Урбанізація та її роль у житті суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

План

Вступ

Значення урбанізації, її роль у житті суспільства

Основні проблеми урбанізованого середовища

Тенденції розвитку урбанізаційних процесів в Україні

Профілактика та шляхи вирішення проблем урбанізації

Висновок

Використана література

Вступ

Сьогодні суспільне життя людства нерозривно зв'язане з містом, адже кожна друга людина там мешкає. Сучасне місто є центром несільськогосподарського виробництва, постійно розширює свій вплив на навколишню територію і далі розвиває функції суспільно-політичного і культурного характеру.

Перші міста на землі виникли за кілька тисячоліть до нашої ери в зв'язку з переходом людського суспільства від первіснообщинного до рабовласницького ладу, коли відокремилося ремесло від землеробства, з'явилися приватна власність і товарообмін, класи і держава. Народження кожного міста обумовлено потребами суспільства. Значення, роль і соціальний профіль міст мінялися залежно від рівня розвитку продуктивних сил, способу виробництва, суспільно-економічної формації, в умовах яких вони розвивалися. Змінювалися характер розселення людей, розміри і темпи розвитку міського господарства, ступінь благоустрою житлового фонду.

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах зростає чисельність населення. Сучасні великі міста - це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густо населених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста.

Значення урбанізації, її роль у житті суспільства

В широкому розумінні слова, урбанізація - це світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способу життя, культури, що пов'язані із розвитком цивілізації, ходом науково-технічного прогресу. Тобто, основна ознака урбанізації - зростання міст, збільшення їх впливу на розселення та відповідне ускладнення функцій.

Урбанізація - багатобічний соціально-економічний, демографічний і географічний процес, що відбувається на основі історично сформованих форм суспільного й територіального поділу праці. За структурою зайнятості населення, джерелами його існування, характером зв'язків можна визначити функціональну структуру міста, що залежить від його величини, адміністративного статусу, геополітичного положення, історії розвитку й формування.

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

наявність місць роботи та можливість зміни роботи;

зосередження закладів науки та культури;

забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;

розвиток міжнародної та регіональної культури.

Головний соціальний зміст урбанізації виявляється в особливих «міських відносинах», що охоплюють соціально-професійну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення продуктивних сил, розселення. Передумови урбанізації - зростання в містах індустрії, розвиток продуктивних сил, їх культурних і політичних функцій, поглиблення територіального поділу праці, динаміка демографічних показників, природні ресурси та інші фактори. Темпи урбанізації, її масштаби, рушійні сили і наслідки залежать від соціально-економічних умов на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.

Загальними рисами урбанізації, що є характерні для більшості країн, можна виділити наступні:

швидкі темпи зростання міського населення, особливо в менш розвинених країнах. У світі з 1950 року населення міст збільшилася 4,4 рази.

концентрація населення і господарства, здебільшого, у великих містах, тому що міста мають безліч функцій, особливо у невиробничій сфері, вони повніше задовольняють запити людей, мають розвинену інфраструктуру і забезпечують доступ до сховищ інформації. Половина населення світу живе в містах. Більше 30 міст світу мають населення понад 5 млн. чоловік.

«розповзання» міст, розширення їх території. Це відбувається тоді, коли навколо великих міст (столиць, промислових і портових центрів) виникають міста-супутники. Такі утворення називаються міськими агломераціями. Їх некероване зростання дуже турбує вчених, які займаються цією проблемою.

Усі сучасні індустріальні суспільства урбанізовані. Найбільш населені міста розвинутих країн мають до 20 млн. жителів, а міські конурбації (скупчення міст, що створюють зони міської забудови) можуть мати їх ще більше. Найпопулярніша форма сучасного міського життя представлена мегаполісом або глобальним містом.

Основні проблеми урбанізованого середовища

Незважаючи на переваги міського життя, його середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.

В умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води, контроль і запобігання забруднення повітря, водних ресурсів, ґрунтів, утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, а також асоціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного «життєвого» простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та інші.

Основними проблемами в урбанізованому середовищі є:

Забруднення атмосфери міст, основними джерелами яких є транспорт, енергетичні системи міста, промисловість тощо. У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. За останній час в міському повітрі виріс об'єм оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку окрім оксидів азоту становлять сірчані та свинцеві сполуки, їх вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання палива, він сприяє зростанню надходження свинцю в навколишнє середовище.

