Соціально-комунікативні функції читання

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНІ ФУНКЦІЇ ЧИТАННЯ

ЧИГРИНА Наталія Вікторівна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету.

Науковий керівник -	доктор соціологічних наук, професор Катаєв Станіслав Львович, Класичний приватний університет, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи (м. Запоріжжя).
Офіційні опоненти:	доктор соціологічних наук, професор Цимбалюк Наталія Миколаївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальних структур та соціальних відносин;
	кандидат соціологічних наук, доцент Скокова Людмила Георгіївна, Інститут соціології Національної академії наук України, старший науковий співробітник відділу соціології культури та масової комунікації.

Захист відбудеться “17” вересня 2010 р. о 14:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 в Класичному приватному університеті за адресою: 69902, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69902, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий “_16_” серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради		Я.В. Зоська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток глобального інформаційного суспільства на початку 90-х рр. ХХ ст. супроводжується експансією засобів масової комунікації, яка стала відповіддю на виклики суспільства, пов'язані з потребами у створенні, тиражуванні та споживанні інформації. Ці процеси приводять до перерозподілу місця різних джерел інформації в структурно-комунікативному ландшафті суспільства. У цей період відбувається значне зменшення звернення населення до традиційних форм споживання інформації, основною з яких є читання.

У 80-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи обсяги читання як основного джерела інформації почали різко скорочуватися. Із середини 1990-х рр. ця тенденція поширилася на українське суспільство.

Стурбована складною та неоднозначною ситуацією у сфері читання, міжнародна спільнота виявляла ініціативу щодо пошуку шляхів її покращення. У багатьох країнах світу було розроблено національні програми підтримки книги, утворено спеціальні інституції, діяльність яких спрямована на розв'язання проблем читання. Вони передбачали вивчення основних тенденцій у сфері читання, розробку системи заходів, які впливають на читацьку активність, фіксацію “нових” груп читачів, формування читацької еліти Інтернету та інших електронних носіїв інформації тощо.

Зміни, що відбулися в системі соціальної комунікації, пов'язували з динамікою функціонального поля засобів масової комунікації, наявністю суспільної потреби в посиленні соціально-комунікативних функцій різних джерел інформації. Вони вимагали поглибленого вивчення соціальної ролі масової комунікації, видів, форм, механізмів її передачі. Розвиток соціальних комунікацій безпосередньо впливає на такий сегмент суспільства, як освіта та процеси її трансформації.

Дослідження соціальних функцій засобів масової комунікації, визначення їх соціальної ролі, структури та механізмів трансформації здійснювалися в межах психології, філології, педагогіки, бібліотекознавства тощо.

Проблеми соціальних комунікацій, зважаючи на безперечну актуальність, яка зберігалася в усі часи, не оминули увагою фундатори більшості класичних теорій: Д. Шенон, Р. Лассвелл, Р. Якобсон, Ч. Пірс, Ч. Моріс, Р. Барт, Д. Белл, А. Тоффлер, Е. Масуда, Г. Маклюен, М. Кастельс, Н. Луман, А. Шюц, Г. Гарфінкель, Р. Блумер, Дж. Мід.

Безумовний інтерес становить теорія комунікативної дії Ю. Габермаса. Саме комунікативна дія, на його думку, виступає основою соціокультурного життя. Не можна не згадати й окремих положень теорії П. Бурдьє, який розкриває роль комунікації в процесі формування ментальних структур, зв'язки інтеріоризації культурних зразків і формування габітуса.

Проблеми соціально-комунікативних функцій читання досліджувало багато російських учених: М.Д. Афанасьєв, І.Є. Баренбаум, Б.Ф. Володін, К.Ю. Генієва, О.Л. Гончаров, І.Н. Горєлов, М.Я. Дворкіна, Т.М. Дрідзе, Н.В. Жадько, Л.Г. Іонін, Л.М. Коган, Г.І. Красильщикова, В.П. Леонов, С.Г. Матліна, О.І. Остапов, В.Д. Стельмах, В.Р. Фірсов та ін.

У вітчизняній соціологічній науці вивченню різних аспектів читання присвячені праці О.К. Александрової, Т.У. Богуш, К.А. Довгань, С.Л. Зворського, І.А. Мейжиса, В.М. Пічі, Л.Г. Скокової, В.І. Студенкової, Н.М. Цимбалюк та ін.

Проте тема соціально-комунікативних функцій читання, а також його поля, до структурних елементів якого входить бібліотека як соціальна організація, що забезпечує реалізацію цього масового виду соціальних практик молоді, розроблена недостатньо як у теоретико-методологічному, так і в практичному аспекті.

У площині соціології сьогодні набуває значної актуальності вивчення читання як виду комунікативно-пізнавальної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційних потреб засобами друкованої та електронної інформації. За останнє десятиріччя змінився склад читачів бібліотек, їх інформаційні потреби, профіль читання, форми та зміст інформаційних послуг, мета й мотиви відвідування книгозбірень.

Нагальною залишається суспільна потреба в науковому узагальненні досвіду вивчення соціально-комунікативних функцій читання в практиці гуманітарної, загальнонаукової та професійної підготовки студентів, а також вироблення теоретичних засад і практичних механізмів розвитку таких функцій у системі бібліотеки як відносно самостійного сегмента поля читання в площині спеціальної соціології.

