Концептуалізація та емпіричні показники міри соціалізованості молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут соціології Національної академії наук України

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

УДК 316.614.(042.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА ЕМПІРИЧНІ ПОКАЗНИКИ МІРИ СОЦІАЛІЗОВАНОСТІ МОЛОДІ

Олійник Оксана

Валеріївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному авіаційному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - кандидат соціологічних наук, доцент Оксамитна Світлана Миколаївна, Національний університет "Києво-Могилянська академія", декан факультету соціальних наук і соціальних технологій

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник Чепурко Гульбаршин Іскаківна, Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат соціологічних наук Балакірєва Ольга Миколаївна, Інститут економіки та прогнозування НАН України, завідувач відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій.

Захист відбудеться 25 березня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.229.01 в Інституті соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий "_12_" _____02_____ 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною рисою сучасного українського суспільства стала висока динамічність процесів відтворення соціальної структури, диференціації та поляризації суспільних груп. Трансформації українського суспільства супроводжуються появою нових нерівностей (економічних, освітніх тощо), соціальних відносин, відбиваються на системі ціннісних пріоритетів, стереотипів, нормах поведінки. В контексті цих змін зростає актуальність дослідження соціалізації як одного з найважливіших механізмів відтворення соціальної структури і цінностей суспільства. Особливо важливою тут виступає соціалізація молоді як найчутливішої серед дорослих соціально-демографічної групи. Самі соціалізаційні процеси набувають нового змісту, форм і динаміки. Молодіжна політика держави також має ґрунтуватися на фахових знаннях задля можливості впливу на соціалізаційні процеси, як і послаблення можливих негативних впливів на кшталт маніпулювання свідомістю. Отже, існує потреба в поглибленому дослідженні цих змін, фіксації їх соціологічними засобами, а відтак ? перегляду усталених підходів до вивчення молоді в системі соціологічного знання, систематизації результатів теоретичних розвідок та емпіричних досліджень, врахування найвагоміших здобутків вітчизняних і зарубіжних дослідників у цій галузі.

Молодь традиційно перебуває в зоні досліджень соціологів та психологів, які вивчають процеси соціалізації. Аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних джерел, в яких заторкуються проблеми соціалізації молоді, показав, що увага авторів більшості таких праць зосереджується переважно на особливостях соціалізаційних процесів в окремих специфічних групах молоді (наприклад, молоді певного регіону або учнівсько-студентської молоді), рідше на проблемах методики дослідження цього явища. Серед вітчизняних дослідників, що розробляли питання методики дослідження соціалізації молоді загалом, на особливу увагу заслуговують роботи Л.О.Ази, О.М.Балакірєвої, Є.І.Головахи, О.Г.Злобіної, Н.В.Паніної, І.І.Соболєвої, Л.Г.Сокурянської, Л.В.Сохань, В.О.Тихоновича.

Проте у вітчизняній літературі відчувається брак праць, зосереджених на вивченні можливостей емпіричного вимірювання соціалізації молоді як складного соціального феномену за умов швидких соціальних змін. Радше як виняток постають розвідки Л.Г.Сокурянської про становлення соціальної суб'єктності студентства в умовах соціокультурної трансформації, коли особистість трактується в традиціях феноменологічної соціології з використанням характерної для цього напрямку якісної стратегії, а також Н.В.Паніної, Є.І.Головахи та Л.В.Сохань, які розробляли концепцію життєвого шляху, розкриваючи емпіричне значення понять "життєва програма", "життєві перспективи", "вікові рольові очікування". Д.Л.Константиновський досліджував вплив соціальних ресурсів молоді на доступність і успішність здобуття нею різних рівнів освіти. А.І. Ковальова розробила теорію соціалізаційної норми як шлях визначення успішності соціалізаційних процесів, але не вказала шляхів безпосереднього вимірювання запропонованих нею конструктів.

Соціологія молоді, як і будь-яка спеціальна соціологічна теорія, містить три взаємопов`язані рівні: 1) загальнометодологічний, який ґрунтується на пізнанні молоді як суспільного феномена; 2) спеціально-теоретичний, що розкриває специфіку та структуру молоді як соціально-демографічної групи, особливості її свідомості й поведінки, вікову та соціально-психологічну площизну способу життя, динаміку ціннісних орієнтацій; 3) емпіричний, на якому за допомоги конкретних соціологічних досліджень аналізуються факти різних сторін суспільного життя молоді. Здобутки теоретико-методологічного рівня формують засади, на яких ґрунтуються емпіричні дослідження, а останні покликані підтверджувати або спростовувати гіпотези теоретичної моделі. Однак у практиці досліджень вітчизняними соціологами процесів соціалізації молоді спостерігаємо значний якісний розрив між теоретичним та емпіричним рівнями: опріч великої кількості різноманітних теоретичних моделей, які описують стан і розвиток молоді, бачимо не меншу кількість досліджень, в яких різні аспекти суспільного життя молоді описуються емпіричними показниками несхожого змісту, нерідко маючи надто слабку теоретичну обґрунтованість. Звідси - складність і навіть неможливість зіставлення даних різних досліджень соціалізації молоді. Одна з причин такої невідповідності емпіричного та теоретичного знання полягає не тільки у відсутності загальновизнаної теоретичної концепції розвитку й соціалізації молоді, а й у відсутності у вітчизняній соціології ґрунтовно опрацьованої системи емпіричних показників процесу соціалізації молоді.

