Сім'я у сучасному світі, на жаль, досить часто (і навіть невдовзі після укладення шлюбу) знаходиться в кризі. Ми часто є свідками того, що партнери укладають шлюб з переконанням глибокої любові та надіями щасливого спільного життя, а після досить короткого часу вони стають чужими, на зміну любові приходять байдужість, інколи ненависть та огида, що часто веде до швидкого розлучення. Щоразу збільшується кількість розлучених сімей. У Мюнхені нараховано у 2009 році 11 237 одружень і 4 536 розлучень, а кількість з одним з батьків все більше поширюється - у Мюнхені це приблизно 10% всіх сімей.

Із змінами родини прямо пов'язані подальші проблеми сучасної сім'ї, зокрема проблеми зі зменшенням народжуваності, занепадом виховання дітей та молоді, розлученням сімей, проблеми виховання молодих людей до сімейного життя. Це все негативно впливає на виконання основних функцій сім'ї.

Народжуваність дітей сьогодні вже не є центром утворення сім'ї, про що свідчить зокрема менший приріст популяції, а в деяких країнах Європи навіть зовсім катастрофічний. У загальному популяція знижується вже протягом цілого минулого століття і це не тільки протягом декількох останніх десятиліть, як помилково наголошується.

Важливою проблемою є тенденція до старіння населення.

Сім'ї з великою кількістю дітей здобули в минулому велику повагу бо діти означали для родини багатство та соціальну гарантію. Це ще існує в нерозвинених країнах, а в розвинених - усе навпаки. На прикладі можна засвідчити, що сім'я з багатьма дітьми є з соціальної точки зору в набагато гіршому стані, аніж родина з однією дитиною: важкий пошук житла, часте проживання в досить невигідних умовах, виникнення фінансових проблем і навіть дискримінації багатодітних сімей. Через брак коштів така сім'я дуже рідко може поїхати у відпустку, вона часто стикається з негативними зауваженнями або глузуваннями з боку співгромадян, які нарікають на крик дітей і забороняють дітям гратися на подвір'ї чи поблизу будинку. Сьогоднішнє суспільство заслужено можна вважати "суспільством ворогів щодо дітей".

Загально відомо, що в країнах західної Європи загалом покращилися життєві умови, проте сьогодні діти постають перед новими проблемами та труднощами. Як вже сказано, сім'ї з однією або найбільше з двома дітьми сьогодні переважають. Зменшення сімей і таким чином ріст, розвиток дітей без братів та сестер для них шкідливе. В сучасному світі діти здобувають соціальний досвід спілкування з іншими дітьми не в родині, а поза нею. Проте і цей процес пов'язаний з рядом проблем, бо дітям бракує природних умов для ігор та руху, зокрема в містах. Відірваність від природи, а також присутність транспорту обмежує їхні можливості гратися з іншими дітьми. Діти можуть користуватися лише майданчиками біля дому, які досить часто не відповідають педагогічним принципам та дитячим установам. Діти обставлені швидкими змінами коло себе, новими враженнями, їхній час є обмежений. Культура дітей стала прибутковим бізнесом.

Взагалі, наша соціальна концепція пізнавання є нагородою колишньої природної соціалізації та форми соціальної поведінки видаватимуться корисними для пізнішого життя.

Хоч кількість дітей в сім'ї зменшується, неможливо говорити про втрату функцій виховання родини, навпаки, для батьків у цьому напрямі завдання збільшується. Сьогодні батьки мусять вирішувати для своїх дітей більше, ніж це було колись. Наприклад, у зв'язку з диференціацією шкільної системи та поширенням можливостей шкільного навчання, у зв'язку з високими вимогами деяких фахів, - батьки часто стають перед дилемою, яку школу для дітей обрати. При цьому мова йде не тільки про вибір школи, яку мають відвідувати їхні діти, ай про різні напрями, фахову орієнтацію, можливість досягти різної кваліфікації, навчання різних світових мов, комбінацію різних фахів, деколи і щодо філософських та релігійних поглядів, з якими пов'язані зокрема приватні школи.

Для деяких батьків подібне рішення є великим перевантаженням, вони самі не мають ніякого досвіду, не ознайомлені з різними типами шкіл та формами навчання. Без можливості критичного огляду, передбачення розвитку пізніших робочих можливостей їм навіть важко усвідомити і критично перевірити здібності та обдарування дітей, виявити їхні недоліки.

Іншою проблемою є багатство різних релігійних товариств і сект, які дуже швидко поширюються. Батьки часто вступають у конфронтацію з різноманітними і навіть протилежними поглядами, і це навіть щодо основних форм поведінки, моралі та вартостей. Загальноіснуючі уявлення про певні вартості можна зустріти вже дуже зрідка і не в усіх галузях. Суспільні норми є часто предметом дискусії і бувають по-різному інтерпретовані, що є знаком плюралістичного суспільства. Плюралізм дозволяє різність уявлень в нормах та вартостях, і якщо вони не несуть загрозу для спільноти людей та суспільства в цілому, то тоді їх дозволено публічно визнавати і пропагувати.

