Поняття конфліктного наповнення діяльності мас-медіа в теорії соціальних комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут журналістики

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

ПОНЯТТЯ КОНФЛІКТНОГО НАПОВНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МАС-МЕДІА В ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ (КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ АУДИТОРІЇ)

Спеціальність 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій

СИНОРУБ Галина Петрівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі редакторської та рекламної майстерності Галицького інституту імені В'ячеслава Чорновола Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Науковий керівник: доктор філологічних наук,

кандидат соціологічних наук, доцент

ФІНКЛЕР Юрій Едуардович,

Галицький інститут імені В.Чорновола

Національного університету “Києво-Могилянська академія”,

завідувач кафедри редакторської та рекламної майстерності

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент

ПОРФІМОВИЧ Ольга Леонідівна,

Київський національний університет імені Т. Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри соціальних комунікацій

кандидат філологічних наук, доцент

БОНДАРЕНКО Тетяна Григорівна,

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, Навчально-науковий інститут української філології та соціальної комунікації, завідувач кафедри журналістики, реклами та PR-технологій

Захист відбудеться 22 грудня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58

Автореферат розісланий “21” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент В. М. Корнєєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

конфлікт журналіст комунікаційний соціальний

З огляду на зростання численності осередків конфліктів у складному українському суспільстві аспект вивчення конкретної конфліктогенної ситуації вже заслуговує на увагу. Йдеться, насамперед, про те, що причиною будь-якого конфлікту є неоднакове становище, яке займають його учасники в імперативно координованих асоціаціях: одні є соціально активними (керують), а інші - пасивними (виконують вказівки). Отже, конфлікти “походять” із питання влади (у широкому контексті): ті, хто займає менш вигідне становище у панівних структурах, постійно підвищують вимоги до тих, хто знаходиться в умовах кращих. Ці вимоги найчастіше артикулюються мас-медіа; враховуючи підігрів суспільних протиріч навколо того чи іншого конфлікту, діяльність мас-медіа перетворюється на надпотужний чинник формування та функціонування цілого комплексу рефлексій, заснованих на конфліктних преференціях - а саме, монополії на передачу та інтерпретацію повідомлень. Маємо конфліктне визначення соціальних чинників діяльності мас-медіа, що зводиться до спроможності прийняття соціальними представниками таких рішень, які регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

На жаль, цілісних наукових напрацювань, присвячених комплексному вивченню конфліктного наповнення мас-медіа в теорії соціальних комунікацій, немає, тому нами здійснено спробу дослідити дану проблему, залучивши напрацювання теорії журналістики, політології, конфліктології, соціології, психології, адаптувавши їх до теорії соціальних комунікацій. При цьому констатуємо, що позаконтекстні підходи до розвитку мас-медіа України є нецікавими для соціальних комунікацій як комплексної науки: вони не враховують загальних тенденцій соціального розвитку, взаємозв'язку з іншими галузями соціальної практики та гуманітарними науками; не концентрують уваги на з'ясуванні як джерел виникнення конфліктогенних ситуацій у самих мас-медіа, так і особливостей висвітлення мас-медіа конфліктів.

Конфліктне наповнення діяльності мас-медіа призводить до виокремлення аудиторії, яка є активним споживачем конфліктної тематики. Виникає перспектива цікавого аналізу структуризації аудиторії залежно від рівня її реакції на ті матеріали про конфлікти, якими рясніють газети, журнали, Інтернет-сайти, якими переповнений телевізійний та радіоефір.

Актуальність теми дослідження обґрунтовується тезою про те, що визріла необхідність узагальнити напрацювання теорією соціальних комунікацій поняття конфлікту в мас-медіа як одного із ключових комунікаційних контекстів соціального середовища сучасної України. Крім того, аналіз проблем функціонування мас-медіа як сегмента конфліктного наповнення аудиторних інтересів є чудовою нагодою зафіксувати місце в науці про соціальні комунікації аспекти його впливу на аудиторію.

Ми виходимо з того, що будь-який погляд на конфліктну ситуацію неможливий без журналістської діяльності. Мас-медіа забезпечують умови для зародження, визрівання й втілення у практичних діях думок та прагнень аудиторії. В контексті конфліктного наповнення мас-медіа цікавою виявляється реакція аудиторії на ситуації, що виникають залежно від подачі конфлікту. Саме тому мас-медіа виступають і як чинник постійної спроможності задоволення потреб власника, і як організатор напруги висвітлення конфліктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукових програм кафедри редакторської та рекламної майстерності Галицького інституту імені В'ячеслава Чорновола Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Проблема конфліктогенності мас-медіа викликає досить жвавий інтерес у середовищі науковців. Зважаючи на те, що ця проблема виходить за межі журналістикознавства і носить яскраво виражений соціальний характер, слід говорити про конфлікт як об'єкт вивчення багатьох соціальних наук - конфліктології, політології, психології, соціології. Тому наукові дослідження, що ми їх проаналізували, можна поділити на дві групи.

