Етнічні стереотипи: сутність, різновиди та функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Етнічні стереотипи: сутність, різновиди та функції

соціальний стереотип етнічний ментальність

Серед різновидів соціальних стереотипів особливе місце посідають етнічні стереотипи. Сприйняття різних народів має певні відмінності, які визначаються особливостями національного характеру, етнічною ментальністю, системою цінностей, соціальними нормами і еталонами, структурою національної свідомості, етнічної картини світу тощо. Ці відмінності сформувалися під впливом природних умов, історичних подій, релігійних вірувань тощо. Етнічна картина світу - єдина когнітивна орієнтація, фактично невербалізоване, імпліцитне вираження розуміння членами кожного суспільства, у тому числі і етнічної спільності, «правил життя», диктованих соціальними, природними і «надприродними» силами [43, с.51]. Сприйняття народом світу залежить від етнічних установок, під якими розуміють готовність особи сприймати ті або інші явища національного життя і міжетнічних відносин і відповідно до цього сприйняття діяти певним чином в конкретній ситуації [29, с.167]. Етнічні установки фокусують в собі переконання, погляди, думки людей щодо історії і сучасного життя їх етнічної спільності і взаємозв'язків з іншими народами, людьми інших національностей. Сприйняття світу представниками певної нації залежить від національної психології, компонентами якої є національний характер та темперамент, національне почуття, національна самосвідомість, особливості складу розуму, звичаї, традиції.

Кожна людина (як і кожний етнос) сприймає світ крізь призму власного менталітету. Це явище в психології називається «ефект призми». Національні особливості сприйняття зафіксовано й у ментальності українців. На думку М.Грушевського, Н.Костомарова, О.Кульчицького, В.Липинського, українському менталітету притаманні такі чотири системоутворюючі ознаки: - концентрація на фактах, проблемах внутрішнього, особово-індивідуального світу;

- сентиментальність, чутливість, емпатія, прояви любові до природи, естетизм народного побуту;

- анархічний індивідуалізм, прагнення до особистої свободи з відсутністю організації, стійкості і дисципліни;

- домінування емоцій і почуттів над волею і інтелектом [16, с. 71].

К. Юнг зробив спробу класифікувати різні народи за психологічними функціями, такими як мислення, емоції, відчуття, інтуїція. Якщо домінує якась одна функція, вона визначає психологічний тип нації: розумовий, емоційний, сенсорний, інтуїтивний. Кожен з них, до того ж, може бути інтровертованим або ж екстравертованим в залежності від поведінки по відношенню до об'єкту. Екстравертований тип: зверненість особи (етносу) до оточуючого світу. Інтровертованний тип: фіксація інтересів особи (етносу) на явищах власного внутрішнього світу, яким вона надає вищу цінність. На думку К.Г.Юнга, Схід, наприклад, є інтровертованою расою, спрямованою на свій внутрішній світ. Основна психічна функція, притаманна монголоїдам, - це, як правило, інтуїція. К. Юнг класифікує етнічні спільноти наступним чином: китайці - чуттєві інтроверти; японці - інтуїтивні інтроверти; араби - розумові інтроверти; американці - розумові екстраверти; англійці - чуттєві інтроверти; французи - чуттєві екстраверти; італійці - чуттєві екстраверти; норвежці, шведи - чуттєві інтроверти та ін. [14, с. 87-92].

Етноси відрізняються між собою не тільки мовою, культурою, психічним складом, але й невербальними засобами спілкування, серед яких жести, міміка, інтонація, паузи, поза, погляд і т.д. Кожна етнічна група має свій стереотипний набір невербальних реакцій на ті або інші подразники, що може призвести до певних непорозумінь у процесі їх сприйняття представниками інших етносів. Так, народи з екстравертною психологічною установкою (італійці, іспанці, африканці, американці) дотримуються дальньої дистанції в спілкуванні, використовують прямий погляд в обличчя співбесідника, часто до нього торкаються. Народи з інтровертною установкою (китайці, японці, англійці, німці) використовують, навпаки, ближню дистанцію, проте уникають дотиків і прямих поглядів співбесідника».

