Сучасні дитячі громадські організації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні дитячі громадські організації в Україні

Сергійчук Людмила

Піонерський рух в Україні.

Спілка піонерських організацій України (СПОУ) народилася 21 листопада 1990 року на XI зльоті піонерів України. Вона заявила про те, що є правонаступницею піонерської організації ім. В.І. Леніна і є добровільним самодіяльним об'єднанням дітей та підлітків, орієнтованим на ідеали гуманного демократичного суспільства. Піонерська організація не є організацією більшості, але є однією з найчисленніших дитячих організацій в Україні. Її осередки існують майже в усіх регіонах України, однак географія поширення піонерських організацій нерівномірна. Активно діють піонери на сході та півдні України (Донецькій, Харківській, Херсонській областях), менш помітна діяльність піонерів на заході України, де є лише нечисленні осередки організації. Ця організація має багату історію. Всесоюзна піонерська організація була створена у 1922 році. В організації створювались умови для спільної діяльності дітей та дорослих. Члени організації називали себе юними розвідниками і прагнули романтики, гри, участі у соціально необхідних справах. Юні піонери дійсно прагнули дій: вони допомагали відновлювати господарство, брали участь у ліквідації неграмотності серед населення тощо. Після першого зльоту піонерів (1929) почала розвиватися така форма взаємодії дітей та дорослих як укладання угод між піонерами і державними господарствами на виконання виробничих замовлень та замовлень сільського господарства. Укладання таких угод давало можливість включатися дітям у реальні соціально необхідні справи: вони працювали в різноманітних виробничих бригадах, таборах праці й відпочинку, піонерських колгоспах, піонерських лісництвах, разом із дорослими на полях і фермах. Участь дітей у вирішенні економічних проблем суспільства сприяла формуванню в них громадянської відповідальності. Цікавим досвідом піонерської організації був також тимурівський рух. Основною його ідеєю було допомагати тим, хто потребує допомоги. Такий вид діяльності не міг не позначитися на формуванні у дітей гуманізму, поваги до людини, здатності співчувати іншим. Таким чином, можна сказати, що на початку створення піонерський рух прагнув бути інститутом соціалізації дитини: члени організації залучались у колективну творчу діяльність, намагалися працювати неформально, їх діяльність мала соціальну цінність та водночас була емоційно привабливою для особистості, впливала на її особистісне становлення. Проте, негативні явища суспільного життя не могли не позначитись і на діяльності піонерської організації: сувора регламентація і контроль за всіма суспільними інститутами стали нормою життя. І піонерська організація поступово перетворилася на організацію, діяльність якої цілком контролювалася державою. Це не могло не позначитися на функціонуванні дитячого об'єднання, організація втратила можливість самостійно приймати рішення і планувати свою діяльність. Упродовж 30-х років було прийнято низку державних документів, які обмежували вияв ініціативи, самостійності, творчості в дитячих організаціях. Так, у 1934 році ЦК ВКП (б) прийняв Постанову "Про перевантаження школярів та піонерів суспільно-політичними завданнями", згідно з якою центральний керівний орган піонерської організації (Центральне бюро юних піонерів) не міг приймати рішення про роботу з дітьми у школах без відома наркомпросу, відділів народної освіти і керівних освітніх закладів. Зрозуміло, що авторитарній суспільній системі потрібні були ті, хто вмів підкорятися, не виділятися серед інших, бути таким, як усі. Крім того, не можна не говорити про позитивний вплив піонерської організації на становлення дитини. Відомо, що діти прагнуть до об'єднання у групи, тому піонерська організація була єдиною можливістю для дітей реалізувати цю потребу хоч якоюсь мірою. Ідеологія піонерської організації зазнала трансформаційних змін, тож основою діяльності стали: піонерський самодіяльний підліток

* авторитаризм (цілковите підкорення дітей керівництву дорослих, обмеження ініціативи, діяльності без керівних установ);

* нівелювання особистості (рішення та інструкції унеможливлювали інакшість: усі члени організації мають брати участь в усіх заходах, інтереси і потреби мають бути однаковими; діяльність організації оцінювалася за зовнішніми формальними показниками: участь у всесоюзних маршах, експедиціях, масових заходах);

