Сім`я та шлюб як соціальні інститути

Размещено на http://allbest.ru

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН І ТУРИЗМУ

Факультет економіки та соціального управління

РЕФЕРАТ

З курсу соціологія

На тему: Сім`я та шлюб як соціальні інститути

Виконав

студент 2 курсузаочної форми навчання

Войцеховський Андрій Дмитрович

Перевірив

Київ - 2013 р.



Зміст

Вступ

1. Поняття соціального інституту, його види4

2. Шлюб - основа сімейних відносин

2.1 Форми шлюбу

2.2 Історичний напрям в соціології сім'ї та шлюбу

3. Сім'я як найважливіший соціальний інститут

3.1 Життєвий цикл сім'ї

3.2 Форми сім'ї

3.3 Функції сім'ї

3.4 Розподіл ролей у сім'ї

4. Криза сім'ї і її майбутнє

Висновок

Джерела та література



Вступ

Сім'я вважається одним з чотирьох фундаментальних інститутів суспільства, надає йому стабільність і здатність заповнювати населення в кожному наступному поколінні.

Одночасно сім'я виступає малою групою - самої згуртованої і стабільної осередком суспільства. Протягом свого життя людина входить до складу безлічі самих різних груп - групу однолітків або друзів, шкільний клас, трудову бригаду або спортивну команду, - але лише родина залишається тією групою, яку він ніколи не залишає.

Сім'я - невід'ємна частина суспільства, і неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодна скільки-небудь цивілізоване суспільство не обходилися без сім'ї.

Найближче майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини родина - основа основ. Поняття щастя майже кожна людина пов'язує, насамперед, із сім'єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Проте чи завжди ми замислюємося над питаннями:

* Чому люди живуть сім'ями?

* Сім'я - це особиста справа кожного або вона якось пов'язана з суспільством?

* Чи впливає сім'я на суспільство або товариство надає «тиск» на сім'ю?

* Чи завжди існувала родина?

* Чи збережеться сім'я в майбутньому?

* Чи витримає сім'я суворі випробування, які переживає наше суспільство сьогодні?

Проблеми сім'ї вивчаються особливою областю соціології. Проблематика досліджень обширна і різноманітна. Процеси розпаду і формування сім'ї, характервиконання її основних функцій, особливості взаємин подружжя і причини сімейних конфліктів в сім'ї, соціальні та економічні фактори, що визначають її спосіб життя, - ось далеко не повний перелік лише основних питань, до яких звертаються соціологи.

Соціологія сім'ї - одна з найбільш розвинених областей соціологічного знання.

Тільки в нашій країні бібліографія праць з соціології сім'ї налічує більше 3 тисяч назв. Провідні дослідники цієї галузі соціології - Е.К. Васильєв, А.Г. Вишневський, С.І. Голод, І.С. Кон, М.С. Мацковская, Б.С. Павлов, Н. Г. Юркевич, А.Г. Харчев, В. Г. Харчева і багато інших.

Зарубіжна соціологія має давні традиції вивчення сім'ї. Найбільш відомими фахівцями в даній області є І. Най, І. Рейс, В. Берр, Р. Хілл, М. Бекомбо, А. Жірар, Л. Руссель, Ф. Мішель та інші.



1. Поняття соціального інституту, його види

Соціальна практика показує, що для людського суспільства життєво важливо впорядкувати, регламентувати і закріпити деякі соціально-значимі відносини, зробити їх обов'язковими для членів суспільства. Базисним елементом регулювання суспільного життя є соціальні інститути.

«Соціальний інститут - це певна організація соціальної діяльності і соціальних відносин, що здійснюється шляхом взаємоузгодженої системи доцільно орієнтованих стандартів поведінки, виникнення й угруповання яких у систему обумовлені змістом конкретної, розв'язуваної соціальним інститутом завдання». Соціальний інститут являє собою сукупність людей, установ, матеріальних засобів, що забезпечують стійкість соціальних зв'язків і відносин у суспільстві.

Соціальні інститути забезпечують реалізацію основних потреб суспільства, пов'язаних з його матеріальним забезпеченням, інтеграцією соціальних груп, відтворенням і збереженням духовних цінностей і т. д.

Завдяки їх наявності забезпечується відтворення населення, матеріальних і духовних благ, соціалізаціялюдських індивідів, наступність поколінь і багато іншого. Соціальні інститути функціонують лише за наявності відповідних суспільних потреб. При зникненні таких потреб їх функціонування поступово припиняється і вони відмирають.

Загальними ознаками, які характеризують всі соціальні інститути, є наступні: мета; набір установок і зразків поведінки, соціальних статусів і ролей; система санкцій, що забезпечує стимулювання бажаного і придушення поводження, що відхиляється; культурні символи.

Склад соціальних інститутів дуже різноманітний. Найважливішими соціальними інститутами є:

а) економічні (власність, гроші, банки);

б) політичні (держава, партії, спілки);

в) соціокультурні та виховні (наука, освіта) та інші.

Соціальні інститути виконують різноманітні функції, найважливішими з яких є інтеграційна, регулятивна, комунікативна, транслює, функція закріплення і відтворення суспільних відносин і багато інших.

