Методика і практика моніторингових медіа-досліджень в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

Спеціальність 27.00.01 - Теорія та історія соціальних комунікацій

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

Тема:

Методика і практика моніторингових медіа-досліджень в Україні

Ярошенко Леся Анатоліївна

Київ - 2011



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент Порфімович Ольга Леонідівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри соціальних комунікацій

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Василенко Микита Кімович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри періодичної преси

кандидат філологічних наук Кошак Катерина Олександрівна, ТРК НТН, режисер

університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, к. філол. н., доц. В.М. Корнєєв



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Питання теорії, методології та практичного проведення моніторингових досліджень у галузі ЗМІ набула актуальності для українського суспільства і зокрема для галузі масової комунікації особливо гостро в період після здобуття незалежності, коли у суспільстві почалися демократичні перетворення, що зумовлювали поступову відмову від тоталітарної моделі комунікації на користь ліберальної та соціально відповідальної.

Актуальність теми даної дисертації зумовлена тим, що саме моніторинг ЗМІ є одним із найбільш ефективних способів дослідження процесу комунікації в суспільстві. Моніторингові дослідження дають змогу простежити, як ЗМК інформують громадян про важливі соціально-економічні та політичні події, наскільки повноцінно надають інформацію, необхідну для прийняття адекватних рішень, і наскільки адекватною є відповідь органів влади на матеріали ЗМІ. Моніторинг - це інструмент, за допомогою якого можна з високою мірою вірогідності та науково достовірно довести, які саме моделі комунікації домінують. Необхідність даного дисертаційного дослідження також обґрунтовується потребою пошуку нових методик, способів їх поєднань та взаємодії при проведенні паралельних досліджень різними моніторинговими центрами з урахуванням паралельного розвитку технологій маніпулювання громадською думкою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана наукова робота тісно пов'язана з усіма напрямками НДР №06БФ045-01 «Дослідження в галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти» Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, оскільки в ній запропоновано власну періодизацію історії моніторингових досліджень; систематизовано теоретичні засади моніторингових досліджень в контексті соціології, політології та журналістикознавства; визначено основні функції моніторингу, правила спостереження, сформульовані вимоги до отримуваних даних, описано методи аналізу змісту повідомлень; досліджено методики моніторингу ЗМІ, які вже застосовувалися на практиці; результати моніторингових досліджень в Україні описано та співвіднесено з динамікою трансформації моделей масової комунікації в українському суспільстві.

Дисертаційне дослідження також відповідає темі кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Вплив новин на аудиторію: медіаефекти», оскільки в ньому досліджено поняття «маніпуляції», проаналізовано маніпуляційні можливості ЗМІ, описано методи аналізу застосування маніпуляційних технологій, наведено найхарактерніші приклади застосування маніпуляційних технологій та медіаефектів українськими та російськими телеканалами під час виборчих кампаній 2002-2006 рр.

Дана наукова робота пов'язана з науково-практичними міжнародними програмами Комітету «Рівність можливостей» та Асоціації «Спільний простір», Громадської ради при Комітеті з питань свободи слова Верховної Ради України. Зокрема дисертаційне дослідження пов'язане з програмами та планами підготовки пропозицій щодо виконання зобов'язань України, які випливають з її членства в Раді Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організаціях, а також досягнення Україною відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв 1993 року щодо набуття членства в Європейському Союзі в частині забезпечення стабільності та ефективності функціонування відповідних інститутів, які гарантують демократію, принципи свободи слова та розвиток засобів масової інформації, а також виконання відповідних положень Плану дій «Україна - Європейський Союз».

Мета й завдання дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу методик моніторингу ЗМІ та їх практичного застосування в Україні в період найактивнішого використання цього виду наукових досліджень висвітлити основні тенденції та особливості розвитку української моніторингової школи для подальшої оптимізації медіамоніторингу, розширення сфер його застосування та поглиблення зв'язку теоретичних досліджень з практикою функціонування українського інформаційного простору.

Відповідно до мети дослідження сформульовано такі завдання роботи:

1. Узагальнити теоретичні підвалини моніторингу ЗМК в різних наукових школах.

2. Розробити періодизацію розвитку теоретичної бази медіамоніторингу.

3. Виокремити й узагальнити ті методи моніторингу, які практично застосовувалися в Україні у період 2002-2006 рр.

4. Систематизувати основні особливості, які виникали при практичному використанні моніторингових технологій, та їх відмінності.

5. Описати найзнаковіші результати моніторингових досліджень.

6. Розробити типологію результатів моніторингових досліджень.

7. На основі результатів моніторингу висвітлення виборчих кампаній 2002-2006 років в Україні сформулювати рекомендації щодо реформування медійного простору з метою врегулювання діяльності ЗМІ під час виборів.

8. Закласти підвалини для подальших досліджень взаємодії розвитку технологій моніторингу та технологій маніпуляції громадською думкою як напрямку науки про соціальні комунікації.

Об'єкт дослідження. Моніторинг ЗМК передбачає використання конкретних матеріалів ЗМІ чи такої вибірки ЗМІ, яка дасть змогу представити результати дослідження як реальні тенденції динаміки в моделях масової комунікації. Тому об'єктом даного дослідження стали:

1) вибірки ЗМІ в період 2002-2006 років, які використовувалися різними моніторинговими центрами;

2) конкретні матеріали друкованих, електронних, аудіовізуальних засобів масової інформації;

3) текстові, лінгографічні, лексичні, вербальні, візуальні елементи ЗМІ;

4) методики й результати моніторингових досліджень в Україні.

