Соціальні функції національних міфів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Автореферат

дисертації на здобуття ступеня кандидата соціологічних наук

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Соціальні функції національних міфів

Судин Данило Юрійович

Харків 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор Черниш Наталія Йосипівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії та теорії соціології.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Подольська Єлізавета Ананіївна, Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія», завідувач кафедри філософії,

кандидат соціологічних наук Фостачук Олена Олександрівна, Інститут соціальних наук Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, доцент кафедри соціології.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шеремет.

Анотація

соціальний міф емпіричний верифікація

Судин Д.Ю. Соціальні функції національних міфів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2011.

Дисертація присвячена розв'язанню наукової проблеми концептуалізації поняття “національний міф” та аналізу соціальних функцій, виконуваних цим соціокультурним феноменом в сучасному українському суспільстві. Вперше надано та обґрунтовано визначення концепту національних міфів, який складається з наступних компонентів: понятійно-категоріального апарату концепту з авторськими визначеннями низки головних рядоутворюючих (насамперед понять “міф”, “нація”, “національний міф”) та похідних понять; переліку видів національних міфів, адаптованого до емпіричної верифікації під час дослідження сучасних суспільств; типології соціальних функцій національних міфів та їхній зміст і наповнення в сучасних умовах; типології національних ідентичностей як наслідок специфікації національної ідеї в межах суспільства, яка пов'язана зі ступенем впливу та поширеністю національних міфів.

Ключові слова: міф, національний міф, соціальні функції, структурний функціоналізм, неофункціоналізм, національна ідентичність, соціальні функції національних міфів.

Аннотация

Судын Д.Ю. Социальные функции национальных мифов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2011.

Диссертация посвящена решению научной проблемы концептуализации понятия “национальный миф” и анализа социальных функций, выполняемых этим социокультурным феноменом в современном украинском обществе. Впервые дано и обосновано определение концепта национальных мифов, который состоит из следующих компонентов: понятийно-категориального аппарата концепта с авторскими определениями ряда главных (прежде всего понятий “миф”, “нация”, “национальный миф”) и производных понятий; перечня видов национальных мифов, адаптированного к эмпирической верификации в ходе исследования современных обществ; типологии социальных функций национальных мифов, их содержания и наполнения в современных условиях; типологии национальных идентичностей как следствия спецификации национальной идеи в рамках общества, связанной со степенью влияния и распространенности национальных мифов.

В диссертации были систематизированы теории мифа, разработанные в сфере социогуманитарных наук, и объединены в три группы в соответствии с критерием теоретического представления о связи между мифами и обществом: 1) символические, 2) функциональные и 3) феноменологические теории. Соответственно были очерчены возможные перспективы дальнейшего многомерного анализа национальных мифов как с позиции объясняющего (функциональные теории), так и понимающего (феноменологические теории) подходов в социологии. Получила дальнейшую разработку социологическая теоретическая модель нации как социальной системы, организованной в соответствии с культурной системой, структурированной согласно “стержневой доктрины” национализма: 1) раскрыта роль культуры в поддержании национальной идентичности, в частности, аспект ее интернализации в системы личности актеров, составляющих нацию, поскольку институционализация культурных элементов национальной идентичности усложнена в социальной системе вследствие меньшей степени их формализации, 2) предложена типология национальных идентичностей, вытекающая из принципа спецификации элементов культурной системы в процессе их интеграции в социум и опирающаяся на критерии морального обязательства перед социальной системой, в которую входит индивид, а также на критерии “качества-деятельности”: аскриптивный, деятельностный, смешанный и неопределенный.

Используя модельные переменные Т. Парсонса, было выделены следующие функции национальных мифов: 1) обеспечение соблюдения ритуалов, 2) легитимизация существования нации, 3) предоставление престижа нации; 4) поддержание национальной солидарности, 5) навязывание следующих моделей поведения: 5 а) авторитарности, 5 б) ксенофобии, 5 в) самопожертвования; 5 г) самоограничения.

Определены следующие особенности осуществления социальных функций национальных мифов в современном украинском обществе. Наблюдается элективное сходство между национальными мифами и общинным типом национальной идентичности, а также деятельностным и смешанным типами национальной идентичности, в которых главную роль выполняют деятельностные, а не аскриптивные компоненты национальной идентификации. Украинский вариант национальных мифов является наиболее функциональным по отношению к украинской нации, зато советский по отношению к ней дисфункционален, а амбивалентный - нефункционален (кроме тех случаев, когда он включен в украинский или советский варианты). Выяснено, что главную роль в поддержании национальной идентичности выполняют мифы о страданиях и героической борьбе, несущественным является влияние мифов о “золотом веке”. Анализ дифференциации мифов по выполняемым функциям показал, что определяющим является влияние социокультурного контекста, а поэтому нельзя утверждать, что определенные виды мифов специализируются на выполнении определенных социальных функций.

Ключевые слова: миф, национальный миф, социальные функции, структурный функционализм, неофункционализм, национальная идентичность, социальные функции национальных мифов.

Annotation

Sudyn D.Yu. Social functions of national myths. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate in Sociological sciences; specialty 22.00.04 - Special and Branch sociology. - Kharkiv V.N. Karazin National University. - Kharkiv, 2011.

Thesis is dedicated to the problem of conceptualization of concept of national myth and analysis of social functions performed by this sociocultural phenomenon in modern Ukrainian society. For the first time definition of concept of national myths is given and substantiated. The concept consists of such components: conceptual and categorical apparatus of concept with authors definitions of number of major (primarily the concepts “myth”, “nation” and “national myth”) and related concepts; list of kinds of national myths, adapted to empirical verification in the study of modern societies; typology of social functions of national myths and their meaning in modern conditions; the typology of national identities as a consequence of the specification of national idea in society that is linked with the degree of impact and prevalence of national myths.

