Формування полікультурного суспільства

Одним з етапів у підготовці до свята є день «Ахир чершенбе ахшами». Це останній вівторок останнього тижня року. Цього вечора кожна сім'я повинна на даху свого будинку запалити стільки смолоскипів, скільки чоловік проживає в даній сім'ї, розпалювати багаття. Все, від мала до велика, повинні перестрибнути через палаюче вогнище, вимовляючи при цьому наступні слова: «Усі мої негаразди тобі, а твою радість мені». (Буквально: «Мою жовтизну тобі, твій багрянець мені»). При цьому ні в якому разі не можна заливати вогонь водою. Після того як багаття згасне, дівчата і юнаки збирають золу і висипають її на околиці селища або на дорогу.

Це ніби символізує, що негоди всіх, хто перестрибнув через багаття (адже багаття «прийняв » їх негаразди і «віддав» їм « радість» ), були знищені і викинуті далеко за межі будинку. Для того, щоб незаміжні дівчата були щасливими, в глиняний глечик з водою днем кидають «чорні» монети і ввечері перед заходом сонця цю воду виливають разом з монетами з даху будинку на вулицю. Це означає, що всі « чорні» монети - знак нещастя - викидаються подалі від будинку, де ще живуть незаміжні дівчата, тобто дівчата, для яких ще не відкрилися так звані « двері щастя».

Даний обряд можна виконати, просто виливаючи воду на вулицю перед заходом сонця. При виконанні того чи іншого обряду не слід обертатися назад, т. к. нещастя може повернутися назад і мрія залишиться нездійсненою. Цього вечора всі дівчата, яким пора виходити заміж, вішають собі на груди небудь замочок і перед заходом сонця виходять на перехрестя чотирьох доріг, вимовляючи: «Гей, моє щастя, прийди до мене, відкрий замок і звільни мене ».

До настання темряви в день «Ахир чершенбе» азербайджанські дівчата і юнаки зазвичай підходять до дверей сусідів і «підслуховують » їх розмову, а потім , виходячи з перших почутих слів , роблять висновки про виконання їх бажань, які вони загадали. Увечері, якщо в сім'ї є хворий, беруть будь-який посуд з ложкою і стукають нею по посуді біля дверей сусідів. Сусід, почувши звуки, зобов'язаний подати тому, хто стукає яке-небудь частування чи гроші. Якщо була подана їжа, то її потім дають хворому, якщо ж були подані гроші, то на них купують продукти і готують їжу для хворого. Вважається, що вона повинна сприяти його зцілення. Виконання даного звичаю, а останній вівторок старого року не залежить від матеріального стану сім'ї хворого і носить символічний характер.

Того ж вечора багато, наприклад, у Південному Азербайджані наливають у глечик чисту воду, і кожен член сім'ї кидає в глечик з водою небудь предмет, після чого глечик виставляється назовні з боку Кібли, тобто Мекки. Вранці наступного дня всі члени сім'ї збираються, і, як правило, відкриваючи книгу Хафіза (збірка віршів відомого перського поета, уродженця Шираза), витягують з глечика по одному предмету і, відповідно, починають гадати за допомогою газелей Хафіза. Якщо їх зміст хороше і відповідає мрії або бажанням особи, опустив даний предмет в глечик , значить, його мрія чи бажання збудеться в новому році. Останній день старого року (відповідає 20 - му числу березня) також вважається у азербайджанців святом і називається «день напередодні свята » або « свято напередодні » Нового року.

Але ось настає і саме свято - Новруз. До нього все, від мала до велика, готуються дуже ретельно. Як правило , всі повинні мати новий одяг.

З найдавніших часів у Новруз шість днів не працювали, навіть селяни не проводили ніяких польових робіт. Вони були присвячені тільки зустрічам і веселощам, і ця традиція, що встановилася в Південному Азербайджані, в основному не порушується і сьогодні. Автор довгі роки працював в Ірані, неодноразово відвідував Південний Азербайджан і бачив на власні очі, яке інтенсивний рух на дорогах країни спостерігається у святкові дні.

З набуттям незалежності в Азербайджані офіційно святкують Новруз , і цей день не є робочим днем. У перший день Нового року прийнято вставати рано. Там , де це можливо , люди прагнуть піти до річки або джерела: умиваються , бризкають водою один на одного. Адже вода - символ чистоти і свіжості. Тим самим всі бажають один одному гарного і щасливого Нового року. Після там же пригощають один одного солодощами. Цього дня вранці необхідно з'їсти що-небудь солодке, наприклад, мед, або якщо його немає - цукор. Після чого слід понюхати ароматний дим, що є символом звільнення від «злих духів».