Перша група наукових розвідок присвячена вивченню різноманітних соціальних аспектів конфліктів та їх впливу на суспільство. Серед представників цього напряму варто згадати Дж. Александера, А. Анцупова, М. Вебера, А. Гоулднера, Р. Дарендорфа, В. Дружиніна, Т. Дуткевич, М. Єрастова, А. Здравомислова, Г. Зіммеля, М. Кастелса, Ральфа Х. Кілменна, Б. Кістяківського, Л. Козера, І. Коллінза, Дж. Корра, В. Леві, Г. Ложкіна, К. Маркса, Ю. Мацієвського, М. Мітчелла, М. Обозова, Т. Парсонса, М. Пірен,  В. Повякель, Г. Рітзера, К. Рубеля, В. Сахарова, А. Солтера, Кеннета У. Томаса, Д. Тьорнера, І. Ширшову, Ю. Юнга.

Представники другої групи зосереджують увагу на вивченні конфліктогенних ситуацій в мас-медіа, зокрема, технологічних аспектах функціонування мас-медіа, спрямованих на керування напругою при висвітленні конфліктів. В Україні це, зокрема, Ю. Дж. Аббас, А. Бойко, В. Владимиров, О. Гриценко, В. Демченко, В. Здоровега, О. Зернецька, В. Іванов, С. Квіт, Н. Костенко, Г. Кривошея, І. Лубкович, О. Мелещенко, І. Михайлин, О. Порфімович, Б. Потятиник, Г. Почепцов, В. Різун, К. Серажим, М. Скуленко, О. Уліцька, О. Холод, А. Чічановський, В. Шкляр.

При цьому необхідно зауважити, що малорозробленими залишаються проблеми функціонування конфліктів, які враховували б такі нюанси. По-перше - сутність конфліктного наповнення діяльності мас-медіа. По-друге - особливості формування типів аудиторії, яка є споживачем конфліктогенного наповнення повідомлень мас-медіа. А тому і можемо вважати, що титульна проблема заслуговує на те, аби бути в центрі уваги даного дослідження.

Мета дисертації полягає в необхідності вибудувати цілісну картину відображення у теорії соціальних комунікацій конфліктного наповнення діяльності мас-медіа, виробити узагальнення щодо розробки цією наукою ролі й місця мас-медіа як серйозного чинника формування ставлення аудиторії до конфліктів та градації типів аудиторії за спроможністю їх переживати.

Здійснення зазначеної мети потребує розв'язання таких завдань:

- узагальнити теоретичний базис соціально-комунікаційних атрибутів мас-медіа як джерела та споживача конфліктів;

- сформулювати історичні аспекти аналізу конфліктного наповнення соціальної дійсності;

- схарактеризувати конфліктне наповнення діяльності мас-медіа як предмет вивчення українськими журналістикознавцями;

- вивчити розробленість теорією соціальних комунікацій логіко-структурного аналізу конфлікту;

- з'ясувати конкретизацію теорією соціальних комунікацій ролі журналіста в адекватному висвітленні конфліктів мас-медіа;

- зрозуміти оцінку, що її дає теорія соціальних комунікацій комунікативним вмінням як необхідній умові розуміння аудиторією конфліктних ситуацій;

- узагальнити надбання теорії соціальних комунікацій у царині типології аудиторії за її вмінням переживати конфлікти.

Об'єктом дослідження є теорія соціальних комунікацій як ключовий чинник галузі науки, що вивчає сутність та закономірності розвитку комунікаційної системи суспільства.

Предметом дослідження виступає ступінь розробленості теорією соціальних комунікацій конфліктного наповнення мас-медіа як чинника структуризації аудиторії за вмінням переживати конфлікти.

Методи дослідження. Дослідження конфліктного наповнення соціальної дійсності та аспектів розвитку українського журналістикознавства в контексті вивчення мас-медіа як джерела та споживача конфліктів здійснювались за допомогою історичного методу. Аналітичний метод використано при розкритті складових частин конфлікту та вивченні ролі журналіста в адекватному висвітленні медіаконфліктів. Застосування індуктивного методу дало можливість класифікувати комунікативні вміння та здійснити типологію аудиторії за вмінням переживати конфлікти.

Пріоритетні положення, винесені на розгляд:

- під конфліктним наповненням діяльності мас-медіа ми розуміємо цілеспрямоване насичення мас-медіа інформацією, яка відображає серйозні розбіжності та гострі суперечки, зіткнення протилежних інтересів, думок та поглядів, що впливає на поведінку аудиторії;

- уся теорія соціальних інтересів поділяється на функціональну та конфліктологічну (твердження Дж. Александера), при цьому конфліктологічний підхід має більші можливості як для висвітлення проблем у мас-медіа, так і їх розуміння аудиторією (виходячи з положення М. Кастелса про ризики в інформаційному суспільстві);

- уявлення про конфлікти, які (уявлення) існують в соціальних науках, принципово збігаються, але рідко враховують комунікаційні домінанти поведінки аудиторії - комунікативні вміння, комунікативні навички, комунікаційні очікування;

- українські теоретики журналістики, звертаючись до функціональних підвалин обігу мас-медіа в соціумі, поза увагою залишили особливості формування типів аудиторії, яка є споживачем конфліктного наповнення повідомлень мас-медіа;

