Соціальний захист безробітних та їх сімей

Основними напрямами державної політики зайнятості є:

- сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

- сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці;

- підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва;

- сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійного навчання кадрів упродовж усього життя з урахуванням потреб ринку праці;

- посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

- підтримка громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

- соціальна підтримка безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, з метою повернення їх до продуктивної зайнятості;

- забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;

- сприяння розвитку системи колективно-договірного забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.

Держава гарантує працездатним особам: добровільність праці, вибору або зміни професії та виду діяльності, одержання заробітної плати відповідно до законодавства; захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; безоплатне сприяння у підборі підходящої роботи; професійну орієнтацію і професійну освіту відповідно до покликання, здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість відповідно до законодавства.

Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників, військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості протягом ЗО календарних днів після звільнення, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, що визначається на день звільнення, для осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо зайнятості громадянам, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у разі їх звернення за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості. До зазначених категорій громадян належать: жінки, які мають дітей віком до 6 років; одинокі батьки, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів; молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, завершила професійну підготовку та перепідготовку, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки - 53 років); особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; особи, які входять до складу сім'ї, де двоє або більше її членів є безробітними (чоловік, дружина та неодружені діти, які проживають разом з батьками); особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, які не досягли пенсійного віку.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць до 5 % від загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Державним органом, який забезпечує додержання наданих державою громадянам гарантій зайнятості та соціального захисту від безробіття, є державна служба зайнятості.

Основними завданнями державної служби зайнятості є:

- надання громадянам, які до неї звертаються, соціальних послуг та здійснення матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

- надання роботодавцям за їх заявами послуг щодо добору працівників, у тому числі шляхом професійного навчання громадян, які звернулися до державної служби зайнятості з метою подальшого їх працевлаштування;

- здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- інформування населення та органів виконавчої влади про послуги, що надаються державною службою зайнятості, та результати її діяльності;

- створення банку даних про вільні робочі місця та вакантні посади на підставі інформації роботодавців;

- забезпечення громадянам вільного доступу до інформації про вільні робочі місця, вакантні посади, умови праці та її оплату, юридичну адресу роботодавців;

- надання громадянам, інформаційних і консультаційних послуг з питань сприяння у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи;

- облік громадян, які звертаються до служби зайнятості, реєстрація їх у встановленому порядку як безробітних, облік наданих послуг;

- підбір підходящої роботи та сприяння зареєстрованим безробітним у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи, в тому числі шляхом професійної освіти;

- систематизація одержаної в установленому законодавством порядку від роботодавців інформації про наявність вільних робочих місць, чисельність вивільнюваних, прийнятих та звільнених працівників, чисельність працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), або які не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

- здійснення у порядку, встановленому законодавством, збирання та опрацювання адміністративних даних, ведення та опрацювання статистичної інформації, яка відображає стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення;

- участь у розробленні та виконанні державної і територіальних програм зайнятості населення та інших програм соціального і економічного спрямування в межах своїх повноважень.

Послуги, що надаються державною службою зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, є безоплатними.

З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Міністрів України розробляє, а Верховна Рада України затверджує державну програму зайнятості населення. Державна програма зайнятості населення розробляється на підставі основних прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку України, державних, галузевих та регіональних програм у частині їх впливу на сферу зайнятості. У державній програмі зайнятості населення визначаються пріоритети у сфері зайнятості, механізми їх реалізації, джерела фінансового забезпечення її виконання, прогнозні загальнодержавні й територіальні показники зайнятості та безробіття. Реалізація державної програми зайнятості населення здійснюється шляхом виконання планів дій та заходів щодо сприяння зайнятості населення, які розробляються з урахуванням основних показників ринку праці Міністерством праці та соціальної політики за участю інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Територіальні та місцеві програми зайнятості населення є механізмом реалізації державної програми зайнятості населення в регіонах і складовими програм їх соціально-економічного розвитку. У територіальних та місцевих програмах зайнятості населення визначаються основні показники ринку праці та заходи, спрямовані на збалансування попиту і пропозиції робочої сили на територіальних ринках праці, соціального захисту безробітних, забезпечення додаткових гарантій зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці.