Таким чином, наукове завдання дисертаційного дослідження полягає у вирішенні суперечності між напрацьованими в соціології концепціями соціальних комунікацій і відносним дефіцитом теоретичних засад вивчення, узагальнення та концептуалізації комунікативно-пізнавальних функцій читання студентів вузівських бібліотек.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи кафедри соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету “Особливості соціальних перетворень у сучасній Україні” (номер держреєстрації 0106U000729), де здобувачем розроблено розділ “Особливості читання як складової навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів” (довідка № 1066 від 18.05.2010 р.), а також пов'язане з науково-технічною програмою Таврійського державного агротехнологічного університету “Розробка шляхів активізації навчального процесу з метою підвищення якості підготовки спеціалістів” (номер держреєстрації 0102U000689), в межах якої здобувач виконувала дослідження читацького контингенту ТДАТУ, готувала статті до університетського збірника наукових праць (довідка від 13.04.2010 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є побудова концептуальної моделі читання як феномену соціальної комунікації, розробка теоретичних засад і практичних механізмів розвитку соціально-комунікативних функцій читання в системі вузівської бібліотеки.

Згідно із зазначеною метою поставлено такі завдання:

визначити теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення читання;

уточнити основні поняття дослідження: “читання”, “соціально-комунікативні функції читання”, “вузівська бібліотека”, “читацькі практики”;

дослідити особливості читання як соціальної комунікації;

з'ясувати місце соціально-комунікативних функцій у функціональному полі читання;

дослідити динаміку комунікативної спрямованості читацьких практик студентів вузівської бібліотеки;

визначити роль вузівських бібліотек у реалізації соціально-комунікативних функцій читання та основні напрями їх розвитку.

Об'єкт дослідження - читання як соціальна комунікація, процес сприйняття та переробки кодованої інформації з метою її використання в соціальних практиках різного рівня й спрямування, насамперед, у діяльності інституту освіти.

Предмет дослідження - соціально-комунікативні функції читання студентів у вузівській бібліотеці як структурному сегменті поля читання.

Методи дослідження. У ході дослідження використано загальнонаукові та соціологічні методи. За допомогою історичного методу проаналізовано процесуальний контекст дослідження читання в системі соціальних комунікацій; методи порівняльного аналізу застосовано під час виявлення, осмислення та зіставлення специфіки різних підходів, їх ключових ідей, особливостей розуміння сутності читання, його структури та місця в системі соціологічних знань. У дослідженні використано такі соціологічні методи: опитування (анкетування, інтерв'ю), експертні оцінки, статистичний аналіз документів і матеріалів.

Дослідження ґрунтується на системному підході та структурно-діяльнісній парадигмі, за допомогою яких вивчено й пояснено особливості та закономірності проявів соціально-комунікативної функції читання в роботі вузівських бібліотек.

Емпіричну базу дисертації становлять такі дослідження:

авторські соціологічні дослідження: “Студент і бібліотека. Вивчення проблем забезпечення студентів навчальною, науковою і художньою літературою” (ТДАТУ, МДПУ, ЗНУ, 2007-2009 рр., N = 1852); “Вивчення духовних особливостей студентської молоді” (квітень-червень 2006 р., на такій же сукупності); “Вивчення життєвого самовизначення випускників середніх шкіл”, у цьому опитуванні взяли участь випускники Запорізької, Херсонської областей та АР Крим (грудень-лютий 2008-2009 рр., N = 367); “Вивчення проблеми комунікації (спілкування) молоді”, у цьому опитуванні взяли участь студенти ТДАТУ, МДПУ, ІЕСТ, ЗНУ, КПУ (грудень-лютий 2008-2009 рр., N = 1519);

дослідження за темою: “Випускник ТДАТУ 2009” (N = 780);

результати щорічних соціологічних опитувань у межах проекту “Моніторинг студентів ТДАТУ” (2003, 2004, 2006, 2008, 2009 рр.).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

вперше у вітчизняній соціологічній науці використано теоретико-методологічний потенціал соціології для дослідження читання, що дало можливість виявити комунікативно-пізнавальні особливості читання, розкрити суб'єктивні характеристики читацьких практик;

вперше визначено місце соціально-комунікативної функції читання у функціональному полі читання як такої, що відіграє предикативну, цілеспрямовувальну роль у процесі розвитку читацьких практик студентської молоді;

удосконалено інтерпретацію читання як однієї з основних форм опосередкованої комунікації, за допомогою якої соціальні актори розширюють свої інформаційні можливості; реалізують соціальні потреби в обміні інформацією;

удосконалено дефініцію поняття “соціально-комунікативні функції читання”, яке визначає рівні входження читання до системи соціальних комунікацій і фіксує особливості залучення акторів до різних за структурою та масштабами соціальних практик;

дістало подальшого розвитку обґрунтування особливостей читання як соціальної комунікації, яке завдяки стратифікованості, ситуативності, оцінності та функціональності сприяє створенню нового знання й ретрансляції його цільовим групам;

дістало подальшого розвитку визначення особливостей комунікативної спрямованості динаміки читацьких практик студентів вузівських бібліотек, що полягають у тенденції до певного скорочення регулярності читання й попиту на книгу одночасно зі значним підвищенням його інтенсивності, розширенням форм та видів читання, що є реакцією на посилення некерованих потоків інформації, які суттєво дестабілізують окремі важливі сегменти системи соціальних комунікацій;

удосконалено уявлення про бібліотеку як провідну соціально-культурну організацію суспільства, соціальне призначення якої полягає в розвитку сучасних інноваційних соціокультурних та комунікативних технологій.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації було застосовано в навчальному процесі при викладанні загальносоціологічних та спеціальних дисциплін на факультеті соціальних та інженерних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (акт № 103 від 05.03.2010 р.), при розробці методичного інструментарію для досліджень Центру науково-прикладних досліджень “Соціо” та пі час підготовки розділів наукових звітів за результатами соціологічного моніторингу (2003-2009 рр.) студентів ТДАТУ, МДПУ, ІСТ, ЗНУ, КПУ (довідка Центру науково-прикладних досліджень “Соціо” № 03-01 від 13.01.2010 р.).

