Размещено на http://allbest.ru

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 369.013.3:61(043.5)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

соціологічних наук

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ В ДИСКУРСІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

ОПРЯТНА Оксана Сергіївна

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті.

Науковий керівник -

доктор соціологічних наук, доцент Чигрин Віктор Олександрович, Таврійський державний агротехнологічний університет, завідувач кафедри філософії та соціології.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Карпенко Катерина Іванівна, Харківський національний медичний університет, професор кафедри філософії, соціології та медичної соціології;

кандидат соціологічних наук, доцент Швидка Лідія Іванівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри соціології.

Захист відбудеться “27” листопада 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 в Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розіслано “ 26 ” жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останніми роками дедалі гостріше відчувається потреба у випереджальному розвитку теорії і практики вирішення соціальних проблем, зокрема, забезпечення охорони здоров'я населення. У цьому контексті постає питання теоретико-методологічного та методико-практичного обґрунтування ролі й місця медичного страхування працюючого населення в площині спеціальних та галузевих соціологій, оскільки воно одночасно стосується суспільства, окремих сфер і галузей його функціонування й трансформації, а також певних соціальних практик, які в розвинутих країнах вже набули статусу соціальних інститутів, а в інших, у тому числі в Україні, - ще тільки перебувають у стані інституціоналізації.

На сьогодні дослідження в галузі соціології охорони здоров'я й медицини в Україні представлені досить фрагментарно, внаслідок чого важливі складові аналізу цієї сфери, яка включає в себе складний комплекс різноманітних соціальних практик та соціальних інститутів, залишились майже поза увагою науковців.

У сучасній медицині як соціальному інституті й одночасно одній з найпоширеніших форм соціальних практик наявний ряд суперечностей, а саме: між її гуманістичною за своєю суттю природою й необхідністю матеріальної (економічної) мотивації працівників; між спеціалізованим характером її знання й практики та необхідністю бути зрозумілою й доступною для громадського контролю в демократичному суспільстві; між значущістю особистого обдарування окремого лікаря й необхідністю адміністративно-бюрократичної організації праці у формалізованих медичних закладах; між зростанням вартості й собівартості лікувального процесу та реальним зубожінням основної маси населення; між значущістю лікувального нагляду за пацієнтом як людиною і як працівником певної сфери виробництва; між значущістю здоров'я як всезагального (вселюдського) блага й диференціацією медичних послуг залежно від платоспроможності хворого; між здоров'ям як компонентом людського щастя і здоров'ям як показником вартості робочої сили на ринку праці тощо; між загальною організацією медицини як сегмента єдиного й ззовні впорядкованого соціального інституту і зростанням внутрішньої диференціації та подрібнення, що висуває на порядок денний проблему її (медицини) керованості й підконтрольності суспільству; між підвищеними потребами населення в медичному страхуванні як формі соціального захисту, викликаними зниженням якості життя в умовах трансформаційних перетворень, і неможливістю задовольнити ці потреби через нестачу матеріально-фінансових ресурсів, відсутність чіткої концепції та правової основи інституту соціального захисту в цілому і його обов'язкових сегментів, до яких, безумовно, належить підтримка здоров'я різних верств населення.

Фундаментальні ідеї щодо розвитку суспільства, соціальних зв'язків та соціальних інститутів, які закладають основи сучасних досліджень зі спеціальних і галузевих соціологій, у тому числі вивчення страхової медицини в межах інституціонального підходу, викладені в працях П. Бурдьє, Е. Дюркгейма, В. Парето, Г. Спенсера та ін. Проблемами інституціоналізації в подальшому займались такі соціологи, як Ю. Габермас, Н. Луман, Р. Мертон, Р. Мюнх. Безпосередньо ті чи інші аспекти соціології охорони здоров'я і медицини були предметом досліджень Г. Беккера, І. Гоффмана, М. Джонсона, Ж. Доссе, М. Келлі, Т. Парсонса, Д. Рота, П. Стронга, Г. Сакса, А. Стросса, Р. Тернера, К. Уїнтера, Е. Фрейдсона, М. Фуко. У радянський період соціальну сферу підприємств та організацій, у тому числі медичного обслуговування працівників, досліджували М.А. Антонов, Ю.Є. Волков, В.І. Гєрчиков, В.Я. Єльмєєв, А.К. Зайцев, Л.М. Коган, М.І. Лапін, П.П. Лузан, А.С. Пашков, В.Г. Подмарков, Ж.Т. Тощенко та ін. Поряд із цим у вітчизняній філософсько-соціологічній літературі здійснювалась розробка управлінського підходу до розгляду соціальних процесів. Тут слід звернути увагу на праці А.Г. Аганбєгяна, В.Г. Афанасьєва, В.М. Краснова, Е.С. Маркаряна, А.М. Омарова, Г.В. Осипова, Ю.К. Плєтнікова, В.П. Рожина та ін. У працях цих авторів ми знаходимо не тільки методологічні підходи до розгляду питань обраної нами теми дослідження, але й безпосередні спроби “виходу” на проблеми охорони здоров'я.