Key words: myth, national myth, social functions, structural functionalism, neofunctionalism, national identity, social functions of national myths.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розпад СРСР, а разом з ним і радянського політичного та культурного дискурсів поставив перед елітами нових держав завдання легітимізації нового соціального ладу. Одним з джерел творення консенсусу в пострадянських країнах стала ідея національної ідентичності. Засобом її відродження/створення стало продукування та поширення національних міфів, які мали б виконувати низку соціальних функцій - насамперед легітимізації існуючого ладу, а також підтримання солідарності тощо. Проте національні міфи, які увійшли в обіг після 1991 р., не витіснили старих радянських міфів, внаслідок чого в сучасному українському суспільстві співіснують системи міфів, що протистоять одна одній, хоча деколи мають конгруентний характер.

За цих умов вивчення внутрішньо суперечливих процесів функціонування національних міфів, а також взаємодії різних їхніх варіантів є актуальною дослідницькою проблемою. З іншого боку, активне обговорення в суспільстві проблем національної пам'яті та міфотворення майже не супроводжується проведенням відповідних наукових досліджень: відсутня соціологічна концептуалізація поняття “національний міф”, а також теоретичний та емпіричний аналіз функцій міфів у суспільстві, що визначає теоретичну та практичну актуальність дослідження обраної проблеми.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Попри те, що в етносоціологічних дослідженнях поняття “національний міф” було запроваджено ще в 20-х рр. ХХ ст. К. Гаєсом, в соціології воно ще не належить до евристичного арсеналу дослідників. Серед представників суміжних соціогуманітарних дисциплін - історії та політології, - які займаються проблемами національних міфів та їхніх функцій у сучасних суспільствах загалом та пострадянських зокрема, варто згадати Ф. Знанецького, Б. Шейфера, Е. Сміта, Дж. Шопфліна, В. Тісменеану, В. Шнірельмана. Проте їхні напрацювання в основному зосереджені на впровадженні та обґрунтуванні класифікацій національних міфів, які не супроводжують детальним аналізом їхніх соціальних функцій в умовах конкретних соціумів. Поняття “міф” також є недостатньою мірою розпрацьованим у соціології. Проте в спорідненій із соціологією науці - соціальній антропології (етнології) - було сформульовано низку теорій, які надаються до аплікації в соціологічних дослідженнях. Серед авторів найважливіших теорій такого ґатунку варто згадати насамперед Б. Маліновського, Е. Дюркгайма, М. Моса, Л. Леві-Брюля та М. Леєнгарда. Основним недоліком, який робить неможливим безпосереднє використання їхнього доробку в соціології, є той факт, що в центрі їхніх досліджень, як правило, перебувають примітивні, а не сучасні суспільства.

В українській соціології проблеми міфу розглядаються у працях Є. Головахи та Н. Паніної, Є. Подольської, О. Злобіної, В. Бурлачука, О. Мусієздова, І. Мартинюка, О. Корецького, Ю. Привалова, Т. Запорожця, О. Гриценка та ін., хоча головний акцент в них зроблено на соціальних міфах як таких. Суміжним до цієї проблематики є вивчення колективної пам'яті, серед найвідоміших дослідників якої варто назвати зарубіжних вчених П. Коннертона, М. Гальбвакса, П. Рікера, а з вітчизняних - О. Фостачук, О. Даниленко, В. Середу та ін.

Відтак суть наукової проблеми полягає, по-перше, у відсутності соціологічної концептуалізації поняття “національний міф” та аналізу соціальних функцій, які виконує цей соціальний феномен в сучасному українському суспільстві; по-друге, переконливим фактом є суспільна і наукова значущість обраної проблеми для соціуму, однією з головних ознак якого є міфологізація громадської думки та настроїв. Отже, існує суперечність між, з одного боку, радикальною актуалізацією досліджень міфологізованої свідомості та її представленістю у повсякденних соціальних комунікаціях і практиках, а з іншого, - дефіцитом соціологічного знання про суть, механізми дії та роль національних міфів у житті України поч. ХХІ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи пов'язана з науковою темою кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету імені Івана Франка “Соціокультурні виміри пострадянського суспільства: національне, регіональне (г)локальне” (державний реєстраційний номер 0108U007780; індекс УДК 94(477.8) “04/19”; термін виконання 01.01.2008 - 31.12.2010).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка концепту національних міфів та їхніх соціальних функцій, а також виявлення ступеня поширеності національних міфів та сили впливу їхній соціальних функцій в українському суспільстві початку ХХІ ст.

Для виконання поставленої мети необхідно реалізувати наступні завдання:

узагальнення існуючих в межах соціогуманітарних наук теорій міфів та адаптація і синтез їхніх несуперечливих положень в соціологічному концепті національних міфів як прояву масової свідомості;

виокремлення переліку видів національних міфів, які надаються до емпіричної верифікації;

виокремлення та обґрунтування критеріїв виокремлення варіантів національних міфів;

встановлення особливостей структури системи національних міфів у різних типах національної ідентичності;

розробка та обґрунтування типології основних соціальних функцій національних міфів на основі критерію модельних змінних, розроблених Т. Парсонсом;

визначення особливостей реалізації функцій різних видів та варіантів національних міфів у сучасному українському суспільстві;

верифікація та уточнення соціологічного теоретичного концепту національних міфів та виконуваних ними функцій на основі одержаних емпіричних даних.