3.3 Єдина технологія надання соціальних послуг клієнтам служби зайнятості

Фесенко А.М. автор книги «Безробіття як комплексна соціальна проблема»…зазначає що з метою дотримання в роботі з населенням та роботодавцями єдиних стандартів надання соціальних послуг, підвищення відповідальності працівників центрів зайнятості за ефективність вжитих заходів та кінцеві результати роботи з клієнтами в даний час в роботу центрів зайнятості впроваджується нова сучасна Єдина технологія надання соціальних послуг центрами зайнятості (ЄТНаСП).

Новації стосуються обслуговування осіб незалежно від реєстрації місця їх проживання, запровадження адресних методів роботи з особами, які мають інвалідність, покращення якісної взаємодії з роботодавцями та посилення ролі професійного навчання дорослого населення шляхом його організації за Технологією організації професійного навчання безробітних у центрах професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (Технологія ЦПТО).

Єдина технологія надання соціальних послуг центрами зайнятості передбачає розподіл клієнтів за цільовими групами та надання інструментарію для роботи з соціально-уразливими категоріями населення й особами з інвалідністю. Для таких людей в центрі зайнятості створюється новий сектор - запобігання соціальним ризикам, де максимально сконцентрована інформація про законодавчі норми, гарантії, організації, що опікуються їх проблематикою.[27]

Новою технологією посилюється особиста відповідальність спеціалістів центрів зайнятості за кінцевий результат їхньої роботи з клієнтами. Відтепер спеціалісти перетворюються на особистих консультантів, які володіють всіма соціальними інструментами, необхідними для прискорення працевлаштування особи чи оперативного укомплектування вакансій, у тому числі шляхом залучення безробітних до професійного навчання. Це надасть можливість клієнтам служби зайнятості - роботодавцям та шукачам роботи - в мінімальний строк отримати повний комплекс соціальних послуг, передбачених законодавством, у свого особистого консультанта.

Впровадження технології дозволить спрямувати зусилля спеціалістів центрів зайнятості на безпосередню роботу з клієнтами - особами, які шукають роботу, та роботодавцями - з врахуванням їх особливостей і специфічних потреб, сприятиме прискоренню працевлаштування безробітних та оперативному укомплектуванню вакансій.

Згідно із затвердженими регіональними програмами, перехід на оновлені умови праці здійснюватиметься у першому півріччі 2012 року. Переходу передуватиме навчання персоналу роботі відповідно до нових функціональних обов'язків.

Державна служба зайнятості очікує, що нововведення оцінять і шукачі роботи, і роботодавці, адже із запровадженням нових умов обслуговування вони отримають персонального консультанта, який розроблятиме комплекс заходів для вирішення конкретних проблем працевлаштування чи підбору персоналу. [Том 103. Випуск 90, с.66-70]

ВИСНОВОК

У ході виконання курсової роботи було використано визначення поняття, види та форми безробіття. Безробіття - це явище характерною ознакою якого є відсутність постійного місця роботи для забезпечення матеріальної здатності людини функціонувати.

Різноманітність даного явища та причин і умов його існування нами було розкрито різні форми і види, а саме:

- фрикційне безробіття;

- структурне безробіття;

- циклічне безробіття;

- сезонне безробіття;

- безробіття очікування;

- технологічне безробіття;

- інституціональне безробіття;

- приховане безробіття.

Безробіття заважає суспільству розвиватися й рухатися уперед із урахуванням своїх потенційних можливостей. У остаточному підсумку це сприймається як повільність економічного зростання, відставання обсягів збільшення валового національного продукту. Не до використання виробничих можливостей суспільства піддається прогнозуванню. Так, деякі економісти вважають, що перевищення на 1% реального безробіття над рівнем безробіття за цілковитої зайнятості веде до відставання реального обсягу валового національного продукту на 2,5% від потенційного ВНП. Соціальні послуг надавачами передбачає розподіл клієнтів за цільовими групами та необхідності використання інструментарію для роботи з соціально-уразливими категоріями населення і особами з інвалідністю Впровадження технології дозволяє спрямувати зусилля спеціалістів центрів зайнятості на безпосередню роботу з клієнтами - особами, які шукають роботу, та роботодавцями з урахуванням їх особливостей і специфічних потреб, сприятиме прискоренню працевлаштування безробітних та оперативному укомплектуванню вакансій. У сфері зайнятості соціальні гарантії передбачені Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загально обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Безробіття тягне за собою серйозні економічні затрати. Одне з головних негативних наслідків безробіття - неробочий стан працездатних громадян. Безробіття заважає суспільству розвиватися і рухатися вперед з урахуванням своїх потенційних можливостей.

