Соціокультурна роль мас-медіа у формуванні громадянського суспільства в Україні: комунікативний дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 316.77

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

Соціокультурна роль мас-медіа у формуванні громадянського суспільства в Україні: комунікативний дискурс

Спеціальність 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій

Матюшина Анастасія Володимирівна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Україна є ринком, що розвивається, тому світові тенденції розвитку наукової та економічної думки з'являються та закріплюються тут після реалізації їх на Заході. Оскільки на Заході існує тенденція вивчення мас-медіа та феномену комунікації крізь призму культурології (М. МакКлюен, Дж. Сторі, Дж. Пітерс), це свідчить про те, що незабаром процес матиме місце й в Україні. Київська школа журналістикознавства вже ґрунтовно вивчає соціокультурні підвалини взаємодії мас-медіа й суспільства. У 2008 році створено Спеціалізовану вчену раду Інституту журналістики із соціальних комунікацій. Про значення соціальних комунікацій свідчать збільшення рекламних бюджетів на формування громадської думки та лояльності до політичного та економічного продукту: лояльність масової аудиторії досягається завдяки доступу до її соціального поля, бо саме в ньому криються можливості для масових трансформацій думок і поведінки, - мас-медіа стають інструментом цього доступу. Під впливом глобальних чинників відбувається реструктуризація не лише економічних активів (розподіл виробничих та трудових ресурсів), а й комунікативних.

Актуальність дослідження. Вибір теми дисертаційного дослідження обґрунтований науковою нерозробленістю її складових частин. Масова комунікація забезпечує функціонування та взаємодію всіх інститутів суспільства. Виконуючи об'єднувальну та координаційну ролі, ЗМК посідають унікальне місце в соціальному житті, маючи можливість трансформувати громадську думку та видозмінювати повідомлення, що надсилають до нього всі інститути (наприклад, владні структури). Намагаючись збалансувати інтереси різних сторін (влади, суспільства, бізнес-структур), мас-медіа перестали виконувати функцію об'єктивного інформування.

Соціокультурна роль мас-медіа дає сучасне розуміння самого поняття комунікація, яке ступило в період розширення: зміщення акцентів у термінологічному апараті журналістикознавства (в яке інтегруються поняття з маркетингу) свідчить про зміни в культурі сприйняття мас-медіа та їхньої ролі в суспільстві. Комунікація відображає багатогранність та внутрішній конфлікт сучасної епохи, поєднуючи складні інтелектуальні, технологічні процесуальні взаємозв'язки всередині соціуму. ЗМК не лише впливають на формування соціальних реалій, а й відображають саме суспільство в усіх його структурних компонентах. Будь-які процеси в суспільстві відображаються через та за допомогою масової комунікації. ЗМК відображаючи вносять елемент інтерпретації, закладаючи наступний етап взаємодії мас-медіа та суспільства - їхнього взаємного впливу.

Посередницька роль мас-медіа в житті соціуму набуває нового значення: замість класичної функції інформування розвиваються такі форми комунікації як лобіювання, піар, відносини з владними структурами (government relations&public affairs), захист інтересів на рівні країн (advocacy). Для соціуму усвідомлення ролі та законів діяльності перелічених форм комунікації має відбуватися в єдиній прийнятній для суспільства формі, - через запровадження відповідної нормативно-правової бази.

Ступінь наукової розробки проблеми визначається значним науковим доробком як зарубіжних так і вітчизняних дослідників, які розглядали феномен комунікації в різних наукових площинах: в соціологічному вимірі - С. Московічі, П.Лазарфельд, Г. Лассвелл, Ю. Хабермас, Б. Берельсон, С. Кінгсбарі, Д. Уілкокс, Д.МакКвейл, Г. МакКлюен, C. Огден і I. Річардс, у філософському - М. Гайдеггер, Ж-П. Сартр, М. Фуко, К.Л.Строс, Ж. Дерріда, С. К'єркегор. Сучасна вітчизняна наука зробила важливі кроки вперед на шляху вивчення масовокомунікативних процесів саме в розрізі соціології та політології завдяки роботам В.Іванова, Г.Почепцова, С.Кара-Мурзи, Є. Доценко, А. Цуладзе, В. Різуна, А. Чічановського, К. Серажим, Ю.Фінклера, О. Холода, С. Квіта, В. Владимирова, З. Партико. Розвідки означених авторів, присвячені аналізу та визначенню місця комунікативних процесів в житті людини, є базою для окремого вивчення та усвідомлення соціокультурної ролі мас-медіа в формуванні громадянського суспільства.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами і темами забезпечується через комплексну тему Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка № 01БФ045-01 «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір», а конкретніше - з підрозділом «Моніторинг та інформаційне моделювання засобів масової комунікації».

Мета дослідження полягає у виявленні на прикладі комунікативного дискурсу особливостей соціокультурної ролі сучасних вітчизняних мас-медіа у процесі формування соціальної дійсності, зокрема громадянського суспільства України початку ХХІ ст.