Об'єктом дослідження виступають національні міфи, які побутують у сучасному українському суспільстві, та їхнє значення для задоволення основних соціальних потреб.

Предмет дослідження - особливості функціонування різних типів та варіантів національних міфів у сучасному українському соціумі, їхніх соціальних наслідків та ефектів.

Методологія та методи дослідження. Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на поєднанні низки положень теорії структурного функціоналізму, розробленій Т. Парсонсом, та концепції неофункціоналізму Дж. Александера. Основні з них прямо чи опосередковано пов'язані із концептами “міф”, “міфологізована свідомість”, “національний міф”, “функції” і були використані під час аналізу соціальних функцій національних міфів, а саме ідея про суспільство як систему дії, положення про роль культури в організації та впорядкуванні дій акторів, принцип використання модельних змінних як основа для аналізу дій та цінностей і норм, що впливають на мотиваційну та ціннісну орієнтацію акторів.

Вирішення поставлених дослідницьких завдань полягало у застосуванні комплексу загальнонаукових методів: порівняльного аналізу та синтезу (для визначення теоретичних основ дослідження, систематизації теоретичних положень стосовно соціальних функцій національних міфів), системного аналізу (для розробки концептуальної моделі дослідження соціальних функцій національних міфів), класифікації (для розробки типів національної ідентичності, національних міфів та соціальних функцій національних міфів).

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали дослідницького проекту “Львів-Донецьк-Київ-Житомир-Херсон: ієрархія громадянських лояльностей та групових ідентичностей в сучасній Україні”, який проводився за участі автора в лютому-березні 2010 р., n = 2000. Для аналізу отриманих даних застосовувались математичні методи аналізу статистичних баз даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливого наукового завдання - розробці та обґрунтуванні соціологічного концепту національних міфів з виокремленням виконуваних ними соціальних функцій; а також аналізу їхньої поширеності в масовій свідомості та особливостей реалізації в сучасному українському суспільстві. У ході його вирішення отримано такі наукові результати.

Вперше:

надано визначення концепту національних міфів як теоретичного конструкту, що позначає смислове поле, в якому утворюються уявлення членів нації про її минуле, що мають сакральний характер;

обґрунтовано положення про взаємозв'язок національних міфів та національної ідентичності. Доведено, що національні міфи сприяють виробленню рольових очікувань, які визначають приналежність до нації як соціальної системи і відтак спричиняють підтримання національної ідентичності;

запропоновано типологію національних ідентичностей з розподілом на спільнотний та суспільний типи (за критерієм моральних зобов'язань перед соціальною системою). У свою чергу, спільнотний тип розділено на чотири різновиди (за критерієм ідентифікації “якість-досягнення”): діяльнісний, аскриптивний, змішаний та невизначений;

розроблено та обґрунтовано типологію функцій національних міфів згідно з модельними змінними, виділеними Т. Парсонсом, а також проаналізовано роль і місце національних міфів у підтриманні існування соціальної системи: забезпечення дотримання ритуалів; легітимізація існування нації; надання престижу нації; підтримання національної солідарності; нав'язування наступних моделей поведінки: авторитарності, ксенофобії, самопожертви; самообмеження.

Удосконалено:

понятійно-категоріальний апарат соціологічного концепту національних міфів з авторським визначенням понять “міф”, “нація”, “національний міф” та переозначенням вживаних у соціогуманітарних науках категорій, дотичних до аналізу обраного предмету дослідження;

функціональну концепцію нації, розроблену у працях Т. Парсонса, Е. Шилза та Дж. Александера. Зокрема, поглиблено аргументацію зв'язку між культурою та нацією, запропоновано трактування нації як системи соціальної дії, організованої відповідно до культурної системи, котра структурована навколо “стрижневої доктрини” націоналізму (проаналізованої Е. Смітом);

класифікацію теорій міфу Е. Ліча з введенням до останньої феноменологічних теорій міфу та розширенням переліку функціональних теорій міфу, що уможливлює більш поглиблений аналіз соціокультурного феномену міфу в соціології.

Отримали подальший розвиток:

класифікації національних міфів, що належать Е. Сміту, Б. Шейферу, Дж. Шопфліну та Ф. Знанецькому. На їхній основі було синтезовано авторський перелік видів національних міфів, адаптований до емпіричної верифікації;

конструкти множинності варіантів історичної пам'яті в українському суспільстві періоду незалежності, які було апліковано до вивчення національних міфів. Завдяки цьому внаслідок емпіричного дослідження було виокремлено три основні варіанти національних міфів, що побутують у сучасній Україні: український, радянський та амбівалентний;

емпірично обґрунтовані наукові уявлення про особливості функціонування та роль національних міфів в українському суспільстві поч. ХХІ ст. Зокрема, було розкрито вплив українського, радянського та амбівалентного варіантів національних міфів на функціонування соціальної системи, виявлено зв'язок між ступенем соціального впливу національних міфів та типом національної ідентичності.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичні результати, програма авторського дослідження та одержані внаслідок його проведення емпіричні дані, наведені в дисертації, можуть бути використаними для вирішення наступних завдань: розвитку та поглиблення соціологічної концепції національних міфів, а також соціологічних теорій нації та національної ідентичності; оновлення змісту навчальних курсів з етносоціології та соціології знання у вищих навчальних закладах ІІІ та IV рівнів акредитації.

