Соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА БАТЬКІВ

ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

13.00.05 - соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

МАКАРЕНКО Ірина Володимирівна

УДК [37.013.42:376] (043.3)

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті
імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Гавриш Наталія Василівна,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри дошкільної та початкової освіти.

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Богуш Алла Михайлівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет

імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент Курінна Світлана Миколаївна,

Слов'янський державний педагогічний

університет, завідувач кафедри дошкільної освіти та соціальної педагогіки.

Захист відбудеться 14 травня 2009 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 14 квітня 2009 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю підвищення статусу дитинства в суспільстві, гуманного ставлення до дітей незалежно від особливостей їхнього розвитку та особистісних досягнень, що вимагає пошуку нових механізмів сприяння успішній соціалізації дітей на початкових етапах життя. Особливого значення проблема соціалізації набуває щодо дітей раннього віку з особливими потребами, оскільки розв'язання завдань гармонізації суспільних та особистісних інтересів таких дітей, визначення їхніх майбутніх соціальних перспектив лягає переважно на плечі сім'ї, батьків. Останнім часом різко зросла кількість дітей з особливими потребами й збільшилася частота хронічних захворювань, що спричинюють інвалідизуючу патологію. За даними Центру медичної статистики МОЗ України за 2007 р. рівень загальної інвалідності дітей більш ніж за десятилітній період збільшився на 78 %, що актуалізує й загострює процеси гуманізації та диференціації в освіті й вимагає надання соціальної та педагогічної підтримки дітям з особливими потребами з раннього віку та їхнім батькам. Сьогодні близько 58 тисяч сімей виховують дітей з обмеженими психофізичними можливостями. Такі сім'ї потребують різнобічної педагогічної підтримки. Адже батьки, у яких народилася дитина з особливими потребами, переживають кризу, перебувають у ситуації морально-духовної травми, пов'язаної з невизначеністю соціального статусу дитини, відчуттям дисгармонії власного особистісного стану, і водночас виявляють пасивність, що зумовлена відсутністю чіткої програми реабілітації стану дитини, цілеспрямованих дій, скерованих на забезпечення її подальшого життя.

Проблема соціально-педагогічної підтримки сімей не є новою, вона має глибокі історичні корені. Так, провідні ідеї виховання, розвитку й соціалізації дітей в умовах родинного та суспільного виховання були визначені ще класиками педагогіки Я. Коменським, Й. Песталоцці, К. Ушинським, М. Монтессорі, Н. Крупською, А. Макаренком, В. Сухом-линським та ін.

Різні аспекти соціально-педагогічного супроводу сім'ї знайшли втілення в працях Д. Ельконіна, З. Зайцевої, М. Лісіної, Р. Мухамедрахи-мова, О. Стребелєвої, І. Трубавіної та ін.

В Україні соціально-педагогічні аспекти виховання дитини досліджують такі вчені та практики, як: В. Андрущенко, А. Астахова, О. Безпалько, І. Бех, Н. Бугаєць, І. Звєрєва, І. Зязюн, А. Капська, М. Лука-шевич, І. Мигович, Н. Ничкало, В. Панок, І. Пінчук, В. Семиченко та ін. Проблема соціально-педагогічної роботи з дітьми з особливими потребами теоретично й практично розробляється такими науковцями, як А. Капська, О. Карпенко, Н. Краснова, В. Ляшенко, І. Пінчук, Т. Со-ловйова, В. Тесленко, С. Харченко та ін.; питання ранньої соціалізації дітей дошкільного віку досліджують В. Абраменкова, Н. Головіна, В. Кудрявцев, С. Курінна, І. Печенко, Д. Фельдштейн та ін., лікувальної педагогіки раннього й дошкільного віку - Н. Жукова, О. Мастюкова та ін.; зміст соціальної роботи з сім'єю - Г. Багаєва, Т. Ісаєва та ін. Отже, констатуючи суттєвий внесок учених у розробку загальних основ проблеми виховання дітей на ранніх етапах соціалізації, відзначимо, що цілеспрямованого дослідження питання соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами не проводилося. Водночас соціальна потреба в інноваційній організації роботи з батьками загострилася, виявилася її недостатня науково-теоретична розробленість у теорії й практиці соціальної педагогіки за наявності передумов для її розв'язання.

Таким чином, очевидними стають суперечності між: зростанням кількості сімей з дітьми з особливими потребами та недостатнім рівнем охоплення їх соціально-педагогічною підтримкою; потребами в конструктивних формах співробітництва сім'ї й соціальних інституцій та реальним станом організації соціально-педагогічного, реабілітаційного процесу щодо підготовки дітей з особливими потребами до життя в межах їхніх можливостей; необхідністю організації реабілітаційного процесу дітей з особливими потребами на основі суб'єкт-суб'єктних взаємин і непідготовленістю батьків, медичних працівників, педагогів до здійснення багатокомпонентної реабілітації; зростанням числа родин, які потребують кваліфікованої допомоги у вихованні дітей з особливими потребами, та недостатнім рівнем підготовки фахівців для здійснення соціально-педагогічної підтримки батьків таких дітей. Необхідність розв'язання означеної низки протиріч загострює актуальність проблеми дослідження й вимагає розробки системи надання соціально-педагогічної підтримки батькам дітей раннього віку з особливими потребами.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична й практична розробленість та виявлені протиріччя й зумовили вибір теми дослідження „Соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах комплексної науково-дослідної теми „Оптимізація процесу підготовки професійно компетентних фахівців з дошкільної та початкової освіти”, яку розробляє кафедра дошкільної та початкової освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер 0104U005504). Тему дисертації затверджено в Раді з координації наукових досліджень з педагогіки і психології в Україні (протокол №10 від 20.12.2005р.).

