Соціальні чинники і функції інфраструктури туризму: соціологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Соціальні чинники і функції інфраструктури туризму: соціологічний аналіз

Мініч Ірина Михайлівна

УДК 316.74..379.85

22.00.04 - економічна соціологія

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському інституті туризму, економіки і права на кафедрі філософії і соціальних наук.

Науковий керівник

доктор соціологічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Нельга Олександр В'ячеславович,

член Центральної виборчої комісії України

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Врублевський Віталій Костянтинович, Інститут соціології НАН України, головний науковий співробітник

кандидат соціологічних наук Галустян Юлія Марсумівна, Український інститут соціальних досліджень, керівник Центру гендерних досліджень

Провідна установа

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії та теорії соціології, м. Київ

Захист відбудеться “24” травня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021 вул. Шовковична, 12, Київ-21.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021 вул. Шовковична, 12, Київ-21.

Автореферат розісланий “12 ” квітня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

туризм готельний україна

Актуальність теми обумовлюється невпинно зростаючою роллю у сучасному світі рекреаційно-споживчої та дозвіллєво-культурної діяльності людей, найбільш привабливим різновидом якої останнім часом все більше стає туризм. Зважаючи на це, навіть у тих країнах, де він ще не посів домінуючого місця в структурі дозвілля - а це стосується і сьогоденної України, - туризм привертає до себе увагу як та ланка економічної діяльності, котра здатна забезпечити значний і суттєвий господарський чи фінансовий ефект. Саме з цієї причини досить актуальним у науковому плані є дослідження соціальної інфраструктури туризму, зокрема готельного господарства, його соціальних чинників, з метою з'ясування шляхів та способів подальшого розвитку й удосконалення індустрії туризму та її соціокультурного змісту.

Кардинальні зміни у тенденціях розвитку сучасного туризму як соціально-економічного та культурно-комунікативного інституту об'єктивно потребують ужиття адекватних практичних дій з боку суб'єктів туристської діяльності всіх рівнів. Подальший розвиток готельного господарства як важливої складової соціальної інфраструктури туризму має стати ефективним засобом вдосконалення сфери туризму, необхідною передумовою для поступового інтегрування у світове господарство.

Дослідження зазначеної теми передбачає врахування міжгалузевих принципів управління готельним господарством як соціальним об'єктом, виявлення за допомогою соціологічних досліджень взаємодії готельних комплексів із різними соціальними верствами, віковими групами населення, соціо-економічного осмислення наявної ресурсної бази, її реального стану та потенційних можливостей.

Досі в системі міждисциплінарних досліджень проблем розвитку туризму соціо-економічним та соціокультурним аспектам не приділялося належної уваги. Низький рівень використання потужного туристського потенціалу України пояснюється не лише недоліками державної політики, а й недостатньою теоретичною обгрунтованістю соціально-економічної стратегії його освоєння як на національному, так і на регіональному рівнях.

Наукова проблема дисертаційного дослідження полягає у фактичній відсутності поняттєвого апарату соціології туризму, слабкій теоретичній розробці змісту, напрямів та особливостей функціонування і розвитку інфраструктури туризму.

На сьогоднішній день найбільш сформованою можна вважати систему наукових поглядів на туризм, що пов'язані з дослідженнями географії туризму, просторових аспектів розміщення туристських ресурсів та їх фізико-географічною оцінкою, розробкою методології формування та розвитку територіальних рекреаційних систем, з'ясуванням їх функціональної структури, впливу географічних чинників на туристський потенціал та рівень його освоєння, вивченням географії туристських потоків тощо. Вагомий внесок у розвиток цих ідей зробили українські вчені М.П. Крачило, О.І. Шаблій, В.К.Федорченко, Б.П. Яценко, О.О. Любіцева, Ю.А. Заставний, В.І.Мацола та інші. Географічні аспекти туризму висвітлено також у працях російських вчених В.С.Преображенського, Ф.Д.Веденіна, І.В. Зоріна та багатьох інших.

Економічні дослідження туристської проблематики щодо питань економічної та соціальної ефективності розвитку туризму як галузі, теоретичного обгрунтування шляхів перспективного використання туристського потенціалу та механізмів управління цим процесом відображені в працях українських фахівців: Н.М.Кузнецової, В.Г. Герасименка, Л.О. Іванової; російських та зарубіжних вчених: В.О. Квартальнова, Д.К. Ісмаєва, І.Т.Балабанова, В.С. Сеніна, Р.А. Браймера, Ф.Котлера, Р. Пітера Діксона, Д.Уокера.

Соціологічний підхід до тлумачення соціальної інфраструктури, що характеризує зв'язки матеріально-речового середовища і соціального суб'єкта (особистості, групи, класу, суспільства), акцентується в дослідженнях П.О.Сорокіна, Е.А. Якуби; дослідження соціальної структури та соціальної стратифікації відображені в працях Е. Дюркгейма, Г.В. Осипова, С.О. Макеєва.