Розроблений концепт національних міфів та результати його емпіричної верифікації можуть бути використані для:

з'ясування ролі національних міфів у процесах націо- та державотворення у сучасній Україні, їхнього значення у виробленні та функціонуванні національних ідентичностей та соціальної солідарності в українському суспільстві;

проведення подальших досліджень соціальних функцій національних міфів, а також вивчення спорідненої проблематики (наприклад, культурних основ існування націй, ролі ідей у підтриманні національної ідентичності тощо);

розробки державних програм для проведення політики пам'яті та запобігання міжнаціональним конфліктам в Україні.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати та висновки, що містяться в дисертації, отримано автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені та обговорені на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії: українське суспільство та глобальні соціальні зміни” (м. Київ, 2009); VIII Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Соціологія в (пост)сучасності” (м. Харків, 2010); ІІІ та ІV Міжнародних Львівських Соціологічних Форумах “Традиції та інновації в соціології” (м. Львів, 2009) та “Соціологія в умовах кризового суспільства” (м. Львів, 2010).

Основні положення дисертаційної роботи також обговорювалися на теоретико-методологічних семінарах кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету імені Івана Франка, а також теоретичному семінарі соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 5 публікаціях, 4 з яких опубліковано у виданнях, що входять до переліку спеціалізованих видань з соціології, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які розділені на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 259 сторінок, обсяг основної частини - 197 сторінок, список використаних джерел з 220 найменувань - на 21 сторінці, три додатки - на 41 сторінці.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність та суть наукової проблеми, окреслено мету і завдання роботи, зазначено його об'єкт, предмет, методологію, методи та емпіричну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про їхню апробацію, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі - “Дискурс соціогуманітарних наук у сфері дослідження міфів” - розглянуто основні теоретико-методологічні позиції щодо вивчення міфів, проаналізовано головні теорії міфу, а також сформульовано авторське визначення поняття “міф”.

У підрозділі 1.1 “Основні групи теорій міфу та особливості соціологічного підходу до вивчення міфу як соціокультурного феномену” розглянуто основні дефініції поняття “міф” в соціогуманітарних науках, вказано основні дослідницькі позиції та підходи у вивченні міфів. Зокрема, в цьому підрозділі акцент зроблено на тому, що сучасний стан дослідження міфів в соціогуманітарних науках характеризується існуванням двох радикальних дослідницьких позицій: скептичної та феноменологічної. Представники першої (Ф. Боас, І. Стренскі) вважають міф безрефенційним поняттям, тобто стверджують, що дійсність не містить в собі феномену, який окреслюється згадуваним терміном. Згідно з радикальною феноменологічною позицією (Ж. Деріда) міф є настільки складним явищем, що дискурс, який адекватно описуватиме міф, сам повинен бути міфом. Обидві позиції нами відкинуто як такі, що або редукують складність феномену міфу, сприймаючи її як суперечливість визначень та теорій, сконструйованих дослідниками, а не багатомірність, або ж відкидають можливість опису та аналізу міфу в межах раціонального наукового дискурсу, тобто заперечують можливість взаємопроникнення двох граничних смислових сфер.

У цьому підрозділі дисертації показано, що перешкодою в соціологічному вивченні функціонування міфів у суспільствах є брак саме соціологічної дефініції цього поняття. В цьому підрозділі було запропоновано та обґрунтовано поділ існуючих визначень на дві групи. У політологічних визначеннях центральною складовою є поняття неконгруетності образу реальності, трансльованого міфом, самій реальності. Філософсько-антропологічні дефініції опираються на поняття надприродного / божественного, які є осьовою точкою міфічного дискурсу. Нами було виявлено, що в соціології використовують визначення першого або другого типу, а також обґрунтовано тезу, що вони є недостатніми, оскільки не відповідають специфіці соціологічного пізнання.

Політологічні дефінції оперують критерієм неістинності, проте він є невалідним, оскільки має релятивний та оціночний характер: по-перше, для реципієнта міф є істинним, по-друге, істинність твердження визначається стороннім спостерігачем, який теж залучений до соціальних відносин, а тому його позиція не є об'єктивною, оскільки часто відображає цінності суспільства, до якого він належить. Філософсько-антропологічні визначення звужують поняття міф до розповідей про надприродних істот та явища, чим звужують застосування поняття рамками примітивних суспільств. Для вирішення проблеми дефініції поняття “міф” з перспективи соціології у цьому підрозділі дисертації було проведено аналіз основних теорій міфу, які формують дискурс соціогуманітарних наук про міфи. Щоправда, в процесі аналізу було використано лише ті теорії, що є когерентними дискурсові соціології, до яких належать феноменологічні та функціональні теорії. Третю групу - символічні теорії міфу - нами було виключено з розгляду, оскільки їхнім ядром є твердження, що міфи є повністю незалежними від соціальної реальності, а тому на їхній зміст не впливають суспільні умови, в яких вони функціонують.

Натомість феноменологічні теорії (А. Шюц, М. Шелер, К. Мангайм) розглядають міфи як інтерпретаційні схеми у свідомості індивідів, а функціональні теорії виходять з припущення, що міфи пов'язані з суспільством: або зв'язками казуальності, або вибіркової спорідненості. Власне тому ними було доповнено існуючу класифікацію, що уможливлює більш поглиблений аналіз соціокультурного феномену міфу. В дисертації було виділено та обґрунтовано в межах групи функціональних теорій окремі підгрупи: еволюціоністські (Е. Тайлор, Дж. Фрезер та ін.), дифузіоністські (Р. Бенедикт, М. Салінс та ін.), функціоналістські (А. Редкліф-Браун, Б. Маліновський, Е. Дюркгайм, М. Мос, Л. Леві-Брюль, М. Леенгард та ін.) та структуралістські теорії (К. Леві-Строс, П. Вернан, Е. Ліч). В цьому підрозділі дисертації було обґрунтовано методологічну позицію, згідно з якою основою для подальшого теоретичного аналізу став доробок представників функціоналістський теорій: дифузіонізм та еволюціонізм є застарілими парадигмами, а структуралізм у розумінні міфів наближається до символічних теорій.