* фіскальний ґатунок стосунків (головним завданням піонерів було добре вчитися, не порушувати дисципліну, тому часто піонерські збори проходили як обговорення неуспішності учнів та випадків порушення дисципліни). Можна сказати, що діяльність піонерської організації мала яскраво виражене ідеологічне забарвлення, що будувалася на тих самих засадах, що й суспільство. На кінець 80-х років піонерська організація фактично втратила можливість саморозвитку. В єдиній дитячій організації, яка існувала у державі, склалася кризова ситуація: діяльність дітей була відірвана від соціально корисних справ; діти й дорослі в організації почувалися відчуженими; цінності організації втратили сенс для дітей; діяльність організації проходила, в основному, у межах шкільних проблем; позашкільне життя дітей практично звелося нанівець. Тобто піонерська організація стала складовою навчально-виховного процесу (проведення уроків миру, уроків мужності тощо). Громадська організація перестала виконувати свою функцію - бути інститутом соціалізації для дитини і створювати сприятливі умови для її розвитку та самореалізації. Зрозуміло, що криза єдиної дитячої організації була зумовлена суспільною кризою. На початку 90-х років, після розпаду Радянського Союзу, розпалась і Всесоюзна піонерська організація. У кожній колишній республіці утворилися національні піонерські організації, які, успадкувавши традиції Все- союзної організації, спробували у своїй діяльності врахувати недоліки минулого. Сучасний піонерський рух в Україні неоднорідний. Існують нечисленні припартійні піонерські організації, але більша частина піонерських організацій України дотримується принципів неналежності до партійних організацій, відмовляючись від включення дітей у політичну діяльність дорослих. Частина піонерських організацій України (Піонерська організація України) зберегли піонерські традиції, символіку (у них залишився червоний піонерський галстук, червоні пілотки), вони цінують історію Піонерії, вважаючи її зібранням цінного досвіду. Інша частина піонерських організацій (Спілка піонерських організацій України) утратила частину піонерських традицій, символіки тощо, але зберегла певною мірою стиль життя, систему стосунків, ґатунок діяльності. СПОУ є однією із найчисленніших дитячих організацій в Україні. Символом СПОУ є веселка. Члени організації носять семиколірні галстуки. Ці кольори символізують напрями роботи піонерської організації: "Червона калина" (червоний колір) - вивчення народних традицій, обрядів, збирання легенд, переказів, проведення свят; "Лідер" (жовтогарячий колір) - уміння організовувати, справу, повести за собою членів загону; "Берегиня" (жовтий колір) - виховання поваги до родини; "Краю мій лелечий" (зелений колір) - природоохоронна діяльність; "Помагай" (синій колір) - ознайомлення з основами бізнесу, участь у роботі піонерських виробничих ланок, госпрозрахункових об'єднань; "Повір у себе" (блакитний колір) - благодійницька робота; "Котигорошко" (фіолетовий колір) - спортивно-туристська робота. Девіз піонерів - "За Батьківщину, добро і справедливість!" Орієнтиром діяльності сучасних піонерів є програма "Я - родина - Батьківщина". Я - це самовиховання, самовдосконалення; родина - вивчення свого родоводу, повага до старших, турбота про молодших; Батьківщина - ставлення до держави. Організація структурно ділить на три вікові групи дітей: 7-9 років - це діти, які працюють стежинами помічників; 10-12 років - стежинами умільців; 130-14 років - стежинами майстрів. Для ознайомлення із діяльністю СПОУ опишемо роботу одного з її осередків - Спілки піонерів Київщини. Нині у 22 районах Київської області при школах, позашкільних закладах, підліткових клубах, творчих колективах та дитячих студіях діють місцеві осередки, які об'єднують у Веселкове коло майже 20 тис. дітей та дорослих. Життя піонерських колективів підпорядковане таким основним законам:

* Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе.

* Щедро даруй людям тепло своєї душі.

* Не бійся бути першим, іди вперед, веди за собою інших.

* Якщо ти вже попереду - зрозумій останнього, допоможи йому стати серед перших.

* Критикуєш - пропонуй, пропонуєш - дій.

* Якщо тобі нелегку справу доручили, не бійся її, повір у свої сили.

