Історія сім’ї в контексті повсякденності Донбасу (1990-ті – початок 2000-х років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЇ

Мелешко Л.А. Історія сім'ї в контексті повсякденності Донбасу (1990-ті - початок 2000-х років). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00. 01 - історія України. - Донецький національний університет, Донецьк, 2008.

У дисертації здійснено комплексне історичне дослідження еволюції сім'ї в контексті повсякденності Донбасу на зламі ХХ - ХХІ ст. На основі вивчення широкого кола джерел констатовано, що в індустріально розвиненому регіоні України відбулися прискорені альтернативні зміни у шлюбі та життєдіяльності родини, які поновили еволюцію сім'ї. На тлі Донбасу досліджувані процеси були більш виразні і чіткіше відобразили загальноукраїнський вимір характеру її розвитку. Сім'я на даній території наблизилася до західноєвропейського типу організації.

Причини змін коренились у відмінній від попередніх часів повсякденності. Основним фактором їх виступав соціально-економічний. На тлі роздержавлення всіх сфер життя сім'я утвердилася в якості вільного вибору громадянина, що суттєво оновило історичне місце шлюбу та сім'ї в суспільстві, житті пересічної людини. В перехідний період суспільного розвитку на рівні сім'ї загострилися суперечності, сформувалися ознаки її інституціональної кризи. З метою стабілізації шлюбно-сімейних відносин вироблено ряд практичних рекомендацій, що мають вихід на сьогодення

Ключові слова: еволюція, шлюб, сім'я, незареєстрований шлюб, відкладені шлюби, альтернативні зміни, функції сім'ї, рівень життя, передумови, ментальність.

L.A.Meleshko. History of the Family in the Context of the Everyday life of the Donbass (1990s - early 2000s). - Manuscript.

Dissertation for the getting of the degree of the Historical Sciences Candidate on the speciality. 07. 00. 01 - The Donetsk State University, Donetsk, 2008.

In this dissertation complex research of the evolutional process of the family in the context of the everyday life of the Donbass on the turning point of the XX - XXІ centuries is performed. With the help of the learning of different sources fundamental alternative changes in the marriage and living standard of the family is determined. These important ingredients of the everyday life are determined the further character of the family development in the Donbass.On the background of Donbass the researching processes were more expressive and reflected clearer general Ukrainian dimension of the character of its development. The family on this territory approached to the west European type of organization.

The courses of changes were in the different from previous time everyday life. The social-economical factor was the main one. On the background of the state disappearing in all spheres of life the family confirmed its free choice of the citizen, which essentially made anew the historic place of the marriage and family in society and the life of the usual person. In the crossing period of the social development on the level of the family the contradictions were emphasized and the features of its institutional crisis were formed. With the aim of the stabilization of the family-marriage relations a number of the practical recommendations which are connected with nowadays were developed.

Key wоrds: evolution, marriage, family, unregistered marriage, postponed marriage, alternative changes, functions of the family, the level of life, preconditions, mentality.

шлюб сім'я повсякденність

Мелешко Л.А. История семьи в контексте повседневности Донбасса (1990-е - начало 2000-х годов). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2008.

В диссертации осуществлено комплексное исследование эволюционного процесса семьи в контексте повседневности Донбасса на стыке ХХ - ХХI ст. Анализ широкого круга источников, а именно законодательных документов, статистики, бюджетных исследований, делопроизводственной документации, социологические исследования, материалы периодических изданий, „устная история” позволили сделать ряд важных выводов.

Семья как наиболее важная сфера общественного бытия приобретала новые характеристики, которые изменили содержание ее исторического развития. В индустриально развитом регионе Украины происходили ускоренные и явно выраженные альтернативные изменения. Они коснулись брака как основы семьи, а также практически всех аспектов ее жизнедеятельности, что в целом по-иному определило эволюцию семьи. На фоне Донбасса исследуемые процессы в семье приобрели масштабные изменения и поэтому ярко отразили общие направление развития в пределах Украины. Семья на данной территории в своем развитии стала приближаться к западноевропейскому стилю его организации

В работе проанализировано влияние сложившихся исторических условий на развитие семейно-брачных отношений. Они кардинально преобразили повседневную жизнь людей. Наиболее существенное влияние оказал социально-экономический фактор.

Исследованный феномен отложенного брака среди населения региона отразил причинно-следственные связи между повседневностью и новым личностным выбором. Как результат, брак утрачивал свою традиционность и формировал новые черты. Он характеризовался более поздним возрастом создания супружеского союза, уменьшением интенсивности заключения браков среди населения Донбасса, большей демократичностью возрастов супругов, увеличением количества повторных браков, высокой степенью дестабилизации. Демографические особенности развития региона усилили распад семьи под влиянием чрезмерной смертности, обострили проблему выбора брачного партнера в результаты половозрастной диспропорции в населении. Как наиболее приемлемый адаптивный вариант супружеских отношений распространился незарегистрированный брак. Утверждаясь в повседневности, он изменил и сущностную сторону жизнедеятельности семьи. Таким образом, официальный брак терял свои количественные измерения в обществе, и с этого исторического периода показательной стала тенденция к уменьшению жителей, живущих в официальном браке и нарастанию одиночества. Изменения в браке в сочетании с демографическим фактором обусловили тенденцию к уменьшению количества семей в регионе.

Измененный брак создал условия для нового структурирования семейного состава населения региона. Автор описала исторические типы семьи, свойственные данному этапу общественного развития. Рассмотрела установившийся в это время процесс уменьшения супружеской семьи с детьми в структуре региональной семьи. Констатировала о завершении процесса распада расширенной семьи. Увеличение сводных, неполных семей, что так характерно среди населения региона, рассмотрено как последствия частых разводов и распространения внебрачных рождений. На этой основе утвердился достаточно широко новый тип семьи - материнская семья.