У цьому підрозділі дисертації було наголошено, що функціоналістські теорії міфу були розроблені в межах соціальної антропології / етнології, а тому автоматична їхня аплікація в соціологічних дослідженнях є некоректною, оскільки вони відрізняються об'єктами за носієм загальної проблеми дослідження.

Здійснений в підрозділі 1.2 “Аналіз взаємозв'язку міфів та суспільства у французькій соціологічній традиції” та підрозділі 1.3 “Дослідження функцій міфів в межах британського функціоналізму та стуктуралізму” аналіз функціоналістських теорій дозволив виокремити ті положення, що можуть бути застосовані при аналізі сучасних суспільств. По-перше, було запропоновано авторське визначення поняття “міф” - уявлення про минуле, що має сакральний характер та набуває свого втілення в ритуалах, моральних нормах та соціальній структурі.

Важливим доповненням до існуючих визначень є акцент на міфі як уявленні, а не розповіді. Основою для такого висновку стали дослідження Б. Маліновського та М. Леєнгарда, згідно з якими існує “коротке” та “довге” оповідання / наративи. Якщо перше відповідає поняттю “розповідь”, тобто є структурованим наративом, то останнє може мати наративно фрагментований характер, але набувати цілісності лише в соціальному контексті, тобто у зв'язку з соціальними нормами та соціальною структурною суспільства, в якому міф існує. По-друге, міф має певну автономію щодо соціальної системи, яку найкраще описує поняття вибіркової спорідненості: міф виникає як наслідок переозначування певних подій минулого, тобто зміни / закріплення інтерпретації історичних фактів. По-третє, міф є функціональним для соціальної системи, оскільки виконує низку важливих соціальних функцій: підтримання соціального порядку, легітимізації політичного ладу, транслювання та нав'язування моральних норм і цінностей тощо.

У другому розділі - “Теоретичні аспекти функціонування національних міфів у соціальній системі” - досліджено суть поняття “національний міф”, а також розкрито його місце в соціальній системі; вказано на його роль у підтриманні національної ідентичності; здійснено та обґрунтовано класифікацію функцій національних міфів у соціальній системі. В цьому розділі розкрито периферійну позицію поняття “національний міф” у дискурсі етносоціології, внаслідок чого наразі відсутній консенсус щодо дефініювання поняття, що знаходить свій вираз у наступному. Б. Шейфер розглядає міфи як помилкові уявлення про націю, поширені як серед усіх членів суспільства, так і серед науковців, тобто об'єднує науковий та повсякденний дискурси в одну категорію, хоча механізми їхнього розгортання, трансформацій та впливу на соціальну поведінку акторів є різними. Е. Сміт визначає міфи як уявлення про історію попередніх поколінь представників нації. Згідно з Дж. Шопфліном національний міф є набором вірувань, що переважно набувають форми наративу. У дисертації на основі синтезу несуперечливих компонентів поданих вище визначень запропоновано авторську дефініцію поняття “національний міф” - уявлення про минуле нації, яке має сакральний характер.

Здійснений в цьому розділі дисертації теоретичний аналіз соціальних функцій національних міфів опирається на концептуалізацію поняття “нація” в межах соціології, проведену в підрозділі 2.1 “Феномен нації з перспективи функціонального підходу в соціології”. Виявлено та розкрито суть напрацювань представників структурного функціоналізму (Т. Парсонс та Е. Шилз) та неофункціоналізму, в яких запропоновано функціоналістську перспективу теоретичного аналізу націй. У дисертації їх було поглиблено та доповнено результатами найновіших етносоціологічних досліджень, внаслідок чого було запропоновано авторську концептуалізацію поняття нації: це соціальна система, організована відповідно до культурної системи, структурованої згідно з ідеями націоналізму (“стрижневою доктриною”).

Поняття “стрижневої доктрини” належить Е. Сміту, який виявив та виокремив набір ідей, спільних для всіх видів націоналізмів, - політичних та етнічних. Пропоноване та обґрунтоване в дисертації визначення дозволило пояснити співіснування в межах однієї нації декількох видів ідентичності: згідно з концепцією Дж. Александера, культурна система зазнає специфікації, коли інституціоналізується / інтерналізується в соціальну систему. На основі авторської концептуалізації поняття “нація” в цьому підрозділі дисертації було запропоновано наступну типологію національних ідентичностей: 1) спільнотного типу, в якому члени відчувають моральні зобов'язання перед соціальною системою, до якої вони входять; 2) суспільного типу, в якому індивіди визнають легітимність існуючого соціального порядку, проте не відчувають щодо нього стійких і сильних моральних зобов'язань. Спільнотний тип національної ідентичності було розділено на два підтипи відповідно до критеріїв приналежності до нації: аскриптивних та діяльнісних (відповідно до пари модельних змінних “аскриптивність-досягнення” в теорії Т. Парсонса). Запропонована типологія дозволила виявити специфіку поширення національних міфів серед членів суспільства: різні види ідентичності вибірково споріднені з різними типами національних міфів, оскільки передбачають різний ступінь та види ціннісної орієнтації своїх членів, що забезпечуватиметься різними видами міфів, а також буде вибірково спорідненим із ступенем їхньої поширеності.