Міста - основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах. Досить широко використовується викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже саме по собі визначає забруднення міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у формі електрики, газу, парового опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

Забруднення міських приміщень. Специфіка проживання в місті веде до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено у 100 разів більше ніж зовні.

Забруднення питної води в містах. Питна вода - найважливіший фактор здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша - підземна вода. Але для великих міст цієї води не вистачає. За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн осіб.

У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти питної води незмінні - гідрокарбонаті, сульфатні та солі кальцію, магнію та натрію. З мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з мікроелементів - залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати гранично допустиму концентрацію.

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. Внаслідок хлорування в питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендовані ВООЗ. Окрім того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які «дарує» нам питна вода.

Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст. Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не шкідливий. Однак за своїм впливом на організм людини шум більше шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні 30 років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази.

Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Особливо вражає вплив шуму міських жителів. Якщо на 100 тисяч сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в містах ця цифра виростає в 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі - в 2 рази пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти стають більш агресивними та вередливими.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найбільш потужне джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50-70 м.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії. Найбільш небезпечним випромінювання є, коли людина (особливо дитина) спить.

Тенденції розвитку урбанізаційних процесів в Україні

Великі міста є двигуном світової економіки, культурними, історичними, духовними, політичними та інноваційними центрами, де ставляться та вирішуються часто у режимі експерименту найгостріші глобальні проблеми сьогодення. Разом з тим великі міста відчувають значний тиск таких факторів, як міграція, соціальна нерівність, забруднення навколишнього середовища та зміна клімату. 

До 1918 року Україна була аграрною і в містах проживало 18 % населення. Інтенсивна урбанізація розпочалася в 1926-1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла у 2,4 рази. За 1940-1970 рр. чисельність міського населення в Україні зростала вже значно нижчими темпами, за 30 років воно збільшилось у 1,9 раза. З середини 50-х рр. ХХ століття почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міського населення в Україні. Тільки за останні 30 років частка міського населення зросла у 2,2 рази та становила на кінець ХХ століття близько 70 % загальної чисельності населення.

За кількістю великих міст (з населенням понад 100 тисяч) наша держава посідає одне з провідних місць серед країн світу. В Україні є міста з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. До цього списку станом на 2013 рік приєднувався і Донецьк, населення якого становило понад 966 тисяч жителів. Для Києва останні 30 років був характерний надзвичайно інтенсивний демографічний розвиток: чисельність його населення зросла майже у 2,5 рази і досягла станом на 2014 рік 2 млн. 870 тис. мешканців.

Країна вважається майже цілком урбанізованою, якщо 4/5 її населення проживає в містах. Рівень урбанізації в Україні станом на 2011 рік склав 70 %. За цим показником вона подібна до таких європейських країн, як Італія, Польща, Болгарія, Білорусія.

Частка міського населення неоднакова за регіонами. Найбільша вона у Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Львівській, Запорізькій, Київській областях. Відносно низькі показники у Рівненській, Волинській, Тернопільській, Закарпатській та Чернівецькій областях, де в селах досі проживає близько половини населення.

Кількість міст в Україні продовжує зростати за рахунок переводу селищ міського типу до категорії міст (станом на 2014 рік нараховувалося 460 міст). Найбільше міст розташовано у західному регіоні країни, проте в них проживає лише 36,1 % міського населення країни. У східному регіоні 183 міста, проте проживає там майже половина усіх громадян країни. На півдні зосереджено 11 % міст і 14 % міського населення.

Однак можливий вияв зворотніх, дезурбанізаційних процесів, які виявляються у відтоці населення до сільської місцевості та проявляються у посиленні зайнятості міських жителів сільськогосподарською діяльністю, деякому послабленні впливу міст на природне довкілля внаслідок зменшення потужностей чи зупинення багатьох підприємств, припиненні територіального зростання міст.

Причинами зростання населення міст є продовження індустріалізації та розвиток сфери послуг і міграція з сільської місцевості (на заході України та Поділлі), розвиток курортного господарства та сприятливі кліматичні умови (на півдні). Так, з 2001 по 2009 рік найбільші темпи приросту населення спостерігались у Києві, Львові, Вінниці, Хмельницькому, Рівному, Черкасах, Чернівцях, Івано-Франківську, Білій Церкві, Євпаторії. Індустріальні міста сходу, навпаки, інтенсивно втрачають населення, оскільки промислові підприємства закриваються і населення втрачає можливість працевлаштування у таких містах.