Соціальні інститути утворюються на основі соціальних зв'язків, взаємодій і відносин конкретних індивідів, соціальних груп, шарів і інших спільнот.

Вони носять індивідуальний характер, володіють власним системним якістю. Отже, соціальний інститут являє собою самостійне суспільне утворення, що має свою логіку розвитку.

З цієї точки зору соціальні інститути можуть бути охарактеризовані як організовані системи, що характеризуються стійкістю структури, інтегрованістю їх елементів, визначеною мінливістю функцій.

Отже, маючи специфічні особливості і відрізняючись один від одного, соціальні інститути разом з тим функціонують у тісному зв'язку один з одним і доповнюють один одного.



2. Шлюб - основа сімейних відносин

«Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки по відношенню один до одного, до дітей і до суспільства». Іншими словами, шлюб - це контракт, який полягає трьома сторонами - чоловіком, жінкою та державою. На відміну від всіх інших формальних контрактів, які є в суспільстві, в ньому обумовлена тільки одна дата - дата укладення шлюбного угоди, але не проставлена дата закінчення дії контракту. Тим самим мається на увазі, що шлюбні узи скріплюють людей до кінця їхнього життя. У багатьох суспільствах держава бере на себе не тільки оформлення шлюбу, а його освячення здійснює церква.

Подружжя дають клятву вірності один одному і беруть на себе обов'язок соціальної, економічної та фізичної взаємної опіки. Освячення шлюбу перед церковним вівтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. Інститут шлюбу самим фактом свого існування свідчить, що суспільство навмисно розділило всі види статевих відносин на схвалювані і несхвалюваних, а держава - на дозволені та недозволені. Але так було не завжди. В давнину шлюбні стосунки виглядали зовсім інакше, а на зорі людської історії їх не було зовсім. У будь-якому суспільстві - стародавньому або сучасному - сім'я формується, як правило, через шлюб. Шлюб - санкціонований суспільством сексуальний союз певної тривалості між двома і більше індивідами.

Подібний союз зазвичай укладається завдяки спеціальній церемонії - інавгурації, урочистому висновку шлюбних уз. Інавгурація може проходити в строго формальної або в абсолютно неформальній атмосфері. Діти, народжені в шлюбному союзі, вважаються закононародженими, а діти, народжені поза шлюбом - незаконнонародженим. Шлюб - сукупність звичаїв, які регулюють подружні стосунки чоловіка і жінки. У сучасній європейській культурі такі звичаї включають знайомство, заручення, обмін кільцями, медовий місяць, переступання нареченого і нареченої через символічне перешкоду.

Всі ці норми, за визначенням американського соціолога К. Девіса, формують якусь цілісну структуру, яку називають інститутом шлюбу. У суспільстві такийінститут виконує радий принципово важливих функцій - відтворення людей, виховання дітей та інші. Отже, шлюб - інститут, регулюючий відносини тільки подружжя, а сім'я - інститут, регулюючий, крім того, ще й відносини між батьками і дітьми.

2.1 Форми шлюбу

Спосіб, яким вибирається шлюбний партнер, поділяє всі форми шлюбу на два типи - ендогамни і екзогамних. При ендогамії партнер вибирається тільки з тієї групи, до якої належить сам вибирає, тобто це звичай, за яким дозволені шлюби лише між особами однієї і тієї ж соціальної групи.

Екзогамія передбачає вибіршлюбного партнера з чужої групи. Чужий групою може стати клас, раса, нація, вікова категорія.

Розмір шлюбної групи є підставою для поділу форм шлюбу на дві великі категорії:

1) моногамія (шлюбний союз одного чоловіка і однієї жінки);

2) полігамія (шлюбний союз більш ніж двох партнерів).

Кожна з цих категорій розпадається на підвиди.

У моногамії виділяють:

а) довічну моногамію;

б) моногамію, допускає розлучення (легко розводяться шлюб);

в) парну сім'ю.

Остання хоч і називається родиною, але лише формально. Насправді парна сім'я - це нестійка, короткочасна форма шлюбного союзу.

У полігамії виділяють:

а) полігінія (шлюбний союз одного чоловіка з кількома жінками);

б) поліандрія (шлюб однієї жінки з кількома чоловіками);

в) груповий шлюб (шлюбний союз кількох чоловіків та кількох жінок).

Класифікацію форм шлюбу можна провести і за різними критеріями: шлюб за змовою, шлюб по любові, шлюб за розрахунком, шлюб за рекомендацією посередників.

Посередники - друзі і знайомі, які рекомендують майбутнього нареченого або наречену. Гостьовий шлюб. Цей термін прийшов із Франції. Подружжя має дві квартири і живуть окремо, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень: і одружені, і вільні одночасно. Нерівний шлюб передбачає, що подружжя розрізняються по якому-небудь значимого ознакою - громадському статусу, віку, доходу і т. д. Іншим критерієм класифікації виступає плата за брак.

Інститут покупного шлюбу має давні традиції. Він виник одночасно з груповим шлюбом і всередині нього. Ранню форму покупного шлюбу можна назвати дарообменной.