Зіткнення людини із чужорідною культурою може призвести до так званого культурного шоку. Культурний шок - це шок від нового, від зустрічі з новою культурою. Досвід нової культури є неприємним або шоковим, тому що він може призвести до негативної оцінки власної культури, а також тому що він несподіваний. Західний дослідник Оберг визначив наступні аспекти культурного шоку:

- напруга, до якої призводять зусилля, що прикладаються для досягнення необхідної психологічної адаптації;

- відчуття втрати або позбавлення (друзів, статусу, професії, власності);

- відчуття знедоленості представниками нової культури або відкидання їх;

- збій в ролях, ролевих очікуваннях, цінностях, відчуттях і само ідентифікації;

- несподівана тривога, навіть огида і обурення в наслідок усвідомлення культурних відмінностей;

- відчуття неповноцінності від нездатності співволодіти з новим середовищем [13, с. 29-30].

Культурний шок можна пояснити зіткненням різних систем цінностей, тобто наявністю культурної дистанції. Величина культурного шоку залежить від культурних відмінностей. Індекс культурної дистанції включає фіксацію відмінностей між культурами за такими ознаками, як клімат, одяг, їжа, зовнішність, мова, релігія, рівень освіти, матеріальний комфорт, структура сім'ї та ін. Тобто можна казати про наявність особливого для кожної етнічної групи етнічного стилю.

Отже, кожен народ світу має свою етнічну психологію, ментальність, які проявляються в етнічній картині світу, етнічних стереотипах, установках тощо. Ці фактори визначають національний код кожної культури. Продукти культурної діяльності народу містять свій культурний код. Чим більшою є відмінність інокультурного тексту від звичного для представника певного етносу, тим більшою є вірогідність культурного шоку. На заваді адекватного сприйняття інокультурного тексту інколи стоїть ментальність реципієнта, яка проявляється в певних стереотипах сприйняття, негативних установках на сприйняття інокультурної інформації, що суперечить його життєвим переконанням, поглядам, внутрішній картині світу. Специфічні особливості національної психології є продуктом певних історичних умов та культурних впливів. Вони фіксуються у відповідних стереотипах, що входять до структури національної самосвідомості, мають назву “етнічні” та є різновидом соціальних стереотипів.

Таким чином, етнічні стереотипи - це відносно стійкі уявлення про моральні, розумові, фізичні якості, властиві представникам різних етнічних спільнот. Це схематизований, спрощений, емоційно забарвлений образ певної етнічної спільноти, який поширюється як типовий на кожного її представника. Незважаючи на те, що такий образ має досить поверховий характер і фіксує в собі іноді несуттєві риси етносу чи етнічної групи, він надзвичайно стійкий, консервативний і важко піддається змінам під впливом раціональної інформації. Неточність і помилковість етнічного стереотипу є однією з найсуттєвіших його характеристик. У структурі такого психічного утворення, яким є етнічний стереотип, як правило, ставлення домінує над знанням. В той же час неточним є поширене уявлення про етнічний стереотип як лише про негативний феномен, що ускладнює міжетнічне взаєморозуміння і спілкування (безумовно негативний характер має етнічне упередження, яке концентрує в собі лише "чорні картинки" іноетнічного світу). Схематизоване образне сприйняття навколишньої дійсності загалом притаманне людській психіці, надто при сприйнятті складних соціальних об'єктів, до яких належать і етноси. Стереотипні оцінки, поняття, образи, закріплені у суспільній свідомості, відображають загальні якості, риси етнічних спільнот.

Етнічні стереотипи здійснюють такі функції:

1. Дають готові шаблонні взірці розуміння інших людей і зовнішнього світу для всіх членів суспільства. Дозволяють порозумітися членам різних соціальних груп.

2. Зміцнюють зв'язок між членами суспільства, тому що наголошують на почутті співприналежності.

3. Дозволяють творити спільні цінності завдяки протиставленню "наших" цінностей і звичаїв цінностям і звичаям "чужих".

4. Використовуються для позитивної оцінки своєї групи, яка відрізняється від інших. Ця функція часто використовується в рекламах, наприклад, "купляймо українське, тому що краще"!

5. Застосовуються до приймання або виключення осіб, груп, чиї цінності і звичаї вважаються загрозою для "наших" цінностей.

6. Використовуються для того, щоб виявити лояльність - правдиву або фальшиву - до своєї спільноти.

7. Дозволяють знайти та звинуватити "козла відпущення" у період кризи [21, с.198-199].