Незважаючи на кількісні втрати міського населення, продовжується процес утворення агломерацій, який виражається у посиленні зв'язків між найбільшими містами та прилеглою до них територією на основі трудових міграцій, спільних ринків праці, землі, фінансових ресурсів тощо. Таким чином, епоха старого, індустріального агломерування відходить у минуле, змінюючись новим, постіндустріальним агломеруванням. Найяскравішими прикладами таких агломерацій є Київська, Харківська, до певної міри Одеська, Львівська.

В індустріальних регіонах, в ареалах агломераційного впливу спостерігається проникнення міського способу життя та міських форм забудови у сільську місцевість. Близькість міських поселень між собою приводить до поширення несільськогосподарських видів діяльності у сільській місцевості, значна частина сільських жителів бере участь у маятникових трудових поїздках, користуючись при цьому соціальними послугами у містах. Рівень благоустрою сільської місцевості тут значно вищий, ніж в середньому по країні.

У функціональній структурі міст значне місце займають сільське (іноді і лісове) господарство, що не характерно для регіонів з промисловим типом освоєння. Це відбивається і на зовнішньому вигляді малих міст: значні площі зайняті городами, садами, переважно чи в більшості з них існують комфортні природні умови для життя людей. Тісний зв'язок міських жителів із сільською місцевістю дещо зменшив соціальні наслідки економічної кризи, ніж у промислових регіонах. Таким чином, чим нижчим є показник урбанізованості регіону, тим меншими є прояви процесу дезурбанізації.

У майбутньому прогнозується відновлення зростання міст, особливо у західній та центральній частинах держави, оскільки при неминучому зростанні продуктивності праці в сільському господарстві до показників розвинутих країн вільна робоча сила буде перетікати до міст. Таким чином рівні урбанізації регіонів України будуть з часом вирівнюватись. Продовжиться розвиток існуючих агломерацій та формування нових, зокрема у приморській частині України.

Профілактика та шляхи вирішення проблем урбанізації

Існує ряд екологічних проблем, що нерозривно пов'язані з ростом міст, а саме: збільшення щільності населення; у великих містах на 15% знижується інсоляція (кількість сонячної енергії); збільшення кількості опадів; збільшення кількості туману (на 30% влітку і на 100% взимку); збільшення захворюваності інфекційними захворюваннями; збільшення захворюваності на онкологію; накопичення твердих відходів; забруднення атмосферного повітря, води в містах; скорочення чисельності тварин, рослин.

Охорона й відтворення навколишнього середовища у зв'язку з розвитком процесів урбанізації являють собою одну із найскладніших глобальних проблем, значення якої в єдиній системі керування сучасним соціально-економічним розвитком постійно зростає. Екологічна система, тобто природа, має здатність до самовідтворення, завдяки якому вона може, до певного ступеня, поглинати й переробляти різноманітні відходи. Однак, обсяг промислових відходів має тенденцію перевершувати її абсорбуючу здатність.

Одним з методів зниження темпів забруднення атмосфери - це очистка палива, а зокрема бензину від шкідливих домішок, таких як свинець, який ушкоджує головний мозок дітей. Передбачається поступовий перехід автомобілів з бензину на більш екологічно чисте паливо. Місцеві промислові підприємства також мають знизити викиди в атмосферу.

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;

робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

обладнати кухню витяжною шафою;

не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона повинна проходити декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати в такі групи:

механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні,

біологічні, комплексні.

Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води підлягають біологічному очищенню (мікроорганізми) для остаточної очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення здійснюється в біофільтрах.

Зменшення викидів в атмосферу можливе завдяки встановленню системи контролю викидів продуктів згорання, контролю над вмістом вихлопних газів, за перевищення норм яких у розвинених країнах накладається штраф. Дає результати установка очисних споруд на електростанціях та інших промислових підприємствах. Комбіноване використання тепла та енергії на промислових підприємствах означає, що тепло, замість того, щоб «йти на вітер» і розсіюватися в атмосфері, буде обігрівати приміщення.

Установка каталітичних нейтралізаторів на бензинових автомобільних двигунах дозволить зменшити об'єми викидів у атмосферу оксидів азоту, угарного газу та вуглеводнів більш ніж на 75%. Необхідність залучати у виробництво більш ефективних і екологічно безпечних технологій визнають зараз у всьому світі. Важливо також вдосконалювати конструкцію автомобільних двигунів і скорочувати число особистого транспорту на дорогах.

