Мас-медіа як середовище утворення та функціонування стереотипів масової свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціології

МАС-МЕДІА ЯК СЕРЕДОВИЩЕ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СТЕРЕОТИПІВ МАСОВОЇ СВІДОМОСТІ

Спеціальність: Теорія та історія соціології

Бутиріна Марія Валеріївна

Київ, 2009 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Із входженням України в інформаційне суспільство нових ознак і властивостей набуває медіасередовище. Воно актуалізує прояви надперсонального в людині, яке дослідники пов'язують із функціонуванням масової свідомості. Сьогодні - внаслідок отримання мас-медіа глобального статусу - їхнє втручання в процеси мислення й поведінки суб'єктів стає дедалі активнішим. У зв'язку з цим для досліджень соціальних комунікацій набуває актуальності звернення до тих нових сутностей, які утворюються в комунікаційному процесі під впливом фактора медіатизації. Залежність людини від медіатизованих форм знання, від готових формул сприйняття й оцінки дійсності досить рельєфно представлено у явищі стереотипізації масової свідомості.

Наслідки його впливу й ефекти, створювані ним, варіюються в соціумі від конструктивних до деструктивних. Це унеможливлює однозначну наукову й суспільну оцінку феномена, що формує підґрунтя для критичного перегляду численних праць, у яких стереотипи постають у суто позитивних або в суто негативних контекстах. За таких умов нагальною є потреба комплексного дослідження явища мас-медійної стереотипізації, зокрема в аспектах генетичних передумов, чинників і механізмів утворення та функціонування стереотипів, зв'язку їх з іншими масовидними складниками психіки людини. Це, з одного боку, конституює об'єктивний характер феномена, а з іншого, виявляє ті детермінанти, які визначають наповненість стереотипних форм конкретним соціальним змістом.

Інтеграція уявлень про стереотипи у сферу соціально-комунікаційних досліджень має не лише методологічне, а й практичне значення. Отримавши об'єктивні й розгорнуті уявлення про стереотипізацію, комуніканти зможуть усвідомити причини й наслідки когнітивних відхилень у поданні реалій, зрозуміти особливості реакцій аудиторії, застосувати комунікаційний потенціал стереотипів для провадження відповідної медіаполітики.

Метою даного дослідження є виявлення мас-медійних умов і механізмів формування і функціонування стереотипів масової свідомості у середовищі ЗМК. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань.

У галузі методології вивчення стереотипів масової свідомості:

- систематизувати й критично осмислити теоретико-методологічні положення про явище стереотипізації, розроблені в наукових дисциплінах, предметом дослідження яких є комунікаційна проблематика, - теорії комунікації, соціальній психології, когнітології, лінгвістиці, семіотиці;

- подолати дивергентність різнопарадигматичних масивів знань про явище стереотипізації і поєднати їх на засадах інтегруючого метатеоретичного підходу.

Супутні завдання, поставлені у теоретико-методологічній частині роботи, передбачають:

- розв'язати теоретико-методологічні проблеми вивчення феномена масової свідомості;

- виявити умови й окреслити основні етапи формування метатеорії масової комунікації.

Об'єктом дисертаційного дослідження є мас-медіа, представлені як сукупність умов для створення та функціонування стереотипів масової свідомості.

Предметом дослідження є явище стереотипізації, спричинене цими умовами.

Наукову достовірність результатів дисертаційної роботи забезпечує методологічна обґрунтованість вихідних теоретичних положень, застосування комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження, репрезентативність джерельної бази дисертації та фактичного матеріалу, на основі якого здійснено емпіричні дослідження.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені автором у монографії «Стереотипи масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіасередовищі» та 26 статтях у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (445 позицій). Повний обсяг роботи становить 432 сторінки, основний зміст викладено на 384 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та її зв'язок з науковими темами Інституту журналістики, в якому виконано роботу, визначено мету і завдання дисертації, її об'єкт і предмет, наведено використані методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів і запропонованих висновків, розкрито особистий внесок здобувача, поінформовано про апробацію наукового пошуку на конференціях, наведено дані про опубліковані праці.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження» здійснено аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення тих категорій, які зумовлюють зміст дослідження, доведено необхідність інтегрованого застосування їх у єдиній концептуальній площині. Визначено теоретико-методологічні лакуни в галузі вивчення явища мас-медійної стереотипізації, окреслено напрямки вивчення стереотипів у контексті соціальних комунікацій.

