Військове покликання: суть та специфіка реалізації в умовах розбудови Збройних Сил України (філософсько-соціологічний аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 14: (355.15+355.23+355.55)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ВІЙСЬКОВЕ ПОКЛИКАННЯ: СУТЬ ТА СПЕЦИФІКА РЕАЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

ФІНІН ГЕОРГІЙ ІВАНОВИЧ

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Харківського військового університету Міністерства оборони України і кафедрі філософії Харківського державного університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник:

Култаєва Марія Дмитрівна, доктор філософських наук, професор, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, професор кафедри філософії.

Офіційні опоненти:

Байрачний Кім Олексійович, доктор філософських наук, професор, Харківський державний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського, завідуючий кафедрою філософії;

Рибалко Веніамін Кузьмич, кандидат філософських наук, професор, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, професор кафедри філософії.

Провідна установа: Київський військовий гуманітарний інститут, кафедра філософії, Міністерство оборони України, м. Київ.

Захист відбудеться "__" _______ 1999 року о «__» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському військовому університеті за адресою: 310043, Харків, майдан Свободи, 6.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського військового університету, за адресою: 310043, Харків, майдан Свободи, 6.

Автореферат розісланий "__" _______ 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, професор Є.М. Мануйлов.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В сучасних умовах особливу актуальність має розробка філософського аспекту проблеми військового захисту інтересів і недоторканності території Української держави. Соціально-політичні та етичні питання збройного захисту інтересів Вітчизни, їх світоглядне обґрунтування були і залишаються в центрі уваги громадськості. Це зрозуміло, оскільки від своєчасного і правильного вирішення цих питань залежить як доля українського народу, так і підтримка стабільності на Європейському континенті. У вирішенні завдань захисту і недоторканності Вітчизни важливу роль відіграє особовий склад Збройних Сил і, насамперед, офіцерські кадри, політична культура яких, організаторські здібності, професійна майстерність, глибоке розуміння військового обов'язку і покликання - незаперечна умова успішного виконання завдань, що стоять перед Армією України.

Актуальність дослідження військового покликання і специфіка його реалізації в умовах розбудови Збройних Сил України обумовлена:

По-перше, необхідністю чіткого розуміння суті військового покликання як феномену суспільного життя, його ґенези та особливостей формування і реалізації.

По-друге, військове покликання займає особливе становище серед інших прагнень та інтенцій особистості. По тому, як людина ставиться до праці, виконання службових обов'язків, можна судити про ступінь її моральної зрілості. Якими б здібностями людина не володіла, яких би успіхів у культурному розвитку не досягала, лише в праці вона знаходить справжню цінність, здобуває істинну гідність. А це безпосередньо пов'язане з моральним вихованням офіцерських кадрів і всього особового складу Збройних Сил.

По-третє, в умовах посттоталітарних соціальних трансформацій, що відбуваються в Україні, усвідомлення і реалізація військового покликання зустрічається з рядом труднощів, обумовлених переходом від тоталітарно-орієнтованої політичної культури до демократичної з притаманною їй плюралістичною ціннісною орієнтацією. Ця обставина додатково актуалізує тему дослідження, оскільки подолання цих труднощів вимагає соціально-філософського усвідомлення нової ситуації.

По-четверте, теоретична розробка питань формування і реалізації військового покликання безпосередньо пов'язана з практичною діяльністю, з завданнями навчання і виховання військових кадрів, із всебічним вихованням молоді, патріотичним вихованням всіх громадян України.

По-п'яте, дослідження механізму формування і процесу реалізації військового покликання у посттоталітарних соціальних трансформаціях відкриває широкий спектр можливостей, використання яких дозволить енергійніше і цілеспрямованіше на науковій основі, вирішувати важливі завдання підготовки військових професіоналів. Військове покликання є фактором, який необхідно враховувати при вирішенні багатьох проблем Збройних Сил і держави.

Все це і обумовлює актуальність обраного напрямку дослідження.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дослідження пов'язаний з планами наукової роботи Центру соціально-гуманітарних проблем Міністерства оборони України, темою науково-дослідницької роботи "Гуманізація", що проводиться кафедрою філософії Харківського військового університету за завданням Міністерства оборони України.

Стан наукової розробки проблеми. Проблема покликання та її складова - військове покликання одержала певне відображення в теоретичних дослідженнях та публікаціях. Її постановка і вирішення в різні історичні епохи була обумовлена різними соціально-політичними обставинами і культурними факторами. Склалося різне розуміння феномену покликання. Під покликанням розуміли або призначення людини, її місце в суспільстві і системі буття, або функціональні можливості особистості, її професійна придатність, а також прагнення індивіда, його життєві задуми. Проблема покликання людини стала предметом розгляду багатьох вітчизняних і закордонних філософів, соціологів, педагогів та психологів. Серед них можна виділити Платона, І. Канта, Г.В. Ф. Гегеля, М. Вебера, Г.С. Сковороду, Т.Г. Шевченка, Е. Фромма, К. Ясперса та ін., праці яких присвячені насамперед методологічним проблемам аналізу покликання.

