Гендерна соціалізація: соціологічні концепції та практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут соціології Національної академії наук України

Гендерна соціалізація: соціологічні концепції та практики

22.00.01 - теорія та історія соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Новицька Валентина Петрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник кандидат філософських наук Степаненко Віктор Петрович, Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Танчер Віктор Володимирович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри соціології;

кандидат соціологічних наук, доцент Малес Людмила Володимирівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, докторант факультету соціології.

Захист відбудеться “28” травня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розіслано “19” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С. М. Стукало

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невід'ємною частиною демократичного розвитку будь-якого суспільства, в тому числі й українського, є рух до гендерної рівності та подолання всіх форм гендерної дискримінації. Наша країна задекларувала принцип рівності чоловiкiв та жінок в усіх сферах суспільного життя на рівні Конституції, національного законодавства та приєдналася до відповідних міжнародних правових актів. Одначе, основною проблемою тут залишається декларативність та формалізм законодавчих положень. Крім того, не можна ігнорувати стійких гендерних стереотипів масової свідомості та практики гендерної соціалізації, що відтворюють історично сформований нерівноправний розподіл соціальних ролей чоловіків та жінок. При цьому гендерна нерівність знаходить своє відтворення і підкріплення, в першу чергу, у процесі соціалізації особи, в результаті чого традиційні гендерні стереотипи не тільки відтворюються, але й передаються від покоління до покоління.

Брак чіткого соціологічного розуміння соціально-конструйованої природи гендерних відмінностей і функціонування соціальних інститутів, зокрема, у сфері гендерної соціалізації, зумовлює часто-густо неефективний характер багатьох політичних ініціатив та законодавчих актів, що ставлять на меті долання гендерної дискримінації, формування соціально-справедливого демократичного суспільства. Тому суспільно значущим і актуальним є саме соціологічне вивчення комплексних процесів гендерної соціалізації та виховання підростаючого покоління з урахуванням особливостей існуючого соціокультурного контексту.

Наукова актуальність такого вивчення обумовлена недостатністю саме соціологічних підходів у широкому сучасному спектрі гендерних міждисциплінарних досліджень. Тривалий час у суспільних науках переважали “дослідження жіночих проблем” і не робилося розрізнення між ними і гендерними дослідженнями. Лише із кінця 1970-х-початку 1980-х рр. ХХ ст. відбувається зміщення дослідницьких акцентів і становлення методології гендерних досліджень, основою яких є диференціація понять “стать” і “гендер”, а основним напрямом - критичний аналіз соціальних механізмів, пов'язаних із патріархатною ієрархізацією суспільного устрою. На фоні суспільних трансформацій сучасного соціуму виникають протиріччя між консервативними (традиційними) та новими (егалітарними) гендерними ролями, патернами поведінки і масовими стереотипами. Це обумовлює нову суперечливість та багатофакторність гендерної соціалізації індивіда. Гендерний підхід до вивчення соціалізації дає розуміння того, що на додаток до біологічної основи існують соціально детерміновані уявлення про жіноче й чоловіче. Зазвичай результатом гендерної соціалізації є асиміляція та пристосування, адаптація до усталених суспільних вимог та набуття гендерної ідентичності. Водночас сутність та особливості гендерної соціалізації як невід'ємної складової загального соціокультурного відтворення сучасного суспільства, її інститути, механізми, стадії є проблематикою, яка все ще залишається малорозробленою в українській соціологічній науці. Тому й постає актуальна необхідність поглибленого соціологічного вивчення проблем гендерної соціалізації.

Проблеми гендеру та гендерної соціалізації є предметом вивчення багатьох сучасних суспільствознавчих дисциплін. Гендерна соціалізація являє собою складний і багатогранний процес соціального формування індивідуальної ідентичності, який має свої особливості у різних суспільствах. Тому оцінюючи загальний стан наукової розробленості теми слід відзначити, що її окремі аспекти отримали конструктивну розробку. Значний вклад у вивчення процесу соціалізації внесли такі відомі соціологи і соціальні психологи, як Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, Дж. Мід, Ч. Кулі, Т. Шибутані, П. Бергер і Т. Лукман. У радянські й пострадянські часи проблематику соціалізації активно досліджували. Анан'єв, Л. Аза, І. Кон, В. Москаленко, В. Татенко, Л. Сохань.

Методологічну основу для аналізу конструювання ідентичності, у тому числі й гендерної, в умовах постмодерного суспільства складають роботи таких сучасних науковців, як М. Арчер, З. Бауман, П. Бурд'є, Е. Гіденс, Д. Келнер та інших. Українські дослідники також приділяють увагу різноманітним аспектам ідентичності, зокрема, ідентичність як соціокультурний феномен розглядають Т. Воропай, А. Ручка, Н. Костенко, Р. Шульга, етнічну ідентичність вивчають Л. Аза, П. Гнатенко, М. Шульга, В. Павленко, В. Євтух, гендерну І. Головньова.

