Соціальна реабілітація звільнених з місць позбавлення волі

г) особи, які мають проблеми і з трудовим, і з побутовим устроєм (це звільняються, у яких або не в порядку документи, або цілий комплекс різних проблем);

д) особи зі стійкою кримінальної орієнтацією (до даної категорії відносяться звільняються, які найбільш ймовірно проблеми побутового пристрої будуть вирішувати злочинним способом).

У міжнародному праві соціальна допомога вивільнюваним засудженим чітко регламентована (правила 64, 84 Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими). Зазначені правила стверджують необхідність створення спеціальної системи соціальної реабілітації, здатної «проявляти дієву турботу» про вивільнюваних ув'язнених. Відповідно до даної системою вивільняється повинна надаватися необхідна допомога в оформленні документів, отриманні житла і роботи. Крім того, при звільненні ув'язнені повинні мати відповідну для клімату одяг і взуття і розташовувати засобами не тільки на проїзд, але й для життя протягом найближчого періоду.

Статті кримінального кодексу, підтверджуючи наявність у засуджених, які звільняються з місць позбавлення волі, права на трудове і побутове пристрій, відносить порядок надання допомоги до общефедеральному законодавству про соціальний захист населення. Однак до теперішнього часу ніяких спеціальних нормативних актів у цій сфері не прийнято. Наприклад, працевлаштування звільнених з місць позбавлення волі покладено на органи служби зайнятості. Допомогу в пошуках роботи проводиться за загальною процедурою і виключно за особистою ініціативою освобождающегося. Тільки з дня звернення обчислюються строки, пов'язані з виплатою допомоги по безробіттю. Причому розмір допомоги залежить від розміру оплати праці засудженого, а для не працювали у місцях позбавлення волі (що актуально для сучасної кримінально-виконавчої системи) - становить 20% від величини прожиткового мінімуму.

Отже, виходячи з вимог зазначеного Закону доцільно забезпечити роботою у виправній установі в першу чергу засуджених, які підлягають звільненню, не пізніше, ніж за 26 тижнів до звільнення, що дозволить їм у разі постановки на облік у службі зайнятості отримувати в перші три місяці допомогу з безробіття у розмірі 75% від їх середньомісячного заробітку, обчисленого за останні три місяці, за останнім місцем роботи (на виробництві у виправній установі), у наступні чотири місяці - у розмірі 60%, надалі - у розмірі 45%, але у всіх випадках не вище величини прожиткового мінімуму, обчисленого в суб'єкт України в установленому порядку, та не нижче 20% величини зазначеного прожиткового мінімуму.

У свою чергу, федеральні державні служби зайнятості населення при працевлаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі, стикаються з цілою низкою проблем, в числі яких:

-Низький рівень соціальної адаптації, в тому числі до ринку праці (низькі мотивація до праці і рівень самовизначення на ринку праці, відсутність навичок формування професійної кар'єри, ведення переговорів з роботодавцями з питань працевлаштування);

-Часті відмови роботодавців у прийомі на роботу (просто тому, що звернувся чоловік з довідкою про звільнення);

-Незадовільний стан здоров'я (хронічні захворювання, в тому числі, відкрита форма туберкульозу, різні форми психічних захворювань);

-Втрата або відсутність професійної кваліфікації через брак в більшості випадків роботи в місцях позбавлення волі.

З метою вирішення проблем соціальної і професійної реабілітації громадян, звільнених з місць позбавлення волі, у ряді областей приймаються цільові програми соціальної реабілітації громадян, які відбули кримінальні покарання у вигляді позбавлення волі.

Висновки

Соціальна реабілітація вважається успішною, коли соціально корисні зв'язки звільненого від покарання в основних сферах життєдіяльності встановлені і не мають суттєвих відхилень (нормальні стосунки в сім'ї, наявність житла, реєстрації за місцем проживання, постійного місця роботи, участь у громадській роботі, корисне проведення дозвілля, підвищення загальноосвітнього і культурного рівня і т. д.). Нормально адаптований звільнений пориває зв'язку з злочинним середовищем та іншими особами, чия поведінка характеризується як антигромадську, не зловживає алкоголем, не допускає правопорушень.

Основними проблемами у сфері соціальної реабілітації осіб, які відбули покарання є: їх професійна орієнтація та працевлаштування, благополучна обстановка в сім'ї, в колі родичів, а також друзів, знайомих, сусідів. Як вже було сказано, в більшості випадків, у колишнього засудженого складаються напружені відносини з оточуючими, як правило, він наштовхується на стіну несприйняття та байдужості.

З усіх розглянутих у роботі факторів, що сприяють соціальної реабілітації колишніх ув'язнених, немає жодного, який скільки-небудь повно реалізується в нашій державі.

Аналіз статистики та підсумків соціологічних досліджень наочно виявляє гостроту порушеної теми. Негайно потрібні спеціальні заходи законодавчого порядку, і, в першу чергу, гарантують дотримання прав відбули кримінальні покарання, що забезпечують зміну форм і спрямованості профілактичної роботи. У цьому зв'язку є, напевно, сенс звернутися до досвіду минулих років, зокрема, широко використовувати діяльність дитячих судів та інспекцій (братів і сестер соціальної допомоги), патронажних (піклувальних) служб. Важливо звільнити міліцію від невластивих їй функцій в роботі з важковиховуваними. Всі установи, де перевиховуються підлітки, повинні набути цивільного господаря. Потаємними справами цієї вікової категорії треба займатися психологам, педагогам, соціологам, психіатрам, а не тим, хто представляє караючу десницю, і навряд чи може розраховувати на довірче ставлення підопічних.

