Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 316.77:004.738.5.(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Інституціоналізація інтернет у сучасному українському суспільстві

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Черноус Людмила Сергіївна

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті. інституціоналізація інтернет соціальний

Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор Лобанова Алла Степанівна, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри соціології та економіки.

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Сурмін Юрій Петрович, Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора;

кандидат філософських наук, доцент Ніколаєвський Валерій Миколайович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, декан соціологічного факультету.

Захист відбудеться “21” жовтня 2011 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий “19” вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлена, насамперед, глобальними змінами в соціумі, що пов'язані зі становленням інформаційного суспільства, розвиток якого визначається специфікою функціонування транснаціональних інформаційних мереж, що впроваджуються та поширюються завдяки новітнім комп'ютерним технологіям, однією з яких є Інтернет. Інтеграція України до світової інформаційної мережі стала життєво важливою проблемою сучасності, адже Інтернет від початку свого формування посідав одне з важливих місць в інтеграції людства, розширенні кордонів, обміні інформацією тощо. Зазначені функції суттєво вплинули на розвиток соціокультурної, економічної, політичної сфер суспільства, суттєво змінили характер соціальних відносин між людьми, а також викликали реорганізації окремих соціальних інститутів суспільства.

У розвитку сучасної соціологічної науки чітко простежується складна динаміка й діалектика поняття “інформаційне суспільство”. Існують різні погляди (Д. Белл, К. Боулдинг, В. Глушкова, В. Даніл'ян, А. Етціоні, Г. Кан, М. Кастельс, Й. Масуда, Ф. Махлуп, М. Моісєєв, М. Порад, А. Ракітов, Д. Рісман, Т. Стоуньєр, Ю. Сурмін, Е. Тофлер, А. Турен та ін.) щодо його сутності, значущості, а також ролі різних соціальних інститутів у процесі його становлення.

Входження до глобального інформаційного простору все частіше стає предметом спеціальних соціологічних досліджень (Д. Барнес, Н. Бойко, Е. Гідденс, О. Голобудський, К. Мітчел, В. Ніколаєвський, С. Романенко, Л. Скокова, О. Шевчук, В. Щербіна та ін.), що, у свою чергу, свідчить про те, що проблема Інтернет цікавить не лише фахівців у галузі технічних наук, а набуває сьогодні скоріше міждисциплінарного характеру.

В існуючих теоретичних напрацюваннях щодо ролі інформації та інформаційних мереж у сучасному суспільстві досить чітко окреслено потребу в комплексному вивченні стану, специфіки становлення й функціонування Інтернет в Україні в межах глобального процесу трансформацій.

Проблемна ситуація дослідження полягає в реально існуючій суперечності між нагальною потребою інституціоналізації Інтернет в українському суспільстві як життєво необхідної практикоперетворювальної форми життєдіяльності та недостатністю належних правових, законодавчих, економічних і соціальних умов для унормування цього процесу.

Наукова проблема полягає в тому, що сформовані у світовій та вітчизняній соціології концептуальні підходи до розуміння мережі Інтернет як самостійного соціально-практичного єдиного цілого віртосоціального утворення потребують свого уточнення відповідно до їх функцій та ролі в сучасному українському інформаційному просторі. Формування загальновизнаних методологічних засад оцінювання структури мережі Інтернет ускладнюється відсутністю систематизованої інформації про вивчення української Інтернет-аудиторії, розрізненістю результатів дослідження із цієї теми, а також відсутністю можливості зіставлення й оцінювання динаміки розвитку мережі за наявними даними.

Ці обставини істотно актуалізують необхідність комплексного наукового пізнання Інтернет в узагальненому та систематизованому взаємозв'язку всіх структурних елементів інформаційного суспільства з використанням соціологічного інструментарію.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідних тем: “Регіональна соціоекономічна політика в умовах домінації великих ТНК і НК” (IV етап комплексної теми “Інформоенергетика суспільного життя: синергетичний підхід”) протягом 2003-2006 рр. (протокол вченої ради № 5 від 01.12.2005 р.); “Організаційна культура: умови та чинники її формування і функціонування в сучасному суспільстві” протягом 2008-2010 рр. (протокол вченої ради № 7 від 25.12.2008 р.), які розробляла кафедра соціології та економіки Криворізького державного педагогічного університету.

Роль автора полягала у розробці програми дослідження процесу інституціоналізації Інтернет в умовах розвитку українського інформаційного простору; організації і проведенні соціологічного дослідження за цією темою, збиранні первинних соціологічних даних, їх аналізі за допомогою пакету прикладних програм ОСА та в інтерпретації отриманих результатів (довідка Криворізького державного педагогічного університету № 06-445 від 30.06.2011 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування особливостей інституціоналізації Інтернет у сучасному українському суспільстві.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

виявити сутнісні характеристики й основні ознаки інформаційного суспільства в сучасних умовах;

дослідити стан та особливості Інтернет як невід'ємної віртосоціальної практики інформаційного суспільства;

визначити особливості соціологічного дослідження Інтернет як складової українського інформаційного простору;

уточнити сутність понять “соціальний інститут”, “інституціоналізація” та “віртосоціальність” у контексті інформатизації суспільних відносин;

з'ясувати особливості формування віртосоціальних відносин у системі Інтернет;

проаналізувати функції та характер взаємодії Інтернет з іншими соціальними інститутами суспільства;

визначити специфіку функціонування та розвитку українського сегмента мережі Інтернет;

розробити пропозиції щодо вдосконалення процесу інституціоналізації Інтернет в Україні з урахуванням відповідності його діяльності вимогам сучасного інформаційного суспільства.

Об'єкт дослідження - Інтернет в умовах розвитку сучасного інформаційного простору України.

Предмет дослідження - особливості інституціоналізації Інтернет у сучасному українському суспільстві.