У розвиток соціологічних знань щодо використання соціологічної теорії для аналізу господарських відносин значний внесок зробили В.М. Ворона, Г.І.Заславська, Р.В. Ривкіна, А.І. Кравченко, В.Є. Пилипенко, Ю.І. Саєнко, Є.І.Суїменко, В.І. Тарасенко, О.В. Нельга, В.В. Радаєв та ін. Туризм як соціальний інститут розглядається в наукових працях В.С.Пазенка, Ю.І.Яковенка.

Водночас цілісні соціально-економічні дослідження інфраструктури туризму ні в економічній, ні в філософській та соціологічній літературах поки що не проводилися. Питання, пов'язані зі з'ясуванням місця і ролі готельного господарства в соціальній інфраструктурі туризму, розроблені далеко не повною мірою. Бракує емпіричних досліджень туристської сфери, практично не вивчені соціальні чинники і функції інфраструктури туризму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації не пов'язана з науковими планами організації, де виконувалася робота, а також із галузевими та державними програмами.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є вивчення соціальних чинників і функцій інфраструктури туризму, з'ясування шляхів, форм і методів вдосконалення готельного господарства як елемента інфраструктури туризму, виявлення зв'язку між економічними та соціальними чинниками модернізації готельної системи.

Досягнення зазначеної мети реалізується шляхом формулювання та розв'язання таких науково-дослідних задач:

визначити соціологічний контекст основних понять та ознак туризму як суспільного явища;

з'ясувати соціальний зміст феномену туризму;

розкрити економічні, соціальні та соціокультурні функції туризму;

виявити місце і роль готельного господарства та його складових в соціальній інфраструктурі туризму;

здійснити типологію соціально-економічних та соціально-психологічних чинників, що сприяють розвитку готельного господарства в Україні або гальмують його;

проаналізувати особливості державного регулювання діяльності готельних підприємств;

узагальнити світовий досвід розвитку готелів як специфічної сфери гостинності та запропонувати можливі шляхи його застосування в Україні;

дослідити наявні резерви підвищення якості готельних послуг у вітчизняній сфері туризму і на цій підставі створити моделі вірогідних технологій їх оптимального використання.

Об'єктом дослідження є готельне господарство як елемент соціальної інфраструктури туризму.

Предмет дослідження - соціально-економічні чинники діяльності готельного господарства.

Методи дослідження. Застосовано основні соціологічні та економічні методи дослідження, а саме: неформалізований метод аналізу документів як джерела емпіричної інформації (аналіз даних статистики, звітів, стандартів, законодавчих актів, міжнародних угод, документів планування); компаративний метод; економіко-статистичний метод аналізу; анкетне опитування; метод експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній економічній соціології з питань туризму застосовано не “сферний”, тобто суто економічний підхід до тлумачення соціальних чинників туризму, що здебільшого лише імітує соціологічний підхід, а власне соціологічний, що досліджує туризм як соціальне та соціокультурне явище. На підставі такого підходу в дисертації:

обгрунтовується сутність туризму як інституціональної форми розважально-пізнавального подорожування. Таким чином, основними ознаками туризму як суспільного інституту є, по-перше, подорожування як засіб пізнання, розваги та рекреації і, по-друге, функціональна гостинність, що покликана раціонально й оперативно забезпечувати привабливість, комфортність та змістовність такого подорожування;

розкрито синкретичний характер туризму як такого способу рекреації та розвитку особистості, що органічно поєднує в собі задоволення її економічних, соціальних (комунікативних), пізнавальних, естетичних, вітальних (біологічних) потреб;

виявлено інноваційні соціальні та соціокультурні функції туризму, які до останнього часу випадали з поля зору дослідників-соціологів (комунікативна, естетична, гедоністична);

з'ясовано макрорівневу інтегруючу роль туризму в процесі глобалізації та визначена її (ролі) специфіка, що полягає в спрямованості туризму на пацифістські, ненасильницькі й непрагматичні шляхи інтеграції людських спільнот та окремих індивідів;

охарактеризовано соціальні чинники розвитку інфраструктури туризму; поняття послуги, в яке закладено переважно економічний, вартісний смисл, віддиференційоване від поняття обслуговування, що має суто соціальне “навантаження”, на відміну від послуг з їх тенденцією до диверсифікації (подрібнення і спеціалізації) і, отже, до утворення нових, різних за вартістю послуг, обслуговування не підлягає диверсифікації і має усталений характер;

доведено, що за сучасних соціально-економічних умов в Україні готельне господарство більшою мірою орієнтоване на функціонування, ніж на розвиток і вдосконалення; водночас відзначено певне зростання економічної ефективності соціально-психологічних та соціокультурних чинників інфраструктури туризму в цілому, готельного господарства зокрема, що свідчить про наявність значних резервів розвитку вітчизняної індустрії туризму;

встановлено усталену тенденцію впровадження “малих форм” туризму, що може сприяти подоланню застарілих стандартів надання послуг, невиправданої орієнтації на “західні зразки” та створенню економічно ефективної системи самобутніх вітчизняних (національних) зразків обслуговування і гостинності;

доведено, що сучасна система обов'язкової сертифікації фактично дублює систему ліцензування в сфері готельних послуг за критеріями готовності підприємств до надання відповідних послуг;

розроблено принципові схеми поліпшення соціальної інфраструктури туризму в Україні на основі поєднання інноваційних здобутків світового туризму з вітчизняним досвідом.