Сучасну історію гендерних досліджень, окреслення проблемного поля та формування самого концепту “гендер” можна пов'язати з появою наукових робіт таких західних дослідників, як С. Бем, К. Гіліган, Дж. Лорбер, С. Фаррелл, К. Уест та Д. Зімермана, Р. Брайдоті та багатьох інших. Російська школа науковців представлена Г. Брандт, О. Вороніною, Т. Гурко, О. Здравомисловою, І. Кльоциною, М. Малишевою, А. Тьомкіною, О. Ярською-Смірновою та іншими вченими, які досліджують історико-соціальне становище жінок, соціально-економічні умови гендерної стратифікації, психологічні особливості формування гендерної ідентичності.

Вітчизняними дослідниками гендерної проблематики є Т. Говорун, Т. Журженко, І. Жерьобкіна, О. Кікінеджі, Л. Малес, С. Оксамитна, Н. Чухим та ін. Вагомим внеском у дослідження соціального статусу української жінки є роботи О. Балакірєвої, Ю. Галустян, Н. Лавріненко, К. Левченко, Є. Плісовської, О. Стрельник.

У сучасному суспільстві, в тому числі й українському, велике значення у формуванні гендерної ідентичності, засвоєнні гендерних норм і установок відіграють засоби масової комунікації й інформації. Останніми роками з боку науковців збільшився інтерес до мас-медіа, зокрема до того, яким чином тут інтерпретуються питання фемінності та маскулінності. У цьому відношенні в поле наукового аналізу дослідників (Н. Ажгихіна, А. Альчук, О. Вороніна, О. Гапова, А. Юрчак, Т. Бурейчак, Ю. Бєлікова, О. Кісь, Н. Костенко, М. Скорик та ін.) потрапляють медійні тексти, пов'язані з репрезентацією стереотипних уявлень про чоловіків і жінок, “сексуалізацією” жіночих образів у рекламі тощо. Проте в цьому відношенні, на наш погляд, все ще бракує ґрунтовних досліджень щодо впливу спеціалізованих друкованих видань, наприклад, журналів для дівчаток-підлітків, на сприйняття та відтворення гендерних стереотипів серед підростаючого покоління.

Одним із соціальних інститутів, що забезпечують підготовку індивіда до життя в суспільстві є інститут шкільної освіти. У школі дитина не лише навчається, а й піддається широкому спектру соціальних впливів, в першу чергу - навчанню соціальним ролям і нормам. Школа відображає ідеологічні та моральні цінності суспільства, являється носієм загальнозначущих правил поведінки, саме тому і є одним з найважливіших соціальних інститутів, що виконує функції трансляції основної системи цінностей, норм, ролей від одного покоління до іншого, навчання певним знанням і умінням, розвитку здібностей людей, самореалізації і творчості. Тобто, освіта виступає провідним інститутом соціалізації, у тому числі й гендерної. Гендерному вихованню в школі присвячені роботи українських вчених Т. Говорун, О. Кікінеджі, В. Кравець, Н. Лавриченко, В. Романової. Російськими соціологами і психологами активно досліджуються проблеми ретрансляції патріархатних стереотипів через шкільні підручники. Цими питаннями переймаються Г. Бреслав, О. Вороніна, Н. Козлова, Б. Хасан, О. Ярська-Смірнова (саме остання ввела у науковий обіг термін “прихований навчальний план”). В українському науковому дискурсі вивчення даних питань залишається частковим і малодослідженим (Н. Чухим, О. Луценко, Т. Говорун, В. Кравець).

Водночас є підстави констатувати, що вітчизняніі соціологічні дослідження у царині гендерних питань свідчать про відсутність комплексного підходу до вивчення процесу гендерної соціалізації та гендерної ідентичності особи, починаючи від систематизації основних концепцій та схем теоретизування у сфері гендеру й закінчуючи аналізом реальних практик гендерної соціалізації і баченням її кінцевого результату. Також, на нашу думку, відчутним є брак системних досліджень щодо соціалізуючої ролі таких соціальних інститутів, як школа і мас-медіа, та їхнього впливу на гендерну соціалізацію індивіда.

Отже, соціологічні дискусії, підвищений інтерес до гендеру дає підстави говорити про наявність наукової проблеми для сучасної вітчизняної соціології, яка полягає у суперечності між накопиченим доволі високим рівнем теоретичних знань стосовно гендеру як соціологічної категорії та потребою ґрунтовних соціологічних досліджень гендерної соціалізації особи в сучасних умовах. Отже, зміни, що відбуваються у сімейній, сексуальній, побутовій сферах повсякденного життя індивіда дають поштовх до комплексного вивчення проблем гендерної соціалізації.

