Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

кафедра теорії та технології соціальної роботи

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з теорії соціальної роботи

на тему: Типи сімейного неблагополуччя і методи соціальної допомоги і підтримки сім'ї

Студентки 2 курсу 24 СРПП групи

напряму підготовки: Соціальне забезпечення

спеціальності: Соціальна робота.Практична психологія

Гаврилюк Вікторії Дем'янівни

Керівник: Романова Наталія Федорівна

м. Київ - 2016 рік



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне висвітлення проблематики неблагополучних сімей як об'єкта соціальної роботи

1.1 Загальний огляд наукової літератури щодо типів сімейного неблагополуччя та їх вплив на стан родини

1.2 Профілактика сімейного неблагополуччя

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Сучасні методи соціальної допомоги та підтримки сімей у сжо

2.1 Соціальна допомога та підтримка сімей в СЖО. Особливості соціальної роботи з сім'ями у СЖО

2.2 Профілактична робота з сім'ями наркозалежних

3.Практика роботи ЦСССДМ: соціальний супровід сімей в СЖО

Висновок до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми дослідження. Для українського суспільства є актуальною проблема неблагополучних сімей. Вона вимагає свого розв'язання, оскільки сім'я - найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство. Так, за статистичними даними на 2013 р. було виявлено 270 186 неблагополучних сімей, у 2012 р. - 195 719; у 2011 р. - 37 296. У 2002 році неблагополучним сім'ям було надано 71 808 соціальних послуг: інформаційні - 31%, соціально-педагогічні - 26%, психологічні - 21%, соціально-економічні -16%, соціально-медичні - 2%, юридичні - 2%, інші - 2%. Втім, кількість соціальних послуг, наданих неблагополучним сім'ям протягом року, не дає можливості оцінити якісні результати соціальної роботи.[2]

Процес трансформації сучасної сім'ї як соціального інституту супроводжується тривожними ознаками її дезорганізації: збільшення кількості розлучень, сімейно-побутових порушень, послаблення виховного потенціалу сім'ї, неврозами тощо. Найважчим у цьому контексті виступає становище дитини, яка, з ряду об'єктивних та суб'єктивних причин, не в змозі відстояти свої права і позбавлена можливості повністю задовольнити свої потреби. Особливо загрозливим є становище дитини з неблагополучної сім'ї, так як цей тип сімей характеризується низькою самооцінкою й нецілеспрямованими, переплутаними, неясними комунікаціями; ригідними, інертними, стереотипними, негуманними, такими, що надмірно обмежують життя, правилами поведінки; соціальними зв'язками, наповненими страхом і загрозою.

Дослідженню соціально-педагогічних проблем функціонування сім'ї, сімейного неблагополуччя, шляхів соціально-педагогічного супроводу дитини, а також культурно-історичних аспектів становлення сім'ї присвячені праці О. Безпалько, М. Галагузової, З.Зайцевої, І. Звєрєвої, А. Капської, І.Симигіної, І.Мигович, І.Зверєвої,С.Марченко, С.Толстоухової, О.Яременко, О.Вакуленко, також наукові доповіді "Становище сімей в Україні (за підсумками 2000-2009 років): Щорічна державна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище сімей та стан реалізації державної сімейної політики", 2010 р., та "Вивчення вітчизняної практики надання послуг потерпілим від насильства в сім'ї", Н.Ф. Романова, Т.В. Семигіна, В.М. Левченко, 2008 р. та ін.[6;8;25;26;29;30;31]

Аналіз чинного в Україні законодавства приводить до висновку, що неблагополучними є ті сім'ї, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Причинами цього можуть бути алкоголізм і наркоманія членів сім'ї, психолого-педагогічна і правова неграмотність, економічні фактори суспільства, хвороби, політична ситуація, насильство щодо членів сім'ї тощо.

Мета дослідження - вивчення теоретичних засад соціальної роботи з неблагополучними сім'ями, виявлення ефективних форм і методів соціально-педагогічної допомоги, які надаються таким сім'ям у сучасних умовах відповідно до типу сім'ї.

Об'єкт дослідження - соціальна робота з неблагополучними сім'ями.

Предмет дослідження - зміст, форми та методи надання соціально-психологічних послуг неблагополучним сім'ям.

Мета, предмет і об'єкт дозволили визначити завдання нашого дослідження:

1)Проаналізувати розробки науковців щодо проблеми підтримки неблагополучних сімей.

2)Проаналізувати профілактику сімейного неблагополуччя та вивчити особливості роботи соціального працівника з сім'ями у СЖО.

3)Охарактеризувати соціальну допомогу та підтримку сімей в СЖО

4)Дослідити профілактичну роботу з сім'ями наркозалежних та проаналізувати практику роботи ЦСССДМ

Практичне значення дослідження полягає в розробці практичних рекомендацій щодо покращення надання соціальних послуг неблагополучним сім'ям в умовах центрів соціальної служби для сімей, дітей та молоді.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел (____). Загальний обсяг курсової роботи __40___ сторінок друкованого тексту, з яких ____сторінок основного тексту.

соціальний сімейний неблагополуччя наркозалежний



Розділ 1. Теоретичне висвітлення проблематики неблагополучних сімей як об'єкта соціальної роботи

1.1 Загальний огляд наукової літератури щодо типів сімейного неблагополуччя та їх вплив на стан родини

Традиційно переважна більшість дітей народжується, фізично й духовно розвивається, виховується в сім'ї. У сім'ї дитина отримує перші знання про світ - елементарні правила поведінки в суспільстві, норми соціальних і міжособистісних відносин, опановує вміння орієнтації в більших соціальних спільнотах , засвоює навички спілкування з людьми різних вікових категорій. У сім'ї заклалається підгрунтя світогляду і переконань дитини, її цінніснихх орієнтацій, морально-етичних ідеалів, моделей поведінки. Благополучна сім'я має величезні виховні можливості і, еавпаки, розпад або глибокі зміни в сім'ї можуть слугувати причиною для виникнення відхилень у вихованні, соціалізації, фізичному та психологічному розвитку дитини.Іноді явні та приховані проблеми в сім'ї призводять до збоїв як у поведінці дитини, так і до ситуацій, які можуть загрожувати життю і здоров'ю дитини.