Підрозділ 1.1 «Медіасередовище як об'єкт вивчення теорії масової комунікації» має методологічний характер. Тут обґрунтовано доцільність закріплення в науковому дискурсі поняття «медіасередовище», яке виокремлюється з-поміж інших понять, що корелюють із ним, проте є різними за змістом та обсягом.

У підрозділі 1.2 «Масова свідомість: аналіз категорії» демонструється дослідженість феномену масової свідомості, який пов'язується із мас-медійною практикою. Поміж розглянутих методологічних проблем найбільш важливою визнається відсутність єдиної теорії свідомості, що унеможливлює загальний продуктивний синтез знань в означеній галузі. З-поміж визначень, які засвідчують плюралістичне тлумачення даного феномена, наводяться «шаблонна, деперсоналізована свідомість, сформована внаслідок дії мас-медіа», «форма дотеоретичного світорозуміння». Розрізнення масової та групової свідомостей у дисертації спирається на логіку протиставлення таких форм соціальної організації як спільність та суспільство.

Масова свідомість формується та підтримується мас-медійними механізмами функціонування суспільства. Групова свідомість (а точніше - сукупність групових свідомостей) утворюється в межах функціонування спільноти, якій властива неопосередкована комунікація. Кожна з таких свідомостей уґрунтовується певним набором стереотипів, як здобутих у процесі життєдіяльності групи, так і привнесених медійною практикою. Поміж форм взаємодії цих рівнів свідомості, пов'язаних із циркуляцією стереотипних уявлень, виділено такі:

1. «Масова людина» отримує уявлення про групу шляхом сприймання інформаційних повідомлень мас-медіа. Вона пізнає «інших» у розрізі аутгрупових стереотипів;

2. Група відчужує власні стереотипні уявлення, в яких відображені її світоглядні засади, норми поведінки, цінності, в медіасередовище задля налагодження комунікаційних зв'язків із потенційними чи реальними, але просторово розпорошеними членами;

3. Група зазнає мас-медійних впливів. Масове (архетипне, загальнолюдське) інтегрується в групову картину світу і певним чином трансформує її.

Відзначається, що для групи природним є формування стереотипів, які консолідують її членів.

Підрозділ 1.3 «Роль теорії стереотипу У. Ліппмана в розвитку теоретико-методологічних засад вивчення стереотипів масової свідомості» присвячено аналізу ліппманівської теорії стереотипізації. Зокрема, наголошено на невідповідності ряду її положень щодо сучасних реалій і механізмів утворення та функціонування стереотипів, які детермінуються новітнім медійним чинником. Виявлено також ті аспекти праці «Суспільна думка», які зумовили подальше теоретико-методологічне опрацювання питань, що стосуються проблем функціонування масової свідомості, формування суспільної думки на засадах управління стереотипами.

Виявлено теоретико-методологічні труднощі ідентифікації стереотипів, зумовлені варіативністю проявів феномена, суперечливістю його видових ознак, що може бути представлено опозиціями істинне/хибне, спрощене/деталізоване, схематичне або екстенсіональне/інтенсіональне, консервативне/динамічне, суб'єктивне/об'єктивне.

У підрозділі 1.4 «Основні дисциплінарні підходи до висвітлення явища мас-медійної стереотипізації» розкрито поліпарадигматичність дослідження стереотипів, що є комплексним феноменом, для розуміння якого доцільно виокремлювати когнітивний, афективний, поведінковий аспекти.

Аналіз теоретико-методологічних засад вивчення стереотипів масової свідомості дав підстави для метатеоретичного опрацювання матеріалу, здійсненого у підрозділі 1.5 «Метатеоретичний підхід до вивчення мас-медійної стереотипізації».