Згідно з метою дослідження конкретно означено такі завдання:

1. Для глибшого усвідомлення та розуміння соціокультурної ролі мас-медіа в житті суспільства виявити особливості феномену масової комунікації в міждисциплінних зв'язках: в культурології, політології, соціології, філософії.

2. Проаналізувавши ідеологічну складову існування суспільства, як на одну з передумов здійснення мас-медіа своїх функцій, розкрити особливості взаємодії ЗМІ і владних структур.

3. Виявити нові форми взаємодії суспільства з владою в комунікативному полі.

4. На прикладі сучасного комунікативного дискурсу сформулювати припущення щодо можливих норм ефективної комунікації завдяки мас-медіа в громадянському суспільстві.

Об'єкт дослідження - українські мас-медіа.

Предмет дослідження - комунікативний дискурс як інструмент реалізації соціокультурної ролі мас-медіа.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою вивчення соціокультурної ролі мас-медіа у формуванні українського громадянського суспільства в межах комунікативного дискурсу є міждисциплінний підхід, який включає методи аналізу та синтезу; соціологічні методи (інтерв'ю, анкетування, контент-аналіз); метод семіотичної та психолінвістичної (аналітичної) теорії в гуманітарних науках.

Наукова новизна дослідження полягає в розширенні теоретичної бази журналістикознавчої теорії, зокрема підходів до розуміння соціокультурної ролі мас-медіа в суспільстві.

- завдяки міждисциплінному підходу до вивчення поняття комунікація здійснено спробу осучаснити, збагатити та розширити розуміння ролі мас-медіа в сучасному суспільстві в цілому, та в одному з його типів (громадянському) зокрема.

- з'ясовано, що в українських реаліях здійснення мас-медіа соціокультурної ролі визначається політико-ідеологічною складовою. Дістало подальшого розвитку вивчення якісної взаємодії ЗМК та інституту влади в умовах сучасного політичного дискурсу України.

- з'ясовано, що поняття лобіювання в Україні носить негативне забарвлення у сприйнятті пересічного громадянина, зокрема, через відсутність відповідного регулюючого законодавства та необхідність інформаційно-роз'яснювальної роботи принаймні серед майбутніх спеціалістів комунікативної сфери.

- запропоновано зняти оцінне антисоціальне забарвлення з поняття маніпулювання та інформаційна війна та вживати за можливості нейтральну характеристику - ефективної комунікативної взаємодії. Користуючись поняттям норма зроблено припущення, що такі прийоми як, наприклад, розрив шаблону сприйняття, повторювання, мозаїчність, тенденційна колористика, методи пропаганди тощо самі по собі не несуть негативного оцінного забарвлення - воно набувається тільки у визначеному контексті й залежить від цілей та шляху здійснення інститутом влади функції контролю, яка і визначає особливості розвитку суспільства. Зазначені прийоми можуть використовуватися також і для розбудови громадянського суспільства.

Теоретичне та практичне значення досягнутих результатів. Теоретичні засади нашого дисертаційного дослідження полягають в адаптації розуміння поняття масової комунікації в міждисциплінних зв'язках до журналістської теорії, що розширює межі розуміння поняття з точки зору журналістикознавста в цілому та відкриває можливості до ефективнішого використання журналістських прийомів зокрема. Соціокультурна роль діяльності мас-медіа тільки-но починає всебічно досліджуватися, тому цінність дослідження полягає в переосмисленні термінологічного апарату через збагачення його сучасними акцентами зокрема в частині прийомів і технологій взаємодії мас-медіа із соціумом.

Перегляд практичних засад діяльності ЗМІ та їх адаптація до сучасних вимог розвитку суспільства становить практичну цінність усього дослідження, яка сформувалася в процесі реалізації мети дослідження і полягає в тому, що основні висновки дисертації доповнюють і поглиблюють науковий доробок про вітчизняну журналістику та зв'язки з громадськістю в контексті світових тенденцій. Особливої ваги це набуває під час комунікації журналістів-практиків із представниками влади, адже кожна зі сторін по-своєму намагається формувати та інтерпретувати соціальну дійсність. Полівалентність оцінки комунікативних явищ та способів ефективної комунікативної діяльності важлива для піар-спеціалістів для здійснення ними своїх професійних обов'язків. Висновки, зроблені в контексті вивчення змістової складової інформаційної безпеки доцільно використовувати під час розробки законодавчої бази щодо інформаційного захисту як на національному, так і на корпоративному рівні. Окремі положення дисертації можна використовувати у розділі курсів «Паблік рілейшнз» і «Проблематика ЗМІ» та в окремих спецкурсах. Тези та прийоми (інструментарій), викладені в дисертації використовувалися автором під час здійснення професійних обов'язків, зокрема при підготовці Комунікативного плану 2007, 2008, 2009 (Rompetrol, Olymp capital, Philips), які включають програми соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством, стійкого розвитку, медіа-відносини.