- досить рідко аудиторія спроможна правильно підібрати коректні вербальні і невербальні компоненти спілкування, а тому основна проблема, що ускладнює розуміння аудиторією джерел повідомлень, в аудиторії з різними формами комунікативної поведінки (психологічно правильними і виправданими), пов'язана з перешкодами на шляху до коректної оцінки та розвитку думок і почуттів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в теорії соціальних комунікацій конфлікт, який при висвітленні в мас-медіа формує поведінку аудиторії, проаналізовано як об'єкт зацікавлень цією наукою. Здійснено спробу аналізу тих напрацювань у теорії соціальних комунікацій, які царину висвітлення конфліктів у мас-медіа розглядають насамперед у контекстному вимірі. Зокрема, у дисертації вперше:

- на основі бачення В. Різуном градації комунікативних конфліктів конфліктне наповнення діяльності мас-медіа адаптовано до конкретних умов, за яких конфлікти стають комунікаційними проявами;

- керуючись пропозиціями М. Скуленка щодо класифікації соціально-психологічних бар'єрів сприйняття конфліктних ситуацій, класифіковано тринадцять причин, які можуть лежати в основі конфліктного наповнення діяльності мас-медіа;

- відштовхуючись від типології стратегії мас-медіа, запропонованої О. Порфімович, виділено дев'ять домінант “мирних” варіантів конфліктного наповнення діяльності мас-медіа;

- спираючись на теорію В. фон Ла Роша про переважання конфліктних спрямувань медіатекстів, окреслено шість ситуацій застосування конфліктного наповнення діяльності мас-медіа;

- на підставі припущення Б. Потятиника і Н. Костенко про подвійну природу мас-медіа вибудовано схему адаптації аудиторії до конфліктного наповнення діяльності мас-медіа щодо висвітлення конкретних конфліктних ситуацій;

- виходячи з теорії Р. Брауна Доналда про медіативну техніку незалежного втручання в інтереси аудиторії, сформульовано сім переваг медіапосередництва у вирішенні конфліктів;

- ґрунтуючись на погляди В. Іванова щодо емпіричних можливостей опису сутності аудиторії, виокремлено два елементи комунікативної компетентності аудиторії;

- на базисі переконань М. Пірен щодо значної кількості комбінацій особистісних рис, які утворюють різноманітні типи конфліктогенності аудиторії, виведено шість психогенних концепти аудиторії;

- з посиланням на погляди М. Мітчелла та Дж. Корра щодо особистісної мотивації людей виведено чотири мотиваційні категорії аудиторії;

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у виробленні нових комунікаційних підходів до поняття конфлікту та функціональних і суспільних наслідків конфліктних ситуацій, що є традиційними для соціально-гуманітарних наук (конфліктології, політології, психології, соціології), у теорії соціальних комунікацій. Це дозволило по-новому подивитись на конфліктогенність мас-медіа та чітко визначити аспекти вивчення теорією соціальних комунікацій формування поведінки аудиторії, які призводять до структуризації аудиторії залежно від того, наскільки аудиторія готова сприймати повідомлення мас-медіа, присвячені конфліктам.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання матеріалів та висновків даного дослідження для подальшого аналізу напрацювань теорією соціальних комунікацій проблем конфліктного наповнення діяльності мас-медіа, можливо, на рівні моделювання поведінки мас-медіа при висвітленні конфлікту як комунікаційного продукту. Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін з теорії журналістики та конфліктології для студентів галузі підготовки “Журналістика та інформація”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат та 11 публікацій, у яких оприлюднено основні положення наукової розвідки, виконані без співавторства.

Апробація результатів дослідження відбувалася під час виголошення доповідей на десяти конференціях: Науково-практичній конференції “Актуальні теоретичні й прикладні проблеми мас-медіа” (Рівне, березень 2007 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку” (Черкаси, квітень 2007 року); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору” (Тернопіль, листопад 2007 року); Міжнародній науковій конференції “Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти” (Київ, квітень 2008 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Асоціювання студентської журналістики: через навчання до професійного розвитку” (Запоріжжя, травень 2008 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми регіональної журналістики в Україні” (Кам'янець-Подільський, жовтень 2008 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні” (Тернопіль, лютий 2009 року); І Міжнародній конференції “Соціальні комунікації сучасного світу” (Запоріжжя, лютий 2009 року); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Комунікативна ідентифікація в інформаційному просторі України” (Львів, березень 2009 року); Міжнародній науковій конференції “Журналістика 2009: освітні та наукові проблеми у галузі соціальних комунікацій” (Київ, квітень 2009 року).

Публікації. Основні проміжні результати дисертації викладено в 3 публікаціях у фахових виданнях та 8 публікаціях в інших наукових збірниках та журналах.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації - 168 сторінок, список використаних джерел складається з 305 позицій і займає 31 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь наукового опрацювання проблеми, зв'язок роботи з науковими програмами, мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, методи проведення дослідження, положення, винесені на розгляд та їх наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, апробацію результатів та структуру дисертації.

Матеріал першого розділу “Теоретично-історичні аспекти розвитку українського журналістикознавства у контексті вивчення мас-медіа як джерела та споживача конфліктів” присвячено аналізові наукових підходів теорії журналістики, психології, політології, конфліктології, соціології до конфліктного наповнення діяльності мас-медіа.