В работе отображен процесс ослабления традиционных черт семейной жизни и становления нового социокультурного измерения семейной жизни. Определено историческое место брака и семьи в обществе и жизни рядового человека. Рассмотрено эволюцию личностных взаимоотношений в семье, которые определяли в целом характер ее развития. Историческим моментом , повлиявшим на положение семьи стало утверждение профессионально ориентированной женщины в обществе. Проведен гендерный анализ внутрисемейных отношений. Сформулирована проблема противоречивого характера развития института семьи в регионе и черты институционального кризиса в постсоветском обществе.

Семья в регионе продолжала выполнять пределеннуюей общественным развитием уникальную возможность объединять личностные, коллективные и общественные интересы благодаря заложенной многовекторности ее функционирования. При этом, в зависимости от социальных отношений, норм и ценностей, преобладавших в обществе. К этому времени усилилась роль одних функций (экономической, социально-бытовой) и усиления других. Семьям Донбасса стало присущим ослабление репродуктивной деяльности. Снизился и воспитательный их потенциал. Вследствие этого в регионе обострились проблемы детства. Внутрисемейные отношения возроздали патриархальные традиции. Вместе с тем закладывался переход от социально ориентованной к индивидуально ориентованной семье. Имело место возрастание роли семьи как социально-психологического фактора в жизни человека.

На основе проведенного исследования выработан ряд практических рекомендаций, имеющих выход на сегодняшний день и созвучны актуальным проблемам относительно регулирования положения брака и семьи в обществе. Материал диссертации представляет интерес для использования его в качестве лекционного материла при работе с общественностью при формирования осознанного отношения к самой важной сфере человеческого бытия.

Ключевые слова: эволюция, брак, семья, незарегистрированный, отложенный брак, альтернативные изменения, функции семьи, уровень жизни, предпосылки, менталитет.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з найактуальніших у суспільному розвитку кінця ХХ ст. виявилася проблема кризи інституту сім'ї, що виникла на межі індустріальної та постіндустріальної епохи. На цей час сім'я в Україні, еволюціонуючи в динамічному соціальному середовищі, почала виявляти докорінні зміни в своєму розвитку. Передусім вони були спричинені оновленим становищем шлюбу та сім'ї в житті суспільства і окремої людини внаслідок впливу демографічних закономірностей, що позначилися наприкінці ХХ ст. У родині склалися нові умови щоденної життєдіяльності, що формували нове економічне, соціальне, демографічне, культурне структурування суспільства. Важливий вплив на родину справили проблеми в соціально-економічній, суспільно-політичній, ідеологічній сфері України у зламний період її історії. Вони, формуючи повсякденність, порушили традиційність шлюбно-сімейної сфери у 1990-ті - 2000-ні рр. Характерним для неї стали прискорені зміни. На цій основі повсякденність зумовила загострення кризи сім'ї в українському суспільстві. Тому на сьогодні науковий інтерес являє дослідження еволюції української сім'ї в контексті повсякденності 1990-х - початку 2000-х рр., що позначилася якісно новими тенденціями та рисами.

Дослідження сім'ї як найважливішої складової суспільного життя держави в українській історичній науці перебуває на початковому етапі, тому автор бачить сенс активізувати наукову думку навколо даної проблематики. Увага зосереджена на проведенні історичних досліджень сім'ї в контексті історії повсякденності. Це збагатить наукові знання широким фактичним матеріалом, надасть можливість неупередженого висвітлення подій, забезпечить ширшу реконструкцію процесів і чіткіше відобразить об'єктивні закономірності розвитку інституту сім'ї в суспільстві. Окреслення в такому ракурсі теми дисертації ставить людину в центр історії.

Порушене в дисертації коло проблем має надзвичайну актуальність для сьогодення. Наукова обґрунтованість процесів, що розгорталися в сім'ї на зламі епох, спонукатиме до вироблення державою адекватної соціальної політики з метою зміцнення інституту сім'ї та уникнення кризових явищ в її подальшому розвитку, сприятиме формуванню громадянського усвідомлення проблеми.

З метою конкретизації історії сім'ї в контексті повсякденності тему визначено як локальне дослідження на прикладі Донбасу. На тлі індустріально розвиненого регіону цей суспільний процес характеризувався масштабнішими зрушеннями і тому є показовим для загальноукраїнського контексту. Регіональний напрям зумовлений відмінностями еволюційного процесу та переважно локальною концентрацією джерел.

Отже, актуальність теми дослідження має кілька вимірів: науковий, світоглядний, практичний.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконувалася у межах наукової теми кафедри історії України Донецького національного університету: „Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти” (номер державної реєстрації - 0105U004466).

Мета дослідження полягає в аналізі еволюції сім'ї протягом 1990-х - початку 2000-х рр. у контексті повсякденності Донбасу.

Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі дослідницькі завдання:

- проаналізувати наукову літературу за темою дисертації, виявити та вивчити наявні історичні джерела;

- визначити кількісні характеристики змін шлюбу та сім'ї, що відбулися протягом 1990-х - початку 2000-х років у Донбасі, представити їх у контексті загальних історичних процесів;

- показати вплив історичних умов на розвиток сім'ї;

- встановити причинно-наслідкові зв'язки між змінами у повсякденності регіону і зрушеннями у шлюбі та сім'ї;

- дослідити моделі шлюбно-сімейного життя в умовах вільного індустріального розвитку;

- охарактеризувати життєдіяльність сім'ї регіону;

- визначити місце родини в соціокільтурному середовищі Донбасу;

- здійснити порівняльний аналіз становища сім'ї в Донбасі та інших регіонах України, а також в окремих країнах Європи;

- виробити практичні рекомендації щодо сімейної політики в Україні та її регіонального преломлення.

Об'єктом дослідження виступає сім'я в контексті повсякденності Донбасу.

Предмет дослідження становлять закономірності розвитку сім'ї в умовах індустріально розвиненого Донецького регіону в 1990-ті - на початку 2000-х років.

