Населення як суб'єкт економічних процесів і явищ

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Населення як суб'єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ

2. Формування структури трудових ресурсів

3. Трудовий потенціал: сутність, показники і структура

Список використаної літератури

суспільство населення трудовий

1. Населення як суб'єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ

Стан і розвиток суспільства визначається в значній мірі кількістю і складом його населення. Під населенням слід розуміти сукупність людей, які мешкають на певній території (в країні, області, місті, селі тощо). Населення - це всі люди незалежно від їх характеристик. Тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів. В економіці праці існує два основних варіанти класифікації населення.

Усе населення України

Рис. 1. Варіанти класифікації населення

Таким чином, населення - це те джерело, той "матеріал", з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад ті, що в економіці праці означаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення надзвичайно важливе для економіки праці.

Населення характеризується і як елемент виробничих сил і як носій виробничих відносин. Населенню властиве також і відтворення самого населення.

Під відтворенням населення слід розуміти процес безперервного поновлення покоління людей внаслідок народження й смертності. Можна виділити три типи відтворення населення:

для розширеного відтворення характерне перевищення кількості народжень над кількістю смертей;

простому відтворенню властива ситуація, коли кількість народжень дорівнює кількості смертей;

звужене відтворення - кількість смертей більша за кількість народжень. При цьому відбувається абсолютне зменшення населення, або депопуляція. Це ми і спостерігаємо зараз в Україні.

Відтворення населення має не тільки демографічний, а й економічний та соціальний аспекти. Воно визначає формування трудових ресурсів, засвоєння території, стан виробничих сил, розвиток соціальної інфраструктури та ін.

У вітчизняній економічній літературі, статистичному обліку, державному регулюванні економіки для означення людських ресурсів використовується термін трудові ресурси, що виник ще в 30-ті роки для потреб централізованої економіки.

Трудові ресурси - це працездатна частина населення, яка володіє фізичними і інтелектуальними можливостями, здібна виробляти матеріальні блага або робити послугу.

З цього визначення поняття ТР виходить, що ТР включають в себе, з одного боку, людей, зайнятих економічною діяльністю (в різних галузях народного господарства), а з другого - не зайнятих, але таких, які можуть працювати. Таким чином, ТР складаються з реальних та потенціальних робітників.

Населення та ТР мають кількісні і якісні параметри, які необхідні для аналізу та оцінки демографічних процесів, розробки стратегії в галузі УТР. Для характеристики відтворення населення використовують показники народження, смертності та природний приріст.

Народжуваність і смертність розраховується на 1000 чоловік населення (в промілях) і вимірюється за допомогою систем коефіцієнтів і таблиць (народжуваності і смертності).

Середньорічна чисельність населення визначається на середину року як середньоарифметична чисельність населення на початок та кінець року, або шляхом додатку до початкової чисельності населення половини її приросту.

Чисельність і склад населення в усіх країнах світу визначається за допомогою перепису. Вони дають найбільш точні дані про чисельність населення. Нині вже почалася підготовка до проведення повного перепису населення України, що дасть змогу уточнити кількісні показники.

Важливим моментом є прогнозування чисельності населення. Прогнозні розрахунки дозволяють визначити очікуванні зміни чисельності робітників, оцінити демографічну ситуацію, що склалась в різних регіонах країни, визначити чисельність ТР, зміну їх професійно-кваліфікаційного рівня і освіти, простежити вплив інших соціально-економічних і екологічних чинників на процес відтворення населення.

Для короткострокового прогнозу чисельності населення використовують метод екстраполяції. Прогноз чисельності населення складається з врахуванням довгострокових тенденцій народжуваності і смертності, а також складу населення за віком і статтю. Уже з середини 60-х років процес народжуваності не забезпечує простого відтворення населення: чисельність дітей менше, ніж їх батьків. На початок 70-х років домінуючою стала сім'я з двома дітьми, потім почався ріст кількості сімей з однією дитиною.

У процесах відтворення населення можна виділити також види руху, типи і режими.

Види руху (природний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в цілому і в окремих регіонах. Природний рух населення - це результат процесів народження та смертності людей. В Україні з 1995 року показники смертності значно перевищують показники народжуваності. Чисельність і склад населення змінюється також у результаті міграційних процесів - механічного просторового переміщення населення. Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни проживання, та внутрішню, що відображає зміну місця проживання в межах країни. Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, структурою зайнятості, статево-віковим складом тощо. Економічний рух населення пов'язаний зі зміною трудової активності цього населення обумовлене передусім економічними чинниками, воно розпочинає або припиняє трудову активність, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці. Всі види руху населення взаємозалежні та взаємопов'язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.

У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний). Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю. В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання населення невисокі, в структурі переважає частка молоді. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку суспільства. Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок тощо. В результаті різко зменшився рівень народжуваності, збільшилася середня тривалість життя, в структурі населення зросла частка людей старшого віку.