У підрозділі 1.1.“Теоретичний базис соціально-комунікаційних атрибутів функціонування мас-медіа як джерела та споживача конфліктів” діяльність мас-медіа розглядається як комплекс взірців цільового впливу на суспільний порядок (а окремі типи і види мас-медіа та аудиторія є дуже важливими взірцями такого впливу) із застосуванням різноманітних прийомів, які притаманні журналістській практиці. Теоретичний аналіз мас-медіа як джерела та споживача конфліктів ототожнює самі мас-медіа з такою категорією як суспільна діяльність; цей взаємозв'язок виокремлює особливий вид суспільної діяльності - комунікаційну активність, складовою частиною якої і є мас-медіа. Найбільш узагальнено суспільну діяльність можна уявити у вигляді системного поєднання таких чотирьох компонентів: управління, пізнання, практика, мас-медіа. Щодо конфліктів, то будь-який вид суспільної діяльності підтримується даними компонентами - при цьому мас-медіа виступають опосередкованою ланкою, що зачіпає інтереси кожного учасника конфліктної ситуації, яка знаходить своє продовження в мас-медіа. Тому саме мас-медіа моделюють зв'язки учасників конфліктів, оскільки здійснюють соціальну каталогізацію не лише тих ідей та символів, що супроводжують конфлікти, але й перспектив постконфліктних взаємин.

У підрозділі 1.2.“Історична площина конфліктного наповнення соціальної дійсності” розглядаються соціально-комунікаційні підходи до обігу мас-медіа, представлені конфліктологічною та структурно-функціональною теоріями соціальної дійсності. В основі наукового аналізу конфліктного наповнення соціальної дійсності протягом тривалого історичного періоду лежить прагнення вчених збагнути ключові позитивні функції конфлікту, які сприяють реконструкції тих старих умов, за яких жили суспільства, і створенню більш сучасних засад функціонування суспільств.

Завдяки теоріям конфліктів, що змінювались залежно від рівня розвитку соціальних наук, репродуковано бачення багатьох соціальних проблем, включно із тими, які знаходили своє відображення у мас-медіа. В основу будь-якого соціального чинника більшість дослідників намагались закласти конфліктну базу: специфічне бачення реальності, яке відштовхується від моделі тотальних застережень та протиріч - від особистісних до цілісних суспільних взаємин. І якщо мас-медіа моделюють зв'язки учасників конфліктів, то конфліктне наповнення соціальної практики, немислиме без мас-медіа, призводить до можливості моделювання поведінки соціальних груп, адже передбачає оцінки певних елементів мотивації вчинків представників цих груп тощо.

У підрозділі 1.3. “Конфліктне наповнення діяльності мас-медіа як предмет вивчення українськими журналістикознавцями” представлено наукові досягнення вітчизняних учених у дослідженні конфліктного наповнення комунікаційного середовища. Для нас вкрай важливим є розробка науковцями принципів формування інформаційного простору держави та визначення ними інформаційної політики як чинника впливу на систему прийняття рішень будь-яким соціальним представником. Тому адаптація мас-медіа до конкретних конфліктних умов українського суспільства стає соціальною необхідністю.

Першочерговою сферою зацікавленості конфліктним наповненням соціального середовища є мас-медіа, які виступають інструментом конфліктологічного впливу на аудиторію, засобом досягнення результату та впливу на суспільство і є регуляторним чинником конфліктного поля в соціумах.

У другому розділі “Аналіз медіаінтересів у конфліктному полі” визначено чинники та етапи проходження медіаконфлікту, основні стратегії вирішення конфліктів журналістською практикою.

У підрозділі 2.1. “Ключові проблеми перетину інтересів конфліктології та журналістикознавства” обґрунтовується положення про те, що на сьогодні не існує єдиної й універсальної теорії конфлікту, яку можна було б застосувати для розуміння і пояснення різноманітних конфліктних ситуацій. Найбільш тривалими і розвинутими в науці є такі напрями у дослідженні і вивченні конфліктних явищ: філософсько-соціологічний, представлений теоріями конфлікту і соціал-дарвінізму, та психологічний - останній вважається найбільш розвинутим з усіх галузей науки, що цікавляться проблемою конфліктів.

Журналістикознавство, оперуючи поняттям медіаконфлікту, який ідентифікує з висвітленням у мас-медіа гострих суперечок, ґрунтовно аналізує чинники медіаконфлікту, виокремлює етапи його вирішення: перший - підготовчий (діагностика конфлікту); другий - розробка стратегії вирішення і технології; третій - безпосередня практична діяльність із вирішення конфлікту (реалізація комплексу методів і засобів); четвертий - аналітичний етап, тобто збирання та оцінка інформації про об'єкт конфлікту, опонента, аналіз власної позиції у відповідності до позиції опонента, причини та безпосередній привід, що спровокували конфлікт, соціальне середовище, проведення повторної рефлексії. Залежно від конкретної ситуації, виду, рівня розвитку і ступеня інтенсивності медіаконфлікту передбачаються різні стратегії його вирішення: стратегія медіаконкуренції, стратегія медійного відхилення, стратегія медіапристосування, стратегія медіаспівробітництва, стратегія медіакомпромісу. Акцентовано увагу на медіації як спеціальному видові функціонування мас-медіа, що полягає в оптимізації за участю мас-медіа як третьої сторони процесу вирішення проблеми конфліктуючими сторонами.