Авторка дисертації зосереджує увагу на визначенні й аналізі тих показників та індикаторів, які описують процес включення молодого покоління в функціонування основних сфер суспільного життя (процес соціалізації), а саму молодь визначає як соціальну групу, що завершує етап первинної соціалізації та включається у всі сфери соціального життя в якості суб'єкта соціальних відносин. Актуальність даної роботи зумовлена також необхідністю систематизації, перегляду та модернізації теоретичних концептуалізацій молоді, розробки методики дослідження процесу її соціалізації.

Отже, наукова проблема полягає у необхідності розробки такого роду комплексних пізнавальних моделей в царині соціалізації молоді, які б синтезували теоретичні здобутки з чітко вивіреною системою емпіричних показників для вивчення процесів соціалізації молоді та дозволили надавати надійну базу для оцінки змін, що відбуваються у змісті та формах соціалізації молоді. А це своєю чергою тягне за собою потребу систематизації та перегляду теоретико-методологічних та методичних засад дослідження молоді.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з науковою темою кафедри соціології Національного авіаційного університету (далі - НАУ): "Специфіка (основні аспекти) соціалізації та професіоналізації студентів вищого навчального авіаційного закладу освіти (на прикладі НАУ)" (№ 30/12.02.03). Авторка брала участь у розробці програми, інструментарію та вибірки дослідження, організації польового етапу, обробці емпіричної інформації та підготовці звітних документів.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в концептуальному обґрунтуванні й побудові системи емпіричних показників соціалізації молоді та виявленні за її допомогою особливостей перебігу і динаміки соціалізаційних процесів, притаманних сучасній українській молоді.

Відповідно до мети необхідно розв'язати такі завдання:

- виокремити основні етапи розвитку соціологічних досліджень процесів соціалізації молоді з позицій ґенези їхніх методологічних та методичних засад;

- уточнити межі вікових параметрів молоді крізь призму соціалізаційних процесів у різних сферах її життєдіяльності;

- обґрунтувати (теоретично та емпірично) систему показників та індикаторів, які безпосередньо відбивають особливості процесу соціалізації молоді;

- конкретизувати та уточнити теорію соціалізаційної норми А. І. Ковальової з метою збагачення можливостей її емпіричного застосування;

- апробувати систему показників соціалізації молоді на даних емпіричних досліджень та перевірити її придатність для оцінки успішності соціалізації;

- виявити характерні риси соціалізації української молоді, спираючись на запропоновані в дисертації емпіричні показники.

Об`єкт дослідження - молодь як вікова категорія в соціальній структурі сучасного українського суспільства.

Предмет дослідження - соціалізаційні процеси та емпіричні показники соціалізованості української молоді.

Методи дослідження. Для вдосконалення та емпіричного обґрунтування запропонованої системи показників здійснене експертне опитування. В процесі аналізу даних емпіричних досліджень, здійснених згаданими в роботі організаціями за допомогою масових репрезентативних опитувань, авторкою застосовано методи математичної статистики (зокрема кореляційний та факторний аналіз). Компаративний метод вжито з метою визначення динаміки соціалізаційних процесів української молоді у часі.

Теоретичну базу дослідження складають понятійний апарат, методологія та методики, розроблені в наукових працях вітчизняних та зарубіжних соціологів - дослідників молодіжної проблематики. Аналіз етапів розвитку досліджень молоді заснований на поєднанні логічного та системного підходів. Обґрунтування та побудова системи емпіричних показників базувалися на концепції соціалізаційної норми А.І.Ковальової, а також концепції життєвого шляху (Г.Елдер, К.Майер, Е.Еріксон І.Кон та А.Керкгофф, Л.В.Сохань, Н.В.Паніна, О.Г.Злобіна, Є.І.Головаха).

Емпіричну базу роботи становлять дані щорічних моніторингових досліджень, проведених у 1995-2009 рр. Українським інститутом соціальних досліджень і Центром "Соціальний моніторинг" (n складає від 1026 до 3203); Інститутом соціології НАН України, (n=1800); Державним інститутом розвитку сім`ї та молоді, (n=1800), а також дослідження, здійснене Національним авіаційним університетом у 2008-2009рр.(n=1699).