Перераховані функції етнічних стереотипів є завжди частиною нашої самоідентифікації зі своїм народом. У змісті етнічних стереотипів, як правило, зафіксовані оцінювальні думки про вказані якості. Крім цього у змісті етнічних стереотипів можуть бути присутні і приписи до дії відносно людей даної національності. Проаналізувавши наукову літературу з проблеми етнічних стереотипів, спробуємо виокремити наступні їх риси:

- вони є суспільними конструктами реальності, а не тільки індивідуальними чи груповими переконаннями про зовнішню реальність;

- вони є спільні для більшості членів етнічної групи і передаються з покоління до покоління; цей процес не відбувається механічно, але підлягає постійній реінтерпретації і зміні;

- стереотипи пов'язані зі структурою особистості групи, суспільства, класу, етнічної групи (наприклад, особи, у яких переважає брак гнучкості, більш прихильні до вживання стереотипів, ніж особи гнучкі й відкриті);

- стереотипи є елементом групового світогляду, пов'язані із суспільними та економічними обставинами;

- стереотипи творять спільну "карту мислення" і в такий спосіб уточнюють, як слід бачити "зовнішні групи";

- стереотипи є проявом "закритого мислення" (наприклад, групи, які дотримуються стереотипів, не звіряють своїх поглядів із реальністю; аргументи, які заперечують стереотипи, не змінюють їхніх поглядів);

- стереотипи є проявом колективного мислення; індивідуальна думка не веде до створення стереотипів інших груп;

- стереотипи стійкі і не піддаються швидким змінам; не підлягає зміні і характеристика групи, але її оцінка, залежно від обставин може змінюватися.

У стереотипі виділяються чотири основних параметри: зміст - набір характеристик, приписуваних етнічній групі; ступінь погодженості - однаковість характеристик, приписуваних етнічній групі; спрямованість - загальне позитивне і негативне сприйняття об'єкта стереотипізації; інтенсивність - ступінь упередженості стосовно групи, яка стереотипізується, вираженої в стереотипі [29, с.111].

Стереотипи часто приховані, але активізуються під час різних обставин - під час міжнародних футбольних матчів, коли стають виправданням агресивної поведінки, під час святкувань історичних річниць. Етнічний стереотип формується протягом століть у процесі спілкування етносів, але часто може мати досить таки випадкові підстави. Стереотипи інших народів тісно пов'язані з оцінкою своєї держави чи народу. Етнічні стереотипи реагують на різниці, які існують між "нами" та "ними", на поняття опозиції та конфлікту. Інших ми можемо уявляти собі і як ворога, і як приятеля. Отже, стереотипи не є правдивою оцінкою інших. Сталість етнічного стереотипу аж ніяк не перетворює його на щось остаточне й незмінне. Вони показують теперішню позицію народу відносно інших країн, з якими постійно змінюються стосунки. У період миру немає потреби наголошувати негативні елементи характеристики "чужих" народів, бо з ними утримуються добрі відносини, і тоді на перше місце виступають позитивні елементи. Однак, у ситуації зміни економічних і політичних стосунків народжується недовіра, як і тоді, коли інші народи виявляють брак пошани до нашої народної тотожності, функціонують негативні стереотипи.

У структурі етнічних стереотипів прийнято розрізняти авто і гетеро стереотипи. Автостереотипи є уявленням про типові риси члена своєї національної (етнічної) спільноти та емоційно-ціннісне ставлення до них. Відомий український публіцист та історик М. Рябчук, вважає що самооцінка ніколи не відповідає істині, бо об'єктивна картина свого народу великою мірою абстрактна, мінлива і неможлива для чіткого окреслення [32, с.5]. Автостереотип також не є помилкою, бо впливає на поведінку і мислення свого народу, який несвідомо підтверджує висловлені очікування. Найчастіше стереотип свого народу складається, перш за все, з позитивних рис, і меншою мірою - з негативних. Наприклад, поляки вважають англійців скупими, себе ж - ощадними; українці вважають росіян ледачими, а себе повільними. Кожен народ має певні стереотипні уявлення не лише про «інших» (передусім про сусідів), а й про самого себе. Цей автостереотип ніколи не буває точним хоча б тому, що «реальний» образ народу - це теж певна абстракція, доволі невизначена, мінлива і непіддатлива на дослідження прецизійними методами. Але він не буває також абсолютно хибним хоча б тому, що справляє зворотний вплив на поведінку, на «реальний» образ народу, котрий свідомо чи підсвідомо достосовується до свого уявного образу. Як правило, автостереотип кожного народу у поміркованих дозах поєднує позитивні і негативні риси, зрозуміло, з переважанням позитивних. У розвиненому народі позитивні риси не ведуть до абсолютизації і некритичної самолюбові, а негативні не ведуть до ненависті й відкинення свої тотожності Автостереотип має як правило, напівсерйозний - напівгумористичний характер.