Хронологічні межі дисертації охоплюють 1990-ті - початок 2000-х років. Нижня межа зумовлена початком десятиліття, яке слідувало за останнім Всесоюзним переписом населення 1989 р. Верхня часова межа пов'язана з проведенням Першого Всеукраїнського перепису 2001 р. Дані цих переписів дозволяють відтворити картину сімейного буття на зламі епох. З метою поглиблення уявлення про характер перетворень родини в Донецькому регіоні в окремих випадках хронологічні рамки розширюються. Передусім, це стосується нижньої межі, яка відсувається до переписів населення 1970 і 1979 рр.

Регіон дослідження охоплює територію Донбасу - найбільшого за чисельністю населення регіону України, до складу якого входять Донецька і Луганська області. Це є один із найпотужніших в економічному відношенні регіон, який відзначається, зокрема найвищою питомою вагою міського населення - 90,1% у 2001 р., що справляло безпосередній вплив на становище родини.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що еволюція сім'ї у визначених хронологічних межах вперше виступає предметом спеціального історичного дослідження. Автором здійснено спробу відтворити загальну картину розвитку сім'ї в Донбасі на межі ХХ - ХХІ ст. Проблему розглянуто в контексті повсякдення, що є одним з перспективних напрямків сучасної історичної науки.

До наукового обігу введено пласт різноманітних джерел: переписи населення; поточна демографічна статистика; бюджетні обстеження домогосподарств областей регіону; діловодна документація Донецьких та Луганських обласних органів державного управління (комплексні регіональні програми розвитку; матеріали колегій; інформації управлінь, економічні, демографічні доповіді; аналітичні записки); шлюбні оголошення; усні свідчення.

Науково-теоретичне і практичне значення дисертації визначається висновками, які співвідносні сучасному розвитку суспільства та реформам в економічній, соціальній, демографічній сфері України. Ситуація, що склалась у шлюбно-сімейній сфері на межі ХХ - ХХІ ст., багато в чому показова. Описані регіональні особливості соціально-економічної, демографічної історії сім'ї стануть у нагоді для роботи урядових та відомчих органів, що безпосередньо опікуються проблемами сім'ї в суспільстві. Фактичні дані дисертації, теоретичні положення та висновки можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії України, історії Донбасу, при розробці відповідних лекційних курсів, спецкурсів та практичних занять для студентів. Матеріали дисертації мають історіографічне та джерелознавче значення, а, отже, можуть послугувати в дослідженнях з сімейної проблематики.

Особистий внесок автора полягає в розробці актуального для вітчизняної історичної науки напрямку досліджень - історії української сім'ї, який практично не отримав цілковитого ствердження. Продемонстровано наукову вагомість та можливості використання методології історії повсякденності в сфері сімейних досліджень. Усі результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані здобувачем повністю самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації оприлюднені на наукових зібраннях істориків, серед яких, зокрема V Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених „Історія і політика у кількісних вимірах” (Донецьк, 2004); VІІ міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених „Історія та сучасність: погляд крізь віки”, присвячена 70-річчю Донецького національного університету” (Донецьк, 2007); міжнародна наукова конференція: „Каразінські читання (історичні науки)” (Харків, 2007); наукова конференція Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи, присвячена 60-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні (Донецьк, 2005); наукові конференції Слов'янського державного педагогічного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2003 - 2004 рр. (Слов'янськ, 2004, 2006). Дисертація обговорена на засіданні кафедри історії України Донецького національного університету.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 10 статтях, 6 з яких надруковані в провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, 9 підрозділів, висновків, переліку джерел та літератури, додатків. Дисертація містить 6 таблиць, 4 діаграми, 1 схему. Повний її обсяг становить 232 сторінки, з них основана частина - 173 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, окреслено його хронологічні та географічні межі, аргументовано наукову новизну та практичне значення, представлено апробацію здобутих результатів.

Перший розділ - „Стан вивчення проблеми, аналіз джерел, методологічні засади дослідження” - складається з трьох підрозділів. У них проаналізовано стан наукової розробки теми, охарактеризовані джерела, а також визначені методичні та методологічні засади дослідження.

Інтегральний характер проблеми, що досліджується, зумовив використання міждисциплінарного підходу і передбачив її комплексний історіографічний аналіз. З огляду на це наукову літературу з проблеми, що досліджується, доцільно групувати за проблемним принципом.

До першої групи віднесені дослідження з історії сім'ї, що мають загальнометодологічне значення. Суттєвими є ідеї, почерпнуті з праць Р.Зідера, Е.Тоффлера, Б. Миронова. В них окреслено тенденції еволюції сім'ї на межі індустріального та постіндустріального суспільства. Методологічні підходи щодо розкриття теми дисертації в контексті повсякденності містять дослідження О.Удода . Автор використала концептуальні підходи щодо оцінки суспільних процесів пострадянського періоду, обґрунтовані в праці С.Кульчицького. Зокрема, враховано, що в цей період відбувалися стрімкі процеси соціального і економічного структурування суспільства. Регіональні дослідження, що мають вихід на проблемне поле дисертації, позначені працями Г.Панчук, А.Саржана, В.Чухна.

Другу групу складають роботи з демографічної історії сім'ї. Цінний доробок склала праця В.Носевича, де викладений зміст концепції демографічних досліджень сім'ї, запропонованих Дж.Хаджналом і П.Леслетом . Використано продемонстровані науковцями можливості використання порівняльного аналізу для відстеження еволюції сім'ї. Залучено висновки щодо залежності демографічного розвитку сім'ї від соціокультурних норм шлюбної поведінки та формування структури сім'ї в різних регіонах Європи.

Власне демографічні дослідження сім'ї становлять третю групу літератури з проблеми. Наукову значимість мають дослідження ситуативного стану сім'ї в другій половині ХХ ст. в радянській державі та на пострадянському просторі, здійснені А. Волковим, Л. Чуйко . Методологічні проблеми демографічних досліджень сім'ї в українському суспільстві 1990-х рр. знайшли своє відображення в працях І.М. Прибиткової . Привернула увагу автора одностайність поглядів демографів О. Дорохиної, А. Вишневського, В. Єлізарова щодо впливу політичних відносин на розвиток сім'ї .