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації концептуально обґрунтовані теоретико-методологічні засади комплексної системи емпіричних показників соціалізації молоді та виявлені особливості перебігу й динаміки соціалізаційних процесів, притаманних сучасній українській молоді. Отримані такі нові результати:

- запропонована концепція, за якою стан і результати соціалізації розглядаються через аналіз процесів набуття молоддю рис соціальної суб'єктності. Оцінка міри соціалізованості молоді базується на аналізі включеності молоді в основні галузі життєдіяльності (економічну, правову, політичну, сімейну тощо). Категорія “міра” вказує при цьому на можливості кількісно зафіксувати виміряти якісні зміни;

- набуло розвитку соціологічне визначення молоді з погляду процесів соціалізації: обґрунтовано емпіричне визначення, за яким молодь - це соціальна група, яка юридично вже отримала всі громадянські права, і по завершенні первинної соціалізації поступово, впродовж різних часових інтервалів перетворюється в суб'єкт розгортання власної життєдіяльності (вторинної соціалізації) у різних сферах суспільного життя. Згідно з таким визначенням нижня вікова межа визначення молоді припадає на вік 18 років, верхня ж визначається емпіричним шляхом за допомогою низки показників соціалізації молоді;

- побудована система показників, яка уможливлює оцінку перебігу процесів соціалізації молоді. Основними складовими системи показників є: економічна активність, самостійність та стабільність матеріального становища, політична активність, правова освіченість та громадянська активність, структура та динаміка ціннісних орієнтацій, самоідентифікація та соціальне самопочуття молоді;

- здійснено подальший розвиток концепції "соціалізаційної норми" А.І.Ковальової, на основі якої визначені критерії оцінки успішності соціалізації молоді в різних сферах суспільного життя. Вони базуються на застосуванні трьох різновидів теоретичного конструкту "соціалізаційна норма": "реальної норми", "нормативної" та "ідеальної норми", які були вдосконалені авторкою в частині подальшої операціоналізації, а саме: емпіричне визначення "реальної норми" базувалося на оцінках середніх значень всередині молодіжної вікової групи, "нормативної" ("відносної") норми - через порівняння з середніми значеннями показників у населення старше 28 років або з середніми по всьому масиву, "ідеальної" - шляхом співставлення ціннісних пріоритетів молоді із рейтингом ціннісних орієнтацій старшого покоління як носія традиційних цінностей суспільства;

- виявлені характерні риси соціалізації молоді у різних сферах суспільного життя. Встановлена нерівномірність та неодночасність соціалізаційних процесів української молоді в різних сферах суспільного життя: більш успішною можна вважати соціалізацію молоді в економічній галузі, у політичне ж і правове життя молодь включається пасивніше;

- розроблена оцінка ефективності застосування кожного з емпіричних показників у контексті придатності його використання для визначення змісту й успішності соціалізації в конкретній сфері, а також чутливості, що дозволяє визначити певні вікові межі активного включення молоді в конкретні соціальні сфери.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що запропонована методика є певною мірою уніфікованою та може використовуватися як в одиничних, так і в лонгітюдних дослідженнях, оскільки вона базується на використанні змінних, які можуть вимірюватися безпосередньо і незалежно від часу та обставин проведення дослідження. Запропоновані в роботі критерії оцінки дають можливість робити обґрунтовані висновки про зміст, успішність та динаміку соціалізаційних процесів молоді. Одержані результати про стан соціалізаційних процесів молоді можуть бути корисними для здійснення державної молодіжної політики.

Особистий внесок здобувача. Усі публікації написані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи обговорювались на Міжнародній літній школі молодих соціологів "Соціальна структура і соціальні зміни в суспільстві, що трансформується" (Крим, 1997); наукових конференціях факультету соціології та психології Київського Університету (Київ, 1997, 1998); Ялтинській Міжнародній літній школі молодих дослідників і викладачів соціальних дисциплін "Суспільство в перехідний період: межі соціальної інженерії"(Ялта, 1998); Міжнародній літній школі молодих дослідників та викладачів суспільних дисциплін "Суспільство в перехідний період: становлення громадянського суспільства" (Ялта, 1999); соціологічних читаннях в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна (Харків, 1999); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціологічна наука і освіта в Україні: шляхи становлення та перспективи розвитку" (Київ, 2000); V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи" (Київ, 2004); ІІІ та V Міжнародних науково-практичних конференціях "Молодіжна політика: проблеми та перспективи" (Дрогобич, 2006, 2008); Міжнародній науковій конференції "Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення" (Суми, 2007).

Публікації. Результати роботи опубліковані у 5 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 2 статтях в інших виданнях, 5 тезах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел: обсяг основної частини - 201 с.; 54 табл., 3 рис.; список джерел (178 найменувань) займає 17 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв'язок роботи з науковими темами, сформульовано об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано інформацію про особистий внесок здобувача, апробацію результатів і публікації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження молоді в соціології" проаналізовано концептуальні засади визначення основних понять у дослідженнях молоді, насамперед молоді як демографічної та соціальної групи, критеріїв визначення її вікових меж (В.І.Добриніна, В.Т.Лісовський, І.С.Кон, Ф.Тенбург, Ф.Шелскі, та ін.). Підкреслюється значення саме соціальної складової у визначенні молоді, тобто - соціалізації.