У 80-90-х рр. ХХ ст. й на початку ХХІ ст. вивчення соціального захисту як сегмента соціальної політики здійснювалось як на теоретико-методологічному, так і на емпіричному рівнях у працях В.С. Баруліна, В.М. Іванова, Ж.Т. Тощенко, А.К. Улєдова, С.М. Шавеля, Л.І. Швидкої та ін. Окремо слід зазначити пошуки в цьому напрямі українських дослідників Є.І. Головахи й Н.В. Паніної. У цей же період масштабні дослідження реальної ситуації в соціальній сфері та соціальній політиці були проведені В.І. Жуковим, Т.І. Заславською, К.І. Карпенко, В.М. Ковальовим, К.І. Мікульським, Г.І. Осадчою, Г.В. Осіповим, В.М. Расторгуєвим, Н.М. Рімашевською, Р.В. Ривкіною та ін. Окремі питання теорії і практики страхової медицини розкрито в працях українських, російських і зарубіжних соціологів та економістів, зокрема: Б.Л. Вінокурова, Д.В. Гофріна, О.Є. Губар, Ю.П. Лісицина, Я.Ф. Радиш, А.В. Решетникова, В.В. Рудень, М.А. Севрука, А.В. Семенова, Т.І. Стецюк, М.Л. Хейсина, А.Ю. Чернова, О.П. Щепіна та ін.

Аналіз стану наукової розробленості теми свідчить про необхідність наукового вирішення проблеми в соціологічному аспекті, оскільки можна вважати, що основні наукові підходи до формування концепції медичного страхування, інституціоналізованої форми соціального захисту населення в умовах сучасного українського суспільства визначились поки що не повною мірою. Так, немає усталених дефініцій, відсутня єдність поглядів щодо сутності та змісту охорони здоров'я як складової соціального захисту й соціальної політики загалом.

Сучасні дослідження теми здебільшого не мають комплексного, інтегрального характеру, не розкривають становлення та розвитку системи медичного страхування в Україні, а тим більше її соціальних наслідків і складових соціологічного моніторингу.

У такій ситуації науково обґрунтовані гіпотези й пропозиції з питань формування системи медичного страхування працівників у площині їхнього соціального захисту набувають ще більшого значення.

У зв'язку з цим у дисертації вирішено актуальне наукове завдання - подальший розвиток соціологічної концепції інституціоналізації медичного страхування як основи для вдосконалення виробничої медицини, зокрема дослідження сучасного стану і перспектив її розвитку, аналіз загальних засад її функціонування в Україні, визначення рівня готовності до медичного страхування суб'єктів лікувального процесу, обґрунтування концептуальних підходів до формування позитивного ставлення до страхової медицини, розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення медичного страхування в загальній системі соціального захисту на рівні об'єктів виробництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до наукової теми “Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (номер державної реєстрації 0106U000729) кафедри соціології і соціальної роботи Класичного приватного університету. Дисертант підготував розділ, присвячений вивченню медичного страхування робітників виробничих колективів як об'єкта і предмета соціологічного дослідження. Дисертант брав участь у виконанні ряду досліджень на замовлення Трубної дирекції корпорації “Інтерпайп” у складі колективу Центру науково-прикладних досліджень “Соціо”.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка соціологічної концепції інституціоналізації медичного страхування як основи для вдосконалення виробничої медицини.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

проаналізувати загальні засади функціонування медицини в сучасному суспільстві в площині спеціальних і галузевих соціологій;

окреслити інституційний профіль сучасної медицини та визначити місце в ній для виробничої медицини;

виявити існуючі в українському суспільстві соціально-економічні та психологічні передумови реформування (модернізації) медицини шляхом запровадження в систему її функціонування інституту страхової медицини;

виявити чинники, що об'єктивно зумовлюють потребу працюючого населення в медичному страхуванні, а також тих, які перешкоджають його успішній та швидкій інституціоналізації, зокрема при вдосконаленні виробничої медицини;

проаналізувати існуючі концептуальні підходи до формування дієвої страхової медицини, зокрема на промислових підприємствах, в системі соціального захисту населення України;

визначити підходи щодо формування в персоналу підприємств позитивного ставлення до страхової медицини як до важливої складової їхнього соціального захисту;

розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення виробничої медицини за рахунок упровадження медичного страхування.

Об'єкт дослідження - медичне страхування у виробничій сфері.

Предмет дослідження - особливості запровадження, функціонування та вдосконалення медичного страхування на промислових підприємствах як основи розвитку виробничої медицини.

Методи дослідження. Загальні засади проведення дисертаційного дослідження ґрунтуються на методології структурного функціоналізму, оскільки йдеться про рівень функціональності (задоволення колективних потреб) системи охорони здоров'я.

В основу аналізу було покладено виявлені в процесі дослідження колективні потреби різних груп населення в підтриманні, вдосконаленні та виправленні здоров'я і їх задоволення в існуючій структурно-функціональній організації сучасної медицини.

Використано такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез (визначення основних положень концептуальних підходів до дослідження організації лікувального процесу), аналогії (встановлення сутності організації лікувального процесу в розвинених країнах з ринковою економікою і в Україні), порівняльний аналіз (визначення специфічних умов упровадження лікувального процесу в сучасному українському суспільстві, на відміну від розвинених західних країн).

При проведенні конкретно-соціологічних досліджень застосовано методи опитування (індивідуальне анкетування для верифікації теоретичних конструктів і обґрунтування висновків); аналітичні методи та методи математичної статистики тощо.

Емпіричну базу роботи становлять дослідницькі програми Центру науково-прикладних досліджень “Соціо” (2004-2007 рр.) серед робітників трьох великих промислових підприємств півдня України (ВАТ “Нижньодніпровський трубний завод”, м. Дніпропетровськ; ВАТ “Новомосковський трубний завод”, м. Новомосковськ; “Нікопольський трубний завод “Нікотьюб”, м. Нікополь) корпорації “Інтерпайп”. Дисертант брала участь у підготовці та проведенні досліджень на Новомосковському трубному заводі у 2006 р. та Нижньодніпровському трубному заводі у 2006-2007 рр. Загальна кількість респондентів - близько 4,5 тисяч робітників, ІТП, службовців та пенсіонерів підприємств. Вибірка комбінована, що включає в себе елементи квотної й серійної вибірки; подвійне стандартне відхилення (за Е. Ноель) - від 1,28 до 2,36%.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці методології та методики інституціоналізації медичного страхування на основі модернізації виробничої медицини як невід'ємної складової соціального захисту працюючих.