Зокрема, мета-ракурс уможливив комплексний розгляд усієї проблематики предметної теорії, перегляд адекватності й евристичної плідності методологічних передумов її становлення. У підрозділі обґрунтовано доцільність метатеоретичного підходу до вивчення явища стереотипізації. Тут, зокрема, зазначається, що в сучасній науці стан дослідженості стереотипів і стереотипізації характеризується дискусійністю та поліпарадигматичністю. Як і на початковій стадії розвитку, в теорії стереотипів сьогодні відсутні єдині концептуальні засади вивчення феномена й надійні критерії його ідентифікації. Під стереотипами розуміють цілий ряд явищ, гетерогенних за генезисом, формами прояву, наслідками. Багатоаспектність стереотипізації зумовлює різноплановість дослідницької рефлексії: стереотипи вивчаються в парадигмах соціології, когнітології, психології, теорії масової комунікації. Це дає змогу увиразнювати різні аспекти функціонування стереотипів у медіасередовищі. Виявлена гетерогенність, а почасти й опозиційність дослідницьких поглядів, змушує рухатися шляхом метатеоретичного опрацювання матеріалу, тобто шляхом рефлексії щодо того масиву теоретико-методологічних засад вивчення стереотипів, який склався в гуманітарній науці сьогодні.

Другий розділ «Функціонування стереотипів у мас-медіа: утворення, медіатизація, руйнація» розкриває питання умов і механізмів функціонування стереотипів у мас-медіа.

У підрозділі 2.1 «Стереотипи масової свідомості як комунікаційне явище: філогенетичний аспект» увагу зосереджено на особливостях становлення людської здатності до утворення стереотипів у філогенезі.

Тим самим долається такий недолік у дослідженнях стереотипізації, як «осучаснення» феномену, що часто подається як новітній медійний конструкт. Особливий акцент робиться на комунікаційній природі стереотипів.

Підрозділ 2.2 «Актуальні медійні передумови для функціонування стереотипів масової свідомості» актуалізує ті умови, які утворюють плідне підґрунтя для формування та функціонування масовидних явищ і, зокрема, стереотипів масової свідомості. Зокрема, зазначається, що середовище ЗМК надає умови для трансформації знання від персонального до соціального і навпаки. Процес відчуження певних інформаційних елементів від конкретних індивідів - членів соціальних груп - спостерігається на прикладі утворення стереотипів. Мас-медіа характеризуються як найважливіший канал трансляції опосередкованого досвіду.

Зауважується, що апріорність медіатизованих уявлень зазвичай доповнюється викривленням реалій, знеціненням морального аспекту у висвітленні трагічних подій, впливом упереджень.

У підрозділі розкриваються такі механізми медіатизації стереотипів, як саморефенція, інореференція, «паразитичні інформаційні ланцюги». Актуалізується роль мас-медійних самоорганізаційних процесів, які спричинюють взаємопідсилення/взаємоусунення комунікаційних повідомлень і тим самим відповідно активізують або нейтралізують стереотипні уявлення.

Зазначається, що взаємодія медіатекстів може набувати тематичного, ідеологічного, компліментарного характеру, ці тексти можуть бути пов'язані в межах певної системи аргументації або певного об'єкта впливу.

У підрозділі 2.3 «Мас-медійна стереотипізація як різновид категоризації дійсності» феномен стереотипу розкривається в площині уявлень про категорію, що дає змогу поглянути на нього, по-перше, в аспекті когнітивних структур людини і, по-друге, у вужчому аспекті мас-медійних способів упорядкування та класифікації різноманітних форм знання.