У підрозділі 2.2 “Роль національних міфів у підтриманні національної ідентичності”, здійснено аналіз соціальних функцій національних міфів, який ґрунтується на теорії Т. Парсонса про взаємодію культурної та соціальної систем. Остання існує у випадку задоволення двох мінімумів: підтримання мінімуму порядку та задоволення мінімуму потреб індивіда. Культура забезпечує задоволення першої системної вимоги. Підтримання порядку забезпечується шляхом 1) інтерналізації норм та цінностей до структури особистості та 2) їхньої інституціоналізації в соціальній структурі, тобто формуванні системи позитивних та негативних санкцій.

В цьому підрозділі дисератції обґрунтована теза, що національні міфи є слабо інституціоналізованими, а тому більшість їхніх функцій реалізуються завдяки інтерналізації до структури особистості, тобто формуванню в неї рольових очікувань, що підтримуватимуть стабільність соціальної системи та лояльність щодо останньої. Для аналізу рольових очікувань Т. Парсонс застосовував чотири пари модельних змінних: “універсалізм-партикуляризм”, “якість-діяльність”, “специфічність-дифузність”, “афективність-афективна нейтральність”. Шляхом їхньої комбінації утворювались 16 можливих видів рольових очікувань, проте у випадку аналізу соціальних функцій національних міфів у парі модельних змінних “універсалізм-партикуляризм” нами було відкинуто першу змінну, оскільки ціннісні орієнтації індивіда, який належить до певної нації, організовуються так, що він / вона сприймають довколишній світ крізь призму національності. Відповідно, було отримано 8 видів рольових очікувань, які є необхідними для стабільного існування нації як соціальної системи Національні міфи, будучи елементами культурної системи, відповідно до якої організована соціальна система нації, забезпечують вироблення цих рольових очікувань, тобто останні є когерентними функціям національних міфів.

В дисертації запропоновано наступну класифікацію функцій національних міфів: 1) забезпечення дотримання ритуалів; 2) легітимізація існування нації; 3) надання престижу нації; 4) підтримання національної солідарності; 5) нав'язування наступних моделей поведінки: 5 а) авторитарності, 5 б) ксенофобії, 5 в) самопожертви; 5 г) самообмеження.

У підрозділі 2.3 “Види національних міфів” було розроблено та обґрунтовано перелік видів національних міфів, оскільки різні види міфів з різним ступенем ефективності функціонують в суспільстві. В етносоціології існує декілька варіантів класифікацій (Е. Сміта, Дж. Шопфліна, Б. Шейфера, Ф. Знанецького, В. Шнірельмана), які є деталізованими, а тому їхня аплікація в прикладних дослідженнях є складною, внаслідок чого було запропоновано авторську класифікацію, базовану на адаптації згаданих вище типологій до емпіричної верифікації в дослідженні. Відповідно, нами було запропоновано такий перелік видів національних міфів: 1) міфи про “золотий вік”; 2) міфи про героїчну боротьбу; 3) міфи про страждання. Спрощення класифікації відбулося внаслідок нерелевантності одних видів міфів або/і неможливості емпіричного їхнього розділення, на відміну від ідеально-типового, згідно з яким і структуровані класифікації. Теоретична модель видів міфів та їхніх функцій у дисертації доповнена класифікацією варіантів національних міфів. Оскільки сучасне українське суспільство характеризується співіснуванням радянської та української національної моделей історичної пам'яті, то аналогічна ситуація спостерігається й у сфері міфів. Відтак у дисертації нами було запропоновано виділити три варіанти національних міфів: український, радянський та амбівалентний. Останній складається з компонентів, що можуть органічно входити до обох варіантів, а тому може становити або самостійну групу міфів, або тяжіти до українського чи радянського варіантів, залежно від конкретної соціокультурної ситуації.

У третьому розділі - “Емпірична апробація теоретичного концепту національних міфів та аналіз наслідків їхнього функціонування в сучасному українському суспільстві” - на основі опитування “Львів-Донецьк-Київ-Житомир-Херсон: порівняльний аналіз групових ідентичностей та ієрархій суспільних лояльностей” (лютий-березень 2010 р.) здійснено аналіз особливостей результатів та наслідків функцій національних міфів у сучасному українському суспільстві. Згідно з результатами дослідження найбільш поширеними серед респондентів є міфи про героїчну боротьбу, проте в середньому респонденти знайомі з більшою кількістю міфів про страждання, що дозволяє зробити висновок, що ці два види міфів є основними у структурі національних міфів в українському суспільстві поч. ХХІ ст. Серед варіантів міфів найбільш поширеним серед респондентів є амбівалентний варіант міфів, що можна вважати закономірним наслідком співіснування в Україні ідейної спадщини Радянського Союзу та українських національних міфів.

Аналіз зв'язку між міфами та типами національної ідентичності, здійснений у підрозділі 3.1 “Види та варіанти українських національних міфів та їхній зв'язок з українською національною ідентичністю”, виявив вибіркову спорідненість між знанням національних міфів та спільнотним типом української національної ідентичності: представники цього типу української національної ідентичності знають більше міфів, аніж представники суспільного типу. Іншим свідченням існування вибіркової спорідненості між ступенем поширеності національних міфів та типом ідентичності є факт, що серед представників спільнотного типу національної ідентичності більше реципієнтів українського варіанту міфів, ніж серед представників суспільного типу, натомість серед останніх більша кількість реципієнтів радянського варіанту. Здійснений в цьому розділі дисертації аналіз зв'язку між типами національної ідентичності, виокремленими на основі критеріїв “якості-діяльності”, та національними міфами виявив, що “аскриптивний” та “діяльнісний” типи національної ідентичності є ідеальними, оскільки в дійсності існують ще два проміжні: 1) “змішаний”, де однаково важливими є як аскриптивні, так і діяльнісні компоненти ідентичності, та 2) “невизначений”, в якому індивіди слабо усвідомлюють критерії належності до нації, а тому і діяльнісні, і аскриптивні компоненти мають мале для них значення. Відповідно, національні міфи найменше поширені серед аскриптивного та невизначеного типів ідентичності, що дозволяє стверджувати: представники цих типів ідентичності сприймають свою приналежність до української нації як даність, внаслідок чого міфи мають малий вплив на їхню поведінку. Саме серед представників невизначеного та аскриптивного типів порівняно з іншими найменше поширені міфи про героїчну боротьбу та страждання.