* Розпочату справу доводь до кінця. Яскрава символіка піонерів Київщини вирізняє її серед інших обласних організацій. Символами Спілки є усміхнений сонях, що квітне у барвах веселки, веселковий прапор, галстуки семи кольорів та веселковий галстук, який отримують як винагороду діти, що стали майстрами різноманітних піонерських справ. Свою діяльність Спілка здійснює через реалізацію комплексної програми становлення особистості "Сім криниць людяності" та десяти профільних програм, кожна з яких має соціальне спрямування, зокрема:

* "Повір у себе" - програма залучення дітей з особливими потребами до активної творчості та усвідомлення себе повноправними членами суспільства.

* "Я і моя родина" - програма зміцнення родинних контактів, зв'язку поколінь у сім'ї.

* "Надія Київщини" - програма пошуку та підтримки юних талантів Київщини.

* "Лідер" - програма допомоги дітям, схильним до організаторської роботи, виховання соціально активної особистості.

* "Лицарі пера" - програма залучення дітей до системи масової комунікації та інформатизації.

* "Несемо радість людям" - програма опікування над дітьми-сиротами та дітьми соціально незахищених категорій, залучення їх до діяльності в первинних колективах Спілки.

* "Барвінок" - програма залучення дітей віком 6-9 років до діяльності піонерської організації.

* "Робінзонада" - програма пропагування здорового способу життя - набуття навичок спілкування із природою, проведення туристичних, екологічних та краєзнавчих заходів.

* "Дивоколо" - програма вивчення українських народних традицій, фольклорних свят та пісень. * "Забава" - програма виявлення й розвитку здібностей кожної дитини через організацію змістовного дозвілля, ігор, конкурсів, розваг. Упродовж 14 років своєї історії Спілка піонерів Київщини стала засновником багатьох обласних заходів, серед яких традиційними стали: обласне родинне свято; фестиваль творчості дітей та молоді з особливими потребами "Повір у себе"; конкурс юних виконавців естрадної пісні "На струнах Веселки"; збір-навчання організаторів піонерських колективів; літній збір піонерського активу; юнкорівський збір. На жаль, діяльність сучасної дитячої організації піонерів не є системною: вона, в основному, виглядає як спорадичні акції: фестивалі; походи, конкурси; дитина включена у справи час від часу, а не постійно. Оскільки СПОУ є однією з найчисленніших дитячих організацій в Україні, важливо знати настанови лідерів піонерських організацій щодо діяльності своєї організації та дитячого руху загалом. Наскільки дорослі лідери піонерських організацій відмовились від адаптивно-дисциплінарної моделі піонерської організації (яка була характерна для доби пізнього соціалізму), і наскільки вони орієнтовані на створення дитино-центрованого дитячого об'єднання, демонструють дані анкетного опитування. Більшість (86,15% опитаних) лідерів піонерського руху вважають, що дитяча організація має об'єднувати лише бажаючих. Утім, 9,23% опитаних стверджують, що її членами мають бути обов'язково всі діти. Причини бажання "організувати" всіх можуть як ховатись у ностальгічному настрої, так і мати соціальний ґатунок. 90% опитаних піонерських лідерів вважає, що дитяче об'єднання має працювати у школах; 4,62% - висловлюються проти того, щоб у школі працювали піонерські організації; 3,85% опитаних - не визначилися з відповідаю. Але навіть за умови, що дитячі організації функціонуватимуть у школі, дорослі зазначають, що там не місце, передусім, політичним та релігійним організаціям. На запитання "Яких дитячих об'єднань не повинно бути в школі?" - відповіді респондентів розподілилися так (див. табл. 15).

Таблиця 15.

