Репродуктивні практики в контексті молодіжної повсякденності: фактори актуалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

УДК 316.346.3-053.6:314.18

Репродуктивні практики в контексті молодіжної повсякденності: фактори актуалізації

22.00.04 - спеціальні і галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Дікова-Фаворська Дарина Михайлівна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор соціологічних наук Сокурянська Людмила Георгіївна Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач-професор кафедри соціології

Офіційні опоненти доктор історичних наук, профессор Астахова Валентина Ілларіонівна Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія», ректор

Кандидат соціологічних наук Ляшенко Наталія Олександрівна Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри соціології та соціальної роботи

Захист відбудеться «9» грудня 2008 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 4

Автореферат розісланий 06.11.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шеремет І.І.

АНОТАЦІЯ

Дікова-Фаворська Д.М. Репродуктивні практики в контексті молодіжної повсякденності: фактори актуалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено розробці концепції факторної обумовленості актуалізації репродуктивних практик як феномену молодіжної повсякденності. Відповідно до цієї концепції найважливішими факторами репродуктивних практик молоді є її репродуктивне здоров'я та ціннісні орієнтації, інтерналізовані завдяки повсякденному дружньому, а також родинному спілкуванню. У свою чергу, чинниками впливу на репродуктивне здоров'я є об'єктивні (стан навколишнього природного та соціального середовища), суб'єктивні (ставлення до здоров'я, в тому числі репродуктивного, ціннісні орієнтації, рівень сексуальної культури тощо), макросоціальні (соціокультурне оточення, політична та економічна ситуація в країні, сексуальна культура суспільства в цілому тощо), мікросоціальні (безпосереднє повсякденне оточення людини), глобальні (розвиток інформаційних технологій, що сприяє поінформованості молоді щодо сексуальної та репродуктивної поведінки) та регіональні (профілактика репродуктивного здоров'я молоді, регіональні програми щодо його поліпшення) фактори. молодіжний репродуктивний повсякденність

Найважливішими чинниками актуалізації репродуктивних практик молоді є модернізація та постмодернізація її ціннісної свідомості. Вплив зазначених чинників обумовлює різні типи репродуктивних практик сучасної української молоді. На підставі аналізу кількісних та якісного дослідження в дисертації виокремлено такі типи молодіжних репродуктивних практик, як традиціоналістський (або «домашній»).

АННОТАЦИЯ

Дикова-Фаворская Д.М. Репродуктивные практики в контексте молодежной повседневности: факторы актуализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена разработке концепции факторной обусловленности актуализации репродуктивных практик как феномена молодежной повседневности. В соответствии с этой концепцией важнейшими факторами репродуктивных практик молодежи являются репродуктивное здоровье и ценностные ориентации, интернализированные благодаря повседневному дружескому, а также семейному общению. Основными факторами влияния на репродуктивное здоровье являются объективные (состояние окружающей природной и социальной среды), субъективные (отношение к своему здоровью, в том числе репродуктивному, ценностные ориентации, уровень сексуальной культуры и т.д.), макросоциальные (социокультурное окружение, политическая и экономическая ситуация в стране, сексуальная культура общества в целом и т.д.), микросоциальные (непосредственное повседневное окружение человека), глобальные (развитие информационных технологий, которые способствуют информированности молодежи о сексуальном и репродуктивном поведении) и региональные (профилактика репродуктивного здоровья молодежи, региональные программы его улучшения) факторы.

Важнейшими субъективными факторами актуализации репродуктивных практик молодежи являются модернизация и постмодернизация ее ценностного сознания. Влияние данных факторов обусловливает разные типы репродуктивных практик современной украинской молодежи. На основании анализа количественных и качественного исследования в диссертации выделены такие типы молодежных репродуктивных практик, как традиционный (или "домашний"), который характеризуется отсутствием карьерных притязаний, стремлением как можно дольше не приступать к работе даже при определенных материальных проблемах, преимущественной ориентацией на традиционалистские ценности, «домашними» досуговыми практиками; модернистский (или смешанный), которому присущи ориентации на ценности достижения в профессиональной сфере, с одной стороны, и на будущие достижения своего ребенка, с другой, что обусловливает досуговые практики, которые направлены на интеллектуальное и физическое развитие ребенка; постмодернистский (или самореализационный тип), который отличается стремлением к самореализации не только в семейной и профессиональной сферах, но и в досуговых практиках, ориентацией на постмодернистские ценности: качество жизни, принадлежность к группе (профессиональной, досуговой и т.д.). В работе сформулированы предложения относительно гармонизации репродуктивных, профессиональных и досуговых практик современной украинской молодежи.

ANNOTATION

Dikova-Favorska D.M. Reproductive practices in the youth everyday life: actualisation factors. - Manuscript.

Candidate of sociological sciences dissertation in specialization 22.00.04 - special and branch sociology. V.N.Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2008.

The Dissertation is devoted to the concept development of the factor conditionality of actualisation of reproductive practices as a phenomenon of youth everyday life.

According to this concept the most important factors of the youth reproductive practices are its reproductive health and value system that are internalized because of the everyday friendly and family communication. Among others, there are objective factors (condition of the environment, including social one), subjective factors (attitude towards health, including reproductive health, system of values, the level of sexual culture etc), macrosocial factors (sociocultural environment, political and economic situation in the country, sexual culture of the society in general etc), microsocial factors (immediate everyday social environment of the person), global factors (development of the informational technologies, which contributes to the level of youth awareness about sexual and reproductive behaviour), and regional factors (preventive measures for reproductive health, local programs aimed at its improvement).