Мас-медійна версія категоризації трактується як процес віднесення об'єктів до певних класів, якими виступають не тільки денотативні назви матеріальних предметів, але й перцептивні зразки, еталони поведінки, соціальні стереотипи, тобто узагальнення, що містять конотативні значення. Зазначається, що сприйняття й оцінка соціального оточення зазвичай супроводжується певним «когнітивним відхиленням», що дає підстави пов'язувати соціальну категоризацію з утворенням стереотипів як різновиду категорій. У дисертації робиться висновок щодо детермінованості категоризації особливостями когнітивно-психологічної структури журналістської свідомості, що може спричинювати утворення ригідних і недиференційованих категорій. Вказується на високу консервативність позадосвідних авторитетних упереджень журналістів, які мають інтерсуб'єктивну природу. Наголошується на тому, що амбівалентна структура стереотипів є природною для масової свідомості, в якій співіснують протилежні концептуальні сенси. Руйнація амбівалентності стереотипів є умовою їхньої нейтралізації. На позначення ситуативного наповнення змістом мас-медійних рубрик, яке зумовлюється баченням привілейованих тем, пропонується поняття «акцидентна категоризація». Підкреслюється, що відхилення від логічних принципів категоризації є характерним для мас-медіа, оскільки вони не відтворюють, а конструюють соціальні реалії.

Підрозділ 2.4 „Стереотипи масової свідомості в структурі соціальної комунікації” розкриває функціональність стереотипів в аспектах основних чинників комунікаційного процесу: комуніканта, реципієнта, каналу й контента.

У підрозділі 2.5 «Ефекти мас-медійної стереотипізації» теоретичні уявлення щодо стереотипів і стереотипізації органічно інтегруються в дослідження мас-медійних ефектів. Наголошується, що дослідження ефектів масової комунікації завжди спиралися на психологічні уявлення про трирівневість реакцій людини на зовнішні впливи. Власне тому стереотип, у якому, за потреби, може бути актуалізовано когнітивний, афективний або поведінковий компоненти, є евристично цінним дослідницьким інструментом у сфері масовокомунікаційних досліджень.

У підрозділі увиразнюється роль стереотипів у досягненні мас-медіа таких позитивних ефектів, як розповсюдження інновацій, соціалізація, адаптація, соціальний контроль, збереження національної ідентичності, традицій тощо. Водночас актуалізується їхня роль у негативних мас-медійних контекстах, де стереотипи виявляють себе як джерело ксенофобії, агресивності, фрустрації. Стереотипи, які з'являються у масовій свідомості внаслідок функціонування мас-медіа, також умовно поділяються на функціональні (релевантні щодо медіаполітики) та дисфункціональні (інрелевантні щодо медіаполітики). За функціональністю стереотипи диференціюються як такі, що каталізують, і такі, що гальмують (викривлюють) медіавплив. У підрозділі демонструється зв'язок між теоретичними уявленнями про ефективність ЗМК і поглядами на роль стереотипів у досягненні мас-медійних ефектів. Домінуюча парадигма у дослідженнях ефективності ЗМК зіставляється із актуалізованим аспектом мас-медійної стереотипізації. За такою логікою утворюються пари:

- біхевіористська модель «стимул - реакція» - поведінковий аспект (неусвідомлювані стереотипні «фільтри»);

- психодинамічна модель К. Ховленда - рецептивний аспект (стереотипні «фільтри» на рівні індивіда);

- двоступенева модель комунікації П. Лазарсфельда - референтно-груповий аспект (стереотипні «фільтри» на рівні ключових комунікаторів);

- концепція встановлення медіа «порядку денного» - когнітивно-оцінювальний аспект (стереотипні «фільтри» на рівні мас-медіа);

- «спіраль мовчання» Н. Нойман - аспект міжособистісної взаємодії (стереотипні «фільтри» на рівні міжособистісних контактів);

- концепція «медіакартини світу» - когнітивно-оцінювальний, афективний, поведінковий аспекти (стереотипні «фільтри» на рівні світогляду).

У третьому розділі «Явище мас-медійної стереотипізації в окремих соціальних сферах» теоретичні напрацювання щодо умов, механізмів, закономірностей стереотипізації верифікуються в емпіричній площині.

Підрозділ 3.1 «Типологічна диференціація стереотипів масової свідомості» демонструє спробу застосування типологічного аналізу до масиву стереотипних уявлень. Зазначається, що в основі типологізації лежить уявлення про нечіткі множини, коли один окремо взятий елемент сукупності може одночасно належати до різних рядів.