Методи дослідження. У ході дослідження застосовано такі підходи та методи: системний аналіз - для виявлення специфічних рис інформаційного суспільства й уточнення його сутнісного змісту; інституціональний аналіз - для дослідження особливостей інституціоналізації Інтернет; логіко-історичний аналіз - для визначення етапів інституціоналізації мережі Інтернет; багатофакторний аналіз - для обґрунтування існування Інтернет як віртосоціальної практики інформаційного суспільства; метод операціоналізації понять - для фіксації доступних спостереженню й вимірюванню ознак соціального інституту в контексті інформатизації суспільних відносин; структурно-діяльнісний підхід - для з'ясування сутнісного змісту принципів і норм віртосоціальних відносин у системі Інтернет, виявлення функцій і характеру взаємодії Інтернет з іншими соціальними інститутами суспільства.

Для аналізу та інтерпретації якісних соціологічних даних використано такі методи, як узагальнення, конкретизація, зіставлення.

Емпіричну базу дослідження становлять результати поштового анкетування (2003 р. - n = 405, 2010 р. - n = 412, вибірка двощаблева: перший щабель - імовірнісна вибірка, другий щабель - стихійна вибірка; вторинний аналіз результатів соціологічних та маркетингових досліджень, проведених Київським міжнародним інститутом соціології (2001-2003 рр.), компаніями Bigmir-Internet, Gemius, GfK Ukraine, TNS, InMind, використання яких дало змогу уточнити напрям авторського дослідження та визначити аудиторію мережі Інтернет; аналіз документів і джерел нормативно-правової та законодавчої бази України з питань інформатизації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливого наукового завдання - обґрунтуванні особливостей процесу інституціоналізації Інтернет у сучасному українському суспільстві, зокрема:

уперше:

у вітчизняній соціології обґрунтовано зміст поняття “віртосоціальність” як особливої форми соціального спілкування, що побудована на інтеракціях між окремими суб'єктами-користувачами мережі Інтернет, які добровільно створюють групи з низьким порогом входження до них. Доведено, що віртосоціальність набуває ознак інформаційно-освітніх практик, які можуть бути як суспільно корисними, так і шкідливими для суспільства та окремих осіб (с. 25-34);

удосконалено:

характеристику рис Інтернет як інформаційно-освітньої практики та специфічного формально-неформального соціального інституту, зокрема: визначено ознаки Інтернет як формального, так і неформального соціального інституту; наведено розгорнуті характеристики та здійснено опис рис кожного з типів соціальних інститутів, а також охарактеризовано межі їх взаємного проникнення (с. 76-79);

періодизацію інституціоналізації Інтернет в Україні, визначено існування двох етапів: І етап (1990-2001 рр.) - зародження й становлення українського сегмента мережі Інтернет; ІІ етап (2001 р. - донині) - формування й функціонування віртосоціальних практик (Інтернет-практик), а також охарактеризовано риси кожного з етапів. Передбачено появу ІІІ етапу подальшого розвитку Інтернет в Україні, який буде пов'язаний з нормативно-правовою формалізацією Інтернет відповідно до глобальних інформаційних змін (с. 154-158);

поняття “інформаційне суспільство”, яке запропоновано розглядати як якісно новий етап соціальної еволюції суспільства, що базується на домінуванні ролі інформації та знань, а також формуванні й споживанні інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, які діють у глобальних масштабах і створюють мережеві комунікаційні відносини (с. 11-22);

дістало подальшого розвитку:

перелік принципів і норм формування віртосоціальних відносин у мережі Інтернет, до яких віднесено: рівноправність сторін соціальної взаємодії, демократичність засад спілкування, добровільність та анонімність, наявність переважно особистісної відповідальності агентів спілкування, об'єктивність взаємовідносин, мобільність віртосоціальних зв'язків і суб'єктивну інтерпретацію й конструювання віртосоціальної реальності агентами спілкування (с. 80-95);

пояснення функціональної ролі Інтернет у суспільстві на основі з'ясування його місця в системі інших соціальних інститутів, зокрема до існуючого переліку його функцій введено та обґрунтовано такі, як: інформаційна (надання вільного доступу до відкритої інформації, що позбавлена часових та просторових меж); розподільна (розподіл товарів і послуг у регіональних та транснаціональних масштабах); економічна (розподіл матеріальних і людських ресурсів між різними галузями економіки та територіями); освітня (надання можливості навчатися, не виходячи з дому); функція духовного спілкування та створення соціальних відносин (пошук друзів і партнерів); функція емоційної підтримки та співчуття (забезпечує відчуття належності до групи, емоційне взаєморозуміння і співчуття (включаючи емпатію і прихильність), що реалізує потреби людини в афіліації та любові) (с. 9-113).

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані теоретичні висновки можуть бути використані, по-перше, для більш глибокого розуміння процесу інституціоналізації Інтернет; по-друге, для розширення, упорядкування й систематизації категоріального апарату соціології Інтернет; по-третє, у практичній діяльності державних органів та установ для розробки ефективних моделей розвитку не лише Інтернет, а й усього інформаційного простору країни.

Матеріали дослідження також дають змогу вдосконалити викладання у вищих навчальних закладах таких дисциплін та спецкурсів, як “Соціологія Інтернет”, “Соціологія засобів масової комунікації”, “Соціологія культури”, “Соціологія вільного часу”, “Соціолінгвістика”, “Соціальна психологія”, “Соціологія девіацій” та ін.

