Студентство як соціальна група суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття соціальної групи

Основним елементом соціальної структури суспільства постає соціальна група. Дослідження соціальної диференціації суспільства та виділення соціальних груп має свою наукову традицію. Першим поняття група вживає Аристотель, Т. Гоббс першим визначив групу як певну кількість людей, об'єднаних спільним інтересом або спільною справою. Займалися цим питанням також Е. Дюркгейм, Г. Тард, Г. Зімель, Л. Гумплович, Ч. Кулі, Ф. Тьонніс, які розглядали соціальні групи з двох точок зору: у першому випадку проблема груп вирішувалася шляхом співвіднесення групових процесів з індивідуальними, а в другому - «визнанням існування певного «містичного групового зв'язку», що має незалежну «реальність саму по собі»».

Поняття соціальна група та її основні риси

Поняття соціальна група виступає як родове стосовно понять «соціальний клас», «прошарок», «нація», «колектив» «верства», а також стосовно етнічних, релігійних, демографічних та інших спільнот тому, що фіксує соціальні відмінності між спільнотами, що виникають у процесі поділу праці та діяльності на основі відношення до засобів виробництва, характеру праці, професії, освіти, національності, місця проживання тощо.

Академічний тлумачний словник української мови дає таке визначення: «Соціальна група - група людей між якими виникають будь-які суспільні стосунки; люди, об'єднанні суспільним зв'язком, які демонструють усвідомлення його».

Вільний словник англійської мови (The Free Dictionary) говорить, що соціальна група це «people sharing some social relation», тобто люди, що розділяють між собою певні соціальні відносини.

На просторах інтернету можна знайти таке визначення «Соціальна група - це двоє чи більше людей, які ідентифікують себе один з одним і взаємодіють між собою упорядкованим шляхом через взаємовідносні статуси та ролі».

Згідно з визначенням американського соціолога Р. Мертона соціальні групи - більш складний різновид спільностей, де індивіди взаємодіють між собою певним чином, усвідомлюють свою належність до даної групи і прийняті іншими членами групи. Тобто це відносно сталі спільності людей (певна кількість, але не менше трьох), які мають спільні природні та соціальні ознаки, об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами, традиціями, пов'язані системою відносин, що регулюють соціальні інститути. Спільності, які не володіють внутрішньою організацією, не є групами.

Цікавими є погляди Яна Щепанського, який зазначає, що для виникнення соціальної групи необхідно не менше, ніж три особи, що забезпечує наявність системи соціальних відносин; внутрішню організацію, тобто інститути, системи контролю, зразків діяльності. Група повинна мати власні цінності, ідеї, норми, які необхідні для виникнення та розвитку почуття групової єдності та приналежності (зокрема через усвідомлення групової солідарності , що виражається словом «ми»).

До принципів відособлення, що дозволяють вирізняти одну групу від іншої, Ян Щепанський відносить: ідеологію, ціль, проживання на певній території, володіння певними матеріальними цінностями, виконання певних ритуалів, мову тощо. Принцип відособлення це - основа ідентичності групи. Об'єднання, які не мають внутрішню організацію, Ян Щепанський не відносить до соціальних груп.

Тому соціальними групами він не вважає:

Пари чи діади - в контактах, які виникають, вирішальне значеннявідіграють риси особистості.

Соціальні кола - сукупності осіб, що постійно контактують, але немають чіткого принципу відособлення та внутрішньої організації. Коло менше впливає на поведінку своїх членів, в ньому відсутня чітка система контролю.Наприклад, контактне коло, коло друзів чи колег.

Натовп, публіка, аудиторія - масова спільнота (квазігрупа) - реальноіснуюча сукупність осіб, що випадково об'єднані спільними умовами існування, але не мають стійкої, усвідомленої спільної мети взаємодії. Отже, за Щепанським такі об'єднання не належать до соціальних груп

Як бачимо визначень багато, але у всіх можна виокремити три спільні риси: взаємодія, членство і єдність.

Для наочності розуміння різниці між поняттями близькими до соціальної групи можна розглянути такий рисунок.

Основні риси та функції соціальних груп

Кожна соціальна група має свої особливості, але присутні і певні обов'язкові характеристики.

1) наявність основного елементу групи - її членів, людей. Але слід сказати, що особа, яка входить у групу, розглядається з точки зору певної соціальної ролі, яку вона тут відіграє.

2) Кожна група тією чи іншою мірою визначає: фізичний взірець (зовнішній вигляд) (армія, міліція, учні, медики), духовний (комплекс моральних рис, що характеризує належність до групи), функції, які мусить виконувати член групи).

3) Наступний обов'язковий елемент - центри і об'єднання. Це - всі цінності, предмети, символи, які характеризують групу (тобто ідентифікують), становлять її матеріальну та ідейну основу, її існування. Це також і органи управління групою, лідери. Центри забезпечують механізм зміцнення і функціонування групи.