У підрозділі 2.2.“Логіко-структурний аналіз конфлікту в мас-медіа” розглядаються наукові підходи, в яких аналізуються причини конфліктогенності в мас-медіа. Самі конфлікти поділено на чотири види: конфлікти між співрозмовниками, конфлікти між мовцями, конфлікти між слухачами, складні конфлікти, що дає нам можливість адаптувати конфліктне наповнення діяльності мас-медіа до конкретних умов, за яких конфлікти є комунікаційними проявами. Класифіковано причини, які можуть лежати в основі висвітлення медіаконфліктів: здоровий глузд, установки аудиторії, груповий конформізм, наявність точки зору, що суперечить поглядам журналіста, перевищення межі насиченості інформації, логічні помилки, небажані стереотипи мислення, негативний вплив “лідерів думки”, етнічні та національно-релігійні особливості аудиторії, несприятливе “тло думок”, небажані світоглядні переконання, брак інформованості та компетентності, хибна ідентифікація.

Людина влаштована так, що все невиразне вона залишає без уваги, і лише те, що вирізняється напруженістю, енергією, конфліктом, залишається в серцях аудиторії і, зрештою, надалі визначає її поведінку. У зв'язку з цим твердженням проаналізовано два протилежні атрибути конфліктного наповнення діяльності мас-медіа. Перший - технологічні прийоми інформування, що провокують посилення напруженості: навішування ярликів, які допомагають створювати образ ворога, аналіз складності процесів у суспільстві, причиною яких є особистісний фактор; використання ідеологем; конфліктогенних лексем тощо. Другий - “миротворчі” підходи мас-медіа до висвітленні конфліктних ситуацій, які (підходи) здатні формувати позитивні установки аудиторії щодо конфліктів, навчати її вирішувати їх конструктивним шляхом.

У підрозділі 2.3. “Вивчення ролі журналіста в адекватному висвітленні мас-медіа конфліктів” зосереджується увага на професійній діяльності журналіста, його комунікативній компетенції. Оскільки мас-медіа, охоплюючи всі сфери життя, впливають на суспільні процеси, то на перший план виходить проблема журналістської етики.

Роль журналіста зводиться переважно до комунікативної функції, основними принципами якої є відбір форми передачі інформації, вибір можливих засобів і ситуація інформування, передбачення реакції аудиторії, здатність конкретизувати інформацію в ході висловлювання, пристосування її до аудиторії, врахування індивідуальних особливостей співрозмовника. Для об'єктивного висвітлення конфліктів журналісти повинні володіти такими комунікативними вміннями: асертивністю, яка допомагає відстоювати інтереси аудиторії; емпатією, за якою стоїть потреба жити для інших людей і бути їм корисним; рефлексією, яка дозволяє стати спостерігачем по відношенню до самого себе, своїх думок; вмінням слухати для точного сприймання співрозмовника, розуміння змісту інформації, запам'ятовування.

Третій розділ “Вивчення аудиторії мас-медіа як чинника конфліктогенності” присвячено розробці типології аудиторії за вмінням переживати конфлікти та виділенню необхідних комунікативних вмінь, які сприяють адекватному розумінню конфліктних ситуацій.

У підрозділі 3.1. “Конфліктне наповнення інформації і вплив на аудиторію” проаналізовано вплив медіаконфліктів на формування установок, стереотипів конструктивної поведінки у проблемних ситуаціях соціальної взаємодії представників аудиторії, на розуміння та оцінку протиріч як учасниками конфліктогенності у мас-медіа (наприклад, політиками), так і професіоналами-конфліктологами. Тільки цілеспрямований підхід до життєвого матеріалу конфліктності забезпечує його унаочнення, переконливість та емоційний вплив на аудиторію.

Суспільна роль мас-медіа полягає в аналізі конфлікту, починаючи з його ранньої стадії, у передбаченні подальшого його розвитку, підготовці аудиторії до продовження конфліктних ситуацій в іншому контентному наповненні тощо. У даному випадку можна переконливо говорити про просвітницьку функцію мас-медіа. Корисною є медіативна техніка незалежного втручання, яка полягає в демонстрації учасниками конфлікту плюсів і мінусів їхніх угод без пропозицій власних варіантів вирішення конфлікту.

У підрозділі 3.2. “Комунікативні вміння як необхідна умова розуміння аудиторією конфліктних ситуацій” порушується проблема протистояння руйнівним наслідкам інформаційного впливу, що проявляється у формуванні громадської думки шляхом введення шкал цінностей, здійснення комунікаційної дезінформації, поширення і закріплення у суспільній свідомості різних, часом протилежних моделей життя. Висловлюється переконання у тому, що найкращою профілактикою психологічної залежності, маніпулювання та моделями вирішення конфліктних ситуацій, контролю свідомості є розвиток у аудиторії вміння говорити та вміння слухати, критичності мислення і рефлексії, формування навичок асертивної поведінки та емпатійності.

У підрозділі 3.3. “Типологія аудиторії за вмінням переживати конфлікти” проаналізовано наукові розвідки, які дають підстави наполягати на існуванні різних типів аудиторії відносно різного сприйняття ними медіаконфліктів. Це залежить від: поєднання конфліктних якостей у характері конкретної людини; узгодженості чи неузгодженості рольових позицій журналіста та аудиторії; особливостей окремого представника аудиторії, його інтересів до проблеми, що лежить в основі конфлікту; особистісної мотивації як аудиторії, так і журналістів; особистісних соціальних характеристик, властивостей, станів і процесів, сформованих у психічному складі кожного представника аудиторії як особи, що належить до конкретного соціуму.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено існуючі в теорії соціальних комунікацій концепції аналізу конфліктного наповнення діяльності мас-медіа. На базі опрацювання існуючих положень і авторської спроби вирішення наукової проблеми запропоновано нові підходи до оцінки теорією соціальних комунікацій конфліктного наповнення діяльності мас-медіа, структуризацію аудиторії залежно від рівня та ступеня її реакції на матеріали про конфлікти.

