Проблема соціального контролю
Здійснення соціального контролю в межах взаємовпливу індивідуальних і колективних дій індивідів, соціальних спільностей. Визрівання і постійне вирішення суперечностей, що здійснюється в процесі соціалізації індивіда. Соціалізація на індивідуальному рівні.
Рубрика | Социология и обществознание |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 25.02.2017 |
Размер файла | 14,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Проблема взаємовідносин індивіда і суспільства займає основне місце в здійсненні соціального контролю. Мабуть, відносини суспільства та особи в умовах існування і постійної дії соціального контролю виглядають досить просто: підгонка індивідуальних якостей під соціальний стандарт.
Насправді ж відносини ускладнюються наявністю в особі індивідуальної свідомості, а отже, можливостей свідомої оцінки, прийняття, відмовлення або зміни тих стереотипів, норм і цінностей, що їх пропонується індивіду на рівні суспільної свідомості. Соціальний контроль здійснюється в межах взаємовпливу індивідуальних і колективних дій індивідів, соціальних спільностей. Суб'єктом контролюючої дії виступає не тільки держава, а й соціальні інститути: освіта, мораль, культура тощо. З позиції соціального контролю у взаємодії суспільства і особи виявляється внутрішня суперечливість взаємодії. З одного боку, людина оволодіває соціальними якостями і стає соціально обумовленою індивідуальністю тільки під впливом соціальної системи, а з другого - не може розвивати індивідуальність і самореалізуватися, якщо сліпо копіюватиме пропоновані системою зразки культури. Часто відстоюючи свою позицію, люди говорять: що вони вірять у щось.
Насправді ж мова йде про оцінку, міркування позитивне чи негативне з приводу якогось об'єктивного предмета або явища, що існує незалежно від ставлення до нього людини. "Я вірю в демократичну систему" або "Я вірю в Україну - могутню, суверенну". Інше, коли людина вірить у щось таке, що вважається, що є вагомі причини вважати себе правою. "Я вірю в торжество української національної ідеї". Отже, тут поняття віри має значення переконання.
Співвідношення понять переконання і віра в соціальному житті може пояснюватись з позицій їх емоціональної природи. Переконання здебільшого апелює до розуму і розсудливості людини, тоді як віра апелює до почуттів і серця. Переконання визначають і соціальну, і політичну, і громадянську поведінку людей, коли вони вважають їх правильними, вірними. Тут переконання більш усвідомлене явище, аніж ставлення. Заявити, що люди переконані в необхідності надзвичайного становища в Україні означає дати зрозуміти, що проблема уже детально аналізувалась, враховано всі плюси і мінуси. Звичайно, ж абсолютно неправими або правими люди не можуть бути, але люди щиро вірять у правильність суджень. Звідси з очевидністю випливає, що переконання в соціальному, політичному, суспільному житті є зовсім не те ж саме, що знання. Людина не знає напевно про природу тих чи інших речей, явищ, доки не переконається в їх реальному існуванні. Та людина може вірити і в найдавніші, неправдоподібні і безглузді речі, явища, на зразок полтергейста, приворотного зілля або світової сіоністської змови, не вимагаючи очевидного підтвердження, а лише суб'єктивного міркування тощо. Різні люди можуть мати кардинально різні переконання і всі будуть себе вважати справедливими. Хтось може бути твердо переконаний, що підвищені митні тарифи на імпортне устаткування та товари покликані забезпечити умови для піднесення виробництва на вітчизняних підприємствах, що виробляють аналогічну продукцію. Хтось, навпаки, менш переконаний, що такий захід лише штучно реанімує неконкурентноздатне виробництво і всупереч очевидному змусить "Ладу" коштувати стільки ж, скільки "Мерседес". І всі зійдуться на одному переконанні про необхідність економічного розквіту країни. В таких випадках важливо забезпечення обороноздатності держави і виховання патріотизму у людей.
Визрівання і постійне вирішення суперечностей здійснюється в процесі соціалізації індивіда, коли свідомо засвоюються соціальні норми і цінності та здійснюються рольові вимоги та сподівання. Саме в ході соціалізації і реалізується в різних формах соціальний контроль. Здійснюючи декілька функцій на індивідуальному і в межах соціально-політичної системи, соціалізація, з одного боку, ставить процеси з допомогою яких особа формує свою політичну орієнтацію і погляди на явища навколишнього світу, а з другого, - спосіб існування і відтворення соціальної і політичної системи.
На індивідуальному рівні соціалізація передбачає процес навчання особистості основам і переважаючим цінностям соціально-політичної і економічної систем. Соціалізація дає людині уявлення про призначення та зміст відносин індивіда із системою: якими законами, правилами і нормами регулюються її поведінка в політичній і соціальній сфері, що мають від неї чекати і вимагати від уряду і влади. Процес соціалізації забезпечує підтримання і відтворення соціальної і політичної сфери. Це взаємозворотний процес між особою і суспільством, що надає легітимності і виправдання існуючої політичної системи і влади в країні.
Отже, політична соціалізація - необхідний і важливий компонент будь-якої державності. Навчаючи громадян і пояснюючи їм зміст законів і правил, система водночас забезпечує існування, тому, що в реальному житті функціонування політичних інститутів держави здійснюються тими ж людьми, тільки одягненими в мантії суддів, мундири міліції і солдат, людьми, які обіймаючи певні державні пости, посади, мають повноваження тощо. соціальний контроль індивід соціалізація
Без спільної взаємодії громадян держави неможливо уявити нормальне функціонування політичної системи, владних структур. Процес політичної соціалізації особи триває постійно, все життя. Особа набуває знання і ціннісних настанов в політичній сфері під впливом певних інститутів політичної соціалізації (сім'я, школа, державні, партійні, релігійні, суспільні, громадські об'єднання, засоби масової інформації і самі події політичного життя).