Зокрема було використано вибірки матеріалів ЗМІ моніторингових організацій, які працювали в Україні в згаданий період. А саме громадського консорціуму «Асоціація «Спільний простір» / Комітету «Рівність можливостей», проекту «Документальний моніторинг» Коаліції громадських організацій України «Свобода вибору» (грудень 2005-травень 2006 рр.), проекту «Телебачення спецоперацій» сайту «Телекритика» спільно з МГО «Інтерньюз-Україна» (2002-2003 рр.), Академії української преси спільно з Інститутом соціології Національної академії наук України (липень 2004-березень 2006).

Загалом об'єктом дослідження стали задокументовані матеріали 147 інформаційних та аналітичних програм загальнонаціональних та регіональних телекомпаній обсягом понад 50 тис. годин ефірного часу, а також задокументовані інформаційні матеріали 251 загальнонаціональної та регіональної газети обсягом понад 89 мільйонів друкованих знаків.

Предмет дослідження - теоретична й методологічна база моніторингу, конкретні технології, за допомогою яких ця теорія й методологія втілювались у вітчизняній практиці та виявлялися кампанії з маніпуляції громадською думкою.

Методи дослідження. При дослідженні визначеної теми автором дисертаційного дослідження було використано такі наукові методи дослідження:

а) описовий метод дає змогу здійснити огляд теоретичних підвалин проведення моніторингових досліджень та конкретних методик, які вже застосовувалися на практиці;

б) гіпотетично-дедуктивний метод дозволяє вивчити різні теоретичні розробки в галузі моніторингу, методики моніторингу, застосовувані на практиці та порівняти їхні теоретичні й методологічні аспекти з точки зору закономірностей функціонування моніторингових технологій у контексті масовокомунікаційних процесів;

в) аналіз дав змогу порівняти теоретичні розробки та міру їх реалізації в методах проведення конкретних моніторингових досліджень у співвідносності з отриманими результатами конкретних моніторингових досліджень;

г) порівняльний метод дозволяє шляхом аналізу результатів моніторингових досліджень відокремити такі, які мали більший чи менший індекс цитування, а отже були більш чи менш резонансними;

ґ) за допомогою застосування індуктивного методу відкриваються можливості до пошуку закономірностей та рекомендацій до використання тих чи інших методів моніторингу в конкретних обставинах;

д) контент-аналіз - основний, кількісно-якісний метод дослідження змісту текстових повідомлень;

е) метод експертної оцінки застосовується для виявлення маніпулятивних технологій ЗМІ у випадках, коли це неможливо зробити за допомогою контент-аналізу;

є) метод експертного опитування дозволяє вивчити спектр думок фахівців стосовно об'єкта дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена відсутністю комплексних досліджень медіамоніторингу й визначається всебічним вивченням досліджуваного явища. Дисертація містить нову, важливу для подальших наукових розвідок та досліджень інформацію, що узагальнює попередній досвід теоретичних розробок у галузі моніторингу ЗМІ, уперше описує найбільш відомі приклади проведення медіамоніторингу в Україні та їхні наукові методики, а також узагальнює найбільш значимі результати. Зокрема:

- запропоновано нову періодизацію розвитку теорії моніторингових досліджень;

- з огляду на відсутність в Україні науково описаної класифікації методів моніторингу вперше здійснено таку класифікацію за критеріями мети і самостійності проведення моніторингових досліджень, формалізованості, масштабів і впливу на громадську думку. Виділено методики, які були найпоширенішими впродовж досліджуваного періоду;

- розроблено типологію результатів медіамоніторингу. Пропонується розглядати їх відповідно до завдань, які ставилися перед дослідженнями. А саме: визначення рівня збалансованості інформування; визначення рівня доступу суб'єктів виборчого процесу до засобів масової інформації; виявлення маніпулятивних технологій масового інформування; виявлення прикладів перешкоджання журналістам виконувати їхні професійні обов'язки;

- доведено залежність між розвитком моніторингових і маніпулятивних технологій.

Дана робота відкриває перспективу до подальших досліджень того, як функціонування українського інформаційного простору, політична трансформація в суспільстві та розвиток систем комунікації спричиняють появу таких нових явищ і якостей, які більшою мірою притаманні інформаційному, а не індустріальному чи постіндустріальному суспільству, а тому вимагають новітнього інтегрального осмислення як явищ масової комунікації. Новизна дослідження полягає як у наближенні до усвідомлення необхідності формулювання нової теорії і практики досліджень царини соціальних комунікацій, так і створення нових соціально-комунікативних технологій.

Практичне значення одержаних результатів. Дана наукова робота дає змогу доповнити і розширити перспективні наукові дослідження, які проводяться в рамках НДР №06БФ045-01 «Дослідження в галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти» Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Крім того, дане дисертаційне дослідження є суттєвим поштовхом до оптимізації практичної діяльності, спрямованої на подальшу демократизацію та розвиток українського інформаційного простору в контексті науково-практичних міжнародних програм Комітету «Рівність можливостей», Асоціації «Спільний простір» та ряду профільних громадських організацій, Громадської ради при Комітеті з питань свободи слова Верховної Ради України, а також учасників української медіаіндустрії.