Хронологічно рамки дисертації охоплюють початок ХХІ століття, під час якого стали помітними комунікативно-інформаційні трансформації українського суспільства під впливом розвитку в країні демократичних принципів з одного боку та внутрішньо-кланової боротьби за владу - з другого. Джерельною базою дослідження стали національні мас-медіа (ТВ, друковані), рейтинги медійних агентств, соціологічні дослідження (зокрема Omnibus), внутрішньо-комерційна інформація бізнес-компаній.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат і опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення дисертації, виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження оприлюднені впродовж навчання в аспірантурі Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, зокрема під час обговорень на засіданнях Вченої Ради інституту та кафедри телебачення і радіомовлення; тези результатів дослідження апробовувалися під час участі в конференціях, засіданнях «круглих столів» та наукових зібраннях. Зокрема, йдеться про «круглий стіл» «Європейський вибір та багатовекторність: проблеми співіснування у зовнішній політиці України» (КНУ ім. Тараса Шевченка, ІМВ, м. Київ, 17 листопада 2005); «Православні духовні цінності за умов глобалізму» (IV Міжнародна науково-практична конференція, МАУП, м. Київ, 04 квітня 2006); «Проблеми національної безпеки за умов сучасного розвитку України» (Всеукраїнська науково-практична конференція, МАУП, м. Київ, 15 вересня 2006); «Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку» (Всеукраїнська конференція 26-27 квітня 2007, МОН, Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, м. Черкаси); «Філософія освіти у контексті історико-філософського знання» (Міжнародна науково-практична конференція, МОН, ДНУ 15-16 травня 2008, м. Дніпропетровськ); «Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія, стандарти» (КНУ ім. Тараса Шевченка, І-т журналістики, 17-18 квітня 2008, м. Київ). Матеріали про маніпулятивні технології в мас-медіа були окремо обговорені під час виїзного засідання Вищої соціально-психологічної школи Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (Секція №3 «Маніпулятивні психотехнології: розпізнання, утилізація, захист», 10-20 травня 2006, АР Крим, ДОЦ. «Ласпі»).

Проблематика дослідження також викладалася на сторінках пресових видань: газети органів державної виконавчої влади України «Урядовий кур'єр», журналу «FAQultet», журналу «Інформаційне століття».

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені в 6 наукових працях, затверджених ВАКом України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, трьох додатків. Загальний обсяг дисертації 204 сторінки, в тому числі основна частина - 151 сторінка основного тексту (30 сторінок складає список літератури, який містить 353 джерела (англійською, українською та російською мовою), дві таблиці, два рисунки.

Основний зміст дисертації

У вступі обгунтована наукова актуальність теми, визначені завдання дослідження, названі об'єкт і предмет, подано авторське бачення проблеми, її наукову новизну, описано практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, названо методи дослідження, означений зв'язок роботи з науковими планами Інституту журналістики, показано апробації результатів дослідження, дано перелік публікацій із розробленої теми.

У першому розділі - Феномен комунікації в міждисциплінних зв'язках, який складається з чотирьох підрозділів, розглянуто поняття мас-медіа та його пов'язаність із поняттям масова комунікація, через дослідження соціокультурної ролі мас-медіа в суспільстві, що проявляється під час взаємодії кожного з видів ЗМІ із масовою аудиторією.

У першому підрозділі - Поняття масової комунікації в культурології, політології, соціології - визначено, що соціологія акцентує на суспільних зв'язках, психологія - на механізмах внутрішньо особистісних змін в результаті комунікації, філософія - на світоглядності поняття, політологія - на інструментарії комунікації задля реалізації функцій влади і контролю, журналістикознавство - на законах та історії масових комунікативних процесів, культурологія - на формах відображення соціальної дійсності. На думку автора, мас-медіа об'єднують всі перелічені складові поняття комунікації, адже вони роблять комунікативний дискурс настільки значимим в соціальному вимірі, що поза ним суспільне життя фактично не відбувається.

Другий підрозділ - Місце комунікації в філософському дискурсі - підтверджує важливість світоглядної функції ЗМК, адже доводить, що індивідуалістичне суспільство мас сьогодення пронизане комунікацією: людська активність відбувається в межах комунікативного дискурсу і в системі сприйняття-відображення подій. Мас-медіа взаємодіють і подекуди визначають категорію часу та знання про буття.

Третій підрозділ - Історіографія дослідження соціальної комунікації - присвячений аналізу історії досліджень природи комунікації та її різновидів. Увагу приділено ХХ ст., зокрема, теоріям мислителів-модерністів (Д. Еліот, М. Пруст, В.Вульф, Е. Хемінгуей, Ф. Кафка, М.Гайдеггер), які вивчали умови, за яких відбувається/не відбувається комунікація, приділяли увагу ролі соціуму в комунікативних процесах, досліджували різновиди аудиторій. Відмічено думку німецької школи (Р. Грейс, В. Ілген, Д. Шінбельбек), яка тлумачить соціокультурну роль мас-медіа так: людина є людиною тільки в соціумі, тільки через мову відбувається розуміння всієї епохи та її коду.