Багато уваги азербайджанці приділяють і підготовці святкового столу. Як правило, кожна сім'я, накриваючи святковий стіл, пам'ятає про те що на столі повинна стояти їжа, що складається з семи страв, назва яких починається з букви

«с». На столі повинні бути сумах , скед - молоко, Сірці - оцет, насіння - спеціальна каша з пшениці, сабзи - зелень і т. д. Крім перерахованих страв на стіл ставляться дзеркало, свічка і фарбоване яйце. Все перераховане має глибоко символічне значення: свіча - світло або вогонь, який оберігає людину від злих духів, дзеркало - знак ясності або встановлення часу настання Нового року.

У міфології багатьох народів, що населяють нашу планету, земну кулю тримається на рогах величезного бика. Протягом року цей міфічний бик втомлюється і перекидає земну кулю з одного рогу на інший, після чого за переказами і настає Новий рік. Для того, щоб встановити завершення старого року і настання першого дня нового азербайджанці і ставлять фарбоване яйце на дзеркало. І як тільки яйце хитнеться, значить, бик «перекинув» земну кулю на інший ріг і настав Новий рік. Всі сидять в цей час за столом, побачивши символічне розгойдування яйця на дзеркалі, вітають один одного, цілуються, обнімаються і бажають один одному щастя, здоров'я , успіхів.

У день зустрічі Нового року сім'я нареченого неодмінно повинна відправити подарунки в будинок нареченої - солодощі, золоті та срібні вироби, відрізи та ін Природно, сім'я нареченої зі свого боку надає відповідні знаки уваги будинку нареченого. Обмін подарунками між родинами відбувається в урочистій обстановці.

Всі жінки в цей день фарбують волосся хною , роблять манікюр. Якщо ж у якійсь родині траур, то близькі, родичі або сусіди запрошують жінок для святкового миття в лазні, роблять жінкам манікюр і фарбують їх волосся . Даний звичай повинен означати, що сім'я змила траур і нещастя , що обрушилося на неї в минулому році, і вже має право нарівні з усіма зустрічати Новий рік і веселитися.

Як правило, у святкові дні зовнішні вхідні дверей не замикаються. Цим дають зрозуміти, що сім'я дому та рада зустріти гостей. Що стосується дітей, то хлопчики і дівчатка, відвідуючи знайомих і родичів, залишають на порозі шапки або мішечки для святкових подарунків.

У перший день Нового року в кожній родині всю ніч має горіти світло. Це знак благополуччя, гасити вогонь ні в якому разі не можна, т , к. це є ознакою нещастя.

Святкування Нового року завершується вдень на 13-й день Новруза Всі повинні вийти з дому або виїхати за місто, або на околицю села і провести весь день на лоні природи і цим звільнитися від негараздів числа «13», яке азербайджанці вважають «невдачливий». Люди як би намагаються залишити в поле всілякі негаразд, які можуть трапитися за рік, а до вечора повертаються додому. Останні , 13-й день Нового рок, завершується старовинними іграми - стрибками на верблюдах і конях, різними молодіжними та дитячими іграми, змаганнями, в яких беруть участь нарівні з чоловіками жінки і дівчата. Стародавнє свято весни- Новруз байрами-є загальнонародними, знаменним і найкрасивішим святом азербайджанців.

Наші релігії закликають до миру та добросусідства. У Євангелії Бог заповідає нам любити своїх ближніх так, як ми любимо себе. Християни вважають мусульман своїми ближніми. Діалог між нами розуміється як розумний інструмент спілкування і підтримки мирних відносин релігійних громад. Ми керуємося словами Нового Завіту: «Якщо можливо з вашого боку , будьте у мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18 ) .

Священна книга мусульман Коран також говорить про необхідність шанобливого ставлення до християн з боку прихильників ісламу .Християни і мусульмани на площі Тахрір у Єгипті.