Окрім вище переліченого, практичне застосування одержаних результатів полягає в можливостях використання представленого в роботі фактичного матеріалу, основних теоретичних положень і висновків у розробці спеціальних курсів із соціальних комунікацій. Основні положення дисертації можуть бути використані також для розробки нових методик проведення моніторингових медіадосліджень, а також для доповнення та уточнення матеріалів у викладанні курсів та спецкурсів «Моніторинг ЗМК», «Професійні та етичні стандарти», «Маніпулятивні методи у ЗМК», «Медіакритика» для студентів факультетів журналістики вищих навчальних закладів. Поданий у дисертації досліджуваний фактологічний матеріал може бути використаний при підготовці систематичних покажчиків із теорії та практики моніторингових медіадосліджень, підручників, навчальних посібників, рейтингів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження і автореферат виконані самостійно. Дві наукові статті, в яких викладені основні положення дисертації, написані самостійно. Також особисто написані тези доповіді під час міжнародної наукової конференції. Ще три наукові статті написані у співавторстві з кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри соціальних комунікацій Чекмишевим О.В. Особистий внесок здобувача в кожну з цих наукових праць становить 50%.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження оприлюднені впродовж навчання в аспірантурі Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, зокрема під час обговорень на засіданнях Вченої ради інституту та кафедри соціальних комунікацій, під час науково-методичних семінарів за участю науково-педагогічних співробітників інституту, докторантів та аспірантів.

Окремі результати даного дослідження знайшли практичну реалізацію в контексті науково-практичних міжнародних програм Комітету «Рівність можливостей» та Асоціації «Спільний простір», Громадської ради при Комітеті з питань свободи слова Верховної Ради України.

Крім того, результати дослідження були апробовані автором на таких конференціях:

1) «Журналістика-2004 у світлі підготовки журналістських кадрів» (Київ, Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 27-28 травня 2004 р.);

2) «Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (Київ, Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 17-18 квітня 2008 р.);

3) «Мова, суспільство, журналістика» (Київ, Інститут журналістики, 17-18 квітня 2008 р.);

4) «Журналістика 2009: освітні та наукові проблеми у галузі соціальних комунікацій» (Київ, Інститут журналістики, 9-10 квітня 2009 р.);

5) «Культура сучасних мас-медіа в системі соціальних комунікацій» (Київ, Інститут журналістики, 9-10 квітня 2009 р.),

6) «Світові стандарти сучасної журналістики» (Черкаси, Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, 20-21 травня 2010 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені в 6 наукових працях. 3 наукові статті опубліковані у фахових наукових збірниках, затверджених ВАКом України. 1 публікація становить тези доповіді здобувача під час міжнародної наукової конференції.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, двох додатків. Загальний обсяг дисертації 271 сторінка, в тому числі основна частина - 180 сторінок основного тексту; 28 сторінок складає список літератури, який містить 259 джерел українською, російською та англійською мовами; 63 сторінки - додатки, які складаються із текстової частини і 46 рисунків.

моніторинг масовий інформація україна



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано наукову актуальність теми, визначені мета і завдання дослідження, названо об'єкт і предмет, окреслено часові рамки дослідження та положення, що виносяться на захист. Також описано ступінь наукової розробки проблеми та наукову новизну одержаних результатів, практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, названо методи дослідження, означено зв'язок роботи з науковими планами Інституту журналістики та профільних дослідницьких центрів, показано апробації результатів дослідження і дані про публікації з розробленої теми.

У першому розділі - Теоретичні засади моніторингових досліджень ЗМІ, - який складається з трьох підрозділів, здійснено огляд та аналіз теоретичних підвалин моніторингових досліджень, закладених із середини ХХ ст. в західній науці та в колишньому СРСР, а також у незалежній Україні з 1991 року і до останнього часу. Історіографія питання складена на основі запропонованої автором періодизації: радянського і пострадянського періодів. Основними аргументами на користь такої періодизації є те, що, по-перше, в центрі даного дослідження поставлено саме український досвід медіамоніторингу і, по-друге, характер теоретичних розробок у галузі моніторингу до і після 1991 року в українській науці та в науці країн колишнього СРСР має суттєві відмінності.

Перший підрозділ - Теорія моніторингу радянського періоду - присвячено аналізу теоретичних розробок учених колишнього СРСР (А. Алексеєв, А. Баранов, Б. Грушин, А. Здравомислов, Л. Коган, В. Коробейников, М. Лауристин, Є. Таршис, Л. Федотова, В. Ядов), а також Західної Європи та США (Б. Берельсон, Г. Гербнер, В. Деніелсон, Г. Лассуелл, Дж. і М. Райлі, О. Холсті), які прямо чи опосередковано стосувалися медіамоніторингу.