Проблема покликання людини стала предметом розгляду сучасних українських та російських філософів. В працях українських вчених Є.К. Бистрицького, І.О. Мартинюка, Л.В. Сохань, В.Г. Табачковського, М.В. Цюрупи, О.І. Яценко та інших, в яких розглядаються онтологічні проблеми діяльності особистості, закономірні зв'язки культурно-історичного процесу з особистісною історією людей; формування світоглядної культури і роль протиріч в самореалізації індивіда; діалектика цілепокладання і самореалізації особистості і проблема вибору життєвого шляху та інші.

У працях Р.Х. Абінова, В.В. Єрмоліна, Н.Н. Ланіна, К.К. Платонова проблема покликання досліджується як єдність прагнення до діяльності та оптимальних функціональних можливостей (нахилів, навичок, знань, вмінь тощо). Встановлюються важливі закономірності взаємозв'язку сфери мотивації і сфери функціональних можливостей, визначаються методологічні основи пошуку конкретних шляхів формування структури мотивації і функціональних можливостей людини, а також визначаються співвідношення цих структур, що забезпечує високу ефективність праці і задоволення індивіда своєю діяльністю.

У дослідженнях К.М. Гуревича, Д.М. Лондона, В.В. Москаленка, І.О. Ординця, Г.Л. Черненка, П.А. Шавира покликання береться як потяг до якоїсь діяльності. Функціональні можливості безпосередньо в структуру покликання не включаються; покликання тут є лише формою їх усвідомлення. Ці автори відносять покликання до сфери мотивації (спонукання) людини.

Суттєвим для нашого дослідження стали пошуки військово-професійних цінностей, до яких зверталися С.П. Галченко, В.А. Чесноков, В.П. Кузнєцов.

Дослідженню проблем мотивації військової служби та її престижу присвятили свої праці Ю.Н. Вдовін, Ю.В. Масюк; впливу художньої культури на формування особистості воїна - Л.Н. Дорогова. Становлять певну цінність також праці Е.А. Афоніна, В.Ф. Ковалевського, С. В. Маслова, Г.Д. Темка, в яких досліджуються питання підготовки військових кадрів, а також інші сучасні військово-соціальні проблеми.

Окремі сторони питання, що стосуються військового покликання, висвітлюються в працях Т.М. Алексєєнко, Л.Ф. Железняка, К.А. Паюсова, в котрих воно досліджується, переважно в етичному і психологічному аспектах.

Відзначаючи певний науковий внесок у вивчення проблеми покликання і, зокрема, військового, попередніх дослідників, варто звернути увагу, що залишається відкритим питання щодо суті і специфіки цього феномену як певної онтологічної даності, оскільки розуміння під ним різних реальностей веде до того, що в межах проблеми військового покликання, беруться за основу, а потім абсолютизуються переважно різні сторони буття людини.

Аналіз проблем військового і життєвого покликання має тенденцію до однобічного висвітлення. Зокрема, у більшості праць покликання і військове покликання зводяться до професійного або військово-професійного покликання. Однак зміст цієї проблеми значно ширший. Вона включає в себе реалізацію людиною всіх його суттєвих сил, духовних і фізичних потенцій на службі інтересам нації. Відчувається гостра необхідність осягнути в науковому аналізі багато аспектів проблеми, поглибити уяву про природу військового покликання. Адже у вітчизняних теоретичних публікаціях про покликання взагалі і про військове, зокрема, при всіх посиланнях на філософські джерела, домінували вузько психологічний і політологічний підходи.

Глибокий філософсько-соціологічний аналіз покликання і тим більше військового покликання ще не став предметом спеціального розгляду. Однак, ряд особливостей, притаманних військовому покликанню, можна виявити лише на рівні філософського узагальнення. Філософський аналіз покликання важливий і як методологічна основа психологічних, соціально-психологічних і конкретно-соціологічних досліджень даного феномену. Подальша розробка вимагає системного підходу до вивчення детермінант формування і реалізації військового покликання. військове покликання розбудова збройна

Виявлена міра розробки проблеми, аналіз праць вітчизняних і закордонних дослідників, а також гостра потреба в соціально-філософському осмисленні визначили об'єкт і предмет нашого дослідження.

Об'єктом дослідження є покликання особистості як соціально-культурного феномену і особливостей його реалізації в умовах соціальних трансформацій.

Предметом дослідження є військове покликання і особливості його реалізації в умовах будівництва Збройних Сил України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення шляхом системного філософського аналізу суттєвих характеристик військового покликання і особливостей його реалізації в умовах розбудови Збройних Сил України у контексті посттоталітарних соціальних трансформацій.