Перелічені вище обставини зумовили вибір мети й завдань, а також об'єкта і предмета дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов'язана з науковими планами організації, де вона виконувалася, а також із галузевими та державними програмами.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в аналітичній та дослідницькій концептуалізації соціологічного підходу щодо сучасної гендерної соціалізації та її інституціональних механізмів і практик.

Досягнення поставленої мети обумовило постановку таких дослідницьких завдань:

– проаналізувати та систематизувати існуючі концепції соціалізації, ідентичності та гендеру в соціологічному теоретизуванні;

– дослідити взаємозв'язок теоретичних та практичних аспектів гендерної соціалізації як процесу;

– з'ясувати зміст і спрямованість впливу соціальних інститутів на гендерну соціалізацію особи;

– виявити контекстуальні та конструктивістські чинники гендерної соціалізації;

– з'ясувати соціально-сконструйовану специфіку та функціональну роль гендерних стереотипів у сучасному суспільстві у контексті інституціональних механізмів і практик;

– охарактеризувати особливості формування гендерної ідентичності у процесі гендерної соціалізації підлітків в українському соціумі (на прикладі тематичної спрямованості і змісту текстів сучасної журнальної продукції).

Об'єктом дослідження є соціологічне теоретизування процесу гендерної соціалізації.

Предметом дослідження є особливості формування та реалізації гендерної соціалізації в сучасному українському соціумі.

Методи дослідження. Основними методами відповідно до поставлених завдань є такі загальнонаукові методи: метод теоретичного аналізу і синтезу використано на стадії вивчення змісту і смислу концептів “соціалізація” та “ідентичність”. Метод наукової індукції та дедукції використовувався для вивчення специфіки гендерної соціалізації, її структурних компонентів, механізмів і практик функціонування. Єдність аналізу та синтезу забезпечила розуміння взаємозв'язку процесу соціалізації та ідентичності особистості. Метод теоретичної типології застосовано для вивчення нових рольових експектацій, що виникають в результаті сучасної гендерної соціалізації підлітків.

Емпіричну базу дисертації становлять результати дослідницьких проектів: дослідження “Морально-етичні імперативи та розважально-рекреаційна сфера в сучасному українському суспільстві” (2005, n=2030) та опитування молодих сімей “Молода сім'я в сучасній Україні” (2003, 997 повних сімей і 202 неповні сім'ї), здійснених Державним інститутом проблем сім'ї та молоді; омнібус “Громадська думка України 2007” (2007, n=1800), проведеного Інститутом соціології НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в обґрунтуванні комплексного соціологічного підходу щодо явища гендерної соціалізації індивіда та її інституціональних механізмів і практик у сучасному суспільстві. На основі вирішення дослідницьких завдань були отримані наступні наукові результати, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

– на підставі ґрунтовного аналізу провідних соціологічних теорій (структурний функціоналізм, символічний інтеракціонізм, феноменологія) вироблено аналітичну схему концептуалізації явища гендерної соціалізації, що дозволило розкрити комплексний взаємозв'язок та історичне утвердження категорій “соціалізація”, “ідентичність” та “гендерна соціалізація” як концептів соціологічного теоретизування в гендерних дослідженнях;

– охарактеризовано гендерну соціалізацію як наслідок взаємодії основних соціальних інститутів (сім'я, засоби масової комунікації і інформації (ЗМІК), релігія, навчально-виховні установи);

– виокремлено контекстуальні (політичні, економічні, культурні) та конструктивістські (освітньо-виховні, рекреаційні, розважальні) детермінанти і чинники гендерної соціалізації;

– показано, що в сучасних умовах відбувається трансформація традиційної моделі соціалізації, в результаті чого створюється сучасна (динамічна і складна) гібридна модель гендерної соціалізації, в межах якої спостерігається взаємодія традиційних, модерних та постмодерних практик і патернів. У цій моделі порівняно з батьками та іншими дорослими все більш значущим авторитетом стає група (оточення) однолітків (peer group);

– отримано нові результати, на основі авторського емпіричного дослідження, які повніше розкривають формування сучасних гендерних стереотипів у процесі шкільного навчання (на підставі порівняльного аналізу у школах із різною формою навчання сумісне і роздільне за статтю, а також на основі аналізу контенту друкованих журнальних видань для дівчат-підлітків).

Практичне значення одержаних результатів полягає у розвитку нових теоретичних підходів щодо проблематики гендерної соціалізації, обґрунтованих завдяки комплексному використанню в соціологічних дослідженнях таких концептів, як “соціалізація”, “ідентичність”, “гендер” та “гендерна соціалізація” у їх взаємозв'язку. Вивчення практичних аспектів гендерної соціалізації, пов'язаних із впливом гендерних стереотипів, інституціональних механізмів і практик сприятиме подальшим розробкам у напрямі поглиблень фахових знань про особливості гендерної соціалізації в сучасних умовах.