Другий підрозділ - Теорія моніторингу пострадянського періоду в українській та зарубіжних наукових школах - продовжує аналіз теоретичного підґрунтя медіамоніторингу, створеного після 1991 року. Розглянуто праці зарубіжних учених, які досліджували: медіалізацію політики і політизацію ЗМІ, семантичні одиниці текстів, місце моніторингу в системі жанрів журналістики, вплив повідомлень на конкретну аудиторію та на формування цінностей усього суспільства (Р. Баканов, Н. Дуліна, І. Кисельов, А. Ерліх, Г. Лазутіна, нові праці Є. Таршиса, Є. Доценка; Х. Майн, Д. МакКвейл, Дж. Мангейм, К. Томаселлі, Е. Шеппард, Ф. Мейрінг, Д. Шофель, Г. Джоветт. Оглянуто висвітлення проблем моніторингу ЗМІ в сучасній науковій періодиці. Доведено, що в незалежній Україні науковці (В. Різун, О. Зернецька, В. Іванов, Н. Костенко, Г. Почепцов, О. Чекмишев, Т. Петрів, Т. Скотникова) зберегли високу якість методологічних розробок і перейняли західні тенденції до незаангажованості досліджень із акцентом на перспективі практичного застосування результатів.

У третьому підрозділі - Теорія моніторингових досліджень у контексті соціології, політології та журналістикознавства узагальнено вище представлений досвід теоретичних розробок у галузі моніторингу продукту масової комунікації. Відповідно до сформульованої мети медіамоніторингу під час виборчих кампаній, розглянуто процес дослідження, зокрема правила спостереження, проблеми формування вибірки, аналізу даних та інтерпретації результатів. Значний обсяг підрозділу присвячений особливостям застосування контент-аналізу як одного з основних методів моніторингу ЗМІ.

Другий розділ - Методики моніторингу, застосовувані в українській практиці під час виборчих кампаній - складається з п'яти підрозділів.

Перший підрозділ - Моніторингові організації, які працювали в Україні (1994-2006 рр.) - класифікує застосовані цими організаціями методики медіамоніторингу за критеріями мети й самостійності їх проведення, формалізованості методик, масштабів і впливу на громадську думку.

У другому підрозділі - Методики Комітету «Рівність можливостей» (1994-2006 рр.) - наведено приклад проведення моніторингу та застосування контент-аналізних методів з 1 березня по 26 грудня 2004 року на основі новинних програм провідних українських телекомпаній, а також тих російських телекомпаній, які широко представлені в українському телевізійному просторі. Визначено мету медіадослідження, метод, інформаційну модель, хронологічну вибірку, вибірку суб'єктів та об'єктів моніторингу, концепцію аналізу результатів.

У третьому підрозділі - Методики проекту «Документальний моніторинг» Коаліції громадських організацій України «Свобода вибору» (грудень 2005-травень 2006 рр.) - описано періоди даного проекту, які передбачали зокрема документальний моніторинг обсягу витрат партій і блоків на агітацію в ЗМІ та зовнішню рекламу з метою формування відповідного рейтингу витрат і широке розповсюдження результатів.

Четвертий підрозділ - Методики проекту «Телебачення спецоперацій» сайту «Телекритика» спільно з МГО «Інтерньоюз-Україна» (2002-2003 рр.) - присвячено малоформалізованій методиці дослідження маніпуляцій громадською думкою в телеефірі, застосовуваних із метою політичного впливу та здійснення політичних завдань. Одним із аспектів даного моніторингу було прагнення зрозуміти природу маніпуляцій у ЗМІ та загальні причини, які обумовлюють їх існування. Описано виявлені причини й техніки маніпулювання у ЗМІ.

У п'ятому підрозділі - Методики моніторингу Академії української преси та Інституту соціології Національної академії наук України (липень 2004 - березень 2006) - розглянуто приклад використання методу контент-аналізу для оцінювання стану й динаміки висвітлення політичних новин українськими телеканалами. Авторами цієї методики було адаптовано класичну версію контент-аналізу, розроблено спеціальну комп'ютерну програму введення та обробки даних. Обґрунтовано, що дана методика є найбільш формалізованою і точною.

У третьому розділі - Практика моніторингу ЗМІ під час виборчих кампаній: основні результати досліджень, їх класифікація й інтерпретація, - який складається з п'яти підрозділів, викладено та проаналізовано основні результати моніторингових досліджень, проведених під час виборів Президента 2004-го і народних депутатів 2006 років в Україні.

Перший підрозділ - Моніторинг виборів Президента України Комітету «Рівність можливостей» (1 березня-26 грудня 2004 року) - подає результати моніторингу загальнонаціональних преси й телебачення, а також регіональних ЗМІ. Наведено основні інформаційні приводи вказаного часового відрізку та способи їх висвітлення досліджуваними ЗМІ з урахуванням тональності та найпоширеніших маніпулятивних технологій. Окреслено динаміку тенденцій щодо підтримки того чи іншого кандидата виданнями й телеканалами. Здійснено оцінку якості інформування та відповідності основним професійним стандартам об'єктів моніторингу.

У другому підрозділі - Моніторинг парламентських виборів 2006 року (листопад 2005 - березень 2006 року) Комітету «Рівність можливостей» - викладено результати наймасштабнішого за регіональним охопленням, найтривалішого і найбільшого за вибіркою моніторингового проекту під час виборів до Верховної Ради 2006 року. Окрім українських ЗМІ проаналізовано провідні російські телеканали, виділено тенденції висвітлення ними українсько-російських відносин. Здійснено порівняння результатів моніторингу 2004 і 2006 років.