Типи відтворення ресурсів для праці порівняно з типами відтворення населення мають різне смислове значення. Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик. Інтенсивний тип відтворення пов'язаний із зміною людських ресурсів: зростанням освіти, кваліфікації, покращенням здоров'я та розумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу.

2. Формування структури трудових ресурсів

Вікова межа і соціально-демографічний склад ТР визначається системою законодавчих актів. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку. Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу по старості. Так, до 1932 р. нижня межа працездатного віку була встановлена в 14 років. В 1933 - 1937 роках ця межа була підвищена до 16 років. В роки війни (1941-1945) вона знову складала 14 р. Зараз це 16 років.

Для уточнення поняття "трудові ресурси" необхідно знати, що:

1) залежно від віку все населення можна розділити на три групи: особи молодше працездатного віку; особи працездатного віку (для жінок 16 - 54 років; для чоловіків - 16 - 59 років включно);

2) залежно від здібності до праці виділяють працездатних та непрацездатних.

Таким чином, до трудових ресурсів можна віднести:

1) населення працездатного віку за винятком інвалідів 1 і 2 груп і осіб, що отримують пенсію на пільгових умовах;

2) працюючих осіб пенсійного віку;

3) працюючих підлітків до 16 років.

Слід зазначити, що в багатьох розвинених країнах законодавчо встановлена верхня межа працездатного віку на 5 - 10 років вища, ніж в Україні, але і середня тривалість життя там значно перевищує аналогічні показники нашої країни (табл. 2).

Середня тривалість життя при народженні та вік виходу на пенсію

З середини 1993 р. в нашій статистиці здійснився перехід на міжнародну систему класифікації складу населення, згідно з якою все населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

Економічно активне населення - це частина населення, що забезпечує пропозицію робочою сили для виробництва товарів та надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.

Економічно неактивне населення, за методикою МОП, - це населення, яке не входить до складу робочої сили:

1) учні, студенти, слухачі, курсанти, що навчаються на денних відділеннях;

2) особи, які отримують пенсії за віком і на пільговій основі;

3) особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

4) особи, які ведуть домашнє господарство та доглядають дітей;

5) особи, зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом хворих;

6) особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

7) інші особи, що не мають необхідності або бажання працювати, та ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

3. Трудовий потенціал: сутність, показники і структура

У попередніх параграфах ми розглядали в основному кількісні показники, що характеризують людські ресурси. Але залежно від багатьох обставин можливості людських ресурсів як фактора економічного розвитку можуть бути більшими або меншими при тій самій кількості трудоактивного населення. Словом «потенціал» звичайно означають засоби, запаси, джерела, що можуть бути використані, а також можливості окремої людини, групи людей, суспільства в конкретній обстановці.

Трудовий потенціал - це інтегрована оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Можна говорити про трудовий потенціал окремої людини, підприємства, міста, області, всього суспільства, оскільки він є сукупністю усіх здібностей людини до праці.

Трудовий потенціал -- це ресурсна категорія. Він повинен містити в собі у визначеній галузі (відповідно до визначення поняття «потенціал») джерела, засоби, ресурси праці, що можуть бути використані для рішення будь-якої задачі, досягнення визначеної мети забезпечення можливості окремої людини, суспільства, держави. Таким чином, стосовно до підприємства трудовий потенціал представляє граничну величину можливої участі трудящих у виробництві з обліком їхніх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань і накопиченого досвіду.

Трудовий потенціал підприємства включає кілька статевовікових груп працівників, що володіють різними потенційними можливостями, якісно характеризуються освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем, стажем роботи з обраної спеціальності. Він формується під впливом технічних і організаційних факторів, тому що для здійснення виробничого процесу з урахуванням спеціалізації кожне підприємство оснащається необхідним устаткуванням, що, певним чином, взаємозалежне.

При визначенні величини потенціалу і його використання важливо правильно вибрати показник виміру. Як головний показник обсягу застосовується чисельність, а показник використання -- людино-рік. Проведені дослідження показують, що різниця в оцінці витрат праці в промисловості країни по величині відпрацьованих людино-годин і середньо облікової чисельності працівників знаходиться в межах 15%. Отже, показник середньо облікової чисельності працівників, що є змінною величиною, не може бути еталоном при оцінці величини потенціалу, але при аналізі динаміки його можна застосовувати з поправочними коефіцієнтами. А оскільки такі коефіцієнти розробити дуже важко, то необхідно знайти новий об'ємний показник. Ряд дослідників, як об'ємний показник, пропонують використовувати людино-годину, тому що він стабільний і тому добре відбиває динаміку. При порівнянні різних періодів він вимагає коректування лише за числом робочих днів, дозволяє врахувати не тільки повнорічних працівників, але й тих, хто може працювати неповний робочий день.