Коран згадує «благочестивих» - носіїв традиційних релігій єдинобожжя (тобто іудеїв і християн , які залишилися вірні початковим звітом своїх вчителів - Мойсея та Ісуса Христ, « що тримає прямо Тору і Євангеліє » (Коран , 5:66 ) . Вони і мусульмани покликані прагнути « випереджати один одного в добрих справах » (Коран , 2:148 ) . Коран вчить , що мусульмани і християни покликані йти своїми шляхами до Бога : «... Кожному з вас Ми встановили закон і шлях ...» (Коран , 5:4 ) Співіснування різних видів монотеїзму - трьох авраамічних релігій , згідно Корану , має глибокий сенс : «... Якби Аллах побажав, то зробив би вас однією громадою, однак Він розділив вас, щоб випробувати вас тим, що Він дарував вам. Змагатися ж у добрих справах. Всім вам належить повернутися до Аллаха, і Він повідає вам про те , в чому ви розходилися в думках »(Коран , 5:48 ) .

Саме велика кількість добрих справ , сказано в Корані , вказує на перевагу того чи іншого напрямку авраамической традиції: «... І творіть добро, оскільки Аллах любить творять добро» (Коран , 2:195 ) . Коран прямо говорить, що саме за цим критерієм будуть судимі представники авраамічних релігій: «Воістину, віруючим, а також іудеям, християнам і сабіям, які увірували в Аллаха і в Останній день і здійснювали праведні діяння, уготована нагорода у їх Господа. Вони не пізнають страху і не будуть засмучені »(Коран , 2:62 ) .

Історія знає безліч прикладів толерантності мусульман по відношенню до християнських храмам і іудейським синагогам. Монастир святої Катерини на горі Синай уникнув розгарбувань і зберіг свої унікальні рукописи і святині саме завдяки такому ставленню єгипетських мусульман.

За думки Корану, не можна нав'язувати іншу віру християнину: «Немає примусу в вірі. Стала ясною різниця між стезею праведної і оманою. Іхто не вірує в ідолів, а вірує в Аллаха, той тримається за найміцніші узи, яким немає розірвання ...» (Коран , 2:256 ) .

Коран говорить про Євангеліє як про закон для християн , що містить в собі , подібно Торі , «керівництво до прямого шляху і світло »: « Слідом за пророками Ми відправили Ісу [ Ісуса ], сина Марьям [ Марії ], з підтвердженням істинності того , що було до нього в Торі. І Ми дарували йому Євангеліє, а в ньому - світло і праведний шлях на підтвердження того, що в Торі, і ниспослали наставляння для богобоязливих»(Коран , 5:46). Священна Книга ісламу закликає християн слідувати Євангелію: «Нехай послідовники Євангелія судять згідно з тим, що Аллах послав в ньому ...» (Коран , 5:47 ) .

Мусульмани протягом багатьох століть жили пліч -о-пліч з християнами, зокрема, в Єгипті. Положення християн у мусульманському світі визначалося обставинами місця і часу , проте їх традиційний статус , що сформувався в період Арабського халіфату, залишався практично незмінним.

Головна проблема в даний час, на мій погляд, полягає в тому, що в останні десятиліття стає все більше людей, що прагнуть на догоду власній гордині спотворити древні встановлення, розпалити міжрелігійні війни. Згадаймо, що і перше братовбивство на землі здійснилося «з релігійних мотивів»:жертва праведного Авеля була прийнята Господом , а жертва Каїна - відкинута (Бут. 4:3-8), тому Каїн в злобі і заздрості убив Авеля .

Гордії, діючі своїм розумінням , а не з волі Творця , призводять свій народ до катастрофи. Ісус Христос називав лжепророків «вовками хижими » (Мф. 7:15 ), а пророк Ісайя попереджав народ , щоб не ходити за « пророку - лжеучителями », насаджувана оману і ведучому до смерті ( Іс. 9:15-16 ) . Далі він же говорить: «... Так що народ цей устами своїми ... серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська ... загине мудрість премудрих його і розум розумних його не стане» (Іс. 29:13-14 ) .

Такі лжепророки породили проблему релігійного сектантства. На жаль, іноді мусульмани ототожнюють їх подання з загальнохристиянськими .