До елементів новизни можна також віднести здійснену дисертантом узагальнену класифікацію туризму, обгрунтоване ним положення щодо “ланцюгової реакції” опосередкованого впливу туристських поїздок на підвищення економічної й трудової активності людей, їх зайнятості, про нагальну необхідність у сфері туризму інноваційного, конкурентноспроможного менеджменту.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю впровадження запропонованої в роботі системи класифікації засобів розміщення туристів, що базується на розподілі їх за формами (готельного і неготельного типів), видами (колективні, індивідуальні) та типами (тайм-шер, кондомінім, автофургон, ротель). Втілення динамічної моделі якості послуг в діяльність підприємств готельного господарства сприятиме створенню вітчизняної системи гостинності за європейськими критеріями.

Сформульовано рекомендації щодо створення умов подальшого розвитку інфраструктури туризму з виділенням таких пріоритетів: підтримка на державному рівні внутрішнього та іноземного туризму; розробка оптимальних форм залучення вітчизняних та іноземних інвестицій; розширення мережі малих підприємств шляхом розробки програми державної підтримки малого підприємництва в сфері готельного господарства в Україні; розробка та впровадження законодавчих актів, здатних регулювати діяльність саме готельних підприємств.

Дисертантом розроблено і реалізовано на практиці рекомендації щодо виняткової важливості соціологічного підходу при створенні моделі оціночного механізму якості готельних послуг. Нова система класифікації засобів розміщення, система стандартів та удосконалення нормативно-правової бази готельного господарства знайшли своє відображення у галузевих програмах: “Уніфіковані технології готельних послуг” та проекті “Державної програми розвитку туризму в Україні до 2010 року”, навчальних посібниках, лекційних курсах і семінарських заняттях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи було викладено та апробовано на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія” (Київ, 1999); “Харьковские социологические чтения - 99” (Харків, 1999); “Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах безперервної освіти” (Київ, 2001); “Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості” (Київ, 2001); аспірантських читаннях: “Сучасна гуманітарна культура: науково-методологічні засади” (Київ, 2000); “ХХІ століття і сучасна науково-практична інноваційна культура” (Київ, 2001).

Структура роботи. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, три додатки. Повний обсяг дисертації - 167 с. Список використаних джерел (151 найменування), 17 таблиць, 8 рисунків та 3 додатки займають 31 с.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність теми, мета і задачі дослідження, його наукова новизна та практичне значення, подається інформація про апробацію одержаних результатів, про індивідуальні публікації здобувача та його особистий внесок у колективні наукові праці.

Перший розділ “Концептуальні засади соціологічного дослідження інфраструктури туризму” носить теоретико-методологічний характер, оскільки в ньому визначаються та аналізуються основні підходи до вивчення туризму як соціально-економічного та соціокультурного явища, здійснюється концептуальна рефлексія практики туризму шляхом з'ясування його функцій. Особливу увагу автор приділяє теоретичному аналізу інфраструктури туризму, виділяючи готельне господарство як її найбільш важливий елемент.

На думку дисертанта, поняття туризму як наукова категорія має подвійний статус. З одного боку, це економічне явище, оскільки характеризує господарські стосунки “хазяїв” і “гостей”. З іншого - це явище соціокультурне, яке акцентує увагу на змістовному боці туризму як засобу задоволення певних культурних потреб і запитів людей. Туризм як економічне, господарське явище є предметом економіки туризму. Економіка туризму вивчає господарську діяльність, пов'язану з забезпеченням туристських подорожей, розваг, проживання та різноманітних послуг, що потребують вартісних оцінок і розрахунків. На відміну від економіки туризму соціологія туризму має значно ширше предметне поле вивчення і дослідження. Передусім вона вивчає туризм як соціокультурну реальність і, отже, аналізує всю сукупність дій, поведінки та стосунків суб'єктів туризму у зв'язку з виконанням останнім своїх соціально-культурних функцій. Водночас предметне поле соціології туризму охоплює ті соціальні явища, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та економічними чинниками туризму і детермінуються ними або ж виступають як соціально-особистісні механізми цієї діяльності (настанови, орієнтації, мотиви діяльності, соціально-економічна поведінка працівників сфери туризму). Між економічними, господарськими, соціальними та соціокультурними чинниками туризму існує пряма кореляція і взаємовплив. Що більшою мірою соціокультурні потреби туристів (гостей) задовольняються саме соціально-економічними засобами, то більшого суспільного значення набуває сфера культури. І, водночас, що вища культура обслуговування, що вищий рівень професійності, обізнаності та ділової етики працівників індустрії гостинності, то більш привабливою стає вся сфера національного туризму, а відповідно господарсько-виробнича, економічна діяльність - ефективнішою.