Проаналізовано становлення та розвиток досліджень молоді в соціології, на основі чого авторкою виділені його основні етапи, виходячи з критеріїв розробки та застосування нових методик. Перший етап припадає на 1918-1920 роки і пов`язаний з іменами У.Томаса і Ф.Знанецького, дослідження яких "Польський селянин в Європі і Америці" (1918-1920 рр.) є першою спробою аналізу життєвого розвитку цілого покоління за допомогою біографічного методу. Другий етап пов`язаний з Л.Терманом, який започаткував лонгітюдні дослідження когорти, та припадає на 1922-1960-і роки. Третій етап зумовлений появою технологій, що уможливили обчислення великих масивів інформації, коли відбуваються масштабні соціологічні дослідження життєвого шляху молоді, що базуються вже на віковому підході, запропонованому М.Рілеєм та У.С`юеллом. Четвертий етап (1970-початок 80_х рр.) спрямований на пошук взаємозв`язків між макроперетвореннями та мікроструктурами в суспільстві, на основі чого виникає концепція життєвого шляху. Цей етап ілюструють роботи І.Кона та А.Керкгоффа П`ятий етап розпочинається під час перебудови (1985 р.) і спрямований на вивчення ролі молоді у трансформаційних суспільних процесах. На цей період припадає початок відомого лонгітюдного дослідження М.Титми "Шляхи покоління", до якого були залучені дослідницькі центри республік СРСР. З цього моменту проблемне коло молодіжних досліджень істотно розширюється. З початку 90-х починається новий - шостий етап, на якому вже спеціально створені державні дослідницькі інститути розробляють нові стратегії, у т.ч. стратегії якісних досліджень. Він триває і зараз.

Аналіз теоретичних підходів до осмислення процесів соціалізації молоді (Л.О.Аза, П.Бергер, Е.Дюркгейм, Е.Еріксон, І.С.Кон, Ч.Кулі, Т.Лукман, К.Мангейм, Р.Мертон, Дж.Г.Мід, Т.Парсонс, І.Робертсон, Н.Смелзер, А.Шюц, О.О.Якуба, та ін.) дозволив авторці визначити соціалізацію як складне багатофакторне суспільне явище, в якому домінує якісний, а не кількісний зміст. На результат її проходження впливає багато зовнішніх (оточення та інститути виховання) та внутрішніх (активність самої особи та інші її індивідуальні характеристики) чинників. Окрім того, людина набуває водночас багато соціальних ролей у різних галузях суспільної діяльності. Тому не можна оцінити успішність проходження процесу соціалізації узагальнено, а її емпіричне вимірювання постає як методологічна проблема.

Для її вирішення авторка пропонує скористатися концепцією соціалізаційної норми А.І.Ковальової: на її основі визначені емпіричні критерії оцінки успішності соціалізації молоді в різних сферах суспільного життя. Вони базуються на застосуванні трьох різновидів теоретичного конструкту "соціалізаційна норма": "реальної норми", "нормативної" та "ідеальної норми". Також доводиться можливість застосування поняття вікових рольових очікувань, розробленого Н.В.Паніною.

Другий розділ "Побудова системи емпіричних показників соціологічного дослідження соціалізації молоді" присвячений аналізові методологічних засад побудови системи показників, інтерпретації і операціоналізації основних понять та верифікації отриманої системи показників соціалізації молоді за допомогою експертного опитування.

Серед основних вимог до системи показників - системність, логічна обґрунтованість, адекватність, кількісна визначеність, інтерпретованість, стандартність, співставимість, обґрунтованість, ефективність, універсальність. соціалізація молодь віковий життєдіяльність

В процесі побудови системи емпіричних показників авторка виділила такі їх групи: економічна стабільність, самостійність та активність молоді; політична активність; правова освіченість і громадянська активність; структура та динаміка ціннісних орієнтацій; самоідентифікація та соціальне самопочуття молоді.

Найбільш значущими фактами для емпіричного визначення входження людини в різні галузі суспільного життя виступають такі події: здобуття освіти, наявність постійної роботи (або постійного заробітку), створення власної сім'ї, участь у виборах, тощо.

Обрані також і критерії оцінки успішності соціалізації, які ґрунтуються на визначенні основних типів соціалізаційної норми. Для визначення критеріїв оцінки успішності соціалізації в дисертації використане та операціоналізоване поняття соціалізаційної норми: визначення "реальної норми" базується на оцінках середніх значень всередині молодіжної вікової групи, "відносної норми" - на порівнянні середніх значень показників у молодіжній групі з відповідними значеннями у населення старше 28 років або із середніми по всьому масиву, "ідеальної" - шляхом співставлення ціннісних пріоритетів молоді із рейтингом ціннісних орієнтацій старшого покоління як носія традиційних цінностей.

Застосоване авторкою експертне опитування надало додаткового - емпіричного - обґрунтування отриманій системі емпіричних показників соціалізації молоді, - у результаті вона була мінімізована завдяки відкинутим експертами показникам, та вдосконалена за допомогою тих уточнень та нових індикаторів, які внесли експерти.