бачимо сьогодні, як лідери різних харизматичних сект , що іменують їх християнськими Церквами , провокують людей на необдумані вчинки заради власного, як зараз модно говорити, « піару» . Згадаймо пастора з Флориди , який скоїв блюзнірство стосовно Священної книги ісламу - Корану. Такі лжепастирі не мають нічого спільного з справжнім християнством. Існують і сектантські рухи, які займаються агресивної і неповажної до місцевих традицій діяльністю серед мусульман. Все це веде до спотворення образу християнства, подібно до того, як і дії ісламських сект представляють іслам в збоченому вигляді. Я розумію обурення мусульман, релігійне почуття яких ображають ці псевдохрістіане. Але я закликаю не ототожнювати їх з християнами східної традиції - православними і коптами, які поважають іслам і ніколи не ображали те, що священно для мусульман.

Аналогічна проблема існує і в мусульманському середовищі. Є люди, які, називаючи себе мусульманами, проповідують ненависть і закликають до вбивств людей інших релігій, зокрема, християн. Вони, незважаючи на наявні в Корані заборони насильства над християнами як «людьми Книги», привласнюють собі авторитет і право вирішувати, хто з послідовників Христа заслуговує смерті. Показово, що їх жертвами стають не тільки християни, але й багато мусульман , які , будучи прихильниками традиційних напрямків ісламу, оголошуються «відступниками» або «лицемірами». Справжньою трагедією стала неоголошена війна, яку ці люди оголосили муфтіям на Північному Кавказі. Однією з останніх їхніх жертв став голова Духовного управління мусульман Кабардино -Балкарії Анас - хаджі Пшихачев. Буквально минулого тижня в Дагестані вбито ректор ісламського теологічного інституту Максуд Садиков, а торік екстремісти вбили єдиного на пострадянському просторі доктора шаріатського права, випускника дамаського університету Абу - Нур Муртазаєв Магомедова .

Трагедія полягає ще й у тому, що чужі Корану ідеї ненависті до християн останнім часом посилено поширюються серед ісламської молоді. Нещодавно в Єгипті були підпалені коптські храми , але ж Коран говорить про те , що місця молитви Богу необхідні: «Якби Аллах не утримував одних людей іншими , то були б зруйновані і монастирі, і церкви , і синагоги , і мечеті, де постійно закликається ім'я Боже »(Коран , 22:41-42 ) .

Подивіться, що відбувається з сімейними цінностями в деяких західних країнах. По суті, традиційна сім'я скасовується як віджилий суспільний інститут. У публічному просторі культивуються ідеї статевої розбещеності, розпусти, допустимості подружньої зради, одностатевих сожительств. Руйнування сім'ї - це міна уповільненої дії , здатна підірвати моральний базис цілих поколінь. Адже саме сім'я дозволяє передати від батьків до дітей віру , повагу і шанування старших. Якщо під впливом сучасної популярної культури ставлення дітей і батьків переростають в торговий контракт , то це знецінює і вироджує сім'ю.

Кампанія за зрівняння прав гомосексуальних сожительств з традиційними родинами в очах віруючих людей - неприпустима спроба нівелювати відмінності між пороком і чесністю

Найчастіше боротьба за свободу жінок перетворюється на прагнення останніх звільнитися від «нав'язаних стереотипів», що призводить до руйнування моральних обмежень, пов'язаних з розвагою майбутніх матерів. У результаті ми стикаємося з неухильним зростанням проституції, сексуального рабства і торгівлі людьми.

Всі згадані вище виклики - це неоголошена війна проти людей, які дотримуються традиційних цінностей, в якій вони програють, якщо не об'єднаються навколо спільного уявлення про добро і зло. Так , між нами багато відмінностей, але ми близькі в питаннях традиційної моральності , розуміння необхідності доброчинності і мирного співіснування.

Тому ми, християни і мусульман, повинні виступити єдиним фронтом проти суспільних пороків, спільно відстоювати право жити за своїми переконаннями, виховувати дітей по вірі батьків, бути вільними від насмішок і знущань з боку людей , які забули своє минуле і знехтували духовною спадщиною предків. Віра робить нас вільними , а цього не можуть терпіти люди, що поклоняються кумирам сучасного світу: багатству, хибно уявлюваної свободі, пристрастям і егоїзму.

Ми покликані понад до того, щоб жити в світі, до взаємної поваги і протистояння аморальному нечестя. Будемо ж разом відповідати на виклики сучасного світу, захищати наше право жити, грунтуючись на традиційній моральності. Це необхідно не тільки для нас з вами, а й для блага майбутніх поколінь!

Розділ7

Національно-культурні об'єднання азербайджанців м. Харкова

7.1 Культурно-освітній центр "Достлуг"

З п'ятисот тисяч азербайджанців, що проживають в Україні, більше сорока тисяч проживають в місті Харкові та Харківській області. Азербайджанська діаспора відрізняється своєю організованістю і активною участю в суспільно-політичному житті Харкова.