Особистий внесок здобувача в публікаціях, що підготовлені у співавторстві, полягає в розробці таких положень: у публікації № 3 - здійснено аналіз особливостей та можливостей використання Інтернет у системі освіти як соціально-інформаційної технології та елемента комунікативного процесу у системі “викладач - учень”; у публікації № 6 - визначено специфіку інтеракції у віртосоціальному середовищі, проаналізовано виникнення й функціонування віртуальних співтовариств мережі Інтернет в умовах розвитку сучасного інформаційного суспільства; у публікації № 9 - обґрунтовано можливість створення гіпертексту як науково-освітнього тексту та роль інформації в мережі Інтернет для створення особистісного знання індивіда, що навчається; у публікації № 17 - проаналізовано композитні системи індикаторів інформаційного розвитку суспільства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на Міжнародній літній школі молодих соціологів (смт Кічкіне (АР Крим), 9-23 вересня 2002 р.), Міжнародному круглому столі “Соціальні технології адаптаційних процесів у сучасних умовах” (м. Кривий Ріг, 16 квітня 2010 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 13-14 березня 2000 р.), I Криворізькій міській науково-практичній конференції “Суспільне життя Криворіжжя на межі тисячоліть” (м. Кривий Ріг, 28 квітня 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Інформоенергетичні технології адаптаційних процесів на початку III тисячоліття” (м. Кривий Ріг, 15-17 березня 2001 р.), II Міжнародній науково-практичній конференції “Інформоенергетика III тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний аспект” (м. Кривий Ріг,
21-22 березня 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості” (м. Кривий Ріг, 14-15 квітня 2006 р.), ХІ науковій регіональній конференції “Євронаука” (м. Кривий Ріг, 18-19 квітня 2009 р.), Міжвузівській науково-методичній конференції “Проблеми інноваційного розвитку сучасного суспільства” (м. Кривий Ріг, 21 квітня 2011 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено у 17 працях, з яких: 6 статей (з них 2 - у співавторстві) у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові за напрямом “Соціологічні науки”, 4 статті в інших виданнях (з них 1 - у співавторстві), 7 тез доповідей на наукових конференціях (з них 1 - у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Робота містить 24 таблиці, 20 рисунків. Обсяг основного тексту дисертації - на 172 сторінках, 4 додатки - на 9 сторінках, список використаних джерел (269 найменувань) - на 36 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано ступінь її розробленості; сформульовано об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження; визначено методологію, методику й емпіричну базу дослідження; викладено основні положення, які розкривають новизну роботи, її практичне значення, шляхи апробації результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження функціонування Інтернет у сучасному суспільстві” - розглянуто концепції інформаційного суспільства, його сутність та основні ознаки; досліджено Інтернет як невід'ємну віртосоціальну практику сучасного суспільства; визначено основні вектори соціологічного дослідження Інтернет як складової українського інформаційного простору.

Узагальнення теоретичних підходів відомих у соціологічній думці авторів до трактування поняття “інформаційне суспільство” дало можливість уточнити його визначення як якісно нового етапу соціотехнологічної еволюції суспільства, що базується на домінуванні ролі інформації і знань, а також формуванні та споживанні інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що діють у глобальних масштабах, створюють мережеві комунікаційні відносини.

Оскільки інформаційне суспільство вирізняється швидкою динамікою суспільних змін, постала необхідність у вивченні нових соціальних практик, які з'являються внаслідок адаптації людей, груп, спільнот до суспільних змін. Поява Інтернет сприяла формуванню принципово нових за своїм сутнісним змістом потреб та інтересів.

Положення про те, що Інтернет являє собою інформаційно-освітню соціальну практику за наявності “віртосоціальності”, яка будується здебільшого на прямих інтеракціях між окремими особистостями, що вільно створюють групи з низьким порогом входження, ґрунтується на наукових ідеях, які викладено в працях М. Вебера (існування соціального простору через систему інтеракцій та наявності “добровільних асоціацій”), К. Маркса (розрізнення “соціального” і “несоціального”), Л. Кореля (з'ясування сутності функцій компенсаторної та деприваційної адаптації), А. Лобанової (існування соціальної мімікрії як специфічного способу адаптативної поведінки), а також концепціях “соціального капіталу” М. Вулкока, Р. Патнема і Ф. Фукуями, концепції соціальної мережі Д. Барнеса і К. Мітчела.

Отже, провідними характеристики віртосоціальності є: тимчасовість існування, оскільки в будь-який момент вона може припинити своє існування з ініціативи одного з агентів спілкування; наявність простору для опрацьовування адаптативних практик у певній вигідній ролі; надання можливості мімікріювати, тобто обирати псевдостатуси; скорочення відстані між контактами через відсутність часових і просторових меж у мережі Інтернет.

Викладені положення дають змогу зробити висновок про те, що особливістю функціонування Інтернет у сучасних умовах є створення й реалізація віртосоціальних практик. Ці практики спрямовані на закріплення соціальних відносин у новому інформаційному суспільстві, яке спрямоване на задоволення нагальних потреб, зокрема, здійснення комунікації, створення жорстко закріпленої системи ролей і статусів, які приписують індивідам правила поведінки та систему санкцій.

Систематизація наявних результатів емпіричних досліджень дала можливість зробити висновок про те, що Україна поки що помітно відстає від більшості розвинутих країн за ступенем інтегрованості в глобальний веб-простір за показниками: щільність і технологічна досконалість телекомунікаційних мереж; кількість Інтернет-аудиторії; питома вага та рейтинг національного сегмента у всесвітній мережі. Проте спостерігається динаміка їх зростання протягом 2006-2010 рр.

Для окреслення векторів соціологічного дослідження Інтернет в українському інформаційному просторі визначено пріоритетний напрям дослідження мережі - удосконалення системи європейського оцінювання композитних індексів за рахунок розробки національної системи індикаторів, що доповнить існуючу Європейську систему, зокрема запровадження таких індикаторів, як: доступність інформаційно-комунікаційного простору; можливість навчання інформаційно-комунікаційним технологіям; загальний рівень інфокомунікативності населення; рівень існування мережі; нормативно-правова база мережі; соціально-економічний потенціал інформаційно-комунікаційних технологій.