У третьому розділі "Соціалізація української молоді за даними соціологічних досліджень (застосування системи емпіричних показників)" застосовано отриману в попередньому розділі систему показників на даних різних емпіричних досліджень. Це дозволило насамперед охарактеризувати соціалізаційні процеси, що відбуваються з українською молоддю, оцінити їхню успішність та виявити загальні тенденції; по-друге, оцінити ефективність запропонованої системи показників.

Аналіз системи конкретних емпіричних показників виявив такі характерні риси процесу соціалізації сучасної української молоді. Останніми роками спостерігається поступове зростання показників економічної активності сучасної української молоді (активність у пошуках роботи, прагнення підвищити свою кваліфікацію, початок власної справи тощо).

Що ж до вимірювання економічної самостійності, то прийом застосування показнику батьківської допомоги не виправдалося: виявилося, що незалежно від віку й становища своїх дітей, батьки однаково надають їм допомогу різного роду залежно від своїх можливостей. Мабуть, українській культурі, на відміну від західних зразків, притаманна риса довготривалої батьківської допомоги. З іншого боку останнім чином все-таки була виявлена тенденція до зменшення залежності молодих людей від батьків.

Політичну активність молоді не можна оцінити узагальнено, адже вона виявилася дуже високою, наприклад, у показниках електоральної поведінки, або в поступовому зростанні кількості людей, які орієнтуються в основних політичних течіях і можуть ідентифікувати власні політичні погляди; натомість дуже низькою виявилась активність у показниках, які відображають конкретну участь молодих людей у діяльності політичних та громадських об`єднань, у політичних акціях тощо, хоча в періоди бурхливих політичних перетворень на кшталт "помаранчевої революції" молодь здатна мобілізуватись та проявити високу активність.

Рівень правової освіченості й активності впродовж останніх років поки що залишається низьким, - відчувається брак державних програм із питань правової освіти та виховання молоді.

Щодо системи ціннісних орієнтацій, то перше місце тут посідають традиційні родинні цінності та питання матеріального забезпечення себе і своєї родини. Суттєвих розбіжностей поміж рейтингами "молодіжних" цінностей та життєвими пріоритетами старших вікових груп не спостерігається (окрім, хіба що, сфери відпочинку і в спілкуванні з друзями). Високе значення власного бізнесу в системі ціннісних орієнтацій української молоді порівняно із представниками старшого покоління і зростання значення особистої справи в середовищі молоді впродовж останніх років свідчать про ціннісну переорієнтацію суспільства в бік зростання особистісності в сенсі особистої відповідальності, готовності до самозабезпечення.

У системі пріоритетів цінностей дозвілля молодь надає перевагу пасивним формам дозвілля (перегляд телепрограм, прослуховування поп-музики, Інтернет-серфінг, відео- та комп`ютерні ігри), які не вимагають високого рівня культурної компетенції, а також читанню літератури. Одночасно з отриманням освіти помітно зростає культурний потенціал молоді: з підвищенням рівня освітньої підготовки спостерігається зсув культурних уподобань у бік тих, задоволення яких вимагає певних вольових і організаційних зусиль, і навпаки - молоді з низьким рівнем освіти притаманні спрощені види культурного відпочинку.

Першочерговим завданням для себе представники молодого покоління України вважають здійснення кар`єри, досягнення професійного успіху, а відтак - матеріально-економічної незалежності. Серед молоді безсумнівним є авторитет вищої освіти, високої якості набутих знань. Плани на майбутнє носять конструктивний характер, засвідчують готовність молоді докладати зусиль задля забезпечення кращого майбутнього в суспільстві.

Репродуктивна поведінка сучасної молоді досить суперечлива: показники наявної кількості дітей у молодих подружжях значно відрізняються від репродуктивних установок щодо бажаної кількості дітей у родині. До того ж, більшість молодих сімей відкладає народження первістка на 1-5 років. Такі об`єктивні тенденції гальмують соціалізацію молодих людей у галузі сімейних відносин і життєдіяльності.

Соціальне самопочуття молоді можна охарактеризувати як почуття незадоволеності життям, визнання власної малозначущості для суспільства, але, попри це, молоді люди дивляться у майбутнє з оптимізмом і надіями на краще.

У кінці цього розділу здійснено аналіз отриманої системи показників з погляду їхньої придатності для вимірювання змісту соціалізації, можливостей оцінки її успішності, та динаміки соціалізаційних процесів у суспільстві. Він підтвердив ефективність більшості з показників. Непридатними виявилися показники "Довіра до окремих громадських та політичних інститутів" та "Суб`єктивна оцінка поваги до прав людини в суспільстві". Придатними тільки для виявлення динаміки соціалізаційних процесів - " Оцінка своїх можливостей в суспільстві" та "Оцінка підтримки з боку держави". Нечутливими для визначення вікових особливостей соціалізації виявилися "Незалежність від батьків", "Участь у громадських рухах та організаціях", "Участь в діяльності політичних об`єднань", "Частота звернень по допомогу до офіційних установ", "Розуміння цілей створення сім`ї", "Прояв рис національної культури у повсякденному житті респондентів", "Національна самоідентифікація", "Проблеми, що турбують молодь найбільше", "Стан здоров`я молоді".