The most important factors of actualisation of youth reproductive practices are modernization and post-modernization of their value awareness. Influence of the factors mentioned above facilitates different types of reproductive practices by modern Ukrainian youth. Based on the analysis of qualitative and quantitative research several types of reproductive practices are emphasized in the dissertation: traditional (or “home oriented”), modern (or mixed) and post-modern (or self-actualisation oriented).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед проблем сучасного українського суспільства однією з найважливіших є демографічна ситуація, детермінована як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Об'єктивними чинниками є стан репродуктивного здоров'я молоді, низький рівень її сексуальної культури, ранній початок статевого життя, а також перехід України до індустріального типу відтворення населення. Цей тип характеризується низькою народжуваністю та високою тривалістю життя. Проте в Україні, за умов наявності кризових явищ у економічному та політичному житті суспільства, цьому типу притаманні низька народжуваність на тлі низької тривалості життя та високого рівня смертності, в тому числі працездатного населення. Щодо суб'єктивних чинників погіршення демографічної ситуації, то найважливішими серед них є ставлення до дітей та шлюбу значної частини сучасних молодих людей як до «відстрочених» цінностей.

Проте не лише проблематичність репродуктивної поведінки сучасної української молоді обумовлює актуальність здійсненого дисертаційного дослідження. За сучасних умов значною суспільною проблемою стає питання соціалізації особистості, особливо на перших етапах її формування, коли головним суб'єктом цього процесу є родина. Зменшення соціалізаційного впливу сім'ї на підростаюче покоління, що, в тому числі, пов'язано з браком уваги батьків до дитини в перші місяці та роки її життя, з поширенням практики скорочення терміну перебування в декретній відпустці; збільшення кількості дітей, від яких відмовляються батьки (сьогодні в Україні офіційно зареєстровано 102 тисячі дітей-сиріт), розповсюдження такого феномену, як «діти вулиці»; зростання рівня соціального сирітства, дитячої та підліткової наркоманії, злочинності тощо - все це свідчить про поширеність практики «хибної» соціалізації, що з часом може позначитися (і вже позначається) на моральному здоров'ї українського суспільства. Отже, навіть за умов реалізації репродуктивної функції сучасна сім'я часто-густо не виконує своєї соціалізуючої місії. Саме тому актуалізується завдання соціологічного аналізу репродуктивних практик сучасної молоді, під якими в роботі розуміється не тільки відтворення людини, але й формування особистості, що має стати невід'ємною частиною повсякденності молодої сім'ї.

Ступінь наукової розробки проблеми. Значний внесок у науковий аналіз репродуктивної поведінки та соціалізаційних практик молодих сімей зроблено представниками таких галузей соціогуманітарного знання, як філософія, психологія, соціальна психологія, демографія, соціологія тощо.

Питанням репродуктивної поведінки присвячені роботи А. Антонова, В. Борисова, Р. Зінурової, І. Прибиткової та ін.; питання репродуктивного здоров'я розглядаються в публікаціях В. Баннікова, Л. Матюхи, Н. Русанової, Н. Слободяника, Г. Степанової, Л. Хіміон та інших дослідників; проблемам сексуальної освіти присвячені дослідження С. Голода, І. Кона, О. Корегіна, Т. Резера та інших; питанням здорового способу життя - роботи Е. Булича, К. Гланза, Х. Данеша, М. Левіса, Г. Маклуена, А. Печчеї, Б. Рімера, Р. Фішера, Д. Хамбурга, Л. Хейя, М. Амосова, О. Балакірєвої, І. Беха, О. Вакуленко, О. Ващенко, Т. Глазько, Р. Купчинова, С. Лапаєнко, Р. Левіна, Є. Мільнера, Г. Нікіфорова, О. Омельченко, Н. Паніної, Н. Романової, Т. Титаренка, А. Чайковського, О. Яременка та інших; проблемам соціалізації та виховання особистості присвячені роботи Р. Бенедікт, М. Вебера, Е. Гідденса, Ф. Гіддінгса, Е. Дюркгейма, Е. Еріксона, Г. Зіммеля, Р. Інглехарта, Р. Мертона, М. Мід, Т. Парсонса, Ж. Піаже, Д. Рісмена, П. Сорокіна, Г. Тарда, З. Фройда, Е. Фромма, В. Астахової, О. Балакірєвої, В. Бакірова, Є. Головахи, Н. Ляшенко, Н. Паніної, Є. Подольської, Л. Сокурянської, В. Чупрова, І. Шеремет, В. Ядова, О. Яременка та ін..

Незважаючи на досить широке коло публікацій з питань репродуктивної поведінки, соціалізації особистості тощо, робіт, присвячених аналізу чинників актуалізації репродуктивних практик як феномену молодіжної повсякденності, практично немає, що зумовило звернення автора до соціологічного вивчення зазначеної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з науково-дослідними проектами кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: «Вища школа як суб'єкт соціокультурної трансформації» (номер державної реєстрації 0102u000357), «Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних суспільств» (номер державної реєстрації 0105u000709).

Об'єктом дисертаційного дослідження є репродуктивні практики сучасної української молоді.

Предметом - чинники актуалізації репродуктивних практик молоді у контексті її повсякденності.

Метою даної роботи є концептуалізація факторної обумовленості репродуктивних практик як феномену молодіжної повсякденності.

Мета дисертаційного дослідження зумовила постановку таких завдань:

– визначити теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення репродуктивних практик особистості в контексті молодіжної повсякденності;

– дослідити роль репродуктивних стратегій особистості, її репродуктивних мотивацій та установок в актуалізації репродуктивних практик сучасної української молоді;

– визначити основні риси і напрямки впливу модернізації та постмодернізації ціннісної свідомості молоді на її репродуктивні практики;

– розкрити значення здорового способу життя у реалізації репродуктивних практик сучасної молоді;

– з'ясувати роль тілесних практик як чинника репродуктивної поведінки молоді;

– дослідити вплив соціально-професійних домагань сучасної молоді на її батьківські практики.