Матеріали дослідження використовуються при реформуванні певних сегментів навчально-виховного процесу ТДТАУ, зокрема в роботі головної бібліотеки ТДАТУ та бібліотек, що входять до Запорізького територіального об'єднання сільськогосподарських бібліотек; проведенні практичних занять з оволодіння технологіями роботи з навчально-науковою літературою студентів перших курсів (довідка ТДАТУ № 361 від 20.04.2010 р.).

Одержані результати, висновки та рекомендації можуть бути використані науковцями, викладачами, працівниками бібліотек при визначенні напрямів науково-дослідної роботи; організації та проведенні моніторингу професійного читання; розробці соціально-культурних програм і планів розвитку бібліотек.

Особистий внесок здобувача у статті “Читання як соціальний феномен”, що надрукована в співавторстві з Л.М. Сіднєвим і має статус фахової, полягає в здійсненні теоретичного аналізу читання як соціального феномену, який розглядається у площині спеціальних та галузевих соціологій. У статті “Структура та функції читання: спроба соціологічного аналізу”, що також підготовлена разом з Л.М. Сіднєвим, автору належить аналіз соціально-комунікативних функцій читання, а також спроба оригінального визначення його структури. У статті “Чтение в структуре досуга абитуриентов”, опублікованій з О.Г. Городецькою, автору належить аналіз структури читання різних груп абітурієнтів вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені на 6 міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, семінарах упродовж 2007-2010 рр. Зокрема, на міжнародній інтердисциплінарній конференції “Соціальний розвиток сільських регіонів” (м. Умань, 2009 р.), щорічних конференціях ДНСГБ (м. Київ, 2006, 2007, 2008 рр.), Якубинських читаннях (м. Харків, 2010 р.), науково-практичній конференції з проблем студентської молоді (м. Дрогобич, 2010 р.). Висновки дослідження оприлюднені також на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів КПУ і ТДАТУ упродовж 2007-2010 рр.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано вісім одноосібних та три наукові статті у співавторстві, з них у виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові, - чотири.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатка та списку використаних джерел (237 найменувань). Обсяг основного тексту дисертації - 201 сторінка. Робота містить 7 таблиць, 21 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; сформульовано об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; подано дані про апробацію та публікації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження читання як соціальної комунікації” - на основі аналізу наукової рефлексії щодо соціальної комунікації та огляду основних концепцій соціальної комунікації в соціологічній науці визначено основні терміни та поняття, які розкривають сутність феномену читання як сегмента соціальної комунікації.

Читання в генезисі своїх функцій спочатку виступало як особлива діяльність, яка мала одночасно транслювати й тлумачити певні повідомлення “вищого” характеру, тобто воно виконувало дві функції: владоутворювальну (кратоутворюючу) та ординалізуюче-легітимаційну (функцію конституювання влади та ієрархічних відносин, виправдання цієї влади через відповідні тексти).

Читання є частиною культури суспільства, причому такою, яка розвивається й змінюється разом з розвитком самої культури. Читання являє собою комунікативний засіб, який еволюціонує й перетворюється із знаряддя та обов'язкового атрибуту панування небагатьох обраних, із частини суто сакральних механізмів управління меншості (соціостратифікаційна функція читання) більшістю в особливий універсальний механізм “співучасті” окремих людей у житті суспільства, держави, світу, а отже, технологію культурної еволюції (культурно-партисипативна функція читання).

Соціальна комунікація - це така комунікативна діяльність людей, яка зумовлена рядом соціально значущих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у певному суспільстві або його сегменті. Уточнимо у зв'язку із цим, що в соціальній комунікації роль читання не стільки формувальна, скільки пре-формувальна, оскільки воно налаштовує на соціальну комунікацію через прихований для суб'єкта читання “тренінг” лінгво-когнітивних структур.

Проте в працях деяких сучасних авторів (В.П. Конецька, А.В. Соколов та ін.) спостерігається вживання термінологічних варіантів поняттєвого плану, наприклад, “соціологія комунікації” та “соціокомунікація”. Подекуди ці поняття ототожнюються, але між ними є певна відмінність.

У соціології комунікації (або точніше - соціології комунікацій) акцент робиться на соціальному аспекті комунікації, що передбачає вивчення її в руслі соціологічних досліджень, у взаємозв'язку з власне соціологічними категоріями. Саме це розуміння покладено в основу дисертаційного дослідження.

У соціокомунікації увага, навпаки, концентрується на комунікації як процесі спілкування, механізм і закономірності якого зумовлені багатьма чинниками. Щоправда, серед них соціальні чинники займають центральне місце, але розглядаються, скоріше, під певним психологічним кутом зору.

Читання є обов'язковою умовою існування й функціонування розгалуженої системи соціальних комунікацій. Адже саме за допомогою читання людство, врешті-решт, подолало первісну обмеженість комунікацій ситуацією “тут і зараз”.

Читання реально робить можливим опосередковане спілкування акторів соціальних комунікацій, незалежно від часових та просторових обмежень, які накладають на нас інші їх механізми.

Читання є умовою та механізмом створення нового знання і його передачі цільовим групам та/або окремим особам, які підключаються до свідомо організованого, а часом підсвідомого процесу пізнання.

Нарешті, саме читання передбачає перетворення реципієнта у співкомунікатора, оскільки, на відміну від інших зорових каналів, воно не вкладає, за невеликими винятками, у читача таких максим, які не підлягають саморефлексії, дискурсу тощо.