У четвертому підрозділі - Сучасні мас-медіа в контексті комунікативного дискурсу громадянського суспільства - розглянуто помітний український приклад створення соціальної дійсності та трансформації ставлення до неї масової аудиторії - Помаранчева революція (2004 рік), яка відбулася завдяки створенню через мас-медіа віртуальної соціальної реальності і втягнення в неї суспільства через екранні технології. Як і всі революції, Помаранчева відбулася в результаті ламання бар'єрів свідомості, але на відміну від, наприклад, Французької революції, коли зламані межі свідомості світоглядно започаткували ХХ ст., українська подія не мала ефекту світоглядності. Через три роки суспільство відчуває глибоке розчарування та зневіру в побудові громадянського суспільства, ідея про яке була використана як гачок для утримання інтересу аудиторії та її прихильність до певних політичних сил. Відтак, визначено місце сучасного політичного лідера, який є представником ключової соціальної групи, що живе в символічній дійсності і тяжіє від світу реального до світу символів, породжуваних та поширюваних мас-медіа. Вважаємо, що імідж (принаймні в політиці і в бізнесі) стає важливішим за соціальну дійсність. Завдяки показаній картині власності ЗМК бізнес та політичними фігурами подано тезу про те, що політика в Україні є маркетинговим планом, в якому ЗМІ виконують функцію інструменту.

У другому розділі - Політико-культурологічна матриця існування мас-медіа в суспільстві, який складається з чотирьох підрозділів, на прикладі політико-культурологічного дискурсу, який є ключовим джерелом формування соціальної дійсності, проаналізовані соціокультурні особливості діяльності українських аудіовізуальних мас-медіа.

У першому підрозділі - Особливості взаємодії ЗМК та інституту влади - розглядаються взаємини влади та мас-медіа. Внаслідок порівняння визначення і розуміння категорії влади вченими різних епох (М. Головатий, М. Бердяєв, Г.Почепцов, Г. Альтшулл, Платон) підкреслено, що мас-медіа отримують від владних структур повідомлення із вторинними змістами, що сприяє трансформації соціальної дійсності, в якій фігурують штучно створені потреби, із нав'язаними (навіяними) переконаннями, ставленням до подій та фактів, поведінкою. масовий медіа громадянський суспільство

Другий підрозділ - Місце ідеології в соціокультурних зв'язках - присвячений аналізу визначення поняття ідеологія, в результаті чого зроблено важливі для дослідження узагальнення: ідеологія є наслідком сконструйованої реальності, має на меті управління людьми шляхом впливу на їх свідомість, їй притаманний елемент ірраціоналізму, має зв'язок із семіотикою.

Підкреслено, що в документах про журналістську етику (враховуючи проект Кодексу професійної етики журналіста України) зазначається, що журналіст має усвідомлювати політичні наслідки своєї діяльності і нести за них моральну відповідальність, і відтак складається враження, що журналіст є єдиною ланкою інформаційного процесу, що він вирішує критерії об'єктивності, актуальності чи шкідливості інформації. В сучасній українській політичній реальності це переважно не так. Найважливішим, на нашу думку, є те, що ньюсмейкери, використовуючи мас-медіа, створюють альтернативну реальність. Людина по-справжньому переживає і по-справжньому реагує не на справжні предмети (події, людей), а на їхні образи.

У третьому підрозділі - Нові форми комунікації в громадянському суспільстві - розглянуто особливості двосторонньої комунікації суспільства з владою за посередництва мас-медіа, зокрема, лобіювання. Процес лобіювання є віддзеркаленням трансформаційних процесів в суспільстві, ініційованих політичною сферою суспільства. Канали і методи цих двох явищ одні й ті самі - політичні технології та ЗМК. Аналіз лобіювання дає можливість вивчати соціокультурну роль мас медіа, враховуючи зворотній вектор інформаційно-комунікативних потоків у суспільстві.

У четвертому підрозділі - Телебачення як квінтесенція постмодерної культури - визначається місце та роль телебачення як в творенні та відображенні соціальної дійсності, так і його місце в філософському дискурсі. Відповідно до рейтингу телеканалів визначаються рекламні ціни на ефір, адже доступ до аудиторії означає збільшену можливість трансформувати соціальну дійсність шляхом формування та закріплення потрібних ідей, образів та установок.

Телебачення стає світом-системою із власними засобами творення образів (елементів системи): ракурс, колір, монтаж, звук, текст за кадром тощо, які є матеріалом для формування альтернативної реальності. Відображена ТБ, вона набуває рис необмеженості, стабільності (ефір за будь-яких умов), час структурується відповідно до ефіру серіалів, новин, річниць. Висвітлені події використовують зв'язок із реальністю як гачок для утримання уваги, а потім вони самі формують світ ТБ, світ «потрібних» (програмованих) потреб, а відтак і поведінки. Телевізійний продукт, як і кожний культурний продукт, містить в собі образ світу. ТБ може бути використане як для побудови громадянського суспільства, так і для задоволення комерційних інтересів. Воно є частиною соціокультурного дискурсу, і несе людині інформацію, яка може спричинити зміни як поведінкові, так і світоглядні.