У другому розділі - “Особливості інституціоналізації Інтернет в умовах розвитку сучасного українського інформаційного суспільства” - інтерпретовано поняття “соціальний інститут”, “інституціоналізація” в контексті інформатизації суспільних відносин; досліджено принципи та норми віртосоціальних відносин у системі Інтернет; розглянуто функції та характер взаємодії Інтернет з іншими соціальними інститутами суспільства.

Узагальнення визначень поняття “соціальний інститут”, що існують у сучасному соціологічному дискурсі, дало змогу визначити його як засіб цілеспрямованої адаптації соціальної спільноти (соціуму), що задовольняє найважливіші потреби її членів, оформлює відносини між ними щодо їх об'єктивного соціального становища (статусу) та діяльність якого регулюється через систему соціальних норм, що узгоджені між ними. Також уточнено зміст поняття “інституціоналізація”, використовуючи представлені визначення в працях Дж. Тернера, Р. Кьоніга, А. Гідденса. Під терміном “інституціоналізація” запропоновано розуміти процес зародження, становлення, формування та упорядкування певних соціальних або віртосоціальних практик, які виникають між соціальними агентами безпосередньо або опосередковано через соціотехнічні засоби, зокрема Інтернет, для задоволення їх потреб та інтересів.

Встановлено, що Інтернет у сучасному українському віртосоціальному просторі виступає як соціальний інститут. Існування українського Інтернет як специфічного формально-неформального соціального інституту в межах інформаційного простору країни обґрунтовано такими чинниками, як:

включеність у різні сфери соціального життя через взаємодію з іншими соціальними інститутами, що виявляється, перш за все, у виконанні ним не лише притаманних усім соціальним інститутам суспільства суспільно значущих функцій (комунікативної, інтегративної, регулятивної, інформаційної, функції відтворення суспільних відносин), а й специфічних (розподільної, економічної, освітньої, розважально-гедоністичної, ціннісно-орієнтаційної, креативної, ідеологічної, функції соціального контролю, функції духовного спілкування та створення соціальних відносин, функції емоційної підтримки й співчуття);

наявність організаційної структури, що включає технічний функціональний, інформаційний, соціальний, економічний та юридичний рівні;

можливість функціонування мережних організацій, які дають змогу збільшити соціальний капітал суспільства через механізм розширеного “виробництва довіри”;

інтерактивність та віртосоціальність Інтернет-середовища, що визначають характер інтеракції в мережі.

Доведено, що Інтернет являє собою поєднання множинності віртосоціальних мереж, які ґрунтуються на неформальних соціальних зв'язках окремих індивідів та груп. З'ясовано, що утворені Інтернет-співтовариства характеризуються не лише метою створення, складом, структурою, а й доступністю членства, узгодженими у віртуальному просторі нормами та цінностями, терміном існування (етапами життєвого циклу).

У ході дослідження виявлено, що основними принципами функціонування мережі в сучасних умовах є рівноправність сторін соціальної взаємодії, демократичність, добровільність та анонімність засад спілкування, наявність переважно особистісної морально-етичної відповідальності агентів спілкування, об'єктивність відносин, мобільність соціальних зв'язків та суб'єктивної інтерпретації й конструювання віртосоціальної реальності агентами спілкування.

Вивчення Інтернет як специфічного формально-неформального соціального інституту у його взаємозв'язку з іншими соціальними інститутами суспільства (ЗМК, освіта, управління, економіка тощо) дало змогу доповнити перелік функцій мережі такими, як: інформаційна (надання вільного доступу до відкритої інформації, що позбавлена часових і просторових меж); розподільна (розподіл товарів і послуг у регіональних та транснаціональних масштабах); економічна (розподіл матеріальних і людських ресурсів між різними галузями економіки та територіями); освітня (надання можливості навчатися, не виходячи з дому); функція духовного спілкування та створення соціальних відносин (пошук друзів і партнерів); функція емоційної підтримки та співчуття (забезпечує відчуття належності до групи, емоційне взаєморозуміння і співчуття (включаючи емпатію й прихильність), що реалізує потреби людини в афіліації та любові).

Таким чином, мережа Інтернет пов'язана з усіма основними соціальними інститутами, має з ними спільні функції. Вона змінюється разом з ними й змінює їх, що має як позитивні, так і негативні наслідки; виконує функції соціалізації, навчання, виховання, розподілу товарів та послуг; впливає на формування соціальної політики; підвищує матеріальний і культурний рівень населення; сприяє їх інтелектуальному та духовному розвитку.

Третій розділ - “Специфіка функціонування та розвитку мережі Інтернет в Україні” - присвячений аналізу результатів емпіричного соціологічного дослідження специфіки функціонування мережі Інтернет в Україні й визначенню перспективних напрямів його розвитку.

У ході роботи здійснено періодизацію інституціоналізації Інтернет в Україні, визначено існування двох етапів: І етап (1990-2001 рр.) - зародження й становлення українського сегмента мережі Інтернет; ІІ етап (2001 р. - донині) - формування й функціонування віртосоціальних практик (Інтернет-практик), а також охарактеризовано риси кожного з етапів. Передбачено появу ІІІ етапу подальшого розвитку Інтернет в Україні, який буде пов'язаний з нормативно-правовою формалізацією Інтернет відповідно до глобальних інформаційних змін.

Аналіз статистичної інформації свідчить, що кількість користувачів мережі Інтернет в Україні з 100 тис. осіб у 1998 р. зросла до кінця 2010 р. майже у 130 разів до 12,9 млн осіб. За цей період сформувалася розгорнута географічна структура Інтернет в Україні за типами населених пунктів, за типом підключення до Інтернет, що свідчить про активні процеси розбудови українського інформаційного простору.