Об'єкт дослідження - сім'я з дітьми раннього віку з особливими потребами.

Предмет дослідження - технологія соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Гіпотеза дослідження: якщо технологію соціально-педагогічної підтримки буде побудовано на засадах інтеграції педагогічних ресурсів різних соціальних інституцій, а ключовою фігурою соціально-педагогічної взаємодії виступить соціальний педагог, вона сприятиме розвитку внутрішнього потенціалу батьків дітей раннього віку з особливими потребами, підвищенню рівня їхньої реабілітаційної культури, активізації суб'єктної позиції у виховній діяльності.

Завдання дослідження:

1. Дослідити феномен „соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами”, його сутнісні характеристики.

2. Визначити особливості процесу соціалізації дітей раннього віку з особливими потребами, роль батьків як суб'єктів соціально-педагогічної підтримки.

3. Визначити критерії й рівні реабілітаційної культури та виховної діяльності батьків у взаємодії з фахівцями різних соціальних інституцій.

4. Розробити технологію соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами.

5. Експериментально перевірити ефективність поетапної техно-логії соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами та розробити відповідне науково-методичне забезпечення.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять поло-ження про взаємодетермінацію психологічних, соціальних і культурних чинників у формуванні особистості, про діалектичну єдність процесів виховання й соціалізації. Загальнонаукова методологія дисертації ґрунтується на системному підході до проблеми ранньої соціалізації дітей (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, О. Спіркін, В. Шадриков, Г. Щедровицький та ін.). Конкретно-наукова методологія дослідження спирається на діяльнісний підхід у розкритті специфіки соціалізації дітей раннього віку з особливими потребами, ролі соціальних інституцій у цьому процесі (А. Богуш, В. Бочарова, І. Звєрєва, А. Капська, А. Мудрик, Л. Рубашев-ська), концептуальні положення щодо визначення основних напрямів соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особли-вими потребами у взаємодії з різними соціальними інституціями (В. Алфімов, О. Безпалько, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, З. Зайцева, А. Капська, С. Куліковська, О. Леонтьєв, В. Ляшенко, С. Максименко, Т. Піроженко, А. Прихожан, А. Співаковська, В.Теслен-ко, С. Харченко та ін.), суб'єктний підхід та теоретичні положення, що базуються на ідеях пріоритетності особистісного розвитку, суб'єктивного досвіду дитини; сучасні наукові позиції щодо педагогічної підтримки індивідуальності дитини в умовах виховання в сім'ї (І. Бех, Є. Бондаревська, І. Звєрєва, О. Кононко, В. Кудрявцев, С. Курінна, М. Лісіна, А. Мудрик, Р. Мухамедрахимов, І. Печенко та ін.), на технології соціально-виховної роботи з дітьми з особливими потребами (В. Бондар, М. Малофєєв, Б. Пузанов, В. Синьов, О. Стребелєва та ін.).

Для досягнення поставлених мети й завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз (історико-педагогічний, логіко-теоретичний, порівняльний) філософської, психо-логічної, соціально-педагогічної літератури для розкриття сутності й особливостей процесу соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами та визначення основних наукових понять; синтез, абстрагування й конкретизація - для обґрунтування технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами; теоретичне моделювання, зіставлення та прогнозування для розробки моделі системи соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами та визначення основних напрямів і етапів; емпіричні: опитування (анкетування, бесіда), тестування, обсерваційні методи (пряме, опосередковане спостереження та самоспостереження), праксиметричні (аналіз, систематизація та узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду) з метою вивчення стану та умов соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний етапи) для перевірки ефективності технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами; методи математичної статистики для інтерпретації результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження: спеціалізований комплекс для дітей із ЗПР і НПЗ №135 м. Луганська, Луганська міська громадська організація „Центр соціальної реабілітації інвалідів”, дитяча поліклініка № 2 м. Луганська. До дослідження залучено 527 осіб, серед яких - 9 соціальних педагогів, 327 батьків, 92 медичних працівники, 99 інших фахівців (психологи, логопеди, дефектологи, реабілітологи та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше теоретично узагальнено категоріальний апарат феномену „соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами” та на основі сутнісних характеристик суб'єктів соціально-педагогічної взаємодії розроблено технологію її надання; визначено критерії, показники, рівні реабілітаційної культури та виховної діяльності батьків дітей з особливими потребами в умовах сімейного виховання; подальшого розвитку набули наукові уявлення про сутність понять „соціально-педагогічна підтримка”, „реабілітаційна культура бать-ків дітей з особливими потребами”; удосконалено технології соціальної роботи з родинами, які виховують дітей з особливими потребами.