Четверту групу наукової літератури становить соціологічна література. Особливий інтерес вона має з тієї точки зору, що в ній проаналізовано закономірності соціальних змін у родині, подано аналіз сім'ї як інституту та осередку міжособистісних стосунків. Роботи А. Харчева, А. Антонова, В. Медкова сформували загальні уявлення щодо характеру розвитку сім'ї. У працях С. Голода, О. Здравомислової, А. Михєєвої з'ясовано питання про напрямки змінюваності шлюбно-сімейних відносин у пострадянський період розвитку, досліджені окремі соціальні фактори, що зумовили прискорену динаміку інституту. Описуються альтернативні форми шлюбного життя, зважено на гендерних аспектах внутрішніх стосунків.

Аналіз історіографії показав, що на даний момент у вітчизняній науці відсутні спеціальні історичні праці безпосередньо за темою дослідження. Нечисленні роботи науковців-істориків в радянській та зарубіжній історіографії стосуються більш ранніх періодів історії сім'ї індустріальної доби. Водночас у суміжних з історією науках здійснено галузеві дослідження характеристик розвитку сімейного інституту. Вони стали підгрунтям для узагальнення їх на рівні історичних знань та описання цих процесів на основі історичного факту. Таким чином, історіографічна ситуація зумовлює нагальну потребу в даному дослідженні.

Джерельну основу дисертації становить широкий спектр документів і матеріалів, як уже опублікованих, так і таких, що вводяться до наукового обігу вперше. Дисертанткою проведено розвідку архівів Управління у справах сім'ї та молоді; Управління охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації; Управління у справах сім'ї та молоді Луганської обласної державної адміністрації; Головних управлінь статистики у Донецькій та Луганській областях. Джерела даного дослідження об'єднано в такі групи: законодавчі документи, статистика, бюджетні обстеження, діловодна документація, соціологічні дослідження, періодика, „усна історія”.

До першої групи джерел належать опубліковані офіційні документи: закони та постанови Верховної Ради, укази Президента України, постанови та документи розпорядчого характеру Кабінету Міністрів України, державних комітетів, місцевих органів влади в сфері соціальної політики держави. В них віднайдено концептуальні підходи держави до регулювання проблем сім'ї та шлюбу.

Другу групу складають статистичні джерела. До них належать переписи населення, поточний статистичний облік. Ці джерела представили найбільший резерв інформації. У роботі широко використані дані останнього Всесоюзного перепису населення 1989 р. та першого Всеукраїнського перепису населення 2001 р. . З метою широкого висвітлення загальних тенденцій залучені матеріали перепису 1979 р., що були оприлюднені разом з даними 1989 р. Опрацьовано досить багаті малодосліджені фонди поточної статистики Донецького і Луганського обласних статистичних управління Поточна статистика детально ілюструвала інтенсивність та динаміку демографічних процесів. Статистичні матеріали ООН відносно населення країн світу надали можливість дисертанту здійснити порівняльний аналіз розвитку шлюбно-сімейних відносин в регіоні з країнами Східної та Західної Європи .

Дотичні до статистичних матеріалів бюджетні обстеження сімей, які становлять третю групу джерел. Обстеження бюджетів проводилося на добровільних засадах, спеціальними працівниками органів статистики по бюджетах. Щомісячно заповнювалися бланки бюджетів сімей на підставі опитування їх членів та записів, які велися в сім'ях щодо прибутків і витрат. Вони дали можливість дослідити соціально-економічне становище сім'ї, визначити рівень життя населення, описати побут родини, відстежити процес економічної та соціальної диференціації сімей, що прискорено відбувався даного часу.

Четверта група джерел - діловодна документація - включає друковані звіти, доповіді державних органів влади та їх відділів, наукових закладів. Так, матеріали щорічних парламентських слухань про становище сімей в Україні та Донецькій області представили аналітичні характеристики становища сім'ї у регіонах та в цілому по країні. Діловодна документація місцевих органів влади дала змогу простежити, як виконувалися нормативні розпорядження на місцях, ефективність впливу соціального механізму на стабілізацію сімейних відносин, дізнатися про реальний стан речей у різних сферах життєдіяльності.

До п'ятої групи віднесені дані соціологічних обстежень. За основу використано базу даних Інституту соціології НАН України, що надруковано у збірці „Українське суспільство 1994 - 2004 рр. Моніторинг соціальних змін”, регіональні соціологічні обстеження . Досить репрезентативними є матеріали обстежень Донецького інституту соціальних досліджень та політичного аналізу, що проводилися в рамках програми визначення ставлення мешканців Донбасу до актуальних його проблем. Ця група джерел дала змогу з'ясувати ціннісний світ людини, виявити ступінь поширення альтернатив у шлюбно - сімейному житті, ступінь задоволеності сімей соціально-побутовими умовами життя та інше.

До шостої групи джерел належить періодика. Документальну цінність мали інтерв'ю редакційних колегій періодичних видань з провідними фахівцями за актуальними проблемами повсякдення. Специфічним джерелом для написання дисертації стали шлюбні оголошення внаслідок їх цілковитої суб'єктивності. На основі їх аналізу стали очевидними погляди людей цього періоду на шлюбні стосунки, деякі ціннісні ідеали, розкрилася проблема партнера для створення шлюбу.

До сьомої групи віднесено так звану „усну історію”. Вона обрана в якості додаткового джерела і виступає ілюстративним матеріалом, що відтворює колорит життя пересічної сім'ї. Здійснено її запис авторкою дисертації у 2005 р.

Отже, джерельна база дисертаційного дослідження представлена великою кількістю різноманітних джерел, змістовно насичена. Вона є репрезантивною і відкриває можливість до глибокого та різнобічного аналізу еволюційного розвитку сім'ї у регіональному вимірі.