1. Узагальнюючи теоретичний базис соціально-комунікаційних атрибутів мас-медіа як джерела та споживача конфліктів, вважаємо, що при висвітленні конфліктних ситуацій журналістська діяльність може виступати чинником моделювання поведінки аудиторії. Складність сучасної теорії соціальних комунікацій полягає в методологічній нерозробленості її сутності у контексті висвітлення конфліктних ситуацій, які виникають у суспільстві. Допоміжним засобом у формуванні моделей мас-медіа, поділу аудиторії у контексті обігу конфліктних ситуацій може виступати схема функціонування мас-медіа, представлена трьома категоріями: тип, вид, конкретний мас-медіа, який є певною сумарністю практичного втілення категорій теорії журналістики. Поставивши перед собою завдання визначити ключові суспільно-соціальні чинники особливостей сучасних мас-медіа, ми пропонуємо виходити з наявності певної комунікаційно-технологічної моделі, категоріями якої, на наш погляд, є: мета, предмет, жанр, метод, документ, час, простір, адреса.

2. Аналізуючи історичні аспекти конфліктного наповнення соціальної дійсності, варто зазначити, що вперше конфліктна проблематика розглядалась у філософсько-соціологічній традиції й ототожнювалась із боротьбою, яка розглядалася як форма соціальної взаємодії. З боку функціональної моделі конфлікт розглядався як патологія у функціонуванні суспільства, в якому всі частини соціальної системи знаходяться в гармонійному поєднанні. Конфліктологічна модель комунікаційної діяльності вважала конфлікт основою суспільства. Проаналізувавши вищезгадані підходи, переконуємось в тому, що на сьогодні немає чітко вироблених критеріїв, які дали б змогу оцінити конфліктне наповнення соціальної дійсності. На жаль, конфліктне наповнення діяльності мас-медіа не є ключовим елементом наукової зацікавленості навіть тих одиничних аналітичних структур, що вивчають конфлікти.

3. Теорія соціальних комунікацій увиразнює шість типів причетності мас-медіа до конфліктних ситуацій: біхевіористські визначення; телеологічні визначення; інструменталістські визначення; структуралістські визначення; визначення конфліктних складових функціонування мас-медіа як впливу, що здійснюється на інших; конфліктне визначення діяльності мас-медіа, що зводиться до спроможності прийняття суспільно-політичними представниками таких рішень, які регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

4. Ефективне вирішення конфлікту з мінімальними втратами ресурсів і збереженням життєво важливих суспільних структур можливе за наявності деяких необхідних умов: наявність організаційно-правового механізму вирішення конфліктів; досить високий рівень демократичної культури в суспільстві; розвинуту соціальну активність основних прошарків населення; наявність досвіду конструктивного вирішення конфліктів; розвиток комунікативної інфраструктури; наявність ресурсів для здійснення системи компенсацій.

Вважаємо за необхідне закцентувати увагу на розроблених теорією соціальних комунікацій стратегіях виходу з медіаконфлікту - основної лінії поведінки опонента на його завершальному етапі. Цілком слушною є думка вчених Кеннета У. Томаса та Ральфа Х. Кілменна, які запропонували п'ять основних стратегій вирішення конфлікту, вибір яких залежить від особистісних якостей і статусу опонентів, від значущості конфліктної проблеми, від тривалості конфлікту тощо. Схиляючись до думки цих науковців, можемо впевнено стверджувати, що в структурі медіаконфлікту виділяють такі складові частини: конфліктна ситуація, яка складається з об'єкту, сторін з їх зовнішньою і внутрішньою позицією; інциденту, конфліктогену.

5. Теорія соціальних комунікацій вбачає, що професійною майстерністю журналіста у висвітленні конфліктів є дотримання балансу думок; при цьому актуалізуються аспекти ненадання переваги будь-якій зі сторін конфлікту та докладання всіх зусиль щоб допомогти представникові кожній із сторін, що конфліктують, повноцінно викласти свої позиції. Оскільки мас-медіа впливають на створення, розвиток та подачу конфліктних ситуацій, очевидно, що від журналістів вимагається дотримання норм професійної етики, які сприяють адекватному і виваженому підходу до висвітлення конфлікту. Найкращою профілактикою психологічної залежності, маніпулювання, вирішенню конфліктних ситуацій, контролю свідомості є розвиток в аудиторії комунікативних вмінь.

6. Проаналізувавши підходи М. Єрастова, В. Леві, В. Сахарова, А. Солтера, І. Ширшової та ін. щодо вирізнення комунікативних вмінь, якими повинна володіти аудиторія, сприймаючи конфліктну інформацію, ми вважаємо, що найважливішими серед них є: вміння говорити, вміння слухати, емпатія, рефлексія, асертивність. Саме вони дають змогу обрати правильний варіант поведінки в будь-якій критичній ситуації, розуміти, співпереживати, побачити себе очима інших, бути впевненим, що допомагає усвідомити свої цінні орієнтації, самоактуалізуватися і особистісно зрости.