У результаті дисертаційного дослідження отримано такі результати:

вперше:

розроблено та запропоновано до запровадження на промислових підприємствах моніторингову модель стану працездатності працюючих, використання якої надасть можливість знайти оптимальний вибір механізмів та інструментів для реалізації відповідного соціального захисту працюючих (с. 166-175);

розроблено соціальну технологію вдосконалення системи медичного страхування в структурі розвитку виробничої медицини на промислових підприємствах (с. 81-133);

виявлено та узагальнено:

соціальні передумови для реформування (модернізації) медицини, яка функціонує на промислових підприємствах. Визначено, що такими є: процес інтенсивного формування ринку лікувальних послуг, запровадження сучасних лікувальних технологій, виробництво новітніх лікувальних препаратів, розвиток медичного страхування, зокрема добровільної форми на підприємствах, а також законодавча розробка обов'язкової (с. 14-48);

систематизацію теоретичних моделей оцінювання працюючими: по-перше, загального стану власного здоров'я; по-друге, ступеня задоволення щодо його належної підтримки в сучасних умовах.

На цій основі виявлено, що працюючі особи, залежно від їхніх статевих, демографічних, статусних та інших ознак, по-різному оцінюють стан свого здоров'я, що, звісно, має безпосередній вплив на загальний стан їхньої солідарної участі в добровільному медичному страхуванні (с. 49-80);

негативні чинники, на тлі яких відбувається процес переходу підприємств до запровадження системи добровільного медичного страхування працюючих.

Зокрема, виявлено, що такими є: необізнаність працюючих у питаннях соціального захисту та добровільного медичного страхування; недостатнє розуміння ними важливості їхньої особистої участі у формуванні загальної ефективної системи соціального захисту, основною ланкою якої і є медичне страхування; недостатній рівень роботи та відповідальності всіх суб'єктів, які в силу своїх функціональних обов'язків мають бути зацікавленими в належному соціальному захисті населення (с. 134-143);

упорядкування внутрішньої структури соціальної організації медицини, в якій, зокрема, відведено місце “виробничій медицині”, під якою розуміється лікування на підприємстві.

Доведено, що, незважаючи на існування її великої інфраструктури, до якої входять поліклініки, стаціонари, цехові медичні пункти та інші складові, система соціальних зв'язків “лікар - пацієнт” в ній досі залишається невідпрацьованою з боку обох названих суб'єктів (с. 101-134);

набуло подальшого розвитку:

обґрунтовання доцільності та важливості інституціоналізації медичного страхування для вдосконалення системи виробничої медицини, ефективне функціонування якої забезпечить працюючим особам належний рівень профілактики і лікування професійних та непрофесійних хвороб. Доведено, що позитивний результат від реалізації даної процедури сприятиме нормалізації їхнього життєво-професійного відтворення і становленню належного психологічного клімату в родинах, що, безумовно, позначається на фінансово-економічних показниках діяльності підприємства в цілому (с. 144-165). страхування медичний соціальний

Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертації положення та висновки є базою для подальшого розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні, яку запропоновано запровадити на вітчизняних підприємствах. Врахування негативних чинників, які виявив дисертаційний аналіз, а також шляхів, які було запропоновано для їхнього усунення, допоможе зацікавленим в інституціоналізації медичного страхування суб'єктам уникнути різноманітних труднощів під час реалізації цього процесу.

Окремі матеріали, результати, узагальнення та висновки дисертації можуть бути використані як рекомендації до стратегічного плану щодо покращення загального стану добровільного страхування в Україні та його подальшого розвитку, що розробляється відповідними державними органами спільно з провідними страховиками.

За результатами проведених досліджень розроблено рекомендації керівництву корпорації “Інтерпайп” з питань упровадження медичного страхування як частини “соціального пакета підприємства” (довідка № 29 від 10.01.2009 р.).

Запропоновані автором пропозиції можуть становити певний інтерес для менеджерів підприємств, органів місцевого самоврядування, керівників закладів відомчої медицини, соціальних працівників, соціологів, страхових компаній тощо.

Результати дослідження можуть бути покладені в основу розробки спеціального навчального курсу, а також використані для організації та проведення теоретико-методологічних та науково-практичних семінарів.

Окремі положення дисертаційної роботи використано під час викладання курсу “Деонтологія” (довідка № 1079 від 18.06.2009 р.), що підтвердило доцільність їх використання в навчально-методичному процесі при викладанні дисциплін суспільно-гуманітарного спрямування й відповідних курсів зі спеціальної та галузевої соціології.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на кафедрі соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету, яка забезпечувала загальне керівництво та контроль за підготовкою дисертації, а також на міжкафедральному міжвузівському методологічному семінарі для аспірантів, докторантів і на наукових конференціях: ХV та ХVI Міжнародні наукові конференції молодих науковців “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2007-2008), ХVII Міжнародна наукова конференція студентів і молодих учених “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2009), Науково-практична конференція “Дні науки” (Запоріжжя, 2006-2008 рр.), ХІ Міжнародна науково-практична конференція “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2009), науково-практична конференція “Фізична та фізіотерапевтична реабілітація. Реабілітаційні СПА-технології” (Севастополь, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті у виданнях, які затверджені ВАК України як фахові з соціології; 1 стаття - в інших виданнях; а також 8 опублікованих доповідей і тез виступів на наукових конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок, з них список використаних джерел (201 найменуваня) на 20 сторінках. Робота містить 11 таблиць, 19 рисунків, один додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, подано його мету та завдання, описано методики досліджень, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Медицина як об'єкт реформування і модернізації” - проаналізовано загальні засади і шляхи дослідження заявленої в дисертації теми; розкрито загальну еволюцію й сучасний стан медицини як соціального явища. Описано специфічні особливості медицини та висвітлено її тісний зв'язок з психофізіологічними основами людського існування.