Використання концепції соціалізаційної норми з подальшою її розробкою показало, що найчутливішими виявилися показники, які вимірюють "відносну" соціалізаційну норму, тобто базуються на порівнянні даних різних вікових груп. Оцінка значущості статистичних розбіжностей дозволила зробити обґрунтовані висновки. "Реальна" соціалізаційна норма добре спрацьовує при аналізі динаміки соціалізаційних процесів у часі, натомість "нормативна" вимагає подальшої розробки з вивченням віково-рольових очікувань суспільства.

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження були обґрунтовані, систематизовані та уточнені теоретико-методологічні та методичні засади побудови системи емпіричних показників соціалізації молоді, за допомогою отриманої системи показників здійснений аналіз особливостей перебігу та динаміки соціалізаційних процесів сучасної української молоді, верифікована сама система емпіричних показників.

Соціологічне визначення молоді було надано авторкою через категорії завершення первинної соціалізації та набуття індивідами соціальної суб'єктності, котрі постають як ключові процеси, які для молоді є більш визначальними, ніж для інших вікових груп. Обґрунтована та побудована система емпіричних показників соціалізації молоді. Оскільки процес соціалізації відбувається поступово і нерівномірно у різних галузях суспільного життя, то й оцінка його успішності мусить бути диференційованою (у кожній сфері життєдіяльності окремо). Виокремлені основні групи показників: економічні, політичні, правові, ціннісні, а також показники, що описують самоідентифікацію та соціальне самопочуття молоді.

Для визначення критеріїв оцінки успішності соціалізації в дисертації використане та операціоналізоване поняття соціалізаційної норми та її різновидів. "Реальна норма" в дослідженні визначалася через середні значення всередині молодіжної вікової групи, "відносна" норма - через середні значення по населенню понад 28 років або як середні по всьому масиву, "ідеальна" - шляхом співставлення ціннісних пріоритетів молоді з рейтингом ціннісних орієнтацій старшого покоління.

Застосування отриманої системи показників не лише підтвердило вихідні теоретичні положення дослідження, але й дозволило отримати детальну картину процесів, що відбуваються із сучасною молоддю: 1) була підтверджена гіпотеза про наявність перехідного періоду в житті людини, який переносить її з категорії "молодь" в категорію "зрілої" людини, сформованої особистості; 2) більшість емпіричних показників, які описують процес соціалізації, вказує на верхню вікову межу визначення молоді в інтервалі від 24 до 28 років. Саме у цьому віці переважна більшість людей вже здобули освіту, мають постійну роботу, власну сім`ю, ієрархія їхніх ціннісних орієнтацій більшою мірою, ніж у молодших вікових груп, відповідає загальній системі цінностей старшого покоління.

За всіма групами показників проаналізована динаміка у часі за період 1995-2009 рр. Слід зазначити, що, хоча криза в суспільстві пригальмувала впродовж 90-х років процес входження молоді в економічне життя суспільства, останнім часом спостерігається загальне підвищення рівня економічної самостійності, низки аспектів політичної діяльності, а саме участі у виборах, зорієнтованості у ідейно-політичних течіях.

Рівень використання молоддю своїх соціальних та юридичних прав залишається ще досить низьким. Це зумовлено, перш за все, високим ступенем недовіри молоді до різного рівня адміністративних організацій. Невисокий рівень освіченості молодих людей у правових питаннях демонструє і продукує недостатню інформованість у цій галузі. Загалом у вирішенні власних проблем молодь все більше стала покладатись на власні сили (значно більше за старші покоління).

Аналіз ціннісного світу молоді свідчить, що сучасне молоде покоління віддає беззаперечну перевагу саме цінностям мікрорівня перед сферами суспільного, іа також тим цінностям макрорівня, що причетні до спільної долі людства. Традиційні цінності нашого суспільства (зокрема, створення щасливої сім`ї та здоров`я близьких) повною мірою підтримуються нашою молоддю.

Патріотичні настрої сучасної молоді за останнє десятиріччя помітно зросли (на 10-15% за різними показниками). Особливо добре вони виявляються у старшій віковій групі молоді: саме серед 25-28-річних найбільше тих, хто пишається своїм громадянством, прихильників традиційної слов`янської культури, і менше тих, хто бажав би жити в іншій країні.

Аналіз запитів молоді у галузі дозвілля показав, що серед пріоритетів цінностей дозвілля перше місце посідають пасивні форми, які для свого задоволення не вимагають високого рівня культурної компетенції, їх найчастіше обирають підлітки 15-17 років. Цінність інтелектуальних форм дозвілля помітно зростає в процесі набуття освіти й життєвого досвіду, найбільш цінними вони виявилися у віковій групі 25-28-річних молодих людей.