Методологічну основу дисертаційного дослідження становить комплекс наукових принципів і методів, спрямованих на різнобічне висвітлення суспільних явищ, об'єктивне відтворення й аналіз історичного процесу, що є предметом дослідження. Теоретико-методологічну основу складають принцип історизму, наукової об'єктивності, визнання закономірного та прогресивного історичного розвитку. Розв'язанню поставлених завдань сприяло застосування загальнонаукових - емпіричного, індуктивно-дедуктивного, аналітико-синтетичного, аксіоматичного, моделювання, логічного, узагальнення - та конкретно-історичних - історико-хронологічного, історико-статистичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, історико-реконструктивного - методів. У процесі дослідження застосовувалися також соціологічні та соціально-психологічні методи. При написанні дисертації автор керувалася рядом методологічних підходів - еволюціонізмом, функціоналізмом, екзістенціоналізмом.

Вивчення наукової літератури, аналіз джерел та застосування пошукового інструментарію дозволяють розкрити обрану тему, дійти висновків, сформулювати рекомендації.

Другий розділ дисертації - „Регіональні особливості формування сім'ї на зламі епох”. У ньому досліджено вплив нових історичних умов пострадянського розвитку на зміни у шлюбному житті населення, які порушили попередній характер еволюції сім'ї, притаманний Донбасу. Дисертантка з'ясувала історичні фактори, що спричинили оновлення становища шлюбу в суспільстві та житті окремої людини. Проаналізувані кількісні характеристики щодо шлюбу та сім'ї і на основі порівняльного аналізу відобразила характер їх розвитку в контексті загальних історичних процесів.

Автором констатовано, що в індустріально розвиненому регіоні у 1990-ті рр. сформувалася тенденція до зменшення кількості сімей у складі населення. Так, за даними перепису населення 2001 р. у Донецькій області мешкало 1 380 220, у Луганській - 745 600 сімей, що становило 16% чисельності їх по Україні. Порівняння з даними перепису населення 1989 р. показало, що чисельність сімей у регіоні зменшилася на 8 - 9%. Відповідний процес мав місце в інших індустріально розвинених регіонах. Причинами стали об'єктивні та суб'єктивні умови суспільного розвитку, а саме: зменшення чисельності населення та прискорені зміни у шлюбі, що було більш властиво даному регіону.

У дисертації показано, що починаючи з 1990-х рр., під впливом історичних подій у соціально-економічному, політичному житті шлюбна модель мешканців Донбасу почала еволюціонувати, по-перше, до зниження інтенсивності укладання шлюбів. Наприклад, якщо по Донецькій області у 1989 рр. укладалося 9,3 шлюби на 1000 осіб, то у 2001 рр. - тільки 5,9. По-друге, стверджувався більш пізній вік укладання подружнього союзу. Середній вік чоловіка, який вступав до шлюбу, становив 31 рік проти 22,8 у 1989 р., жінки - 28 років проти 21,9. Шлюб у Донбасі серед регіонів України характеризувався найпізнішим віком вступу до нього. По-третє, відбувалося подальше наростання дестабілізації шлюбів під впливом зростаючих розлучень та надмірної смертності серед населення регіону. У 2001 р. розпадалося 4,7 шлюбів на 1000 осіб, проти 4,1 у 1989 р., тобто на кожен укладений шлюб у даному році розпадався.

За висновками автора, рушійними факторами втрати традиційності у шлюбних відносинах населення Донбасу виступила тривала соціально-економічна криза (безробіття, низькі прибутки, відсутність житла), стрімке поширення вищої освіти, ідеалізація на ментальному рівні пріоритету самореалізаційних цінностей особистості, проблема вибору шлюбного партнера, послаблення міжродинних зв'язків, зокрема, щодо економічної підтримки, лібералізація інтимного життя. Як адаптивна реакція на умови життя утворився не характерний для мирного часу феномен відкладених шлюбів. Внаслідок затяжної кризи він порушив вікові традиції формування шлюбів серед населення і вплинув на зменшення їх кількості, сприяв наростанню самітності. Здобуло поширення укладання різновікових шлюбів. Сільський шлюб в урбанізованій місцевості істотно не вирізнявся своїми особливостями від міського. Очевидним було, що сімейне життя продовжувало облаштовуватися переважно в перших шлюбах, але кількість повторних подружніх союзів зростала і в Донбасі вона була вищою, ніж в інших регіонах. У вказаний період вони становили 25 %.

У 1990-ті рр. у регіоні на тлі соціально-економічної кризи загострилася конфліктність соціального середовища, що позначилося на стабільності шлюбів. Висока дестабілізація шлюбно-сімейних відносин спричинила зміни у сімейній структурі населення Донбасу та посилила ознаки кризового становища родини. Державна політика не відреагувала на таке становище і цим забезпечила перехід адаптивних норм до звичаєвих .

Історичний розвиток шлюбу оновився і через еволюцію його змісту. Розповсюдилися нестійкі, офіційно неоформлені відносини серед молоді, що виглядало нетрадиційно в межах даного суспільства. Повторні шлюби підвищили інтенсивність зазначених процесів. Такі альтернативи неоднозначно вплинули на соціокультурний вимір сім'ї в суспільстві.

У роботі стверджується, що розвиток шлюбу на даному історичному етапі утворив тенденцію до зменшення кількості осіб, які проживали у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі та поширення безшлюбного життя. Самітнє життя стало більш характерним для східних промислових регіонів. Воно визначалося неминучими обставинами (передчасною смертю одного з подружжя) та внаслідок посилення індивідуалістичних мотивів в особистісному виборі людини. Його рівень у 2001 р. становив 41% проти 34% у 1989 р.

Дослідження визначає, що злам традицій шлюбного життя, що припав на другу половину 1990-х рр., у Донбасі прямував до зближення з західноєвропейським характером розвитку цієї сфери суспільних відносин. Історичні зміни шлюбу в Донбасі в останнє десятиліття ХХ ст. за короткий час оновили сімейну структуру населення.