З огляду на те, що здоров'я є одночасно і антропологічною, і біологічною, і соціальною проблемою, в цьому розділі було приділено увагу розкриттю саме соціологічного аспекту його дослідження.

Зокрема, виявлено соціальну проблему, яка полягає у суперечності між існуванням нагальної потреби окремих людей/колективів у належному захисті їхнього здоров'я та невідповідністю інституційної організації суспільства для його підтримки в належному стані.

При висвітленні інституційної організації медицини ретельно розглянуто два аспекти лікувального процесу:

1) його структура, (особливості функціонування адміністративних медичних закладів, соціогрупова структура пацієнтів, організація і рівень функціональної готовності медицини до її реформування за рахунок упровадження медичного страхування);

2) взаємодія в ньому суб'єктів (відносини між хворим і медичним працівником, причини потенційних конфліктів та спорів між ними в процесі контактування).

Наголошено на відсутності стану комфорту пацієнтів під час отримання ними медичних послуг.

В цьому розділі також подано приклади досвіду розвинутих країн щодо організації страхової медицини. Одночасно з позитивними чинниками (можливість моніторингу стану здоров'я працівників підприємств, формування важливості солідарної участі у медичному страхуванні як сегменті соціального захисту тощо) було виявлено й негативні. Врахування останніх дасть змогу зацікавленим в інституціоналізації медичного страхування суб'єктам уникнути проблем при модернізації сектора медичних послуг в Україні.

Серед них увага акцентована на: диференціації пацієнтів залежно від їхньої ресурсоспроможності, відчуженні лікаря від пацієнта, яке виникає через незацікавленість лікарів у збільшенні кількості пацієнтів і підвищенні якості наданих їм медичних послуг; надмірній формалізації та бюрократизації управління, коли лікарі-фахівці у виробничих медичних закладах здебільшого відсторонені від прийняття управлінських рішень щодо матеріальної бази та бази лікарських засобів; перетворенні лікувальних закладів на так звані “квазівиробничі фабрики здоров'я”; елімінації кваліфікованого персоналу від лікування пересічних хворих; внутрішній стратифікації медперсоналу за рахунок утворення привілейованої професійної еліти (експертів) і пересічного персоналу, від чого розриваються необхідні зв'язки в системі “лікар-пацієнт”, оскільки губиться персональна відповідальність за результати лікування; деперсоніфікації лікувального процесу у зв'язку з його технізацією й надмірною спеціалізацією праці, коли поза увагою лікарів залишаються симптоми хвороб, які “не підходять під спеціалізацію”.

У другому розділі - “Медичне страхування як технологія соціального захисту” - йдеться про діючу систему соціального захисту працюючого населення, а в її контексті - про зміст, етапи та соціальну значущість модернізації виробничої медицини шляхом поступового її переходу на добровільне медичне страхування.

У розділі розкрито зміст таких понять, як: “соціальний захист населення”, “соціальна справедливість”, “соціальна робота” тощо, які часто в літературі та навіть у державних документах мають двояке тлумачення. Висвітлено структуру сучасної моделі соціального захисту населення (під ним дисертант має на увазі систему заходів, що спрямовані на запобігання реалізації соціальних ризиків та/або пом'якшення їхнього впливу, ліквідацію наслідків тощо) і зазначено, що її становлять державні соціальні допомоги, гарантії, пільги, послуги, соціальне та приватне страхування тощо.

Названі складові працюють комплексно, що дає змогу вести мову про гнучкість, мобільність та всебічність діючої системи соціального захисту, і саме тому, страхова медицина також має зайняти в цій структурі гідне місце. Одночасно із цим у розділі доведено, що сучасна модель соціальної політики в Україні, зокрема в частині медичного обслуговування, є еклектичною, суперечливою й потребує модернізації. Адже й дотепер у країні відбувається погіршення показників популяції народжуваності, середньої тривалості життя, смертності тощо - загалом за останні 10 років нація загубила близько 4 млн осіб.

Високими темпами поширюються різні небезпечні захворювання, серед яких для працюючих осіб небезпеку становлять професійні. Все назване об'єктивно зумовлює потребу працюючого населення в ефективному медичному страхуванні. Проте його успішній інституціоналізації заважає низка чинників:

1) соціальний захист до сьогодні розглядається як обов'язкове соціальне забезпечення, яким має займатися держава, суспільство і аж ніяк не самі люди. Так звана безоплатна медицина, до якої більшість людей призвичаїлася, бо іншої раніше не було, все ще вважається людьми, особливо середнього та літнього віку, такою формою соціального захисту, яка повинна бути завжди, незважаючи на черги, брак апаратури та медикаментів, недостатню кваліфікацію та байдужість персоналу;

2) медичне страхування для необізнаних людей здається різновидом фінансових пірамід, що покликані витягнути з них гроші, тобто не забезпечити відшкодування в разі реалізації ризику; недостатня прозорість умов, за якими воно здійснюється;

3) фірми, які спеціалізуються на медичному страхуванні, часто пропонують свої послуги в таких формах, що відбивають у людей бажання до них вдаватися.

Не завжди зрозуміло, на яку форму допомоги можуть розраховувати ті чи інші (за групою здоров'я) страхувальники. Не прописано бонуси, які мають отримувати ті клієнти, які протягом певного часу не хворіли й не зверталися до медичних установ тощо.