Нині в місті Харкові та Харківському регіоні активно діють, три національно-культурних об'єднання азербайджанців:

Харківська обласна регіональна організація «Конгрес азербайджанців України» (голова-Аббасов Г.І.), Харківське обласне товариство азербайджанських жінок «Айнур Хатум»(голова - Джафарова К.К.), та Харківське регіональне відділення Міжнародної громадської організації «Світовий Конгрес Азербайджанців »(голова - Велієв Ф.Г.).

Одним з лідерів харківських азербайджанців, головою товариства «Достлуг» є директор Центру навчання іноземних громадян, завідувач Кафедрою природничих наук, доктор технічних наук, професор Харківського національного університету радіоелектроніки Мурад Омаров.

Одним з найбільш численних і самобутніх національно-культурних об'єднань в Харківській області є Харківське обласне товариство азербайджансько-української дружби «Достлуг», зареєстроване 19 листопада 1999 Управлінням юстиції в Харківській області.

Основними завданнями товариства «Достлуг» є об'єднання зусіль азербайджанців для відродження и збереження національно-культурних традіцій, сприяння зміцненню культурно -економічних зв'язків между Україною и Азербайджаном, захист прав та інтересів азербайджанців, что прожівають в Україні.

Членами Правління Товариства є представники інтелігенції, відомі не тільки в Україні, а й за її межами, такі як директор Харківського науково-дослідного і проектного інституту «Основної хімії» доктор фізико-математичних наук, академік Велієв Ельдар, народний художник України скульптор Гурбанов Сейфаддін, член національної спілки журналістів України Етібар Карабахли, полковник міліції Мустафаєв Бахлул, кандидат технічних наук Насибов Рави, депутат Київської районної ради, кандидат економічних наук Омаров Шахін, депутат Київської районної ради IV скликання Гасанов Велі.

Почетными членами общества являются - Генеральный директор Харьковского авиационного завода, уроженец г. Баку Мялица Анатолий Константинович, вдова Национального Героя Азербайджана Виктора Васильевича Серегина - Галина Михайловна Серегина, начальник Государственной жилищно-коммунальной инспекции в Харьковской области, кандидат наук государственного управления Омаров Азад Энвер оглы, известный в г. Харькове меценат Халилов Ниязи Саади оглы, издатель и главный редактор журнала "Мир Азербайджана" (Азербайджанская Республика) Исмаилов Эльдар Исмаил оглы.

У 2002 році представники азербайджанської діаспори вперше були обрані депутатами місцевих рад: Джамшид Багіров став депутатом міської ради, голова Харківського обласного товариства азербайджансько-української дружби "Достлуг" Мурад Омаров та член правління товариства «Достлуг» Вели Гасанов - депутатами Київської районної ради м. Харкова, в 2006 році член Правління Шахін Омаров - обраний депутатом Київської районної ради м.Харкова.

Діяльність товариства «Достлуг» неодноразово відзначалася грамотами та подяками Державного комітету України у справах національностей та релігій, Харківської обласної державної адміністрації та Харківської міської ради, М.Омаров лауреат премії Виконавчого комітету Харківської міської ради в номінації «За зміцнення міжнаціонального миру і згоди».

19 грудня 2009 Омарова обрали до складу Ради Старійшин азербайджанської діаспори в Україні, обраного на зустрічі Надзвичайного і Повноважного Посла Азербайджанської Республіки в Україні Талят Алієв з представниками азербайджанської діаспори в Україні .

За активну діяльність Харківське обласне товариство азербайджансько-української дружби "Достлуг" рішенням III з'їзду Конгресу азербайджанців Європи (13-15 квітня 2009 року).

При товаристві діють центри і колективи. Це Азербайджанський культурно-освітній центр «Достлуг»; дитячий танцювальний колектив «Перлини Азербайджану»; фольклорний ансамбль «Карабах»; жіночий клуб «Натаван»; молодіжний клуб «Новруз»; юридична служба.

Товариство працює в тісному контакті з посольством Азербайджанської Республіки в Україні та держкомітетом Азербайджанської Республіки у справах діаспори, а також держкомітетом України у справах національностей та релігій, Харківською обласною державною адміністрацією та Харківською міською радою. За роки своєї діяльності Харківським обласним товариством азербайджано-української дружби «Достлуг» реалізовано велику кількість соціальних, культурно-просвітницьких та благодійних проектів.