Результати дослідження "Діти в складних життєвих ситуаціях" засвідчили, що головними причинами, які провокують складні життєві обставини, є безвідповідальність батьків щодо виховання власних дітей, алкоголізм батьків, агресивна поведінка батьків по відношенню до дітей, сімейні конфлікти та безробіття. Серед інших причин, про які зазначили менше третини опитаних, виділялися хвороба батьків чи дітей, трудова міграція, відсутність житла та негативні стосунки дітей з одним із батьків чи родичами. Саме ці причини, на думку фахівців, найбільш негативно впливають на розвиток здоров'я дітей, їх благополуччя, виховання, навчання тощо.

Загалом, за результатами дослідження, у сім'ях, які опинилися в складних життєвих обставинах, між батьками та дітьми переважають відносно тісні або взагалі досить віддалені стосунки, що ускладнює адаптивні можливості дітей, які відповідно до своїх вікових характеристик ще не спроможні самостійно та адекватно реагувати на складні життєві обставини. Найбільш проблемними у таких сім'ях стають стосунки батька з дітьми, а менш проблемними - між мамою та дітьми.[ 24, 9-10]

Кожна сім'я відрізняється індивідуально організованими внутрішніми відносинами, побутом, традиціями. Психологічний мікроклімат сім'ї грає велику роль у вихованні дітей і відображає, перш за все, моральний, етичний і естетичний характер сімейних відносин.

Склад сім'ї та міжособистісні стосунки її членів, уміння в процесі становлення сімейного укладу долати труднощі, адекватно реагувати на події, що відбуваються, адаптуватися до виникаючих змін - все це характерні ознаки, які створюють певний тип сім'ї.

Критерієм благополуччя або неблагополуччя сім'ї, як уже було сказано раніше, може служити її вплив на дітей, стиль ставлення до дитини. Часом, навіть зовні благополучні сім'ї (матеріально забезпечені, з хорошими житловими умовами, з високим соціальним статусом, рівнем освіти та культури батьків), якщо в них спостерігаються серйозні порушення в міжособистісних внутрішньосімейних відносинах, по суті, є неблагополучними, бо ці порушення, як правило , призводять до деформації особистості в процесі соціалізації дітей .

Залежно від провідних показників неблагополуччя науковцями за- пропонована наступна класифікація таких сімей:

- конфліктні сім'ї - у таких сім'ях із причин психологічного порядку(зокрема, невміння або небажання людей спілкуватися конструктивно, рахуватися один з одним, зважати на настрій, інтереси, смаки, звички) руйнуються міжособистісні відносини між членами сім'ї та постійно відбуваються конфлікти;

- педагогічно неспроможні сім'ї - батьки в таких сім'ях не мають необхідних педагогічних знань та навичок, використовують способи виховання дітей, які суперечать природному процесу розвитку особистості дитини;

- аморальні сім'ї - особисті взаємини і спосіб життя батьків у таких сім'ях вирізняються неузгодженістю з елементарними моральними нормами і правилами поведінки, інформація про що стає загальновідомою;

- асоціальні сім'ї - характеризуються невідповідністю житлово- побутових умов елементарним санітарно-гігієнічним вимогам, незадоволенням базисних потреб дитини, негативною антигромадською спрямованістю батьків. Головні ознаки асоціальної сім'ї: дармоїдство; адиктивність (залежність); делинквентність (правопорушення); аморальність; соціальна деградація; незадовільні побутові умови; втягнення дітей упротиправну діяльність; конфліктні сімейні стосунки, соціальна ізоляція сім'ї.[28, ст.29]

Конфліктні і педагогічно неспроможні сім'ї опосередковано чинять десоціалізуючий вплив на підростаюче покоління. Батьки в цих сім'ях можуть вести здоровий спосіб життя, мати позитивну соціальну орієнтацію, але у зв'язку з різними соціально-психологічними та психолого-педагогічними ускладненнями внутрішньосімейного характеру втратили свій вплив на дітей. У асоціальних та аморальних сім'ях дитина переживає дискомфорт, стресові ситуації, жорстокість, насильство, нехтування, голод, тобто сімейне неблагополуччя, під яким можна розуміти його різні прояви: психічний (погрози, придушення особистості, нав'язування асоціального способу життя та ін.), фізичний (жорстокі покарання, побої, насильство, примус до заробітку грошей різними способами, відсутність їжі), соціальний (знущання, виживання з дому, відбирання документів, шантаж та ін.).

Таким чином, неблагополучні сім'ї можна умовно поділити на дві великі групи:

1) сім'ї з явною формою неблагополуччя, у яких форми сімейного неблагополуччя мають яскраво виражений характер: сім'ї з алкогольною/наркотичною залежністю, конфліктні сім'ї, проблемні сім'ї, асоціальні сім'ї, аморальні та криміналізовані сім'ї;

2) сім'ї з прихованою формою неблагополуччя: зовні респектабельні сім'ї, проте в них ціннісні настанови і поведінка батьків розходяться із загальнолюдськими моральними вимогами, що неминуче вливає на виховання дітей.

Зрозуміло, що виявити сім'ї з першої групи набагато легше, саме вони передусім потрапляють в поле зору правоохоронних органів та органів опіки та піклування. І саме до них спеціалізовані органи першочергово мають застосовувати превентивний та корегуючий вплив. Що стосується сімей з другої групи, виявити їх та подолати негативні наслідки виховання у них можна за допомогою неспеціалізованих уста- нов, громадських організацій та окремих фахівців: наприклад, шкільних психологів та педагогів, сімейних консультантів тощо.

Якщо торкнутися питання наслідків сімейного неблагополуччя, одразу стає зрозуміло, що вони являють собою генералізоване явище, зумовлене багатьма чинниками, як-от: масовий алкоголізм, поширення наркоманії, зростання агресивності та жорстокості, низький рівня життя, поширеність невирішеності житлового питання, погіршення екологічної ситуації і пов'язаного з цим зниження фізичного і психічного здоров'я населення, у тому числі народжуваності дітей, тощо. Окрему проблему становить зростання рівня насильства в сім'ї, і як ми вже вказували, всі ці негативні прояви «успадковуються» дітьми від батьків, а отже, створюється замкнуте коло.