Теоретико-методологічними засадами даного дослідження є положення феноменологічної соціології, зокрема концептуалізація в її межах таких феноменів, як повсякденність та тілесність (Р. Барт, П. Бергер, Ф. Бродель, П. Валері, М. Вебер, Л. Вітгенштейн, Г. Гарфінкель, Ф. Гваттарі, Е. Гуссерль, Ж. Дельоз, Н. Еліас, Т. Лукман, Г. Марсель, М. Мерло-Понті, Дж. Г.Мід, Х. Плеснер, Ж. Сартр, М. Фуко, Й. Хейзинга, М. Шелер, А. Шюц, М. Бахтін, Л. Іонін та ін.). Для розуміння процесів актуалізації репродуктивних практик сучасної української молоді в дисертації використані положення "практичної парадигми" (роботи П. Бурдьє, Л. Вітгенштейна, Н. Еліаса, М. Хайдеггера, М. Фуко, В. Волкова, О. Хархордіна), теорій соціалізації особистості, перш за все тих учених, які репрезентують мікросоціологічні тлумачення соціалізаційних механізмів (Дж. Мід, Ч. Кулі, П. Бергер, Т. Лукман та ін.).

Емпіричну базу дисертації склали матеріали якісного дослідження, проведеного за авторською програмою та інструментарієм серед студентської молоді міст Києва, Харкова, Житомира та Львова, вагітних жінок і молодих матерів, а також серед фахівців, що мають безпосереднє відношення до проблеми дослідження. Методами збору первинної інформації виступили: аналіз документів, фокусовані групові інтерв'ю зі студентами (всього проведено 7 фокус-груп), експертні інтерв'ю з соціальними працівниками та лікарями (всього 8), а також глибинні інтерв'ю з вагітними жінками та молодими матерями (всього 23). Окрім того, емпіричну базу дисертації склали дані офіційної статистики та матеріли соціологічних досліджень, здійснених за участі автора: дослідження у межах українсько-канадського проекту «Молодь за здоров'я-2», реалізованого Українським інститутом соціальних досліджень у 2003-2004 рр. серед підлітків та молоді віком від 10 до 22 років (n = 4198) (керівники проекту: від України - О. Яременко, від Канади - П. Шатц); міжнародних досліджень, здійснених кафедрою соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: «Вища школа як суб'єкт соціокультурної трансформації» (2002-2004 р.р.), проведеного серед студентів України (n = 1972) та Білорусі (n = 981); «Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних суспільств» (2005-2007 рр.), проведеного серед студентів України (n = 3057), Білорусі (n = 780), Росії (n = 587) (науковий керівник досліджень - доктор соціологічних наук Л. Сокурянська).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розв'язанні важливого завдання в галузі соціології молоді, зокрема концептуалізації факторної обумовленості репродуктивних практик у контексті молодіжної повсякденності, а саме:

вперше у вітчизняній соціології:

– виявлено теоретико-методологічний потенціал та можливості застосування концептів феноменологічної соціології до аналізу обраної проблеми, що дозволило дослідити суб'єктивні значення репродуктивної поведінки та соціалізаційних практик сучасної української молоді, окреслити нові прояви її репродуктивних практик;

– запропоновано дефініцію поняття «молодіжна повсякденність», за якою феномен, що позначається цим поняттям, - це сукупність різноманітних життєвих практик молоді, які актуалізуються завдяки процесу спілкування як інтерсуб'єктивної реальності, що забезпечує спільність інтерпретації/переінтерпретації та інтерналізації значень у молодіжному середовищі, а також визнання взаємності перспектив;

– сформульовано визначення поняття "репродуктивні практики", під якими автор розуміє конітивно-ментальний феномен, який актуалізується завдяки певним репродуктивним мотиваціям та установкам, репродуктивним стратегіям та поведінці, спрямованим не лише на відтворення індивіда, але й на становлення особистості, та формується завдяки взаємній типізації узвичаєних дій у контекстах повсякденності як інтерсуб'єктивної реальності;

удосконалено:

– визначення поняття «тілесні практики», яке розуміється як узвичаєні дії людини, спрямовані на досягнення нею норм тілесності, поширених у певному суспільстві на конкретному етапі його розвитку та інтерналізованих завдяки повсякденному спілкуванню в найближчому оточенні;

– визначення поняття «батьківські практики», під яким розуміються усталені, узвичаєні дії батьків стосовно їх дітей, що виявляються на емоційному, раціональному та поведінковому рівні та спрямовані на становлення особистісних якостей дитини у відповідності до норм і цінностей певного суспільства та/або конкретної родини;

дістало подальшого розвитку:

– обґрунтування значущості модернізації та постмодернізації ціннісної свідомості сучасної молоді в актуалізації її репродуктивних практик;

– типологія реалізації репродуктивних стратегій молоді, а саме виокремлення таких типів, як ліберальний (спрямований на дошлюбні статеві стосунки, відстрочення офіційного шлюбу та народження першої дитини тощо), консервативно-модерний (заперечення дошлюбних статевих стосунків, застосування контрацептивних практик, відстрочення народження першої дитини у зв'язку з кар'єрними домаганнями) та традиційний (заперечення дошлюбного та позашлюбних статевих стосунків та контрацепції, планування народження дітей);

– типологія соціалізаційної складової репродуктивних практик молоді, завдяки чому виокремлено такі типи цих практик, як традиціоналістський (або «домашній»), модерністський (або змішаний) та постмодерністський (або самореалізаційний); доведено, що ці типи репродуктивних практик обумовлені як відповідними системами ціннісних орієнтацій молодої сім'ї, так і її репродуктивними стратегіями.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає в соціологічній концептуалізації репродуктивних практик сучасної української молоді в контексті її повсякденності; у застосуванні концептів феноменологічної соціології, "практичної парадигми" соціологічного знання та теорій соціалізації до аналізу молодіжних репродуктивних практик; у здійсненні теоретичної інтерпретації понять "молодіжна повсякденність", "репродуктивні практики", "тілесні практики", "репродуктивні стратегії"; у дослідженні змісту та уточненні понять "повсякденність", "репродуктивні мотивації", "репродуктивні установки"; у здійсненні типологічного аналізу репродуктивних стратегій та соціалізаційної складової репродуктивних практик сучасної молоді, що дозволило здійснити теоретичний аналіз нових форм репродуктивної поведінки та батьківських практик сучасної української молоді у контексті її повсякденності.