Враховуючи суперечність між вимогою МОЗ України щодо необхідності охоплення медичним страхуванням більшості вітчизняних підприємств до 2011 р. та нерозумінням переважною частиною населення страхових термінів, доцільною є операціоналізація понять, які вживаються в страховій медицині, що й було зроблено в цьому розділі. Серед них такі: функції страхування, форми страхування - обов'язкове й добровільне страхування, випадок страхування, термін страхування, страхувальник, вигодоодержувач, франшиза тощо.

Ці базові поняття часто залишаються не зрозумілими для потенційних учасників медичного страхування, що гальмує їхню участь у ньому на підприємствах, в емпіричне дослідження було введено проміжні поняття, за допомогою яких, з одного боку, тестувався рівень обізнаності працівників щодо системи соціального захисту на підприємствах, місця й ролі у ній медичного обслуговування, нарешті, своєї безпосередньої участі в модернізації соціальних пакетів на підприємствах. З іншого боку, нормоутворювальний характер цих понять дав змогу «підводити» працівників до участі в добровільному медицинському страхуванні.

До цих понять ми відносимо: загальний ступінь задоволеності роботою на конкретному підприємстві; ступінь задоволеності базовими показниками процесу праці на підприємстві: санітарно-гігієнічні умови, стан безпеки праці, рівень заробітної платні, можливість професійного зростання; рівень інформованості працівників щодо розгляду послуг заводської інфраструктури, різних пільг та виплат як додатку до заробітної плати; оцінка важливості соціального пакета на підприємстві; оцінка важливості кожної зі складових соціального пакета, у тому числі послуг заводської медицини; самооцінка стану здоров'я; оцінка кількості звернень до заводської поліклініки в році, який передував проведенню дослідження; оцінка якості медичної допомоги, яку надають заводська поліклініка, медпункти, швидка допомога; рівень обізнаності щодо якості та ціні послуг, які надає страхова медицина; ієрархія форм медичного обслуговування, які користуються попитом різних категорій робітників підприємства; точка зору на солідарну участь у медичному страхуванні; ієрархія мотивів вибору форм та видів медичного страхування; визначення частки участі в медичному страхуванні підприємства, з одного боку, та працівника - з іншого.

Отже, виходячи з аналізу суперечностей, які виникають на рівні повсякденних соціальних практик у підходах основної маси пересічних працівників до таких соціально й особистісно значущих понять, як загальні інститути охорони здоров'я, соціального захисту й похідні від них інститути “соціальних пакетів” і медичного страхування, яке можна розглядати як частину цих пакетів, так і окремо, дослідникові доцільно визначитись з операціоналізацією цих понять через розробку адекватних методик дослідження, що й було здійснено в розділі.

У третьому розділі - “Соціологічні виміри медичного страхування на підприємствах” - розглянуто об'єктивні та суб'єктивні чинники процесу функціонування медичного страхування, а також специфіка, проблеми та перспективи запровадження медичного страхування на металургійних підприємствах.

У розділі вказано на те, що особливе значення мають різні макроекономічні та макросоціальні явища й процеси, які не можуть не торкатися соціальної сфери, соціальної політики, соціального захисту, формуючи, таким чином, загальне ставлення населення до суспільства й держави, що це суспільство уособлює.

До таких явищ ми, зокрема, відносимо: тип суспільства, що визначає зміст і характер процесів, які відбуваються в усіх сферах його життєдіяльності; етап (фаза, цикл) розвитку цього суспільства, який при збереженні загального змісту визначає стан соціального захисту в кожному конкретному соціальному сегменті суспільства; панівний тип економічних відносин, який певною мірою формує “правила гри” у площині соціального захисту різних верств населення; характер і ступінь міцності соціальної структури суспільства, що зумовлюють різноманіття й характер перехрещення соціальних інтересів; ступінь розвитку демократичних процесів у суспільстві у площині гілок влади, владних вертикалей, конституційних гарантій прав і свобод громадян.

Окрім того, на процеси формування суспільної думки щодо системи соціального захисту працюючих на конкретних підприємствах не можуть не впливати:

якісний склад колективу підприємства;

стан рівня задоволеності роботою в цілому та її складовими;

оцінка змін у системі умов організації виробничого процесу, умов праці та соціального захисту, які відбулися за умов переходу підприємства до іншої форми власності;

оцінка відносин між менеджментом підприємств та виробничим колективом.

Наведені твердження перевірено й аргументовано в ході конкретно-соціологічних досліджень, проведених на підприємствах корпорації “Інтерпайп” - Новомосковський трубний завод (2002, 2004 рр. - N1 = 670; N2 = 670) та Нижньодніпровський трубний завод (2002, 2007 рр. - N1 = 1250; N2 = 3000).

На підставі досліджень доведено, що медичне обслуговування працівників увійшло до першої п'ятірки найбільш затребуваних елементів соціального пакета підприємств. Більше ніж 72% респондентів вважає його однією з найбільш важливих послуг, надаваних робітникам, ІТП та іншім категоріям працівників.

Водночас, сприймаючи медичне обслуговування як “природне втілення” соціального захисту колективу, частина працюючих досі з недовірою ставиться до будь-яких нововведень у цій сфері.

Також доведено, що, з одного боку, причина такого прогнозованого явища полягає в існуванні стереотипів (більше ніж у половини членів колективу, особливо в робітників зі стажем).

З іншого боку, значна частина працівників просто не поінформована щодо тих витрат, які підприємство несе щорічно, підтримуючи свою соціальну інфраструктуру; вони не знають, що весь набір пільг, преференцій і послуг - не що інше, як солідний додаток до заробітної плати.