Для типологічного вивчення стереотипізації у медіасередовищі пропонуються такі напрями:

1. Розроблення типології стереотипів як маніфестантів певних соціальних сфер із метою доведення універсальності стереотипного у мисленні/сприйнятті/поведінці (представлені у медіадискурсі стереотипні уявлення щодо культури, освіти, науки, політики, релігії, соціальних інститутів, професійних галузей, національностей, екології тощо);

2. Типологізація стереотипів за особливостями походження, їхнім філогенетичним віком (стереотипи, які мають архетипне підґрунтя, стереотипи, «історія питання» яких піддається ретроспективному оглядові, новітні стереотипи, утворені шляхом використання комунікаційних технологій);

3. Типологізація стереотипів за видом соціальної взаємодії, який вони репрезентують (розподіл на авто- та гетеростереотипи);

4. Розроблення типології стереотипів на підставі соціо-демографічних параметрів індивідів, які переломлюються крізь призму суспільних настроїв, очікувань, уявлень (гендерні, соціально-статусні, вікові, етнічні, соціально-рольові та інші стереотипи, що побутують у соціумі, набувають конкретики в специфічних соціокультурних умовах, підтримуються або руйнуються мас-медіа);

5. Диференціація стереотипів за актуалізованим структурним елементом стереотипно-настановного комплексу (когнітивним, афективним, мовним, поведінковим);

6. Виокремлення стереотипів за морфологією (стереотипні образи (іміджі), стереотипні судження, сталі заборони, приписи, стереотипні дії й ритуали, стійкі емоційні реакції).

У підрозділі констатується умовність утворення таких опозиційних пар, як істинні/хибні, консервативні/динамічні, позитивні/негативні стереотипи.

Диференціація стереотипів за функціональним призначенням (розподіл на деструктивні та конструктивні стереотипи) містить у собі аксіологічний компонент і тому також є умовною.

У підрозділі 3.2 «Стереотипи у сфері соціальної взаємодії» розглянуто актуалізацію умов, які надаються медіасередовищем для розроблення та репрезентації різних видів соціальних ідентичностей, побудованих за принципом контрастного мислення через увиразнення опозиції «Ми - Вони». Розуміння ідентичності тут пов'язується з утворенням символічних кордонів між «своїми» та «чужими». При цьому мас-медійна стереотипізація постає як провідний засіб такої диференціації. У підрозділі стверджується: категорії «Свій», «Інший», «Чужий», які застосовуються у ЗМК, профілюють інформацію, породжуючи певну модель сприйняття тієї або іншої події/факту/людини «Своєї» або «Чужої» лінгвокультури і формуючи, таким чином, позитивне, негативне або нейтральне ставлення адресата до різних явищ навколишньої дійсності. Ідентичності, які формуються ЗМК для різних груп, консолідують їхніх представників на засадах відповідних медіакартин світу, що містять передумови для концептуалізації та категоризації дійсності. У підрозділі вказується на небезпеку утворення в мас-медіа віртуальних спільнот, що сприяє поляризації соціуму, у якій, своєю чергою, закладено потенціал ксенофобії. Відсутністю відповідних категорій для констатації культурних відмінностей пояснюється такий етноцентричний модус, зазначений у проблематиці міжкультурної комунікації, як ізоляція (сприйняття журналістами інокультурної дійсності згідно з існуючими категоріями та стереотипами, ігнорування інформації, яка не стереотипізується). Як іще складніший механізм формування етноцентричних уявлень характеризується сепарація (створення в медіа соціальних бар'єрів для всього того, що відрізняється від власної культури). Утворення й використання стереотипів задля надання негативної оцінки культурній своєрідності певних аутгруп складає підґрунтя дифамації. Найбільш серйозних форм у ЗМК вона набуває тоді, коли журналісти прагнуть раціонально обґрунтувати наявні стереотипи для доведення неповноцінності тієї чи іншої групи.