Практичне значення роботи полягає в розробці технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами; підготовці методичних рекомендацій щодо індивідуальної комплексної програми соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами „Щаслива родина”.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі сімейного виховання, у роботі з батьками дітей з особливими потребами, у дошкільних навчальних закладах, різного типу соціально-реабілітаційних та освітніх комплексах і центрах, центрах сімейної медицини, дитячих поліклініках, а також у вищих педагогічних навчальних закладах III - ІV рівнів акредитації в процесі підготовки фахівців зі спеціальностей „Дошкільне виховання”, „Корекційна освіта”, „Соціальна педагогіка”, у самоосвітній діяльності батьків.

Основні результати дослідження впроваджено в практику роботи Євпаторійського центрального дитячого клінічного санаторію Міністер-ства оборони України (довідка № 4756 від 17 жовтня 2007 р.), Полтавського Центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів № 59 (довідка № 133 від 22 лютого 2008 р.), Дніпропетровського обласного психолого-медико-педагогічного центру (довідка № 328 від 15 січня 2008 р.), Дитячого відділення соціальної реабілітації УПСЗН м. Ровеньки Луганської області (довідка № 52 від 15 квітня 2008 р.), спеціалізованого комплексу для дітей із ЗПР і НПЗ №135 м. Луганська (довідка № 130 від 21 квітня 2008 р.), Луганської міської громадської організації „Центр соціальної реабілітації інвалідів” (довідка № 37 від 15 березня 2008 р.), дитячої поліклініки № 2 м. Луганська (довідка № 52 від 11 квітня 2008 р.). Експериментальні матеріали впроваджено в навчальний процес психолого-педагогічного факультету Луганського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/873 від 14 травня 2008 р.).

Апробація матеріалів дослідження. Основні положення роботи висвітлено й обговорено на Міжнародних науково-практичних конферен-ціях: „Теорія і практика навчання і виховання дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями: інноваційний підхід” (Полтава, 2004), „Актуальные проблемы развития речи и лингвистического образования детей” (Орел, 2006), „Виховання у сім'ї та суспільство” (Чернігів, 2008), Міжнародному симпозіумі „Логопедия ХХІ века” (Санкт-Петербург, 2006), Всеукраїнських науково-практичних конферен-ціях: „Навчання і виховання дітей зі спеціальними освітніми потребами” (Одеса, 2006), „Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи” (Сімферополь, 2005), „Інтеграція людей з обмеженими можливостями в освітній простір України” (Ялта, 2006), а також повідомлялися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантських семінарах, засіданнях кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 9 публікаціях, з них 4 статті - у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (270 найменувань), 6 додатків на 48 сторінках, 21 рисунка, 20 таблиць. Загальний обсяг роботи становить 232 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, об'єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, охарактеризовано методи дослідницької роботи, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено дані щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами” представлено ретроспективний аналіз наукових досліджень, зарубіжного й вітчизняного досвіду організації соціальної підтримки сімей, які виховують дітей з особливими потребами; окреслено особливості дошкільно-родинного виховання як культурно-історичного феномену української народної педагогіки, що утверджувала статус батьків і матерів (М. Аркас, М. Грушевський, С. Русова, Д. Яворницький, М. Стельмахович, В. Сухомлинський та ін.); визначено сутність феномену „соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами”; розкрито специфіку кожного із суб'єктів цієї соціально-педагогічної підтримки.

Визначено, що практика надання соціально-педагогічної підтримки батькам, які виховують дітей з особливими потребами, є досить поширеною у світі. У країнах Західної Європи протягом минулого століття були започатковані різноманітні програми раннього втручання в процес соціалізації таких дітей та надання соціально-педагогічної підтримки їхнім батькам. Перші інститути допомоги дітям з'явилися наприкінці XIX століття у Великобританії, Італії, Німеччині, Франції, Швеції на основі поєднання зусиль медицини й педагогіки з надання індивідуальної допомоги сім'ям з дітьми з особливими потребами.

Наукові дослідження сімей, які виховують дітей з особливими потребами, у вітчизняній педагогічній науці з'явилися в середині 60-х рр. ХХ-го століття й охоплюють сьогодні широке коло наукових проблем: класифікація сімей як первинного інституту соціалізації (Ю. Азаров, В. Кратінова, О. Песоцька, С. Харченко Л. Шипіцина), характеристика викривлень батьківських стосунків у сім'ях з дітьми з особливими потребами (М. Буянов, Г. Варга, В. Гарбузов, А. Захаров, О. Личко, Т. Соловйова), особливості батьківської кризи при народженні дитини з особливими потребами (О. Агавелян, В. Вишневський, Р. Майрамян, М. Семаго, В. Ткачова), визначення домінуючих форм ставлення батьків до своїх дітей (відкидання й надмірна опіка) (А. Закрепіна, О. Мастюкова, А. Московкіна, Ф. Рау, Н. Слєзіна, О. Смирнова).

У педагогічній та психологічній науці проблеми соціально-педагогічної підтримки аналізуються в межах міждисциплінарного підходу щодо пріоритету ідеї гуманізму та свободи особистості (О. Асмолов, А. Богуш, О. Газман, О. Кононко, С. Подмазін, Р. Пригожий, Є. Ямбург та ін.). Соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами розкривається через поняття „співробітництво”, „співпраця”, „взаємодія”, „допомога”, „підтримка”.

Соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами визначається як система соціально-педагогічної діяльності її суб'єктів, спрямована на допомогу соціальних інституцій сім'ям у подоланні комплексу труднощів біологічного, психолого-педагогічного й соціального характеру та розкриття особистісного потенціалу дитини. Соціально-педагогічна підтримка сім'ї передбачає звернення до внутрішніх сил і здібностей батьків дітей з особливими потребами, їхню активну позицію у вирішенні сімейних проблем. Вона охоплює всю палітру дій: від усвідомлення проблеми, пов'язаної з народженням дитини з особливими потребами, до постановки мети щодо її вирішення, від варіантів сімейного виховання до вибору форми соціально-педагогічної підтримки, що здійснюється на суб'єкт-суб'єкт-ному рівні й забезпечує прогнозування, проектування й корекцію соціаль-ної траєкторії розвитку сім'ї (О. Безпалько, І. Звєрєва, Н. Краснова, В.Тесленко, І. Трубавіна, С. Харченко та ін.).

Дитина, яка народилася з особливим потребами, займає виняткову соціальну позицію навіть у своїй сім'ї, її взаємини з близькими протікають інакше, ніж у нормальних дітей, оскільки вади, що є в дитини, спричинюють не лише порушення її розвитку, але й розрив усього комплексу соціальних взаємозв'язків дитини з довкіллям. Усе це ускладнює процес ранньої соціалізації, протягом якого при безпосередній участі батьків чи іншого дорослого відбувається соціально-емоційне зростання (до року), здобуття індивідуального соціального досвіду в процесі власної активної діяльності (до 2-х років) з наступним його усвідомленням і відтворенням у процесі спілкування в умовах мікросередовища (3 роки) (В. Абраменкова, Л. Артемова, А. Богуш, С. Курінна, М. Осоріна, І. Печенко, Д. Фельдштейн та ін.).

Науковці зазначають, що на процес соціалізації дитини впливають зовнішні й внутрішні соціальні та біологічні чинники, унаслідок дії яких у дитини формується соціальна спрямованість, відбувається становлення індивідуальності, певного способу життя, зумовленого процесом взаємодії, перш за все, з батьками (Л. Виготський, О. Запорожець, В. Кузьменко, С. Ладивір, О. Леонтьєв, М. Лісіна, Т. Піроженко, С. Рубінштейн та ін.).

Вирішальне значення для ранньої соціалізації дітей раннього віку з особливими потребами має виховна діяльність батьків, що забезпечує необхідні умови соціально-контрольованої соціалізації з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей раннього віку в сім'ї. Виховна діяльність батьків розглядається як вид практичної діяльності, що має своєрідну структуру й реалізується в процесі взаємодії з власною дитиною та первинної соціалізації з моменту народження (В. Волкова, В. Загвязинський, В. Зарецький, А. Северний, В. Слободчиков та ін.).

Науковцями доведено, що виховна діяльність батьків дітей з особливими потребами природно не може утворитися через сімейну кризу, що виникає в результаті народження такої дитини й поглиблюється або зменшується критичним моментом у батьківських переживаннях -- установленням медичного діагнозу. Сімейна криза, переживання батьків призводять до порушення функціонування сім'ї як соціального інституту, що знаходиться в постійному взаємообміні з довкіллям і характеризується специфічними зв'язками зі структурами соціуму. Відтак, можливість вийти на шлях подолання труднощів залежить від особистісних якостей батьків, уміння прийняти особливості розвитку дитини, здатності враховувати її потреби. Це зумовлює необхідність підвищення „педагогічного потенціалу” батьків як сукупності прихованих можливостей, формування в них реабілітаційної культури через надання соціально-педагогічної підтримки (В. Бондар, О. Мастюкова, А. Московкіна, Р. Мухамедрахимов, Ф. Рау, Н. Слєзіна, О. Смирнова, В. Тесленко та ін.).

Функціонування системи соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами вимагає взаємодії багатьох професіоналів: медичних працівників, соціальних педагогів, корекційних педагогів, психологів, юристів для допомоги дитині в її соціальному становленні, і стає можливим лише за умови інтеграційного взаємозв'язку державних соціально-педагогічних інститутів з іншими соціалізуючими інституціями суспільства. Роль соціального педагога в забезпеченні взаємодії полягає в координації та спрямуванні дій кожного із суб'єктів соціально-педагогічної підтримки. Універсальність соціального педагога акумулює в собі елементи різнобічної соціально-педагогічної підтримки в соціально-педагогічному, соціально-медичному, соціально-психологіч-ному напрямах, які взаємозбагачуються інформацією, інструментарієм, технологіями та надають цілісності процесу виховання дітей з особливими потребами через забезпечення підтримки їхніх батьків.

Аналіз сутнісних характеристик феномену соціально-педагогічної підтримки та її суб'єктів дав змогу обґрунтувати модель як інтегровану організаційно-методичну основу технології соціально-педагогічної під-тримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами. Централь-ним елементом її виступає сім'я, зокрема батьки з їхнім рівнем реабілітаційної культури та виховної діяльності.

Загальна мета надання соціально-педагогічної підтримки декомпозується на кожному з послідовних етапів її реалізації: організаційно-пропедевтичному, діагностичному, компенсаторно-корекційному, контрольно-підсумковому, що зумовлює своєрідність змісту соціального супроводу, добору необхідних засобів, форм взаємодії на кожному з етапів (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Технологія соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами

Як провідні для впровадження технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами визначено принципи: гуманізації й демократизації, науковості та інтеграції, неперервності та комплексності, особистісно-соціальної взаємодії, індивідуальних можливостей та партнерства, педагогічного оптимізму та новаторства, принцип педагогічної й професійної компетентності.