При використанні цього показника можна також виділити в загальному потенціалі сумарну величину робочого часу, який не був використаний у зв'язку з несприятливими умовами праці на роботах, де законодавчо встановлений скорочений робочий день, а також сумарний час невиходів на роботу виконавців, що одержують додаткові відпустки в зв'язку з несприятливими умовами праці. Таке виділення дозволить організувати цілеспрямовану роботу з корінного поліпшення умов праці й ефективного керування цим процесом. Робочий час, який не був використаний, буде складатися з трьох нерівнозначних величин, а саме годин, на які скорочується тривалість робочого дня; днів додаткової відпустки виконавців, зайнятих на даних роботах; а також днів скорочення неявок по загальній захворюваності в результаті поліпшення умов праці.

Величина сукупного потенційного фонду робочого часу виробничого колективу являє собою різницю між календарним фондом (Фк) і сумарною величиною нерезервообразуючих неявок і перерв, тобто об'ємну величину часу роботи для виконання виробничого завдання даним колективом працівників. До нерезервообразуючих (Тнп) відносяться регламентовані витрати, які за своєю правовою і економічною сутністю є необхідними і не можуть служити резервом збільшення часу безпосередньої роботи (вихідні і святкові дні, додаткові відпустки й інші законодавчо обумовлені неявки і перерви). У цьому фонді, як у дзеркалі, відбивається весь обсяг потенційних можливостей працюючих за кожний (плановий, звітний) період.

Таким чином, стосовно підприємства величина трудового потенціалу визначається за допомогою формул:

Фп=Фк-Тнп (4.) або Фп=Ч*Д*Тсм , (5)

де, Фп - сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства, годин

Тнп - нерезервообразучі неявки і перерви, годин;

Ч - чисельність працюючих, осіб;

Д - кількість днів роботи в періоді, днів;

Тсм - тривалість робочого дня, година.

Величина трудового потенціалу виробничого колективу в годинах - це добуток чисельності працюючих (Ч) на законодавчо встановлену тривалість робочого дня в годинах (Тзм) з урахуванням кількості днів (Д) роботи в періоді. Звідси можна в загальному вигляді виразити величину трудового потенціалу суспільства (регіону) за формулою: (6)

Оскільки трудовий потенціал включає всіх громадян, здатних брати участь у суспільному виробництві в силу своїх фізичних можливостей, наявних знань і професійно-кваліфікаційних навичок при нормальному рівні інтенсифікації праці, то в розрахунок повинні бути включені всі групи працівників. Оскільки структура цих груп неоднорідна за можливостями участі в суспільному виробництві, то для правильного визначення величини трудового потенціалу суспільства необхідно кожну окрему групу привести до базової величини. Такою величиною є повнорічний працівник. Трудовий потенціал суспільства, обчислений у таких працівниках, можна визначити за формулою:

Побщ.=Фп.общ. / tp (7)

де, Побщ. -- трудовий потенціал суспільства повнорічних працівників;

tp -- розрахунковий час роботи одного трудящого протягом року, у годинах;

Фп.общ. - потенційний фонд робочого часу.

У міжнародній лексиці і термінології соціальних працівників з'явилося нове визначення -- індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), чи скорочено -- індекс людського розвитку (ІЛР). Він містить чотири парадигми.

До найважливіших парадигм розвитку людського потенціалу відносяться: продуктивність як результат ефективної діяльності, спрямованої на підвищення доходу, й економічний ріст; рівність, що розуміється як рівність можливостей у реалізації здібностей користування благами; стійкість, що дозволяє забезпечити доступ до досягнень цивілізації не тільки нинішнім, але й майбутнім поколінням; розширення можливостей, яке припускає, що розвиток здійснюється не тільки в інтересах людей, але і завдяки їхнім зусиллям.

Серед ведучих показників, що визначають індекс розвитку людського потенціалу, виділяють три: рівень освіти; реальний валовий продукт на душу населення; очікувана тривалість життя.

Разом узяті вони відбивають три головні якості: здорове життя, рівень знань, гідний рівень життя.

Для характеристики трудового потенціалу на рівні суспільства можна користуватися певними узагальненими показниками. Здоров'я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я. Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій і т. ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо. Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

Більшість цих показників за роки кризи значно погіршилася. Так, очікувана тривалість життя при народженні зменшилася від 71 року (66 - чоловіки, 75 - жінки) в 1989 - 1990 роках до 68,1 року (62,7 - чоловіки, 73,5 - жінки) у 1997 - 1999 роках. На 21% зросла смертність населення працездатного віку, різко збільшилася смертність від вбивств, самогубств, отруєнь алкоголем тощо, це свідчить про погіршення не тільки фізичного, але й духовного здоров'я нації, її моральності. Погіршилися також показники, які характеризують освіту населення. Так під впливом економічних чинників велика кількість молодих людей відмовляється від продовження навчання. Недостатність державних асигнувань на освіту приводить до закриття або комерціалізації багатьох навчальних закладів, передусім професійно-технічних училищ. В результаті кількість осіб, які навчались зменшилася, на 423 тисячі або на 50 осіб на тисячу чоловік.

Література

1. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - Київ: Вид-во Європ. ун-ту, 200 - 188 с.

2. Петюх В.М. Ринок праці: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: КНЕУ, 2000. - 256 с.

3. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я.Кибанова. - 2-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 638 с.

Размещено на Allbest.ru