Аналізуючи теоретичну спадщину світової соціології, ми визначили важливість зроблених класиками висновків щодо соціальних комунікацій та соціальних механізмів комунікаційних процесів. Це дало підстави для подальшого наукового дослідження функціонального поля читання як сегмента соціальної комунікації.

Отже, читання є одним з важливих об'єктів рефлексії соціології соціальних комунікацій та завдяки своїм універсальним властивостям (стратифікованості, ситуативності, оцінності й функціональності) стає універсальним механізмом співучасті окремих людей у житті спільноти, суспільства, світу.

Соціологія ж передбачає дослідження соціальних чинників читання, які зумовлюють його сутність і характеризують його механізми, дослідження соціальних параметрів акторів читання, нарешті, соціальну мотивацію звертання до читання різних груп та верств суспільства.

У другому розділі - “Соціально-комунікативна спрямованість читацьких практик студентів ВНЗ” - розглянуто зміст, структуру й функції читання як соціального феномену та масової культурної практики.

Читання розглядається як відносно самостійний елемент створення, фіксації й збереження суспільством культурного капіталу, засіб соціалізації, передачі сукупного соціально-культурного досвіду від генерації до генерації.

Проаналізувавши сутність читання як соціального феномену, можна визначити його як створений суспільством інститут соціально-культурної трансмісії, що функціонує у сфері соціальних комунікацій. Як соціальний інститут читання включає відносно усталені типи й форми соціальної діяльності (створення, передачу та сприйняття особливим чином кодованої інформації), чітко визначених акторів (автори, посередники, читачі), систему спеціальних установ та організацій (видавництва, електронні ЗМІ, бібліотеки, навчальні заклади) з усталеними нормами поведінки й традиційно визначеними соціально-комунікативними функціями. Як соціальний інститут читання створює можливості для задоволення соціально-культурних та пізнавально-комунікативних потреб представників певного суспільства, окремих соціальних груп і спільнот, одночасно виступаючи специфічною формою соціалізації та соціального контролю.

Останніми роками в соціологічній науці посилюється тенденція вивчення читання, особливо професійного, як комунікативно-інтерактивного процесу. Сьогодні читання розглядають здебільшого як соціально-комунікативний процес, який полягає в активній взаємодії між комунікатором (створювачем тексту) та реципієнтом (читачем) і проходить декілька етапів:

етап виникнення потреби індивіда в засвоєнні книжкового знання;

етап накопичення книжкових знань загального характеру;

етап виникнення співтворчості комунікатора (автора) і реципієнта (читача), який реалізується у вигляді різноманітних соціальних практик;

етап виникнення потреби в переданні власного, соціально зумовленого досвіду, тобто набуття функцій комунікатора. При набутті самим читачем нових соціальних якостей до переліку функцій читання додається також вертикалізуюче-стратифікаційна, яка пов'язана з набуттям через читання нових інтелектуальних статусно-рольових характеристик і, відповідно, розкриття перед особою нових вимірів вертикальної мобільності.

В узагальненому вигляді функціональне поле читання можна розглядати як сукупність взаємодоповнювальних функцій (соціалізаційної, професійної, комунікативної тощо). До того ж, на наш погляд, саме комунікативна функція відіграє сьогодні в процесі читання предикативну роль. Вона виступає активною, діяльнісною складовою читацьких практик, завдяки якій читач, керований соціальними вимогами й соціально-культурними умовами, включається до реалізації визначених вище функцій читання.

Відповідно до цього формуються не тільки загальні, а й специфічні функції читання: інформативно-комунікативна, регуляційно-комунікативна, афективно-комунікативна. Реалізація кожної з них відбувається не ізольовано, а в межах певного простору й часу, в умовах конкретного суспільства зі своєю соціальною структурою, соціальними інститутами та соціальними відносинами.

Саме соціальні комунікації є передумовою входження кожної людини в площину різних за своїм масштабом, форматом і структурою соціальних практик.

Відтворення функціонального поля читання відбувається в процесі читацьких практик, які розглядаються як вид соціальних практик, певною мірою інституціоналізованих суспільними нормами, правилами та традиційно сформованими культурними звичками. Отже, структура, форми й соціальні механізми розвитку читацьких практик визначаються соціальною природою та функціональним полем читання.

Характеризуючи читацькі практики, доцільно виокремлювати певні чинники-характеристики, які надають її різновидам відносної самостійності за умов загальної якісної визначеності.

Читацькі практики значною мірою визначаються груповими й особистісними ознаками читачів (особистий та суто соціальний статус, вік, стать, соціально-професійні ознаки, територіально-поселенська належність тощо), а також мотиваційними чинниками читацьких практик.

Характеризуючи особливості динаміки читацьких практик, слід відзначити певне скорочення інтенсивності й регулярності читання та попиту на книгу наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. Але, крім загальновідомих причин цього явища, ми схильні стверджувати, що таке скорочення викликане певною масовою реакцією на надлишок некерованих потоків інформації, які суттєво дестабілізують деякі важливі сегменти системи соціальних комунікацій.

Стан загальної й індивідуальної читацької культури суспільства, його верств та груп відображається в культурі читання. Ми схильні підрозділяти ці поняття, оскільки термін “культура читання” означає певні освітні, професійні, суто індивідуальні особливості читацької поведінки, тоді як термін “читацька культура” характеризує це явище в цілому.

Натомість, спостерігається активізація читацьких практик, пов'язаних з читанням спеціальної літератури у вузькому розумінні (наукової, навчальної), яка має усталене коло читачів. Це - переважно студенти вищих навчальних закладів. Проведені емпіричні дослідження фіксують твердження респондентів щодо нестачі джерел інформації в різних галузях навчальної та професійної діяльності.