У другому розділі „Експериментальне дослідження технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами” висвітлено організацію та результати експериментальної роботи, хід упровадження технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами, динаміку розвитку соціально-педагогічної підтримки батьків в умовах експерименту.

Метою констатувального етапу експерименту було визначення рівнів реабілітаційної культури батьків як складової загальної культури та з'ясування їхньої реакції й позиції стосовно дитини після встановлення діагнозу, оцінка якості виховної діяльності батьків, а також з'ясування стану соціально-педагогічної діяльності батьків щодо вирішення сімейних проблем спільно з різними соціальними інституціями.

Критеріями оцінки рівня реабілітаційної культури батьків дітей з особливими потребами визначено такі: аксіологічний (показники: загальне ціннісне ставлення батьків до свого батьківства; знання індивідуальних особливостей своєї дитини та віра в її можливості; бажання віддати всі свої сили на допомогу дитині, розв'язання її проблем, готовність долати труднощі на шляху її лікування й оздоровлення, а також ціннісне ставлення до здорового способу життя); когнітивний з показниками: наявність знань про психофізіологічні особливості розвитку та технології навчання й виховання дітей раннього віку, у тому числі й дітей з особливими потребами; активність та регулярність звертання до різноманітних інформаційних джерел з метою збагачення й оновлення власних знань; уміння слідувати чітким інструкціям, алгоритмам, технологічним програмам дій для забезпечення позитивного результату; праксіологічний (показники: володіння вмінням надавати необхідну медичну, соціологічну, психологічну допомогу своїй дитині, ефективно здійснювати реабілітаційні дії, створювати оптимальні умови для розвитку та соціалізації дитини, уміння проводити корекційні й розвивальні заняття з малюками).

Аналізуючи рівні реабілітаційної культури через призму досліджених станів (розгубленість, активність, самостійність і творчість) і позицій (активна, пасивна, байдужа й негативна) батьків дітей з особливими потребами, ми виявили в цілому низький рівень реабілітаційної культури (ЕГ - 14,0 %, у КГ - 16,0 %).

До критеріїв соціально-педагогічної взаємодії батьків з різними соціальними інституціями ми віднесли наявність спільної діяльності сім'ї з різними соціальними інституціями та задоволення потреби батьків і дітей у суб'єкт-суб'єктній взаємодії з фахівцями. Було проведено інтерв'ювання та анкетування батьків. Вивчення стану взаємодії батьків засвідчило значні труднощі, зокрема, батьки недостатньо усвідомлюють значення взаємодії сім'ї з соціальними інституціями, часто виявляють бездіяльність (37,0 % - в ЕГ та 46,0 % у КГ), взаємодія в більшості випадків носить стихійний характер.

У процесі формувального експерименту поетапно впроваджувалася технологія соціально-педагогічної підтримки. Так, на першому етапі встановлювалася взаємодія сім'ї з медичними й освітніми закладами. Другий етап передбачав діагностування рівнів реабілітаційної культури й позиції батьків стосовно власної дитини, визначення ставлення сім'ї до співпраці з соціальними інституціями. Третій - компенсаторно-корекційний етап - передбачав формування суб'єкт-суб'єктної взаємодії батьків, дітей, медичних працівників і педагогів під керівництвом соціального педагога для забезпечення особистісно орієнтованого підходу до набуття дитиною необхідного життєвого досвіду, реалізації особистісного потенціалу в межах власних можливостей. На четвертому етапі - контрольно-підсумковому - здійснювався аналіз виховної діяльності батьків, особливостей взаємодії з медичними, педагогічними та іншими фахівцями соціальних інституцій з метою забезпечення диференційованих умов розвитку дитини з особливими потребами й комфорту сім'ї в цілому.

Одним з ключових засобів здійснення соціально-педагогічної підтримки стала авторська індивідуальна комплексна програма соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами „Щаслива родина”, метою якої була мобілізація їхнього педагогічного потенціалу та створення умов для нормального функціонування й соціальної адаптації сім'ї. У результаті її застосування в умовах реабілітаційного центру та поліклініки було встановлено позитивний вплив, що відбилося на зростанні рівнів реабілітаційної культури батьків та підвищенні ефективності співробітництва сімей з соціальними інституціями. Соціальним педагогом як головним організатором соціально-педагогічної підтримки протягом експерименту забезпечувала-ся різноманітна за формами взаємодія батьків з фахівцями в соціально-медичному, соціально-психологічному та соціально-педагогічному напрямах. Найбільш ефективними в організації цієї роботи виявилися такі організаційні форми: колективної роботи - лекторій для різних категорій сімей, дні відкритих дверей реабілітаційних закладів; для групової - заняття-практикуми, ділові ігри, відвідування батьками навчально-ігрових занять, співбесіди, виставки, клуб для батьків, клуб молодої матері, зустрічі тощо; серед індивідуальних - щоденні спостереження, індивідуальні консультації за підсумками діагностики, патронаж, телефон довіри, заповнення карти психологічного вивчення дитини (дефектолог спільно з батьками), педагогічні консультації, індивідуальні бесіди з соціальним педагогом та психологом й обговорення особистісних проблем батьків, рекомендації щодо створення умов виховання вдома, обговорення процесу й результатів виховних впливів на дитину та ін.