Особистий внесок здобувача. У виконаних у співавторстві роботах особисто здобувачеві належить: у публікації 4 систематизація основних теорій щодо гендерної ідентичності та аналіз розподілу відповідей респондентів; 5 розгляд етапів “gender mainstreaming”; 8 опис та порівняльний аналіз соціологічних досліджень і висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації авторкою були представлені на: ІІ Міжнародному Львівському соціологічному форумі “Багатовимірні простори сучасних соціальних змін”, (Львів, 2008); ХІІ Міжнародній літній школі з гендерних досліджень (Форос, 2008); ІІ Міжнародній конференції студентів та молодих науковців “Соціологія і сучасні соціальні трансформації” (Київ, 2009).

Публікації. Результати роботи опубліковано у 5 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 2 статтях в інших виданнях, 1 тезах конференції.

Структура дисертації. Робота містить вступ, 3 розділи, висновки, 1 додаток та список використаних джерел (222 найменування): обсяг основної частини - 153 с.; 4 табл.; 4 рис.; додаток та список джерел займають 22 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв'язок роботи з науковими темами, визначено мету, об'єкт, предмет та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи. Подано інформацію про апробацію результатів, публікації та особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні соціологічні підході щодо соціалізації та ідентичності особистості” охарактеризовано основні теоретичні підході до вивчення понять соціалізація та ідентичність особистості.

У соціології концепт “соціалізація” використовується приблизно з 90-х рр. ХІХ ст. У 20-х рр. ХХ ст. у західній соціологічній науці затвердилось поняття соціалізації як невід'ємної частини процесу становлення індивіда, у ході якого формуються найбільш значущі риси особистості, які в подальшому проявляються в соціально-організованій діяльності, що регулюється суспільством. У класичній соціологічній традиції особливу увагу проблематиці соціалізації приділено у роботах Е. Дюркгейма, на думку якого, сутністю соціалізації є засвоєння та інтеріоризація індивідом моральних цінностей та норм суспільства. Найбільш поширеними соціологічними теоріями, що описують процес інтеграції індивіда в соціальну систему можна назвати: структурний функціоналізм (Т. Парсонс, Р. Мертон), символічний інтеракціонізм (Дж. Мід, Т. Шибутані) і феноменологію (П. Бергер, Т. Лукман). Різні соціологи у свій спосіб трактували сутність процесу соціалізації: “наслідування” (Г. Тард), “інтеріоризація моральних категорій та цінностей” (Е. Дюркгейм), “прийняття ролі” (Дж. Г. Мід), “імітація й ідентифікація” (Т. Парсонс), “узгодженість з конвенціальними нормами” (Т. Шибутані) тощо.

Концептуальні підходи щодо ідентичності розробляються багатьма науками (психологією, соціологією, культурологією, антропологією і філософією), саме тому міждисциплінарність підходів обумовлює й багатовизначеність самого терміну “ідентичність”. Втім, навіть в межах окремої науки - соціології - поняття ідентичності є складним, багатовимірним феноменом, який включає численні його інтерпретації. Так, наприклад, український соціолог А. Ручка наводить такий набір термінів, що використовуються для опису ідентичності “індивідуальність”, “індивідуальна ідентичність”, “ego-ідентичність”, “Я-концепція”, “образ себе”, “я дійсне” та ін. Поняття ідентичності стало увійшло до наукового обігу після публікацій основних праць психолога, соціолога Е. Еріксона “Дитинство і суспільство” та “Ідентичність: молодість і криза”.

Ідентичність - динамічна структура, яка може розвиватися й видозмінюватися протягом усього життя людини, вона є соціальною за походженням. А гендерна ідентичність є найбільш стабільною серед інших форм ідентичності особистості. Проблема ідентичності особливо актуалізується в епоху постмодерну, коли нестабільний світ породжує нові ідеали, стилі поведінки, і, взагалі, нові форми суспільного життя. У суспільстві, яке так стрімко і динамічно змінюється, ідентичність стає нестабільною і вразливою. Значну увагу вивченню ідентичності приділяють сучасні й антропологи (Д. Келлнер), й філософи (Ч. Тейлор, У. Бек) й, звичайно, соціологи (М. Арчер, З. Бауман, У. Бек, П. Бурд'є, Е. Гіденс).

Отже, аналіз різних концепцій соціалізації та ідентичності в історичному ракурсі і співставлення їх із сучасними доробками, стали підґрунтям для дослідження концептуалізації поняття “гендерна соціалізація”.

У другому розділі “Інститути соціалізації у продукуванні гендерної ідентичності” увагу приділено соціалізації як структурно-функціональному процесу (взаємодії механізмів, факторів, агентів та функціонуванню таких соціальних інститутів як родина, навчально-виховні заклади, мас-медіа) і становленню соціокультурного феномену гендера.