Оскільки в сучасній вітчизняній науці більш опрацьованими є економічні аспекти туризму (“індустрія туризму”), автор приділяє особливу увагу соціокультурній сутності туризму і визначає, що специфічними рисами туризму як соціокультурного феномену є розважально-пізнавальне подорожування та функціональна гостинність, що його забезпечує.

В дисертації підкреслюється, що туристське подорожування, на відміну від інших форм подорожування (поїздок), є соціокультурним явищем. Як інституціоналізована форма розважально-пізнавального подорожування, воно є для його суб'єкта самоцінністю і самоціллю. Як подорожування взагалі кореспондується з поняттям “гостинність”, так і поняття “туристське подорожування” кореспондується з поняттям “туристська гостинність”.

Туристська гостинність - це найважливіша ознака туризму як соціокультурного явища. Вона доповнює соціально-психологічний та культурний ефект подорожування, надаючи останньому привабливості, комфортності, змістовності та раціональності в умовах обмеженого часу. Разом з тим, гостинність у сфері туризму, як і подорожування в цілому, носить інституціоналізований характер. Останній означає також функціональність туристської гостинності, оскільки мова йде про її службову обов'язковість.

Соціологічне поняття туризму поєднує в собі соціальні аспекти господарської, соціально-інституціональної, соціокультурної та соціально-психологічної діяльності щодо забезпечення туристського подорожування зі всіма його формами, різновидами та функціями.

До останнього часу поза увагою дослідників залишається питання про посилення ролі та значення туризму на макрорівні суспільного розвитку. Здебільшого йдеться фактично про “соціальну філософію” туризму, про його роль за межами ринкових, економічних відносин. Однак і економічні аспекти цього явища набувають за сучасних умов усе більшого значення.

Тому в першому розділі дисертації аналізуються різні підходи до класифікації туризму за тими чи іншими його ознаками. Вони розрізняються також самим розумінням цього феномену, принципами побудови, прикладними задачами класифікації. Автор здійснює щодо них відповідне упорядкування та уніфікацію. Згідно запропонованої дисертантом класифікації слід розрізняти: форми організації туризму; види туризму; типи туризму за метою подорожі та типи туристських маршрутів за способом пересування.

У розділі подано аналіз поняття “інфраструктура”, розглядаються її місце та роль в системі туризму, пропонується авторське визначення цього поняття, грунтоване на врахуванні соціальних аспектів відповідного феномену. Беручи до уваги представлені в науковій літературі підходи до визначення поняття “інфраструктура”, автор під соціальною інфраструктурою туризму розуміє комплекс видів діяльності щодо створення умов для реалізації туристських послуг. Ядром соціальної інфраструктури туризму є готельне господарство, що матеріально забезпечує функціональну гостинність.

Туристська гостинність трактується автором як комплексна послуга, якій притаманні певні споживчі властивості та яка має на меті створення позитивного образу готельного підприємства і породження “вторинного” попиту на послуги.

Автор визначає, що за умов ринкових відносин надання туристських послуг, з одного боку, потребує уніфікації і стандартизації послуг, а з іншого, - оскільки мотивом туристських подорожей є прагнення до знайомства і безпосереднього контакту з унікальною, самобутньою культурою певного народу, - воно має бути також неповторним і самобутнім. Стандартизуватися повинні лише рівні комфортності, ті сторони та властивості послуг, що мають вартісний характер і, отже, можуть бути оцінені за певним грошовим еквівалентом. Всі інші сторони та складові обслуговування мають бути унікальними, етнічно, регіонально самобутніми, тобто їх стандартизація є небажаною. Автор спеціально наголошує в дисертації на цьому, оскільки останніми роками в практиці готельних підприємств склалося снобістське тяжіння до “західизації” туристських послуг.

Другий розділ “Економічні та соціальні чинники розвитку готельного господарства” присвячений аналізу готельного господарства як економічного та соціокультурного феномену, а також як засобу рекреації.

Проведений аналіз сучасного стану готельного господарства України дозволив встановити, що сьогодні за своїми економічними, соціальними та культурними показниками ця складова інфраструктури туризму спрямована не на власний розвиток, а лише на функціонування. Тобто більшість готельних підприємств України зосереджує свою діяльність на отриманні будь-яких прибутків та простому відтворенні наявного фінансово-економічного стану (на самовиживанні) і менш за все - на підвищенні свого якісного рівня, на поліпшенні якості послуг.