Усе це не може не позначатися на стані всього суспільства і його окремих інститутів, а тому масові прояви сімейного неблагополуччя генерують неблагополуччя в держаному масштабі. Із впевненістю можна стверджувати, що тенденції неблагополуччя на рівні внутрішньо- сімейних відносин становлять відчутну загрозу як для фізичного відтворення українського суспільства (демографічний аспект), так і для його морального відродження в плані збереження базових соціальних цінностей (морально-психологічний аспект).

Найсуттєвіший негативний вплив сімейне неблагополуччя, як відзначають соціологи, психологи та педагоги, має на дітей. Сьогодні по всій Україні зростає кількість неповнолітніх осіб з девіантною поведінкою, яка проявляється в: жорстокості, підвищеній агресії, крадіжках, хуліганстві, ранніх сексуальних зв'язках, проституції неповнолітніх, наркоманії, токсикоманії, алкоголізмі, жебрацтві, дармоїдстві (психології утриманства), вандалізмі, бродяжництві, суїцидальній поведінці тощо.

Дійсно, якщо сім'я виявляється неблагополучною, то дитина з на- багато більшою ймовірністю набуде негативних якостей особистості. По-перше, через спостереження за поведінкою вихователів і її копію- вання, по-друге, через досвід зазнавання насильства з боку вихователів, а отже, і накладання відповідного відбитка на свідомість/підсвідомість у вигляді психологічних травм.

1.2 Профілактика сімейного неблагополуччя

Упродовж 2010 - 2013 рр. одним із провідних напрямів соціальної роботи з сім'єю було попередження сімейного неблагополуччя. Ця діяльність реалізується через низку основних завдань: зміцнення інституту сім'ї, підготовку молоді до подружнього життя, формування у молоді сімейних цінностей, поширення моделі відповідального батьківства тощо. Для виконання поставлених завдань уповноваженими органами місцевого самоврядування були обрані наведені далі форми та методи роботи з сім'ями:

- фестивалі: обласний родинний фестиваль «Нашому роду нема переводу», родинний флешмоб «75» (Житомирська область); щорічний обласний фестиваль сімейної творчості «Родинні скарби Кіровоградщини» (Кіровоградська область);

- тематичні заходи: «Все починається з мами», «Україна - рідний край», «Жінка, дружина, матір», «Тиждень сім'ї на Прикарпатті», Парад сімей Прикарпаття, Форум батьків (Івано-Франківська область);

- календарні свята (День матері, Міжнародний день сім'ї): обласне театралізоване свято «Мамина колискова, флеш-моб «Подаруй мамі квітку!», конкурсно-ігрові програми, майстер-класи «Таланти нашої родини» (Волинська область); широкомасштабні заходи по вшануванню кращих сімей, відповідальних матерів та батьків, родинних династій; “круглі столи” «Відповідальне батьківство - шлях до формування самодостатності української сім'ї та суспільства» (Житомирська область); щорічні всеукраїнські і регіональні свята та культурологічні акції з питань сім'ї (Чернівецька, Чернігівська області); міські та районні культурологічні заходи для сімей з дітьми (м. Київ);

- ярмарки: «Родинний фест» (Івано-Франківська область);

- конкурси: «Татусь Прикарпаття» (Івано-Франківська область); молодих сімей, сімейної творчості (Кіровоградська область); «Сім'я року» (м. Київ);

- тематичні клубні зустрічі: сімейні клуби у сільських закладах культури; зустрічі «Гармонія в моїй сім'ї», «Молоді батьки», «Майбутні мами», «Творчі династії», «Сімейні посиденьки» (Кіровоградська область);

- фотоконкурси: обласний «Поліська мадонна» (Волинська область); фотовернісаж «Родина - школа любові» (Херсонська область);

- виставки: книжкові - «Мудра скриня для родини», «Від родинних цінностей - до багатства нації», «Любов чи закоханість? Любов у дії», «Основні ознаки закоханості і любові» (Кіровоградська область); сімейних альбомів - «Шануй батька та матір своїх» (Херсонська область); тематичної літератури та соціально-рекламної продукції центрів СССДМ (Житомирська область); презентації періодичних видань у бібліотеках навчальних закладів (Херсонська область); соціальна реклама: святкові прапорці «Родина Житомирщини - 75 років», (Житомирська область); плакати, буклети, листівки пам'яток (Херсонська область);

- соціальна реклама з пропаганди сімейних цінностей: єврофлаєри, брошури, наліпки, плакати, метро-лайти, сіті-лайти, біг-борди, буклети, листівки, відеоборди (м.Київ).

З метою пропагування сімейних цінностей і стимулювання батьків та їх дітей до здобутків у суспільному житті в м. Києві щороку здійснюється нагородження премією Київського міського голови одиноких батьків та матерів, які самі виховують дітей, за відповідальне батьківство тощо. У період 2010 р. - І півріччя 2014 р. Премією нагороджено 74 одиноких батьків (27 чоловіків та 47 жінок) в розмірі 2000 грн кожна на загальну суму 148 тис. грн.

У Вінницькій області щороку під час урочистостей з нагоди Міжнародного Дня сім'ї нагороджуються Почесними грамотами облдержадміністрації та обласної Ради. У 2013 р. грамоти отримали 34 сім'ї: багатодітні сім'ї, прийомні батьки, усиновителі, опікуни, вихователі дитячих - 174 - будинків сімейного типу, сім'ї, в яких виховуються діти з функціональними обмеженнями, сім'ї, які виховують обдарованих дітей. Усім нагородженим вручено цінні подарунки.