Очевидно, що лідери усвідомлюють імовірну небезпеку з боку різних політичних партій: потенціал дитячих об'єднань може бути використаний у маніпулятивних цілях, тоді діти стають засобом досягнення цілей дорослих. Хоча, за дефініцією, дитяче об'єднання покликане бути системою захисту від маніпулятивних впливів. Така позиція лідерів піонерського руху дивним чином поєднується з їхньою впевненістю в тому, що дитячеоб'єднання не може бути використане в цілях, далеких від інтересів дітей. Так вважають 59,69% респондентів; припускають таку ймовірність - 32,54%; не визначились з відповіддю 7,94% опитаних. Мотивація дорослих, які займаються дитячим рухом, - це, по суті, мотивація педагогічна. Адже 56,25% піонерських лідерів займаються дитячим рухом тому, що відчувають себе відповідальними за дітей; 37,5% - вважають роботу в дитячих об'єднаннях своїм покликанням; 25% - обов'язком. Щоправда, у більшої половини дорослих лідерів (63,57%) прагнення працювати у піонерській організації пов'язане з тим, що в юності вони були піонерськими чи комсомольськими лідерами. Але понад третина (36,43%) серед тих, хто скеровує піонерський рух, не має подібного досвіду й обрала свою роботу з інших причин. Незмінні уявлення про цінності, що прийшли до нас із минулого, нині часто здаються анахронічними. Невпевненість і розгубленість у ціннісних орієнтаціях є серйозною небезпекою для незрілої особистості дитини чи молодої людини. Загальнолюдські цінності втрачають значну частину свого впливу. Піонерські лідери зазначають, що найбільшою складністю у роботі є неприйняття моральних принципів нинішнього життя (54,96% опитаних). Серед інших складнощів називають: нерозуміння проблем сучасної дитини, невміння пристати на думку дитини та ностальгія за минулим. Тим самим, маємо зайве підтвердження тези про необхідність спільного пошуку та вироблення ціннісної системи дітьми та дорослими. Основою для такого пошуку можна вважати факт, що більшість піонерських лідерів (77,52%) усвідомлює, у чому полягають основні напрями роботи дитячого об'єднання; вагаються з відповіддю - 16,28%; працюють, але не знають напрямів роботи піонерської організації - 6,2%. Певне, подібну картину мали б і щодо інших видів діяльності. Ще одним виявом того, що піонерські лідери перебувають у пошуку нового, слугує той факт, що 69,53% респондентів ознайомлюються з досвідом дитячого руху в інших країнах. Третина опитаних (30,47%) із дитячим рухом за кордоном не знайома. Відповіді на запитання "Що б ви хотіли запозичити для своєї роботи з досвіду дитячого руху в інших країнах?" - розподілилися так (див. табл. 16).

Таблиця 16

Незважаючи на те, що держава декларує розвиток громадянського суспільства, підтримує створення добровільно сформованих асоціацій, для яких властиві горизонтальні, не санкціоновані державою зв'язки між громадянами, що мають справді колективний штаб (а дитяче об'єднання за своїми атрибутивними ознаками є складовою громадянського суспільства), у країні фактично відсутня структура, яка б взаємодіяла з дитячими об'єднаннями. Закон дозволяє створення дитячих об'єднань, при цьому ніяк практично не здійснюючи функцію громадського контролю, тим самим відкриваючи дорогу до створення об'єднань кримінальним, девіантним, асоціальним лідерам. Попри це, було б несправедливістю твердити, що держава зовсім не опікується дитячим рухом. Опитані лідери відзначили, що піонерська організація у роботі з дітьми отримує від держави таку допомогу: методичну (35,48%); організаційну (12,9%); інформаційну (12,9%); фінансову (52,69%). Респонденти вказали, що держава фінансує їх власні програми, а 7,53% опитаних зазначили, що фінансують і спільні з іншими дитячими об'єднаннями програми. Десята частина опитаних лідерів (9,68%) вказала, що піонерська організація ніякої допомоги не отримує.

Таблиця 17

Методи роботи з дітьми

Нині різноманітні практики роботи з людиною дедалі зближуються із психотерапевтичною практикою. Якщо згадати, що психотерапія сконцентрована на суб'єктивному, на переживаннях, працює із психічною реальністю, досягаючи особистісних змін, то зрозумілим стає, чому піонерські лідери частіше використовують ігрові, групові, творчі методики для сприяння особистісному становленню. Ефект їх застосування у виховній роботі значно вищий, ніж нав'язливе моралізування (див. табл. 17).

Піонерська організація має також і свої проблеми: методичні (назвали 17,12% респондентів); фінансові (42,43%); заорганізованість у роботі (5,41%); відсутність у дитячому русі чоловіків (1,8%); пов'язані з координацією діяльності різних осередків піонерського руху (3,6%); внутрішні стосунки між вихователями (4,5%); відсутність уваги держави до проблем дитячих організацій (12,6%) (див. табл. 18).

Таблиця 18

Нагальні проблеми лідерів піонерського руху

Насамкінець, додає оптимізму той факт, що серед піонерських лідерів значна частка молодих людей (середній показник віку дорослих лідерів від 26 до 35 років) та тих, хто має вищу освіту (87,8%), на 85 відсотків - це люди з педагогічною освітою.

Размещено на Allbest.ru