7. При узагальненні наукових підходів у теорії соціальних комунікацій до конфліктного наповнення діяльності мас-медіа назріла необхідність здійснити типологію аудиторії за вмінням переживати конфлікти. Так, на основі переконань М. Пірен щодо значної кількості комбінацій особистісних рис, які утворюють різноманітні типи конфліктогенності аудиторії, виведено психогенні концепти аудиторії: агресивісти, скаржники, надто поступливі, песимісти, нерішучі, всезнайки. Продовжуючи ідеї Т. Дуткевич щодо поєднання конфліктних якостей у характері людей, виведено типи конфліктних особистостей: демонстративні, ригідні, некеровані, педантичні, раціоналісти, безвольні. З посиланням на погляди М. Мітчелла та Дж. Корра щодо особистісної мотивації людей виведено мотиваційні категорії аудиторії: активісти, контролери, конформісти, логіки. Дотримуючись думки М. Обозова щодо характеристики конфліктогенного стану аудиторії, виведено відповідні варіанти поведінки за домінуючими якостями психіки, які проявляються в конфліктних ситуаціях: мислитель, співрозмовник, практик. Цікавою є теорія К. Юнга, за якою ми маємо можливість, враховуючи психологічні особливості індивіда щодо його інтересів до навколишнього світу, поділити аудиторію на екстравертів і інтровертів. Дотримуючись думки вчених Г. Ложкіна та В. Повякель щодо закономірностей залежності конфліктної поведінки аудиторії від стилю мислення, виділено синтетичний, ідеалістичний, прагматичний, аналітичний, реалістичний типи аудиторії. В умовах конфлікту сприймання тексту значною мірою залежить також від впливу стереотипів, від рольової позиції в спілкуванні, від інтересів до навколишнього світу, освіченості, віку, статі тощо.

Виконане нами дослідження може стати корисним для подальших наукових пошуків. Такими можуть стати розвідки, присвячені, зокрема, проблемам конкретизації типології та структури мас-медіа в залежності від суспільно-соціальних умов, за яких здійснюється висвітлення цими мас-медіа конфліктів, питанням адаптації функціонування мас-медіа до конкретних конфліктних ситуацій тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1.Cиноруб Г. П. До проблеми психологічних бар'єрів в масовій комунікації / Г. П. Cиноруб // Діалог. Медіа-студії / Одеський нац. ун-т ім. І. Мечникова, 2007. - Вип.6. - С. 123-130.

2.Cиноруб Г. П. Проблема конфлікту у науковій феноменології / Г. П. Cиноруб // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника, Наук.-досл. центр періодики. - Львів, 2007. - Вип. 15. - С. 410 -416.

3.Cиноруб Г. П. Медіаінтереси в конфліктному полі: юнацька проблематика / Г. П. Cиноруб // Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору : збірник наукових праць / Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Галицький ін -т імені В. Чорновола. - Том 1. - Тернопіль-Львів, 2008. - С. 243-245.

Статті в інших наукових виданнях

4. Cиноруб Г. П.Соціально-психологічний тренінг - важливий метод навчання та розвитку особистості / Г. П. Cиноруб // Вісник наукових досліджень / Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Галицький ін-т імені В. Чорновола. - Тернопіль, 2005. - № 8. - С. 7-9.

5. Cиноруб Г. П. Проблеми розвитку комунікативних вмінь в аудиторії старшого шкільного віку / Г. П. Cиноруб // Актуальні теоретичні й прикладні проблеми мас-медіа : зб. тез. / Міжнародний економіко-гуманітарний ун-т ім. С. Дем'янчука. - Рівне, 2007. - С. 23-25.

6. Cиноруб Г. П. Медіа-рілейшнз як система інформування про корпоративне іміджмейкерство / Г. П. Cиноруб // Українська журналістика : умови формування та перспективи розвитку : зб. наук. праць / Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2007. - С. 116-119.

7. Cиноруб Г. П. Реклама з точки зору психології / Г. П. Cиноруб // Вісник наукових досліджень / Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Галицький інститут імені В. Чорновола. - Тернопіль, 2007. - № 10. - С. 226-230.

8. Cиноруб Г. П. Преса ВНЗ як модус абсолютного позитиву: психологічні прийоми налаштування студентської аудиторії / Г. П. Cиноруб // Нова Філологія / Запорізький ін-т державного та муніципального управління. - Запоріжжя, 2008. - Вип. 5(31). - С. 147 - 153.

9. Cиноруб Г. П. Діяльність медіа як чинник розв'язання конфліктів / Г. П. Cиноруб // Актуальні проблеми регіональної журналістики в Україні. Наукові праці. Філологічні науки : зб. наук. праць / Кам'янець-Подільський нац. ун-т ім. І Огієнка. - Вип. 17. - Кам'янець-Подільський, 2008. - С. 49-52.

10. Cиноруб Г. П.Соціально-психологічні бар'єри сприйняття політичної інформації / Г. П. Cиноруб // Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні : зб. наук. праць / Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Галицький ін-т ім. В.Чорновола. - Тернопіль, 2009. - С. 191-193.