4) Наявність крім спільних цілей загальногрупової мети, заради якої члени групи здатні поступитися своїми інтересами.

5) Прийняття членами групи основних цінностей, норм, поділюваних групою, формування «Ми-свідомості». Збіг, схожість системи цінностей, норм поведінки стає умовою і (в той же час) результатом стійкості, міцності внутренніх'связей між членами соціальної групи. Людина не може відчувати себе частиною групи, якщо дотримується інших принципів, поділяє інші (ніж у групи) норми, цінності. Він мусить, або підкоритися прийнятим у груповий спільності нормам, уявленням, або вийти з групи, втративши відповідні переваги.

При розгляді соціальних груп закономірно постає питання чому вони виникають, навіщо вони потрбні, яка функціональна основа їх існування. Відповіддю на ці питання є функції соціальних груп. Зокрема американський соціолог Н Смелзер виділяє такі з них:

· Соціалізації. Ця функція полягає в тому, що тільки в групі людина може забезпечити своє виживання і виховання підростаючих поколінь. Саме в групі, перш за все в сім'ї, індивід оволодіває рядом необхідних соціальних умінь і навичок. Первинні групи, в яких перебуває дитина, забезпечують основу його включення в систему більш широких соціальних зв'язків;

· Інструментальну. Ця функція полягає у здійсненні тієї чи іншої діяльності людей. Багато видів діяльності неможливі поодинці. Крім того, участь людини в таких групах, як правило, забезпечує людині матеріальні засоби до життя, надає йому можливість самореалізації;

· Експресивну. Вона полягає в задоволенні потреб людей у схваленні, повазі та довірі. Цю роль часто виконують первинні і неформальні групи. Будучи її членом, людина отримує задоволення від спілкування з психологічно близькими йому людьми;

· Підтримуючу. Ця функція полягає в тому, що люди прагнуть до об'єднання у важких для них ситуаціях. Вони шукають підтримки в групі, щоб послабити неприємні почуття.

2. Широта поняття студентство

У зв'язку з науково-технічним прогресом, який активно розвивається, на сьогоднішній день освіта має визначальну роль . Кількість студентів постійно зростає. Студентство перетворилось в найкультурнішу частину молоді в усіх країнах і є важливим джерелом поповнення інтелектуального потенціалу будь-якого суспільства.

„Студент" (з лат. studens -- що старанно працює, займається; лат. studiosus - що цікавиться) в „Українському педагогічному словнику" трактується як учень вищого навчального закладу. У Стародавньому Римі та в часи середньовіччя студентом називали кожного зайнятого процесом пізнання. З появою у XII ст. університетів термін „студент" застосовували до тих, хто навчався (спочатку і до тих, хто викладав) в університетах. Після введення в університетах вчених звань для викладачів (магістра, професора та ін.) студентами називають лише тих, хто в них навчається [1, с.223].

За законами України студент -- особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу та навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівнів. Нині до студентів відноситься численна група молоді 18-24 років, що навчається. На цей вік припадають головні соціальні події в житті людини: вибір професії і здобуття професійної освіти та соціального статусу.

Сутність і особливості студенства вивчають такі галузі науки як: соціологія, вікова і соціальна психологія, педагогіка вищої школи, соціальна педагогіка та ін. Зокрема ці проблеми досліджували безпосередньо та опосередковано такі науковці як: В.Аридін, Г. Атанов, С.Гончаренко, Л.Даниш, К.Делікатний, М.Машовець, Г.Мешко, В.Нагаєв, Ф.Рейс, І.Шайдур та ін.

У наш час в науковій літературі ще немає повного визначення поняття „студент", „студентство", як і немає одностайності щодо тлумачення характеру і специфіки провідної діяльності студентів. Кожна з галузей має свої підходи до уявлення про сутність поняття „студентство". Можна виділити три підходи до визначення основних ознак студенства.

Студентство як особливе соціально-психологічне явище

Вік від 17 до 25 років вважається доленосним періодом у житті людини оскільки в цей період відбуваються інтенсивні пошуки поклику, вибір пріоритету, перехід від романтичних уявлень до зіткнення з реальними інститутами, професійне самовизначення, працевлаштування, любов, становлення сім'ї. студентство соціальний група суспільство

Спеціалісти в галузі вікової психології і фізіології відзначають, що студентство -- це:

· період найбільш інтенсивного дозрівання особистості; саме на нього припадає досягнення стабільності більшості психічних функцій;

· вік переоцінки цінностей і мотивації поведінки, посилення свідомих мотивів поведінки;