Розділ третій - Типові явища сучасного комунікативного дискурсу, який складається з трьох підрозділів, присвячений розгляду різновидів механізмів, які використовуються різними частинами суспільства з метою трансформацій соціальної дійсності, в тому числі формування громадянського суспільства.

У першому підрозділі - Приховане інформаційне втручання як частина сучасного комунікативного дискурсу - на підтвердження припущення про можливість зняття негативного оцінного забарвлення з деяких інформаційних явищ, проаналізовано багатогранний та суперечливий феномен комунікативного дискурсу - маніпулювання. Узагальнено різні визначення поняття маніпуляція, що дало змогу визначити його родову приналежність як вид духовного, психологічного впливу на людину, групу, суспільство. Зв'язок поняття із політичними реаліями доведено завдяки аналізу функцій маніпуляції: управління і контроль, експлуатація та панування, які несуть на собі помітне політичне забарвлення. З точки зору культурологічного процесу, на який за посередництва мас-медіа впливає ідеологія, зауважено важливу ознаку маніпуляції - спрямованість на внутрішній світ людини та намагання структурувати світ. Глибинні характеристики поняття дозволили зробити припущення про можливість конструктивного застосування поняття та потреби в його переосмисленні.

Другий підрозділ - Механізми ефективної взаємодії ЗМК і суспільства - розглядає маніпулятивні технології як технології ефективної взаємодії ЗМК та суспільства. Обґрунтовано те, що в комунікативному полі завжди існуватимуть методи ефективної інформаційної діяльності, зокрема, техніки, вкладені в такі форми соціокультурних зв'язків суспільства як PR та реклама, які можуть використовуватися під час формування громадянського суспільства тільки за умови національно-свідомого патріотичного підходу з боку керівництва держави.

Третій підрозділ - Інформаційне протистояння - прояв діяльності мас-медіа - розглядає соціокультурну роль мас-медіа в форс-мажорних обставинах інформаційної війни, яка вивчається як явище політичної культури, під час якого замість законного лобіювання інтересів відбувається вихід за рамки норм, встановлених в суспільстві.

Визначено сучасні тенденцій формування соціальної дійсності через мас-медіа: інформаційні (піар) кампанії розробляються заздалегідь, враховуючи особливості цільової аудиторії; розвиток технологій визначає особливості трансформацій життя соціуму (шляхи розповсюдження, наприклад); успішність інформаційної кампанії потребує часу для підготовки грунту для сприйняття потрібних ідей; попередня підготовка включає в себе формування громадської думки; враження про об'єктивність інформації досягається завдяки браку повної інформації, частим повторюванням (робота на підсвідомість) та брудним технологіям, застосованим до конкурентів; цілісної схеми інформаційного захисту для людської психіки досі не розроблено, вона виробляється кожною людиною окремо в міру її негативного досвіду щодо інформаційного насилля. Розвиток інформаційного захисту відбувається в технологічній площині (блокування електронних шляхів доступу до блоків даних у комп'ютерних мережах).

Людина перебуває заручником інформації, яка її формує і змінює. Вона потребує активації центрів самозбереження, аби свідомо регулювати інформаційні втручання в свій світ. В цьому контексті непереконливо і сумнівно виглядає постулат демократичного суспільства про свободу вибору, а значить і можливості уникнути інформаційного втручання в своє поле. На державному рівні, який понад усе має керуватися інтересами соціуму, однією з основних складових національної безпеки повинна бути безпека інформаційна.

Висновки

Розв'язання наукової проблеми здійснення мас-медіа соціокультурної ролі під час формування громадянського суспільства дало можливість розширити теоретичну та практичну базу для подальшого систематичного вивчення комунікативних процесів, що залучають ЗМК, в умовах глобальних тенденцій розвитку світового суспільства (українського зокрема) та використання задля цього положень дисертації. За допомогою низки наукових методів було вирішено поставлені дисертаційні завдання й одержано наступні результати.

1. Аналіз феномену масової комунікації в міждисциплінних зв'язках (політологія, соціологія, психологія, журналістикознавство, культурологія) дозволив зробити висновок, що мас-медіа не тільки поширюють повідомлення, а й породжують символи, які з часом можуть закріпитися як стереотипи і виконувати захисну функцію, забезпечуючи тривкість людського світогляду. У певному часовому проміжку мас-медіа можуть цілеспрямовано змінити індивідуальну і масову свідомість, впроваджуючи в неї визначену інформацію: від комерційної до світоглядної, змінюючи таким чином і сприйняття соціальної дійсності, а опосередковано і власне соціальну дійсність. Через здійснення ЗМК соціокультурної ролі відбувається редагування сприйняття соціальної дійсності шляхом обмеження інформаційного вибору, нав'язування сценаріїв розвитку подій, створення картини світу.