Аналіз стану сучасного ринку готельних послуг в Україні та змісту відповідних наукових праць виявив, з одного боку, термінологічну, типологічну та статистичну неузгодженість між цими працями, а з іншого - відсутність єдиного господаря готельних підприємств та єдиних форм управління ними. Такий стан викликаний підпорядкованістю готельних підприємств різним відомствам (і, отже, різним нормативним вимогам), фактичною відсутністю різноманітності засобів розміщення туристів (мотелі, ротелі, кемпінги, флотелі тощо) і монополізмом у наданні послуг, а також застарілими стандартами, що не відповідають новим вимогам і реаліям туристської сфери, нерозвиненістю або відсутністю новітніх технологій надання послуг.

Безумовно, подальший розвиток готельного господарства залежатиме від багатьох чинників: росту доходів, а, значить, і туристської активності населення, коливання цін на послуги, темпів економічних реформ, насичення товарного ринку, зростання культури обслуговування. Одним із визначальних чинників такого зростання має стати подальша диференціація та спеціалізація пропозицій готельних послуг, що відповідають загальносвітовій тенденції індивідуалізації відпочинку та розваг. Очевидно, ці процеси мають супроводжуватись унікалізацією надання послуг, бо саме це викликає зростання попиту на регіонально-етнічну унікальність розваг та способів (технологій) їх забезпечення.

У розділі аналізується також державна політика в сфері вітчизняного готельного господарства, чинники державного регулювання туризму, що призвели до руйнування важливих складових інфраструктури туризму, відпливу значних валютних коштів за кордон, а також до погіршення матеріально-технічної бази туризму. В результаті було порушено систему напрацьованих зв'язків і турів, підготовки і використання досвідчених кадрів.

Дисертантом здійснено аналіз поведінки туриста як споживача кожної зі складових ринку готельних послуг, зроблено акцент на тому, що лише через розуміння диференційованої поведінки споживача і задоволення його потреб можна розраховувати на популярність свого підприємства, бо центральною фігурою в готельному господарстві завжди був і залишається гість (клієнт, споживач).

Одним із кроків до створення адекватної моделі споживання стало проведення соціологічного дослідження на тему: “Маркетинговий аналіз якості послуг, що надаються готельним комплексом “Дніпро”, із застосуванням методів галузевої статистики, невключеного спостереження та опитування (експертного - працівників готелю, суцільного - клієнтів).

У висновках до розділу підкреслюється, що готельне господарство, як і вся економіка України, перебуває сьогодні в стані глибокої кризи і його можна вважати одним з соціально-економічних індикаторів депресивного стану як економіки, так і суспільства в цілому. Якісний стан матеріально-технічної бази засобів розміщення туристів, за винятком висококласних готелів (до яких відноситься і готель “Дніпро”), можна охарактеризувати як незадовільний за різноманітністю приміщень, технічним станом номерів, технологічним та інженерним устаткуванням, інженерними комунікаціями, якістю обслуговування тощо. За усіма цими параметрами вітчизняні готелі не відповідають міжнародним вимогам. Знижується показник завантаження готелів, що призводить до зменшення прибутків підприємств та скорочення чисельності персоналу, тобто робочих місць. Відсутність у керівників готельних підприємств достовірної інформації щодо задоволеності клієнтів якістю послуг та обслуговування в їх підприємствах також не сприяє вирішенню проблем цих підприємств.

На переконання дисертанта, сьогодні, в ринкових умовах, без соціологічних досліджень не може обійтися жодне з готельних підприємств, оскільки їх економічний успіх більшою мірою залежить від соціокультурних та соціально-психологічних чинників, стан і можливості використання яких можуть бути виявлені лише завдяки цим дослідженням (і насамперед завдяки експрес-опитуванням). За допомогою анкетного опитування керівник може отримати інформацію, що не міститься в документальних джерелах і не завжди доступна прямому спостереженню. Особливого значення ці дослідження набувають в сфері готельного обслуговування, де надійним джерелом інформації є людина (клієнт) - безпосередній учасник, представник і носій досліджуваних явищ.

У третьому розділі “Соціально-економічні та організаційно-правові засади створення цивілізованої сфери готельних послуг в Україні” автором детально вивчається соціально-технологічний підхід до поліпшення інфраструктури туризму, визначаються фактори ефективного функціонування сфери готельних послуг, можливості створення конкурентного середовища в готельному господарстві.

Аналіз проблем інфраструктури туризму дозволяє встановити, що однієї лише поверхової інформації про її стан недостатньо для того, щоб можна було здійснювати відповідні зміни. Необхідна ще й обізнаність у тому, як, спираючись на знання про стан об'єкту, побудувати певну модель його змін відповідно до поставлених цілей. Такими знаннями є знання про соціальні технології. Застосування соціальних технологій можливе лише тоді, коли їм передує соціальна діагностика.

В розділі також розглядаються можливості і переваги запропонованої дисертантом динамічної моделі якості послуг з використанням інформаційних технологій для вітчизняних готельних підприємств. Практична значущість цих технологій, щодо підвищення ефективності усієї української системи гостинності, розробки сучасних стандартів обслуговування і збільшення потоків в'їзного туризму в Україну, має першочергове значення.