· період коли здатність до свідомої саморегуляції своєї поведінки розвинена не повною мірою (невмотивований ризик, невміння передбачити наслідки своїх вчинків, в основі яких можуть бути не завжди гідні мотиви);

· центральний період формування якостей характеру та інтелекту;

· вік, коли припадає досягнення стабільності та піку більшості психічних функцій (пік розвитку уваги, пам'яті, мислення), посилюється роль практичного мислення, високий розвиток пізнавальних процесів;

· вік, коли бажання і прагнення розвиваються раніше, ніж воля і характер;

· пора самоаналізу і самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального «Я» з реальним. Проте разом з тим ідеальне «Я» ще не вивірено і може бути випадковим, а реальне «Я» може бути ілюзорним. Це викликає невпевненість в собі, або ж різкість, агресивність, розв'язаність;

· вік різкого переходу від захоплюючого очікування при вступі до вищого навчального закладу і в перші місяці навчання в ньому до скептичного, критичного та іронічного ставлення до викладачів, вишівського режиму;

· вік широких інтересів, які поширюється на мистецтво, спорт, громадську діяльність, організацію особистого життя, всіляких новинок;

· вік посилення свідомих мотивів поведінки. Закріплюються такі якості як: цілеспрямованість, рішучість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою;

· пора особливого прояву емоцій та почуттів, які активізуючи організм можуть прискорити розтрату ресурсів та енергії людини. [2, с.223-225].

· якщо в середній школі дуже часто навчання і виховання випереджували розвиток, то в студентському віці найчастіше розвиток випереджує навчання і виховання.

Отже, психологи вважають, що студентський вік співпадає з другим періодом юності або першим періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистих рис. Він характеризується тим, що в цей період досягаються багато оптимумів розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Але нерідко одночасно проявляються “ножиці” між цими можливостями і їх дійсною реалізацією.

Студентство як окрема соціальна група і її визначальні характеристики

Соціологи роблять акценти на соціальних характеристиках студентів. Наведемо декілька визначень поняття «студентство».

А. Власенко, Т. Іщенко, Б. Рубін, Ю. Колесников, О. М. Семашко переважно вважають, що «Студентство - це особлива соціальна група, що формується з різних соціальних прошарків суспільства і характеризується особливими умовами життя, праці, побуту, особливою суспільною поведінкою і психологією, для якої набуття знань і підготовка до майбутньої професійної праці у суспільному виробництві, науці і культурі є головним і здебільшого єдиним заняттям» .

Інші соціологи стверджують, що студентство є особливою соціальною групою, наділеною певними ознаками автономії, воно виконує особливу роль у системі суспільного розподілу праці, яка полягає у підготовці до виконання функцій інтелігенції. Не беручи безпосередньої участі у виробництві матеріальних і духовних цінностей, студентство проте бере участь в продуктивній і непродуктивній праці у формі навчання, роль якої в суспільстві постійно зростає.

Можна зустріти також такі думки:

Студентство - одна з найпроблемніших соціальних груп, яка зазнає динамічних внутрішніх змін, що супроводжуються ускладненням взаємозв'язків та відносин у соціальній структурі українського суспільства.

Студентство за статевими, соціальними і віковими показниками, є наймобільнішою групою, причому кожні п'ять років її склад кардинально змінюється.

Студентство - відносно автономна соціальна група з підвищеною адаптивністю до різноманітних соціально-економічних та політичних змін в суспільстві.

Студентство володіє високим інтелектуальним потенціалом, тому з ним традиційно пов'язують конкретні напрямки та темпи соціальних змін, у яких воно бере найактивнішу участь.

Студентство, з одного боку, виступає суб'єктом нової соцальної діяльності, а з іншого - фактором суспільної стабільності.

Студентство - це мобільна соціальна група, метою існування якої є організована за певною програмою підготовка до виконання високих професійних та соціальних ролей у матеріальному та духовному виробництві.

Студентство - специфічна соціальна група, яка є близькою до інтелігенції і призначена в майбутньому до висококваліфікованої праці.

Студентство - це особлива демографічна група, психологічною основою функціонування якої є особливий стан внутрішніх процесів розвитку та зовнішніх умов, яка характеризується особливими умовами життя, праці та побуту, соціальною поведінкою й психологією, системою ціннісних орієнтацій.

Якщо коротко висловити зміст всіх цих визначень, то можна сказати, що студенство - особлива фаза соціалізації, провідна соціальна функція якої в тому, щоб підготувати студентів до виконання особливих професійних та соціокультурних завдань переважно інтелектуального, науково-технічного та управлінського характеру.