В областях проводяться заходи інформаційно-освітнього характеру різного спрямування: оцінка регіональних проблем і потреб сімей, інформування громадськості та спеціалістів, підвищення кваліфікації та навчання різних категорій спеціалістів і населення. Зокрема, впроваджуються такі форми роботи:

- “круглі столи”: «Сім'я - основа суспільства», «Роль батьків у вихованні дітей», «Здорова родина - міцна держава!», «Міцна сім'я - міцна держава», «Сильна родина - міцна країна», «Проблеми сучасної сім'ї», «Аспекти сімейного життя» (Житомирська область); «Цінності та традиції сучасної української сім'ї» (Чернігівська область); за участю представників державних, неурядових організацій, учнівської та студентської молоді, вчителів і викладачів навчальних закладів, членів батьківської громадськості (Миколаївська область);

- семінари, тренінги та практикуми: «Формування позитивного іміджу сім'ї та забезпечення її соціальної підтримки» (Кіровоградська область); «Сімейні цінності» (Миколаївська область); для практичних психологів, соціальних педагогів, батьків за участю представників охорони здоров'я, соціальних служб, релігійних організацій на тему «Зміцнення сучасних сімейних відносин - запорука виховання дітей» (Миколаївська область);

- тренінги: для студентів з дітьми щодо орієнтації на відповідальне батьківство (Вінницька область); лекційно-тренінгові заняття щодо зміцнення взаємостосунків у сім'ї, профілактики жорстокого поводження з дітьми та насильства в сім'ї, підготовки молоді до сімейного життя, подолання конфліктних ситуацій в сім'ї, корекції сімейного спілкування (Житомирська область); цикли психологічних тренінгів (Кіровоградська область);

- навчання батьків: Школа сім'ї для батьків, де виховуються діти-інваліди (Запорізька область); «Школи відповідального батьківства» при жіночих консультаціях (Полтавська область);

- бесіди/зустрічі: з корекції сімейного спілкування, зміцнення взаємостосунків між батьками та дітьми, підтримки батьківського авторитету розвитку духовності та моральності молоді (Житомирська область); зустрічі підлітків та молоді з багатодітними сім'ями, сімейними династіями, людьми старшого віку, які щасливі у шлюбі (Кіровоградська область);

- відеолекторії: «Бути матір'ю - великий дар і відповідальність», «Наслідки сексуального життя в ранньому віці. Аборт», «Моя мама», «Без сім'ї немає щастя на землі», «Любій неньці», «Сім'Я» (Житомирська область);

- інформаційні повідомлення у ЗМІ та на офіційному веб-сайті обласної державної адміністрації (Житомирська, Івано-Франківська, Херсонська області).

Заслуговує на увагу діяльність Київського міського центру сім'ї «Родинний дім», що є структурним підрозділом управління сім'ї, молоді та спорту Департаменту освіти, науки і молоді. Центром реалізуються соціальні програми, спрямовані на підтримку становлення та розвитку сімей, зокрема: «Школа життя» (налагодження взаємостосунків у системі «учитель - діти - батьки»); «Виховання відповідального батьківства» (підготовка сім'ї до народження дитини, проведення роз'яснювальної роботи серед сімей з питань репродуктивного здоров'я сім'ї); «Гендерна освіта населення»; програма з попередження насильства в сім'ї, корекційна робота з особами, які вчинили насильство; «Клуб родинної культури» (формування гармонійних стосунків у сім'ях, надання допомоги сім'ям у вихованні дітей, підтримка творчих родин); «Обмін досвідом працівників соціальної сфери» (підвищення професійного рівня спеціалістів соціальної сфери м. Києва).

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти проводить у районах області батьківські дебати, що спрямовані не тільки на просвітницьку роботу, а й консолідацію зусиль педагогів, батьків, - 176 - громадських організацій, духовенства щодо виховного та освітнього впливу на розвиток особистості дитини. Враховуючи запити педагогів і батьків, працівники інституту розробили науково-методичний комплект «Усвідомлене та відповідальне батьківство», що включає навчальну програму курсу за вибором «Усвідомлене та відповідальне батьківство» для учнів 9 (10) класів, навчально-методичний посібник для вчителів і робочий зошит для учнів «Сходинки до батьківства».

І це далеко не повний перелік діяльності, спрямованої на зміцнення інституту сім'ї, що проводиться на регіональному рівні. Представлені заходи та форми роботи є різноплановими за форматом, спрямуванням, змістовим наповненням, реалізуються установами та організаціям різного підпорядкування. Доцільно здійснити аналіз досвіду, напрямів та методів роботи щодо попередження сімейного неблагополуччя з метою тиражування та поширення найкращих практик на всі регіони України.

Робота з формування сімейних цінностей серед молоді, профілактики сімейного неблагополуччя, формування відповідального батьківства має стати пріоритетним напрямком сімейної державної політики. Лише за такої умови можна буде подолати такі негативні явища, як соціальне сирітство, дитяча та молодіжна злочинність, жорстоке поводження з дітьми, тобто ті соціальні проблеми, що є наслідком недостатньої уваги держави до сім'ї, яка виховує дітей.

Аналіз звітів обласних державних адміністрацій за результатами реалізації регіональної сімейної політики засвідчує, що діяльність регіональних органів виконавчої влади, які опікуються питаннями реалізації державної сімейної політики, характеризується відсутністю єдиного розуміння поняття «державна сімейна політика», мети і завдань її реалізації на рівні області, району, громади. Простежуються певні тенденції:

1) брак обґрунтованих напрямів і завдань роботи;

2) слабка координація міжвідомчої взаємодії: про роботу з сім'ями, дітьми та молоддю в різнобій звітують освітні, медичні, культурологічні, спортивні та соціальні установи;

3) результативність заходів оцінюється їх кількістю і за кількістю залучених учасників та не передбачає оцінки впливу заходів на сім'ї та вирішення їх проблем.

Усі звітні матеріали відображають кількісні показники: кількість проведених заходів і залучених до них учасників. Водночас немає показників змін, які відбуваються в суспільстві в результаті проведених фестивалів, семінарів, лекторіїв, занять, конкурсів тощо. Реалізація сімейної політики, орієнтованої «на процес» проведення заходів, не передбачає оцінки доцільності і ефективності такої діяльності. Необхідно впроваджувати механізми якісної оцінки заходів та програм, розробити показники якісних змін у формах звітів як регіонального, так і державного рівня. На етапі планування соціальних програм і проектів необхідно передбачати якісні показники, що будуть демонструвати позитивні зміни, які відбуваються (або не відбуваються) у суспільстві за результатами проведених заходів. Лише за таких умов можливо здійснити реальну оцінку ефективності соціальної роботи з сім'ями і визначати пріоритетні напрямки подальшої діяльності.