На основі статистики автором описано суспільні типи родин, форми, сімейну структуру, характерну для українського суспільства кінця ХХ - початку ХХІ ст. Переважала проста сім'я. Розширена родина в урбанізованому регіоні переживала процес остаточного розпаду. Сімейна структура була представлена п'ятьма найпоширенішими типами. Зменшувалася кількість подружніх сімей. Причому, кількість сімей без дітей зростала і наближалася до чисельності родин з дітьми. Зросла кількість неповних сімей. На такій соціальній основі посилювалася роль самітньої жінки в суспільстві щодо соціалізації поколінь. Подружня сім'я частіше, ніж у попередні роки, існувала у зведеній її формі. Низька питома вага сільських сімей у регіоні сприяла швидкому розмиванню традиційної сім'ї і наближенню її за соціокультурним виміром до міської сім'ї. Зазначені тенденції в Донбасі мали виразніший характер, ніж у решті регіонів країни. Родини Донбасу стали малочисельнішими, були кількісно найменшими в Україні і виявили подібність до сімейного складу країн Західної Європи (2,5 особи, без урахування сімей з однієї особи). Повсякденність індустріального регіону заявила про себе підвищеним рівнем самотнього життя, що стало відчутною альтернативою сімейному. На таку сім'ю припадало у 2001 р. 25,8% від всіх родин проти 18,9 у 1989 р. Усамітнення населення Донбасу набуло особливої виразності, здебільшого внаслідок того, що відображало рівень соціально-економічних та демографічних потрясінь, яке пережило населення на зламі епох. Оновилася етнічна картина сімей регіону, що ставить перед місцевими органами влади завдання укладання соціальних програм з урахуванням економічних, духовних та інших потреб розвитку сімей етнічних меншин.

Таким чином, протягом 1990-х рр. - на початку 2000-х рр., на які припав злам двох епох - радянської та незалежної України - шлюб у Донбасі, як високорозвиненому індустріальному регіоні, зазнав змін, що визначило подальшу еволюцію сім'ї.

У третьому розділі - „Відмінності соціально-економічного життя сімей Донбасу” - авторкою з'ясовано, що соціально-економічний чинник виступав одним із найвпливовіших в еволюції сім'ї. На його основі в 1990-ті рр. утворилася суттєво інакша повсякденність, яка, у свою чергу, визначала рух суспільства. У дисертації детально відображено розбудову економічного та соціально-побутового життя сімей періоду кризи та розгортання ринкових реформ. Показано докорінну зміну матеріально-господарської сфери повсякденного життя сімей Донбасу, складність і динамічність у її здійсненні членами родини. Так, бюджет сім'ї набув нестабільного характеру. Характерним став процес розмивання економічної однорідності бюджетів. Визначалося швидке падіння рівня життя і зростання прошарку сімей, що мали низький рівень матеріального забезпечення (67%). Економічне становище сімей регіону загострювалося через поширення масового безробіття. Найвищий його рівень в Україні фіксувався тоді в Донецькій, Луганській та в окремих індустріальних регіонах. Це явище повсякденності утвердилося як довготривале і тому спричинювало ситуативні зміни соціальної поведінки людей. Безробіття викликало своєрідний бюджетний шок сімей.

Характерною рисою на етапі ринкового реформування було поширення процесу стихійного перерозподілу доступності життєвих можливостей для населення. Протягом 1990-х рр. змінилися засоби існування для більшості сімей Донбасу. Прибуток у бюджетах сімей Донбасу від заробітної плати був найвищим серед регіонів України, тому його родини гостріше відчули проблему матеріального забезпечення. Причина полягала в особливостях господарського устрою регіону, а саме знеціненням праці на промислових об'єктах та незначними надходженнями до бюджетів прибутків від виробництва в особистому домашньому господарстві агропромислової продукції. Зростала роль пенсій у бюджетах сімей. Проблема матеріального забезпечення сім'ї вирішувалася поверненням до патріархального укладу економічного життя: різкого скорочення споживання, розвитку індивідуального сільського господарства, родинної допомоги. Однак в індустріальному регіоні ці види господарської діяльності виявили обмеженість своїх ресурсів, на відміну від інших регіонів. Розвивалися нетрадиційні форми економічної діяльності: нерегламентована діяльність, трудова міграція, бізнес. Становлення останніх відбувалося дуже повільно. Поширення приватної економічної свободи мало своїм результатом формування різкої диференціації населення. Суттєвим чинником збіднення бюджетів сімей стало знецінення грошових заощаджень, які накопичувалися протягом багатьох років і були досить суттєвими. Бюджети менш чисельних у регіоні сільських сімей більше постраждали від економічних колізій часу. Економічний рівень більшості сімей встановився на межі бідності. Найважчим склалося життя сімей з дітьми. Основним режимом виживання було змирення населення з падінням рівня життя та жорстка економія засобів існування. Отже, масштабне зубожіння, як складова повсякдення 1990-х рр., визначивши головною проблемою матеріально-господарську діяльність заради виживання, зумовило послаблення інших боків функціонування сім'ї. Низький рівень життя став однією з передумов прискореного переходу до нового характеру сімейного життя, вносив корективи у соціалізаційні процеси особистості, її відтворювальні функції, становище в сім'ї, формував зміну способу буття.

Авторкою підтверджено, що розвинутість інфраструктури побутових послуг істотно вплинула на розвиток життя людини, зокрема на сімейний статус. Швидка перебудова внутрішньородинних стосунків, зокрема зростання автономізації сімейного життя, житлову проблему перетворило на надзвичайно важливий фактор. У досліджуваний період ця проблема ще більшою мірою, ніж у попередні часи, впливала на прийняття рішення про створення сім'ї, планування кількості дітей у ній, майже у 80% випадків визначалася чинником до розлучення. Отже, вона продовжувала виступати одним з найгостріших соціальних питань для більшості сімей регіону. Найчисленнішу категорію, не забезпечену житлом, становили сім'ї з дітьми. У дисертації показане поглиблення цієї проблеми через переорієнтацію житлової політики в державі. Формування ринку житла, хоча і позитивно, але мало вплинуло на соціальні індикатори рівня життя населення.

Ускладнювалося повсякдення родини побутом. Як визначено, рівень добробуту сімей Донбасу залишився незмінним із попередніх часів і погіршувався низьким рівнем житлово-комунальних послуг. Побут не вирізнявся і комфортністю через відсутність найнеобхідніших предметів для його облаштування. Побутові речі мали старі технологічні моделі і не забезпечували вивільнення часу та зменшення завантаження домашньою роботою, особливо жінки.