Кожна гуманітарна наука надає особливого значення певному аспекту вивчення явища комунікації: соціологія акцентує на суспільних зв'язках, психологія - на механізмах внутрішньо особистих змін в результаті комунікації, філософія - на світоглядності поняття, політологія - на інструментарії комунікації задля реалізації функцій влади і контролю, журналістикознавство - на законах та історії масових комунікативних процесів, культурологія - на формах відображення соціальної дійсності. Мас-медіа роблять комунікативний дискурс настільки значимим в соціальному вимірі, що поза ним суспільне життя фактично не відбувається. Набутки кожної науки відкривають можливість до розуміння комунікації, а отже і соціокультурної ролі мас-медіа без оцінок, зважаючи лише на ефективність та сценарій розвитку подій після кожного комунікативного вибору.

Філософська категорія світоглядності, застосована до поняття комунікації, дозволяє піднятися над спрощеним усвідомленням комунікації як взаємозв'язків у суспільстві. Комунікація робить людину соціальною істотою, відіграючи визначну роль в житті суспільства. Інформація змінює природу людини. Мас-медіа подекуди визначають категорію часу та знання про буття.

2. На прикладі сучасного вітчизняного політико-культурологічного дискурсу, який є ключовим джерелом формування соціальної дійсності, визначено основні передумови здійснення мас-медіа їх соціокультурної ролі. Мас-медіа є об'єднувальною ланкою між кількома важливими для суспільства сферами: політикою та культурою.

Людське сприйняття відображає реальність, а не відтворює її, тому політична культура, культура в цілому, політика, ідеологія та мас-медіа відображають дійсність вже вторинно, а отже мають можливість монтувати реальність, доносячи до масової аудиторії відредагований суб'єктизований концентрат уявлення про дійсність, політику та культуру. Людина сама стає відображенням себе і сприймає себе елементом політичної гри, наприклад, героєм будь-якого інформаційного повідомлення (це може бути кіно, новини, рекламний ролик).

Мас-медіа визначають спосіб життя, який намагається нав'язати влада (це є формою контролю, без якого не відбудеться жодна держава), результатом чого є не тільки трансформація соціальної дійсності, а й створення альтернативної соціальної дійсності, в якій починає існувати людина. Дезорієнтуючим для суспільства, на нашу думку, є той факт, що принципи і форми здійснення соціокультурної ролі мас-медіа в контексті ідеологічних взаємодій суспільства і владних інститутів у кодексі журналістської етики чітко не розкриті. Не доцільно покладати політичні наслідки діяльності і моральну відповідальність за них на журналіста, адже це знімає відповідальність із владних структур, які визначають критерії об'єктивності, актуальності чи шкідливості інформації. Категорія влади в обличчі політичних фігур та їх відповідальності за інформаційно-піар акції не введена в законодавче поле інформаційних відносин, які в результаті трансформують не тільки соціальну дійсність, а й світогляд людини.

Візуальні ЗМІ є каналом прищеплення людині ціннісних категорій, які роблять кожного учасника суспільного життя частиною суспільства, носієм форм мислення та логічних сценаріїв (забобонів, стереотипів, оцінних суджень, прийнятих в суспільстві). Телебачення наближає мас-медіа до мистецтва, а мистецтво нав'язує визначений спосіб життя (до речі, те саме робить й ідеологія). З суто культурологічної точки зору важливо відзначити, що культурні тексти (а саме до них належить продукція телебачення) подають перекручений образ соціальної дійсності, створюючи хибну свідомість. Ньюсмейкери, використовуючи мас-медіа, зокрема ТБ, створюють альтернативну реальність, яка існує тільки в образах (телеекрану, наприклад, та реципієнта), а от реакції на події альтернативного світу - реальні!

3. В інформаційній сфері активно діють такі форми комунікації влади і суспільства, як піар, лобіювання та адвокасі, - всі вони напряму задіяні в формуванні сконструйованого образу соціальної дійсності та ставлення до неї її об'єктів, націлені на зміну (активізацію) поведінки. Вищезазначені явища вимагають законодавчої регуляції, бо за відсутності такої вони стають полем для несанкціонованого інформаційно-психологічного втручання в масову (індивідуальну) свідомість.

Законодавства в сфері лобіювання в Україні поки що немає, тому можна за принципом презумпції вважати будь-які форми лобізму прийнятними, а з іншого боку очевидно, що законодавча база лобіювання буде стосуватися законодавчих норм щодо комунікації, обміну інформацією, її захисту, піар активності, діяльності гілок влади. Оскільки лобіювання напряму пов'язане як з інформацією, так і з політичним торгом та обміном, то також очевидно, що прийняття українського законодавства вимагатиме перегляду трактувань поняття об'єктивна інформація, рівнів доступу до інформації, дій, що можуть призвести до змін комунікативного поля соціальної дійсності. Якщо розглядати лобіювання як частину комунікативного процесу суспільства, то категорія моральності може бути замінена на категорію ефективності досягнення корпоративних цілей та в кращому випадку - корпоративну етику (переважно націленої на захист корпоративної інформації). Явище лобіювання динамічно розвивається в політичній культурі України, тож задля повного інтегрування потребує співвіднесення із інститутами влади, зокрема законодавчими.