Результати контрольного зрізу підтвердили ефективність запропонованої технології соціально-педагогічної підтримки. Так, у батьків, залучених соціальним педагогом до програми соціально-педагогічної підтримки „Щаслива родина”, відбулися позитивні зміни в сприйнятті проблеми дитини, цілісній оцінці ситуації, в опануванні способів надання медичної, соціально-психологічної допомоги своїй дитині, що свідчило про зростання рівнів реабілітаційної культури батьків (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняння рівнів реабілітаційної культури батьків та рівнів взаємодії батьків з фахівцями соціальних інституцій в умовах реабілітаційного центру за результатами експериментально-дослідної роботи (%)

Порівняння результатів експериментальної роботи в умовах поліклініки та реабілітаційного центру засвідчило, що значно зріс показник високого рівня реабілітаційної культури в ЕГ, яка діяла при поліклініці (до 26,0 %), що зумовлено, перш за все, взаємодією батьків і фахівців соціальних інституцій на рівні співробітництва (до 52,0 %).

У групі, яка працювала в умовах реабілітаційного центру, показник високого рівня реабілітаційної культури збільшився до 62,0 %, а показник взаємодії на рівні співтворчості зріс до 38,0 %.

Достовірність отриманих експериментальних даних було підтверджено за допомогою t-критерію Стьюдента. Порівняльно-зіставний аналіз результатів формувального етапу експерименту за кожним критерієм засвідчив суттєві якісні та кількісні зміни в рівнях реабілітаційної культури та взаємодії батьків експериментальної групи із соціальними інституціями.

За результатами завершеного дослідження було сформульовано висновки, які свідчать, що поставлені завдання розв'язано успішно.

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами, що виявляється в теоретичній розробці та експериментальній технології соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами.

1. Теоретичний аналіз наукових досліджень та визначення сучасного стану соціальної роботи з родинами, які виховують дітей з особливими потребами, довів, що, незважаючи на зростання інтересу вчених до цієї проблеми, вона залишається недостатньо розробленою як теоретично, так і технологічно.

2. Дефініційний аналіз ключового поняття дослідження „соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами” дав змогу визначити її як систему взаємодії суб'єктів соціально-педагогічної діяльності, спрямовану на допомогу сім'ям у подоланні комплексу труднощів біологічного, психолого-педагогічного й соціального характеру для забезпечення умов розкриття особистісного потенціалу дитини.

3. Вивчення категоріальних, змістових та формальних ознак процесу соціально-педагогічної підтримки з гуманістичних позицій суб'єктно-діяльнісного підходу дав змогу охарактеризувати основних суб'єктів соціально-педагогічної підтримки: сім'ю, яка виховує дитину раннього віку з особливими потребами, фахівців медичних, педагогічних і соціальних закладів та установ. Статусу основного такого агента набуває соціальний педагог, який реалізує аналітико-організаційну функцію в системі соціально-педагогічної підтримки.

4. Виділення, усвідомлення й прийняття батьками суті проблеми дитини є важливим етапом, стрижнем соціально-педагогічної підтримки конкретної сім'ї стосовно конкретної дитини, потребує достатнього рівня реабілітаційної культури й готовності батьків до взаємодії з агентами та соціальними інституціями, які надають сім'ї соціально-педагогічну підтримку.

Сутність підтримки як соціально-педагогічної практики полягає не стільки в усуненні існуючих у сім'ї проблем, скільки в тому, щоб допомогти батькам дітей з особливими потребами оволодіти засобами виявлення та самостійного вирішення власних проблем. Відтак, метою й водночас умовою соціально-педагогічної підтримки є реабілітаційна культура батьків, яка становить специфічну систему цінностей, настанов, знань і навичок, що допомагають їм вирішувати конкретні завдання сімейного виховання дитини з особливими потребами. У її структурі виокремлено такі компоненти: аксіологічний, основною ознакою якого є адекватна емоційна реакція на зміну соціального статусу сім'ї, зумовлену наявністю дитини з особливими потребами, і конструктивного ставлення до власної дитини, активна позиція учасника реабілітаційного процесу; когнітивний, що відображає систему загальних і спеціальних знань, необхідних для організації реабілітаційної роботи з дитиною; праксіологічний, який передбачає володіння певними лікувальними, педагогічними, комунікативними та психологічними вміннями для надання допомоги своїй дитині з особливими потребами. Визначені компоненти становили підґрунтя для виокремлення критеріїв і рівнів реабілітаційної культури та виховної діяльності батьків у взаємодії з фахівцями різних соціальних інституцій.

5. У процесі експериментальної роботи на основі визначених критеріїв було охарактеризовано чотири рівні станів і проявів виховної діяльності батьків дітей раннього віку з особливими потребами: розгубленість, активність, самостійність і творчість. За результатами констатувального експерименту більшість батьків (42,0 %) виявили розгубленість. Високого рівня реабілітаційної культури зовсім не було виявлено. Ці дані співвідносилися з визначеними в ході роботи такими індивідуальними позиціями батьків, як: активна, пасивна, байдужа й негативна. Найбільш поширеною серед сімей, які взяли участь в експерименті, була пасивна (очікування, що проблеми вирішаться самі по собі) та негативна (намагання передусім довести помилковість діагнозу, а не надати допомогу дитині) позиції. За результатами констатації було з'ясовано, що переважає низький рівень готовності батьків до взаємодії із соціальними інституціями. Серед визначених рівнів (співтворчість, співробітництво, співпідпорядкування та бездіяльність) переважали останні, що свідчили про небажання та неготовність батьків самостійно діяти.

