Роль комунікації в суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОЛАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

кафедра прикладної лінгвістики

Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ

Роль комунікації в суспільстві

Виконала:

студентка групи ФЛ-33

Семеренко Л.Ю.

Перевірила:

старший викладач

кафедри прикладної лінгвістики

Назарчук Р.З.

Львів - 2015

ЗМІСТ

Annotation

Вступ

Комунікація - складова суспільства

Комунікація як процес

Етапи розвитку комунікативного процесу

Розвиток сучасного спілкування

Висновки

Список використаних джерел

ANNOTATION

Communication is very important and integral part of public relations.

Communication can be oral, written or printed. Oral communication makes it possible to react quickly,sends all the nuances of conversation.

Written communication is needed in public institutions.

Written and printed communication mainly serves the public communication and mass media. Modern communication systems such as the Internet have an important role.

There are three stages of communication's development: preindustrial, print and TV.

ВСТУП

Комунікація є дуже важливою і невід'ємною складовою суспільних відносин. Сьогодні суспільство розвивається дуже швидко. З'являються нові форми спілкування та комунікацій,засновані на соціальному та особистому партнерстві,конкуренції,основах рівності всіх громадян.

Комунікація сьогодні є могутнім засобом, який не тільки формує громадську думку, а й часто впливає на прийняття тих чи інших рішень, сприяє взаємопроникненню і поширенню культур за межі однієї культури.

Комунікація може бути вербальною або невербальною. Вербальна комунікація -- це наше звичне використання мови. До невербальної комунікації відносять міміку, жести, позу, зачіска, а також інтонація, тембр голосу тощо.

Об'єктом дослідження є комунікація в суспільстві, а предметом -- процес комунікації та етапи розвитку спілкування.

Мета даного дослідження -- дослідити роль комунікації в суспільстві та етапи розвитку спілкування.

КОМУНІКАЦІЯ - СКЛАДОВА СУСПІЛЬСТВА

Комунікація зумовлює виникнення нових інформаційних зв'язків,структур та механізмів впливу на розвиток сучасного суспільства,а відтак це приводить до зміни функцій формування та реалізації державної політики. Комунікація впливає на всі без винятку сфери суспільного життя,внаслідок чого виникає значна кількість проблемних питань у межах сучасної державно-управлінської науки. Серед таких питань найбільш актуальними є ті,які стосуються дослідження специфіки поширення комунікативних процесів на розвиток сучасного суспільства,що у підсумку призводить до трансформації різних ціннісних систем, на яких базуються відповідні ідеологічні доктрини формування державної політики.[1]

Ми живемо в світі комунікації. 70% свого часу людина витрачає саме на комунікацію. Без ефективного ведення зв'язку зупинилося б чимало виробничих процесів.

Саме комунікація забезпечує існування соціальної пам'яті, зберігання й передачу інформації -- в межах одного покоління, а також від однієї генерації до іншої. Суспільство не може існувати в режимі тільки індивідуальної пам'яті: людина перебуває в ситуації, що безнастанно змінюється.

Тому для її фіксації постає потреба в динамічній структурі. Індивідуальна пам'ять унеможливлює передачу й збереження інформації в обсягах, достатніх для функціонування суспільства. Комунікація відповідає тим завданням, що їх ставить перед нею суспільство. Приміром, якщо суспільство змінилося за якісними та кількісними показниками, воно переходить від використання усної мови до усної плюс писемної.

Усна комунікація обмежена щодо передачі в часі та просторі: усно ми не можемо транслювати щось у майбутнє чи розмовляти з віддаленим співрозмовником.

Писемність дозволила зняти ці обмеження. Розвиток техніки створив передумови для функціонування усної комунікації в новому режимі: магнітна стрічка може донести голос із минулого в майбутнє, за допомогою телефонного чи радіозв'язку ми можемо спілкуватися з іншими містами.Однак писемність донині залишається найдешевшим і найпростішим засобом комунікації. Завдяки їй знання нагромаджуються не лише в голові людини, яка, відомо, не може надійно і тривало зберігати необхідну кількість інформації, оскільки їй притаманні забудькуватість і здатність помилятися тощо. Крім того, є обмеження стосовно обсягу тієї інформації, яку здатна запам'ятати людина.