У третьому підрозділі - Моніторинг виборів Президента України Академії української преси та Інституту соціології Національної академії наук України (2004 рік) - представлено виявлені в процесі контент-моніторингу зазначеними науковими колективами функції ЗМІ, динаміку медіакартини впродовж виборчої кампанії, рівень збалансованості наданої ЗМІ інформації та доступу до них суб'єктів виборчого процесу.

Четвертий підрозділ - Моніторинг парламентських виборів 2006 року Академії української преси та Інституту соціології Національної академії наук України (2006 рік) - становить виклад результатів нового моніторингового проекту зазначених дослідників. Проаналізовано частку внутрішньополітичних новин у новинному потоці, динаміку появи матеріалів із представленням альтернативних точок зору. Визначено лідерів уваги мас-медіа до політичних партій, фракцій та персон, обсяг та характер політичної реклами, як явної, так і прихованої. Встановлено регіональні відмінності висвітлення в ЗМІ парламентської кампанії.

П'ятий підрозділ - Оцінки діяльності українських ЗМІ під час попередніх виборчих кампаній та кампанії 2006-го року з боку провідних міжнародних моніторингових місій - систематизує звіти ОБСЄ, Міжнародного республіканського інституту, Європейського інституту ЗМІ, а також інших зарубіжних та вітчизняних спостережницьких інституцій стосовно діяльності та використання ЗМІ в Україні під час виборчих кампаній 2002-2006 років.



ВИСНОВКИ

Нами в дисертаційному дослідженні було виконано всі окреслені завдання, що дозволило зробити такі висновки:

1. Аналіз теоретичних підвалин ЗМІ в наукових школах колишнього СРСР засвідчив, що із середини ХХ століття і до 1991 року питання моніторингових досліджень розглядалися переважно у двох взаємопов'язаних напрямках: по-перше, з точки зору аналізу ідеологічних та пропагандистських можливостей ЗМІ доносити до масової аудиторії основні ідеологічні постулати та соціально-політичні орієнтири; по-друге, як інструмент коригування семантики та методології пропаганди з точки зору кореляції змісту матеріалів, їх форми, формату друкованих видань, а також формату теле- та радіопрограм. Водночас слід наголосити на високій науковій цінності радянських досліджень у контексті розробки методології контент-аналізу.

Можна констатувати, що в західноєвропейських країнах та США теорія моніторингу формувалась і у вищезазначених напрямках, а також з точки зору відповідності усіх аспектів повідомлень ЗМІ потребам аудиторії, визначення якості інформування та рівня доступу до мас-медіа різних учасників суспільно-політичного життя. Важливе місце в західних теоретичних розробках посідає дослідження моніторингу як інструменту виявлення маніпулятивних технологій з акцентом на практичному застосуванні з огляду на рекламні та PR-засоби просування бізнесу.

У незалежній Україні науковці вперше порушили цілу низку проблем, відповіді на які можливо було отримати саме за допомогою нових методик моніторингових досліджень. А саме: 1) пропорція національного контенту в ЗМІ тих чи інших регіонів відповідно до національних, релігійних чи культурних особливостей населення; 2) рівень доступу суб'єктів політичного процесу до ЗМІ; 3) рівень доступу аудиторії ЗМІ до інформації, необхідної для прийняття усвідомлених рішень; 4) виявлення ознак застосування маніпулятивних технологій чи інших прихованих інструментів впливу на громадську думку.

2. Автором запропоновано власну періодизацію історії моніторингових досліджень. Оскільки точкою відліку для нас є Україна і предметом наукового пошуку є медіамоніторинг, здійснюваний в Україні, ми поділили історію моніторингових досліджень на радянський і пострадянський періоди (до і після 1991 року). У радянському періоді розглядаються теоретичні напрацювання як українських учених, так і дослідників з інших країн колишнього СРСР, а також їхніх західних колег. Історіографія теорії моніторингу другого, пострадянського періоду, сформована за тим самим принципом: розглядаються українські, російські та західні наукові розвідки, опубліковані після 1991 року. Отже, можемо зробити висновок: сучасна наукова школа незалежної України увібрала як кращі риси радянської (ретельність у розробці методології), так і західної науки (незаангажованість досліджень із прицілом на прикладне застосування).

3. Що стосується методик моніторингу, застосовуваних в Україні, можна констатувати, що найбільш розвинутими і гнучкими були методики МЕМО-98 та наближені до них методики українських моніторингових організацій. Так, Європейський інститут ЗМІ 1994 року використовував метод експертного опитування, а з 1998-го -контент-аналіз у поєднанні з методом експертного опитування; Бі-Бі-Сі використовувала метод дайджестування з елементами контент-аналізу; Міжнародний республіканський інститут - експертне опитування з елементами контент-аналізу та дайджестування; «Репортери без кордонів», Інститут масової інформації та Моніторинговий комітет Парламентської асамблеї Ради Європи переважно спиралися на метод експертного опитування; Комітет «Рівність можливостей» та Асоціація «Спільний простір» використовували методи контент-аналізу та експертного аналізу; Комітет виборців України послуговувався методами контент-аналізу та експертного аналізу за методикою Комітету «Рівність можливостей» та Асоціації «Спільний простір»; Академія української преси використовувала метод контент-аналізу, а сайт «Телекритика» - метод експертного аналізу. Отже, серед методів моніторингу, застосовуваних в Україні, найпоширенішими були: експертне опитування, контент-аналіз, дайджестування, експертний аналіз.