Положення дисертаційної роботи можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях зазначеної проблеми, а сформульовані висновки сприятимуть розвитку таких галузей наукового знання, як соціологія молоді, соціологія здоров'я, соціологія медицини тощо.

Практичне значення результатів дисертації полягає у виявленні чинників актуалізації репродуктивних практик молоді, що допоможе прогнозувати ситуацію щодо можливих варіантів розвитку даного процесу. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані у корегуванні молодіжної соціальної політики, у роботі соціальних служб, діяльність яких спрямована на реалізацію цієї політики, а також у роботі громадських молодіжних організацій, молодіжних центрів, клубів тощо. Результати дослідження можуть бути використані в практиці викладання навчальних курсів та спецкурсів «Репродуктивне здоров'я молоді», «Соціологія молоді», «Соціологія здоров'я та медицини» і т. п..

Особистий внесок здобувача. Усі положення та висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були представлені на міжнародних, міжрегіональних та міжвузівських семінарах та конференціях, зокрема на Міжнародній науковій конференції «Харківські соціологічні читання» (Харків, 2004 - 2007 рр.); Міжнародній науковій конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 2004 р., 2006-2008 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів «Рівний - рівному» (Житомир, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток середовища життєдіяльності людини» (Полтава, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Одеські соціологічні читання «Соціальна політика та механізми інтеграції українського суспільства» (Одеса, 2008 р.) та ін..

Положення та висновки дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження використані у процесі формування навчальних планів та викладання навчальних курсів «Соціологія» та «Соціальні інститути» для студентів ПВНЗ «Міжнародний християнський університет-Київ» (2004-2008 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 13 публікаціях, 5 із них - у виданнях, які входять до переліку спеціалізованих видань з соціології, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 212 сторінок, з яких 192 сторінки основного тексту; 20 сторінок списку використаних джерел (224 найменування); робота містить 9 рисунків, 10 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, схарактеризовано ступінь наукового опрацювання проблеми, визначено об'єкт та предмет, мету та завдання дисертаційного дослідження, його теоретико-методологічні засади та емпіричну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу репродуктивних практик як феномену молодіжної повсякденності» розглянуто теоретико-методологічні підходи до вивчення репродуктивних практик молоді в контексті її повсякденності, викладено сутність основних понять дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1. «Повсякденність як предмет соціологічного теоретизування» доводяться евристичні можливості феноменологічної соціології в дослідженні молодіжної повсякденності, у тому числі повсякденних, зокрема репродуктивних, практик молоді. На основі концептуалізації повсякденності в роботах таких представників феноменологічного напрямку соціогуманітарного знання, як Е. Гуссерль, А. Щюц, П. Бергер, Т. Лукман та ін., у дисертації уточнюється зміст поняття «повсякденність», яке визначається як інтерсуб'єктивна реальність світу людського буття, що постійно відтворюється в індивідуальних практиках завдяки процедурам типізації та інтерпретації/переінтерпретації значень у процесі міжособистісної комунікації.

На основі такого розуміння феномену повсякденності, а також аналізу концептуальних підходів до соціологічного вивчення молоді як специфічної соціально-демографічної групи автор пропонує дефініцію поняття «молодіжна повсякденність», визначаючи його як сукупність різноманітних життєвих практик молоді, які актуалізуються завдяки процесу спілкування як інтерсуб'єктивної реальності, що забезпечує спільність інтерпретації/переінтерпретації та інтерналізації значень у молодіжному середовищі, а також визнання взаємності перспектив.

Автор доводить, що ставлення молоді до спілкування як до однієї з найважливіших цінностей, її прагнення до постійної реалізації цієї цінності є показником та водночас чинником «напруженої уваги до життя», «специфічної напруги свідомості», які А. Щюц визнавав найважливішими характеристиками повсякденності. В роботі підкреслюється, що й інші характеристики феномену повсякденності, а саме переважаюча форма спонтанності, специфічна форма випробування свого Я, специфічна форма соціальності та специфічна часова перспектива найбільш яскраво виявляються в підлітковому та молодіжному віці, що обумовлюється переінтерпретацію значень, інтерналізованих індивідом на етапі первинної соціалізації.

У підрозділі 1.2. «Концепт тіла як складова теоретичної інтерпретації репродуктивних практик молоді» підкреслюється, що увага до проблематики тіла та тілесності в контексті дослідження молодіжних репродуктивних практик обумовлюється тією роллю, яку відіграють сьогодні тілесні практики у репрезентації молодою людиною своєї індивідуальності, з одного боку, та приналежності до групи, з іншого.

Звернувшись до філософського та соціологічного дискурсів тіла та тілесності, в тому числі до їх феноменологічної та постмодерністської інтерпретації, автор акцентує увагу на концептах тіла, запропонованих Е. Гуссерлем, М. Шелером, Ж. Сартром, Г. Марселем та ін..

Виходячи з ідей одного з видатних представників філософії та соціології тіла М. Фуко, зокрема з його концепту «каральних тілесних практик», в роботі пропонується поняття «авто (чи) самопокаральні тілесні практики». Підкреслюється, що поширення серед молоді таких практик, особливо практик схуднення, а також тілесних трансформацій, які досягаються завдяки бодібілдінгу, силіконопластиці тощо, суттєво позначаються на її репродуктивній спроможності. Прагнення до тілесних трансформацій обумовлюється, за Х. Плеснером, ексцентричністю людини, особливо молодої, її бажанням безкінечних самозмін.