Писемність дозволила людині швидше входити в систему знань. Нині не потрібно самому доходити до їхніх джерел, а можна вільно використовувати надбання попередніх поколінь. [3]

Основним призначенням комунікації у розвитку сучасного суспільства є її інтегративний потенціал. З одного боку,комунікація покликана системно зорганізовувати суспільство,а з іншого-посилювати його інтеграційний потенціал. Відомий англійський дослідник А.Турен доводить,що комунікація дозволяє чітко запрограмувати суспільство на відповідний тип розвитку,який гарантує рівновагу для функціонування його соціальної системи. Завдяки цьому,пришвидшуються організаційні та технологічні зміни,запроваджуються новації,утверджуються адаптивні ідеології,здатні динамізувати соціально-економічний розвиток суспільства. Відтак це свідчить про те,що комунікація відіграє стратегічну роль у формуванні відповідної ідеологічної доктрини,яка забезпечує сучасний розвиток суспільства.[1]

комунікація спілкування суспільство

КОМУНІКАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС

Під комунікацією ми будемо розуміти процеси перекодування вербальної в невербальну і невербальної у вербальну сфери. Історично комунікацією було саме це: примус іншого до виконання тієї чи іншої дії. Тобто для комунікації властивий перехід від говоріння Одного до дій Іншого. Саме заради цього реалізується передача значень між двома різними автономними системами, якими є дві людини. Можна ще відзначити, що мова йде про характерну для комунікативних систем розбіжність входу і виходу. І саме цей аспект комунікації важливий і для реклами, і для паблік рілейшнз. У стандартному комунікативному акті також важливі саме невербальні реакції на повідомлення, оскільки найважливіші прояви захоплення, здивування, ненависті і т.д. мають підкреслено редукований вербальний компонент у вигляді різноманітних вигуків.[2]

Розглянемо процес комунікації у галузі менеджменту. У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи комунікаційного процесу:

1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).

2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).

3. Канал (засіб передачі інформації).

4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка певним чином інтерпретує її).

5. Зворотний звґязок (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного звґязку.

Для пояснення процесу комунікації пропонувалося багато моделей. На жаль, значна кількість теоретиків та практиків менеджменту недооцінили значення етапів розуміння, сприйняття повідомлення в комунікаційному процесі, поділяючи, таким чином, підхід так званої "конвеєрної" теорії комунікацій. При цьому не беруть до уваги, чи зрозумів отримувач суть повідомлення, тобто, з поля зору випадає надзвичайно важливий аспект комунікаційного процесу, а саме: деформація інформації у процесі передачі. Практика свідчить, що такий однобічний тип комунікації є неефективним.[5]

Найпростіші теорії комунікації передбачають взаємодію трьох елементів (складників): відправника, самого повідомлення та адресата . Один з найперших теоретиків у галузі комунікацій С.Е. Осгуд доповнив основну модель концепцією зворотного звґязку. Він довів, що повідомлення ніколи не сприймається в чистій формі, а завжди по-різному інтерпретується його отримувачами.

Однією з найбільш простих, доступних і розповсюджених моделей комунікаційного процесу є модель, запропонована теоретиком комунікацій Раймондом Россом. Вона ілюструє цей процес за допомогою вичерпного та зрозумілого набору термінів і охоплює основні елементи комунікаційного процесу.

Обмінюючись інформацією, відправник та адресат здійснюють свої дії реалізацією кількох взаємозвґязаних етапів, що є складним процесом: кожний з етапів є точкою, в якій суть повідомлення може бути викривлена або повністю втрачена. Ці етапи в теорії менеджменту формулюються так:

- зародження ідеї;

- кодування та вибір каналу;

- передача інформації;

- декодування (переведення символів відправника у думки отримувача).[5]

ЕТАПИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

Почепцов називає три головні етапи у розвитку комунікації: доіндустріальний, друкований, телевізійний.

Доіндустріальний етап комунікації характеризується такою організацією процесу спілкування, який може бути виражений у формулі: спілкування "обличчям до обличчя”. Такий процес спілкування був властивий усій спільноті і мав вигляд переважно міжособистісної, інтерперсональної комунікації, що відбувалася у формі діалогу або монологу.

Друкований етап пов'язується з першою індустріальною революцією, з виникненням масового спілкування, що зробило життя плюралістичним.

Телевізійний етап з'явився завдяки другій індустріальній революції, коли моделі поведінки отримувалися до того, як люди навчилися читати.

На наше переконання, зміну етапів розвитку комунікації слід вбачати не стільки в індустріальних революціях, скільки у психологічній перебудові комунікаторів, поштовхом до чого, як правило, були різного роду революції та суспільні зміни.

Зміна й виникнення різних видів комунікації є внутрішньою потребою людини й суспільства в цілому. Ця потреба, безперечно, формується під впливом зовнішніх факторів суспільного розвитку.

"Першим зовнішнім фактором, який змінив характер спілкування, було виникнення письма. Дописемне, або усне, спілкування було єдино можливим видом комунікації на ранніх етапах розвитку людства. На дописемному етапі переважала міжособистісна й групова комунікація. Комунікативний процес мав характер безпосереднього діалогічного міжособистісного спілкування або спілкування з малою групою чи групового спілкування.

Писемний етап комунікації ускладнив комунікативний процес, зробив його опосередкованим, дискретним у просторі й часі, стимулював виникнення такого виду спілкування, як публічне; у той самий час закладалися основи масової комунікації, яка на друкарському етапі набула розвитку.