У заключному розділі дисертації доведено, що ступінь поширеності українського варіанту національних міфів є однаковим для всіх типів національної ідентичності. Загальний аналіз функцій різних варіантів міфів показує, що радянський варіант є дисфункційним щодо української нації і має протилежний до українського варіанту національних міфів вплив. Натомість амбівалентний варіант часто виконує ті ж функції, що і український, коли виступає комплементарним щодо положень останнього, але також не має жодного впливу через власну амбівалентність.

Здійснений у підрозділі 3.2 “Реалізація соціальних функцій українськими національними міфами” аналіз функцій національних міфів дозволив зробити наступні висновки:

ритуальні функції національних міфів слабо реалізуються; найбільш ефективними в цій сфері є українські міфи, водночас радянські міфи дуже слабо виконують ритуальну функцію, що можна пояснити девальвацією символічного значення радянських свят;

функції підтримання соціального порядку складаються з трьох субфункцій, наслідки яких є різними:

легітимізація існування нації забезпечується міфами про страждання українського та амбівалентного варіантів національних міфів;

у наданні престижу українській нації великий вплив має міф про “золотий вік” у випадку українського варіанту національних міфів, хоча важливішим виступає міф про страждання, що є підтвердженням гіпотези про зв'язок між уявленнями про страждання та уявленнями про обраність нації;

підтримання позитивної національної солідарності забезпечується міфами про страждання, а негативної - міфами про героїчну боротьбу;

функція інтерналізації моделей поведінки складається з чотирьох субфункцій, наслідки яких є наступними:

нав'язування авторитарності забезпечується радянським варіантом національних міфів, натомість український варіант сприяє виробленню протилежної позиції в акторів;

самопожертва та самообмеження реалізуються з допомогою міфів про страждання (амбівалентний варіант національних міфів) та міфів про “золотий вік” (український варіант).

Аналіз емпіричних даних, здійснений в цьому розділі, продемонстрував, що не спостерігається спеціалізація типів міфів на виконання певних соціальних функцій, натомість спостерігається вплив соціокультурного контексту, який визначає, як той чи інший елемент міфу впливає на соціальну реальність.

Висновки

Внаслідок дисертаційного дослідження вирішено наукову проблему, яка полягає в суперечності між важливістю та актуальністю вивчення національних міфів як елементу національної ідентичності та дефіцитом знання про суть механізми і функції національних міфів, шляхом розробки соціологічного концепту національних міфів та їхньої верифікації через емпіричне дослідження.

Соціологічний концепт національних міфів було сконструйовано на основі аналізу основних теорій міфу, які не суперечать перспективі та дискурсу соціологічних досліджень, та синтезу їхніх конгруентних положень. Відтак було систематизовано теорії міфу, розроблені в межах соціогуманітарних наук та об'єднано в три групи відповідно до критерію теоретичного уявлення про зв'язки між міфами та суспільством: 1) символічні; 2) функціональні та 3) феноменологічні теорії. Відтак окреслено можливі перспективи подальшого багатовимірного аналізу національних міфів - як з рівня пояснюючого (функціональні теорії), так і розуміючого (феноменологічні теорії) підходів у соціології.

Розвинуто соціологічну теоретичну модель нації як соціальної системи, організованої відповідно до культурної системи, яка структурована згідно зі “стрижневою доктриною” націоналізму: 1) розкрито роль культури в підтриманні національної ідентичності, зокрема, аспекту її інтерналізації в системи особистості акторів, які належать до нації, оскільки інституціоналізація культурних елементів національної ідентичності є ускладненою в соціальній системі внаслідок меншого ступеня їхньої формалізації; 2) запропоновано типологію національних ідентичностей, яка випливає з принципу специфікації елементів культурної системи в процесі їхньої інтеграції в соціум та опирається на критерії морального зобов'язання перед соціальною системою, до якої входить індивід, а також на критерії “якості-діяльності”. Відтак виокремлено наступні типи національної ідентичності: суспільний та спільнотний типи (за критерієм моральних зобов'язань щодо нації як системи дії), а останній поділено на чотири підвиди відповідно до критерію “якість-діяльність”: аскриптивний, діяльнісний, змішаний та невизначений.

На ґрунті розробленої в дисертації теоретичної моделі нації, а також аналізу основних теорій міфу в соціогуманітарних науках, синтезу їхніх несуперечливих положень та їхньої адаптації до теоретичного дискурсу, і методологічних основ соціології, запропоновано й обґрунтовано авторський концепт національних міфів. Вони трактуються як смислове поле, що в ньому утворюються уявлення членів нації про її минуле, які мають сакральний характер. Доведено, що роль та місце національних міфів полягає у підтриманні та відтворенні національної ідентичності, оскільки міфи забезпечують інтерналізацію рольових очікувань в систему особистості актора. Здійснено операціоналізацію функцій та видів національних міфів для емпіричних досліджень в межах наукового поля соціології. Запропоновано перелік основних видів національних міфів, що складається з міфів про “золотий вік”, міфів про героїчну боротьбу та міфів про страждання. Критерієм для виокремлення функцій міфів слугували модельні змінні, розроблені Т. Парсонсом, оскільки вони описують бажані з перспективи стабільного функціонування соціальної системи рольові очікування щодо дій актора. Відтак було виокремлено наступні функції: 1) забезпечення дотримання ритуалів; 2) легітимізація існування нації; 3) надання престижу нації; 4) підтримання національної солідарності; 5) нав'язування наступних моделей поведінки: 5 а) авторитарності, 5 б) ксенофобії, 5 в) самопожертви; 5 г) самообмеження.