Обряд одруження здійснювався у формі еквівалентного дарообмена. Дві групи обмінювалися «подарунками», яким могла служити жінка. Родичі жінки «дарували» родичам чоловіки його майбутню дружину в обмін на рівноцінні послуги і допомогу, які зобов'язувалися надати другий першим.

На відміну від древніх форм покупного шлюбу, що здійснювалися у формі еквівалентного дарообмена, пізніші його форми, особливо в епоху патріархату, проявлялися вже у формі нерівного дарообмена.

Чоловік підносив нареченій дорожчі подарунки, ніж отримував від неї, - відповідно своєму привілейованому становищу, розмірами багатства і політичної влади. З тих пір можна говорити про нову форму покупного шлюбу - викупному шлюбі.

Тепер усною домовленістю молодих людей або їх батьків було вже недостатньо. Оскільки мова йшла про великий стані, остільки виникла необхідність в укладенні договору, де обговорювалися права та обов'язки сторін, а також розмір викупу.

Поступово покупної шлюб перетворився в частину родоплемінних заходів, і на мусульманському Сході виникла нова форма покупного шлюбу - калимний шлюб. Калим, викуп за наречену, спочатку виплачувався роду, а пізніше - батькам в якості компенсації за втрату робітниці. Як пережиток калим зберігся у деяких народів Азії і Африки. Крім покупного шлюбу існує хижацький шлюб.

Розрізняють два його різновиди:

1) умикання (викрадення) нареченої;

2) умикання нареченого;

Такий шлюб виник в давнину і зберігся в деяких народів як загальноприйнята норма (Закавказзя) або як девіантна поведінка (Європа).

2.2 Історичний напрям в соціології сім'ї та шлюбу

Сім'я є одним з найстародавніших соціальних інститутів. Вона виникла набагато раніше релігії, держави, армії, освіти, ринку. До визначення природи і сутності сім'ї мислителі минулого підходили по-різному. Одна з перших спроб визначити характер шлюбно-сімейних відносин належить давньогрецького філософа Платона. Патріархальну сім'ю він вважав незмінною, вихідної громадської осередком, оскільки держави виникають в результаті об'єднання родин.

Однак Платон не був послідовний у поглядах на сім'ю. У проектах «Ідеального держави» з метою досягнення згуртованості суспільства він пропонував введення спільності дружин, дітей і майна. Ця ідея була не нова. Давньогрецький історик Геродот у своїй знаменитій «Історії» відзначає, що спільність жінок була відмінною рисою у ряду племен.

Такі відомості зустрічаються протягом всієї античної епохи. Аристотель, критикуючи проекти «Ідеального держави», розвиває ідею Платона про патріархальної сім'ї як вихідної і основному осередку суспільства. При цьому сім'ї утворюють «селища», а з'єднання «селищ» - держава. Англійський філософ Томас Гоббс, розробляючи проблеми моральної та громадянської філософії, спростовував точку зору на шлюб як щось нечисте, позбавлене святості, бажаючи повернення земній інституту шлюбу його духовної цінності.

Французький просвітитель Жан-Жак Руссо писав: «Саме древнє з усіх товариств і єдино природне - це сім'я. Таким чином, сім'я - це, якщо завгодно, прообраз політичних товариств ... »

Філософи античності, середньовіччя і почасти навіть нового часу виводять суспільні відносини із сімейних відносин, звертають основну увагу на ставлення родини до держави, а не на характеристику її як особливого соціального інституту. Певною мірою ці погляди поділяли навіть німецькі філософи Кант і Гегель.

Основу сім'ї Кант бачив у правовому порядку, а Гегель - в абсолютній ідеї. Зауважимо, що вчені, які визнають вічність і ізначальність моногамії, фактично ототожнюють поняття «шлюб» і «сім'я», відмінності між ними зводяться до формального початку.

Звичайно, між поняттями «шлюб» і «сім'я» існує тісний взаємозв'язок. Недарма в літературі минулого, а іноді і сьогодення, вони нерідко використовуються як синоніми.

Однак у суті цих понять є не тільки загальне, але чимало й особливого, специфічного. Так, вчені переконливо довели, що шлюб і сім'я виникли в різні історичні періоди. Сучасні радянські соціологи визначають шлюб як історично мінливу соціальну форму відносин між жінкою та чоловіком, з якої, суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні подружні та батьківські права й обов'язки.

Сім'я являє собою більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але і їхніх дітей, а також інших родичів або просто близьких подружжю і необхідних їм людей. Затвердження історичного погляду на шлюб та сім'ю відбувалося двома шляхами:

1) за допомогою дослідження минулого сім'ї, зокрема, шлюбно-сімейного укладу так званих примітивних народів;

2) шляхом вивчення сім'ї в різних соціальних умовах.

Біля витоків першого напряму стоїть швейцарський вчений Йоганн Бахофен, Автор роботи «Материнське право», де він висунув тезу про універсально-історичному розвитку первісної людини від первісного безладного спілкування підлог («гетеризма») до материнського, а потім до батьківського права. Через аналіз давніх класичних творів він довів, що до одношлюбності і у греків і у азіатів був такий стан, коли не тільки чоловік вступав у статеві стосунки з декількома жінками, але і жінка - з кількома чоловіками.