Тому у розділі зазначається, що, поряд зі створенням в Україні технологічно нових системоутворюючих підприємств індустрії гостинності, в державних програмах реалізації основних напрямків перспективного розвитку і підтримки вітчизняного готельного та туристського бізнесу доцільно передбачати поетапну розробку ефективних моделей якості обслуговування. Підкреслюється, що в основу розробки і створення моделей ефективних підприємств індустрії туристської гостинності в Україні повинна бути покладена динамічна концепція якості обслуговування, що базується на постійному отриманні зворотної інформації від споживачів готельних послуг, що створить сприятливі умови для інтеграції вітчизняних підприємств індустрії гостинності в міжнародну систему якості.

Далі розглядаються передусім соціальні фактори підвищення ефективності функціонування сфери готельних послуг, вивчаються можливості застосування нових методів управління, обгрунтовується необхідність зміни ролі вітчизняного менеджера у готельному бізнесі, доводиться актуальність такої зміни менталітету управлінської ланки в цілому, яка б забезпечила стійкі конкурентні переваги готельним підприємствам, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

У висновках зроблено підсумки роботи, висловлено рекомендації щодо урахування соціальних чинників і функцій подальшого розвитку інфраструктури туризму.

Аналіз теоретичних розробок із соціальних аспектів туристської проблематики передусім свідчить про відсутність єдності у поняттєвому апараті та інструментарії досліджень в сфері туризму. Відкритим залишається питання про основні дефініції соціології туризму, бракує чіткої систематизації статистичних показників розвитку соціальної інфраструктури туризму. Все це заважає розробці теоретичних моделей підвищення ефективності діяльності вітчизняних підприємств готельного господарства. Неабияку роль в занедбаності стану цих підприємств відігравало й відіграє нехтування соціальними чинниками його розвитку, тлумачення соціальних аспектів туризму як певного “додатку” до вартості послуг, а не як самоцінності.

Оскільки в сучасній вітчизняній науці більш опрацьованими є економічні аспекти туризму, в дисертації головну увагу приділено аналізу його соціокультурної сутності. Є всі підстави визначити туризм як інституціоналізовану форму розважально-пізнавального подорожування, яке уможливлюється завдяки функціональній гостинності з боку приймаючої сторони.

Аналіз функціонування туризму як соціального явища довів необхідність доповнення добре відомих в теорії туризму таких його функцій, як економічна, рекреаційна, пізнавальна, культурна, інтеграційна; іншими, що донедавна перебували поза належною увагою вчених і практиків, а саме - комунікативною, естетичною, гедоністичною.

Дослідженням виявлено основні чинники стримування розвитку інфраструктури туризму, що пов'язані, перш за все, з недосконалим податковим законодавством; відсутністю ефективної реклами туристсько-рекреаційних можливостей України на державному рівні; низькою якістю та вузьким асортиментом готельних послуг при слабкому використанні відповідних соціологічних досліджень; недостатньою підтримкою з боку держави тощо.

В дисертації наголошується на необхідності приділення першочергової уваги розвитку “малих форм” туристської індустрії. Створення і функціонування малих підприємств в сфері готельного господарства потребує розробки комплексу заходів щодо їх фінансової підтримки.

Специфікою вітчизняного ринку готельних послуг є недостатнє використання міжнародного досвіду з питань їх сертифікації. Окрім того, маркетинговий аналіз якості послуг є поодиноким випадком на ринку готельних підприємств.

Вивчення досвіду розвитку готельних підприємств в зарубіжних країнах дає підстави стверджувати, що світове готельне господарство, незважаючи на негативний вплив економічних, соціальних та політичних криз, залишається стабільною і прибутковою галуззю економіки. Свідченням цього є показники середньорічного завантаження номерного фонду (65-70% протягом останніх років). При цьому механізм функціонування міжнародного туристського ринку визначається загальним законом попиту і пропозиції, що регулює просування продукту до споживача та його реалізацію. Кінцевим результатом цього процесу для виробника готельних послуг є отримання максимально можливого прибутку, а для споживача - задоволення його потреб у готельних послугах.

Дисертант підкреслює, що структурні зміни та посилення конкуренції на ринку готельних послуг змушують традиційні готельні підприємства шукати нові маркетингові стратегії шляхом як диверсифікації, так і спеціалізації послуг, надання послуг підвищеного стандарту якості (в тому числі з урахуванням екологічних вимог), сегментації ринку туристського попиту, пошуку незаповнених ніш туристського ринку, кооперації як засобу виживання готельного сектору в конкурентній боротьбі з сектором додаткових засобів розміщення туристів. В роботі зроблено висновок, що соціологічні дослідження відіграють все більш активну роль в діяльності готельних підприємств, засвідчуючи особливу важливість соціальних (соціокультурних, соціально-психологічних) чинників господарської діяльності в цілому, при наданні послуг - зокрема. Соціокультурні та соціально-психологічні вияви гостинності, які “нічого не коштують”, реально постають як вкрай важливі резерви розвитку вітчизняного туризму.