У третьому розділі - “Реалізація соціально-комунікативних функцій читання в умовах вузівської бібліотеки” - досліджено можливості бібліотеки як соціальної організації, діяльність якої спрямована на створення умов для розвитку інформаційно-комунікативних функцій читацьких практик студентів ВНЗ.

У сучасних умовах читання розглядають як “універсальний індикатор соціально-культурного стану суспільства”, а бібліотечну систему - як важливу частину соціального механізму підтримки цього показника на належному рівні.

Враховуючи світовий досвід, можна стверджувати, що бібліотеки одночасно виконують ряд специфічних взаємозалежних функцій, поєднуючи сегменти соціокультурного та соціокомунікативного просторів суспільства.

Перспективи розвитку сучасного інформаційного суспільства передбачають створення розгалуженої за цільовими принципами системи бібліотек. Така система сприятиме підтримці належного культурного рівня суспільства через організацію читацьких практик різних за віком, поселенською належністю, соціально-професійними та освітніми характеристиками прошарків населення, задоволення інформаційно-пізнавальних потреб, розгортання пізнавальних комунікацій.

Деяке обмеження розвитку читацьких практик окремих груп українського суспільства, що сталося внаслідок економічної кризи (відсутність коштів на придбання книг, недоступність для значної частини населення, зокрема учнівської та студентської молоді, електронного ресурсу) значною мірою може бути компенсовано участю студентів у діяльності бібліотек ВНЗ. соціальний комунікація читання бібліотека

Формування читацьких практик юнацтва та молоді відбувається поетапно, включаючи культурний, професійний та комунікативний аспекти, стаючи важливим складником соціалізації (як первинної - на початку соціальної адаптації, так і вторинної - на етапі формування планів життєвого самовизначення). Результати вторинного аналізу соціологічних досліджень зафіксували низький рівень інформаційної культури молоді, індикатором якого є рівень навичок роботи респондентів з бібліографічними джерелами. Через це не використовується значна частина бібліотечного фонду, багато корисної інформації залишається поза увагою молодих читачів.

Вивчення протягом чотирьох років відвідування абонементів бібліотек вищих навчальних закладів засвідчило, що всі категорії користувачів бібліотек, крім майбутніх філологів, у першу чергу, зменшили відвідування абонементів художньої літератури, читання якої має велике соціально-комунікативне й культурне значення, сприяє соціалізації студентів і формуванню зразків соціально-культурної поведінки.

Соціально-комунікативні функції бібліотек сприяють підготовці молодого покоління до життєдіяльності в суспільстві за його інституціоналізованими нормами, цінностями, зразками поведінки, а також до отримання певних статусно-рольових характеристик.

Згідно з результатами досліджень, соціально-комунікативний аспект навчально-виховного процесу має значення для чотирьох п'ятих опитаних студентів. Намітилася тенденція до звуження комунікативних можливостей студентів, особливо вищих навчальних закладів. Вихід із цієї ситуації (зрозуміло, не єдиний, але перспективний) ми вбачаємо в розширенні професійного (навчального) читання, на яке сьогодні існує значний соціальний попит.

Використання соціологічних методів для вивчення форм і способів організації та керівництва читанням як однією з важливих форм навчальної діяльності студентів показало низьку ефективність старих звичних моделей роботи вузівських бібліотек, що має місце внаслідок літературоцентричних підходів, невідпрацьованості механізмів взаємодії науково-педагогічних та бібліотечних працівників, нарешті, невідповідності статусних і рольових характеристик працівників вузівських бібліотек.

У самому феномені спеціального (воно ж - функціональне, воно ж - професійне) читання відбуваються негативні процеси, зокрема: послаблюється дія книги на читача, що в кінцевому підсумку позначається на рівні його навчальної, а в майбутньому - і науково-виробничої діяльності; зменшується навантаження на книжковий фонд вузівських бібліотек, насамперед, на його наукову та художню складові; знижується рівень читацької культури студентів, незалежно від профілю вищого навчального закладу і його організаційної форми.

Аналіз механізму взаємодії суб'єктів комунікацій у процесі спеціального читання показав, що це складний процес, у якому не завжди враховуються навіть усі учасники цієї взаємодії. Так, у бібліотекознавстві панівною є концепція вивчення взаємодії читача й книги, а бібліографічна діяльність розглядається тільки як система відображення описових даних про те чи інше джерело. Поза увагою залишається консультативно-посередницька діяльність викладачів, які на своїх лекціях повинні грамотно порекомендувати ті чи інші літературні джерела, причому не тільки і не стільки підручники, скільки наукові праці: монографії, статті, матеріали конференцій.

Водночас дослідження читання як комунікативного процесу довело, що комунікація студентів з викладачами й колегами до і після читання досить помітно змінюється: завдяки читанню літератури у студентів створюється більш повне уявлення щодо змісту й характеру науково-виробничої діяльності, виникає інтерес до науково-навчальних проблем, нарешті, з'являється потреба у зверненні до додаткових джерел інформації. Згідно з такою концепцією, діяльність бібліотеки полягає в управлінні читацькими практиками студентів, регулюванні процесу професійної підготовки майбутніх фахівців на основі розвитку комунікативної діяльності.