4. Розглянувши такі явища інформаційного протистояння (інформаційна війна, інформаційно-психологічний захист та маніпулювання), які є з одного боку пограничними в комунікативному ряді, а з другого - обов'язково залучають діяльність мас-медіа, ми дійшли висновку, що особливості вищезазначених пограничних процесів відображаються на особливості здійснення мас-медіа їх соціокультурної функції під час формування соціальної дійсності.

Поняття маніпулювання, яке є ключовим в пограничних проявах комунікативної діяльності втрачає актуальність і має розглядатися в контексті трансформаційних процесів у цілому. Від інших видів комунікативних процесів визначення маніпулювання (в першу чергу громадською думкою) відрізняє з одного боку прихованість, а з другого - чітка орієнтація на результат та більший ступінь ефективності. З огляду на вищезазначене та на те, що процес комунікативної діяльності мас-медіа не може бути стовідсотково відкритим процесом, поняття маніпулювання має бути поглиненим ширшим поняттям - трансформації. Зрозуміло, що це тягне за собою перегляд (скоріше формування) законодавчої бази, яка б регламентувала рекламну та інформаційну діяльність.

Мас-медіа виступають розповсюджувачем соціальних потреб, а процес розповсюдження можна співвіднести із граматикою комунікації, в процесі якої всі комунікативні потоки розкладаються на схеми, механізми і прийоми. Інформаційні дії, публікації, сюжети, - все складається в єдину мозаїчну картину складних та неоднозначних взаємовідносин всередині суспільства і відображає через мас-медіа стан суспільства та його відповідність вимогам громадянського суспільства зокрема.

Тенденції діяльності українських мас-медіа під час трансформації політичної складової соціальної дійсності задля побудови громадянського суспільства свідчать про кампанії, які трансформують як саму систему мас-медіа (змінюючи її роль та механізми), так і масову свідомість суспільства. Замість політичної стратегії, розробки, прийняття і застосування тих чи інших політичний рішень, влада звертається до техніків кризового управління інформацією. Зниження здатності критично мислити у масової аудиторії свідчить про ефективність трансформацій соціальної дійсності через мас-медіа.

Результати наукового дослідження відображені у наступних публікаціях

1. Матюшина А. В. Роль мас-медіа в інтеграційних процесах України: порівняльний аналіз процесів початку ХХ і початку ХХІ ст. / А. В. Матюшина // Вісник Львівського Університету. Серія: Міжнародні відносини. - Вип. 17. - Л., 2006. - С. 223-229.

2. Матюшина А. В. Інформаційні технології: від інформаційного впливу до інформаційного захисту / А. В. Матюшина // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Серія: Філософія, Політологія. - Вип. 81-83. - К., 2006. - С. 60-64.

3. Матюшина А. В. Створення альтернативної реальності як один із різновидів маніпулятивних технологій у політичній культурі України / А. В. Матюшина // Публіцистика і політика. Збірка наукових праць політичної спрямованості. - Вип. 1(4) / За заг. ред. д. політ. наук., проф. Чічановського А. А. - К. : Грамота, 2007. - С. 50-59.

4. Матюшина А. В. Нові форми суспільної комунікації в контексті сучасного політичного дискурсу України / А. В. Матюшина // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. - Вип. 17. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 508-513.

5. Матюшина А. В. Феномен комунікації в міждисциплінних зв'язках / А.В. Матюшина // Інформаційне суспільство. - Вип. 6. - К., 2007. - С. 10-13.

6. Матюшина А. В. Трансформації масової свідомості як частина культурологічного дискурсу суспільства / А. В. Матюшина // Вісник Харківського національного університету. Серія: Теорія культури і філософія науки. - Вип. 33. - Харків, 2007. - С. 215-221.

7. Матюшина А. В. Ідеологічні трансформації масової свідомості в основних міждисциплінних зв'язках / А. В. Матюшина // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: зб. наук. праць / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б.Хмельницького; відп. ред. : С. М. Квіт, Т. Г. Бондаренко. - Черкаси, 2007. - С. 347-350.

8. Матюшина А. В. Ідеологічні трансформації масової свідомості в контексті інформаційної безпеки / А. В. Матюшина // Православні духовні цінності в умовах глобалізму: матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф., 4 квітня 2006 р. - К. : МАУП, 2007. - С. 422-423.

Анотація

Матюшина А. В. Соціокультурна роль мас-медіа у формуванні громадянського суспільства в Україні: комунікативний дискурс. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій. Інститут журналістики Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена виявленню та аналізу соціокультурної ролі мас-медіа в сучасному комунікативному дискурсі. Українські політичні та соціальні реалії виступили дослідницькою базою дослідження, особливо актуальний на момент написання роботи зріз - формування громадянського демократичного суспільства. Завдяки міждисциплінному підходу виявлено нові межі соціокультурної ролі в результаті аналізу поняття комунікації в соціології, політології, культурології та психології.