Сучасні соціальні перетворення у нашому суспільстві вимагають нових підходів до розуміння процесу соціалізації та розв'язання проблеми ретрансляції культурних, історичних традицій, базових норм і цінностей людського співіснування. Загальновідомими є основні інституту соціалізації сім'я, навчально-виховні заклади, ЗМІК. Роль сім'ї, як інституту соціалізації, через вплив масової культури, ЗМІК, що стали могутніми засобами формування рольових моделей, поведінки сучасних підлітків, стає не такою визначальною та домінуючою, проте це не означає повної втрати і руйнації соціалізуючої функції сім'ї у нашому суспільстві.

Як і багато інших понять та дискурсів соціологічної науки, гендерна соціалізація й досі перебуває в епіцентрі ідеологічних дебатів та теоретичних дискусій в постмодерному суспільстві, зокрема й в українському. На нашу думку, гендер нині проходить процес інституціоналізації і його можна віднести до “нових” соціальних інститутів, відбувається процес його становлення і прийняття суспільством нових соціальних правил (відповідні закони та державні програми), створюються організаційні структури, що відповідають за порядок дотримання цих правил (Мінісім'ї, молоді та спорту, неурядові організації), спостерігається формування масової свідомості за новим гендерним порядком.

Особливістю гендерної системи українського суспільства є поєднання егалітарної ідеології та традиційного сприйняття сімейних і сексуальних стосунків, побутових відносин тощо. Психологічні характеристики і соціальна поведінка людей інтерпретується як “чоловіча” або “жіноча” відповідно до домінуючих уявлень про те, що є “чоловічим”, а що “жіночним”. Таким чином, гендерна ідентичність пов'язана з нашими уявленнями про представників відповідної статі, і ці уявлення являють собою сукупність знань, стереотипів, норм і цінностей, які формуються у свідомості індивіда в процесі гендерної соціалізації. Із поступовою зміною усталеної системи гендерних ролей відбувається й нівелювання традиційних стереотипів маскулінності і фемінності, образи чоловіка і жінки стають менш полярними, тому й вважаємо, що в українському суспільстві має місце гібридна модель гендерної соціалізації, яка обумовлена взаємодією традиційних (патріархатних) та постмодерних (егалітарних) практик і патернів гендерного виховання й соціалізації.

Третій розділ “Гендерна соціалізація в Україні: інститути та практики” присвячено дослідженню практичних та інституційних аспектів процесу гендерної соціалізації. Зокрема, цей розділ включає результати авторського дослідження.

Оскільки вважається, що багато особистісних характеристик засвоюються у дитинстві, то визначальна роль у гендерній соціалізації відводиться батькам, родині, у якій виховуються дитина. Сьогодні статеві ролі в сім'ї, в тому числі й батьківські, оцінюються вже з інших позицій акцент робиться на їхню універсалізацію. Все це не може не впливати на сучасні стратегії гендерної соціалізації, яка починається в батьківській сім'ї. Основні перетворення пов'язані з еволюційними змінами статевих ролей у сім'ї та суспільстві: від старої схеми (чоловік - добувач, годувальник, дружина - господиня та вихователька дітей) сім'я перейшла до взаємозамінності статевих, а значить і соціальних ролей.

Значна увага в роботі зосереджена на дослідженні впливу різних форм навчання на гендерну соціалізацію індивіда у процесі шкільного навчання. Під формою організації розуміється роздільне або сумісне навчання хлопчиків і дівчаток у загальноосвітньому навчальному закладі. Розглядаючи вплив школи на розвиток гендерної ідентичності, необхідно відзначити збереження і підтримку у процесі навчання тих гендерних стереотипів і норм, які превалюють у суспільстві. Проте, у дітей, які навчаються у школі з роздільним навчанням, варто відзначити наявність менш стереотипних поглядів, уявлень У цілому ж потрібно вести мову про впровадження гендерного підходу в сфері освіти, який надав би змогу всесторонньо розвивати особистісні, а в майбутньому, і професійні, якості кожного індивіда. Адже, вдала гендерна соціалізація особистості полягає у викоренені сексистських проявів, зменшенні впливу гендерних стереотипів та формуванні гендерної паритетності у суспільних інституціях.