Самоідентифікація української молоді відбувається на підставі визнання себе членом своєї родини, професійної групи. Частіше за інших молодь ідентифікує себе з середнім класом, визначає свою позицію на "соціальних сходинках" вище середнього рівня. Соціальне самопочуття молоді можна охарактеризувати як оптимістичне, з помітно завищеною оцінкою умов свого життя, особливо у порівнянні зі старшими віковими групами.

Аналіз придатності самих показників підтвердив ефективність більшості з них. Використання доопрацьованої концепції соціалізаційної норми показало, що найчутливішими виявилися показники, які вимірюють "відносну" соціалізаційну норму, тобто базуються на порівнянні даних різних вікових груп. Оцінка значущості статистичних розбіжностей дозволила зробити обґрунтовані висновки. "Реальна" соціалізаційна норма виправдала себе при аналізі динаміки соціалізаційних процесів у часі, а "нормативна" вимагає подальшої розробки з вивченням віково-рольових очікувань суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Олійник О.В. Оцінка успішності соціалізації: структурно-функціональний та гуманістичний підходи / О.В.Олійник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В.Лях. - Вип. 87. - К.: Український центр духовної культури, 2009. - С. 49-56.

2. Дияконенко О.В. Дослідження соціалізації як методологічна проблема / О.В.Дияконенко // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 1999. - Вип. 7. - С. 8-11.

3. Дияконенко О.В. Основні тенденції соціалізації сучасної української молоді / О.В.Дияконенко // Вісник Харківського державного університету: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 1998. - № 416. - С. 129-135.

4. Дияконенко О.В. Сучасна українська молодь: соціальний портрет і проблеми дослідження / Дияконенко О.В. // Вісник Харківського державного університету: Соціологічні дослідження сучасного суспільства : методологія, теорія, методи. - 1997. - № 393. - С. 159-162.

5. Дияконенко О.В. Концепції інтерпретації процедур вимірювання / Дияконенко О.В. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 1996. - Вип. 2. - С. 43-48.

6. Олійник О.В. Чинники успішності соціалізації студентів Національного авіаційного університету / О.В. Олійник // Наука і молодь : Гуманітарна серія : зб. наук. праць / голов. ред. М.С. Кулик. - К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту "НАУ-друк", 2009. - C. 43-46.

7. Олійник О.В. Особливості молодіжного сегменту ринку праці України / О.В. Олійник // Молодь на ринку праці: Щорічна доповідь президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні. - К. : Гопак, 2007. - С. 39-49.

8. Олійник О. Особливості соціалізації студентської молоді: погляд зсередини / Оксана Олійник // Молодіжна політика: проблеми і перспективи : зб. матеріалів ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Дрогобич, 10-11 березня 2006 року). - Дрогобич: ДДПУ, 2006. - С. 46-49.

9. Олійник О.В. Проблема успішності соціалізації особистості в інформаційному суспільстві / О.В. Олійник // Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення : матеріали міжнар. наук. конф., 10-12 травня 2007 р. - Част. 1. - Суми, 2007. - С. 144-47.

10. Олійник О. Економічна активність та зайнятість української молоді в контексті глобалізаційних процесів / Оксана Олійник // Молодіжна політика: проблеми і перспективи : зб. матер. V Міжнар. наук.-практ. конф., Дрогобич, 18-19 квітня 2008 р. / наук. ред. С.А. Щудло. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. Івана Франка, 2008. - С. 38-43.

11. Олійник О.В. Методологічні проблеми вивчення й оцінки успішності соціалізації молоді / Олійник О.В. // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи : зб. тез за матеріалами V Всеукр. наук.-практ. конф. (23-26 березня 2004 року) / заг. ред. Є.В.Сірого. - К.: Логос, 2004. - С. 212-213.

12. Олійник О.В. Соціалізація молоді: емпіричний вимір її ефективності / Олійник О.В. // Молодь у сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри : матеріали наук.-практ. конф. / голов. ред. М.М.Бровко. - К.: МІЛП, 2001. - С. 176-178.

АНОТАЦІЇ

Олійник О.В. Концептуалізація та емпіричні показники міри соціалізованості молоді. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Інститут соціології Національної академії наук України. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню та побудові системи емпіричних показників соціалізації молоді. Виділено та проаналізовано етапи розвитку емпіричних соціологічних досліджень молоді з погляду розробки та застосування нових методик. Отримана система показників базується на уявленні про соціальну суб'єктність та активність індивідів і відбиває найістотніші аспекти соціалізації молоді у різних галузях життя. Авторкою визначені емпіричні критерії оцінки успішності соціалізації. Система показників була застосована та перевірена на емпіричному матеріалі українських досліджень. Це дозволило надати оцінку ефективності окремих показників, а також визначити основні тенденції соціалізаційних процесів української молоді.