Труднощі повсякденного життя сімей загострились і медико-соціальними проблемами, що загострилися на тлі загального зниження рівня отримання послуг охорони здоров'я та погіршення стану здоров'я. У щоденному житті поширилась надмірна смертність в Україні серед населення регіону. Зростання її призвело до демографічних змін в загальній еволюції сім'ї. Посилилася також під впливом цих зовнішніх для родини факторів репродуктивна проблема. Запроваджена соціальна політика, зокрема і демографічна, для пересічної сім'ї не мала вагомості у вирішенні нагальних проблем.

Таким чином, у повсякденному житті родин Донбасу складися відчутні соціально-економічні і побутові проблеми, рівень загострення яких потребував державного втручання і визнав вагому роль держави відносно сім'ї за часів економічних криз та їх подолань. Але така ситуація не відбулася, і становище сімей індивідуалізувалося і встановилося на вкрай низькому рівні. Таким чином, авторка дійшла висновку, що в пострадянському суспільстві ні економічно, ні соціально не підтримувалися легітимний шлюб та стабільність функціонування сім'ї.

Четвертий розділ - „Сім'я в соціокультурному середовищі регіону” - основну увагу приділяє аналізу соціальних функцій родини як складової еволюційного процесу сім'ї регіону. Характеризуються еволюційні зміни в сім'ї Донбасу, що торкнулися міжособистісних стосунків.

У розділі визначається, що на тлі повсякденності у 1990-ті рр. створилися умови до варіативних змін культурних традицій розбудови сімейного життя. Ці зміни стосувалися виконання сім'єю найважливіших соціальних її функції - народження дітей та передавання культурних цінностей суспільства. На кінець ХХ ст., констатує автор, репродуктивна діяльність сім'ї опинилась у форматі активних історичних змін. Перш за все, це була реакція людей на гостру загрозу їх матеріальному існуванню. По-друге, тим, що низька народжуваність продовжувала формуватися як ознака культурних зрушень. Особливістю періоду було те, що окремі родини відмовлялися від других народжень та відкладали перші. Таким чином, у регіоні встановився найнижчий рівень народжень (0,9 проміллє на одну жінку), і далеко не відбувалося простого заміщення населення. Формувалася тенденція до підвищення віку народження першої дитини. Досить цікавим явищем повсякдення 1990-х рр. стало збільшення позашлюбних народжень, особливо в індустріальному регіоні. Серед родин Донбасу найбільше зростала кількість таких, які не народжували дітей внаслідок проблем у репродуктивному здоров'ї. У роботі з'ясовані соціальні наслідки встановленого режиму функціонування сім'ї: різке скорочення приросту населення, несприятливі умови в розвитку соціокультурного середовища щодо можливостей спілкування дітей, їхнього соціального та емоційного розвитку, поступова втрата подружньою сім'єю функції основного осередку відтворення поколінь, поширення неповної материнської сім'ї, кількісне зростання бездітних сімей.

Авторка, аналізуючи історичні умови пострадянської повсякденності робить висновок, що процес вихолощення традиційних рис сім'ї у 1990-ті роки відбився і на вихованні та соціалізації дітей. Сім'я в регіоні на тлі України відзначалася високою проблемністю щодо соціалізації поколінь. У дисертації визначено, що послаблення в суспільстві родинного виховання відбулося під впливом роздержавлення системи виховання, яке співпало з критичним становищем родини, зниженням педагогічної культури батьків, зменшенням можливостей у батьків щодо спілкування і контролювання дітей, значної зміни стандартів поведінки, сімейних цінностей, послаблення міжродинних зв'язків, збільшення неповних сімей. Результатом стало загострення проблеми дитинства та наростання несприятливих соціально-культурних умов життя сімей, утворення прошарку „асоціальних сімей”. Державні програми з метою вирішення проблеми дитинства поширили соціальний патронат щодо утримання та виховання тільки дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Сім'я як осередок соціального життя під впливом нових форм виробництва переживала прискорені зміни соціального статусу. Ця проблема потребує ще спеціальних наукових досліджень.

На основі фактологічного матеріалу в дисертації простежено процес переходу від соціально орієнтованої сім'ї до індивідуально орієнтованої. Особливістю цього періоду було посилення за сім'єю ролі інституту міжособистісних відносин, психологічної цінності, що зумовив подальшу еволюцію сім'ї. Як досліджено в дисертації, це стало результатом радикального перевороту у системі соціокільтурних зв'язків людини. Поступово відбувався перехід до утвердження стилю міжродинних стосунків, зорієнтованих на підтримання індивідуальності кожного члена родини. Сімейні відносини поступово формувалися як результат вільного вибору і стали вже оцінюватися з точки зору перспективності або не перспективності таких шлюбних відносин. В інших родинах тривав процес ренесансу патріархальності сімейного життя. Визначалися нові, в порівнянні з традиційними принципами межі гендерної рівноваги в подружніх стосунках, порушення яких внаслідок нових відношень „домінування-підкорення” призводило до глибоких конфліктів. Гендерний переворот у родині був визначений становленням професійно орієнтованої жінки. На даному етапі поширилися сімейні негаразди і сформували виразний синдром соціального неблагополуччя.

Дослідження питань, порушених у розділі, дозволяє зробити висновок, що у 1990-ті рр. у кожній родині утверджувався свій власний стиль відносин, який поєднував у собі стиль подружнього життя, прийняття рішень, можливі сфери відносин з навколишнім світом, пошук виходу сім'ї із кризового становища.

У висновках відповідно до мети дисертації зроблено узагальнення та підбито підсумки виконаного дослідження.