У підрозділі 3.3 «Етнорелігійні автостереотипи у мас-медійному дискурсі» явище стереотипізації досліджується у зв'язку із формуванням національної ідентичності, есенціалістське розуміння якої сьогодні поступається новим баченням її як динамічного конструкту, що перманентно вибудовується/трансформується під впливом медійної практики. Зазначається, що взаємодія двох чи кількох культур завжди є процесом створення, застосування чи руйнації стереотипів, оскільки в соціальній взаємодії люди керуються не адекватними уявленнями про носіїв іншої культури, а тими неповними, ізоморфними або викривленими образами, які конструюються комунікантами з потрібних на поточний момент рис і компонентів. Наголошується на архетипній обґрунтованості більшості етнорелігійних стереотипів, які утворюються відповідно до опозицій Ми/Вони, Свій/Чужий. Наводяться ті диференціальні ознаки, за якими вибудовується дискурс національної ідентичності у мас-медіа.

У підрозділі виявлено, що для автостереотипу українського народу, який формується засобами масової комунікації, характерним є брак позитивних констант для підтримки національної ідентичності й домінування відверто негативних конотацій у репрезентації нації.

Окрему увагу в підрозділі приділено етнорелігійним стереотипам, які опосередковують відносини між титульним українським етносом і національними меншинами, що мешкають на території України.

У підрозділі 3.4 „Етнорелігійні гетеростереотипи у мас-медійному дискурсі” деструктивну роль стереотипів простежено на прикладі погіршення взаємин культурних систем у форматі Схід/Захід.

Актуалізація негативного образу ісламу в масовій свідомості наприкінці ХХ - на початку ХХІ століть розцінена як симетрична, філогенетично зумовлена реакція суспільства на інспірований медіа пострадянський релігійний ренесанс. Згідно з принципом контрастного мислення ствердження позитивного образу своєї (автентичної) релігії у медіадискурсі супроводжувалося формуванням нових, а певною мірою й експлікацією архаїчних стереотипних уявлень про чужу (ворожу) релігію.

Виявлено, що консервативність, виразна емоційність гетеростереотипу значною мірою зумовлюється впливом архетипної опозиції Ми/Вони, історично втіленої в протистоянні кочівницького та давньоруського (осілого) способів життя й трансформованої сьогодні в опозицію Свої/Чужі. Протягом історії взаємин між християнським Заходом та мусульманським Сходом через обмеженість пізнавальних можливостей буденної свідомості незрозуміла «Інакшість» поставала в ній як атрибут «Ворожості». Схарактеризовано специфіку функціональності архетипних образів у масовій свідомості як надстійкого ядра актуалізованих із часом стереотипних уявлень. Визначено, що через залучення архетипних образів у мас-медіа відбувається інтерпретація майбутнього нації крізь призму її минулого.

Саме тому етнорелігійна самоідентифікація груп і продукування відповідних стереотипів відбуваються не тільки шляхом відтворення колективної пам'яті суспільства, але й шляхом вибору й мас-медійної легітимізації певної версії його історії. Вказується на інформаційно-комунікаційну асиметричність стереотипотворення, пов'язаного з ідентифікаційними процесами: «Інший», «Чужий» навіть не підозрює, що став об'єктом стереотипіювання, а, отже, й точкою відліку для формування стереотипних уявлень про «Наших», «Своїх».

У підрозділі 3.5 «Стереотипні репрезентації науки у мас-медіа» смисловим тлом для вивчення стереотипів стало твердження про низький рівень поінформованості масової аудиторії щодо діяльності наукової спільноти в Україні. Проблеми неадекватного, неповного висвітлення наукових досягнень у ЗМК, інверсованих репрезентацій науки та науковців, неякісного інформування про дискусійні наукові розробки (ГМО, клонування) представлені у площині уявлень про мас-медійну стереотипізацію. Увиразнено принципово неоднозначну роль стереотипів як чинників наукової комунікації, які, з одного боку, є детермінантами викривлення мас-медійної інтерпретації та оцінки наукових об'єктів, а з іншого, інструментами популяризації спеціалізованого знання.

У підрозділі виявлено автентичну амбівалентність образу науки (висока наука/буденна, прагматична наука) в масовій свідомості, зумовлену архаїчним уявленням про подвійну природу знання («знання заради знання»/«знання заради людини»), що є прикметним для типової структури стереотипу, яка тяжіє до інверсії. Стереотипний образ високої науки має давнє генетичне коріння, а, отже, відповідно й більш високий рівень консервативності. Він подається журналістами майже в незмінному вигляді. Це дає підстави говорити про його резистентність (здатність утримуватися у свідомості багатьох поколінь) і здатність чинити опір негативним стереотипам більш пізнього походження. Стереотипний образ буденної науки демонструє більшу динамічність. Під впливом соціальних детермінант він зазнав суттєвих трансформацій. У семантичній мережі концепт «буденної науки» сполучується із негативно маркованими концептами «корупція», «плагіат», «кар'єризм», «профанація».