Ще одним поясненням тілесних трансформацій, до яких прагне сучасна молодь, може бути концепт «тіло без органів» (поняття, яке позначає своєрідну синергетичну систему, що може самоконфігуруватися). Адже ставлення до свого тіла як до тіла без органів, яке може бути конфігуровано за бажанням людини, прагнення до трансформації тіла, які б відповідали взірцям телісності, що актуалізуються на певному етапі соціокультурного розвитку суспільства, можуть спричинити суттєві перепони в реалізації молоддю репродуктивної поведінки.

У підрозділі 1.3. «Поняття «репродуктивні практики» в контексті «практичної парадигми» соціогуманітарного знання» аналізуються філософські та соціологічні тлумачення поняття «практика(и)». Підкреслюється, що розвиток теорії практик (чи «практичної парадигми») пов'язаний із творчістю таких філософів та соціологів, як П. Бурдьє, Л. Вітгенштейн, М. Хайдеггер, М. Фуко, Дж. Сьорль та ін.. Про наявність «практичної парадигми», зазначається в роботі, може свідчити той факт, що численні підходи до вивчення практик об'єднують дві ідеї: визначення «фонового» характеру практик (Л. Вітгенштейн) та ідея щодо здатності практик «розкривати» основні способи соціального існування (М. Хайдеггер). Спираючись на концепт Хайдеггера про «розкриваючу» сутність практик, автор уточнює поняття «практика (и)», розуміючи його як узвичаєні повсякденні дії людини, які конструюють та водночас виявляють її ідентичності, що відбувається завдяки засвоєнню засобів соціального існування в контексті спілкування (інтерсуб'єктивної реальності), яке підпорядковується нормам і цінностям даної культури в даний момент її розвитку. На підставі цього визначення надаються авторські дефініції понять «репродуктивні практики» та «тілесні практики». Перше визначається як конітивно-ментальний феномен, який актуалізується завдяки певним репродуктивним мотиваціям та установкам, репродуктивним стратегіям та поведінці, спрямованим не лише на відтворення індивіда, але й на становлення особистості, та формується завдяки взаємній типізації узвичаєних дій у контекстах повсякденності як інтерсуб'єктивной реальності. Щодо тілесних практик, то вони визначаються як узвичаєні дії людини, спрямовані на досягнення нею норм тілесності, поширених у певному суспільстві на конкретному етапі його розвитку та інтерналізованих завдяки повсякденному спілкуванню в найближчому оточенні.

У підрозділі 1.4. «Соціалізаційний компонент репродуктивних практик як чинник формування особистості» розкривається зміст основних теорій соціалізації. При цьому робиться акцент на мікросоціологічній концептуалізації соціалізаційного механізму. Фокусуючи увагу на первинній соціалізації, яка відіграє надзвичайно важливу роль у перетворенні індивіда в особистість, автор звертається до теоретичного доробку представників феноменологічної версії соціології знання П. Бергера та Т. Лукмана. Зважаючи на «велике емоційне навантаження» первинної соціалізації, на чому акцентують П. Бергер і Т. Лукман, автор доходить висновку, що соціалізаційні практики спілкування з дитиною не можуть не позначитися на особистісних якостях батьків, що репродуктивні практики мають велике значення для подальшої соціалізації чи ресоціалізації самих батьків.

У дисертації доводиться, в тому числі за допомогою теоретичного та емпіричного доробку Р. Інглехарта та деяких інших сучасних соціологів, що, незважаючи на зменшення соціалізаційного впливу сім'ї, роль останньої як суб'єкту первинної соціалізації залишається достатньо вагомою. За цих умов особливо небезпечною щодо перспектив розвитку українського суспільства стає так звана «хибна соціалізація» (П. Штомпка), поширення якої актуалізується численними об'єктивними та суб'єктивними чинниками.

У другому розділі «Репродуктивна поведінка як складова репродуктивних практик молоді» здійснено аналіз основних чинників, типів та етапів реалізації репродуктивної поведінки сучасної української молоді, її репродуктивного здоров'я, репродуктивних стратегій та тілесних практик.

У підрозділі 2.1. «Репродуктивна поведінка особистості: головні чинники, типи та етапи реалізації» підкреслюється, що репродуктивні практики як соціокультурний феномен мають складну структуру, в межах якої виокремлюються такі складові, як репродуктивна поведінка та соціалізаційні (батьківські) практики. Розглядаючи першу із цих складових, автор визначає поняття «репродуктивна поведінка» як систему дій та відносин, що опосередковують народження дитини у шлюбі або поза ним, актуалізуючи здійснення повного репродуктивного циклу. У структурі репродуктивної поведінки можна виокремити репродуктивні потреби, мотивації, установки, репродуктивні норми, цінності та стратегії. Репродуктивна стратегія особистості визначається як система репродуктивних цілей на певний період її життєдіяльності, що засновується на репродуктивних потребах, мотиваціях, установках та ціннісних орієнтаціях цієї особистості.

Репродуктивна потреба визначається в роботі як соціологічне поняття, що позначає інтегральну потребу людини в народженні дитини (дітей), завдяки чому реалізуються її екзистенціональні, соціальні, «престижні» та духовні потреби. Аналізуючи репродуктивні мотивації сучасної молоді, автор розуміє їх як психологічний стан особистості, що спонукає її на досягнення цілей економічного, соціального та психологічного характеру через народження дітей. При цьому підкреслюється, що найпоширенішим типом репродуктивної мотивації серед молодих українців є психологічний тип.

Репродуктивні установки, що характеризують кількісну визначеність репродуктивної стратегії особистості, є одним із головних регуляторів її репродуктивної поведінки. В роботі аналізуються три аспекти репродуктивної установки: когнітивний, афективний та конітивний. Зазначається, що репродуктивні установки далеко не завжди залежать від економічних мотивів і часто здійснюються всупереч їм. На думку автора, це обумовлюється ставленням до дітей як до найважливішої життєвої цінності. Проте, як свідчать результати дисертаційного дослідження, ця цінність для значної частини сучасної молоді є «відстроченою». Трансформація репродуктивних цінностей за сучасних умов відбувається за рахунок «модернізації» та «постмодернізації» молодіжної свідомості.