Протягом 1990-х рр. - на початку 2000-х рр. сім'я в Донбасі еволюціонувала в умовах нової повсякденності. На тлі індустріально розвиненого регіону мали місце досить масштабні зміни в родинному житті, оскільки повсякденність перебудовувалася тут радикальніше. Ознакою регіону стало зменшення кількості сімей у складі населення. Ця тенденція проявилася вперше і була зумовлена якісно новим характером розвитку сім'ї, який охопив усі боки її життєдіяльності. Так, по-перше, докорінних змін зазнав шлюб. Специфіка Донбасу виявилася в тому, що тут раніше та яскравіше за інші регіони України шлюб як основа сім'ї виявив нові характеристики. Альтернативність його посилювала кризове становище інституту сім'ї у державі. Зміни характеру шлюбу в Донбасі протягом 1990-х - початку 2000-х рр. зумовив кількісні та структурні перетворення сім'ї. В цей період з'явилися і нові традиції структурування сімейного складу населення. По-друге, сім'я еволюціонувала під впливом різнобічних змін її життєдіяльності.

Основним чинником прискорених змін шлюбу та сім'ї стала ринкова економіка. Перехід від державного соціалізму до ринкової економіки зумовив фундаментальні зміни моделей шлюбу в житті суспільства та людини. На зламі епох у жителів Донбасу сформувалися нові ціннісні орієнтації людини, що поєднали в собі життєві погляди європейців. Вони теж лягли в основу рушійних змін, що відбувалися у сім'ї.

Загальна картина соціального життя сімей Донбасу характеризувалася посиленням одних та послабленням інших функцій, що стало реакцією на соціально-економічну дійсність. Основу становила матеріально-господарська функція. Найбільше зазнала перебудови родина в традиційних її ролях - народженні дітей та їх соціалізації. Поступово формувалися нові закономірності відтворення поколінь на фізичному та духовному рівні. Перехідний період визначив наявність широкого прошарку дисфункціональних сімей у суспільному середовищі регіону. На їх основі утворилися соціальні суперечності, що призвели до загострення проблеми дитинства.

У Донбасі чітко проявилася тенденція до роздержавлення сфери сімейних відносин. Це прискорило перехід до нового характеру внутрішньосімейного життя, а саме індивідуально орієнтованої родини. У регіоні почала вирізнятися економічна, соціальна, культурна диференціація сімей. Внутрішньосімейні стосунки утворили особливе соціальне середовище, що позначалося на всіх боках функціонування сім'ї. Еволюція їх не визначилася перевагою кращого. В цей період загострилася проблема подружніх та стосунків між батьками та дітьми. Наслідком стало наростання маргіналізації суспільства та втрата для частини суспільства сутнісного виміру сім'ї в якості фізичного та морально-психологічного відтворення особистості. Порушено і усталені в традиціях радянського суспільства гендерні принципи у сімейному житті, що визначило поворот до наростання патріархальності в системі розподілу влади у ній. Умовами до цього була завантаженість жінки вдома та погіршення становища на ринку праці. Разом з тим буденність сформувала на рівні сім'ї і тенденцію наростання індивідуалізму. Сім'я все більше еволюціонувала на позиції підтримання індивідуальності кожного члена родини. У частині родин жінка вже була зорієнтована на поєднання родинних та професійних обов'язків

Родина в регіоні продовжувала виконувати визначену їй суспільним розвитком унікальну можливість до поєднання особистих, колективних та суспільних інтересів, завдяки закладеній багатовекторності її функціонування. Але при цьому, в залежності від соціальних відносин, норм та цінностей, що панували в суспільстві, на той час відбулося посилення ролі одних функцій (економічної, соціально-побутової) та послаблення інших. Сім'ям Донбасу найбільш властивим стало послаблення репродуктивної діяльності. Знизився і виховний їх потенціал. Унаслідок цього в регіоні загострилися різнопланові проблеми дитинства. Внутрішньородинні стосунки відроджували патріархальні традиції. Разом з тим, у цій сфері сімейних стосунків започаткувався перехід від соціально орієнтованої до індивідуально орієнтованої сім'ї. Відбулося зростання ролі сім'ї як соціально-психологічного фактора у житті людини. В цілому ж нові соціальні орієнтації родини принципово сформували в суспільстві питання сімейної індивідуалізації, що було не характерно попередньому часу. У кожній родині утвердився свій власний стиль відносин, який поєднував в собі стиль подружнього життя, прийняття рішень, можливі сфери відносини з навколишнім світом, пошук виходу сім'ї із кризового становища.

Незважаючи на критичне становище родини в суспільстві, у ціннісному вимірі людьми повсякдення зберігався престиж сімейного життя. Це було наслідком того, що кризові явища в ній більше виступали як результат неупорядкованого суспільства.

Загальні тенденції в розвитку сім'ї Донбасу в цілому співпадали з напрямком еволюції родини в розвинених країнах світу, передусім у Західній Європі.

Таким чином, протягом першого десятиріччя незалежності України сім'я в щоденному житті Донбасу, утворила нові альтернативи розвитку та породила численні протиріччя. Вони вплинули на суспільний розвиток і приватне життя людини перехідної епохи, визначали хід подальшого її розвитку. Отже, щоб утримати інститут сім'ї від поглиблення кризи в державі необхідно терміново відреагувати на причини конфліктних сторін буття сім'ї в суспільстві.

Здійснене дослідження має прямий вихід на сьогодення. У зв'язку з чим можна сформулювати ряд практичних рекомендацій:

1. З метою уникнення загострення кризи сім'ї розробити функціональну сімейну політику в Україні; посилити її ідеологічні засади.

2. Передбачити вчасне внесення змін до вітчизняного законодавства про шлюб та сім'ю на основі прогнозування наслідків змін шлюбно-сімейного життя, а саме незареєстрованого шлюбу, позашлюбних народжень, розвитку соціального патронату дитинства.

3. На рівні регіонів підвищити ефективність діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку народонаселення. Для Донбасу це - стимулювання народжень, підвищення ефективності охорони материнства та дитинства, підвищення тривалості життя, розвитку інфраструктури соціальних служб з утримання дітей-сиріт, осіб з девіантною поведінкою та людей похилого віку. Розвивати на регіональному рівні соціальне партнерство з даного питання.