У вітчизняному медіасередовищі стереотипне уявлення про прагматичну науку все частіше редукується до уявлення про «науку як товар», що дає підстави для гострої критики наукових інституцій як анахронічних, таких, що не відповідають ринковим реаліям. Причинами продукування мас-медіа численних негативних репрезентацій науки та науковців, що з часом «осідають» у масовій свідомості, перетворюючись на стереотипи, визнано соціалізацію й політизацію наукової сфери з відповідними способами оцінювання та категоризації (застосування до науки соціально-політичних категорій ієрархія, управління, адміністрування, повноваження, реорганізація, планування). Критика окремих явищ (безпорадність науки в ринкових реаліях, присвоєння наукових ступенів чиновникам) недиференційовано сприймається масовою аудиторією в синкретичному масиві уявлень про вітчизняну науку.

Опосередковуючи взаємини наукової спільноти і суспільства, мас-медіа забезпечують світоглядну динаміку, узаконюють ті світоглядні парадигми, які визрівають у надрах науки. При переході від науки-дослідження до науки-світогляду, тобто при побудові наукової картини світу, яка б спиралася на результати наукових досліджень, відбуваються когнітивні процеси, що включають механізм стереотипізації.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі феномен стереотипів масової свідомості був досліджений у зв'язку із засадною ідеєю комунікації. Це дало змогу дійти таких висновків:

1. Стереотипізація - це явище, яке з часів існування протосоціуму супроводжувало процеси комунікації, уможливлювало виникнення соціального як подібного, узгодженого, підтвердженого консенсусом між членами спільноти. Це чинник, який є впливовим стосовно кожного складника системи масової комунікації. Стереотипи утворюються на теренах соціальної взаємодії, тиражуються у медіасередовищі і руйнуються в процесі масовокомунікаційної практики;

2. Органічність медіасередовища для формування та функціонування стереотипів масової свідомості пов'язана із такими умовами:

- створення ґрунту для трансформації знання від персонального до соціального і навпаки;

- існування практики цитації одного медіа іншим (самореференція й інореференція ЗМК, конформізм медіа, «паразитичні інформаційні ланцюги»);

- зумовлене глобалізаційними зрушеннями зростання у ЗМК обсягів зовнішньої інформації, трансляція апріорних уявлень щодо тих явищ, із якими аудиторія вкрай рідко стикається у щоденному житті;

- побутування такого феномена, як медійна картина світу, сполучена з інверсією реалій.

3. Ретроспективний погляд на явище стереотипізації дав змогу виявити глибинний зв'язок стереотипів із архетипами, міфами, забобонами, настановами - складовими синкретичного континууму масовидних явищ. Розвиток стереотипного компонента людського мислення відбувався паралельно з розвитком комунікаційного начала в людині. Такі родові ознаки стереотипів, як конвергентність, апріорність, легітимність актуалізувалися під час переходу людства до суспільної фази розвитку, яка потребувала узгодженості й подібності основних процесів життєдіяльності індивідів;

4. Архетипне коріння має характерна для сучасної соціальної перцепції опозиція «Ми - Вони», яка виступає підґрунтям соціальної взаємодії між групами. Дана опозиція репрезентує типовий для масової свідомості спосіб контрастного мислення. Актуалізована у мас-медіа настанова на диференціювальний розподіл груп, явищ, подій, з одного боку, сприяє створенню позитивної ідентичності аудиторії, а з іншого - провокує сегрегацію у суспільстві. ЗМК експлікують і конкретизують опозицію «Свій - Чужий», відповідним чином відображуючи події національної історії й сьогодення крізь призму архетипу, залучаючи для підсилення й увиразнення факти й оцінки з різних соціальних сфер - релігійної, ідеологічної, геополітичної тощо;