Найбільшою віхою на шляху обґрунтування еволюційних ідей була праця американського вченого Л. Моргана «Стародавнє суспільство». Пізніше обґрунтування походження, та розвитку сім'ї дали К. Маркс і Ф. Енгельс.

Вони стверджували, що економічні відносини, які становлять основу суспільно-економічних формацій, є в той же час і основою сім'ї. К. Маркс зазначав, що «сім'я повинна розвиватися в міру того, як розвивається суспільство, і повинна змінюватися у міру того, як змінюється суспільство». Енгельс показав, що разом з розвитком суспільства і сім'я, як його найважливіша осередок, під впливом соціально-економічних умов переходить з нижчої форми до вищої.

В. І. Ленін, також зазначив, що в розвитку сім'ї визначальним чинником були і будуть соціально-економічні відносини. Значить, родина є продуктом історичного розвитку, і кожна суспільно-економічна формація має властиві тільки їй шлюбно-сімейні відносини.

З середини XX століття в розвитку соціології сім'ї починається стадія, яку назвали «періодом побудови систематичної теорії». Саме з цього часу почалося накопичення великої кількості емпіричних даних по численних аспектів шлюбно-сімейних відносин. Швидкий розвиток електронно-обчислювальної техніки дало можливість більш глибоко і серйозного аналізу отриманих даних.

Проблематика сім'ї в цей період стає все більш актуальною, що пов'язано з початком дестабілізації сім'ї та шлюбу. Збільшується число дослідних центрів. Спочатку в США, потім в Англії, Австрії, Канаді, Нідерландах, Фінляндії, Франції, Швеції і т.д. Пізніше - у СРСР і країнах східної Європи.

У соціології сім'ї та шлюбу зроблено чимало. Відзначається значне просування в розробці теорії, її понятійно-категоріального апарату, практичних рекомендацій щодо вдосконалення соціальної політики у сфері шлюбно-сімейних відносин, є плідні підходи до дослідження сім'ї та шлюбу, накопичений величезний емпіричний матеріал. При належній систематизації та доповнення розроблені концепції, затвердження, отримані висновки могли б надати фундаментальність і зміцнити цілісність спеціальної соціологічної теорії сім'ї та шлюбу.



3. Сім'я як найважливіший соціальний інститут

Існування сім'ї, як і всі соціальних інститутів, обумовлено суспільними потребами. Як і всі соціальні інститути, сім'я являє собою систему дій і відносин, необхідних для існування і розвитку суспільства. «Сім'я - мала соціальна група, члени якої поєднані шлюбом або кровною спорідненістю, спільністю побуту, взаємодопомогою, і взаємної і моральною відповідальністю». Через сім'ю найбільш повно виражається єдність соціального і природного в людині, соціальної та біологічної спадковості. За своєю сутністю, сім'я є первинним сполучною ланкою між природою та суспільством, матеріальної і духовної сторонами життєдіяльності людей.

3.1 Життєвий цикл сім'ї

Життєвий цикл сім'ї - послідовність значущих, етапних подій в існуванні сім'ї - починається з укладення шлюбу і закінчується його розірванням, тобто розлученням. Не розведені подружжя, що проходять всі стадії життєвого циклу, послужили вченим як ідеального типу для виділення етапів життєвого циклу сім'ї. Набагато складніше побудувати схему життєвого циклу для подружжя, які кілька разів розлучалися і створювали повторні сім'ї. Коротко кажучи, життєвий цикл сім'ї полягає в наступному.

Укладення шлюбу є першою, або початковою стадією сім'ї. Після деякого часу в молодого подружжя з'являється перша дитина. Ця фаза триває від моменту укладення шлюбу до народження останньої дитини і називається стадією росту родини.

Друга стадія починається з моменту народження останньої дитини і триває до того часу, коли з батьківської сім'ї відселяється перший дорослий дитина, завівши власною сім'єю.

На третій стадії процес відселення дорослих дітей триває. Вона може бути дуже довгою, якщо діти народжуються через великі проміжки часу, і дуже короткою, якщо наступні один за іншим по роках народження діти по черзі залишають сім'ю. Її називають «зрілої» фазою. У цей час у перших відселитися дітей народжуються власні діти і батьківська сім'я часто перетворюється на місце, де виховуються онуки.

Четверта стадія - стадія самотності в старості, або стадія «загасання». Вона закінчується із смертю одного або обох подружжя. Завершальна стадія життєвого циклу як би повторює першу-шлюбна пара залишається наодинці з собою. Різниця полягає лише у віці - на початку це молода пара, а тепер вона постаріла.

3.2 Форми сім'ї

Виділяють два головні типи сім'ї - розширену (або многопоколенную), вона ж називається традиційної (класичної), і сучасну нуклеарную (двухпоколенную) сім'ю. Сім'я називається нуклеарною, тому що демографічним ядром сім'ї, що відповідає за відтворення нових поколінь, є батьки і їхні діти.