Гетеростереотипи - це сукупність оцінних думок про інші народи, які можуть бути як позитивними, так і негативними, залежно від історичного досвіду взаємодії даних народів. Гетеростереотипи, окрім позитивного, можуть мати негативне забарвлення, що часто додає інформацію не так про їх об'єкт, як про носіїв відповідних уявлень про "іншого". Етнічний стереотип може більш менш правильно й об'єктивно віддзеркалювати особливості іншого етносу, але й може бути наслідком етнічної упередженості, і тоді він більш достеменно характеризує сутність етносу "оцінювача", аніж об'єкт його оцінки. У стереотипах чужих народів негативні риси є надмірно яскравими, а позитивні мінімалізовані [29, с. 114].

Коротко оглянемо походження етнічних стереотипів. У первісному суспільстві сфера спілкування між людьми була обмежена рамками свого племені. Люди з інших племен сприймалися як далека, ворожа сила. Розширення міжплемінних зв'язків, поява обміну тощо збагатили уявлення людини про саму себе. Усвідомити специфіку своєї власної етнічної групи люди могли тільки через зіставлення і протиставлення її іншим. Це було не споглядальне зіставлення якостей, а живий процес спілкування, напружений і конфліктний. Групова самосвідомість закріплювала і цементувала єдність племені, племінного союзу, народності перед обличчям усіх навколишніх. Етноцентризм як почуття приналежності до визначеної людської групи із самого початку містив у собі усвідомлення переваги своєї групи над іншими. Ідея переваги своїх звичаїв, якостей, богів над чужими червоною ниткою проходить через будь-який народний епос, сказання, легенди. Але хоча будь-якій етнічній групі на зорі цивілізації було властиво ставити себе вище інших, відносини між різними народностями були неоднакові, і це відбивалося в різних стереотипах.

Цікаву спробу аналізу таких стереотипів роблять американські соціальні психологи Т. Шибутані і К.М. Кван у своїй книзі «Етнічна стратифікація. Порівняльний підхід» [44, с.29]. Образ чужої етнічної групи у свідомості народу визначається насамперед характером його власних історичних взаємин з цією групою. Там, де між двома етнічними групами складалися відносини співробітництва і кооперації, вони виробляли в основному позитивну установку друг до друга, що припускає терпиме ставлення до існуючих розходжень. Там, де відносини між групами були нейтральними (наприклад, етнічні групи розташовані далеко одна від іншої), люди схильні відноситися друг до друга без ворожості, але і без особливої симпатії. Їх установка офарблюється головним чином почуттям цікавості: Там, де етнічні групи довгий час знаходилися в стані конфлікту і ворожнечі спостерігається інша ситуація. Представник пануючої групи сприймає залежну народність насамперед крізь призму свого чільного положення. Поневолені народи розглядаються як нижчі, неповноцінні. Поки вони задовольняються підлеглим положенням, колонізатори готові визнавати за ними навіть цілий ряд достоїнств - безпосередність, життєрадісність, чуйність. Але ці чесноти, так сказати, нижчого порядку. Але як тільки пригноблена група повстає проти ситуації, ставлення до неї різко змінюється на негативне.

Інший стереотип складається там, де меншість з'являється як суперник і конкурент в економічній і соціальній областях. Чим небезпечніше конкурент - тим велику ворожість він викликає. Якщо поневолена і пасивна група наділяється рисами наївності, інтелектуальній неповноцінності і моральної безвідповідальності, то стереотип групи-конкурента наділяється такими якостями, як агресивність, безжалісність, егоїзм, жорстокість, хитрість, лицемірство, жадібність. Їй не відмовляють у розумових здібностях, навпаки, ці здібності часто перебільшують - страх перед конкурентом спонукує переоцінювати його небезпеку, - але говорять, що вони “негативно спрямовані”. Не випадково, що найбільш стійкі і сильні упередження існують до тих етнічних груп, що у певні періоди історії були найбільш небезпечними економічними конкурентами.