Таким чином, виходячи з двох реально існуючих, взаємопов'язаних процесів - кардинальних змін в інформаційному просторі суспільства й зростання ролі соціально-комунікативного сегмента групових та індивідуальних повсякденних практик, умовою ефективної соціалізації й професіоналізації учнівської та студентської молоді стає формування нових підходів до читання, нових моделей діяльності бібліотек, що виступають у ролі агентів інноваційних процесів.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано основні положення, що відображають зміст дисертаційної роботи та сприяють вирішенню наукового завдання, що полягає в подоланні суперечності між напрацьованими в соціології концепціями соціальних комунікацій і відсутністю теоретичних засад вивчення, узагальнення та концептуалізації комунікативно-пізнавальних функцій читання студентів вузівських бібліотек.

1. На основі аналізу основних концепцій соціальної комунікації в соціологічній науці визначено основні терміни та поняття, які розкривають сутність феномену читання як сегмента соціальної комунікації. Дослідження теоретичної спадщини світової соціології (позитивізму, еволюціонізму, символічного інтеракціонізму, феноменологічної соціології, неофункціоналізму, постмарксистського структуралізму, соціології комунікативної дії) дало змогу довести важливість зроблених класиками висновків для подальшої наукової рефлексії місця та ролі читання в площині соціальних комунікацій.

2. Соціальні комунікації є передумовою входження людини в площину різних за своїм масштабом, форматом і структурою соціальних практик, а безпосередні комунікації стають повноцінними тільки за наявності в комунікантів специфічного глосарію - професійного, вікового (міжгенераційного). Серед різних читацьких груп наукової громадськості можна виділити еліту (цікавиться вузькоспеціалізованими виданнями), середній прошарок (віддає перевагу монографічним виданням, поширеним у вищих навчальних закладах), читацький “демос” (нижчий клас читачів, який читає науково-популярну літературу). При цьому кожна група відрізняє одну групу друкованих джерел від іншої за специфікою символів, які містяться в тих чи інших наукових виданнях (здійснюється це за тезаурусами-глосаріями й відповідними соціолектами, якими оперують представники тієї чи іншої підгрупи читачів). Умовою їх створення стають безособові форми комунікацій, до яких, у першу чергу, належить читання. Доведено, що чим вище рівень мовної мобільності особистості, тим більше можливостей соціальної мобільності вона матиме. Ця соціальна мобільність забезпечуватиметься рівнем тоталогічності мислення (здатністю мислення охоплювати всезагальні логічні зв'язки), яке буде супроводжувати підвищення рівня мовної мобільності особи в соціальних комунікаціях.

3. Саме в процесі навчання й виховання студентської молоді відбувається опосередковане, реалізоване через знеособлені форми соціальних комунікацій (до яких належить читання) входження особистості до “комунікативно структурованих життєвих світів”. Доведено, що соціально-комунікативні функції читання є чи не найменш розглянутими в контексті соціологічних парадигм соціальних комунікацій. Натомість, саме соціологія передбачає дослідження соціальних чинників читання, які зумовлюють його сутність і характеризують його механізми, визначаючи соціальні параметри читання та соціальну мотивацію читацьких практик різних груп і прошарків суспільства.

4. Читання слід розуміти як одну з основних форм опосередкованої комунікації в загальній системі соціальних комунікацій, універсальними властивостями якої виступають стратифікованість, ситуативність, оцінність та функціональність. У соціальній комунікації роль читання є не стільки формувальною, скільки пре-формувальною, оскільки воно налаштовує на соціальну комунікацію через прихований для суб'єкта-реципієнта читання “тренінг” лінгво-когнітивних структур. Тим самим читання стає інструментом прихованої акультурації й інтелектуальним базисом вертикальної соціальної мобільності. Саме за допомогою читання суспільство, його соціальні спільноти та інститути, нарешті, соціальні актори різного рівня мають змогу обмінюватись інформацією.

5. У дисертації вперше в площині наукового опрацювання сутності соціально-культурних практик читацькі практики визначено як специфічну форму соціальних комунікацій, що історично склалася в процесі їхнього розвитку. Набув подальшого розвитку аналіз теоретико-методологічних засад вивчення читацьких практик з погляду спеціальних та галузевих соціологій, результати якого можуть бути подані у вигляді таких положень:

а) читацькі практики є частиною культури суспільства, причому такою її частиною, яка розвивається й змінюється разом з розвитком самої культури від вузькоелітарних (доіндустріальне суспільство) до соціально-корпоративних (індустріальне суспільство) і масово-культурних (постіндустріальне та інформаційне суспільство);

б) читацькі практики є обов'язковою умовою існування й функціонування розгалуженої системи соціальних комунікацій, що дає можливість подолати первинну обмеженість безпосередніх комунікацій і забезпечувати подальшу еволюцію системи соціальних комунікацій у напрямі посилення її дистанційованості та унаочненості;

в) читацькі практики реалізують комунікативний потенціал опосередкованого спілкування акторів соціальних комунікацій, незалежно від часових і просторових обмежень, є умовою й одночасно механізмом створення нового знання і його передачі цільовим групам або окремим особам, які через читання включаються в процес пізнання. Саме поняття “читання” при цьому універсалізується, трактується як одна з основних культурних практик трансмутації-трансляції, що дає змогу оволодіти знаковими даними, які закріплені в текстах і повідомленнях, відокремлених від безпосередніх ситуацій соціальної взаємодії “тут і зараз”, але виконують щодо них програмно-моделювальні функції (сенсоутворювальна та смислопродукувальна функції читання);

г) читацькі практики передбачають перетворення реципієнта у співкомунікатора, оскільки, на відміну від інших (зорових та слухових) форм комунікацій, воно не вкладає, за невеликими винятками, у читача таких максим, які не підлягають саморефлексії, дискурсу тощо.