Вони складають біологічний, соціальний та економічний центр будь-якої сім'ї. Всі інші родичі відносяться до периферії сім'ї. Якщо всі вони живуть разом, то сім'я називається розширеною. Вона розширюється за рахунок 3-4 поколінь прямих родичів. Нуклеарні сім'я може бути повною і неповною. Повної сім'єю називається така сім'я, в якій є два чоловіка, неповною - сім'я, в якій немає одного з подружжя. Слід зазначити, що нуклеарна сім'я можлива в тих суспільствах, де дорослі діти мають можливість після шлюбу жити окремо від батьківської сім'ї. Розрізняють також батьківську сім'ю, або сім'ю походження, і прокреаціонную, або новостворену (вона створюється дорослими дітьми). За кількістю дітей розрізняють бездітну, однодетную і багатодітну сім'ї.

За критерієм панування в сім'ї чоловіка чи дружини виділяють патріархальну і матріархальний сім'ї, а за критерієм лідерства - патернальную (глава сім'ї чоловік), матеріальну (глава родини жінка) і еквалітарную (обоє з подружжя в рівній мірі вважаються главою сім'ї). Також сучасні сім'ї різняться і за іншими ознаками: за кількістю зайнятих членів сім'ї, за кількістю дітей молодше 18 років, за типами житлових приміщень, розміром житлової площі, за типом поселення, за національним складом і т. д.

3.3 Функції сім'ї

Соціальні функції сім'ї мають два основних джерела їх виникнення: потреби суспільства і потреби самої сімейної організації. Як той, так і інший фактор історично змінюються, тому кожен етап у розвитку сім'ї пов'язаний з відмиранням одних і формуванням інших функцій, зі зміною як масштабів, так і характеру її соціальної діяльності.

Однак при всіх зазначених змінах суспільство на будь-який щаблі свого розвитку потребує відтворенні населення тому воно завжди зацікавлене в сім'ї як про механізм такої відтворення. Отже, сім'я може розглядатися як соціальний інститут, і як сімейна група, що виконує певну соціальну задачу. Можна виділити наступні основні функції сім'ї, що сприяють реалізації цього завдання:

1) Репродуктивна функція виконує дві основні задачі: громадську - біологічне відтворення населення, і індивідуальну - задоволення потреби в дітях. В її основі лежить задоволення фізіологічних і сексуальних потреб, що спонукають людей протилежних статей об'єднуватися в сімейний союз. Виконання цієї функції сім'єю залежить від всієї сукупності суспільних відносин. В останні роки ця функція привертає загальну увагу: Скільки сучасній сім'ї мати дітей? Соціологи відзначають, що для нормального відтворення населення в родині повинно бути три дитини.

2)У сім'ї виховуються і дорослі, і діти. Особливо важливе значення має її вплив на підростаюче покоління. Тому виховна функція сім'ї має три аспекти. Перший - формування особистості дитини, розвиток її здібностей та інтересів, передача дітям дорослими членами сім'ї (матір'ю, батьком, дідусем, бабусею та ін) накопиченого суспільством соціального досвіду, збагачення їх інтелекту, естетичний розвиток, сприяння їх фізичному вдосконаленню, зміцненню здоров'я та вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури. Другий аспект - сім'я має великий вплив на розвиток особистості кожного її члена протягом всього його життя. Аспект третій - постійний вплив дітей на батьків (і інших дорослих членів сім'ї), що спонукає їх активно займатися самовихованням.

3)Виконуючи господарсько-економічну функцію, сім'я забезпечує міцні економічні зв'язки між своїми членами, підтримує матеріально неповнолітніх і непрацездатних її членів суспільства, надає допомогу і підтримку тим членам сім'ї, у яких виникають матеріальні, фінансові труднощі.

4)Відновна функція спрямована на відновлення і зміцнення фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини після трудового робочого дня. У нормально функціонуючому суспільстві реалізації цієї функції сім'ї сприяють скорочення загальної тривалості робочого тижня, збільшення вільного часу, зростання реальних доходів.

5)Призначення регулятивної функції полягає в тому, щоб регулювати і упорядковувати стосунки між статями, підтримувати сімейний організм у стабільному стані, забезпечувати оптимальний ритм його функціонування і розвитку, здійснювати первинний контроль за дотриманням членами сім'ї суспільних норм особистої, групової та суспільного життя.

6)Сім'я як соціальна спільність є первинним елементом, опосредующим зв'язок особистості з суспільством: вона формує в дитини уявлення про соціальні зв'язки і включає в них його з народження. Звідси наступна найважливіша функція сім'ї - соціалізація особистості. Потреба людини в дітях, їх вихованні тасоціалізації надає сенс самого людського життя. Ця функція сприяє виконанню дітьми певних соціальних ролей у суспільстві, їх інтеграції в різні соціальні структури. Ця функція тісно пов'язана з природною і соціальною сутністю сім'ї як воспроізводітельніци людського роду, а також з господарсько-економічноюфункцією сім'ї, оскільки виховання дітей починається з їх матеріального забезпечення та догляду за ними.

7)Все більшого значення соціологи додавали і надають комунікативної функції сім'ї. Можна назвати наступні компоненти цієї функції: посередництво сім'ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодична преса), з літературою і мистецтвом; вплив сім'ї на різноманітні зв'язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер її сприйняття; організація внутрісімейного об'єднання.

8)Дозвільна функція здійснює організацію раціонального дозвілля та здійснює контроль у сфері дозвілля, крім того, задовольняє певні потреби індивіда у проведенні дозвілля. Дозвільна функція орієнтована на оптимізацію організації вільного сімейного часу на задоволення потреб членів сім'ї у спілкуванні, підвищення рівня культури, поліпшення стану здоров'я, відновлення сил. У щасливих родина походить взаємозбагачення інтересів подружжя та їх дітей, дозвіллєва діяльність носить переважно розвиваючий характер.

9)Соціально-статусна функція пов'язана з відтворенням соціальної структури суспільства, тому що надає (передає) певний соціальний статус членам сім'ї.

10)Емоційна функція припускає отримання емоційної підтримки, психологічного захисту, а також емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія.

11)Функція духовного спілкування передбачає розвиток особистостей членів сім'ї, духовне взаємозбагачення.

12)Сексуальна функція сім'ї здійснює сексуальний контроль і спрямована на задоволення сексуальних потреб подружжя.



3.4 Розподіл ролей у сім'ї

Для розуміння сім'ї як соціального інституту велике значення має аналіз рольових відносин у родині. Сімейна роль - один з видів соціальних ролей людини в суспільстві.

Сімейні ролі визначаються місцем і функціями індивіда в сімейній групі і подразделяемості в першу чергу на подружні (дружина, чоловік), батьківські (мати, батько), дитячі (син, дочка, брат, сестра), межпоколенние і Внутрипоколенная (дід, баба, старший , молодший) і т.д.

Виконання сімейної ролі залежить від виконання низки умов, перш за все, від правильного формування рольового образу. Індивід повинен чітко уявляти собі, що значить бути чоловіком абодружиною, старшим у сім'ї або молодшим, якої поведінки чекають від нього, які правила, норми чекають від нього, які правила, норми диктує йому ту чи іншу поведінку. Для того щоб сформулювати образ своєї поведінки, індивід повинен точно визначити своє місце і місце інших у рольовій структурі сім'ї.

Наприклад, чи може він виконувати роль глави сім'ї, взагалі або, зокрема, головного розпорядника матеріального надбання родини. У цьому плані важливе значення має узгодженість тій чи іншій ролі з особистістю виконавця. Людина зі слабкими вольовими якостями, хоч і старший за віком у родині або навіть по рольового статусу, наприклад, чоловік, далеко не підійде до ролі глави сім'ї в сучасних умовах.

Для успішного формування сім'ї важливе значення також має чутливість до ситуаційних вимогам сімейної ролі і пов'язана з нею гнучкість рольової поведінки, яка проявляється у здатності без особливих труднощів виходити з однієї ролі, включатися в нову відразу, як цього вимагатиме ситуація. Наприклад, той чи інший багатий член сім'ї грав роль матеріального покровителя інших її членів, але його фінансове становище змінилося, і зміна ситуації відразу ж вимагає зміни його ролі.

Рольові відносини в сім'ї, які утворюються при виконанні певних функцій, можуть характеризуватися рольовим згодою або рольових конфліктом.

Соціологи відзначають, що рольовий конфлікт найчастіше проявляється як:

а) конфлікт рольових зразків, що пов'язано з неправильним їх формуванням в одного або кількох членів сім'ї;

б) межролевой конфлікт, при якому протиріччя закладено в протилежності рольових очікувань, що виходять з різних ролей. Такого роду конфліктиспостерігаються часто в многопоколенних сім'ях, де подружжя другого покоління одночасно є і дітьми і батьками і повинні відповідно поєднувати протилежні ролі;

в) внутриролевой конфлікт, при якому одна роль включає в себе суперечливі вимоги. У сучасній сім'ї такого роду проблеми бувають найчастіше притаманні жіночої ролі. Це відноситься до випадків, коли роль жінки передбачає поєднання традиційної жіночої ролі в родині (господині, виховательки дітей і т.д.) з сучасною роллю, яка передбачає рівну участь подружжя у забезпеченні сім'ї матеріальними засобами.

Конфлікт може поглибитися, якщо дружина займає більш високий статус у соціальній чи професійній сфері і переносить рольові функції свого статусу у сімейні стосунки. У подібних випадках дуже важлива здатність подружжя до гнучкого переключенню ролей. Особливе місце серед передумов рольового конфліктузаймають труднощі з психологічним освоєнням ролі, пов'язані з такими особливостями особистостей подружжя, як недостатня моральна й емоційна зрілість, непідготовленість до виконання подружніх і, особливо, батьківських ролей. Наприклад, дівчина, вийшовши заміж, ніяк не хоче перекласти на свої плечігосподарські турботи сім'ї або народити дитину, намагається вести колишній спосіб життя, не підкоряючись тим обмеженням, які накладає на неї роль матері і т.д.



4. Криза сім'ї і її майбутнє

Не секрет, що сучасна сім'я переживає кризу. Проявами цієї кризи служать такі показники, як падіння народжуваності, нестабільність сім'ї, зростання кількості розлучень, поява великої кількості бездітних сімей (сьогодні таких родин - 15%), свідома відмова від народження єдиної дитини.

Також масова відмова від дітей, здача їх в пологові або дитячі будинки, будинки дитини, приймальники-розподільники, втеча дітей з дому, жорстоке поводження з дітьми аж до позбавлення життя своїх дітей.

Показником кризи сім'ї виступає також різке скорочення рівня «шлюбності» і одночасно активний ріст позашлюбної народжуваності. Йде процес тотальної депопуляції населення.

Катастрофічно зростають темпи скорочення населення. Реформування суспільства різко загострило проблему родин, які потребують соціального захисту.

Серед її об'єктів - сім'ї одиноких матерів, військовослужбовці строкової служби з дітьми; сім'ї, в яких один з батьків ухиляється від сплати аліментів; сім'ї з дітьми-інвалідами; взяли дітей під опіку; багатодітні з малолітніми дітьми до трьох років; студентські сім'ї з дітьми.

При цьому чітко простежується й інша тенденція - зниження кількості багатодітних сімей та зростання сімей з дітьми-інвалідами та неповних.

Причин кризового становища сімей можна умовно розділити на економічні та соціальні. Економічні - втрата роботи, невиплата заробітної плати або допомог, низький рівень оплати праці - є найбільш характерними.

Серед соціальних причин часто зустрічаються такі, як алкоголізм, дармоїдство, протиправна поведінка одного або обох подружжя.

Як правило, цьому сприяє низький культурний рівень, бездуховність, безвідповідальність перед дітьми.

Дитина, що росте в такій родині, часто неврівноважений, психологічно пригнічений, формує стереотипи суспільної поведінки неадекватні загальної соціальної та культурному середовищі.

Дуже часто діти саме з таких сімей - важкі діти, важкі підлітки, серед яких зустрічаються юні правопорушники.

При прогнозуванні сімейно-шлюбних відносин слід мати на увазі, що сім'я опинилася під прицілом не однієї, а відразу декількох глобальних тенденцій, що торкнулися і наше суспільство.

Це перехід (будемо сподіватися, до цивілізованого) до ринку, демократизація суспільства, інформатизація суспільства, зростанняособистісного потенціалу, зростаюча роль жінок у суспільному житті.

За відсутності державної програми адаптації сім'ї до перехідного стану суспільства сім'я сама методом проб і помилок, ціною великих поневірянь «намацує» механізми виживання.

У сучасних умовах значно змінюються соціальні функції сім'ї. Наприклад, великим перетворенням піддається економічна функція сім'ї. Ринкові відносини значно прискорили відмову від патерналістського, утриманського свідомості сім'ї та розуміння того, що виживання сім'ї - справа рук самої сім'ї.

На основі зміни відносин власності сім'я все частіше починає виступати господарсько-економічною одиницею різних альтернативних видів власності: сімейної, орендної, фермерської, індивідуальної, кооперативної, особистої присадибної та ін

Родина шукає внутрішні резерви виживання, по-своєму освоюючи нові, ринкові види діяльності: приватнопідприємницьку, човниково комерційну, спекулятивно-посередницьку.

У цих умовах гарантованої підтримкою сімейного бюджету все більше виступає особисте підсобне, дачне і присадибне господарство. Його частка в сімейному бюджеті за останні 5 років різко зросла. Розвиток сучасної сім'ї багато в чому пов'язане зі зростанням ролі і значення особистісного потенціалу в сімейних відносинах.

Це обумовлено дією таких факторів, як перехід до ринкових відносин, правової держави, інформаційним технологіям. Що в свою чергу вимагає найбільшого розкриття творчого потенціалу особистості, можливостей її соціальної адаптації.

Складається нове ставлення до кожного члена сім'ї як персони, що породжує по суті нову найважливішу функцію сім'ї - персоналітарную (від лат. Persona - особа, особистість).

Це означає формування такого типу родини, де найвищою цінністю стануть індивідуальність особистості, її права і свободи, де будуть створені умови для творчого розвитку і самовираження кожного члена сім'ї, включаючи батьків і дітей, на основі поваги гідності особистості, любові та злагоди.

Персоналітарная функція сім'ї у перспективі повинна стати провідною, визначальною сутність сім'ї в інформаційному суспільстві.

Серйозним змінам піддасться і репродуктивна функція сім'ї. Соціологи помітили, що в містах дітей народжується менше, ніж у сільській місцевості. На кількість дітей у сім'ї впливає не тільки урбанізація і пов'язана з нею екологія, а й рівень освіти жінки.

Проте найбільший вплив на перетворення відтворюючої функції сім'ї надає зміна основи обміну речовин між людиною і природою у зв'язку з інформатизацією суспільства.

Розвиток інформаційного виробництва зажадає певного відповідності між новітніми предметами і засобами праці, новітніми технологіями і здатністю працівника до праці: його загальною культурою, інформованістю, інтелектуальними здібностями, професіоналізмом, станом здоров'я, інтересом до роботи, працездатністю, здатністю до швидкої адаптації, вмінням самостійно приймати рішення.

Різко зростає цінність кожного життя. Людина в інформаційному суспільстві буде активно займатися підвищенням інформованості, збереженням здоров'я, гарної форми.

Для забезпечення якісного зростання працівника і підростаючого покоління повинні бути створені відповідні життєві умови та матеріальні кошти, що включають в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість харчування, охорони здоров'я, сфери послуг, можливості відпочинку, зняття нервової напруги.

Одним словом, зростає потреба в якості життя. Таким чином, репродуктивна функція сім'ї буде спрямована на свідоме обмеження народжуваності та забезпечення високої якості підготовки дитини до життя і праці в умовах інформаційного суспільства.

Акцент буде робитися на розкритті індивідуальних здібностей особистості. Сімейні конфлікти в інформаційному суспільстві будуть відбуватися в основному через невміння і небажання рахуватися з індивідуальними особистісними особливостями членів сім'ї.

Неповага до особистої гідності кожного окремого члена сім'ї - серйозна причина для конфронтації і відчуження.



Висновок

Отже, сім'я є одним з найбільш древніх соціальних інститутів.

Вона виникла набагато раніше релігії, держави, армії, освіти, ринку. Сім'я - єдиний і незамінний виробник самої людини, продовження роду.

Але, на жаль, виконує вона цю головну функцію зі збоями. І залежить це не тільки від неї, але і від суспільства.

Сім'я виникає з потреби задовольнити особисті потреби і інтереси індивідів. соціальний сім'я шлюб

Будучи частиною суспільства, вона з'єднує їх із суспільними інтересами.

Особисті потреби організовуються на основі прийнятих у суспільстві норм, цінностей, зразків поведінки і часто відбувається так, що безцеремонне втручання суспільства в життя сім'ї руйнувала її і життя людей її складових, доводило її до злиденного існування.

Причин спонукають людей об'єднаються в сімейні групи, створювати стійкі зв'язки і взаємодії багато, але основою в першу чергу є потреби людини.

Говорячи науковою мовою, духовні, фізіологічні і сексуальні потреби чоловіка та жінки спонукають їх об'єднаються для спільного здійснення цілей: відтворення людського роду, створення матеріальних умов існування - житла, одягу, харчування; задоволення потреби в дітях, біологічної залежності дітей від батьків, потреби в сексі.

Хіба людина не може задовольнити цю потребу поза сім'єю?

Звичайно, може. Але не повчальний чи досвід предків?

Звернувши свій погляд у минуле, ми усвідомлюємо, що суспільство в цілому, а значить і люди, його складові, зацікавлені в тому, щоб ці біологічні потреби здійснювалися в рамках сім'ї.

Тільки виявивши ці специфічні особливості в реалізації потреб людини в умовах сім'ї, можна зрозуміти сутність сім'ї як соціального інституту, а разом з цим і витоки живучості сім'ї, її життєстійкості, привабливості для людини. У чому ж незнищенна сила сім'ї?

Сила і привабливість сім'ї, її сутність полягає в тій цілісності, яка властива сім'ї та соціальної спільності, і як малої соціальної групи, і як соціального інституту.

Цілісність сім'ї утворюється за рахунок взаємопритягання і взаімодополнямості підлог, створюють єдине «андрогенне істота», певну цілісність, що не зводиться ні до суми членів сім'ї, ні до окремого члена сім'ї.



Джерела та література

1. Гребенников І. В. Основи сімейного життя: навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів. - М.: Просвещение, 1991. - 275 с.

2. Касьянов В. В. Соціологія: Екзаменаційні відповіді. Ростов н / Д: «Фенікс», 2001. - 288 с. - Серія «Здаємо іспит».

3. Кравченко А. І. Загальна соціологія: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 479 с.

4. Основи соціології: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. М. В. Прокопова. - М.: Видавництво РДЛ, 2001. - 192 с.

5. Радугин А. А., Радугин К. А. Соціологія: Курс лекцій. - 3-е вид., Дополн.і перероб. - М.: Центр, 2001. - 224 с.

6. Соціологія: Підручник для вузів / В. М. Лавріенко, Н. А. Нартов, О. А. Шабанова, Г. С. Лукашева; Під ред. проф. В. Н. Лавріенко. - М.: Культура і спорт, ЮНИТИ, 1998. - 349 с.

7. Тощенко Ж. Т. Соціологія. Загальний курс. - 2-е вид., Доп. і перераб. - М.: Прометей: Юрайт-М, 2001. - 511 с.

8. Енциклопедичний соціологічний словник / Загальна редакція академіка РАН Осипова Г. В. - К.: 1995. - С.75

9. Основи соціології: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. М. В. Прокопова. - М.: Видавництво РДЛ, 2001. - С.128

10. Енциклопедичний соціологічний словник / Загальна редакція академіка РАН Осипова Г. В. - М., 1995. - С. 75

11. Основи соціології: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. М. В. Прокопова. - М.: Видавництво РДЛ, 2001. - С. 129

Размещено на Allbest.ru