Серед етапів репродуктивної поведінки в роботі виокремлюються такі: етап прийняття рішення про народження дитини; етап запліднення, який залежить від репродуктивного здоров'я та сексуальної культури статевих партнерів; етап вагітності, успіх якого залежить від здорового способу життя жінки; пологи, які значною мірою залежать від емоційного стану жінки, її підтримки з боку чоловіка; перші тижні після пологів як етап адаптації до нової соціальної ролі, до нових повсякденних практик.

У підрозділі 2.2. «Типізація репродуктивних стратегій в умовах молодіжної повсякденності» на підставі аналізу якісного дослідження аналізуються репродуктивні потреби, цінності, мотивації та установки сучасної української молоді. Підкреслюється, що попри безперечну індивідуальну забарвленість репродуктивних мотивів, вони мають багато спільного, інтерналізованого молодою людиною завдяки повсякденному спілкуванню «обличчям-до-обличчя» зі своїми однолітками. Типізація репродуктивних мотивацій та репродуктивних установок молоді відбувається завдяки такій характеристиці інтерсуб'єктивної молодіжної повсякденності, як «взаємність перспектив» (А. Щюц).

На тлі переважання психологічного типу репродуктивних мотивацій репродуктивні установки опитаної молоді характеризуються орієнтаціями на одно- та дводітну сім'ю, що відповідає індустріальному типу відтворення населення. Аналіз якісної інформації свідчить про те, що інтерналізація такої репродуктивної норми є результатом повсякденного родинного та дружнього спілкування молоді.

Серед причин відстрочення народження дітей найбільш поширеними є бажання «пожити для себе», прагнення до професійної кар'єри (особливо молодих жінок) та економічні чинники.

Щодо такої складової та водночас умови реалізації репродуктивних стратегій особистості, як статеве життя, то здійснене дослідження засвідчило достатньо толерантне ставлення молоді до дошлюбних статевих стосунків, «пробного» шлюбу, абортів тощо.

Отримані якісні дані дозволили виокремити три типи реалізації репродуктивної стратегії молоді: «ліберальний», який відрізняється спрямованістю на отримання дошлюбного досвіду сексуальних стосунків, орієнтацію на вступ в офіційний шлюб у 26-30 років, зверненням до контрацептивних практик, плануванням народження першої дитини у 25-30 років; «консервативно-модерний», який характеризується, з одного боку, запереченням дошлюбних статевих стосунків, визнанням народження дітей тільки в офіційному шлюбі, а з іншого боку, - зверненням до контрацептивних практик, відстроченням у часі народження першої дитини, що перш за все пов'язано з соціально-професійними, в тому числі кар'єрними, домаганнями; «традиціоналістський» тип реалізації репродуктивної стратегії, представникам якого притаманне, як і представникам другого типу, заперечення дошлюбних статевих стосунків та народження дітей поза шлюбом, проте вони не вважають за необхідне вдаватися до контрацепції, підкреслюючи, що народження дитини (у всякому разі першої) вони не будуть відстрочувати, «поклавшись на волю Бога».

У підрозділі 2.3. «Репродуктивне здоров'я як умова репродуктивної поведінки особистості: фактори впливу» надаються визначення понять «здоров'я» та «репродуктивне здоров'я»; виокремлюються основні елементи та найважливіші показники репродуктивного здоров'я; наводяться дані офіційної статистики щодо стану репродуктивного здоров'я сучасної української молоді, в тому числі рівень поширеності венеричних захворювань, кількість ВІЛ-інфікованої молоді тощо. В роботі виокремлені та проаналізовані об'єктивні та суб'єктивні, макро- та мікросоціальні, глобальні та регіональні чинники репродуктивного здоров'я молоді. Особлива увага приділяється питанням охорони репродуктивного здоров'я підлітків та молоді, їх сексуальній соціалізації та сексуальній культурі, віковим характеристикам «сексуального дебюту» тощо. Так, за даними дослідження Інституту соціальних досліджень імені О. Яременка, у віці 10-14 років розпочали своє статеве життя 12% опитаних хлопців та 4% дівчат; у 15 років - 20% юнаків та 7,5% дівчат; у 22 роки до сексуальних стосунків долучилися 86-88% респондентів. Середній вік «сексуального дебюту» зростає з підвищенням освітнього статусу респондентів: серед молоді з вищою освітою він становить 17,4 року, з повною середньою освітою - 16,6 року, без повної середньої освіти - 15,3 року. Ранній початок сексуального життя, відсутність контрацептивної культури тощо призводять до ризику венеричних захворювань, ВІЛ-інфекції, ранньої вагітності, абортів. Особливе занепокоєння в цьому контексті викликає сексуально активна молодь віком 15-16 років. За даними соціологічних досліджень, 90% вагітностей серед неповнолітніх завершується абортами. Свідченням низької культури контрацепції є зростання позашлюбної народжуваності в Україні: протягом 1990-2007 рр. частка дітей, народжених поза шлюбом, підвищилась з 11,2% до 21,4%.

У підрозділі 2.4. «Тілесні трансформації як молодіжні практики» підкреслюється вплив тілесних практик, зокрема трансформацій тіла, на репродуктивне здоров'я, а, отже, на репродуктивну поведінку молоді.

Зазначається, що тілесні практики є соціально обумовленими, що за сучасних умов зовнішність людини стає своєрідним соціальним маркером, відіграє важливу роль у професійній кар'єрі тощо. Посилаючись на дані кількісних та якісних досліджень, автор доводить, що молоді жінки, практикуючи ті чи інші тілесні трансформації (схуднення, силіконопластику тощо), не усвідомлюють ті ризики, які виникають у зв'язку із цими тілесними змінами і можуть загрожувати їх репродуктивному здоров'ю.

У роботі підкреслюється необхідність корекції стереотипів жіночої зовнішності, «комерційних» еталонів краси, зокрема стереотипів щодо переоцінки репродуктивних можливостей жінок так званого «слабкого типу» репродуктивної конституції та недооцінки жінок «сильного типу», що створює проблеми в особистому житті як цих жінок, так і їх партнерів.