Дослідження підтвердило наведені вище гіпотези й наші характеристики макро- та мікросоціальних індикаторів, які реально впливають та, за певних умов, ще будуть впливати на широкомасштабні процеси впровадження медичного страхування на підприємствах, задекларованого відповідними органами влади.

З метою формування в населення позитивного ставлення до страхової медицини як до важливої складової їхнього соціального захисту важливо уточнити та доповнити існуюче в науці та практиці поняття «ставлення до здоров'я».

Відомо, що його структура включає:

1) оцінку стану здоров'я власне особою;

2) її ставлення до здоров'я як до основної життєвої цінності;

3) її діяльність щодо самозбереження та безпеки. Вважаємо, що буде доцільно доповнити структуру четвертим компонентом - оцінкою діяльності держави щодо підтримки здоров'я кожної окремої людини в системі соціального захисту.

Враховуючи той факт, що ставлення до здоров'я виявляється у двох основних формах:

1) збереження здоров'я (лікування хвороб);

2) запобігання хворобам (біологічно-психологічні та соціальні заходи, які забезпечують оптимальну адаптацію людини в процесі її життєвого відтворення), то саме назване доповнення ми вважаємо особливо важливим при подальшій розробці соціальних індикаторів, окрім згаданих вище, які власне і характеризуватимуть позитивні та негативні чинники страхової медицини.

Так, аналізуючи результати дослідження, дисертант дійшов висновку, що впровадження медичного страхування на підприємствах гальмуватиме ряд проблем, серед яких такі основні: необізнаність переважної більшості працюючих щодо питань соціального захисту взагалі та його напрямів зокрема; недостатнє розуміння кожного працюючого необхідності його власної участі у формуванні надійної системи соціального захисту, провідною ланкою якого є медичне страхування; незадовільна робота соціального сектора держави, профспілкових комітетів та менеджерів підприємств, страхових компаній, засобів мас-медіа тощо; поширення корупційних схем як у медицині, зокрема виробничий, так і в сучасному страхуванні.

З метою нейтралізації та/або мінімізації названих проблем, в дисертації запропоновано рекомендації, урахування яких у практиці медичного обслуговування працюючих дасть змогу підвищити рівень їхньої довіри до медичного страхування. Серед іншого це:

розробка індивідуальної програми страхування для працівника (з урахуванням ступеню ризику) після визначення його стану здоров'я;

проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед працюючих щодо: по-перше, сутності страхової медицини, адже більшість з них не розуміє її загальної концепції, яка узагальнено зводиться до того, що: “за рахунок здорових виплати отримують хворі”; по-друге, переваг, які спроможне надати медичне страхування для підтримки та збереження їхнього здоров'я;

введення страховими компаніями бонусів для: постійних клієнтів, найактивніших підприємств (які страхують працівників за різними видами страхування), осіб, які, наприклад, жодного разу протягом строку дії договору не зверталися до лікарів та ін. Бонуси можуть мати форму комісійної винагороди, знижки до наступного страхового поліса, санаторно-курортного лікування, цінного подарунка тощо.

Запровадження медичного страхування на металургійних підприємствах, як доведено дослідженнями й матеріалом дисертації, по-перше, може стати важливим елементом модернізації системи соціального захисту цілої галузі промисловості, яка належить до галузі підприємств з високим ризиком професійних захворювань.

По-друге, як доводять матеріали дослідження, таке запровадження стабілізує розвиток виробничої медицини, знявши більшу частину недоліків та суперечностей, які виникли в ній за умов зміни форми власності та за умов макросоціальних змін у суспільстві.

Таким чином, в дисертації поетапно досягнуто поставлену мету - розроблено соціологічну концепцію інституціоналізації медичного страхування, яка у сферах державного регулювання (соціальний захист працюючих), медичного обслуговування (виробнича медицина) та страхового захисту (добровільне страхування працюючих), передбачає реалізацію таких основних етапів:

а) підготовку і видання правових документів - законів, постанов, ухвал тощо, які не тільки фіксують напрями інституціоналізації медичного страхування, але й роз'яснюють механізми заходів, що плануються;

б) фінансування системи медичного страхування як сегмента соціального захисту працюючих, у державі в цілому, програм та проектів, які створюються й упроваджуються в цій площині в певних регіонах та галузях виробництва;

в) здійснення практичних заходів щодо впровадження медичного страхування на окремих підприємствах з урахуванням результатів обов'язкового дослідження стану справ на них за допомогою засобів соціології, методик, запропонованих у дисертаційному дослідженні.

Зрозуміло, що без спільної діяльності держави, роботодавців, профспілкових об'єднань, а також самих працівників, практично неможливо досягнути прогресу на жодному із цих напрямів.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота містить нові науково обґрунтовані результати, які створюють необхідне підґрунтя для розв'язання важливого наукового завдання - теоретико-методологічного і методичного обґрунтування інституціоналізації медичного страхування як основи для вдосконалення виробничої медицини. Виконане дослідження дало змогу одержати вагомі наукові результати та дійти таких висновків.

1. Однією з найбільш важливих соціальних проблем України, на відміну від розвинутих країн, є незадоволення потреб людей, особливо працюючих на промислових підприємствах, у належному захисті їхнього здоров'я. Розвинуті країни вирішують дану проблему шляхом формування платного ринку медичних послуг і переважно за рахунок дієвого ризикового та життєвого страхування. Прагнучи вступу до Європейського співтовариства, Україна переймає досвід розвинутих країн і вже намагається інституціоналізувати страхову медицину. Проте законодавча база України та ментальність населення поки що не повністю готові до такого серйозного кроку, зокрема успішній реалізації цього прагнення заважає ряд негативних чинників, серед яких: необізнаність значної частини виробничників стосовно сутності поняття соціального захисту взагалі та його системи на конкретних підприємствах залежно від їхньої форми власності, масштабів, наявності власних медичних закладів; погане розуміння необхідності власної участі кожного у формуванні надійної системи соціального захисту, однією з основних ланок якої є участь у медичному страхуванні; слабка робота соціального сектора держави, а також менеджменту підприємств у цій площині; поширення корупційних схем у виробничій медицині тощо. Натомість дослідники в площині спеціальних та галузевих соціологій уже сьогодні розглядають страхову медицину як необхідну та доступну послугу для більшої частини населення, зокрема працюючого.