4. Ми проаналізували моніторингові дослідження за критеріями мети їх проведення, самостійності, характеру і формалізованості методик, масштабів і впливу на громадську думку.

Організації мали різну мету досліджень ЗМІ: сформувати щорічний рейтинг свободи преси; оприлюднити звіт перед українською громадськістю та передати його до відповідних урядових та дипломатичних структур; зібрати матеріал для подальших досліджень та сформулювати рекомендації для дипломатичних відомств; сформувати стратегії щодо сприяння процесу подальшої демократизації українського суспільства; для власних внутрішніх досліджень.

Щодо самостійності проведення моніторингу, слід зазначити, що частина організацій здійснювала дослідження самостійно, але лише для власного внутрішнього або дипломатичного користування; частина - лише фінансувала такі дослідження; інші організації здійснювали повноцінний медіамоніторинг самостійно або лише за певної підтримки зовнішніх чи внутрішніх донорів. Ряд організацій самостійно не проводили моніторингових досліджень і не були їх прямими замовниками, але надавали фінансову й методологічну допомогу тим організаціям, які безпосередньо здійснювали моніторингові дослідження. Вони були значно вільніші у своєму менеджменті порівняно з тими, хто діяв як виконавець.

З огляду на легітимність та масштаби використання їхніх результатів, можемо констатувати, що найбільший досвід здобули такі організації, як Європейський інститут ЗМІ, Бі-Бі-Сі, Міжнародний республіканський інститут, «Репортери без кордонів», Моніторинговий комітет Парламентської асамблеї Ради Європи, Комітет «Рівність можливостей» та Асоціація «Спільний простір», Комітет виборців України. Під час проведення моніторингу однією з найбільш поширених були методики Комітету «Рівність можливостей» та Асоціації «Спільний простір», близькі до тих, які застосовував моніторинговий центр МЕМО-98 зі Словаччини, який впродовж українських виборчих кампаній 1999-2006 років здійснював моніторинг українських ЗМІ на замовлення ОБСЄ і представляв його результати як офіційні висновки місії цієї міжнародної організації.

Щодо формалізованості методик досліджень, то наші висновки такі: Європейський інститут ЗМІ (частково), Міжнародний республіканський інститут, «Репортери без кордонів», Моніторинговий комітет Парламентської асамблеї Ради Європи, Інститут масової інформації використовували методики експертного опитування, формалізованість яких була мінімальною. Той же Європейський інститут ЗМІ, Бі-Бі-Сі, Міжнародний республіканський інститут (частково), Комітет «Рівність можливостей» та Асоціація «Спільний простір» використовували методи з високим ступенем формалізованості.

5. Найбільш відомою та тривалою в часі була діяльність Комітету «Рівність можливостей» та Асоціації «Спільний простір». Зокрема за рівнем цитованості результатів моніторингу в україномовному та англомовному сегменті мережі Інтернет вище зазначені організації посідають перше місце; на другому місці - індекс посилань на результати моніторингу Європейського інституту ЗМІ; на третьому - Міжнародного республіканського інституту.

6. Відповідно до розробленої нами типології результатів моніторингових досліджень:

1) визначення рівня збалансованості інформування;

2) визначення рівня доступу суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ;

3) виявлення маніпулятивних технологій масового інформування;

4) виявлення прикладів перешкоджання журналістам виконувати їхні професійні обов'язки, - ми дійшли до нижче викладених висновків.

Під час парламентської виборчої кампанії 2006 року українські виборці були поінформовані краще, порівняно з попередніми виборчими кампаніями. Це забезпечувалося вищим рівнем збалансованості новин, відносно пропорційним представленням основних суб'єктів виборчого процесу. Водночас доводиться констатувати, що українські ЗМІ, зокрема провідні телевізійні канали демонстрували прямі чи опосередковані симпатії та антипатії, що перешкоджало виборцям отримати збалансовану інформацію. Крім того, переважна більшість телевізійних ЗМІ пасивно реагувала на інформаційні приводи, створювані партіями, їхніми виборчими штабами, а також окремими кандидатами, не вдаючись до аналізу та роз'яснення положень передвиборчих програм, міри їх реалістичності чи популізму. ЗМІ часто не вдавалися до аналізу причин і наслідків, або ж розуміючи аналіз як власний журналістський коментар, а не як аналітику незалежних експертів, розслідувань, експериментів та інших засобів.

Також доводиться констатувати, що 2006 року ЗМІ забезпечили значно вищий рівень доступу суб'єктів виборчого процесу, порівняно з усіма попередніми виборчими кампаніями, які відбувалися в Україні за час її незалежності. Однак навіть найбільші партії та блоки не скористалися новими можливостями, які були надані ЗМІ з огляду на здобутки в царині свободи слова, аби виборча кампанія носила характер боротьби ідей та програм, натомість перетворивши виборчу кампанію на змагання персоналій. Крім того, вибори відбулися практично без дебатів.