Досягнення мети вирішується шляхом послідовного з'ясування завдань:

- визначити суть і особливості військового покликання;

- обґрунтувати систему детермінант процесу формування військового покликання в сучасних умовах життєдіяльності українського суспільства і Збройних Сил;

- виявити головні суперечності і особливості процесу формування і реалізації військового покликання;

- встановити головні закономірності процесу реалізації військового покликання;

- розкрити механізм формування і основні шляхи реалізації військового покликання в умовах будівництва Збройних Сил України.

Теоретична і методологічна основа дослідження обумовлена логікою підходу до військового покликання як до соціокультурного феномену, детермінованого багаторівневою системою об'єктивно-суб'єктивних факторів, онтологічно і функціонально є діалектичним взаємозв'язком соціальних процесів, людської природи і особливостей військової діяльності.

У процесі проведення дисертаційного дослідження використовувалися системний підхід, структурно-функціональний і кількісно-якісний аналіз. Метод сходження від абстрактного до конкретного, що дозволяє розкрити смислову інтенціональність військового покликання.

Використовувались також феноменологічні та екзистенційно-антропологічні установки Е. Гуссерля, А. Шютца, Г. Плесснера, К. Ясперса, методологічні принципи розуміючої соціології М. Вебера, що дозволяють виявити широкий смисловий діапазон військового покликання.

Особливу значущість тут мали ідеї Г.С. Сковороди, І. Канта, Й.Г. Фіхте, Г. Гегеля, що стосуються покликання та призначення людини. Також широко використано методологічний потенціал Київської філософсько-антропологічної школи, зокрема праці Є.К. Бистрицького, В.А. Малахова, В.Г. Табачковського.

Теоретичну основу складають ідеї і положення, викладені в працях вітчизняних і закордонних філософів, соціологів, політологів і психологів, а також в працях державних, політичних і військових діячів, що досліджували коло питань, які певною мірою торкалися проблеми покликання. Широко використані також матеріали військово-мемуарної, публіцистичної і художньої літератури.

Емпіричною базою дисертації стали підсумки соціологічних досліджень, проведених Центром соціально-гуманітарних проблем Міністерства оборони України, Інститутом соціології НАН України, Головним управлінням виховної роботи Міністерства оборони України. З окремих проблем дисертантом проведені військово-соціологічні дослідження у Харківському військовому університеті.

Наукова новизна дослідження:

- виявлена суть військового покликання, що визначається як детермінована потребами суспільства, індивідуальними психофізіологічними особливостями, здібностями і потребами індивіда, його спрямованість до військової діяльності на основі переконання в тому, що військова професія забезпечить йому можливості для найбільш повної реалізації духовних і фізичних сил і потенцій, самореалізацію і самозатвердження в суспільстві на основі етики служіння Вітчизні як фундаменті життєвої позиції;

- доведена обумовленість процесу формування військового покликання багаторівневою системою детермінант, що охоплює соціально-загальні, соціально-особливі і соціально-одиничні фактори, індивідуальні психофізіологічні якості особистості;

- розкриті протиріччя процесу формування і реалізації військового покликання, а саме між особистістю військовослужбовця і суспільством, суспільством і армією, особистістю і військовою діяльністю;

- визначені закономірності процесу формування військового покликання: залежність процесу формування військового покликання від домінуючої у суспільстві системи цінностей; залежність процесу формування військового покликання від рівня усвідомлення суспільством соціальної цінності армії, залежність процесу формування військового покликання від наявності у особи відповідних якостей і здібностей;

- виявлений механізм формування і основні шляхи реалізації військового покликання в умовах будівництва Збройних Сил України, головними із яких є: підвищення престижу військової служби; удосконалення системи військово-професійної орієнтації і професійного відбору; подальше становлення військово-патріотичного виховання молоді, особового складу Збройних Сил, усіх громадян України.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Основні положення і висновки дисертації складають теоретичну і методологічну основу подальшого дослідження проблем, пов'язаних із функціональним потенціалом військового покликання, визначенням його соціального статусу, конкретизації шляхів мотивації, сенсу життя військовослужбовця; у вивченні теоретичних проблем військово-професійної орієнтації і всебічного розвитку особливості військовослужбовця.

Матеріали дисертації можуть бути використані в практиці виховної роботи, конкретних військово-соціологічних і культурологічних дослідженнях. Зібраний і систематизований матеріал може вживатись в процесі розробки навчальних курсів і викладання філософії, етики, спеціальних курсів з методології і методики виховної роботи у вищих військових навчальних закладах. Результати дослідження знайшли відображення в науково-дослідницькій роботі - 3Р №08703Р "Комплексні дослідження проблеми виховання у вищій військовій школі, розробка і впровадження програми всебічного виховання курсантів військово-інженерних училищ", що проводилась на базі кафедри філософії Харківського вищого військового командного інженерного училища ракетних військ. Звіт №3101 ХВВКІУ РВ, Харків, 1990. Результати дослідження знайшли реалізацію при розробці методичного посібника "Всебічне виховання курсантів у вищому військово-навчальному закладі", Харків, 1990, а також відображені в проміжному звіті по темі науково-дослідницької роботи "Формування і розвиток особистості курсантів у процесі гуманізації і гуманітаризації військової освіти", що проводиться на базі кафедри філософії Харківського військового університету, Харків, 1998.