Ефективним заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

Задля вирішення, хоча б частково, проблем урбанізації необхідно застосовувати найбільш ефективні виробничі технології, дбати про збереження цілісності природних комплексів. Діяльність міста повинна організовуватися таким чином, щоб якнайкраще, найефективніше було реалізовано виробничий процес, при цьому шкідливий вплив на навколишнє середовище був мінімальним. За даної ситуації для вирішення проблем великих міст потрібно поєднати зусилля місцевих та центральних органів влади, розробити спеціалізовані програми щодо ефективних шляхів розвитку високоурбанізованого міста.

Важливим напрямом поліпшення екологічної ситуації у великих містах є обмеження надмірного зростання промисловості і чисельності населення великих міст. Один з шляхів вирішення економічних, соціальних, культурних проблем полягає в обмеженні розміщення нових виробництв, які можуть лише ускладнити екологічну ситуацію.

Таким чином, зниження негативного впливу міського середовища на компоненти біосфери можливе завдяки: будівництву очисних споруд та модернізації побудованих з використанням новітніх технологій очищення господарсько-побутових стоків; заміні хлорування на інші методи знезараження; електрифікація транспорту, заміна палива на екологічно більш чисті види; організація системи управління відходами - роздільний збір, компостування, рециклінг, полігони захоронення. Також це й організація санітарно-захисних зон навколо промислових підприємств; планування розташування житлових зон з урахуванням кліматичних, фізико-географічних і геологічних умов; озеленення міст; раціоналізація роботи міського транспорту, підприємств; заміна трубопроводів міських комунікацій на більш стійкі; організація соціально-екологічного моніторингу стану всіх компонентів міської екосистеми. Все це можливе завдяки реалізації економічної складової - вкладання інвестицій в екологічні технології.

Висновок

Урбанізація неоднозначно діє на людське суспільство: з одного боку, місто надає людині ряд суспільно-економічних, соціально-побутових і культурних переваг, що позитивно позначається на його інтелектуальному розвитку, дає можливість для кращої реалізації професійних і творчих здібностей, проте з іншого - людина віддаляється від природи і попадає в середовище зі шкідливими впливами - забрудненим повітрям, шумом і вібрацією, обмеженою житлоплощею, ускладненою системою постачання, залежністю від транспорту - усе це несприятливо позначається на її фізичному і психічному здоров'ї.

Сучасне велике місто з його величезними прямокутними будинками зі скла і бетону, уздовж і поперек пересічений транспортними магістралями з нескінченним потоком автомобілів, що вивергають зі своїх надр задушливі вихлопні гази, обмеженими можливостями пішого пересування, безупинним шумом і нескінченною штовханиною придушує біологічну природу людини, позбавляє необхідного фізичного навантаження, гнітить її психіку. Утомлений житель міста, із властивою йому підвищеною дратівливістю, невмотивованою заклопотаністю, загальною млявістю, шукає звільнення від цього стану на лоні природи, але це не дає бажаного результату. Утома накопичується і реалізується в порушенні тих чи інших функцій організму.

Проблеми, пов'язані з урбанізацією, необхідно вирішувати не окремими приватними заходами, вишукуючи малоефективні рішення, а розробивши комплекс взаємозалежних соціальних, екологічних, технічних і інших мір. В усіх випадках людина та навколишнє середовище повинні розглядатися як єдине ціле.

Використана література

Географія: Навч. посіб. для старшокласників та абітурієнтів. Відповіді на всі питання нової програми / Я. Б. Олійник, П. Г. Шищенко, А. В. Степаненко, П. О. Масляк. - 5-те вид., перероб. і доп. - К. : Т-во «Знання», КОО, 2006. - 455 с.

Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. серед. шк. / Б. П. Яценко, В. М. Юрківський, О. О. Лобіцева, О. К. Кузьминська, О. О. Бейдик // За ред. Б. П. Яценка / 4-е стереотипне видання. - К. : «АртЕк», 2000. - 288 с. урбанізація місто суспільство

Процеси урбанізації у світовій економіці [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://economic.lviv.ua/sv-tova-ekonom-ka/protsesi-urban-zats-u-sv-tov-y-ekonom-ts.html.

Пути решения проблем урбанизации [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://shporiforall.ru/shpory/shpargalka-po-ekologii/43-puti-resheniya-problem-urbanizacii.html.

Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. - К. : КНЕУ, 2000. - 364 с.

Размещено на Allbest.ru