За діями, поведінкою особи стежать і держава, і суспільство і здійснюють соціальний контроль.
Суспільство використовує різні санкції. Санкції - способи реагування оточення на поведінку людини, здійснювані в формі заохочення та покарання. Звідси і розрізняють позитивні (заохочення на дії бажані і корисні для суспільства) і негативні (покарання за небажані, шкідливі дії) санкції. Конкретний зміст санкцій залежить від особливостей культури, моралі, певної суспільної, державної системи тощо. Характер суспільної реакції (санкцій) визначає і ознаки відтворення індивідуального акту: його повторення, зміну або припинення. Регулятивну роль відіграють не лише санкції за дії, але й чекання застосування санкцій за ще нездійснені дії. В застосуванні суспільством позитивних і негативних санкцій важливо дотримуватись заходів, законів. Інакше, станеться їх девальвація. Крім того, з етики моральності, неправомірно абсолютизувати роль покарання (насильства) в системі соціального контролю. В перспективі суспільних процесів неефективно послаблення негативних санкцій тому, що небажані форми індивідуальної поведінки відновлюються. Використання санкцій як несхвалення, моральне осудження, ефективні лише тоді, коли людина цінить соціальну спільність, невідчуженість від неї.
Щоб стати ефективним регулятором поведінки людей, соціальна санкція може стати адекватною соціальній вагомості вчинку і соціальною межею його наслідків. Визначення такого ступеня адекватності санкцій - складна соціальна проблема. В сучасному суспільстві ще не знайдено адекватні наслідки загострення в ході людських дій глобальних проблем.
У суспільстві існує багато найрізноманітних санкцій. Одні з них (правові санкції) суворо регламентовані, формалізовані і застосовуються повноважними особами, владними структурами відповідно до норм права. Інші санкції (моральні) неформальні і застосовуються окремими членами соціальної спільності і у формі посмішки або насуплених брів та ін. і у формі висловленого незадоволення, осуду або ж схвалення, похвали тощо. Соціальні санкції класифікуються за рівнем спільності (суспільство, колектив, сім'я) і сфері дії (в межах різноманітних соціальних інститутів) та ін.
Всі види соціальних санкцій створюють якусь систему, можуть взаємно нейтралізувати один одного, якщо вступають в суперечності, або посилити один одного за умови збігу їх змісту на ефективність дій санкцій щодо конкретної людини, що, в свою чергу, обумовлено цінностями і ціннісними орієнтаціями особи, рівнем її самосвідомості. Без впливу на самосвідомість індивіда система соціального контролю перестає існувати, якщо соціальний контроль лише спостереження, а не дія.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Соціальний контроль: його сутність і функції та види у сфері праці. Типи та механізми соціального контролю. Функції соціального контролю в сфері праці. Спостереження за поведінкою, її оцінка з погляду соціальних норм. Реакція на поведінку у формі санкцій.
контрольная работа [29,8 K], добавлен 08.11.2010Сім'я, як невід'ємний елемент соціальної структури суспільства. Функції сім'ї в процесі соціалізації особистості, які виділяє соціальна педагогіка, їх характеристика, умови забезпечення і взаємозв'язок. Зміст функції первинного соціального контролю.
реферат [32,7 K], добавлен 24.11.2011Цілі та категорії соціології особистості, її наукові теорії. Соціальна типологія особистості. Поняття, агенти та інститути соціалізації, її етапи, стадії та фази. Соціальні функції соціального контролю. Типологія та характерні риси соціальних норм.
лекция [1,2 M], добавлен 04.09.2011Мета соціального гуртожитку та галузі соціалізації: діяльність, спілкування, самопізнання. Напрями та принципи роботи фахівців соціального гуртожитку. Успішність соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку.
реферат [19,7 K], добавлен 13.02.2011Поняття "соціалізація" та сучасні теорії соціалізації. Особистість у процесі соціалізації. Роль сім’ї у формуванні особистих якостей. Неповна сім'я як несприятливий фактор соціалізації особистості. Ставлення матері чи батька до дитини в неповній сім'ї.
курсовая работа [499,1 K], добавлен 04.04.2015Соціалізація – головний чинник становлення особистості, її поняття, сутність і особливості в сучасних умовах. Огляд основних теорій соціалізації особистості. Проблема несприятливих умов соціалізації. Фактори формування громадянськості й правової культури.
курсовая работа [58,8 K], добавлен 29.04.2014Вивчення відмінностей між поняттями людини, індивіда, індивідуальності, особистості. Особливості типів та структури особистості. Поняття "соціалізація" і її періодизація. Визначення ролей та функцій агентів соціалізації. Ресоціалізація і десоціалізація.
реферат [44,7 K], добавлен 20.10.2010Розгляд питання походження волонтерства у світі та Україні, його головних рис та включеності у простір соціальної політики: заміщення функцій державних органів влади щодо вирішення проблем зайнятості, соціального забезпечення та соціалізації молоді.
статья [24,5 K], добавлен 18.08.2017Процес соціалізації, становлення особистості людини та освоєння нею культури свого середовища. Процес соціалізації співвідношення мотивацій особистості й стандартів культурної системи, характеристики соціальної системи. Соціальний характер особистості.
реферат [29,8 K], добавлен 12.06.2010Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості, роль спілкування у цьому процесі. Зміст комунікації та взаємодії індивідів в мережі Інтернет. Емпіричне дослідження використання інтернет-спілкування в сучасному суспільстві методом опитування.
курсовая работа [828,4 K], добавлен 20.11.2014