Особистий внесок пошукача. Всі принципові ідеї дослідження належать особисто пошукачу. Головні результати викладені в 12 наукових статтях і публікаціях (загальний обсяг - 3 др. аркуша).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні висновки обговорювалися на кафедрі філософії Харківського військового університету, кафедрі філософії Харківського державного університету, доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції "Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу" - Харків (1994); міжвузівській конференції "Філософія виживання" - Харків (1994); міжнародній науково-практичній конференції "Мир, війна, історія" (слов'янство в геополітичному просторі: підсумки війни з фашизмом і погляд у ХХІ століття) - Харків (1995); міжвузівській конференції "Філософія виживання у системі загальнолюдських цінностей" - Харків (1996); науково-практичній конференції у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди "Конфлікти і культура: розмаїття їх проявів" - Харків (1997); міжвузівському науково-методологічному семінарі "Нові соціальні технології у навчальному процесі вищої школи" - Харків (1998).

Структура дисертації. Логіка вирішення завдань дослідження визначила його структуру і назву розділів. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, переліку використаних джерел. Обсяг дисертації - 169 сторінок, перелік використаних джерел має 252 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі розкривається актуальність теми, суть і стан розробки наукової проблеми, обґрунтовується необхідність проведення дослідження, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, вказується його теоретична і методологічна основа, новизна, теоретична і практична значимість дослідження і апробація результатів.

У першому розділі "Методологічні проблеми військового покликання" досліджуються різні підходи в науковій розробці проблеми покликання і військового покликання, зокрема в історії філософії; аналізуються основні джерела дослідження процесів формування і реалізації військового покликання. Показано, що розробка проблеми військового покликання бере початок в античній філософії. Ряд положень, що стосується покликання, зокрема військового, висловлені мислителями античності, одержали подальший розвиток в працях І. Канта, Г. Гегеля, М. Вебера, Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка, Е. Фромма, К. Ясперса та інших філософів.

Теоретико-методологічні основи дослідження військового покликання становлять теоретичні положення, запропоновані в працях відомих спеціалістів в сфері теорії проблем діяльності, цілеполягання і самореалізації особистості К.А. Абульханової-Славської, Л.Н. Когана, Є.К. Бистрицького, І.О. Мартинюка, Л.В. Сохань, В.Г. Табачковського, М.В. Цюрупи, А.І. Яценко та інших.

Військове покликання має історичні модифікації, що стосуються його феноменальних позицій і інтерпретаційних можливостей. Якщо в доіндустріальному суспільстві покликання розумілось як деяка фатальна визначеність способу життя певних соціальних спільностей, то із зростанням соціальної свободи індивіда, із збільшенням можливих варіантів життєвих виборів ідея фатальної визначеності людини втрачає своє значення, а військове покликання стає однією з професійних інтенцій. Розглядаючи дану тенденцію, дисертант робить висновок, що військове покликання має конструктивний вплив на генеральну життєву мету особистості військовослужбовця. Воно засноване на суттєвих нахилах особистості і виступає як детермінована потребами суспільства, індивідуальними психофізіологічними особливостями, здібностями і потребами індивіда, його спрямованість на військову діяльність на основі переконання в тому, що військова служба забезпечить можливості для найбільш повної реалізації духовних і фізичних сил і потенцій, самореалізації і утвердження в суспільстві. Військове покликання виконує функцію включення людини в суспільне життя індивідуально-певним чином, а саме шляхом присвячення справі захисту інтересів Вітчизни в лавах її Збройних Сил і відіграє роль чинника детермінації діяльності особистості, організації її життя, надання осмисленості, цілеспрямованості і результативності.

На думку дисертанта, у формуванні індивіда військове покликання виступає як уява про необхідну діяльність, що є ідеальною причиною поведінки людини. Військове покликання у єдності спонукальних і відбивальних сторін можна розглядати як мету - оволодіти певною військовою діяльністю, виконувати її. Структурна складність покликання не суперечить віднесенню його до розряду мети, оскільки мета є складним психічним утворенням, що охоплює раціональні, конкретно-почуттєві, емоційні, спонукальні складові.