Є всі підстави стверджувати, що порівняно з попередніми виборчими кампаніями було застосовано значно менше брутальних методів ведення передвиборної боротьби. Разом із тим у результаті моніторингу було встановлено та задокументовано застосування таких медіатехнологій: формування і поширення образів; відволікання уваги; зміни тональності тексту чи контексту через «останнє слово» ведучого (репортера), автора газетного матеріалу; створення подвійного стандарту чи дозування інформаційної бази; опускання чи виключення інформації; надання позитивного (негативного) забарвлення викладу події через позитивну (негативну) підводку сюжету та її позитивну (негативну) кінцівку; засоби роздмухування деталі; опосередкованої критики об'єкта моніторингу через пряму критику оточення; ускладнення інформаційної бази; маніпулювання семантичною структурою висловлювання; маніпулювання кольором, світлом; маніпулювання за допомогою 180-ти градусної осі спілкування.

Слід також зазначити, що ідея підписання угод про засади редакційної політики (між власниками, менеджерами та журналістами) досі як у столиці, так і в регіонах сприймається скептично, оскільки такі угоди унеможливлюють приховані рекламні матеріали. Крім того, є підстави констатувати, що під час парламентських виборів 2006 року було зафіксовано значно менше прикладів перешкоджання журналістам виконувати їхні професійні обов'язки, прямого чи опосередкованого тиску на ЗМІ, цензури, адміністративних методів. Водночас у результаті моніторингу українських аналітичних центрів було зафіксовано окремі випадки тиску на журналістів та на ЗМІ.

7. Таким чином, основні висновки щодо проблемних питань, які можуть виникати під час майбутніх виборчих кампаній зводяться до необхідності реалізації цілої низки ініціатив, спрямованих на реформування медіапростору. Жоден виборчий закон не зможе врегулювати діяльність ЗМІ під час виборів, якщо в Україні не буде проведено реформування системи державних та комунальних мас-медіа з метою приватизації однієї їх частини та перетворення іншої на справжні вільні голоси регіональних громад, непідконтрольні жодному місцевому чиновнику. Демократичні вибори новітньої доби неможливо уявити без створення системи суспільних та громадських ЗМІ, які діють в інтересах суспільства і забезпечують увесь спектр інформаційних потреб усіх його прошарків і груп; які контролюються суспільством через наглядові громадські органи; які фінансуються суспільством через спеціальні податки чи абонентську плату.

8. Стрімкий розвиток в Україні методології та технологій моніторингових досліджень у період 2002-2004 років при одночасному стрімкому розвитку маніпулятивних технологій доводить, що між цими процесами існує взаємодія. Водночас спад інтенсивності та масштабів як моніторингових досліджень, так і застосування маніпулятивних технологій у наступні роки дає змогу зробити висновок, що реальне функціонування українського інформаційного простору, політична трансформація в суспільстві та розвиток систем комунікації спричинили появу таких нових явищ і якостей, які більшою мірою притаманні інформаційному, а не індустріальному чи постіндустріальному суспільству, а тому не можуть бути системно досліджені лише в таких галузях знань як журналістикознавство, соціологія чи політологія, а вимагають новітнього інтегрального осмислення як явищ масової комунікації. Відтак, можемо прогнозувати появу як нової теорії і практики досліджень царини соціальних комунікацій, так і нових соціально-комунікативних технологій.



РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Ярошенко Л. Моніторинг сайтів партій і блоків - учасників позачергових парламентських виборів 2007 року на предмет висвітлення мовного питання / Л. Ярошенко // Наукові записки Інституту журналістики. - К., жовтень-грудень 2010. - Т. 41. - С.147-156.

2. Чекмишев О.В., Ярошенко Л.А. Діяльність ЗМІ під час парламентських виборів на прикладі матеріалів моніторингу загальнонаціональних телеканалів (листопад 2005-березень 2006)» / О.В. Чекмишев, Л.А. Ярошенко // Наукові записки Інституту журналістики. - К., 2006. - Т. 24. - C. 129-142.

3. Чекмишев О.В. Ярошенко Л.А. Розвиток теорії моніторингових досліджень в Україні та світі / О.В. Чекмишев, Л.А. Ярошенко // Актуальні питання масової комунікації. - К., 2008. - Випуск 9. - С. 9-15.

4. Чекмишев О.В., Ярошенко Л.А. Моніторинг висвітлення Саміту Великої Вісімки в новинах українського, російського та польського телебачення / О.В. Чекмишев, Л.А. Ярошенко // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Соціальні комунікації». - ДНУ, 2009. - Випуск 11. - С. 22-31.

5. Ярошенко Л.А. Апробація новітніх методів дослідження соціальних комунікацій у Черкаській області / Л.А. Ярошенко // Світові стандарти сучасної журналістики: збірник наукових праць / Інститут Медіа Права; Могилянська школа журналістики НАУКМА; відп. ред. Т.Г. Бондаренко, С.М. Квіт. - Черкаси : Видав. Чабаненко Ю., 2010. - С. 563-569.

6. Ярошенко Л. Засновники, цільова аудиторія, розповсюдження. «Молода економіка плюс» / Л. Ярошенко // Міжнародна студентська науково-практична конференція «Перспективи розвитку молодіжної журналістики в контексті євроінтеграційних процесів»: тези конференції / [Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 21-22 травня 2004 року]. - К.: Інститут журналістики, - С. 47-49.