2. Аналіз загальних засад функціонування медичного страхування в Україні свідчить про те, що в сучасних умовах воно існує в двох формах: добровільній (запроваджено на окремих підприємствах) та обов'язковій (викладено в законопроектах). Зокрема, медичне страхування в добровільній формі одночасно із страхуванням від нещасних випадків, страхуванням здоров'я на випадок хвороби, страхуванням медичних витрат тощо належить до ризикового напряму особистого страхування. Враховуючи той факт, що медичне страхування проводиться поки що в рамках комерційного страхування, ми підтримуємо тих дослідників, які наголошують на тому, що запровадження централізованої бюджетно-страхової моделі охорони здоров'я, яка передбачає акумуляцію страхових коштів у єдиному фонді соціального медичного страхування, є вкрай необхідним кроком для подальшого розвитку ринку страхових послуг. До того ж ми вважаємо, що його реалізація буде базисом для інституціоналізації медичного страхування в Україні.

3. Виробнича медицина є специфічною галуззю медицини, що функціонує на підприємствах з метою підтримки здоров'я працюючих. Як різновид загальної медицини вона має майже всі її недоліки та обмеження, зокрема в питаннях упровадження страхування. Разом з тим окремі чинники, як-то: використання менеджерами новітніх інструментів мотивації праці, потреба працюючих у захисті життя та підтримці здоров'я на належному рівні, зацікавленість держави в економічному розвитку підприємств (який забезпечують здорові кадри) та багато інших дають підстави говорити про те, що саме ця медицина, перш за все, має запровадити медичне страхування.

4. Виявлено існуючі в українському суспільстві соціально-економічні та психологічні передумови, які зумовлюють суспільну потребу в медичному страхуванні як у соціальному інституті, зокрема рівень розвитку демократичних процесів в країні, система ціннісно-нормативних орієнтацій осіб, які становлять середній клас; “нове мислення” сучасних управлінців; оцінка та самооцінка стану здоров'я українського населення та інші.

5. Інституціоналізація медичного страхування потребує реалізації ряду етапів, таких як: підготовка та видання правових документів (законів, постанов, ухвал тощо); додаткове фінансування сфери охорони здоров'я, зокрема, медичного страхування; інформування населення щодо переваг страхування та страхової медицини; операціоналізація понять медичного страхування серед його потенційних клієнтів; контроль держави за сумлінністю в діяльності страхових компаній; широке роз'яснення сутності медичного страхування як частини соціального пакета на підприємствах і одночасно як механізму модернізації виробничої медицини. До того ж сучасний перебіг подій засвідчує, що об'єктивно інституціоналізації медичного страхування як базису вдосконалення виробничої медицини потребує, по-перше, стан виробничої бази підприємств; по-друге, стан самої виробничої медицини; по-третє, стан здоров'я працюючих. Проте швидкій та успішній реалізації цього процесу заважає відсутність чіткої законодавчої бази запровадження медичного страхування на підприємствах, необізнаність переважної більшості працюючих щодо переваг медичного страхування, неготовність менеджменту підприємств до запровадження медичного страхування.

6. З метою формування в працюючого населення позитивного ставлення до страхової медицини як до важливої складової їхнього соціального захисту в дисертаційній роботі запропоновано ряд заходів, серед яких, зокрема, роз'яснення перспективності участі в медичному страхуванні, диференціювання передбачуваних учасників медичного страхування по групах за станом здоров'я, переатестація персоналу поліклінік, стаціонарів, цехових медпунктів тощо, проведення заходів виховного характеру й організація контролю за дотриманням черговості хворих і відповідним рівнем уваги до них, організація масового огляду (на загальноукраїнському й регіональному рівнях) потенційних учасників медичного страхування з обов'язковим тестуванням спеціалістами з медицини та соціальної роботи запропонованих програм страхування з диференційованою оплатою для різних груп ризику тощо.

7. Дисертаційне дослідження доводить, що дієве медичне страхування на промислових підприємствах допоможе суттєво вдосконалити виробничу медицину, а відтак, і забезпечити належний захист працюючих. Проте вирішення проблеми впровадження страхової медицини можливо на основі перерозподілу: 1) відповідальності між зацікавленими суб'єктами; 2) ресурсів, які виділяються на соціальні цілі, між центром і регіонами. До того ж, реальну модель формування виробничого медичного страхування в нашій країні слід будувати з урахуванням адаптованості різних верств населення до участі в соціальному захисті, а також на основі ефективної співпраці підприємств різних форм власності: державних, колективних, приватних тощо.

Висновки та рекомендації дисертаційного дослідження не вичерпують усіх напрямів, в яких потрібно проводити роботу зі створення ефективної системи медичного страхування як невід'ємної складової соціального захисту громадян. Проте сподіваємось, що запропоновані шляхи та етапи будуть як відправними, так і додатковими в подальших наукових пошуках і практичних заходах у сферах медицини та страхування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Опрятна О.С. Сутність поняття “здоров'я” як критерій готовності населення до добровільного медичного страхування / О.С. Опрятна // Грані. - Дніпропетровськ : Грані, 2009. - № 2. - С. 84-87.