Філософський аналіз статусу і функціональних можливостей військового покликання показує, що необхідно розрізняти загальне життєве покликання і військове покликання, що співвідносяться як загальне і одиничне. Головною метою людини звичайно виступає намагання до суб'єктивного належного життя як ієрархічно організованої системи різноманітних видів діяльності, тобто жити певним чином. Така мета є загальним життєвим покликанням, генеральною стратегією соціально-орієнтованої життєдіяльності особистості. Загальне життєве покликання військовослужбовця в генетичному і структурному аспектах відіграє провідну роль у ставленні до військового покликання. Це дає підстави стверджувати, що суперечності між потребами суспільства, його Збройних Сил і покликаннями особистостей мають вирішуватися як за рахунок функціонального збагачення військово-професійної діяльності, так і за рахунок виховання у військовослужбовців ширшого бачення життя, вміння знаходити умови для здійснення, реалізації свого загального життєвого покликання не лише у військово-службовій, але й позаслужбових сферах діяльності. Реалізуючи покликання, особистість повинна вміти використати все багатство можливостей, що надає їй суспільство. Покликанням людини сучасного демократичного суспільства дедалі більшою мірою стає розвиток всіх своїх суттєвих сил з найбільшою користю для себе і суспільства. Це можливе лише тоді, коли різні суспільні функції стають способами життєдіяльності, що постійно змінюють один одного. Наявність можливості реалізації особистістю військовослужбовця свого покликання, загального і військового, служить показником наявності гуманістичного потенціалу в соціальній системі, а також ступеня сформованості демократичної політичної культури. Відзначається роль граничних або пограничних ситуацій у формуванні військового і загального життєвого покликання. Піднімається проблема відповідальності особистості за свій вибір і за реалізацію покликання.

Особлива увага приділяється соціокультурній детермінації процесів формування і реалізації військового покликання. Виділені основні закономірності процесу формування військового покликання: залежність процесу формування військового покликання від домінуючої в суспільстві системи цінностей; залежність процесу формування військового покликання від наявності у особистості відповідних якостей і здібностей.

Важливими компонентами військового покликання є спрямованість до певного виду військової діяльності та нахили. Стійкі нахили мають вираз в наполегливому здобутті знань і навичок з обраної військової професії, в стійкому прагненні до самовдосконалення. Особистість, яка володіє стійкими нахилами, не піддається коливанням з приводу зміни професії, легше переборює труднощі. Показано, що формування і реалізація військового покликання становлять суперечливий процес, що відбиває взаємозв'язки між особистістю військовослужбовця і суспільством, суспільством і армією, особистістю і військовою діяльністю.

Військове покликання має соціально-обумовлений характер: через нього суспільна детермінація перетворюється у внутрішню самодетермінацію особистості. Із зростанням соціальної свободи зростає і значення військового покликання як чинника самовизначення індивіда в суспільстві. Оскільки для формування і реалізації військового покликання необхідний значний проміжок часу, то воно може перебувати на різних ступенях розвитку і конкретності. Наявність розвинутого військового покликання - показник соціальної зрілості індивіда, що вибирає професію військовослужбовця. Військове покликання є конкретизацією особистістю свого сенсу життя і відіграє роль стабілізуючого фактора. Покликання мобілізує і концентрує зусилля індивіда в одному напрямку і робить його життя результативнішим.

У другому розділі "Особливості формування і реалізації військового покликання в посттоталітарній Україні", що композиційно складається з трьох підрозділів, розглядаються деякі аспекти специфіки усвідомлення і реалізації військового покликання у контексті національного відродження України. Аналізується роль життєтворчості у процесі формування військового покликання. Пропонується комплекс заходів, спрямованих на формування у молоді позитивної мотивації до виконання громадянського обов'язку по захисту Батьківщини, використання резервів демократичного суспільства для підвищення престижу військової служби. Необхідне цілеспрямоване формування і пропаганда позитивного іміджу Збройних Сил України. Виникає потреба наповнення військового покликання новим змістом, відповідним вимогам сучасності, для чого необхідне сприяння всього суспільства і відповідна законодавча основа. У дисертації відзначаються можливості, що розкривають для виховання особистості військовослужбовця демократичний варіант національної ідеї.

Механізм формування військового покликання становить детермінований потребами суспільства і особистості спосіб прямого і опосередкованого впливу соціального середовища, природи людини (соціальної і психофізіологічної) і особливостей військової діяльності, обумовленої об'єктивними закономірностями формування особистості, що реалізуються через систему об'єктивно-суб'єктивних відносин. Основними шляхами формування і реалізації військового покликання в умовах будівництва Збройних Сил України є: підвищення соціального статусу військовослужбовця і підвищення престижу військової служби; становлення системи виховної роботи, військово-патріотичного і інших напрямків виховання, військово-професійна орієнтація і професійний відбір військових кадрів; формування спрямованості особистості на військову діяльність.