Для з'ясування впливу мас-медіа на гендерну соціалізацію особистості було проаналізовано контент спеціалізованих журналів для дівчаток - “Юная леди”, “Мадемуазель”, “Girl”, в яких приховується сублімінальний вплив на читача. У пошуках об'єкта для наслідування підліток переграє і переміряє на себе не одну соціальну роль, засвоюючи чи відкидаючи її. До того ж, часто підлітковий вік характеризується періодом особистісних кризових проявів. Тому й вплив, який чиниться на індивіда може бути незворотнім та призвести до десенсибілізації його установок і цінностей. Гендерні стереотипи (на кшталт жінка повинна бути красивою і стильною, веселою і сексуальною, щоб подобатися сильній статі тощо), що нав'язуються зі сторінок журналів підростаючому поколінню, яке тільки-но починає формувати свої власні погляди на взаємовідносини у соціумі, уявлення про ідеальних чоловіка/жінку, можуть не кращим чином вплинути на індивіда. Проведений аналіз зафіксував основні проблемні моменти, що притаманні такого роду виданням, а саме навіювання стереотипних образів, нав'язування обмеженого культурного сценарію гендерної поведінки, більш ніж скромний тематичний асортимент тощо.

ВИСНОВКИ

У висновках відображено результати дослідження в контексті реалізації поставлених мети й завдань роботи. Теоретичний аналіз проблеми та результати емпіричного дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. У сучасній соціологічній теорії наукові розробки стосовно гендерної тематики не втрачають своєї актуальності. Гендерна соціалізація як невід'ємна частина загального процесу соціалізації в соціологічній науці залишається малодослідженою. Крім того, для з'ясування специфіки процесу гендерної соціалізації доцільно здійснити теоретико-соціологічний аналіз основоположних соціологічних концепцій, таких як структурний функціоналізм, символічний інтеракціонізм, феноменологія та систематизувати основні соціологічні підходи щодо вивчення ідентичності особистості, звернувши увагу тут на новітні наукові напрацювання. Адже проблема ідентичності особливо актуалізувалася в епоху глобалізації. Своєю чергою рух до гендерної рівності, необхідність вирішення назрілих гендерних проблем роблять значущими відповідні гендерні дослідження.

2. У цілому дослідження ідентичності носять зараз мультипарадигмальний характер. У них активно використовуються ідеї різноманітних наукових напрямів (психоаналітичного, соціологічного, культурологічного тощо). Можна сказати, що існуючі підходи не протиставляються, а скоріше доповнюють один одного, адже нерідко і соціалізація і ідентичність вивчалися одними і тими ж науковцями, а це є свідченням того, що ці явища щільно взаємопов'язані між собою. Ідентичність, з одного боку, є продуктом соціальної інтеракції, яка розвивається протягом усього життя людини, а з іншого боку - сучасна ідентичність особистості формується за певних соціокультурних умов і є продуктом даного суспільства. Це стосується й гендерної ідентичності, оскільки основним результатом гендерної соціалізації виступає набуття особистістю гендерної ідентичності, тобто усвідомлення індивідом себе тим, ким він є.

3. Інститут освіти є впливовим інструментом у процесі досягнення рівності статей, оскільки саме завдяки освіті в суспільстві транслюються від покоління до покоління певні ідеологічні взірці. Важливо, щоб система освіти та її різноманітні складові (викладачі, навчальні заклади, програми, науково-дослідні центри і т.д.) ретранслювали ідентичні (не використовуючи подвійні стандарти) поняття, норми, установки і хлопчикам, і дівчаткам та брали на себе коригування існуючих систем ієрархії, побудованих за статевою ознакою. Тому необхідно вести мову про впровадження гендерного підходу в сфері освіти, який надав би змогу всесторонньо розвивати особистісні, а в майбутньому і професійні, якості кожного індивіда. Гендерна складова освітнього процесу повинна базуватися на особистісному розвитку і назріла необхідність у переосмисленні факторів, від яких залежить якість навчально-виховного процесу, зміст, методи, форми навчання і виховання.

4. Аналіз контенту друкованих видань для дівчат, таких як “Юная леди”, “Мадемуазель”, “Girl” (грудень 2007 р. - жовтень 2008 р.) дає підстави вважати, що гендерні стереотипи (котрі ретранслюються зі шпальт журналів) та функції, які вони виконують в конструюванні гендеру і гендерної ідентичності сучасних підлітків, можуть мати як конструктивний, так і деструктивний вплив. Настирлива увага до сексуально-забарвлених тем може призвести до десенсибілізації цінностей та установок підростаючого покоління. Безперечно, засоби масової інформації та комунікації сьогодні є впливовими, проте не єдиними джерелами ретрансляції гендерних стереотипів. Тому цілеспрямована робота з подолання гендерних стереотипів могла б сприяти реалізації однієї з найважливіших цілей суспільства - впровадженню і досягненню рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, а значить і гендерної рівності в українському суспільстві.

5. У патріахатному суспільстві існувала стійка система розподілення на “чоловічі” та “жіночі” ролі, відбувалося їхнє опозиціювання. Така система притерпіла значну деформацію при переході до постмодерного суспільства. Виникнення гендерного кругозору у другій пол. ХХ ст. дає реальний шанс оцінити наслідки патріархатної культури та існуючої системи гендерної стратифікації. Особливістю гендерної системи сучасного українського суспільства є поєднання елементів егалітарної ідеології, традиціоналізму сімейних, сексуальних та побутових стосунків і нових проявів постмодернізму (вплив Інтернету, нові форми шлюбних відносин), що в цілому посприяло формуванню гібридної моделі гендерної соціалізації в сучасних умовах.

