Дискримінація ЛГБТ-спільноти в тоталітарних державах ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Шпак Юлія Бориславівна

Студентка 2 курсу ІПКЮ

НЮУ ім. Ярослава мудрого

Дискримінація ЛГБТ-спільноти в тоталітарних державах ХХ століття

Протягом усього ХХ століття відбувалися незліченні зміни правителів, режимів та кардинальних трансформацій у державах. Так, з'явились країни, які жорстко проявляли себе не тільки на світовій арені, а й у власних межах. Найяскравішими прикладами цього були Німеччина та СРСР; це виявлялося, зокрема, у утиску прав меншин, у тому числі - сексуальних.

Кримінальний кодекс Радянського Союзу 1922 не закріплював ніяких санкцій щодо вчинення статевих актів між представниками однієї статі, відмінивши відповідальність за це, введену ще у Російській імперії. Пізніше подібна норма була прийнята у 1926 (за влади Йосипа Сталін), і буде відмінена лише у 1993 році, після розпаду СРСР. Майже за 70 років практики ув'язнення за гомосексуальність влада неодноразово наголошувала, що це є виявом "морального розбещення експлуататорських класів", фашизмом та притаманне лише тим, хто перебуває в місцях позбавлення волі. Зовсім інакша ситуація складалася із лесбіянками та транссексуалами, якщо існування останніх вважалося міфом, то жінки вважалися скоріш просто хворими. Щодо стосунків між жінками не існувало статей, але існували "товариські суди" та патологізація їхньої поведінки. Якщо у перші роки існування СРСР кримінального покарання за одностатеві відносини не існувало, то Третій рейх отримав це у спадок від Кримінального кодексу Німецької імперії 1871 року. Спираючись на нацистську термінологію, Третій рейх активно використовував для боротьби з гомосексуальністю апарат поліції і юстицію. Так націонал-соціалісти починали, свою гомофобську політику далеко не з нуля, тому видані ними програмні документи не містили згадок про гомосексуальність. Але одразу після проголошення Гітлера рейхсканцелерм, у 1933 році, було запроваджено низку заходів для притиснення представників ЛГБТ.

Було видано укази про закриття «аморальних» закладів, «місць зустрічей» людей, «що віддаються протиприродного розпусті» і проституції. Було видано указ про заборону розповсюдження «брудних журналів», в число яких була включена не тільки порнографічна література, а й будь-яка наукова сексологічна література. Затримувались лідери організацій, які того ж року припиняли свою діяльність. Потім були впроваджені жорсткіші міри покарання за гомосексуальність шляхом введення нового параграфу до Кримінального кодексу, нова редакція якого розширювала поняття "розпусти" з іншим чоловіком. Нова редакція не конкретизувала, як раніше, який саме акт повинен бути вчинений, тому чоловіків затримували за будь-який фізичній контакт, занадто близько на думку позивача та суду. На цьому посидення законодавства не закінчувалось. Також були спроби запровадити каторгу, кастрацію та криміналізацію стосунків між жінками, відношення до яких було неоднозначним. Вводилися методи "зцілення" гомосексуалістів і лесбіянок, які включали в себе, навіть, електрошок і "терапію відрази". Лесбіянки не визвалися настільки суспільно небезпечними, як чоловіки, та "менш заразними" для людей. Це виражалося навіть у системі відмінностей між ув'язненими: осуджені за одностатеві чоловіки зв'язки повинні буди носити рожевий трикутник. Але лесбіянки зазвичай кваліфікувалися як "асоціальні елементи" і повинні були носити чорний трикутник. Це не дає змоги надати статистичні данні щодо депортованих до таборів за параграфом 175, але ця цифра сягає близько 15 000. З 1969 статеві стосунки в Німеччині між чоловіками вже не вважаються злочином, але судові рішення, прийняті за параграфом 175, існують досі.

Таким чином, на прикладі тоталітарних держав, стає зрозумілим, криміналізація одностатевих стосунків та вияви нетолерантності можуть свідчити лише про низький рівень правого та соціального розвитку, а також бажання держави встановити всеохоплюючий контроль над життям громадян. сексуальний меншина стать кримінальний

Размещено на Allbest.ru