Чинниками актуалізації тілесних практик молоді є, з одного боку, її прагнення до постійних самозмін, про що писав Х. Плеснер, з іншого, - бажання звільнитися від нав'язаної конкретності тіла, тим самим (за Ж. Дельозом та Ф. Гваттарі) виявляючи свою свободу.

У контексті маніпуляцій молодої людини зі своїм тілом особливе місце посідає його маркерування, зокрема практики татуювання, розпису тілу, пірсінгу тощо. За даними фокус-групових інтерв'ю, ці практики сприймаються молоддю як засіб вираження сексуальності, при цьому можливий негативний вплив таких практик на здоров'я не враховується. Натомість в експертних інтерв'ю опитані лікарі підкреслювали саме такий вплив на здоров'я та репродуктивну поведінку молоді тих чи інших форм маркерування тіла.

Тілесні трансформації, що пов'язані з вагітністю, викликають різні реакції опитаних нами жінок. Деякі з них відчувають страх щодо можливості набрати вагу та втрати контролю над власним тілом. Інші побоюються пологів, сприймаючи їх як специфічну каральну тілесну практику, тому вважають за краще зробити кесарів розтин. Більшість опитаних вагітних жінок заздалегідь домовляється з певним лікарем щодо майбутніх пологів, витрачаючи на це значні кошти.

У третьому розділі «Особливості родинних соціалізаційних практик у нових соціокультурних умовах» зосереджена увага на ставленні сучасної молоді до сім'ї; на впливі «модернізації» та «постмодернізації» молодіжної свідомості на трансформацію родинних цінностей сучасної молоді; на реалізації соціалізаційної функції молодої сім'ї; на повсякденному способі життя родини як чиннику успішної первинної соціалізації індивіда.

У підрозділі 3.1. «Сім'я як цінність молодіжної свідомості» підкреслюється, що на противагу академічному дискурсу та реальним фактам щодо кризи сім'ї як соціального інституту її висока значущість для людини не змінюється. На підтвердження цього в роботі наводяться результати численних соціологічних досліджень, здійснених як в Україні, так і в інших країнах світу. Так, за даними досліджень, здійснених протягом 2000-2007 рр. фахівцями Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, значущість таких цінностей, як сім'я та здоров'я постійно зростає, стабільно посідаючи 1-2 місце в ієрархії термінальних цінностей студентської молоді. Результати кластерного аналізу, здійсненого за 44 змінними (термінальним та інструментальними цінностями), підтвердили сформульовану в роботі гіпотезу щодо впливу «модернізації» та «постмодернізації» ціннісної свідомості молоді на її репродуктивні практики. Так, представникам модерністських та постмодерністських кластерів притаманний більш високий рівень декларованості цінності сім'ї, ніж студентам-традиціоналістам; для перших сім'я та народження дитини є «відстроченими» цінностями, для «традиціоналістів» родина та діти є досить напруженими актуальними потребами та цінностями.

Значущість сім'ї для молоді підтверджується і даними якісного дослідження. Найважливішими сімейними цінностями респонденти зазначають такі, як діти, кохання, батьківство, повноцінне сексуальне життя, щастя тощо. Щодо уявлень опитаної молоді про функціональність сім'ї, то отримані якісні дані свідчать про артикуляцію молоддю перш за все соціально-психологічних функцій сім'ї, її значущість в емоційному, духовному та культурному розвитку не тільки дітей, а й усіх членів родини, в реалізації сексуально-еротичної, феліцитивної, репродуктивної та виховної функцій, про її значущість в облаштуванні побуту людини тощо.

У підрозділі 3.2. «Повсякденний спосіб життя як чинник соціалізації особистості» аналізується концептуалізація феномену способу життя в соціогуманітарному знанні. Підкреслюється, що за сучасних умов інтерес науковців до феноменів способу життя виявляється, в тому числі, у контексті його вивчення крізь призму повсякденних практик людини. Виходячи з тлумачення поняття «спосіб життя» у сучасних соціологічних та соціально-психологічних джерелах, автор надає визначення поняттям «здоровий спосіб життя", "хибний спосіб життя" та "повсякденний спосіб життя". Перше визначається як спосіб життя, заснований на принципах моральності, раціонально організований, активний, такий, що загартовує людину, дає їй змогу захистити себе від несприятливих впливів навколишнього середовища. "Хибний спосіб життя" - усталені форми поведінки особистості (чи соціальної групи), які детермінуються нормами та цінностями, що суперечать моральним імперативам певного суспільства та призводять до деструктивного способу життя як окремого індивіда, так і соціальної спільноти, до якої він належить, та суспільства в цілому.

"Повсякденний спосіб життя" визначається як узвичаєні форми людської поведінки, які, з одного боку, обумовлюються такими внутрішньо-особистісними характеристиками, як потреби, інтереси, цінності та ціннісні орієнтації, а з іншого, - об'єктивними умовами існування індивіда (чи соціальної групи) та актуалізуються у повсякденних практиках цього індивіда (групи) в контексті різноманітних сфер його життєдіяльності (сімейної, виробничої, дозвіллєвої тощо).

Аналіз соціологічних досліджень, покладених в основу емпіричної бази цієї дисертації, свідчить про те, що на тлі надзвичайно високих оцінок молоді значущості здоров'я її повсякденний спосіб життя навряд чи можна назвати здоровим. Так, опитана молодь рідко вдається до дозвіллєвих практик, які б підтверджували та укріплювали здоров'я, віддаючи перевагу телевізору. Досить поширеними серед молоді та підлітків є такі шкідливі звички, як тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин. Так, серед опитаної молоді віком 15-22 роки 83% хлопців та 59% дівчат зазначили, що палять. А кількість молодих людей, які зовсім не вживають алкоголю, становить лише 20%.