АНОТАЦІЯ

Ярошенко Л.А. Теорія і практика моніторингових медіа-досліджень в Україні. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 - Теорія та історія соціальних комунікацій. Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2011.

Дисертація присвячена історії розвитку теорії, методології та практичних технологій проведення моніторингових досліджень ЗМІ як одного з найбільш ефективних способів дослідження процесу комунікації в суспільстві. Дослідницькою базою виступили методики та результати медіа-моніторингу, застосовувані в Україні, а також матеріали ЗМІ та їх елементи.

Проаналізовано теоретичні підвалини моніторингу ЗМІ в різних наукових школах відповідно до розробленої автором періодизації. Систематизовано основні особливості практичного використання моніторингових технологій в Україні. Розроблено типологію результатів моніторингових досліджень та описано найбільш значущі з них. Сформульовано рекомендації щодо реформування медіапростору з метою врегулювання діяльності ЗМІ під час виборів.

Ключові слова: моніторинг, ЗМІ, виборча кампанія, професійні стандарти, маніпуляції.



АННОТАЦИЯ

Ярошенко Л.А. Теория и практика мониторинговых медиа-исследований в Украине. - Рукопись

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.01 - Теория и история социальных коммуникаций. Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Киев, 2011.

Диссертация посвящена истории развития теории, методологии и практических технологий проведения мониторинговых исследований СМИ в качестве одного из наиболее эффективных способов исследования процесса коммуникации в обществе. Исследовательской базой выступили методики и результаты медиа-мониторинга, которые применялись в Украине, а также материалы СМИ и их элементы.

Проанализированы теоретические основы мониторинга СМИ в разных научных школах соответственно разработанной автором периодизации. Систематизованы основные особенности практического использования мониторинговых технологий в Украине. Разработана типология результатов мониторинговых исследований и описаны наиболее значимые из них. Сформулированы рекомендации касательно реформирования медиа-пространства с целью урегулирования деятельности СМИ до время выборов.

Ключевые слова: мониторинг, СМИ, избирательная кампания, профессиональные стандарты, манипуляции.



ANNOTATION

Yaroshenko L. Theory and practice of media monitoring researches in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation is presented to get the candidate's degree in Social Communications, specialty 27.00.01 - Theory and history of social communications. Institute of Journalism, Taras Shevchenko National State University. Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to the history of theory, methodology and practical technologies for monitoring studies of the media as one of the most effective ways to study the communication process in society. Research is based on the methods and results of media monitoring, used in Ukraine, as well as materials and media items.

The theoretical foundations of media monitoring in different scientific schools are analyzed according to the created periods. Principal features of the practical use of monitoring technologies in Ukraine during the period of 2002-2006 are systematized. A typology of the results of monitoring is created and the most significant of them are described. Recommendations are given to reform the media space in order to deal with the media during elections. The grounds are made for further research of interaction between development of monitoring technologies and manipulative technologies for public opinion toward science "Social Communications".

During the parliamentary election campaign of 2006, Ukrainian voters were better informed than during previous election campaigns, especially presidential, 2004. This ensured a higher level of balance in news regarding proportional representation of the main subjects of the electoral process. However, it must be noted that the Ukrainian media, including leading TV channels often demonstrated direct or indirect sympathy and antipathy, which prevented voters get balanced information. In addition, coverage of the campaign was of a passive nature due to the fact that the vast majority of television media reacted passively to information drives, created by the parties, their election headquarters, as well as individual candidates, without resorting to the analysis and interpretation of election programs, extent of their economic potential or populism.

Also it must be noted that in 2006 the media provided much greater access of the electoral process, compared with all previous election campaigns that took place in Ukraine during its independence. Even major parties and blocs have not used the new opportunities that were provided to the media in view of the achievements in the field of freedom of speech to the campaign wore combat character ideas and programs, instead turning the campaign into the personalities. In addition, elections were held almost without debate. There is reason to believe that compared to previous election campaigns were used less violent methods of election campaign, including media use in so-called "media effects" or manipulative technologies. However as a result of monitoring were documented the use of some media technologies. It should also be noted that the idea of signing of the principles of editorial policy (between owners, managers and journalists) still in the capital and in regions is regarded with skepticism, because such agreements make it impossible to hidden advertising material. Furthermore, there are grounds to say that during the parliamentary elections of 2006 there were fewer examples of obstruction of journalists to perform their professional duties, direct or indirect pressure on the media, censorship and administrative methods. At the same time as a result of monitoring was reported sporadic cases of pressure on journalists and the media.

Thus, the main conclusions on issues that may arise during future election campaigns are reduced to the necessity to implement a number of initiatives aimed at reforming the media. None of the electoral law can regulate the media during elections, if Ukraine is not made to reform the state and municipal mass media to one of their privatization and transformation of another part of the genuine free vote of the regional communities. Democratic elections of the new epoch is impossible without a system of social and public media that operate in the public interest and provide the full range of information needs of all its strata and groups are controlled by society through public oversight bodies, funded by the public through special taxes or a fee.

Key words: monitoring, media campaign, standards, manipulation.

Размещено на Allbest.ru