На основі проведеного теоретико-методологічного аналізу туристської сфери, визначення місця і ролі готельного господарства в соціальній інфраструктурі туризму, вивчення сучасного стану готельного господарства в Україні та особливостей його державного регулювання, проведення соціологічних досліджень якості готельних послуг у дисертації запропоновано заходи щодо вдосконалення і модернізації підприємств готельного господарства, а також можливі напрямки підвищення якості готельних послуг. Конструктивні результати наукового дослідження складаються з таких положень:

На основі аналізу стану та рівня розвитку інфраструктури туризму в умовах ринкової економіки обгрунтовано необхідність модернізації підприємств готельного господарства, підвищення якості послуг шляхом використання комплексних соціологічних досліджень та впровадження нових моделей управління.

Аналіз чинників розвитку інфраструктури туризму, узагальнення зарубіжного досвіду підтверджують необхідність комплексного підходу до вивчення проблем галузі та розробки і впровадження механізмів, що базуються на якісному задоволенні потреб туристів через систему готельних підприємств.

Методами маркетингових досліджень визначено пріоритетні напрями розвитку готельних підприємств, що передбачають впровадження нової системи класифікації засобів розміщення туристів; впровадження уніфікованих технологій та комплексної автоматизації технологічних процесів; підвищення рівня сервісу шляхом впровадження основоположних стандартів в діяльність підприємств туризму.

Запропоновано методичні рекомендації щодо підвищення рівня сервісу як фактора ефективного функціонування готельного господарства України.

Розроблено рекомендації з питань соціального планування розвитку інфраструктури туризму на основі комплексної системи туристського обслуговування.

Основні положення дисертації висвітлено у 3 наукових фахових виданнях, 4 доповідях на конференціях та 3 навчальних посібниках

Мініч І.М. Основні тенденції розвитку соціальної інфраструктури туризму // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - Харків. - 2000. - № 462. - С. 163-167.

Мініч І.М. Готельні послуги: соціально-технологічний вимір // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць (Випуск 6 - 7) // Київський університет імені Тараса Шевченка. - К. - Одеса, 2000. - С. 61-77.

Мініч І.М. Основні аспекти соціального планування розвитку туристської інфраструктури // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць // Вип. 9. - К.: Укр. Центр духовної культури, 1999. - С. 150-158.

Мініч І.М. Роль туризму у формуванні сучасної гуманітарної культури // Сучасна гуманітарна культура: науково-методологічні засади. Аспірантські читання. Наукові доповіді та повідомлення (6 квітня 2000 р.) . - К.: Вид-во КІТЕП, 2000. - С. 34-36.

Мініч І.М. Соціальні аспекти розвитку готельного господарства як елемента інфраструктури туризму // ХХІ століття і сучасна науково-практична інноваційна культура. Матеріали ІІІ-х аспірантських читань (м. Київ, 11 квітня 2001 р.). - К.: Вид-во КІТЕП, 2001. - С. 12-16

Мініч І.М. Психолого-педагогічні аспекти європейського досвіду підготовки фахівців сфери послуг // Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах безперервної освіти. Наукові записки Київського інституту туризму, економіки і права. - К.: НПЦ перспектива, 2001. - Т.1. - С. 34-37

Мініч І.М. Соціально-екологічна мотивація діяльності туристських підприємств // Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (18 - 20 жовтня 1999 р., м. Київ). - К.: Вид-во КІТЕП, 1999. - С. 209-211.

Федорченко В.К., Мiнiч I.M. Готельне господарство: основні показники, оцiнка якостi послуг: Навч. посіб. - К.: Логос, 1999.?-?76?с.

Федорченко В.К., Мiнiч I.M. Туристський словник-довідник: Навч. посіб. - К.: Дніпро, 2000. - 160 с.

Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посіб. // За ред. проф. В.К. Федорченка; Л.Г. Лук'янова, Т.Т. Дорошенко, І.М. Мініч. - К.: Вища шк., 2001. - 237 с.: іл.

Мініч І.М. Соціальні чинники і функції інфраструктури туризму: соціологічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - економічна соціологія. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена з'ясуванню соціокультурної сутності туризму та його ознак, дослідженню основних соціально-економічних чинників розвитку готельного господарства як елемента інфраструктури туризму, з'ясуванню шляхів, форм і методів його вдосконалення, аналізу зарубіжного досвіду в області сфери готельних послуг та можливостей його застосування. В роботі визначаються та аналізуються основні методологічні підходи до вивчення туризму як соціального, соціокультурного явища, що поєднує в собі соціальні аспекти господарської, соціально-інституціональної, соціокультурної та соціально-психологічної діяльності щодо забезпечення та здійснення туристського подорожування з усіма його формами, різновидами та функціями.

Ключові слова: соціальний інститут, туризм, інфраструктура туризму, готельне господарство, соціальні проблеми, соціальні функції, соціокультурні ознаки, гостинність, обслуговування.