Є потреба у перегляді регіональних механізмів сімейної політики. В тому числі: розробити та впровадити ефективні механізми формування міжвідомчої взаємодії, що не зводиться лише до засідань координаційних рад і проведення спільних заходів. Також необхідно запровадити інструменти проведення періодичної оцінки реалізації сімейної політики на рівні міст, районів, областей. Це, з одного боку, дозволить визначати ефективні форми та методи роботи, з іншого - стимулюватиме розуміння на рівні органів управління значущості і необхідності організації дієвої роботи з профілактики сімейного неблагополуччя.[29, ст. 172-177]



Висновки до першого розділу

Соціально-економічні порушення, які відбуваються в нашому суспільстві, призвели до деградації в структурі задоволення матеріальних та духовних потреб людей, негативно вплинули на життєдіяльність сім'ї. Соціологи наголошують що сім'я, як соціальний інститут знаходиться у стані гострої кризи.

В цьому розділі ми розглянули типи сімейного неблагополуччя та їх вплив на стан родини. Більшість дослідників під неблагополучною сім'єю схильні розуміти таку сім'ю, в якій порушена структура, знецінюється або ігноруються основні сімейні функції, є явні або приховані дефекти виховання, в результаті чого з'являються «важкі» діти. Сім'я надає вплив на всебічний розвиток дітей, прищеплює їм працьовитість, чесність, самостійність, ощадливість, готовність надати допомогу, реалізувати свої фізичні та духовні можливості, вести домашнє господарство і т.п. ставлення батьків між собою та їх ставлення до дітей, внутрісімейна атмосфера в цілому незамінна практична школа батьківства та материнства для підростаючого покоління. Дослідники підтвердили уже відоме положення про те, що несприятлива атмосфера в родині і неправильні прийоми виховання можуть призводити до порушення поведінки і спотворення характеру.Саме ці відомості повинні стати предметом широкої пропаганди, бути доведені до відома кожної родини.

Робота з формування сімейних цінностей серед молоді, профілактики сімейного неблагополуччя, формування відповідального батьківства має стати пріоритетним напрямком сімейної державної політики. Лише за такої умови можна буде подолати такі негативні явища, як соціальне сирітство, дитяча та молодіжна злочинність, жорстоке поводження з дітьми, тобто ті соціальні проблеми, що є наслідком недостатньої уваги держави до сім'ї, яка виховує дітей.



Розділ 2. Сучасні методи соціальної допомоги та підтримки сімей у СЖО

2.1 Соціальна допомога та підтримка сімей в СЖО. Особливості соціальної роботи з сім'ями у СЖО

Одним із напрямів роботи з сім'ями, який не має належного висвітлення ні в пріоритетах державної сімейної політики, ні у звітах Департаменту сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми Міністерства соціальної політики України, є робота з сім'ями, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Термін сім'я, яка опинилася у складних життєвих обставинах, було введено в практику соціальної роботи центрів соціальних служб для сімей, дітей та молоді у 2005 році. Сім'я у складних життєвих обставинах - сім'я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім'ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно. Враховуючи спрямування соціальної роботи з сім'єю, термін «сім'я, яка опинилася у складних життєвих обставинах» як об'єкт діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді можна сформулювати через оцінку реалізації саме виховної функції. Сім'я з дітьми, яка опинилася у складних життєвих обставинах, - сім'я, яка втратила свої виховні можливості у зв'язку з виникненням складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім'ї, негативно впливають на життя та розвиток дитини, причому наслідки цих обставин сім'я не може подолати самостійно.[9]

Однією із важливих функцій сім'ї як соціального інституту є забезпечення гармонійного розвитку та виховання дітей, що, в свою чергу, формує майбутнє держави. Роль сім'ї в соціалізації особистості дитини є неоціненною, проте сім'я може бути і негативним фактором впливу на своїх дітей, особливо за умови складних життєвих обставин. На думку фахівців, які працюють з сім'ями, вагомими факторами, що негативно впливають на здоров'я і розвиток дитини, є асоціальна поведінка батьків, їх алкогольна або наркотична залежність, агресія і насильство, незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання сім'ї, відсутність у батьків навичок догляду за дітьми.[17]

З досвіду роботи центрів соціальних служб сім'ї, які потрапили у кризову ситуацію і в яких склалися несприятливі умови для виховання дітей, можна згрупувати за такими категоріями:

· соціально-демографічні (неповні, багатодітні, сім'ї, в яких батьки

· розлучаються, і т. п.); медико-соціальні (батьки є інвалідами, алкоголіками, наркоманами,

· психічно хворими, з хронічними соматичними та іншими захворюваннями); психологічно- і соціально-педагогічні (в сім'ї несприятливий психологічний мікроклімат, емоційно-конфліктні взаємовідносини, педагогічна безпорадність батьків і т. п.);

· соціально-правові (батьки ведуть аморальний, паразитичний, криміногенний спосіб життя; в сім'ї проживають особи, які повернулись з місць ув'язнення, і т. п.);

· матеріально-побутові (малозабезпечені, живуть в незадовільних житлово-побутових умовах, втратили роботу, тривалий час не отримують заробітну плату і т. п.)[7]

У 2013 р. внесено зміни в термінологію щодо визначення сімей, які потребують соціальної підтримки, а саме: «сім'я, яка перебуває у складних життєвих обставинах» [20]. Визначено, що до сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать сім'ї, які не можуть самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив певних життєвих обставин, зокрема:

1) жорстоке поводження з дитиною в сім'ї;

2) відсутність постійного місця роботи у працездатних членів сім'ї;

3) відсутність житла, призначеного та придатного для проживання;

4) відбування покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, взяття під варту одного з членів сім'ї, насильство в сім'ї (у т. ч. щодо дитини);

5) тривала хвороба, встановлена інвалідність (у т. ч. дітей), вроджені вади фізичного та психічного розвитку, малозабезпеченість, безробіття одного з членів сім'ї, що негативно впливає на виконання батьківських обов'язків, призводить до неналежного утримання дитини та догляду за нею;

6) спосіб життя, внаслідок якого один із членів сім'ї частково або повністю не має здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте життя та брати участь у суспільному житті;

7) ухиляння батьків від виконання обов'язків з виховання дитини;

8) відібрання у батьків дитини без позбавлення батьківських прав;

9) стихійне лихо;

10) дискримінація осіб та/або груп осіб.