6. Читацькі практики сьогодні не можна розглядати інакше, ніж процес активної взаємодії між комунікатором (створювачем тексту) та реципієнтом (читачем), який проходить декілька етапів: 1) виникнення потреби індивіда в засвоєнні знання; 2) накопичення знань загального характеру; 3) виникнення співтворчості комунікатора (автора) та реципієнта (читача), який реалізується у вигляді різноманітних соціальних практик; 4) виникнення потреби в передачі власного, соціально зумовленого досвіду, тобто набуття функцій комунікатора.

7. Характеризуючи особливості динаміки читацьких практик, слід відзначити певне скорочення інтенсивності й регулярності читання та попиту на книгу наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., викликане певною масовою реакцією на надлишок некерованих потоків інформації, які суттєво дестабілізують деякі важливі сегменти системи соціальних комунікацій. Натомість, спеціальна література у вузькому розумінні (наукова, навчальна), яка має своє коло читачів, загального попиту не втрачає. Дослідження фіксують твердження респондентів щодо нестачі знань та інформації в різних галузях своєї роботи, що пов'язано насправді не стільки з нестачею, скільки із посиленням фрагментованості, мозаїчності інформаційного простору і, відповідно, дефіцитом тоталогічності мислення через зниження культури читання. Звуження можливостей читачів щодо придбання книг, недоступність для значної частини населення, зокрема учнівської молоді, електронного ресурсу певною мірою компенсується їхньою роботою в бібліотеках.

8. Функціональне поле читання представлено сукупністю функцій, серед яких світоглядна, соціалізаційна, професійна та культурологічна виступають базовими соціально-комунікативними функціями читання (що не виключає наявності додаткових функцій, зокрема: інструментально-ноогенної, ноогенно-стимулювальної, кратоутворювальної, вертикалізуюче-стратифікаційної, ординалізуче-легітимаційної, які пов'язані із включенням читання до антропогенезу й соціогенезу). Читання є умовою та механізмом створення нового знання і його передачі цільовим групам та/або окремим особам, які через читання підключаються до свідомо організованого, а часом несвідомого процесу пізнання.

9. Проведений аналіз свідчить, що три аспекти соціально-комунікативних функцій читання в площині загальної теорії соціальних комунікацій: онтологічний, гносеологічний і методологічний - взаємопов'язані, передбачають один одного і впливають один на одного. Враховуючи те, що сутність комунікації полягає у взаємодії трьох взаємопов'язаних сторін: суто комунікативної, інтерактивної та перцептивної, - структуру читацьких практик можна розглядати як сукупність комунікативного, інтерактивного й перцептивного сегментів. Відповідно до цієї структури, визначаються не тільки загальні, а й специфічні функції читання: інформативно-комунікативна, регуляційно-комунікативна, афективно-комунікативна. Реалізація кожної з них відбувається не ізольовано, а в межах певного простору й часу, в умовах конкретного суспільства зі своєю соціальною структурою, соціальними інститутами й соціальними відносинами.

10. Читання є “універсальним індикатором стану суспільства”, а бібліотеки виконують роль важливої частини соціального механізму підтримання цього показника на належному рівні. Враховуючи світовий досвід організації бібліотечної справи, можна стверджувати, що бібліотеки одночасно виконують функції специфічних взаємозалежних сегментів соціокультурного та соціокомунікативного просторів, а також функцію соціального контролю суспільства за ціннісною системою населення. Суспільство, якщо воно хоче мати перспективи розвитку, повинно сприяти створенню та функціонуванню розгалуженої за цільовими принципами системи бібліотек, яка допоможе йому задовольняти соціально-комунікативні потреби різних прошарків населення, підтримувати певний культурний рівень у межах вимог, що їх висуває суспільство.

11. Розглянуто існуючі моделі діяльності вузівських бібліотек і запропоновано нову модель, розроблену на підставі аналізу документальних, літературних і соціологічних даних. Зокрема, мова йде про роль, місце й функції вузівських бібліотек у трансформованому Болонським процесом інформаційному просторі. На підставі аналізу особливостей професійного (спеціального, функціонального) читання студентів запропоновано ряд заходів дослідницького, методичного та практичного характеру для створення основ нової моделі діяльності бібліотеки вищого навчального закладу з огляду на якісне розширення соціально-комунікативних функцій студентського читання. Приклад концепції такої моделі стосовно певного вищого навчального закладу (ТДАТУ) наведено в додатку до дисертації.

12. Враховуючи світовий досвід і вітчизняні розробки, перспективним напрямом дослідницької діяльності є створення нової трирівневої моделі діяльності спеціалізованих наукових вузівських бібліотек як інформаційно-освітніх центрів вищих навчальних закладів, побудованих на основі пріоритетів комунікативних функцій. Зважаючи на випереджальний розвиток у соціологічній науці саме спеціальних та галузевих соціологій, слід констатувати, що бібліотеки ВНЗ з їх специфічним контингентом є унікальним полігоном соціологічних досліджень у сфері інноваційних комунікативних та соціокультурних технологій.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях:

1. Чигрина Н.В. Читання як соціальний феномен / Н.В. Чигрина, Л.М. Сіднєв // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. праць / Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 43. - С. 257-264.

2. Чигрина Н.В. Типологія та динаміка читацької поведінки: соціологічний аналіз / Н.В. Чигрина // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна : наук. видання / ХНУ. - Харків, 2010. - Вип. 26. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - С. 123-127.

3. Чигрина Н.В. Соціально-комунікативні процеси у площині наукової рефлексії / Н.В. Чигрина // Нова парадигма : журн. наук. праць / НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К., 2010. - Вип. 92. - С. 213-221.

4. Чигрина Н.В. Структура та функції читання: спроба соціологічного аналізу / Н.В. Чигрина, Л.М. Сіднєв // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. праць / Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 44. - С. 286-291.