Минич И.М. Социальные факторы и функции инфраструктуры туризма: социологический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - экономическая социология. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2002.

В диссертации определяются и анализируются основные методологические подходы к изучению туризма как социального, социокультурного явления, который объединяет в себе социальные аспекты хозяйственной, социально-институциональной, социокультурной и социально-психологической деятельности по обеспечению и осуществлению туристского путешествия со всеми его формами, разновидностями и функциями.

Исследуются основные социально-экономические факторы и функции инфраструктуры туризма, рассматривается социокультурная сущность и признаки туризма. Автором анализируются основные подходы к изучению гостиничного хозяйства как определяющего элемента инфраструктуры туризма, рассматриваются пути, формы и методы его совершенствования.

При характеристике современного состояния гостиничных услуг в Украине и соответствующих научных работ диссертантом обнаружены, с одной стороны, терминологическая, типологическая и статистическая несогласованности между этими работами, а с другой - отсутствие общего хозяина гостиничных предприятий и единых форм управления ими. Такое состояние вызвано подчиненностью гостиничных предприятий разным ведомствам (и, соответственно, разным нормативным требованиям), однотипностью средств размещения по структуре и монополизмом в предоставлении услуг, а также устаревшими стандартами, которые не соответствуют современным требованиям и реалиям туристской сферы, неразвитостью новых технологий предоставления услуг.

В результате осуществленного научного исследования впервые сформулированы социальные и социокультурные функции туризма, которые до последнего времени выпадали из поля зрения исследователей (коммуникативная, эстетическая, гедонистическая); определены макроуровневая интегрирующая роль туризма в процессе глобализации и ее специфика, сущность которой заключается в направленности туризма на пацифистские, непрагматические пути интеграции. Исследованием доказано, что в современных социально-экономических условиях в Украине гостиничное хозяйство ориентировано в большей степени на функционирование, а не на развитие. Одновременно прослеживается тенденция роста экономической эффективности социально-психологических и социокультурных факторов туристской инфраструктуры в целом и гостиничного хозяйства в частности (особенно службы приема и обслуживания), что свидетельствует о существовании резервов развития отечественной индустрии туризма.

Автор подчеркивает, что предоставление туристских услуг, с одной стороны, при условиях рыночных отношений требует унификации и стандартизации услуг, а с другой, - поскольку мотивом туристских путешествий является стремление к знакомству и непосредственному контакту с уникальной, самобытной культурой определенного народа, - оно должно быть неповторимым и самобытным. Стандартизироваться должны только уровни комфорта, те стороны и свойства услуг, которые имеют стоимостный характер. Все другие стороны и составные обслуживания должны быть уникальными, регионально самобытными и не предполагать их стандартизации.

В результате проведенного анализа теоретико-методологических аспектов исследования туристской сферы, определения места и роли гостиничного хозяйства в инфраструктуре туризма, изучения современного состояния гостиничного хозяйства в Украине и особенностей его государственного регулирования, проведения социологических исследований качества гостиничных услуг в диссертации разработаны мероприятия по усовершенствованию и модернизации функционирования предприятий гостиничного хозяйства, а также возможные пути повышения качества предоставления гостиничных услуг.

В работе также предложены принципиальные схемы усовершенствования инфраструктуры туризма в Украине на основании сочетания инновационных достижений мирового туризма с отечественным опытом, сформулированы рекомендации по повышению уровня сервиса как фактора эффективного функционирования гостиничного хозяйства Украины, и прежде всего - его социокультурные и социально-психологические аспекты.

Разработанные и реализованные на практике рекомендации относительно исключительной важности социологического подхода при создании моделей оценочного механизма качества гостиничных услуг, внедрения новой системы классификации средств размещения, системы стандартов и усовершенствования нормативно-правовой базы гостиничного хозяйства нашли свое отражение в отраслевых программах: “Унифицированные технологии гостиничных услуг” и “Государственной программе развития туризма в Украине до 2010 года”, учебных пособиях и в проведении лекционных и семинарских занятий.

Ключевые слова: социальный институт, туризм, инфраструктура туризма, гостиничное хозяйство, социальные проблемы, социальные функции, социокультурные признаки, гостеприимство, обслуживание.

Minich І.М. Social factors and functions of tourism infrastructure: sociological analysis. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of sociological sciences in specialization 22.00.04 - economical sociology. Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2002.

Dissertation is devoted to clearing up social and cultural essence of tourism and its signs, as well as to research of basic social and economic factors of hotel industry development as an element of tourism infrastructure, to clearing up of ways, forms and methods of its improvement, analysis of foreign experience in the sphere of hotel services and possibilities of its application. The work determines and analyses basic methodological approaches to tourism studies as social, social and cultural phenomena combining the social aspects of industrial, social and institutional, social and cultural as well as social and psychological activity with all of its forms, varieties and functions providing tourist travel.

Key words: social institute, tourism, tourism infrastructure, hotel economy, social problems, social functions, social and cultural signs, hospitality, service.

Размещено на Allbest.ru