Для визначення оцінних суджень користувачів мережі стосовно специфіки функціонування та розвитку Інтернет в Україні було проведено два етапи соціологічного дослідження. Узагальнюючи результати досліджень, слід зазначити, що характерними є суттєві зміни в сприйнятті мережі її користувачами.

Якщо у 2003 р. тільки 3% опитаних користувачів вважало, що Інтернет став невід'ємною складовою інформаційного простору України, то у 2010 р. їх стало в 10 разів більше. У 2003 р. більшість респондентів (76%) вважала, що Інтернет не впливає на українське суспільство, у 2010 р. 45% опитаних (що на 35% більше, ніж у 2003 р.) погодилися з тим, що мережа суттєво впливає на життєдіяльність соціуму, тим самим визначає вектори інтеграції мережі в українське суспільство. Разом з тим майже не змінилась оцінка респондентів щодо активності держави стосовно соціально-політичної підтримки розвитку мережі Інтернет, яку вони оцінюють як недостатню.

Більшість українських користувачів досить стримані в часовому аспекті використання мережі, хоча спостерігається значний приріст користувачів, які більшу частину свого вільного часу проводять у мережі Інтернет. Найбільша кількість опитаних користується мережею декілька разів на тиждень (30% у 2003 р. і 57% у 2010 р.). Кількість постійних відвідувачів мережі становить майже третину опитаних у 2010 р., тоді як у 2003 р. їх налічувалося всього 17%. Цей факт свідчить про те, що в Інтернет склалися певні віртосоціальні практики, які є основою його інституціоналізації. Тож є підстава вважати, що Інтернет набуває ознак соціального інституту, що реалізує соціально-статусні, соціально-побутові, інформаційні потреби й, будучи включеним до різних сфер людського буття, виконує ряд суспільно значущих функцій.

Майже кожен користувач українського сегмента мережі Інтернет користується web-сервісом, половина - електронною поштою, доступом до соціальних мереж. Зміни простежуються у використанні конкретних Інтернет-послуг: якщо у 2003 р. електронною поштою користувалось 70% опитаних користувачив, то в сучасних умовах частково функції електронної пошти перебрали на себе соціальні мережі, на кшталт Vkontakte.ru, Odnoklassniki.ru тощо.

Користувачі Інтернет у 2010 р. порівняно з 2003 р. значно конкретніше визначають мету свого перебування в мережі, зокрема, вони більше спілкуються з друзями, родичами, знайомими; більше цікавляться інформацією щодо роботи, дозвілля, туризму; частіше використовують мережу для придбання товарів та послуг тощо.

Значний вплив на українців справили соціальні мережі, в яких зареєстровано 82% опитаних користувачів. Найпопулярнішими є такі соціальні мережі, як Vkontakte.ru (45%) та Odnoklassniki.ru (41%), а до найбільшої української соціальної мережі Connect.ua залучено лише 4% опитаних українських користувачів Інтернет. Провідними мотивами перебування в соціальній мережі для респондентів є можливість спілкування з друзями, знайомими (53%) або ж пошук старих знайомих (14%). Менш значущими є пошук нових знайомств (7%), отримання додаткової інформації про людей (7%), моніторинг кола знайомих та поведінки близьких (4%).

Говорячи про небезпеки та ризики, що виникають у соціальних мережах, користувачі найбільше побоюються недостовірної інформації, а також можливості використання іншими людьми та установами їх особистої інформації з метою заподіяння їм шкоди. У вирішенні цих проблем опитані користувачі покладаються тільки на себе. Разом з тим слід зазначити, що мережа Інтернет є зоною підвищеної небезпеки через анонімність спілкування в ній, що робить її сприятливим полем для застосування соціальної мімікрії, тобто маскування окремими її суб'єктами своїх справжніх намірів для отримання власних зисків.

Загалом спостерігається позитивна динаміка змін кількісно-якісних характеристик мережі Інтернет, що свідчить про інтенсивний процес її включення до структури українського інформаційного простору. Для інтенсифікації цього процесу надалі необхідна більша формалізація соціальних відносин у мережі Інтернет, а саме зміни в законодавстві щодо регулювання соціальних та економічних віртовідносин, спрощення механізму надання послуг і покращення якості послуг передачі даних, що, у свою чергу, дасть змогу завершити процес інституціоналізації мережі Інтернет і визначити перехід від формально-неформальних до формальних відносин.

На основі отриманих результатів запропоновано перспективні напрями розвитку мережі Інтернет в Україні:

для виконання інформаційної функції Інтернет: надати юридичним і фізичним особам законодавчо визначене коло інформаційних послуг, зокрема через мережу Інтернет про роботу органів державної влади та місцевого самоврядування; запровадити електронний документообіг й електронний цифровий підпис; об'єднати за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій усі міністерства та відомства в єдиний комплекс - електронний уряд; облаштувати вільні точки доступу до мережі Інтернет у школах, ВНЗ, бібліотеках тощо; ознайомити широкий загал щодо можливостей Інтернет;

для виконання розподільної та економічної функції: на законодавчому рівні підготувати й ухвалити Інформаційний кодекс України, включивши до нього, зокрема, розділи про засади електронної торгівлі, правову охорону прав на зміст комп'ютерних програм, комерційну таємницю тощо;

для виконання освітньої функції: на рівні урядових установ продовжити комп'ютеризацію закладів освіти й підключення їх до Інтернет; забезпечити надання безкоштовних або пільгових тарифів для доступу до мережі;

для виконання функцій духовного спілкування, емоційної підтримки: Інтернет-спільноті необхідно запровадити морально-етичний тип регламентації поведінки в мережі, здійснити популяризацію правил спілкування та безпеки в Інтернет.