Інші публікації:

1. Чигрина Н.В. Формування читацької культури студентів у контексті підготовки кадрів для агропромислового виробництва / Н.В. Чигрина // Соціальний розвиток сільських регіонів : колектив. монографія. - Умань, 2009. - Розд. 8. -С. 200-203.

2. Чигрина Н.В. Чтение в структуре досуга абитуриентов / Н.В. Чигрина, Е.Г. Городецкая // Удосконалення навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі: впровадження концепції виховної роботи : зб. наук.-метод. праць / ТДАТА. - Мелітополь, 2003. - Вип. 6. - С. 77-79.

3. Чигрина Н.В. Информационно-коммуникативные функции чтения в учебно-воспитательном процессе / Н.В. Чигрина // Удосконалення навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі : зб. наук.-метод. праць / ТДАТА. - Мелітополь, 2004. - Вип. 7. - С. 12-14.

4. Чигрина Н.В. Читання як соціальне і культурне явище / Н.В. Чигрина // Соціальна перспектива і регіональний розвиток : журн. наук. праць / ЗНУ. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 2: Філософія. Соціологія. Політологія. - С. 113-114.

5. Чигрина Н.В. Читання у процесах соціалізації та професіоналізації студентської молоді / Н.В. Чигрина // Соціальна перспектива і регіональний розвиток: філософія, політика, соціологія : зб. наук. праць / ЗНУ. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 4. - С. 66-76.

6. Чигрина Н.В. Чтение в профессиональном и личностном становлении студента / Н.В. Чигрина // Психология и педагогика высшей школы: Теория. Эксперимент. Практика : сб. науч. трудов / КГСХА. - Курск, 2010. - Вып. 20. - С. 119-125.

7. Чигрина Н.В. Професійне читання як умова підвищення якості підготовки спеціалістів / Н.В. Чигрина // Молодіжна політика: проблеми та перспективи : зб. наук. праць / Дрогобицький ДПУ. - Дрогобич, 2010. - С. 246-250.

АНОТАЦІЯ

Чигрина Н.В. Соціально-комунікативні функції читання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

У дисертації визначено теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення читання як сегмента соціальної комунікації. Розроблено теоретичні підходи та практичні механізми розвитку соціально-комунікативних функцій читання в системі вузівської бібліотеки. З'ясовано місце соціально-комунікативних функцій у функціональному полі читання. Досліджено динаміку комунікативної спрямованості читацьких практик студентів вузівської бібліотеки. Розкрито особливості комунікативної спрямованості динаміки читацьких практик студентів вузівських бібліотек, що полягають у тенденції до певного скорочення регулярності читання й попиту на книги загальногуманітарного характеру одночасно зі значним підвищенням інтенсивності читання, розширенням форм та видів професійно спрямованих читацьких практик, що є реакцією на посилення некерованих потоків інформації, які суттєво дестабілізують окремі важливі сегменти системи соціальних комунікацій. Визначено роль вузівських бібліотек у реалізації соціально-комунікативних функцій читання студентів та досліджено основні напрями їх розвитку. Сформовано судження про бібліотеку як провідну соціально-культурну організацію суспільства, соціальне призначення якої полягає в розвитку сучасних інноваційних соціокультурних та комунікативних технологій читання.

Ключові слова: соціальні комунікації, читання, соціально-комунікативні функції читання, вузівська бібліотека, читацькі практики, культура читання.

АННОТАЦИЯ

Чигрина Н.В. Социально-коммуникативные функции чтения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических основ изучения чтения как сегмента социальной коммуникации. Чтение рассматривается как одна из основных форм опосредствованной коммуникации в общей системе социальных коммуникаций, универсальными свойствами которой выступают стратифицированность, ситуативность, оценочность и функциональность. В социальной коммуникации роль чтения не столько формирует, сколько пре-формирует, поскольку оно настраивает на социальную коммуникацию через скрытый для субъекта-реципиента чтения “тренинг” лингво-когнитивных структур. Тем самым чтение становится инструментом скрытой аккультурации и интеллектуальным базисом вертикальной социальной мобильности. Именно с помощью чтения общество, его социальные сообщества и институты, наконец, социальные акторы разного уровня получают возможность обмениваться информацией. Разрабатываются теоретические подходы и практические механизмы развития социально-коммуникативных функций чтения в системе вузовской библиотеки. Определено место социально-коммуникативных функций в функциональном поле чтения. Изучена динамика коммуникативной направленности читательских практик студентов вузовских библиотек. Исследованы особенности коммуникативной направленности динамики читательских практик студентов вузовских библиотек, характеризующиеся тенденциями к определенному сокращению регулярности чтения и падения спроса на книги общегуманитарной направленности одновременно со значительным повышением интенсивности чтения; расширением форм и видов профессионально направленных читательских практик как реакцией на усиление нерегулированных потоков информации, которые существенно дестабилизируют отдельные важные сегменты системы социальных коммуникаций. Исследована роль вузовских библиотек в реализации социально-коммуникативных функций чтения студентов и определены основные направления их развития. Сформировано суждение о библиотеке как ведущей социально-культурной организации общества, социальное назначение которой заключается в развитии современных инновационных социально-культурных и коммуникативных технологий чтения. В диссертации рассмотрены существующие модели деятельности вузовских библиотек и разработана новая модель, построенная на основе анализа документальних данных, научной литературы, существующих в социальной практике моделей деятельности вузовских библиотек, а также результатах социологических исследований, где библиотеки выполняют роль информационно-образовательных центров высших учебных заведений, созданных на основе приоритетов коммуникативних функций.