У країні з труднощами, але все ж виникають і починають діяти центри, фонди, рухи, комітети, мета яких - не залишити без всебічної громадської турботи наших заблудлих синів і дочок, полегшити всім спокутувати провину повернення до нормального життя.

В якості нових підходів пропонується відносно ряду категорій звільнених організувати через центри соціальної реабілітації патронат (дана форма соціального контролю дещо суворіше громадського спостереження, але значно м'якше адміністративного нагляду), у випадках, коли відсутня необхідність жорсткого контролю за поведінкою індивіда. У той же час за особами, які не підпадають під адміністративний нагляд, не встали на шлях виправлення під час відбування покарання або порушують правопорядок після звільнення від покарання, також за ініціативою Ради центру соціальної адаптації та під їх контролем слід організувати громадське спостереження.

Громадськими є миротворчі зусилля церкви, її внесок у відновлення і установа загальнолюдських норм і цінностей. Видається, що мова йде не про релігійні об'єднання як колективному суб'єкт центру соціальної адаптації, а про участь в роботі центру віруючих і релігійних діячів у якості окремих осіб.

Складний процес ресоціалізації, перевиховання та повернення в суспільство особи, яка вчинила злочин, що почався на першому його допиті у слідчого, закінчується після його повної адаптації до умов нормального існування в нормальному соціальному середовищі.

Список використаних джерел

1. Бех В.П. Сутність та зміст соціальної роботи / В.П. Бех // Нова парадигма. - Запоріжжя, 2002. - Вип. 24.

2. Волков И.П. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. - СПБ: СПбУ, 2004.

3. Городяненко В.Т., Гілюн О.В., Демічева А.В., Легеза С.В. та ін. / за ред. Городяненко В.Т. Соціологія: підручник для ВНЗ (затв. МОН України). - 2-е вид. - К. : Академія, 2005.

4. Завацька Л.М., Платонова О.Г., Михайленко О.В., Янченко Т.В. Технології соціально-педагогічної роботи. - Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2005.

5. Кабаченко Н. Радикальні підходи у соціальній роботі / Н. Кабаченко // Соц. політика і соц. робота. - 2004.

6. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений: Учебн. пособ. - Минск: ТетраСистем, 2000.

7. Колотаевская Е. Становление и актуальные вопросы развития социальной педагогики в Украине / Е. Колотаевская // Соц. робота в Україні: теорія і практика. - 2003.

8. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003.

9. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. - М.: Калла, 2002.

10. Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи: Навчальний посібник. - К. : МАУП, 2003.

11. Морено Дж. Социометрия. - М.: Финифть, 2007.

12. Ніколаєнко Л.Г. Методи соціологічного пояснення. - К. : ДАКККіМ, 2005.

13. Обучение практике социальной работы: Междунар. опыт и перспективы / Под ред. М. Доэла, С. Шардлоу; Пер. с англ. под ред. Б.Ю. Шапиро. - М. : Аспект Пресс, 1997.

14. Особливості соціальної роботи в різних сферах життєдіяльності // Проблеми педагогічних технологій. - Луцьк, 2004.

15. Павленок П.Д. Основы социальной работы - М. : ИНФРА, 1997.

16. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. - К.: Лібра, 1996.

17. Кримінально-виконавчий кодекс України: поточна редакцiя вiд 16.02.2010

18. Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ. Держ. департ. України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р. №261 // Офіційний вісник України. - 2004. - №1.

19. Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ. Держ. департ. України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р. №261 // Офіційний вісник України. - 2004. - №1.

20. Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки. Затв. пост. КМУ від 3 серпня 2006р. №1090 // Офіційний вісник України. - 2006. - №32.

21. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г. Кримінально-виконавче-право: Навчальний посібник / За ред. Т.А. Денисової. - К.: Істина, 2008. - 400 с.

22. Кримінально-виконавче право України. Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. зал. / За ред. А.Х.Степанюка. - Х.: Право, 2005. - 256с.

23. Концепція реформування державної кримінально-виконавчої служби, Українська Гельсинська спілка з прав людини (Євген Захаров), 2007.

24. Трубников В.М., Степанюк А.Ф. О формировании целей наказания и задач уголовно-исполнительного законодательства / В.М. Трубников, А.Ф. Степанюк // Сб. кратких тезисов докл. и науч. сообщений науч.-практ. конф. по итогам науч.-исслед. работ, выполненных проф.-препод.составом Украинской юр.академии в 1992 г. - Харьков: Укр.юр.акад., 1993.

25. Степанюк А.Ф. Сущность исполнения наказания. - Харьков: Фолио, 1999.

26. Уголовно-исполнительное право: Курс лекций / отв. ред. А.А. Толкаченко. - СПб.: ЮрЦП, 2004. - 377с.

27. Положення Конвенції проти катувань, жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження та покарання щодо захисту прав і свобод громадян в сфері правосуддя (Аналіз міжнародно-правових стандартів у галузі поводження із звинуваченими, підсудними, засудженими): Навчальний посібник /Укладач В.О. Сушко. - Одеса: Астропринт; ОИУМ; ОИПП, 1998. -148 с.

Размещено на Allbest.ru