6. Для формування основ гендерно-чутливої політики або ж політики позитивних дій повинна сформуватися гендерна складова, тобто визнання не просто різниці чоловіків і жінок, а факту гендерної стратифікації у суспільстві та прагнення її подолати або ж зменшити. Одним із варіантів вирішення накопичених дилем може бути впровадження гендерних маркерів у ряді соціальних інституцій і якщо зараз звернути увагу на гендерну соціалізацію підростаючого покоління, то можна сформувати гендерно-свідомий прошарок населення у найближчому майбутньому, від чого український соціум лише виграє.

соціалізація ідентичність особистість гендерний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Новицька В. Соціально-рольовий образ жінки та чоловіка у сучасному українському суспільстві / В. П. Новицька // Соціальні виміри суспільства: [зб. наук. праць / відп. ред. В. О. Тихонович.] Випуск 8. - К.: Інститут соціології НАН України, 2005. - С. 277-286.

2. Новицька В. П. Соціалізація особистості в умовах трансформації сім'ї / В. П. Новицька // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: [зб. наук. праць / відп. ред. В. С. Бакіров.]. - Х.: Видавнич. центр ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2005. - С. 407-409.

3. Новицька В. П. Морально-етичні норми та девіації / В. П. Новицька // Морально-етичні імперативи та розважально-рекреаційна сфера в сучасному українському суспільстві. / [А. В. Алексєєва, Т. В. Бондар, Ю. М. Галустян, Т. О. Нельга та ін.] - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2005. - С. 46-57.

4. Галустян Ю. М., Новицька В. П. Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості / Ю. М. Галустян, В. П. Новицька // Український соціум. - 2004. - № 1(3) - С. 7-13.

5. Яременко О. О., Новицька В. П. Застосування гендерної складової у процесах підготовки та ухвалення стратегічних рішень / О. О. Яременко, В. П. Новицька // Інтегрування гендерного підходу в державну політику України. / [Т. Е. Василевська, Ю. М. Галустян, Л. С. Кобелянська та ін.] - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. - С. 44-57.

6. Новицька В. П. Соціологічна актуальність поняття ідентичності / В. П. Новицька // Наукові студії Львівського соціологічного форуму “Багатовимірні простори сучасних соціальних змін”: [зб. наук. праць / відп. наук. ред. Ю. Ф. Пачковський.]. - Л., 2008. - С. 275-277.

7. Новицька В. П. Оцінка та перспективи гендерної рівноваги в молодих сім'ях // Молода сім'я в Україні: проблеми становлення та розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002 року. / [ред. кол. В. І. Довженко.] - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. - С. 77-83.

8. Балакірєва О. М., Новицька В. П. Особливості становлення гендерного паритету в сім'ї // Сім'я в умовах становлення незалежної України (1991-2003 роки): Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2003 року. / [ред. кол. В. І. Довженко.] - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. - С. 151-158.

АНОТАЦІЇ

Новицька В. П. Гендерна соціалізація: соціологічні концепції та практики. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01. теорія та історія соціології. Інститут соціології НАН України. Київ, 2010.

Дисертацію присвячено соціологічному аналізу гендерної соціалізації особистості. Проаналізовано основні соціологічні концепції, які стали підґрунтям для розвитку досліджень гендерної ідентичності та соціалізації особистості. У роботі розглянуто механізми та практики функціонування таких практик гендерної соціалізації, як сім'я, шкільна освіта та мас-медіа у трансляції гендерних стереотипів та патернів поведінки підлітків в українському суспільстві. Встановлено, що в українському суспільстві, яке наразі трансформується, має місце гібридна модель гендерної соціалізації, яка характеризується поєднанням водночас традиційних (патріархатних) та модерних (егалітарних) гендерних ролей, норм поведінки, стереотипів, уявлень про маскуліність/фемінність.

Ключові слова: гендер, гендерна соціалізація, практики гендерної соціалізації, модель гендерної соціалізації.

Новицкая В. П. Гендерная социализация: социологические концепции и практики. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01. теория и история социологии. Институт социологии НАН Украины. Киев, 2010.

Диссертация посвящена социологическому анализу гендерной социализации личности. В работе проанализированы основные социологические концепции, которые послужили базисной основой для развития и изучения гендерной идентичности и социализации личности (структурный функционализм, символический интеракционизм, феноменология).