Товариство активно працює з юним поколінням азербайджанців.

Одним з кращих освітніх центрів національно-культурних об'єднань м. Харкова є Азербайджанська недільна школа, створена в 1999 році за підтримки Харківської міської ради, і реорганізована в 2009 році в Азербайджанський культурно-освітній центр «Достлуг», що функціонує на базі СШ № 131 м. Харкова. Сьогодні більше 80 дітей вивчають азербайджанську мову та літературу, культуру, релігію, історію, національні традиції, а також основи національної кухні Азербайджанського народу.

Наприкінці навчального року серед учнів Центру проводяться олімпіади з основних предметів, у тому числі, питань, що стосуються азербайджано-українських взаємин. Учні Центру неодноразово були переможцями та призерами міських, обласних та республіканських олімпіад і конкурсів.

Правлінням товариства розроблено систему стимулювання та заохочення учнів Центру. Розроблене Положення про стипендії ім. Гейдара Алієва передбачає фінансову підтримку найбільш успішних учнів і фінансування програми взаємообміну школярами м. Харкова та м. Баку. З метою налагодження і зміцнення зв'язків з історичною батьківщиною влітку 2007 року товариством «Достлуг» організована поїздка учнів Центру в Азербайджан, в середню школу № 143 м. Баку. Розроблено програму та визначено напрями подальшої співпраці та взаємообміну між школами наших міст.

Була організована участь танцювального колективу «Перлини Азербайджану» у щорічному Міжнародному дитячому фестивалі у Туреччині (м. Ізмір у 2009 р.), що сприяла налагодженню і зміцненню культурних зв'язків між школярами Туреччини та їх однолітками з Харкова.

7.2 «Конгрес Азербайджанців України»

Найктивнішою з організацій діаспор в Європі є створений в березні 1999 -го року «Конгрес Азербайджанців України». Суспільство відіграє величезну роль у захисті національно-культурних традицій азербайджанців, що проживають на території України, у вирішенні соціально -економічних та суспільно- політичних проблем. У 27 -ми адміністративних центрах України діють регіональні відділи Конгресу Азербайджанців України (Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир, Львів, Одеса, Полтава, Севастополь, Тернопіль, Харків, Черкаси, Чернігів та інші).

Конгрес активно бере участь у суспільно- культурному житті країни , в якій існує і діє, проводить різні суспільно - культурні і благодійні акції, налагоджує співпрацю з іншими центрами діаспор України. З громадськими та державними організаціями, благодійними фондами. По лінії суспільства надається матеріальна допомога Чорнобильцям, постраждалим від аварій, що сталися в Донбасівських шахтах, від стихійних лих у Закарпатті, а також дитячим будинкам, інтернатам, ветеранам війни.

При конгресі діють ансамбль «Азербайджан». При ряді регіональних відділів товариства здійснюють свою діяльність недільні школи. У Києві видається газета конгресу «Голос Азербайджану». З ініціативи конгресу, між Азербайджаном і Україною були підписані угоди про обмін студентами , співпрацю наукових установ. Конгрес активно бере участь у державних та національних святах Азербайджану та України, у святкуванні історичних днів , в суспільно-політичних , економічних , культурних заходах України .

Зміст

Постановка проблеми.

Розділ 1. Діаспорські організації як суб'єкти системи міжнародних відносин

Розділ 2. Етапи формування та становлення азербайджанської діаспори

Розділ 3. Вплив на українську культуру та місцеве населення, асміляція населення

3.1 Скільки азербайджанців проживає в Україні, і чим вони переважно займаються?

3.2 Як азербайджанці України об'єднані між собою?

3.3 Що пов'язує Баку і Харків між собою?

3.4 Національний склад населення Харківської облаті

Розділ 4. Існування азербайджанської діаспори в м. Харкові та в Харківській обсласті

Розділ 5. Значні традціі і свята азербайджанського народу

Розділ 6. Асиміляція азержайджанскої культури з українською, вплив на культурні відносини м. Харкова та області

Розділ 7. Національно-культурні об'єднання азербайджанців м. Харкова

7.1 Культурно-освітній центр "Достлуг"

7.2 «Конгрес Азербайджанців України»

Размещено на Allbest.ru