В умовах соціальної трансформації українського суспільства відбулася переранжировка соціальних статусів, в результаті чого соціальний статус окремих професійних груп, зокрема військовослужбовців, став невиправдано заниженим. Деформація соціально значимої цінності військової праці в результаті непродуманої, а саме головне, непослідовної державної політики в сфері оборони, формування амбівалентності до неї в різних соціальних групах призвело до падіння престижу військової служби. Формування і реалізація військового покликання в умовах посттоталітарної трансформації вимагає створення нової системи військово-патріотичного виховання. Це обумовлене рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів: потребами держави у здійсненні в умовах нових соціально-економічних відносин військово-патріотичного виховання на основі національних традицій; масованим наступом на свідомість молоді комерційної закордонної і вітчизняної псевдокультури з її ідеями бездуховності, жорстокості і насилля, що призвело до втрати принципів традиційної української моралі, падіння інтересу до чесної праці, а у молоді і до виконання конституційного обов'язку по захисту Вітчизни; тенденцією поширення у молодому демократичному суспільстві пацифізму, що проштовхує ідеї відсутності загроз незалежності України, ідей непотрібності військової служби; відсутністю сучасної узгодженої системи виховання, що не сприяє підвищенню рівня підготовки молоді до військової служби.

Військово-професійна орієнтація є провідною формою професійного самовизначення людей у сфері військової діяльності. Профорієнтація здійснюється за трьома напрямками: по-перше, ознайомлення підлітків і юнаків із змістом різноманітних військових професій і спеціальностей; по-друге, виявлення здібностей до оволодіння військовими спеціальностями і до військової служби; по-третє, формування військово-професійної придатності. Військово-професійна орієнтація є велика соціальна проблема, важливість якої обумовлена, з одного боку, завданнями кількісного і якісного відтворення офіцерського корпусу, з іншого - завданнями влаштування професійно-трудової долі тисяч людей, які намагаються реалізувати військове покликання. Найбільш перспективними напрямками подальшого вивчення проблем військово-професійної орієнтації її можливостей по формуванню і реалізації військового покликання є: а) всебічне дослідження системи цінностей військових професій і факторів підвищення їх престижу; б) пошук нових, більш ефективних форм прищеплення і виховання військово-професійної спрямованості, створення і удосконалення системи військово-професійної орієнтації.

У центрі проблеми професійного відбору знаходиться завдання встановлення критеріїв військово-професійної придатності. Ідентифікація професійної придатності здійснюється за посередництва вияву у людини якостей, необхідних для успішного виконання певних трудових функцій.

Актуальним є завдання вдосконалення всіх видів військово-професійного відбору: за морально-політичними якостями; за теоретичною підготовленістю; за фізичними даними; за медичними показниками.

Істотною тенденцією формування і реалізації військового покликання є зняття ряду обмежень, обумовлених фізіологічними факторами, а, отже, надання можливості більш повної реалізації військового покликання поколіннями, що підростають, відкриття більш широкого доступу до служби у Збройних Силах жінкам.

Важливою умовою і складовою частиною процесу формування і реалізації військового покликання є самовиховання, котре доповнює цілеспрямовані педагогічні зусилля. Відзначено, що військове покликання володіє значним людиноформуючим потенціалом, можливості якого необхідно максимально використовувати, особливо в періоди соціальних трансформацій.

Проаналізовані труднощі в проведенні військового будівництва, пов'язані з прорахунками, змінами ціннісних орієнтацій суспільства, що мають місце, використані підсумки соціологічних досліджень. У процесі дослідження проблеми резервів демократичного суспільства з підвищення престижу військової професії використовується досвід розвинутих держав з давніми демократичними традиціями. Звертається увага на необхідність підвищення соціального статусу військовослужбовця та його іміджу в суспільстві. Показано досвід формування позитивної суспільної думки про діяльність сухопутних військ США. Вказується на необхідність рекламування Збройних Сил України з метою формування позитивного ставлення населення до армії і флоту та військової служби.

ВИСНОВКИ

У висновках підведені підсумки проведеного дослідження, зроблені теоретичні узагальнення, запропоновано ряд практичних рекомендацій теоретико-методологічного, науково-методичного і безпосередньо-практичного характеру.

Результати дисертаційного дослідження конкретизовані в наступних висновках:

1. Військове покликання - це детермінована потребами суспільства, індивідуальними психофізіологічними особливостями, здібностями і потребами індивіда його спрямованість до військової діяльності на основі переконання в тому, що військова професія забезпечить йому можливості для найбільш повної реалізації духовних і фізичних сил і потенцій, самореалізацію і самозатвердження в суспільстві на основі етики служіння Вітчизні як фундаменті життєвої позиції.

2. Військове покликання виконує функцію включення людини в життя суспільства індивідуально-певним чином - шляхом присвячення справі захисту інтересів Вітчизни в лавах її Збройних Сил і відіграє роль фактора детермінації діяльності особистості, організації її життя, надання йому осмисленості, цілеспрямованості і результативності.

3. Військове покликання - складний регулятор життєдіяльності особистості, що має свої об'єктивні і суб'єктивні сторони. Важливим компонентом військового покликання є спрямованість і нахили, що мають вираження в наполегливому здобутті знань і навичок з обраної військової професії, в стійкому прагненні до самовдосконалення.