6. Базовими структурними компонентами розробленої технології соціально-педагогічної підтримки є соціальні інституції (сім'я, заклади охорони здоров'я, соціального забезпечення та заклади системи освіти) як рівноправні суб'єкти педагогічного процесу, у центрі якого дитина, її здоров'я, виховання, соціальне благополуччя. Взаємодія соціальних інституцій відповідно до потреб дитини і батьків передбачала створення єдиного соціально-педагогічного середовища в єдності освітніх, медичних і соціальних сфер життєдіяльності сім'ї, послідовно залучених для забезпечення умов для фізичного, психічного й соціального розвитку дитини.

7. Реалізація розробленої технології соціально-педагогічної підтримки відбувалася поетапно протягом організаційно-пропедевтичного, діагностичного, компенсаторно-корекційного, контрольно-підсумкового етапів через упровадження авторської програми комплексної соціально-педагогічної підтримки батьків дітей „Щаслива родина”, що індивідуально розроблялася для кожної сім'ї, та конкретної цілеспрямованої програми соціально-педагогічної підтримки на рівні мікросередовища для кожного суб'єкта.

8. Результати дисертаційної роботи на основі даних контрольного зрізу довели значну позитивну динаміку у виявлених станах і проявах виховної роботи батьків, їх індивідуальної позиції, готовності взаємодіяти з соціальними інституціями. Так, показники високого рівня реабілітаційної культури батьків в експериментальних групах поліклініки збільшилися на 26,0 %. Підвищилися також показники готовності батьків до взаємодії із соціальними інституціями на рівні співробітництва - до 62,0 % і співтворчості - до 38,0 %, що підтверджує залежність формування рівнів реабілітаційної культури батьків від рівня їхньої готовності до взаємодії з соціальними інституціями. Усе це засвідчує правомірність висунутої гіпотези та ефективність упровадженої технології.

Перспективу подальшого наукового дослідження вбачаємо в теоретичному обґрунтуванні та технологічному розв'язанні проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів у педагогічному університеті для забезпечення процесу соціально-педагогічної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора

1. Макаренко И. В. Организация ранней комплексной помощи детям раннего возраста в условиях поликлиники / И. В. Макаренко // Імідж сучасного педагога. - 2005. - №6 - 7. - С. 50 - 52.

2. Макаренко І. В. Робота з батьками як соціально-педагогічна проблема / І. В. Макаренко // Зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського держ. ун-ту / відп. ред. В. І. Співак, упоряд. О. В. Гаврилов. - Кам'янець-Подільський : ПП. Мошин-ський В. С., 2006. - Вип. VІ. - С. 317 - 320.

3. Макаренко І. Комплексна програма соціально-педагогічної підтримки батьків і дітей „Щаслива родина” / І. Макаренко // Імідж сучасного педагога. - 2007. - №4. - С. 34 - 38.

4. Макаренко І. В. Актуальність соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з особливими потребами / І. В. Макаренко // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2008. - № 12. - С. 165 - 170.

5. Макаренко И. В. Диагностика и коррекция отклонений речевого развития детей раннего возраста с минимальной мозговой дисфункцией / И. В. Макаренко // Актуальные проблемы развития речи и лингвистического образования детей : материалы ІІ междунар. науч.-практ. конф. (24 - 26 апр. 2006 г.). - Орел : КАРТУШ, 2006. - С. 250 - 253.

6. Макаренко И. В. Дифференцированный подход к коррекции речевых нарушений у детей раннего возраста с минимальной мозговой дисфункцией / И. В. Макаренко // Теорія і практика навчання і виховання дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями: інноваційний підхід : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (6 - 8 жовт. 2004 р.). - Полтава, 2004. - С. 31 - 35.

7. Макаренко И. В. Совместная работа логопеда и родителей с детьми раннего возраста в условиях поликлиники / И. В. Макаренко // Реабилитация детей с особенностями психо-физического развития: современность и перспективы : материа-лы І Крымской конференции. - Симферополь : Крымское учеб.-пед. гос. изд-во, 2005. - С. 132 - 135.

8. Макаренко И. В. Научно-теоретические основы социально-педагогической поддержки родителей детей с особенными потребностями / И. В. Макаренко // Логопедия ХХІ века : материалы симпозиума с междунар. участием (20 - 21 апр. 2006 г.). - СПб. : НОУ „СОЮЗ”, 2006. - С. 245 - 249.

9. Макаренко И. В. Психолого-педагогическая помощь семьям воспитанников в дошкольном образовательном учреждении комбинированного вида / И. В. Макаренко // Інтеграція людей з обмеженими можливостями в освітній простір України : матеріали наук.- практ. конф. (15 - 17 трав. 2006 р.). - Ялта : РВВ КГУ, 2006. - С. 51 - 54.

анотація

соціальний підтримка педагогічний реабілітаційний

Макаренко І.В. Соціально-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2009.