Безробіття зумовлюють різні чинники: науково-технічний прогрес обумовлює скорочення, перш за все, працівників ручної праці; структурні зміни в економіці викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; підвищення продуктивності праці також веде до зменшення числа зайнятих; скороченню живої праці сприяє дія закону економії часу. В умовах загострення економічних проблем закриваються також деякі виробництва, що забруднюють оточуючу середовище. Все це об'єктивні чинники, що мають місце у всіх країнах незалежно від їх економічної системи.

Безробіття, як свідчать багато соціологічних і соціально-психологічних досліджень, має виключно негативні соціальні наслідки для суспільства в цілому, окремих його груп і шарів, для сімей, для кожної людини. Серед всіх цих наслідків збільшення смертності від серцевих захворювань, зростання числа самогубств і вбивств, чисельності пацієнтів в психіатричних лікарнях, погіршення відносин в сім'ї, зростання злочинності і т. д, адже люди гостро переживають незатребуваність своїх знань, виробничого досвіду, перехід від однієї соціальної групи в іншу. У зв'язку з цим дослідженнями зафіксовані основні психологічні якості безробітного: невисокий рівень соціальної сміливості, поступливість, конформність, песимізм і обережність в поведінці, недовірливість або скептицизм, стійкий маргінальний емоційний стан. На мій погляд, головним в соціальній політиці є (тобто повинно бути) попередження масового безробіття, що забезпечується перш за все нормальним функціонуванням суспільства, його еволюційним розвитком.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

3. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

4. Кодекс законів про працю України.

5. Левчук Г. В. Сучасні проблеми, тенденції та аналіз безробіття населення в Україні / Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3 (7) 2009, ст.432

6. Мартин О.М. Особливості прихованого безробіття на ринку праці в Україні / Науковий вісник, 2003, вип. 13.2, ст206

7. Фесенко А.М. Безробіття як комплексна соціальна проблема / Наукові праці. Том 103. Випуск 90, ст.660

8.Донцов А. Й. Психология коллектива. - М., 1984. Ст. 132

9.Ільїн Є.М. Шлях до учня / Е.Н. Ільїн. -М., 1988 cт. 345

10.Кабуш В. Т. Відкриті виховні системи, проблеми та шляхи решенія. / В.Т.Кабуш - Мінськ, 1995. Ст.127

11.Капотів В.М. Введення в загальну теорію розвитку особистості. / В. М. Капотом - М., 1991. Ст.475

12. Каракоескій В.А. Виховання? Виховання... Виховання! Теорія і практика шкільних виховних систем. / В. А. Каракоевскій - М., 1996 с. 206

13. Кондрашова Л. Формуючий потенціал навчання у вищій педагогічній школі // Рідна школа. - 2005. - № 8. - Ст. 125.

14. Коротов В.М. Розвиток виховних функцій колектива. М., "Педагогі-ка", 1974. - 326ст.

15.Макаренко А.С. Колектив як знаряддя виховання // Сільська школа України. - 2004. - №10. -., Ст.430.

16. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. - Ви-дання друге, перероблене та доповнене. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. 243 ст.

17. Матвієнко О.В Особистість у системі колективних відносин //, Вихо-вання школярів - К., 2005 ст.123

18. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-є видання, доповнене, 2001р. - Ст. 448.

19. Молчан О. Дозвілля як важливий фактор соціально-культурної реабілітації молодих інвалідів // Рідна школа. - 2002. - т№ 2. - Ст. 232.

20. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу. - Київ,: „Радянська школа”,1971.- 310ст.

21. Трухін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 368 ст.

22. Філонов Г.Н. Виховання особистості школяра. - М.: Педагогіка, 1985. - ст.224

23.Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих пед. закладів освіти. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2001 Ст. 363.

24. Фрідман Л.М., Волков К.Н. Психологічна наука - вчителю. - М.: Просвіта, 1985. Ст. 120

25. Шевандрин Н.І. Соціальна психологія в освіті / Н.І. Шевандрин. Концептуальні та прикладні основи соціальної психології. - М., 1995 ст 450

26. Шилова М.І. Вчителю про вихованість школяра. / М. І. Шилова - М., 1990. Ст. 230

27. Яременко Н.В. Самостійна робота студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни "Дозвіллєзнавство": Навчально-методичний посібник. - 2-е вид., стереотипне. - Біла Церква, 2003. Ст. 340

Размещено на Allbest.ru