Показано тісний зв'язок українського медійного простору та ідеологічних трансформацій суспільства, взаємозалежність локальних та глобальних інформаційних тенденцій. На прикладі масових технологій ефективної інформаційної взаємодії різних інституцій суспільства доведено необхідність розробки механізмів інформаційної безпеки на державному рівні з одного боку, а з другого - протиріччя між цією необхідністю та лобіюванням і розвитком інтересів бізнесу.

Ключові слова: комунікативний дискурс, мас-медіа, соціокультурна роль ЗМК, телебачення, технології ефективної взаємодії, дискурс, суспільство.

Аннотация

Матюшина А. В. Социокультурная роль мас-медиа в формировании гражданского общества в Украине: коммуникативный дискурс. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук социальных коммуникаций по специальности 27.00.01 - теория и история социальных коммуникаций. Институт журналистики Киевского Национального Университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена выявлению и анализу социокультурной роли мас-медиа в современном коммуникационном дискурсе. Практической базой исследования выбраны украинские политические и социальные реалии, которые контрастно проявили особенности актуального на момент написания работы процесса - формирования гражданского демократического общества страны. Благодаря междисциплинарному подходу определены и проанализированы новые границы социокультурной роли СМК в результате анализа понятия коммуникации в социологии, политологии, культурологии и психологии.

Показана тесная связь украинского медийного пространства и идеологических трансформаций общества, взаимозависимость локальных и глобальных информационных тенденций. На примере массовых технологий эффективного информационного взаимодействия разных институций общества показана необходимость разработки механизмов информационной безопасности на государственном уровне с одной стороны, а с другой - противоречие этой необходимости лоббированию и развитию интересов бизнеса.

Ключевые слова: коммуникационный дискурс, мас-медиа, социокультурная роль СМК, телевидение, технологии эффективного взаимодействия, дискурс, общество.

Annotation

Matyushyna A. Sociocultural role of mass-media in Ukrainian democratic society development: communicational discourse. - Manuscript.

The Dissertation is presented to get the candidate's degree in Social Communications, specialty 27.00.01 - Theory and history of social communications. Institute of journalism, Taras Shevchenko National State University. Kiev, 2009.

Research is aimed to find the contemporary understanding of mass media role in society. Especially it is important and have special featured in emerging markets, such as Ukraine, where information becomes political and economic tool. Mass media plays a unique role in new democratic and this is one of the tasks solved in the dissertation - to study audio-visual mass media (television) as a part of communicational discourse of modern Ukraine. Practical field for this research consists of facts taken from political and economical realities - elections, revolutions and PR-campaigns that followed them.

A new approach to define the mass media role is used in dissertation. As a result of interdisciplinary method of study the phenomenon of communication gives fresh vision of all mass media process and the role they play in democratic society. Politics, sociology, psychology, journalism - are the fields where communication exists and develops. Afterwards its' features come from theory to practice - the effective techniques of communication are the subject to discuss on governmental level and in terms of state informational defense. How to measure the destructive influence of information - is still an opened question because of the lobbying of business interests.

Practical base of the research includes business confident information (sociological brand surveys, internal policy materials, media agency rates of mass media) that gives understanding of the interaction of mass media and key players that define the message course given to society. It is proved that in post revolution period in Ukraine there are few specific features of civil society development: any informational sources are acting according to marketing plan and operating marketing terms - to reach the audience, to create the demand and to make any political\economic idea the first choice. Multinationals budgets for social projects are defining the content of mass media and it's interaction with mass audience. There are also some new phenomenon for Ukraine that involve mass media (as a channel and a tool): corporate culture, lobbying, advocacy.

Cultural and socializing role of independent mass media is acquired by new term - sociocultural role of mass media that penetrates in everyone's space - from institutions to individuals. Informational influence and transaction happens simultaneously and in two ways: mass media reflects and creates life. Alternative realities are one of the side effects of communication. Informational world we live in changes a person into a part of market - target audience and mass media becomes a tool of influence. But with a technical development PR, ad and journalistic should decline to use the term manipulative techniques. In dissertation we study this phenomenon and summary that manipulation - is an effective way of communication - this approach changes the mass media role perception. There is an assumption that manipulation is a neutral term that gains a positive\negative meaning only in specified context.

Having studies the air of leading Ukrainian channels (Inter, 1+1, STB, TET, Noviy Kanal) we discovered how the rated influence the broadcasting price for commercials and as a result have an access to transform public opinion. Being from one hand a world of images and from other - channel of information - television gives an opportunity to change people's mind - from day-to-day behavior to outlook. Two-way nature of communication via mass media in society explains why events “happen” only after being broadcasted. Mass media are the basic platform for any (political, business, social) activities. Sustainability is possible only with a huge involvement of media.

Ukrainian media space is closely related to ideological transformation of society. Local and global tendencies are interdependent. Ukraine still needs a descent legal platform development, especially in informational defense issues. Journalist ethic misses one important issue - responsibility for information distribution that is laid on journalist, but when it is concerning politics this rule is not sufficient.

Key words: communicational discourse, mass media, sociocultural role of mass media, broadcasting, effective interaction technologies, discourse, society.

Размещено на Allbest.ru