У дисертації на основі аналізу соціально-педагогічних, психоло-гічних досліджень узагальнено підходи до визначення поняття „соціаль-но-педагогічна підтримка батьків дітей раннього віку з особливими потребами”, визначено особливості дітей раннього віку з особливими потребами, роль виховної діяльності батьків та сформованості в них рівня реабілітаційної культури як умови забезпечення успішного перебігу процесу соціалізації їхніх дітей. За аксіологічним, праксіологічним та когнітивним критеріями охарактеризовано рівні реабілітаційної культури виховної діяльності, проаналізовано стани й прояви діяльності батьків стосовно дітей з особливими потребами, визначено вміння батьків взаємодіяти з фахівцями соціальних інституцій. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність технології надання соціально-педагогічної підтримки на основі взаємодії сім'ї з соціальними інституціями за організуючою та координуючою роллю соціального педагога, поетапного впровадження індивідуальної програми допомоги батькам „Щаслива родина”.

Ключові слова: дитина раннього віку з особливими потребами, соціально-педагогічна підтримка, батьки, реабілітаційна культура батьків, виховна діяльність батьків, сім'я, соціальні інституції, соціальний педагог, соціально-педагогічна технологія.

Макаренко И.В. Социально-педагогическая поддержка родите-лей детей раннего возраста с особенными потребностями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05. - социальная педагогика. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2009.

В диссертации на основе анализа социально-педагогических и психологических исследований определены категориальные и сущностные характеристики феномена „социально-педагогическая поддержка родителей детей раннего возраста с особыми потребностями”.

В результате теоретического анализа и проведения диагностических процедур были определены особенности детей раннего возраста с особенными потребностями и их родителей как субъектов социально-педагогической поддержки. Показано, что последовательное привлечение ребенка к многочисленным видам деятельности и типам отношений в основных сферах его жизни (общение, предметно-прак-тическое действие, познание) является содержанием воспитательной дея-тельности родителей как одного из определяющих условий ранней социа-лизации ребенка. На основе определенных в исследовании критериев (аксиологический, праксиологический, когнитивный) охарактеризованы уровни социально-реабилитационной культуры воспитательной деятель-ности родителей (растерянность, активность, самостоятельность и творчество), охарактеризованы состояния и деятельностные проявления, позиции родителей относительно детей с особенными потребностями (активная, пассивная, равнодушная и негативная), определен характер взаимодействия родителей со специалистами социальных институтов (бездеятельность, подчинение, сотрудничество и сотворчество).

Разработанная технология социально-педагогической поддержки родителей детей раннего возраста с особенными потребностями отображает целостную систему взаимодействия семьи и социальных институтов по созданию условий для ранней социализации детей, обеспечения их здоровья, воспитания, социального благополучия. Технология социально-педагогической поддержки, субъектами которой выступают семья, учреждения системы здравоохранения, социального обеспечения и учреждения системы образования при специально организованной деятельности социального педагога, направлена на формирование социально-реабилитационной культуры родителей, воспитательной деятельности родителей, взаимодействие социальных институтов. Доказано, что эффективность социально-педагогической поддержки родителей детей раннего возраста обеспечивается активным участием родителей в социально-реабилитационной деятельности. Основным средством реализации технологии социально-педагогической поддержки выступила индивидуальная комплексная программа „Счастливая семья”, рассчитанная на сотрудничество семьи и социальных институтов в условиях реабилитационного центра и поликлиники. Координирующая роль социального педагога, под руководством которого осуществлялась программа, обуславливалась аккумулированием элементов сопредельных профессий, что обеспечива-ло разностороннее функционирование условной социально-педагоги-ческой системы в конкретных направлениях (социально-педагогическое, социально-медицинское, социально-психологическое), которые дополняли друг друга информацией, инструментарием, технологиями. Результаты диссертационной работы на основе данных контрольного эксперимента подтвердили положительную динамику в выявленных состояниях и проявлениях воспитательной работы родителей, их реабилитационной позиции, готовности взаимодействовать с социальными институтами.

Ключевые слова: ребенок раннего возраста с особенными потреб-ностями, социально педагогическая поддержка, родители, реабилитационная культура, воспитательная деятельность родителей, семья, социальные институции, социальный педагог, социально-педагогическая технология.

Makarenko I.V. Social and pedagogical support of parents of children of early age with the special needs. -- Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of pedagogical sciences, speciality 13.00.05 - social pedagogic. - Lugansk Taras Shevchenko national university. - Lugansk, 2009.

In dissertation research, becoming of socially pedagogical support of parents of children of early age is analysed with the special needs on the basis of historical and pedagogical analysis of problem in science and practice. Social and pedagogical support of parents of children of early age with the special needs is examined as an integral becoming personality of child of early age on the basis of functioning of stage-by-stage social and pedagogical sup-port. Leaning against the modern understanding of value of child, it early period of life, it is developed and well-proven to practical realization organi-zational model of social and pedagogical support. Found out the basic pedago-gical terms of the scientifically methodical providing of its efficiency, namely: functioning of rehabilitation culture of parents, educative activity of parents, co-operation of social institutions and specially organized activity of social teacher. Efficiency of found out terms, process, the offered model, is well-proven on the basis of generalization of results of experiment.

Key words: child of early age with the special needs, social and pedagogical support, parents, rehabilitation culture, grow up activity, family, social institutions, social teacher, social and pedagogical technology.

Размещено на Allbest.ru