Студентство як основа формування національної еліти

«У кожній професії, в кожній соціальній і національній групі формуються найбільш кваліфіковані, інтелігентні і авторитетні прошарки, вплив яких на широкий загал, їхня спроможність оцінювати ситуацію у власній сфері діяльності і в нації в цілому становлять неоціненний національний капітал» - стверджує М. Попович. Формування національно зорієнтованої еліти є важливим чинником соціально-економічних, політико-правових і демократичних перетворень у суспільстві, а також суттєва роль еліти у вирішенні питань національного державотворення. Як відомо, існує багато концептуально-протилежних напрямів і підходів в осмисленні поняття "еліта" (М. Вебер, В. Ґеттсмен, Д. Донцов, В. Липинський, Г. Моска, Х. Ортега-і-Ґассет, В. Парето, А. Тойнбі). Проте, попри значні розбіжності в розумінні поняття "еліта", є й об'єднуюча риса - здатність еліти взяти на себе відповідальність за долю суспільства. Еліта - це особлива група людей, яка завдяки своєму інтелекту, нестандартності мислення і неординарності дій, завдяки своєму культурно-духовному розвитку і високим моральним якостям, стає "обраною" у різних сферах суспільного життя (політиці, мистецтві, науці, бізнесі). Відсутність еліти в державі призводить до негативних і тяжких наслідків: економічної слабкості, політичної нестабільності, культурної деградації, неконкурентоспроможності на міжнародній арені. Формування еліти - це довготривалий і складний процес. "Еліта - річ дуже дорога і для її підготовки та виховання потрібен час". Тому навчання й виховання майбутніх поколінь - актуальна проблема сьогодення, адже висока освіта та національне виховання є запорукою становлення справжньої української еліти. Саме через освіту йде цілеспрямований процес соціалізації індивіда, його становлення як особистості, громадянина. Оскільки саме випускники ВНЗ поповнюють лави української еліти, то ціла низка інституцій сучасного українського суспільства повинна турбуватися про постійне удосконалення системи національної освіти та виховання. При цьому, підкреслює Т. Троїцька: "Концептуальне осягнення національного виховання на сучасному етапі розвитку України має збагатити педагогічну освіту теоретичними обґрунтуваннями антропологічного, етнометодологічного, культурологічного, аксіологічного підходів, доповнити теорію гуманізації й гуманітаризації освіти антропологічними концепціями, які долають наявні у наукових працях однобічні погляди на гуманізм, природу людини, кроскультурність, діалогічність, толерантність тощо та удосконалюють технології, моделі, підходи і методи трансферу знань, антропологічну експертизу всіх заходів, що відбуваються у ВНЗ" . Особливе значення тут слід приділяти процесам, що сприяють формуванню ціннісних орієнтацій молоді. Необхідно зосередити студентську молодь на патріотичному вихованні, що певною мірою було дискредитоване радянською ідеологією і, на жаль, відповідним чином не реабілітоване незалежною Україною. Почуття патріотизму передбачає певну ієрархію ціннісних орієнтацій, у відповідності з якою почуття і усвідомлення обов'язку особистості перед нацією, перед своєю Батьківщиною, пріоритет національних цінностей перед індивідуалістичними, є визначальним. Можна стверджувати, що деякі негаразди у нашій державі породжуються саме відсутністю патріотизму в значної частини населення України, особливо у адміністративної еліти певних регіонів. Еліта ж у суспільстві виступає творцем політичного й культурного життя, вона відповідає за долю країни. Підтвердження цих слів знаходимо у Д. Донцова: "За моральним упадком еліти слідує, як його тінь, заслужена кара нації".

Отже, студентство - це потенційна інтелектуальна політична, економічна і мистецька еліта суспільства і від того, які ціннісні орієнтації сформуються у студентства сьогодні, багато в чому буде залежати перспектива розвитку української держави у майбутньому. Студентство -це вчені, архітектори, художники, інженери, вчителі, викладачі, лікарі, але майбутні. В рядах сучасної студентської молоді знаходяться майбутні держчиновники, депутати, міністри і президент країни. Іншими словами, студентство - це майбутня інтелігенція.

Водночас, молоді люди повинні пам'ятати, що шлях до елітарності є непростим і тернистим. Вони мають усвідомлювати, що входити до складу еліти - це не тільки влада й посади, а найперше, обов'язок і велика відповідальність перед нацією. До числа еліти зараховують тих, хто, окрім особистих і сімейних цілей, працює заради майбутнього держави і нації; тих, хто окрім економічних, соціальних і політичних, виконує ще й важливі соціокультурні функції. Адже в будь-якій державі на еліту покладаються завдання формулювати і реалізовувати національну ідею, формувати культурне середовище, пропонувати стратегічні цілі розвитку країни. Культурність, чесність, професіоналізм і патріотизм - обов'язкові якості, що мають стати невід'ємною складовою у вихованні молодого покоління, а отже, і невід'ємною складовою поняття "еліта".

Размещено на Allbest.ru