Також необхідно вирішити ряд технічних проблем для поширення мережі Інтернет в Україні та покращення якості послуг, як-то: побудувати нові канали передачі; сучасні волоконно-оптичні лінії зв'язку; збільшити покриття й здешевити послуги стільникових мереж; розробити та впровадити нормативні документи щодо забезпечення необхідної якості послуг для операторів мереж передачі даних на всіх рівнях.

Висновки

У дослідженні вирішено важливе наукове завдання - обґрунтовано особливості функціонування Інтернет в інформаційному просторі та визначено специфіку його інституціоналізації в сучасному українському суспільстві, сформульовано нові наукові положення, що мають теоретичне й практичне значення для подальшого вивчення його як специфічного соціального інституту.

1. На підставі аналізу наукової літератури виявлено специфічні риси інформаційного суспільства: інноваційність, домінування знання, наявність глобальної мережі - й уточнено сутнісний зміст поняття “інформаційне сусупільство”, під яким слід розуміти якісно новий етап соціотехнологічної еволюції суспільства, що базується на домінуванні ролі інформації та знань, а також формуванні й споживанні інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, які діють у глобальних масштабах і створюють мережеві комунікаційні відносини.

2. Ґрунтуючись на наукових положеннях про соціальну адаптацію, мімікрію, концепціях “соціального капіталу”, “соціальної мережі”, визначено сутність соціальних комунікацій у мережі Інтернет, зміст яких визначається “віртосоціальністю” як особливою формою соціального спілкування, що побудована на інтеракціях між окремими суб'єктами-користувачами мережі Інтернет, які добровільно створюють групи з низьким порогом входження до них. Доведено, що віртосоціальність становить основу інформаційно-освітніх практик, які можуть набувати як суспільно корисних, так і шкідливих для суспільства форм.

3. Доведено, що інституціоналізація мережі Інтернет являє собою синергетичний процес переходу від стихійних самокерованих та самоорганізованих явищ до організованих і керованих, що складається з кількох етапів: І етап (1990-2001 рр.) - зародження й становлення українського сегмента мережі Інтернет (від виникнення та формування соціальної потреби в Інтернет як засобі прискорення обміну інформацією й інтенсифікації спілкування і перших підключень до мережі Інтернет до створення юридичної особи адміністратора домена .UA); ІІ етап (2001 р. - донині) - формування й функціонування віртосоціальних практик (Інтернет-практик), що включає: по-перше, реєстрацію та структуризацію віртосоціальних контактів і зв'язків; по-друге, визначення системи цінностей та правил у середовищі користувачів Інтернет; по-третє, функціонально-нормативну диференціацію віртосоціальних відносин. Передбачено появу ІІІ етапу подальшого розвитку Інтернет в Україні в контексті глобальних інформаційних змін.

4. Узагальнюючи основні положення теоретичних концепцій, уточнено зміст поняття “соціальний інститут”, під яким доцільно розуміти засіб цілеспрямованої адаптації соціальної спільноти (соціуму), що задовольняє найважливіші потреби її членів, оформлює безпосередні або опосередковані через соціотехнічні засоби, зокрема Інтернет, відносини та практики між ними щодо їх об'єктивного соціального становища (статусу) і діяльність якого регулюється через систему соціальних норм, що узгоджені між ними. Зміст поняття “інституціоналізація” запропоновано розглядати як процес зародження, становлення, формування та упорядкування певних соціальних або віртосоціальних практик, які виникають між соціальними агентами безпосередньо або опосередковано через соціотехнічні засоби, зокрема Інтернет, для задоволення їх потреб та інтересів.

5. Доведено, що множинність віртосоціальних практик, які виникли та формуються в українському інформаційному просторі в контексті глобальної мережі Інтернет і задовольняють соціальні потреби, дає підстави стверджувати, що Інтернет є специфічним формально-неформальним соціальним інститутом, що ґрунтується на віртосоціальних відносинах, які характеризуються рівноправністю сторін соціальної взаємодії, демократичністю, добровільністю та анонімністю спілкування, наявністю переважно особистісної моральної відповідальності агентів спілкування, об'єктивністю відносин, мобільністю соціальних зв'язків та суб'єктивною інтерпретацією конструювання соціальної реальності.

6. У рамках дослідження зафіксовано доступні спостереженню й вимірюванню ознаки соціального інституту в контексті інформатизації суспільних відносин, а саме: масштаби включеності Інтернет в різні сфери соціального життя через взаємодію з іншими соціальними інститутами, що виявляється, перш за все, у виконанні ним як суспільно значущих функцій (комунікативної, інтегративної, регулятивної, інформаційної, функції відтворення суспільних відносин), так і специфічних (розподільної, економічної, освітньої, розважально-гедоністичної, ціннісно-орієнтаційної, креативної, ідеологічної, функції соціального контролю, функції духовного спілкування та створення соціальних відносин, функції емоційної підтримки й співчуття).

7. На основі результатів проведеного соціологічного дослідження визначено специфіку функціонування та розвитку Інтернет в Україні, зокрема, за оцінними судженнями опитаних користувачів мережі, з'ясовано таке: роль мережі Інтернет у процесі розвитку інформаційного простору України; ступінь впливу мережі на соціокультурне життя України; характер сегментування користувачів Інтернет за частотою використання ресурсів мережі; цілі перебування в Інтернет-просторі; особливості формування та функціонування неформальних Інтернет-товариств; рейтинг популярності соціальних мереж і мотиви перебування в них; ризики й небезпеки, що спіткають користувачів у соціальній мережі, та можливі способи їх уникнення.

Отримані емпіричні дані свідчать про інтенсивний процес включення Інтернет у структуру українського інформаційного простору, що відбувається протягом 2003-2010 рр., а також про те, що в Україні створено об'єктивні засади для інституціоналізації Інтернет.

8. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення процесу інституціоналізації Інтернет в Україні з урахуванням особливостей його функціонування в межах українського інформаційного простору як формально-неформального соціального інституту для подолання проблем, пов'язаних, насамперед, з рівним доступом населення до інформації, охороною інформації й збільшенням кількості та якості офіційного представлення держави в мережі Інтернет.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:

Черноус Л.С. Про стан і запровадження Internet в українській школі / Л.С. Черноус // ГРАНІ : [науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах] / голов. ред. С.А. Квітка ; Дніпропетровський нац. ун-т. - Д. : Вид-во ДНУ, 2001. - № 1 (15). - С. 119-121.

Черноус Л.С. Соціальні класи в інформаційному суспільстві / Л.С. Черноус // Соціологічне дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи : вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна / відп. ред. В.С. Бакіров ; Харківський нац. ун-т. ім. В.Н. Каразіна. - Х. : Видавничий центр, 2003. - № 577. - С. 140-144.

Черноус Л.С. Соціально-інформаційні технології як необхідний елемент комунікативного процесу у сучасній системі освіти / І.В. Грабовець, Л.С. Черноус // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління / голов. ред. О.С. Поважний. - Донецьк : ДонДУУ : Східний видавничий дім, 2009. - Т. Х. Серія “Спеціальні та галузеві соціології”. - Вип. 116. - С. -262.

Черноус Л.С. Модерація як процес керування комунікаційним процесом сучасного віртупростору / Л.С. Черноус // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління / голов. ред. О.С. Поважний. - Донецьк : ДонДУУ, 2010. - Т. ХІ. - Вип. 146. Серія “Соціологія”. - С. -260.

Черноус Л.С. Трансформація поняття “соціальний інститут” в умовах інтенсифікації соціальних процесів / Л.С. Черноус // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : збірник наукових праць / гол ред. О.Л. Скідін. - Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2010. - Вип. 45. - С. 126-131.

Черноус Л.С. Інтернет як невід'ємна віртосоціальна практика сучасного інформаційного суспільства / Л.В. Калашнікова, Л.С. Черноус // Нова парадигма : [журнал наукових праць] / голов. ред. В.П. Бех ; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова ; творче об'єднання “Нова парадигма”. - К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010. - Вип. 97. - С. 234-242.

Статті в інших виданнях:

7. Черноус Л. Internet як засіб об'єктивації духовності / Л. Черноус // Актуальні проблеми духовності : збірник наукових праць / відп. ред. Т.А. Хорольська. - Кривий Ріг, 2000. - Вип. ІІІ. - С. 176-181.

8. Черноус Л. Мережа Інтернет як чинник становлення громадянського суспільства / Л. Черноус // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості : збірник наукових праць / відп. ред. А.С. Лобанова. - Кривий Ріг : Видавничий дім, 2008. - Вип. 3. - С. 230-235.

9. Черноус Л.С. Інтернет як важливий чинник модернізації соціально-комунікативних відносин в Україні / І.В. Грабовець, Л.С. Черноус // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління : збірник наукових праць ДонДУУ. “Соціологія управління”. Серія “Спеціальні та галузеві соціології” / голов. ред. О.С. Поважний. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - Т. ІХ. - Вип. 4 (94). - С. 153-160.

10. Черноус Л. Мережа Інтернет як шлях до громадянського суспільства / Л. Черноус // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості : збірник наукових праць / відп. ред. А.С. Лобанова. - Кривий Ріг ; Забже : Видавничий дім, 2009. - Вип. 4. - С. 144-148.

Публікації за матеріалами конференцій:

11. Черноус Л.С. К вопросу об использовании образовательных ресурсов Internet молодежью Украины / Л.С. Черноус // Молодь в умовах нової соціальної перспективи : матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Житомир, 13-14 березня 2000 року) / відп. ред. О.М. Дікова-Фаворська. - Житомир : Видавничий відділ ЖДПУ, 2000. - С. 102-104.

12. Черноус Л.С. Розвиток Internet на Криворіжжі / Л.С. Черноус // Суспільне життя Криворіжжя на межі тисячоліть : збірник матеріалів першої Криворізької міської науково-практичної конференції (Кривий Ріг, 28 квітня 2000 року) / голов. ред. А.С. Лобанова. - Кривий Ріг : І.В.І., 2000. - С. 63-65.

13. Черноус Л.С. Інформаційні технології в сучасному світі / Л.С. Черноус // Інформоенергетичні технології адаптаційних процесів життєдіяльності на початку ІІІ-го тисячоліття : збірник наукових праць (Кривий Ріг, 15-17 березня 2001 року). - Київ ; Кривий Ріг : ЗАТ “ЗТНВФ“КОЛО”, 2001. С. 214.

14. Черноус Л.С. Інформаційні комунікації в умовах глобалізації / Л.С. Черноус // Інформоенергетика ІІІ-го тисячоліття: соціолого-синергетичний та медико-екологічний підходи : збірник наукових праць : ІІ Міжнародна науково-практична конференція (Кривий Ріг, 21-22 березня 2003 року) / голов. ред. А.С. Лобанова. - Київ-Кривий Ріг : ЗАТ “ЗТНВФ“КОЛО”, 2003. - С. 118-120.

15. Черноус Л.С. Особистість та Інтернет: особливості взаємовпливу / Л.С. Черноус // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості : наукові доповіді та повідомлення Міжнародної науково-практичної конференції (Кривий Ріг, 14-15 квітня 2006 року) / наук. ред. А.С. Лобанова. - Кривий Ріг : Видавничий дім, 2006. - Вип. 1. - С. 94-97.

16. Черноус Л.С. Гіпертекст як засіб організації текстової інформації в мережі Інтернет / Л.С. Черноус // Наукові праці : матеріали ХІ наукової регіональної конференції “Євронаука” та ХІІ-ХІІІ сесій Малої Академії наук Європейського університету (Кривий Ріг, 18-19 квітня 2008 року). - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2009. - Вип. 5. - С. 414-416.