У роботі доводиться, що ці прояви девіантної поведінки молоді є результатом хибної сімейної соціалізації, а також типізації та об'єктивації молоддю певного типу поведінки завдяки повсякденному спілкуванню зі своїми однолітками. Підкреслюється, що інтеріоризація тих чи інших елементів хибного способу життя батьківської родини не тільки схиблює актуальні повсякденні практики певної частини молоді, стаючи серйозною індивідуальною та суспільною проблемою, але й загрожує тим, що в біографічній перспективі цієї частини сьогоднішніх молодих українців, в тому числі в повсякденному способі життя створених ними у майбутньому власних родин, будуть відновлюватися аналогічні соціальні практики, тиражуватиметься саме цей спосіб життя.

У підрозділі 3.3. "Батьківські практики, професійні домагання та дозвілля сучасних молодих сімей" зазначається, що актуальність аналізу батьківських практик обумовлюється зростаючим дефіцитом родинного спілкування, що пов'язано з браком вільного часу в молодих батьків. Під батьківськими практиками в роботі розуміються усталені, узвичаєні дії батьків по відношенню до їх дітей, які виявляються на емоційному, раціональному та повсякденному рівні та спрямовуються на становлення особистісних якостей дитини у відповідності до норм і цінностей певного суспільства та/або конкретної родини. Автор аналізує процес становлення батьківської ідентичності, об'єктивні та суб'єктивні чинники її трансформації за нових соціокультурних умов, роблячи акцент на такому з них, як кар'єрні домагання сучасної молоді. Прагнення до професійних досягнень обумовлює суттєве скорочення терміну перебування молодих мам у декретній відпустці, який, за отриманими даними, скорочується до 2-12 місяців. У цьому контексті в роботі аналізуються батьківські практики молодих чоловіків та трансформація ролі бабусь у вихованні підростаючого покоління.

Ще одна проблема молодіжної повсякденності - це сполучення репродуктивних, зокрема батьківських, практик молодих сімей з їх дозвіллєвими практиками. Дослідивши цю проблему, автор виокремлює три типи репродуктивних практик сучасної молоді: традиціоналістський (або "домашній"), який характеризується відсутністю кар'єрних домагань, прагненням якомога довше не ставати до роботи навіть за певних матеріальних проблем, сповідуванням переважно традиціоналістських цінностей, «домашніми» дозвіллєвими практиками; модерністський (або змішаний), якому притаманні орієнтації на цінності досягнення у професійній сфері, з одного боку, та на майбутні досягення своєї дитини, з іншого, що обумовлює дозвіллєві практики, які спрямовані на інтелектуальний та фізичний розвиток дитини; постмодерністський (або самореалізаційний тип), який відрізняється прагненням до самореалізації не лише у сімейній та професійній сферах, але й у дозвіллєвих практиках, орієнтацією на постмодерністські цінності якості життя, приналежності до групи (професійної, дозвіллєвої тощо).

У висновках сформульовано основні положення та результати дисертаційного дослідження.

Зазначено, що застосування феноменологічного підходу до аналізу репродуктивних практик як феномену молодіжної повсякденності дозволило досягти мети та реалізувати завдання дисертаційної роботи, а саме розробити концепцію факторної обумовленості репродуктивних практик молоді. Цьому перш за все сприяло застосування категоріально-понятійного апарату феноменології, а також використання методології якісного аналізу. Це дозволило дослідити інтерсуб'єктивний світ молодіжної повсякденності «зсередини», вивчити суб'єктивні значення репродуктивної поведінки та батьківських практик сучасних молодих людей, їх особисте ставлення до таких питань, як «сексуальний дебют», дошлюбні статеві стосунки, «пробний шлюб», тілесні трансформації тощо.

Звернення до концептів феноменологічної соціології дозволило авторові розробити понятійний апарат власного дослідження, до якого увійшли такі поняття, як «молодіжна повсякденність», «репродуктивні практики», «тілесні трансформації», «батьківські практики», «здоровий спосіб життя», «повсякденний спосіб життя» та ін.

Формулюючи визначення цих понять та визначаючи їх емпіричні індикатори, автор спирався на феноменологічний дискурс «практичної парадигми», що активно розвивається в межах сучасного соціогуманітарного знання, та такої галузі соціології, як соціологія тіла, а також на мікросоціологічні теорії соціалізації особистості. Використання таких якісних методів отримання соціологічної інформації, як фокусовані групові інтерв'ю, експертні та глибинні індивідуальні інтерв'ю, а також аналіз результатів кількісних досліджень, здійснених за участі автора, дозволили дійти висновку, що актуалізація репродуктивних практик сучасної української молоді обумовлюється об'єктивними та суб'єктивними, макро- та мікросоціальними чинниками. Серед об'єктивних чинників головна увага в роботі приділена репродуктивному здоров'ю молоді, в тому числі її сексуальним практикам, тілесним трансформаціям та повсякденному способу життя. Серед суб'єктивних чинників, які, як доводиться в дисертації відіграють найважливішу роль в актуалізації репродуктивних практик молоді, зроблено акцент на феномені модернізації та постмодернізації молодіжної свідомості, який набуває все більшого поширення.

На рівні такої складової репродуктивних практик, як репродуктивна поведінка молоді, ці чинники детермінують репродуктивні потреби, мотивації та установки особистості, її репродуктивні стратегії та тілесні практики. На соціалізаційну складову репродуктивних практик, зокрема реалізацію функцій батьківства, впливає трансформація ціннісної свідомості молоді в бік її модернізації та постмодернізації, що виявляється у кар'єрних домаганнях (особливо молодих жінок), прагненні сучасної молоді до самореалізації у всіх сферах її життєдіяльності. Виходячи із ствердження ціннісної обумовленості репродуктивних, зокрема соціалізаційних практик молоді, автор виокремлює такі її типи, як традиціоналістський (або «домашній»), модерністський (або змішаний) та постмодерністський (або самореалізаційний).