Проте кожен з нас може спокійно собі дозволити питання: де існують ці межі загрози суспільству? Чи вони точно позначені? Батьки і діти потрапляють під різні впливи і часто важко пізнати, що для них дійсно є цінним, якісним і правильним, а що помилковим, поганим і навіть абсолютно шкідливим. При цьому вміння вирішувати і вибирати правильні вартості передбачає певною мірою також добрі знання та освіту. В загальному можна зауважити, що чим більше можливостей та свободи існує у вирішуванні, тим більше передбачається основного й альтернативного знання, і тим потрібнішим є керівництво дітьми та допомога їм. Дуже мало батьків вміє своїх дітей інформувати про різні релігійні, філософські або політичні напрями, і тим допомогти їм у виборі правильного життєвого ідеалу. Оскільки досить велика кількість батьків не може допомогти своїм дітям, зростають проблеми дітей у навчанні та поведінці.

Українські сім'ї теж зазнають кризи. Згідно з даними Українського інституту соціальних досліджень у 1998 на кожну молоду подружню пару (до 30 років) припадало по 0,79 дитини. 50 відсотків сімей в Україні мають тільки одну дитину. Загальна кількість народжених в Україні зменшилась з 691 000 осіб у 1989 році до 419 000 у 1998 році і це з 1,94 у 1989 році до 1,25 дитини у 1997. Народжуваність українських жінок віком 35-39 років - одна з найнижчих у світі (і це також внаслідок штучних абортів). Демографи підраховують: збереження цієї тенденції означає, що кожні 25-30 років населення України буде зменшуватись удвоє.

Україна займає провідне місце в світі за кількістю абортів. До цього треба додати, що крім аморальності цієї процедури, треба звернути увагу на пов'язану з нею загрозу життю жінки, з одного боку, та втрати здатності народжувати - з другого. У 48-60% жінок фертильного віку реєструються гінекологічні захворювання, перш за все, через перенесені раніше аборти.

За останніх двадцять років в Україні вдвічі зросла народжуваність дітей із вадами. Половина всіх цим захворювань зумовлена генетичними вадами, а також неправильним способом життя. З результатів досліджень комісії Верховної Ради України видно, що найбільша кількість захворювань є у дітей ліквідаторів катастрофи в Чорнобилі.

Населення України також інтенсивно старіє. На кожну тисячу працездатних у містах припадає майже 60 непрацездатних. Особливо зменшилося число сільського населення. Значне старіння населення виражається не тільки в скороченні чисельності трудових ресурсів, але і в зниженні продуктивності праці працюючого населення. Останніми роками неухильно зростають показники смертності населення - за цим показником Україна входить у першу десятку країн.

За статистичними даними розпадається кожний другий-третій шлюб. Щороку через розірвання шлюбів понад 150 тисяч дітей залишаються без одного з батьків. Від пияцтва, алкоголізму і наркоманії в сім'ях щороку близько 100 тисяч дітей залишаються без родинної опіки. Вважається, що в Україні є 82 притулки, більше як 100 000 безпритульних дітей. З 10 мільйонів українських дітей віком до 16 років є понад 143 000 "інвалідів дитинства", 90 тисяч круглих сиріт і понад 60 тисяч сиріт при живих батьках. А серед дітей, які перебувають у державних дитячих закладах, майже половина хворіє на ураження центральної нервової системи. Лише 15% молодого покоління вважається абсолютно здоровими. Заходи щодо покращення цього стану здійснюється повільно і неповно. Відчувається також тенденція до зростання кількості позашлюбних дітей, особливо часто народжуються діти поза шлюбом у неповнолітніх матерів. Щороку від одиноких матерів у будинку дитини опиняється близько 8 тисяч немовлят. Рівень самогубства зріс за останні 10 років майже вдвічі.

Родина сьогодні зазнала, як майже ніяка інша установа, колосальних та глибоких змін, які проходять дуже швидко як в суспільство, так і культуру. Багато сімей залишається у цій ситуації вірними вартостями, які творять фундамент родинного ладу. В інших навпаки володіє непевність та розпач, зокрема щодо власних родинних завдань, а також сумнів і незнання щодо головної мети та правил подружнього та сімейного життя. Нарешті сім'ї змушені боронитися від найрізноманітніших ситуацій, викликаних несправедливістю в їхніх основних правах.

Щоб цей кризовий стан сучасної сім'ї принаймні частково змінити або навіть усунути, треба проводити систематичну соціально-педагогічну роботу з сім'ями. [7]

родина соціальна проблема сім'я

Висновок