5. Утворення стереотипів у мас-медійній практиці відбувається внаслідок дифузії до-когнітивних, когнітивних, перцептивних оцінювальних процедур, з-поміж яких домінантною є соціальна категоризація дійсності. Стереотипи є комунікаційно організованими уявленнями, які утворюються внаслідок неточної, гнучкої категоризації соціуму засобами масової комунікації, містять когнітивний базис і настанову на сприйняття явищ, об'єднаних межами категорій. У медіасередовищі виокремлюються такі процеси, пов'язані із функціональністю стереотипів, як стереотипотворення, стереотипізація, дестереотипізація та медіатизація стереотипів;

6. Ідея стереотипу органічно інтегрується в дослідження ефектів масової комунікації. Ефективність мас-медіа безпосередньо залежить від рівня усталеності її поглядів (рецептивний аспект стереотипізації), від функціональності стереотипів у системі масової комунікації (залучення лідерів впливу, застосування «спіралі мовчання», селекція фактів на засадах стереотипних моделей, спрямованість стереотипів на когнітивні, афективні, конативні реакції аудиторії). Стереотип як ефект характеризується функціональністю, якщо він з'явився або активізувався в масовій свідомості внаслідок організованої медійної практики. І, відповідно, стереотип є дисфункціональним, якщо він виник усупереч цілям медіаполітики або сформувався стихійно через конформність дій комунікаторів;

7. Упорядкування стереотипів у масовій свідомості веде до виникнення певної картини світу, яка є системним медіаефектом. Керування стереотипами, які акумулюють вторинні (конотативні) значення, уможливлює реалізацію ідеологічних програм. У структурі стереотипів закладено потенціал пропагандистського впливу на масову аудиторію. Крім функцій передачі інформації, адаптації до реалій, вони також виконують регулятивну функцію, виносячи за межі тексту інструментальні настанови.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бутиріна М.В. Стереотипи масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіасередовищі / М.В. Бутиріна. - Дніпропетровськ: Слово, 2009. - 368 с.

2. Бутиріна М.В. Специфіка пізнавальних процесів у журналістиці / М.В. Бутиріна // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - 2006. - Вип. 14. - С. 313-320.

3. Бутиріна М.В. До питання дослідження впливу ЗМК на стереотипи масової свідомості / М.В. Бутиріна // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2006. - Т. 25. - С. 40-44. суспільство масовий свідомість

4. Бутиріна М.В. Деякі аспекти семіотичного аналізу ЗМІ / М.В. Бутиріна// Вісник Дніпропетровського національного університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2007. - Вип. 9. - С. 21.

5. Бутиріна М.В. До питання вивчення генетичних витоків стереотипів масової свідомості / М.В. Бутиріна // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2007. - Т. 27. - С. 37-41.

6. Бутиріна М.В. Вивчення стереотипів масової свідомості як актуальний напрям медіадосліджень / М.В. Бутиріна // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: збірник наук. праць - Черкаси, 2007. - С. 310-316.

7. Бутиріна М.В. Вплив етнорелігійних стереотипів на процеси міжнаціонального порозуміння (за матеріалами українських та російських ЗМК) / М.В. Бутиріна // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2007. - Т. 28. - С. 63-68.

8. Бутиріна М.В. Явище стереотипізації у масовій комунікації / М.В. Бутиріна // Поліграфія і видавнича справа. - Л., 2007. - №2(46). - С. 13-20.

9. Бутиріна М.В. Масова свідомість як категорія метатеорії масової комунікації/ М.В. Бутиріна // Культура народов Причерноморья: научн. журнал. - Симферополь, 2007. - №101. - С. 18-22.

10. Бутиріна М.В. Когнітивні особливості створення та споживання медійного продукту / М.В. Бутиріна // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - Львів, 2007. - Вип. 15. - С. 232-240.

11. Бутиріна М.В. Методологічні проблеми вивчення стереотипів масової свідомості / М.В. Бутиріна // Вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. - Ужгород, 2007. - Вип. 17. - С. 11-14.

Размещено на Allbest.ru