Ни один из институтов социализации отдельно нельзя считать полностью ответственным за конечный результат социализации, то есть за социальный тип личности, который формируется под их действием. К тому же взаимодействие и влияние институтов социализации исторически изменчивы. Современные социальные метаморфозы в нашем обществе требуют новых подходов к пониманию процесса социализации и решения проблемы ретрансляции культурных, исторических традиций, базовых норм и ценностей человеческого сосуществования. И одной из таких призм может стать гендер, ввиду того, что это понятие в настоящее время является одним из базовых в социальной психологии, социологии, социальной педагогике. Развитие современной гендерной теории и проблематики связано в первую очередь с научными работами западных исследователей.

Проблемы индивидуальной идентичности актуализируются в современных динамических обществах, в периоды социальных изменений и общественных трансформаций, когда нестабильный мир порождает новые идеалы, стили поведения, и, вообще, новые формы общественной жизни. В таком обществе, идентичность индивида, в том числе и гендерная, становится нестабильной и восприимчивой, ведь исчезают устоявшиеся социальные паттерны и референции относительно ее образцов. Гендерная идентичность связана с нашими представлениями о представителях соответствующего пола, и эти представления являют собой совокупность знаний, привычек, стереотипов, норм и ценностей, которые формируются в сознании человека в процессе гендерной социализации. С постепенным изменением устоявшейся системы гендерных ролей происходит и нивелирование традиционных стереотипов маскулинности и феминности, образы мужчины и женщины становятся менее полярными.

Гендерный подход к изучению социализации дает понимание того, что в добавление к биологической основе существуют социально детерминированные представления о женщине и мужчине, которые влияют на культурный контекст развития мальчика/девочки, мужчины/женщины. В этом контексте считается, что пол индивида влияет на его/ее общественное положение и статус; на то, какое поведение для мужчин и женщин воспринимается как нормальное или таким, что отклоняется от общепринятых норм; какие психологические качества свойственны той или другому полу.

В работе рассмотрены основные институты и практики гендерной социализации личности (семья, ровесник, школа, масс-медиа). Поскольку считается, что много личностных характеристик усваиваются в детстве, потому семья остается значимой общественной институцией и основной ячейкой первичной социализации индивида. Сегодня половые роли в семье, в том числе и родительские, оцениваются уже из других позиций, когда акцент делается на их универсализации. Все это не может не влиять на современные стратегии гендерной социализации, которая начинается в родительской семье. В работе отмечено, что основные превращения связаны с эволюционными сменами гендерных ролей в семье переход от традиционных к эгалитарным, что и формирует в украинском социуме гибридную модель гендерной социализации личности.

Школа, как и другие педагогические структуры, по своей социальной функции является ретранслятором культурных ценностей и установок определенного общества. Рассматривая влияние школы на развитие гендерной идентичности, в диссертации отмечено, что происходит сохранение и поддержка в процессе учебы тех гендерных стереотипов и норм, которые превалируют в обществе. Поэтому нужно вести речь о внедрении гендерного подхода в сфере образования, который предоставил бы возможность всесторонне развивать личностные, а в будущем, и профессиональные, качества каждого индивида. Ведь удачная гендерная социализация личности заключается в искоренении сексистских проявлений, уменьшении влияния гендерных стереотипов и формировании гендерной паритетности в общественных институциях. А что касается разных форм учебы (общего и отдельного за половой принадлежностью), то здесь не может быть однозначной трактовки в пользу одной или другой.

В процесс продуцирования стереотипных представлений относительно отношений между полами активно привлекаются масс-медиа. Можно сказать, что влияние массовых коммуникаций направлено на формирование, изменение или подкрепление существующих в социуме установок и стереотипов и проявляется во всех видах массово коммуникативных действий.

Ключевые слова: гендер, гендерная социализация, практики гендерной социализации, модель гендерной социализации.

Novytska V. P. Gender socialization: sociological conception and practice. Manuscript.

Thesis for Candidate's Degree in Sociology, specialization 22.00.01 Theory and history of sociology. Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted the sociological analysis of gender socialization of personality. Basic sociological conceptions which became subsoil for development of researches of gender's identity and socialization of personality are analyzed. Mechanisms and practices of functioning of such practices of gender socialization are considered in dissertation, as family, school education and mass-media in the translation of gender stereotypes and pattern of conduct of teenagers in Ukrainian society. It is set that in Ukrainian society which is now transformed, the hybrid model of gender's socialization which is characterized combination at the same time of traditional (androcentric) and modern (leveller) gender roles takes place, codes of conduct, stereotypes, presentations about masculinity/femininity.

Keywords: gender, gender socialization, practices of gender socialization, model of gender socialization.

Підписано до друку 26.02.2010

Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура «Times New Roman». Ум.-друк. арк. 1,12. Наклад 100 примірників. Зам. № 156 від 25.02.2010 р.

Київський університет туризму, економіки і права (КУТЕП)

02119, Україна, м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 26

Размещено на Allbest.ur