Соціальна робота з сім'ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, є одним із основних напрямів діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і передбачає надання соціальних послуг різного спрямування членам родини та реалізацію комплексної соціальної допомоги сім'ї у формі соціального супроводу. Соціальна робота з сім'єю в першу чергу передбачає створення умов самостійного життєвого забезпечення родини, формування самодостатності сім'ї.

Залежно від життєвих обставин і потреб, соціальна робота з сім'ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється за такими напрямами:

1) консультування за зверненням;

2) екстрені дії, спрямовані на забезпечення безпеки дитини (термінова соціальна допомога, надання притулку, негайне вилучення з родини дітей, що зазнають жорстокого ставлення, перебувають у небезпеці чи залишені без піклування батьків);

3) допомога у розв'язанні проблем, які сім'я не в змозі подолати самостійно;

4) діяльність, спрямована на підтримку стабільності родин з дітьми, які мають певні ризики (відсутність одного з батьків, багатодітність, малозабезпеченість), або хтось із членів сім'ї має ризики (алкоголізм, наркоманія, ВІЛ-інфекція, безробіття та ін.).

Соціальна робота з сім'ями здійснюється спеціалістами центрів соціальних служб у формі надання різнопланових соціальних послуг. Соціальні послуги - дії державних або неурядових організацій, фахівців, спрямовані на задоволення потреб і забезпечення прав, вирішення проблем, попередження або подолання складних життєвих обставин окремих осіб чи соціальних груп.[5]

Закон України «Про соціальні послуги» (№ 966-IV від 19 червня 2003 р.) розрізняє такі види соціальних послуг: соціально-побутові, соціально- економічні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально- медичні, інформаційні послуги, послуги з працевлаштування, послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями (ст. 5). Зміст соціальних послуг, що надаються фахівцями соціальної роботи, залежно від складних життєвих обставин сім'ї, конкретизовано Порядком виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб) (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 896 від 21 листопада 2013 р.)

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надають соціальну підтримку сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і фізичного стану сім'ї. Районні та міські центри є відповідальними за якісну роботу з сім'єю у кожній територіальній громаді, що передбачає:

- проведення профілактичної роботи щодо запобігання складним життєвим обставинам;

- виявлення сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- здійснення соціального супроводу, надання соціальних послуг та здійснення інших заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного і фізичного стану сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги;

- проведення інформаційно-просвітницької роботи;

- забезпечення взаємодії із структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також залучення потенціалу територіальної громади до проведення соціальної роботи з сім'ями та дітьми. [21]

З метою забезпечення роботи з сім'ями на рівні громади, у систему роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді впроваджено інститут фахівців із соціальної роботи. Вперше в практиці соціальної роботи кількість фахівців, які надають соціальні послуги, розраховувалася відповідно до кількості населення, а саме із розрахунку 1 фахівець із соціальної роботи для роботи у сільській місцевості з населенням до 1500 осіб та 1 фахівець із соціальної роботи до 3000 осіб міського населення. Основними завданнями фахівця із соціальної роботи є:

- забезпечення раннього виявлення сімей, які перебувають у кризовій ситуації, підтримка таких сімей, попередження сімейного неблагополуччя;

- організація своєчасної допомоги і підтримки сімей з дітьми, які потрапили в складні життєві обставини.

Завдання та обов'язки фахівців з соціальної роботи, які працюють безпосередньо на рівні громади, визначені Кваліфікаційною характеристикою професії "Фахівець із соціальної роботи".[13] Функціональні обов'язки, об'єкти соціальної роботи та алгоритм діяльності фахівців визначені Методичними рекомендація щодо організації роботи фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.[14] Фахівці із соціальної роботи мають працювати при кожній сільській, селищній раді, що сприятиме виявленню сімей, які потребують сторонньої допомоги саме на ранніх стадіях проблемної ситуації. Раннє виявлення дозволяє вчасно втрутитись не лише фахівцю із соціальної роботи, а й залучити представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування до вирішення проблемних питань в сім'ї, що у свою чергу мінімізує або повністю унеможливлює поглиблення сімейної кризи.

На жаль, Міністерством соціальної політики України не представлена узагальнена інформація щодо структури діяльності центрів соціальних служб у 2013 р., тому оцінити мережу й ефективність їх діяльності можливо лише за підсумками 2013 р.

Соціальна допомога та підтримка сімей в СЖО

З метою збереження традиційних сімейних цінностей, посилення мотивації до реєстрації шлюбів, свідомого народження і виховання дітей, а також підвищення соціального захисту сімей, які опинились у складних життєвих обставинах Міністерством соціальної політики розроблено Державну цільову соціальну програму підтримки сім'ї до 2016 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 341.

Програма передбачає розвиток 3-х пріоритетних напрямків державної політики щодо сім'ї:

1. Розвиток інформаційних інструментів та більш ефективне їх використання, зокрема, проведення інформаційних кампаній з питань розвитку та підтримки сім'ї, спрямованих на збереження орієнтацій населення на сімейний спосіб життя та популяризацію моделі “доброго батька” тощо.

2. Реалізація системної підготовки молоді до подружнього життя.

3. Здійснення заходів щодо недопущення насильства у сім'ї, зокрема, впровадження корекційних програм для надання допомоги особам, які постраждали від насильства в сім'ї та для осіб, які вчиняють таке насильство.

Принциповою відмінністю даної Програми від тих, які діяли раніше є комплекс заходів з підготовки сімей до життя в подружжі. З цією метою, проектом Програми передбачено організацію процесу передачі молоді комплексних знань про сімейне життя. Про те, на яких засадах повинна створюватися сім'я, про особливості міжособистісних взаємовідносин у сім'ї, про аспекти виховання дітей та інші питання, розуміння яких необхідно подружжю для створення щасливої родини.

Орієнтовний обсяг коштів, необхідний для виконання Програми на 2013-2016 рр., становить 46 млн. гривень, з них:

11 млн. гривень - з державного бюджету,

34 млн. гривень - з місцевих бюджетів,

750 тис. гривень - з інших джерел (гранти тощо).

Виконання заходів Програми в 2014-2016 роках сприятиме:

1.Підвищенню престижу сім'ї та посиленню ціннісних орієнтацій населення на сімейний спосіб життя (інформаційними заходами щороку охоплено 30 відсотків населення);

2.Зміцненню шлюбу та зменшенню кількості розлучень (щорічне збільшення зареєстрованих шлюбів від 0,5 до 1,5% та щорічне зменшення до 1% кількості розлучень порівняно з минулим роком);

3.Збільшенню кількості сімей, в яких виховується двоє та більше дітей (щорічне збільшення на 1,5 відсотка кількості сімей з двома та більше дітьми);

4.Формуванню у молоді відповідального та усвідомленого батьківства, що призведе до зменшення кількості сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

5.Мінімізації проявам насильства в сім'ї ( залучення осіб, які вчиняють насильство до корекційних програм);

Результати виконання пріоритетних напрямків Державної програми протягом 2013-ІІ кварталу 2014 років:

1. Вперше в Україні Міністерством розроблено та затверджено Програму навчання спеціалістів щодо підготовки молоді до подружнього життя (НаказМінсоцполітики від 27.12.2013 № 906).

За підтримки науковців та громадських організацій розроблено та видано навчально-методичний посібник для фахівців, які впроваджуватимуть програми підготовки до подружнього життя Україні.

В ІІ кварталі 2014 року у містах Суми, Запоріжжя та Рівне в за підтримки Програми розвитку ООН Міністерством було проведено семінари-наради стосовно системного впровадження Програми підготовки молоді до подружнього життя» в регіонах України. У заходах прийняли участь більше 170 осіб, серед яких заступники голів Сумської та Рівненської облдержадміністрацій, представники Міністерства соціальної політики, департаментів соціального захисту населення, освіти та науки, охорони здоров'я, центрів соціальних служб для сім'ї дітей та молоді, управління юстиції Сумської, Полтавської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Рівненської, Волинської та Тернопільської областей, а також представники громадськості.

Основною метою даної програми є зміцнення шлюбу, утвердження традиційних сімейних цінностей, а також привернення уваги широких верств українського суспільства до проблем сім'ї та вироблення ефективних методів їх попередження.

2. У вересні 2013 року за ініціативою Мінсоцполітики Урядом схвалено проект Указу Президента про заснування дня батька в Україні.

3. Проведено Всеукраїнське соціологічне дослідження „Фактори сімейного щастя” (1216 респондентів, 5 регіонів України). Проведене дослідження дало чіткі відповіді на питання щодо факторів, які зміцнюють українську сім'ю і які її руйнують. Результати дослідження були представлені на прес-конференції в інформаційному агентстві УНІАН.

4. В регіонах України організовано роботу щодо проведення інформаційних кампаній, круглих столів, семінарів, а також культурно-масових заходів, спрямованих на підвищення цінності сім'ї в суспільстві та підвищення ролі батьків у вихованні дітей. В цьому напрямку особливо слід відмітити досягнення та високий рівень фінансування заходів У Волинській (66,8 тис. грн.), Донецькій (273,9 тис. грн.), Дніпропетровській (305,6 тис. грн.), Житомирській (135,1 тис. грн.), Запорізькій (361 тис. грн.), Київський (1169,9 тис. грн.), Миколаївській (189,5 тис. грн.) та Тернопільській областях (120,5 тис. грн.).

Подальше виконання програми, зокрема протягом 2014-2015 років передбачає: Розробку та виготовлення рекламно-інформаційних матеріалів соціального спрямування (плакатів, буклетів) з питань збереження ціннісних орієнтацій населення на сімейний спосіб життя.

1.Забезпечення підготовки Державної доповіді про стан сімей та шляхи реалізації державної політики з питань сім'ї.

2.Впровадження Програми підготовки молоді до подружнього життя в регіонах України:

- презентація Програми в кожній області України;

- проведення навчання регіональних фахівців, які будуть готувати молодь до подружнього життя;

- сприяння та координація у відкритті відповідних міських та районних центрів підготовки до шлюбу;

- друк методичних матеріалів;

Навчання спеціалістів місцевих органів виконавчої влади щодо осіб, які постраждали від насильства в сім'ї та які вчинили насильство в сім'ї.

Навчання спеціалістів місцевих органів виконавчої влади стосовно роботи з дітьми, які стали свідками насильства в сім'ї

Удосконалення нормативно-правової бази у сфері формування та реалізації державної політики з питань сім'ї та дітей (внесення змін до законодавства в частині забезпечення реалізації права багатодітних жінок на присвоєння почесного звання України “Мати-героїня”);

Здійснення заходів щодо підвищення в суспільстві престижу сім'ї, утвердження пріоритетності сімейних цінностей, підвищення ролі батьків у вихованні дитини.[4;16]

2.2 Профілактична робота з сім'ями наркозалежних

Профілактика наркоманії в роботі з проблемними сім'ями полягає в керованому вирішенні пригніченї сімейної кризи. Однак реальність така, що в поле зору соціальних працівників такі сім'ї потрапляють вже, як правило, в період відкритої наркотизації підлітка, коли в більшості випадків психологічна залежність від наркотику поєднується з фізіологічною залежністю.

Типовими рисами батьківсько-дитячих відносин у цей період стають:

- Делегується позиція батьків (коли відповідальність і провина за наркоманію приписуються винятково підлітку або іншому батькові);

- Тотальний контроль, недовіра і підозрілість;

- Конфліктність і агресивність з боку батьків;

- Патологічна брехливість, маніпулювання найсвятішими почуттями, образливість з боку підлітка;

- Почуття провини батьків перед підлітком і один одним.

У структурі системного терапевтичного впливу на сім'ю важливу роль відіграють групові форми роботи з батьками. Істотним є те, що робота з ними може вестися як паралельно з реабілітаційної програмою наркозалежного, так і незалежно від неї. Навіть якщо наркозалежний уникає лікування, батьки, які відвідують батьківські групи, можуть змінити своє ставлення до наркоманії, свою поведінку в сім'ї, свої реакції на дитину. Клінічна практика підтвердила і необхідність, і корисність таких груп.