Ключові слова: молодь, соціалізація, соціальна суб'єктність, соціальна активність, успішність соціалізації, показники соціалізації.

Олейник О.В. Концептуализация и эмпирические показатели степени социализированности молодежи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04. - специальные и отраслевые социологии. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена решению проблем эмпирического изучения и оценки успешности процессов социализации украинской молодежи. В ней выделены и проанализированы этапы развития эмпирических социологических исследований молодежи, исходя из критериев разработки и применения соответствующих методик.

Проведен концептуальный анализ понятий, в результате которого автор определяет социализацию как двусторонний процесс вхождения молодого поколения в социум: он включает, с одной стороны, усвоение социального опыта и социальных ролей путем включения в социальные структуры и формы деятельности, а с другой - процесс воспроизводства, который осуществляется одновременно с развитием и модификацией системы социальных связей, структур и форм деятельности и предусматривает приобретение индивидами социальной субъектности. Исходя из этого и сама молодежь определяется як такая социально-демографическая группа, которая проходит стадию социализации, входя в общество в качестве активного субъекта деятельности. Отсюда успешность социализации оценивается с помощью качественных показателей достижения социальной зрелости, в основе которых - активность молодежи в экономической, политической, гражданско-правовой, семейной сферах, а также анализируется процесс становления ценностных ориентаций, социальная самоидентификация и социальное самочувствие молодежи как результирующие показатели социализации. Полученная система показателей нашла также эмпирическое обоснование путем экспертного оценивания, в результате которого она была уточнена и минимизирована.

Разработка критериев оценки успешности социализации осуществлялась на основе предложенной А. И. Ковалевой концепции социализационной нормы, которая была развита автором в контексте возможностей ее эмпирического применения, а именно были даны операциональные определения "реальной" (через средние значения показателей), "нормативной" (через соотнесение со значениями по старшим возрастным группам) и "идеальной" (через возрастно-ролевые ожидания - понятие, введенное Н.В.Паниной) социализационной норм.

В результате применения системы эмпирических показателей на материалах украинских исследований были охарактеризованы содержание, успешность и динамика социализационных процессов украинской молодежи. Большинство эмпирических показателей указало на то, что наиболее интенсивно процесс включения молодежи в жизнь социума в качестве субъекта социальной деятельности происходит в интервале от 24 до 28 лет. Именно в этом возрасте большинство людей уже имеют профессию, постоянную работу, создают семью, политическая и гражданско-правовая активность достигают уровня старших возрастных групп, иерархия их ценностных ориентаций в большей степени, чем у младших возрастных групп, соответствует системе ценностей старшего поколения. Наиболее интенсивно происходит включение молодежи в трудовую, экономическую и политическую (за исключением членства в политических организациях) сферы, уровень знания и использования своих гражданских прав и возможностей пока остается низким, что отчасти объясняется низким уровнем доверия к разного рода административным организациям. В целом при решении проблем молодежь в большей степени, чем старшее население, полагается на свои собственные силы, проявляя самостоятельность.

Анализ ценностного мира молодежи показал, что традиционные ценности нашего общества, такие как счастливая семья и здоровье близких, неизменно занимают главенствующие позиции и среди ценностных приоритетов молодежи. Специфичность же состоит в том, что молодежь отдает предпочтение ценностям микроуровня перед сферами общественного, национального, глобального.

Чаще других молодежь идентифицирует себя со средним классом, определяя свою позицию на "социальной лестнице" выше среднего уровня, а также со своей профессиональной группой. Социальное самочувствие молодежи можно назвать оптимистическим, наиболее уверенно чувствуют себя 25-28-летние жители Украины.

Кроме содержательного анализа социализационных процессов украинской молодежи, в диссертации сделана оценка эффективности применения каждого из показателей с точки зрения применимости его для оценки успешности социализации в конкретной сфере, а также чувствительности, дающей возможность определить возрастные рамки активного включения молодежи в конкретные виды жизнедеятельности.

Ключевые слова: молодежь, социализация, социальная субъектность, социальная активность, успешность социализации, показатели социализации.

Oliinyk O.V. Conceptualization and empirical indices of measure of the socialization of youth. - Manuscript.

Thesis for Candidate's Degree in Sociology on speciality 22.00.04 - Special and Branch Sociologies. - Institute of Sociology, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted to a substantiation and construction of the system of empiric indices of a socialization of young people. The development stages of empiric sociological researches of young people are determined and analysed, based on the criteria of a development and application of new methods. It is offered a model which is founded on presentation about social subjectivity and individual activity and removes the most substantial aspects of socialization of young people in different spheres of life. The empiric criteria for estimation of progress of socialization are determined by the author. The system of indices was applied and tested on Ukrainian research empiric materials. It allowed to give the estimation of efficiency for separate indices, and also to define the basic tendencies of Ukrainian young people socialization processes.

Key words: youth, socialization, social subjectivity, social activity, progress of socialization, indices of socialization.

Размещено на Allbest.ru