На основі проведеного кількісного соціологічного дослідження отримано верифікацію основних положень теоретичного концепту національних міфів, а також поглиблено розуміння механізмів функціонування національних міфів та їхнього зв'язку із національною ідентичністю: ефективність функціонування національних міфів визначається соціокультурним контекстом, а не лише видом міфу. Виявлено наступні особливості здійснення соціальних функцій національних міфів у сучасному українському суспільстві. Спостерігається вибіркова спорідненість між національними міфами та спільнотним типом національної ідентичності, а також діяльнісним та змішаним типами національної ідентичності, в котрих головну роль відіграють діяльнісні компоненти національної ідентифікації, а не аскриптивні. Український варіант національних міфів є найбільш функціональним щодо української нації, натомість радянський є щодо нього дисфункціональним, а амбівалентний - нефункціональним (крім тих випадків, коли зазнає включення в український та радянський варіанти). Виявлено, що головну роль в підтриманні національної ідентичності відіграють міфи про страждання та героїчну боротьбу, натомість малим є вплив міфів про “золотий вік”.

Аналіз соціальних функцій показав, що національні міфи загалом мають позитивні наслідки для українського суспільства. Отримала підтвердження гіпотеза про виконання ними ритуальної функції, яку найефективніше виконують міфи українського варіанту. Інші ж варіанти майже її не виконують. Причиною для цього є соціокультурний контекст існування міфів: радянський варіант міфів слабо виконує ритуальну функцію через девальвацію символічного значення радянських свят.

Функцію легітимізації існування нації виконують здебільшого міфи про страждання, проте у випадку з українським варіантом важливу роль відіграє і міф про “золотий вік”. Аналогічна ситуація спостерігається при виконанні функції надання престижу нації, але лише у когнітивному аспекті. У випадку ж емоційної сторони надання престижу нації цю функцію виконує міф про героїчну боротьбу. Функцію підтримання національної солідарності виконує міф про страждання, проте у випадку підтримання негативної солідарності визначальним є вплив міфу про героїчну боротьбу, оскільки він описує образ національного ворога, який становить гіпотетичну загрозу для національної ідентичності. Виконання функцій нав'язування авторитарності, український та амбівалентний варіанти міфів не є ефективними. Причиною знову виступає соціокультурний контекст: ці варіанти міфів дистанціюються від спадщини Радянського Союзу, який був тоталітарною державою, а тому не виконують зазначені функції в поведінці акторів. Натомість вказану функцію виконують міфи радянського варіанта - міф про “золотий вік” та міф про страждання.

Функцію нав'язування ксенофобського ставлення до інших національних груп виконує міф про героїчну боротьбу, оскільки в ньому йдеться про національних ворогів. А функцію нав'язування самопожертви та самообмеження виконує міф про страждання. Отже, як бачимо, у випадку української нації найбільший вплив мають міфи про страждання, хоча найбільш поширеними є міфи про героїчну боротьбу. Аналіз диференціації міфів за виконуваними функціями показав, що визначальним є вплив соціокультурного контексту, а тому не можна стверджувати, що певні види міфів спеціалізуються на виконанні певних соціальних функцій. Загалом же щодо всіх функцій національних міфів виявлено, що радянський варіант є дисфункційним. Натомість функціональними є міфи українського варіанту, а амбівалентного - є суперечливими у своєму впливі на акторів.

Емпіричне дослідження підтвердило евристичну цінність авторського соціологічного концепту національних міфів, а також дозволило уточнити низку його положень. Зокрема, було виявлено вплив соціокультурного контексту на функціонування міфів: контекст впливає на зріст чи зменшення значимості тих чи інших типів міфів та ефективність виконуваних ними функцій. Також було виявлено, що найбільший вплив мають міфи про страждання, оскільки вони найбільше сприяють мобілізації членів нації, що слугує підтвердженням тези Б. Андерсона про важливість пам'яті про загальнонаціональні страждання для підтримання/відтворення національної ідентичності.

Список праць за темою дисертації

1. Судин Д.Ю. “Львів'янин” - окрема ідентичність чи просто прописка? / Середа Вікторія Віталіївна, Судин Данило Юрійович // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. - № 795. - Харків: Видав. центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. - С. 94-98. Особистий внесок здобувача: проаналізовано дані соціологічного дослідження щодо регіональної специфікації української національної ідентичності в сучасному українському суспільстві.

2. Судин Д. Соціологічні теорії міфу: основні концепції та їх представники / Д. Судин // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія соціологічна. - Вип. 4. - Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. - С. 69-76.

3. Судин Д. Теорія нації в працях теоретиків структурного функціоналізму / Д. Судин // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія соціологічна. - Вип. 3. - Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. - C. 199-212.

4. Судин Д.Ю. Соціальні функції національних міфів в контексті підтримання соціальної стабільності / Судин Д.Ю. // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. - Т. ХІ. Вип. 178. Серія “Соціологія”. - Донецьк: ДонДУУ, 2010. - С. 130-138.

5. Судин Д.Ю. Регіональні виміри української національної ідентичності // Соціологія у (пост)сучасності. Збірник тез доповідей учасників VIII Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. - С. 184-186.

Размещено на Allbest.ru