Аналіз літератури, присвяченої групових форм роботи з батьками, показує, що при її організації можливе використання різних моделей. Так, це можуть бути:

· психодинамічні-орієнтовані групи (В. Шутц, А. Адлер);

· дискусійні групи (за моделлю, наприклад, Р. Дрейкуса);

· групи, засновані на моделі групового психологічного консультування (X. Джайнотт);

· групи, засновані на ідеях гуманістичної психології (К. Роджерс, Т. Гордон, М. Снайдер);

· групи, засновані на ідеях про діалогічну природу людської особистості (М. М. Бахтін);

· бихевіористскі - орієнтовані групи (А. Бандура, Дж. Роттер);

· системи, пов'язані з релігійними поглядами на виховання дітей та батьків (Р. Кемпбелл).

Однак очевидно, що при виборі тієї або іншої моделі групової роботи необхідно враховувати специфічні особливості психічного стану батьків наркозалежних. [10;19]

Соціальна робота з ін'єкційними споживачами наркотиків здійснювалася за наступними напрямками:

- проведення індивідуальних консультацій із залученням психолога, юриста, соціального працівника, лікарів (нарколога, інфекціоніста, дерматовенеролога);

- видача інформаційних матеріалів;

- видача дезінфікуючих засобів;

- обмін шприців;

- проведення індивідуальних консультацій волонтерами за методикою “рівний - рівному”;

- проведення групових тренінгів/ консультацій.

Протягом 2004 року при центрах ССМ працювало 52 КП “Довіра”, постійними клієнтами яких були 26434 споживача ін'єкційних наркотиків. Кількість клієнтів у порівнянні з 2003 роком збільшилася більш ніж на 4 тисячі осіб. Протягом року зафіксовано 59375 звернень споживачів ін'єкційних наркотиків.

При стаціонарних КП “Довіра” діяла 31 група взаємодопомоги, в яких брали участь 1956 осіб, серед них 1428 - споживачі ін'єкційних наркотиків, а також 528 осіб - родичі клієнтів.

Працівниками КП “Довіра” активно велася індивідуальна робота, надано 36544 послуги. Найбільше звернень зафіксовано до психолога - 11465. Це свідчить про те, що головною метою звернень є не обмін шприців, а потреба у спілкуванні, у бажанні бути вислуханим та почутим. До соціальних працівників звернулося 7057 клієнтів, до нарколога - 6694, до юриста - 1647, звернень до гінеколога - 1109, до психіатра - 644, дерматовенеролог - 976. На КП “Довіра” було видано більш ніж 360 тис. шприців.

Підсумовуючи результати року, аналізуючи надання соціальних послуг різним категоріям клієнтів, Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді спрямовує зусилля на виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” та визначає пріоритетним у діяльності системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді вдосконалення спеціалізованих формувань.[16, ст.118-119]

Також, інформування споживачів ін'єкційних наркотиків про загрозу вживання розчинів, які можуть бути заражені ВІЛ, є досить ефективним профілактичним засобом. Це завдання неможливо перекласти повністю тільки на ЗМІ, тому що більшість наркоспоживачів відносяться до категорії осіб, які найменше цікавляться публікаціями в ЗМІ. Тому більш важливо проводити постійне навчання споживачів ін'єкційних наркотиків в місцях масового відпочинку молоді й там, де вони частіше потрапляють у поле зору медиків: лікарні, спеціалізовані відділення для лікування вірусних гепатитів, пункти обміну шприців, кабінети довіри, місця позбавлення волі тощо. Чим раніше ці заходи почнуть активно впроваджуватися, тим нижче будуть темпи розповсюдження ВІЛ.[22]

Практика роботи ЦСССДМ: соціальний супровід сімей в СЖО

Протягом 2012 року соціальним супроводом центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді охоплено 2661 сім'ю (7510 дітей), що в свою чергу в 3,5 рази більше ніж за 2011 рік (712 сімей, в них 1985 дітей). Також, слід зазначити що 2519 сімей (7096 дітей) взяті під соціальний супровід протягом 2012 року. Протягом липня - грудня 2012 року фахівцями із соціальної роботи взято під соціальний супровід 2200 сімей (6348 дітей), що складає 85% від загальної кількості сімей, що перебували під соціальним супроводом.

Відповідно до інформації, наданих районними та міськими центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, сім'ї перебували під соціальним супроводом з проблем, які потребували вирішення, а саме: з проблем малозабезпеченості та інших проблем - 50% (1338 сімей), проблеми безробіття - у 20% (534 сім'ї), складних стосунків в сім'ї - 10,5% (281 сім'я), проблеми інвалідності - у 6,7% (180 сімей), 5,8% (156 сімей) з проблем сирітства, 2,5% (67 сімей) - з проблем алкогольної або наркотичної залежності, 2,3% (62 сім'ї) - у зв'язку з перебуванням у місцях позбавлення волі (у т.ч. засуджені до покарань без позбавлення волі або відбували альтернативні види покарань), 0,7% (21 сім'я) - з проблем насильства в сім'ї або його реальної загрози, 0,3% (9 сімей) - проблем безпритульності, 0,2% (6 сімей) - з питань ризику передачі дитини до інтернатного закладу. Загалом відповідній категорії сімей було надано 64529 соціальних послуг.

Фахівцями із соціальної роботи також були взяті під соціальний супровід сім'ї з таких проблематик: 434 сім'ї (19,7%) - у зв'язку з відсутністю документів, 125 сімей (5,6%) - у зв'язку з проблемами зі здоров'ям, 324 сімей (14,7%) - у зв'язку з конфліктами у сім'ї, 53 сімей (2,4%) - у зв'язку з відсутністю житла, 280 сімей (12,7%) - з проблемами малозабезпеченості.

В результаті здійснення соціального супроводу 1337 сімей було знято з соціального супроводу (за 2011 рік знято 570 сімей), з яких: 1296 сімей у зв'язку з вирішенням складних життєвих обставин (97% від загальної кількості знятих сімей з соціального супроводу), 31 сім'я - без досягнення позитивного результату (2,3%), 10 сімей у зв'язку зі зміною місця проживання (0,7%).