва; асортимент продукції; кількість підприємств громадського харчування та місць у них на 1000 чоловік; коефіцієнт забезпеченості населення місцями; чисельність населення, яке користується послугами підприємств громадського харчування тощо.

Обсяги товарообігу залежать від чисельності населення, а також від місцерозташування даних закладів. Підприємства торгівлі й організації харчування розміщені в містах і великих сільських населених пунктах. Тут працюють спеціалізовані магазини продажу промислових і продовольчих товарів. У кожному селіфункціонує один магазин, де реалізуються товари обох груп. Підприємства з побутового обслуговування (пошиття та ремонт одягу і взуття, хімчистка, ремонт радіо і телеапаратури, побутової техніки, лазні, сауни, надання ритуальних послуг) розміщені переважно у містах. Стан сфери послуг є незадовільним і ця ситуація поглиблюється платіжною кризою, що призводить до різкого скорочення обсягів наданих послуг

Найважливіша складова соціальної інфраструктури - житловий фонд. Це й зрозуміло: якщо навіть у населеному пункті немає інших інфраструктурних об'єктів, то житлові будинки обов'язково є. Житло є головним елементом житлово-комунального комплексу. Житловий фонд Закарпаття складає 30,1 млн.м2. В середньому на 1 особу припадає 29,6 м². Нині в Україні існують такі види норм житлової площі у розрахунку на 1 особу:

- санітарна норма - 9 м² на 1 особу;

- соціальна норма - 13,65 м² на 1 особу;

- розрахункова норма - 5-7 м² на 1 особу - це розмір житлової площі, який застосовується при обчисленні потреби у житлі.

Треба зазначити, що у всіх районах Закарпатської області дотримано соціальну норму житлової площі на одну особу - 13,65 м².

Висновки. Аналіз економічного і соціального розвитку Закарпатської області протягом останніх років свідчить про ефективність впроваджуваних Урядом реформ та діяльності місцевих органів виконавчої влади, що сприяло досягненню високих темпів економічного зростання протягом 2010-2014 років та закріпленню цієї тенденції у 2015 році. Результати роботи господарського комплексу області також свідчать про стійку тенденцію до зростання у всіх сферах економічної діяльності. З розвитком соціальної інфраструктури та соціальної сфери пов'язані зовнішня та внутрішня торгівля, організація харчування та ресторанне господарство.

Пріоритетним завданням економічної політики держави є забезпечення збалансованого та стимулюючого впливу конкурентного розширення внутрішніх товарних ринків на економічну динаміку в Україні. В структурі організаційно-економічних факторів розвитку соціальної інфраструктури села вагоме місце посідає проблема формування правового кола функціонування закладів соціальної сфери. У контексті трансформаційних перетворень у економіці краю неминучим є процес децентралізації управління та регулювання розвитку соціальних галузей. Залишковий принцип фінансування соціальної сфери відходить у минуле. Заклади соціальної інфраструктури села передаються у відання громад, які повинні опікуватись задоволенням життєвих потреб населення. Але серйозним гальмом на шляху реалізації цієї функції є обмежені бюджетні кошти, які не дозволяють їх утримувати навіть на мінімальному рівні

Сталий розвиток Закарпатського краю передбачає максимальне використання можливостей об'єднань громадян, профспілок, ділових та наукових кіл, врахування інтересів всіх вікових груп населення. Моносуб'єктність держави у виконанні соціальних програм гальмує розвиток соціальної сфери. На сучасному етапі розвитку країни потрібно залучати до вирішення соціальних проблем суб'єктів господарювання різних форм власності, регламентувати їх діяльність як суб'єктів соціальної держави.

В умовах формування ринкових відносин держава відіграє головну роль в стабілізації соціально-економічного розвитку. Головним економічним важелем регулювання соціального розвитку чинне законодавство визначило бюджетне фінансування за рахунок Державного і місцевих бюджетів. Основними джерелами фінансування розвитку соціальної інфраструктури повинні бути:

1. кошти державного бюджету (місцевого, районного, обласного, державного);

2. відрахування підприємств та організацій у фонд розвитку села;

3. частка плати за земельні ресурси, що входить до фіксованого сільськогосподарського податку; благодійні кошти громадян і організацій;

4. кредити банку;

5. інвестиції (зовнішні та внутрішні);

6. збори з населення на будівництво нових, реконструкцію діючих об'єктів соціальної інфраструктури.

Оскільки серед бюджетних асигнувань на підтримку розвитку соціальної інфраструктури переважають відшкодування витрат господарств на будівництво відповідних закладів, органи державного управління практично не мають можливості управляти цим процесом. Тому найбільше коштів витрачено на створення інженерних комунікацій (насамперед, будівництво газопроводів) та зовсім недостатньо - на зміцнення матеріальної бази освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення.

Кошти державного бюджету повинні виділятися на цільове будівництво необхідних об'єктів соціальної інфраструктури чи під конкретні соціальні програми, що стосуються питань охорони здоров'я, довкілля, розвитку освіти, соціального захисту населення тощо. В умовах перехідної економіки спостерігається дефіцит коштів місцевого бюджету. Тому місцеві органи влади повинні вирішити питання власності об'єктів соціальної інфраструктури. Саме невизначеність щодо питань власності підприємств соціальної інфраструктури є головним стримуючим фактором їх розвитку.

харчування економічний соціальний фінансовий

Література

1. Гринько О.В. Стратегічне управління розвитком соціальної інфраструктури сільських територій [Текст]: автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.00.05 / Гринько Олександр Володимирович; Полтав. нац. техн. ун-т ім. Юрія Кондратюка. - Полтава, 2013. - 20 с.

2. Кришталь Т. М. Соціальна інфраструктура регіону в ринкових умовах господарювання: проблеми та перспективи [Текст]: автореф. дис.... д-ра екон. наук: 08.00.05 / Кришталь Тетяна Миколаївна; Черкас. держ. технол. ун-т. - Черкаси, 2013. - 40 с.

3.Салівончик, Олена Миколаївна. Формування та розвиток соціальної інфраструктури регіону [Текст]: автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.00.05 / Салівончик Олена Миколаївна ; Луц. нац. техн. ун-т. - Луцьк, 2011. - 19 с.

4. Омельченко, Оксана Ігорівна. Подолання диференціації соціального розвитку регіонів України [Текст]: автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.00.05 / Омельченко Оксана Ігорівна; Нац. акад. наук України, Н.-д. центр індустр. пробл. розв. - Х., 2012. - 20 с.

5. Колодич, Олена Володимирівна. Забезпечення стійкого розвитку соціальної сфери сучасних міст [Текст]: автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.00.05 / Колодич Олена Володимирівна; Черкас. держ. технол. ун-т. - Черкаси, 2012. - 20 с.

6. Мартинова, Тетяна Олександрівна. Фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери регіону [Текст]: автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.00.05 / Мартинова Тетяна Олександрівна; Черкас. держ. технол. ун-т. - Черкаси, 2012. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru