Спостереження та його рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

на тему: "Спостереження та його рівні"

Львів - 2013

Вступ

Спостереження, як один із найважливіших чинників людського існування допомагало первісній людини вижити за несприятливих умов, сприяло її фізичному та розумовому розвитку, створило передумови для виникнення та подальшого розвитку техніки, науки, мистецтва тощо. Сучасна людина постійно спостерігає те, що відбувається навколо, запамґятовує, аналізує та пояснює побачене. Таким чином спостереження - невідґємний елемент сучасного людського життя, зміст якого полягає у безперервному звґязку із навколишнім середовищем. Водночас спостереження - це один з найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямів - технічних, природознавчих, гуманітарних - з метою отримання інформації про певні факти, явища, процеси, притаманні живій і неживій природі. Соціологічне спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Спостереження у соціології класифікують з тих або інших особливостей його організації, певних аспектів, що виділяються у певному виді. Не менш важливим у спостереженні є його рівні, котрі ми виділимо в цій роботі а також з'ясуємо поняття спостереження та його основні елементи.

1. Поняття спостереження в соціології

Спостереження як метод збору соціологічної інформації не можна віднести до специфічних методів соціології. Остання запозичила його ще з часів перших соціологів із раніше сформованих галузей емпіричного знання і в кінцевому рахунку із природничих наук. В соціологічно-природничому симбіозі спостереження можна в першому наближенні визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються. При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів (кінокамера, фотоапарат, магнітофон, телевізійна та інша техніка) лише та інформація, яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується. Одним із прикладів такого спостереження можна назвати спостереження, яке у свій час здійснив Ф. Енгельс в процесі роботи над книгою "Становище робітничого класу в Англії". Ця книга має навіть підзаголовок "За власним спостереженням і достовірним джерелом". Збираючи матеріал, автор ходив брудними кварталами, де мешкали робітники і "на власні очі бачив їх злиденність і лихо". У своєму зверненні "До робітничого класу Великобританії" він пише з цього приводу: "Робітники!.. Я достатньо довго мешкав серед вас, щоб ознайомитись з вашим становищем. Я дослідив його з найсерйознішою увагою, вивчив різні офіційні і неофіційні документи, але все це мене не задовольнило. Я шукав більшого, ніж одне абстрактне знання предмету, я хотів вас бачити у ваших помешканнях, спостерігати ваше повсякденне життя, розмовляти з вами про ваше становище і ваші нестатки".

Застосування соціологічного спостереження має три особливості:

* воно зазвичай застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими, як аналіз документів, опитування і т. д.;

* його специфіка в порівнянні з іншими методами полягає у здатності давати багаті конкретними деталями, живі, безпосередні відчуття про об'єкт, що досліджується, а не в їх спогадах і інтерпретації;

* спостереження дає можливість одержати дані незалежно як від вміння респондента описати словами свою поведінку, так і від того, чи бажає він взагалі щось говорити про свою поведінку.

В соціологічній літературі можна зустріти різну класифікацію спостережень. Спеціалісти виділяють як суттєві такі їх види:

* включене (формалізоване) спостереження (спостереження зсередини), коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає. В якості характерного прикладу включеного спостереження можна вказати дослідження, проведене американським соціологом Н. Андерсеном і викладене ним у книжці "Волоцюги" (1923 р.). Для збору матеріалу про життя волоцюг Андерсен сам протягом багатьох місяців блукав з ними країною. Інше дослідження того ж роду викладено у книзі І. Уайта "Суспільство вуличних кутів" (1937 р.). Ця книга присвячена життю одного із кварталів американського міста, в якому автор, який поставив мету вивчити процес виникнення рекету (в Україні він тільки зароджується), поклик серед молоді, прожив в цьому середовищі три з половиною роки, повністю поділяв їх спосіб життя.

Перевага такого спостереження полягає в тому, що воно дає можливість розкрити приховані для зовнішнього ока сторони об'єкта, що досліджується. Разом з тим, йому притаманні певні негативні моменти: 1) спостерігач, адаптуючись до групи, яку він спостерігає, сам починає реагувати у відповідності з її стандартами, втрачаючи тим самим об'єктивний кут зору; 2) дуже важко знайти виконавця цього методу;

* невключене (неформалізоване) спостереження - це спостереження ззовні, коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи. Невключене спостереження значно простіше, але воно дає в деякому сенсі більш поверхову інформацію, ніж включене. В ньому відсутній ефект самоспостереження дослідника.

Розрізняють також відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується, і спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.

Можна також виділити спостереження: 1) не стандартизоване, у якого немає чіткого плану дій, приписуваних ззовні і 2) стандартизоване, у якого є чітко фіксовані приписи відносно предмету і процедури спостереження.

Можлива також класифікація спостереження, виходячи з тих або інших особливостей його організації:

* лабораторне спостереження, коли об'єктом спостереження є більш або менш наближена до реальності модель;

* польове спостереження, коли об'єктом спостереження є реальний соціальний процес, той або інший аспект соціальної дійсності.

Спостереження бувають систематичні, які проводяться за заздалегідь суворо розробленим планом вивчення об'єкта протягом певного часу, і несистематичними (короткочасовими), коли вони проводяться іншими способами (із документів, за допомогою опитувань і т. д.). Кожний вид (тип) спостереження має свої позитивні і негативні сторони.

Спостереження називається надійним якщо, будучи повтореним в тих же умовах з тим же об'єктом, воно зможе дати один і той же результат незалежно від того, ким спостереження повторюється - первинним спостережувачем або будь-яким іншим.

Спостереження (спостережувальна процедура, результати спостереження) називаються обґрунтованими, якщо вони фіксують саме те, що повинно фіксуватися згідно мети соціологічного дослідження. З метою одержання об'єктивної інформації про явище, соціальний факт, що вивчаються, використовуються такі способи контролю:

1) спостереження за спостереженням;

2) контроль іншими методами;

3) звернення до повторного спостереження;

4) виключення із списків оціночних термінів і т. п.

Як основний метод збирання первинної інформації метод спостереження є досить ефективним в монографічних дослідженнях, тобто дослідженнях окремого випадку, а також в дослідженнях, які не вимагають великого обсягу вибірки.

2. Рівні спостереження

Соціологічне спостереження в залежності від його видів у більшому чи меншому ступені піддається програмуванню. У структурі методу спостереження прийнято виділяти такі елементи:

1) встановлення об'єкта і предмету спостереження, його одиниць, а також визначення мети і постановка дослідницьких задач;

2) забезпечення доступу до ситуацій, що спостерігаються, одержання відповідних дозволів, зав'язування контактів з людьми;

3) вибір способу (виду) спостереження і розробка його процедури;

4) підготовка технічного устаткування і документів (тиражування карток спостереження, протоколів, інструктаж спостерігачів, підготовка фото чи телекамер і т. д.);

5) проведення спостереження, збір даних, нагромадження соціологічної інформації;

6) запис результатів спостережень, що може виконуватися у виді: короткочасних записів "по гарячих слідах"; заповнення спеціальних карток (приміром, для спостереження за новачком, що з'явився в групі, а також за поводженням його найближчого оточення можна використовувати модель картки спостереження); заповнення протоколів спостереження, що є розширеним варіантом карток спостереження; ведення щоденника спостереження; використання відео-,фото-,кіно-і звукової апаратури;

7) здійснення контролю за спостереженням, що припускає: звертання до документів; проведення повторних спостережень; звертання до інших подібних досліджень;

8) складання звіту про проведення спостереження, що повинний містити основні положення програми спостереження; характеристику часу, місця і ситуації; інформацію про спосіб спостереження; докладні описи фактів, що спостерігаються; інтерпретацію результатів спостереження.

Таким чином, у самому загальному виді процедура соціологічного спостереження передбачає такі рівні:

1. Визначення мети і задач спостереження (для чого спостерігати і з якою метою?).

2. Вибір об'єкта і предмету спостереження (що спостерігати?).

3. Вибір ситуації спостереження (у яких умовах спостерігати?).

4. Вибір способу (виду) спостереження (як спостерігати?).

5. Вибір способу реєстрації події, що спостерігається (як вести записи?).

6. Обробка й інтерпретація отриманої за допомогою спостереження інформації (який результат?).

Без чіткої відповіді на всі ці питання ефективно здійснити соціологічне спостереження важко. При всій привабливості спостереження як методу збору соціологічної інформації, його порівняльній простоті в нього, як уже відзначалося, є чимало слабких місць. Насамперед це труднощі з репрезентативністю (вірогідністю) даних. При здійсненні спостереження важко охопити великі кількісні явища. Звідси виникає імовірність помилок в інтерпретації подій і вчинків людей з погляду мотивів їхніх дій. Імовірність помилок існує ще і тому, що соціолог не тільки спостерігає. У нього є власна система відліку, спираючи на який, він по-своєму тлумачить, інтерпретує ті чи інші факти і події. Однак при всій суб'єктивності сприйняття основний зміст матеріалів відбиває й об'єктивну ситуацію.

Практика використання спостереження не тільки підтверджує принципову здатність даного методу подавати об'єктивну інформацію, але і служить вирішальним засобом виявлення і подолання суб'єктивності результатів. З метою одержання об'єктивної інформації про досліджуване соціологічне явище, використовуються наступні способи контролю: спостереження за спостереженням, контроль за допомогою інших соціологічних методів, звертання до повторного спостереження, виключення з записів оцінних термінів і т.п. Таким чином, соціологічне спостереження вважається достовірним, якщо при його повторенні в тих же умовах і з тим же об'єктом воно дає ті ж результати.

Висновок

Таким чином, спостереження є невід'ємною частиною нашого життя. В будь-якому випадку ми не можемо його уникнути. Для соціологів та представників інших професій - це складова частина їхньої роботи, де доволі часто поєднюють це із іншими видами збору інформації (аналіз документів, експеримент, інтерв'ю).

Варто відзначити і те, що спостереження є багатогранним, що зумовлює його поділ на різноманітні види. Основні види: включене (коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає) та невключене (коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи). спостереження соціологічне елемент рівень

Учасник, що веде спостереження з науковою метою проходить всі рівні спостереження, щоб забезпечити якісний збір інформації. Соціологи виділяють такі рівні: визначення мети і задач спостереження, вибір об'єкта і предмету спостереження вибір ситуації спостереження, вибір способу спостереження, вибір способу реєстрації події, що спостерігається та обробка й інтерпретація отриманої за допомогою спостереження інформації.

Отже, тільки ґрунтовна підготовка до спостереження, розуміння цього поняття та видів забезпечує якісний аналіз та нові продукти інформації в кінцевому результаті.

Список використаної літератури

1. Михайлов З. Емпіричне соціологічне дослідження. [Текст]/ З. Михайлов. - М.: Прогрес. - 1975. - 325 с.

2. Отрут В.А. Соціологічні дослідження: методологія, програми, методи [Текст]/ В.А. Отрут. - М.: Наука, - 1987. - 458 с.

3. Лубкоич І.М. Соціологія і журналістика: навч. посіб./ Ігор Маркіянович Лубкович. - Львів: ПАІС, 2005. - 272 с.

4. Румянцев К.И. Процес соціального дослідження. [Текст] / К.И. Румянцев. - М.: Прогрес, - 1975. - 457 с.

5. Барвінський А.О. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. - К., 2005. - 328 с.

6. Руденко Р.И. Практикум по социологии: Учеб. пособие для ВУЗов. - М., 1999. - 447 с.

Размещено на Allbest.ru