4. Основними закономірностями процесу формування військового покликання є: залежність процесу формування військового покликання від домінуючої у суспільстві системи цінностей; залежність процесу формування військового покликання від рівня усвідомлення суспільством соціальної цінності армії, залежність процесу формування військового покликання від наявності у особи відповідних якостей і здібностей.

5. Механізм формування військового покликання становить детермінований потребами суспільства і особистості спосіб прямого і опосередкованого впливу соціального середовища, природи людини (соціальної і психофізіологічної) і особливостей військової діяльності, обумовленої об'єктивними закономірностями формування особистості, що реалізуються через систему об'єктивно-суб'єктивних відносин.

6. Формування і реалізація військового покликання становлять суперечливий процес, що відбиває взаємозв'язки між особистістю військовослужбовця і суспільством, суспільством і армією, особистістю і військовою діяльністю. Основними шляхами формування і реалізації військового покликання в умовах будівництва Збройних Сил України є: підвищення соціального статусу військовослужбовця і підвищення престижу військової служби; становлення системи виховної роботи, військово-патріотичного і інших напрямків виховання, військово-професійна орієнтація і професійний відбір військових кадрів; формування спрямованості особистості на військову діяльність.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Фінін Г.І. Проблеми професійної реалізації військовослужбовця у контексті посттоталітарних трансформувань (соціально-філософський аспект): Зб. наук. пр. Науковий вісник Харківського державного педагогічного університету. Серія 1. Політичні, соціологічні та філософські науки № 1. - Харків: Основа. - 1997. - С. 140-150.

2. Фінін Г.І. Деякі проблеми визначення категорії "професійне покликання" (соціально-філософський аспект) // Філософія. Науковий вісник Харківського державного педагогічного університету. Вип. 1. - Харків: ХДПУ. - 1998. - С. 92-95.

3. Фінін Г.І Соціокультурна обумовленість військового покликання (соціально-філософський аспект) // Філософія. Науковий вісник Харківського державного педагогічного університету. Вип. 1. - Харків: ХДПУ. - 1998. - С. 95-100.

4. Финин Г.И. Романтика как иррациональный аспект воинского призвания: Зб. наук. пр. "Наукові записки Харківського військового університету" № 1. - Харків: ХВУ. - 1998. - С. 207-213.

5. Фінін Г.І. Престиж військової професії: резерви демократичного суспільства: Зб. наук. пр. "Наукові записки Харківського військового університету ". №1. - Харків: ХВУ. - 1998. -С. 244-247.

6. Финин Г.И. Влияние опыта Великой Отечественной войны на становление системы профессионального отбора // Сб. научн. тр. № 4 Харьковского военного университета. - Харьков: ХВУ. - 1995. - С. 223-229.

7. Финин Г.И. Реализация воинского призвания в период Великой Отечественной войны // Материалы международной научно - практической конференции "Мир, война, история" (славянство в геополитическом пространстве: итоги войны с фашизмом и взгляд в ХХ 1 век). - Харьков, 1995. - С. 145-149.

8. Фінін Г.І. Професійне самовизначення як складова військового покликання. // Матеріали міжвузівської конференції "Філософія виживання у системі загальнолюдських цінностей". - Харків: ХВУ. - 1996. - С. 62-64.

9. Финин Г.И. "Конфликтные ситуации в воинских коллективах и пути их разрешения" // Матеріали науково-практичної конференції у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди "Конфлікти і культура: різномаїття їх проявів". - Харків: ХДПУ. - 1997. - С. 208-212.

10. Фінін Г.І. Концепція спорідненої праці у філософії Г.С. Сковороди // Матеріали міжвузівського науково-методологічного семінару " Нові соціальні технології у навчальному процесі вищої школи" - Харків: ХВУ. - 1998. - С. 23-25.

11. Фінін Г.І. Структура девіантної поведінки військовослужбовців // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу". - Харків: ХДПУ. - 1994. - С. 68-69.

12. Фінін Г.І. Об'єктивні та суб'єктивні сторони формування військовослужбовця // Матеріали міжвузівської конференції "Філософія виживання". - Харків: ХВУ. - 1994. - С. 27-29.

АНОТАЦІЇ

Фінін Г.І. Військове покликання: суть та специфіка реалізації в умовах розбудови Збройних Сил України (філософсько-соціологічний аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія і філософія історії. - Харківський військовий університет, Харків, 1999.

Дисертація присвячена питанням філософсько-соціологічного аналізу процесів формування і реалізації військового покликання за умов розбудови Збройних Сил України. У дисертації розкривається сутність військового покликання і його специфіка. Виявлені протиріччя формування і реалізації військового покликання. Встановлені основні закономірності даного процесу: залежність від домінуючої в суспільстві системи цінностей; залежність від рівня усвідомлення суспільством соціальної цінності армії; залежність від наявності у особистості відповідних психофізіологічних якостей. Встановлені особливості процесу формування військового покликання. Обґрунтовані механізм формування і основні шляхи реалізації військового покликання в умовах становлення Збройних Сил України.