11. Cиноруб Г. П. Типологія аудиторії за вмінням переживати конфлікти / Г. П. Cиноруб // Соціальні комунікації сучасного світу: наук.-теор. збірник / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Інститут журналістики; Класичний приватний ун-т, Інститут журналістики та масової комунікації. - Запоріжжя, 2009. - С. 257-259.

АНОТАЦІЯ

Синоруб Г. П. Поняття конфліктного наповнення діяльності мас-медіа в теорії соціальних комунікацій (контекст формування поведінки аудиторії). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

В основі дисертації лежить комплексне вивчення конфліктного наповнення мас-медіа в теорії соціальних комунікацій, залучивши напрацювання теорії журналістики, політології, конфліктології, соціології. Журналістська діяльність тісно пов'язана з суспільно-соціальною діяльністю, а саме комунікативною активністю, складовою частиною якої і є мас-медіа. Виділено шість типів причетності мас-медіа до конфліктних ситуацій, проаналізовано управління конфліктом на кожному етапі його проходження, обґрунтовано основні стратегії вирішення конфліктних ситуацій. Створено класифікацію комунікативних вмінь аудиторії в сприйнятті медіаконфліктів, розроблено типологію аудиторії за вмінням переживання конфлікти.

Ключові слова: асертивність, аудиторія, вміння говорити, вміння слухати, діяльність мас-медіа, емпатія, комунікативні вміння, конфлікт, рефлексія, соціальні комунікації.

АННОТАЦИЯ

Синоруб Г. П. Понятие конфликтного наполнения деятельности масс медиа в теории социальных коммуникаций (контекст формирования поведения аудитории). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.01 - теория и история социальных коммуникаций. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному изучению конфликтного наполнения деятельности масс медиа в теории социальных коммуникаций, используя теории журналистики, политологии, конфликтологии, социологии и адаптировав эти наработки к теории социальных коммуникаций. Деятельность масс медиа можно рассматривать как целостное, целевое явление, что воспринимается как обусловленная конкретными задачами, функциями и целью система, которая формируется и функционирует в обществе. Именно благодаря теории конфликтов были репродуцированы взгляды на многие социальные проблемы - включительно с теми, которые находили свое отражение в масс медиа. Масс медиа выступают инструментом конфликтологического влияния на аудиторию, средством достижения результата и влияния на общество, регуляторным фактором конфликтного поля в социуме. Проанализировано философско-социологическое и психологическое направления, как одни из наиболее развитых, которые интересуются проблемой конфликтов. Акцентировано внимание на медиации как специальному виду деятельности, который состоит в оптимизации (при участии третьей стороны) процесса решения проблемы конфликтующими сторонами. Важная роль отводится “миротворческому” подходу масс медиа в освещении конфликтных ситуаций, способному формировать позитивные установки аудитории относительно конфликтов, учить ее решать их конструктивным путем.

Проанализировано влияние медиаконфликтов на формирование установок и стереотипов конструктивного поведения в проблемных ситуациях социального взаимодействия потребителей, на понимание и оценку противоречий самыми конфликтологами, руководителями, политиками. Важно констатировать, что наилучшей профилактикой психологической зависимости, манипулирования, решению конфликтных ситуаций, контроля сознания есть развитие в аудитории умения говорить и умения слушать, критичности мышления и рефлексии, формирование ассертивного поведения и эмпатии. Проанализировано научные разведки, которые дают основания утверждать о разных типах аудитории относительно разного восприятия медиаконфликтов. Базируясь на научных разведках, приходим к выводу, что разные типы аудитории по-разному воспринимают конфликты. Это зависит от: разного сочетания конфликтных качеств в характере конкретного человека, согласованности или несогласованности ролевих позиций комуникатора или реципиента, особенностей индивида относительно его интересов к окружающему миру, личностной мотивации, пола, уровня образованности; свойств, состояний и процессов, сформированных в психическом составе каждого исторического социума. Строя свои отношения с аудиторией, журналист должен учитывать ситуативные настроения, мысли, запросы, стойкие социально-психологические характеристики потребителей, владеть высокой правовой культурой.

Ключевые слова: ассертивность, аудитория, деятельность масс медиа, эмпатия, коммуникативные умения, конфликт, рефлексия, социальные коммуникации, умение говорить, умение слушать.

ANNOTATION

Synorub G.P. Concept of the conflict filling of mass-media activity in the theory of social communications (context of forming the conduct an audience). Manuscript.

The dissertation is presented to get the candidate's degree in Social Communications, specialty 27.00.01 - Theory and history of social communications. Institute of journalism, Taras Shevchenko National State University, Kyiv, 2009.

It is attracted the achievements of the theory of journalism, politology, conflictology, sociology, and adopted these achievements to these theory of social communications. Journalistic activity is closely connected with public and social activity, which is communicative activity which includes mass-media. Having there were differentiated six types of mass-media connection with conflicting situations. Analysed the control over conflicts on each stage of its passing, proved the main strategies of their solution. Created the classification of communicative skills of an audience in the perception of media conflicts, worked up the typology of the audience according to the abilities to go through conflicts.

Keywords: ability to listen, ability to talk, activity of mass-media, assertiveness, audience, communicative ability, conflict, empathy, reflection, social communications.

Размещено на Allbest.ru