В цілому, яким би шляхом ні склалися ті чи інші етнічні стереотипи, вони з часом здобувають характер норми, що передається з покоління в покоління як щось безперечне, таке, що розуміється саме собою. Тут позначається й історична традиція, втілена в історичних творах, літературі, звичаях, і консерватизм системи виховання. Численні дослідження показують, що більшість людей засвоює упередження в дитинстві, до того, як одержує можливість критично осмислити одержувану інформацію. За даними американського дослідника Ф. Уесті, дошкільники і навіть молодші школярі здебільшого залишаються неупередженими і взагалі не мають скільки-небудь визначених стереотипів. Однак під впливом дорослих у них уже виробляються відомі емоційні переваги. Пізніше - від дев'яти років і більше - під впливом дорослих ці переваги складаються у відповідні стереотипи, і змінити їх стає уже важко [39, с.341]. За дослідженнями українських соціальних психологів, формування системи етнонаціональних ідентифікацій починається у дітей і підлітків України з ідентифікації себе зі спільністю регіонального рівня, пізніше система поповнюється етнічною і національною ідентичністю, трохи пізніше - громадянською, і ще пізніше в неї починають включатися ідентифікації із спільнотами наднаціонального рівня [22, с.63-64]. Вибір етнонаціональної спільності як інгрупи є ключовим моментом для підлітків, зважаючи на те, що регіональна ідентичність до даного віку вже практично сформована, а процес формування ідентифікацій наднаціонального типу тільки починається. З віком кількість дітей, що вибирають у якості інгрупи українців як загальнонаціональну спільність, зростає, у той час як кількість дітей, що вибирають у якості інгрупи українців як етнічну спільність падає. З віком також відзначається підвищення складності етнічних уявлень. Базова опозиція, що лежить в основі етнічних представлень, може бути описана як "своє - чуже". В етнічних уявленнях 6-ти річних дихотомія "свій - чужий" розкривається переважно через опозицію "гарний - поганий". У дев'ятирічних відзначається злиття двох контекстів: "гарний - поганий" і "дружній - ворожий". Для дітей 12-ти років опозиція "дружній - ворожий" стає визначальною.

Таким чином, на зміст етнічних стереотипів впливають 3 групи факторів: специфіка групи, яка стереотипізується (її етнічна психологія, закріплена в культурі й у повсякденній свідомості система цінностей, суспільно-історичний розвиток); соціально - політичні й економічні умови розвитку груп і специфіка взаємин між ними, що склалася на даний момент; соціально-економічні та соціально-політичні умови, які склалися у світі в певний історичний момент.

Підводячи підсумок1главі, необхідно зазначити, що стереотипом є спрощене, схематичне зображення осіб, груп, суспільних відносин, сформоване на підставі неповних або недостовірних знань, однак закріплене в традиції, що обумовлює його усталеність. Зміна в соціальній, політичній і економічній сферах можуть обумовлювати зміну стереотипу, однак це відбувається не завжди і буває відстрочено в часі. При аналізі стереотипів варто розрізняти теорії, у яких стереотипізація пояснюється існуванням стереотипів на рівні культури в цілому, і теорії, у яких робиться наголос на індивідуальних особливостях особистості (теорія фрустрації та агресії, теорія авторитарної особистості Т. Адорно і його колег Е. Френкель-Брюсвика, Д. Левінсона і Р. Сенфорда (50-і рр. ХХ ст.), психодинамічні теорії, теорії символічного расизму (70-і рр.), модель дисоціації (90-і рр.).

Серед різновидів соціальних стереотипів особливе місце посідають етнічні стереотипи, які є відносно стійкими уявленнями про моральні, розумові, фізичні якості, властиві представникам різних етнічних спільнот. Це схематизований, спрощений, емоційно забарвлений образ певної етнічної спільноти, який поширюється як типовий на кожного її представника. Незважаючи на те, що такий образ має досить поверховий характер і фіксує в собі іноді несуттєві риси етносу чи етнічної групи, він надзвичайно стійкий, консервативний і важко піддається змінам під впливом раціональної інформації. Неточність і помилковість етнічного стереотипу є однією з найсуттєвіших його характеристик. На соціальному рівні етнічний стереотип має два завдання: формування і збереження групової ідеології. Етнічний стереотип, як будь-який соціальний стереотип може бути авто стереотипом і гетеростереотипом. Етнічні стереотипи виконують певні функції, причому як негативні, так і позитивні.

Размещено на Allbest.ru