17. Черноус Л.С. Особливості функціонування та розвитку інформаційного простору України / Л.В. Калашнікова, Л.С. Черноус // Проблеми інноваційного розвитку сучасного суспільства : матеріали міжвузівської науково-методичної конференції (Кривий Ріг, 21 квітня 2011 року). - Кривий Ріг : Видав. центр КТУ, 2011. - С. 259-264.

Аннотация

Черноус Л.С. Інституціоналізація Інтернет у сучасному українському суспільстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

Проаналізовано теоретичні та методологічні засади соціологічного дослідження становлення й функціонування Інтернет у сучасному українському суспільстві. Уточнено зміст понять “інформаційне суспільство”, “соціальний інститут”, “інституціоналізація”. Обґрунтовано особливості формування віртосоціальних відносин і практик як основи інституціоналізації Інтернет у сучасному українському суспільстві. Доведено, що поява соціальної потреби в доступі до інформації та інтенсивних соціальних зв'язках призвела до виникнення такого явища, як віртосоціальність. Доведено, що Інтернет є специфічним формально-неформальним інститутом. На емпіричному матеріалі визначено специфіку функціонування та розвитку Інтернет в Україні. Розглянуто основні етапи процесу інституціоналізації Інтернет не лише з позицій потреби оцінювання їх сучасного стану, а й з погляду прогнозування та визначення векторів його розвитку в майбутньому.

Ключові слова: інформаційне суспільство, соціальний інститут, інституціоналізація, мережа Інтернет, функції Інтернет, віртосоціальність, Інтернет-спільноти, Інтернет-аудиторія.

Аннотация

Черноус Л.С. Институционализация Интернет в современном украинском обществе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

В диссертации осуществлен теоретический анализ и эмпирическое исследование особенностей институционализации Интернета в современном украинском обществе. На основе анализа научной литературы выявлены такие специфические черты информационного общества, как: инновационность, доминирование знаний, наличие глобальной сети, а также уточнено содержание понятия “информационное общество” как качественно нового этапа социотехнологической эволюции. В контексте информатизации общества уточнено содержание понятий “социальный институт” и “институционализация”, введен в научный оборот термин “виртосоциальность”, которая как особая форма социального общения строится на интеракциях между отдельными субъектами - пользователями сети Интернет, которые добровольно создают группы с низким порогом вхождения в них.

Доказано, что виртосоциальность приобретает признаки информационно-образовательных практик, которые могут быть как общественно полезными, так и вредными для общества и отдельных личностей. Также описаны характерные черты Интернет как информационно-образовательной практики и специфического формально-неформального социального института.

Как формальный социальный институт Интернет имеет следующие признаки: выступает в качестве сферы реализации социальных и духовных потребностей и интересов людей и групп; имеет организационную структуру, которая включает технический, функциональный, информационный, социальный, экономический и юридический уровни; регистрацию (на современном этапе частичную) юридических и физических лиц, которые предоставляют и используют ее услуги; выполняет общественно значимые функции; включен в разные области социальной жизни; определяет социальные роли участников взаимодействия; характеризуется наличием структурных элементов, которые определяют закономерности его функционирования.

Как неформальный социальный институт выделяется наличием виртосоциальных отношений, которые определяются специфическими виртосоциальными практиками; осуществляет регламентацию социальных связей, не оформленных законодательно; формирует тесные личностные социальные связи, которые основываются на общих интересах, ассоциативности мышления и т. п.; реализует механизмы социального контроля, основанные на использовании неформальных санкций. Выявлены и изучены особенности взаимодействия Интернет с другими социальными институтами.

Осуществлена периодизация институционализации Интернет в Украине, определены следующие его этапы: I этап (1990-2001 рр.) - зарождение и становление украинского сегмента сети Интернет (от возникновения и формирования социальной потребности в средствах ускорения обмена информацией, интенсификации общения и первых подключений к сети Интернет до создания юридического лица администратора домена .UA); II этап (2001 р. - до н.в.) - формирование и функционирование виртосоциальных практик (Интернет-практик), что включает, во-первых, регистрацию и структуризацию виртосоциальних контактов и связей; во-вторых, определение системы ценностей и правил в среде пользователей Интернет; в-третьих, функционально-нормативную дифференциацию виртосоциальних отношений. Предусмотрено появление ІІІ этапа развития Интернет в Украине - его нормативно-правовая формализация в контексте глобальных информационных изменений.

Выделены социально значимые функции Интернет как социального института (коммуникативная, интегративная, информационная, воссоздания социальных отношений), специфические (развлекательно-гедонистическая, ценностно-ориентационная, креативная, идеологическая, функции социального контроля), а также предложены новые: распределительная, экономическая, образовательная, функции духовного общения и создания социальных отношений, функции эмоциональной поддержки и принятия.

На основе результатов проведенного социологического исследования определена специфика функционирования и развития Интернет в Украине. По оценочным суждениям опрошенных пользователей сети была выяснена роль сети Интернет в процессе развития информационного пространства Украины; степень влияния сети на социокультурную жизнь Украины; характер сегментации пользователей Интернет по частоте использования ресурсов сети; цели пребывания в Интернет-пространстве и социальных сетях в частности. Полученные эмпирические данные свидетельствует об интенсивном процессе включения на протяжении 2003-2010 гг. Интернет в структуру современного информационного пространства, а также о том, что в Украине созданы все объективные основы институционализации Интернет.

Разработаны предложения относительно ускорения процесса институционализации Интернета в Украине с учетом изменений в глобальном информационном пространстве.

Ключевые слова: информационное общество, социальный институт, институционализация, сеть Интернет, функции Интернет, виртосоциальность, Интернет-сообщества, Интернет-аудитория.

Summary

Chernous L.S. Institutionalization of Internet in up-to-date Ukrainian society. - Manuscript.