2. Опрятна О.С. Поняття здоров'я в соціальному аспекті / О.С. Опрятна // Соціальні технології. - К. : КПУ, 2008. - Вип. 38. - С. 322-329.

3. Опрятна О.С. Добровільне медичне страхування: концепція розвитку ринкових відносин / О.С. Опрятна // Соціальні технології. - К. : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Вип. 36. - С. 264-271.

4. Опрятна О.С. Зміст і структура соціального захисту населення в умовах суспільства, що трансформується / О.С. Опрятна // Соціальні технології. - К. : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - Вип. 32. - С. 342-348.

Публікації в інших виданнях

5. Опрятна О.С. Добровільне медичне страхування як проблема управління соціальним захистом на підприємстві / О.С. Опрятна // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління : збірник наукових праць ДонДУУ. - Вип. 2 (94). “Соціологія управління”. Серія “Спеціальні та галузеві соціології”. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - С. 204-209.

Тези доповідей на конференціях

6. Опрятна О.С. Визначення поняття “здоров'я нації” / О.С. Опрятна // Фізична та фізіотерапевтична реабілітація. Реабілітаційні СПА-технології : матеріали науково-практичної конференції. - Севастополь : [Б.в.], 2009. - С. 60-61.

7. Опрятна О.С. Поліструктурне поняття “ставлення до здоров'я” та його сутність / О.С. Опрятна // Молодь в умовах нової соціальної перспективи : матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир : [Б.в.], 2009. - С. 239-240.

8. Опрятна О.С. Здоров'я, як особливий вид капіталу / О.С. Опрятна // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників ХVIІ Міжнародної наукової конференції молодих науковців : у 4 т. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - Т. 3. - С. 116-117.

9. Опрятна О.С. Проблеми розвитку страхового ринку України / О.С. Опрятна // Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 1. - С. 247-248.

10. Опрятна О.С. Добровільне медичне страхування та його державне регулювання в Україні / О.С. Опрятна // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників ХVI Міжнародної наукової конференції молодих науковців : у 4 т. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 3. - С. 121-122.

11. Опрятна О.С. Концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні / О.С. Опрятна // Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Т. 3. - С. 239-240.

12. Опрятна О.С. Добровільне медичне страхування (ДМС) як форма соціального забезпечення населення / О.С. Опрятна // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників ХV Міжнародної наукової конференції молодих науковців : у 3 т. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Т. 2. - С. 190.

13. Опрятна О.С. Трансформація українського суспільства та соціальний захист населення / О.С. Опрятна // Дні науки : зб. тез доповідей : в 4 т. - Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - Т. 4. - С. 62-63.

АНОТАЦІЯ

Опрятна О.С. Медичне страхування працівників підприємств в дискурсі інституціонального підходу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009.

В дисертації здійснено аналіз та узагальнення наявних теоретичних підходів до соціального змісту медицини як важливого інструмента охорони здоров'я працездатного населення й виробничої медицини. Узагальнено визначення сутності, суб'єктів, завдань і механізмів інституціоналізації медичного страхування в площині декларованої суспільством системи соціального захисту. Доведено, що інституціоналізація медичного страхування потребує реалізації ряду етапів: підготовки та видання правових документів (законів, постанов, ухвал тощо); додаткового фінансування сфери охорони здоров'я, зокрема, медичного страхування; широкого роз'яснення сутності медичного страхування як частини соціального пакета на підприємствах і одночасно як механізму модернізації виробничої медицини. Розроблено модель формування у працюючого населення позитивного ставлення до медичного страхування.

Ключові слова: система охорони здоров'я, соціальний захист, соціальна політика, медичні послуги, медичне страхування, індустрія здоров'я, медична реформа.

АННОТАЦИЯ

Опрятная О.С. Медицинское страхование работников предприятиий в дискурсе институционального похода. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2009.

В представленной диссертации осуществлен анализ и обобщение имеющихся теоретических подходов к социальному содержанию медицины как важного инструмента охраны здоровья трудоспособного населения и производственной медицины как важного сегмента системы здравоохранения. Рассмотрена сущность медицинского страхования и готовность к участию в нем активных слоев трудоспособного населения в плоскости социальной защиты и социальной политики государства. Обобщены определения сущности, субъектов, заданий и механизмов институционализации медицинского страхования в плоскости декларируемой обществом системы социальной защиты.

Доказано, что институционализация медицинского страхования нуждается в реализации ряда этапов: подготовки и издания правовых документов (законов, указов, постановлений, решений); дополнительного финансирования сферы здравоохранения, в частности, медицинского страхования; повышения уровня информирования населения по вопросам преимуществ, которые дает работникам предприятий страховая медицина; контроля государства за добросовестностью в деятельности страховых компаний; широкого разъяснения сущности медицинского страхования как части социального пакета на предприятиях и одновременно как механизма модернизации производственной медицины.

Разработана модель формирования у работающего населения позитивного отношения к медицинскому страхованию. Доказано, что действенное медицинское страхование на промышленных предприятиях поможет существенно усовершенствовать производственную медицину, а следовательно, и обеспечить надлежащую защиту работающих. Однако решение проблемы внедрения страховой медицины возможно на основе перераспределения ответственности между заинтересованными субъектами; ресурсов, которые выделяются на социальные цели, между центром и регионами. К тому же, реальную модель формирования производственного медицинского страхования в нашей стране следует строить с учетом адаптированной разных слоев населения к участию в социальной защите, а также на основе эффективного сотрудничества предприятий разных форм собственности.

Построена и обоснована структурно-деятельностная модель внедрения системы медицинского страхования как действительно солидарного механизма системы социальной защиты на разных уровнях. Проанализированы параметры восприятия различными категориями работников предприятий объема ответственности каждого из субъектов социальной защиты.