Аудіовізуальний етап комунікації посилив процеси масового комунікування. З переходом на електронно-медійний етап масова комунікація зазнала процесу глобалізації, що стає причиною виникнення віртуальної комунікації такого спілкування, коли процеси передачі й отримання інформації переплітаються в часі й просторі, а адресант у той самий час виконує роль адресата.[2]

РОЗВИТОК СУЧАСНОГО СПІЛКУВАННЯ

У другій половині XX ст. характер спілкування істотно змінився, що зумовлено впливом науково-технічного прогресу і науково-технічної революції. Однак, як зазначає Й. Стернін, найважливішою причиною цих змін є персоніфікація особистості (термін російського історика й антрополога Б. Паригіна).

Персоніфікація особистості -- усвідомлення людиною індивідуальної неповторності, несхожості на інших людей.

Персоніфікація впливає на мобільність, культуру особистості, почуття власної гідності, духовні й матеріальні потреби. Із персоніфікацією пов'язані вибір цінностей, прийняття самостійних рішень; зменшується час, протягом якого людина спілкується з близькими їй людьми, але відповідно збільшується час комунікації з новими, часто чужими і неприємними людьми; зростає дистанція між поколіннями; збільшується кількість мікрогруп у колективах, кількість об'єднань людей за груповими інтересами.

Персоніфікація особистості значною мірою позначається на спілкуванні, яке в сучасному суспільстві характеризується певними особливостями.

1. Розширюються сфери спілкування.

2. Час спілкування з тими, хто цікавить особистість, неухильно скорочується; багато часу забирає робота, транспорт;

3. Збільшується питома вага коротких, поверховий мовленнєвих контактів; люди відучуються виголошувати розлогі монологи.

4. Скорочується час спілкування з людьми за рахунок зростання часу «спілкування» із засобами масової інформації.

5. Ухиляння від спілкування в силу перевантаженості різноманітними типами комунікації протягом дня. Люди втомлюються від спілкування з різними малознайомими чи навіть незнайомими людьми, виконуючи різноманітні службові обов'язки.

6. Збільшується час примусового спілкування людей похилого віку в сім'ї: в окремих сім'ях старші люди тижнями спілкуються лише з близькими.

7. Розширюється примусове спілкування за місцем роботи.

8. Інтенсифікується спілкування у сфері обслуговування.

9. Зростає рівень знеосіблення спілкування, збільшується кількість ситуацій, в котрих люди спілкуються, не знайомлячись, не вступаючи в особистісні стосунки; відбувається лише інформаційний обмін без налагодження духовних зв'язків.

10. Накопичення інформації поглинає значно більше часу, ніж її обговорення.

11. Зростає частка емоційного спілкування в загальному обсязі комунікації. Часто спілкування набирає форму емоційного вибуху.

12. Розширюється сфера застосування усного мовлення. Катастрофічне знижується культура писемного мовлення, погіршується грамотність.

13. Зростає частка спілкування за допомогою засобів сучасного зв'язку (факс, мобільний телефон, електронна пошта, Інтернет).

14. Скорочується ініціативне спілкування, але збільшується частка спілкування офіційного, примусового, рольового, фатичного.

Отже, персоніфікація об'єктивно стала причиною ускладнення міжособистісного спілкування, збільшення комунікативних конфліктів та інших типів непорозумінь у спілкуванні людей. Цим і зумовлена необхідність формування культури спілкування, оскільки вона -- важливий чинник суспільної інтеграції.[4]

ВИСНОВКИ

Комунікація -- це процес двостороннього обміну ідеями та інформацією, який веде до взаємного розуміння. У процесі комунікації інформація передається від одного суб'єкта іншому. Суб'єктами можуть виступати окремі особи, групи або навіть цілі організації.

Засоби комунікації радикально перетворюють середовище, в якому живе та спілкується сучасна людина. Мова, як основний засіб спілкування людей, стала алгоритмізованою, відбувається мінімізація змісту понять та їх спрощення. Це збільшує швидкість опрацювання та накопичення інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ? Романенко Є.О. Комунікація як необхідна складова розвитку сучасного суспільства /Є.О. Романенко//Науковий вісник «Демократичне врядування» ?2012-№9 [Електронний ресурс] ? Режим доступу : http://www.lvivacademy.com/visnik9/fail/Romanenko.pdf

2. ? Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. М.: ? Видавництво «Рефл-бук Ваклер»,2001

3. ? Конспект лекцій Соціальні технології[Електронний ресурс] ? Режим доступу : http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-768.htm

4. ? Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2004. -- 47 с.

5. ? Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу(стаття)[Електронний ресурс] - Режим доступу до журн.:

6. http://www.info-library.com.ua/books-text-5543.html

Размещено на Allbest.ru