Ключові слова: покликання, військове покликання, формування і реалізація військового покликання.

Финин Г.И. Воинское призвание: сущность и специфика реализации в условиях строительства Вооруженных Сил Украины (философско-социологический анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Харьковский военный университет, Харьков, 1999.

Диссертация посвящена вопросам философско-социологического анализа процессов формирования и реализации воинского призвания в условиях строительства Вооруженных Сил Украины.

Рассматривается уровень научной разработки проблемы призвания и воинского призвания, анализируются главные источники исследования процессов формирования и реализации воинского призвания. Автор показывает, что проблема воинского призвания имеет отражение в работах античных философов. Основы понимания призвания и воинского призвания, которые разработали античные мыслители, получили дальнейшее развитие в работах И. Канта, Г. Гегеля, М. Вебера, Г.С. Сковороды, Т.Г. Шевченко, Э. Фромма, К. Ясперса и др. философов.

Теоретико-методологические основы исследования воинского призвания составляют теоретические положения, предложенные в работах известных специалистов в области теории проблем деятельности, целеполагания и самореализации личности К.А. Абульхановой-Славской, Е.К. Быстрицкого, Л.Н. Когана, И.О. Мартынюка, Л.В. Сохань, В.Г. Табачковского, А.И. Яценко. В данном разделе автор рассматривает исследовательские подходы большой группы философов Р.Х. Абинова, К.М. Гуревича, В.В. Ермолина и других ученых.

В процессе исследования проблемы, интересующей автора, также использовались работы других ученых, как дальнего, так и ближнего зарубежья и украинских исследователей.

В диссертации раскрывается сущность воинского призвания, которое трактуется как детерминированная потребностям общества, индивидуальным психофизиологическим особенностями, способностями и потребностями индивида его направленность на воинскую деятельность на основе убеждения в том, что воинская служба обеспечит ему возможности для наиболее полной реализации духовных и физических сил и потенций, самореализацию и утверждение в обществе. Выявлена обусловленность процесса формирования воинского призвания разноуровневой системой детерминант, которая включает в себя социально-общие, социально-особенные и социально-единичные факторы, индивидуальные психофизиологические качества личности. Выявлены противоречия процесса формирования и реализации воинского призвания, которые отображают процессы взаимосвязи между личностью военнослужащего и обществом, обществом и армией, личностью и воинской деятельностью. Установлены основные закономерности данного процесса, к основным из которых относятся:

- зависимость процесса формирования воинского призвания от уровня осознания обществом социальной ценности армии;

- зависимость процесса формирования и реализации воинского призвания от наличия у личности соответствующих психологических качеств и способностей;

- зависимость процесса формирования воинского призвания от осознания личностью возможностей обеспечить реализацию смысла своей жизни в условиях воинской деятельности.

Обоснованы механизм формирования и основные пути реализации воинского призвания, главными из которых являются: повышение социального статуса военнослужащих, престижа воинской службы; совершенствование системы военно-профессиональной ориентации; дальнейшее становление военно-патриотического и других направлений воспитания молодежи, личного состава Вооруженных Сил, всех граждан Украины.

В контексте рассмотрения путей реализации воинского призвания обращается внимание на меры, принимаемые государством по повышению престижа воинской службы и социального статуса военнослужащих.

Проанализированы трудности в проведении военного строительства, связанные с имевшими место просчетами, изменением ценностных ориентаций общества, используются данные социологических исследований причин неудовлетворенности воинской службой. Используется опыт развитых государств с давними демократическими традициями, в процессе исследования проблемы резервов демократического общества по повышению престижа воинской профессии. Обращается внимание на необходимость повышения социального статуса военнослужащего и его имиджа в обществе. Показан опыт формирования положительного общественного мнения к деятельности сухопутных войск США. Указывается на необходимость рекламирования Вооруженных Сил Украины с целью формирования позитивного отношения населения к Армии и Флоту и военной службе.

Ключевые слова: призвание, воинское призвание, формирование и реализация воинского призвания.

Finin G.I. The military calling: the essence and special features of its realisation in the process of building-up of Ukraine Armed Forces (philosophical-sociological analysis). - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of philosophical sciences on specialty 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Kharkov Military University, Kharkov, 1999.

The dissertation is devoted to problems of philosophical-sociological analysis of the process of formation and realization of military calling in the process of building-up of Ukraine Armed Forces. The essence of the military calling and its special features are shown in the thesis. The contradictions of formation and realization of military calling are shown. The main regularities of this process are established: the dependence on the predominate system of values in the society; the dependence on the level of realization by society of the values of Army; the dependence on the presence of corresponding psycho-physiological qualities. The peculiarities of the process of formation of military calling are established. The mechanism of formation and the main ways of realization of a military calling in the process of building-up of Ukraine Armed Forces are stated. Key words: calling, a military calling, formation and realization of military calling.

Размещено на Allbest.ru