Детермінація і специфіка девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону (на прикладі Криворізького регіону)

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

22.00.04 - Спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Детермінація і специфіка девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону (на прикладі Криворізького регіону)

Кучерявенко Людмила Володимирівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології та економіки Криворізького державного педагогічного університету.

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

Лобанова Алла Степанівна,

Криворізький державний педагогічний університет,

завідувач кафедри соціології та економіки

(м. Кривий Ріг).

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Рущенко Ігор Петрович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ,

завідувач кафедри соціології (м. Харків);

кандидат соціологічних наук,

старший науковий співробітник

Бова Андрій Андрійович,

Державний науково-дослідний інститут

Міністерства внутрішніх справ України,

начальник першого науково-дослідного відділу лабораторії кримінологічних досліджень (м. Київ).

Захист відбудеться «26» травня 2008 р. о 1400 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.026.001.30 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий «07» квітня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю. О. Тарабукін

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, по-перше, тим, що процеси трансформації, які мають місце в сучасному українському суспільстві, означають перехід до нової моделі розвитку й супроводжуються системною кризою, що охопила усі його сфери. У соціологічній літературі є усталеною думка про те, що український соціум сьогодні перебуває в стані соціальної аномії. Отже, має місце ціннісно-нормативна дезінтеграція як на макро-, так і на мікросоціальному рівнях організації суспільства, що виявляється в порушенні або ігноруванні значною часткою населення, особливо підлітками, не лише ціннісних норм, а й традицій, стереотипів, усталених стилів мислення та діяльності. У цій ситуації в одних людей посилюється здатність до пошуку ефективних шляхів адаптації в нестабільному соціумі, а в інших, навпаки, вона втрачається, що призводить до поширення девіантних форм поведінки.

По-друге, усвідомлення науковцями (В. Алмазовим, Ю. Антоняном, О. Балакірєвою, Я. Гілінським, О. Злобіною, Н. Макшанцевою, В. Пирожковим, І. Рущенком, В. Соболєвим, Л. Сокурянською та ін.) факту значного розповсюдження асоціальної та антисоціальної поведінки неповнолітніх стало підставою вважати це сучасною рисою стану суспільної свідомості соціуму. Про це свідчать матеріали статистичних установ різного рівня, що фіксують суттєве зростання підліткової злочинності, наркотизації, алкоголізації та суїцидальної поведінки, найуразливішим осередком якої є промислові регіони, особливо Дніпропетровська область.

По-третє, наявні результати розгляду підліткової девіації в працях О. Балакірєвої, К. Васке, Я. Гілінського, О. Злобіної, Ю. Клейберга, Б. Левіна, В. Соболєва, Л. Сокурянської, С. Тачиної, Л. Філонова та ін. свідчать про спрощеність наукового осмислення її причин і специфіки в сучасному суспільстві, що не дозволяє розробити нову ефективну методику соціального впливу на дітей, які мають схильність до девіантної поведінки, визначити шляхи удосконалення сімейного та шкільного виховання, виробити рекомендації з профілактики підліткових девіацій.

Проблемна ситуація полягає в тому, що більшість деструктивних форм девіантної поведінки підлітків носить латентний характер, а це, безумовно, ускладнює процес дослідження. У свою чергу, трансформація аддиктивної поведінки у деліквентну та кримінальну зумовлює потребу визначення їх спільних рис, особливостей і детермінант. Ситуація ускладнена тим, що девіації стали характерною, а подекуди й унормованою рисою підліткової та молодіжної субкультур.

Наукова проблема полягає в тому, що сформовані у світовій і вітчизняній соціології концептуальні підходи до визначення сутності підліткових девіацій (Г. Аванесова, С. Бадмаєва, Я. Гілінського, Е. Дюркгейма, О. Змановської, А. Кравченка, В. Кудрявцева, Н. Смелзера та ін.) потребують удосконалення відповідно до умов життєдіяльності кожної територіальної спільноти; недосконалою є класифікація форм девіацій, оскільки існують розбіжності в тлумаченні рис і властивостей підлітків як соціально-демографічної групи.

Розгляд основних детермінант та особливостей прояву підліткових девіацій у промисловому регіоні важливий не лише з позиції потреби оцінки їх сучасного стану, а й з точки зору прогнозування їх тенденцій у майбутньому, оскільки сьогодні деструктивні форми прояву девіантної поведінки набувають масового характеру, про що свідчить статистика МВС України, МОЗ України й матеріали електронних і друкованих засобів масової інформації.

Ці обставини істотно актуалізують необхідність комплексного наукового пізнання такого соціального явища, як девіації підлітків, причому в узагальненому й систематизованому взаємозв`язку всіх різновидів девіантної поведінки.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науково-дослідною роботою «Соціальні технології адаптації до ринкових умов у сучасній Україні (ІІ етап комплексної теми «Інформоенергетика суспільного життя: синергетичний підхід»), що виконувалась кафедрою соціології Криворізького державного педагогічного університету протягом 2003-2005 років і була затверджена вченою радою КДПУ 27 листопада 2003 року (протокол № 5). Роль автора полягала в розробці програми дослідження специфіки й детермінант девіантної поведінки підлітків у промисловому регіоні; організації та проведенні соціологічного дослідження за цією темою, отриманні первинних соціологічних даних, їх аналізі за допомогою пакету прикладних програм ОСА та в інтерпретації отриманих результатів.

Мета дослідження - розробка науково обґрунтованої моделі формування та прояву девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону.

Досягнення мети зумовило постановку й вирішення таких взаємопов'язаних завдань, які визначені станом розробки теми в науковій літературі:

- уточнити зміст поняття «девіантна поведінка»;

- обґрунтувати теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження детермінант підліткових девіацій за умов соціальної аномії суспільства;

- класифікувати поведінкові девіації підлітків за соціально-психологічними критеріями;

- з'ясувати соціально-психологічний портрет сучасного підлітка промислового регіону, визначити його основні психологічні, соціально-демографічні властивості та риси;

- виявити характер типових форм деструктивних девіацій підлітків у сучасному українському суспільстві та фактори, що їх зумовлюють;

- з'ясувати множину проявів девіантної поведінки підлітків у промисловому регіоні та визначити їх ієрархію за самооцінками підлітків;

- описати чинники, що детермінують процес поширення наркоманії в підлітково-молодіжному середовищі промислового регіону;

- визначити стратегічні напрямки пошуку ефективних підходів превентивної роботи задля зменшення чисельності та діапазону проявів деструктивної девіантної поведінки підлітків.

Об'єктом дослідження є девіантна поведінка підлітків.

Предметом дослідження - соціальні механізми прояву й детермінуючі чинники девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону.

Методи дослідження. Для уточнення сутності поняття «девіантна поведінка» використано метод концептуалізації, за допомогою якого виявлено загальне й особливе в досліджуваному явищі, виокремлено його атрибути. Задля обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження детермінант девіантної поведінки в підлітковому середовищі використано багатофакторний аналіз, що дозволяє врахувати не лише об'єктивні умови, а й суб'єктивні чинники, які детермінують появу девіацій.

У межах структурно-діяльнісного підходу систематизація знання про компонентний склад девіантної поведінки допомогла визначити соціально-психологічні критерії класифікації поведінкових девіацій. Структурно-функціональний аналіз дозволив з'ясувати психологічні, соціально-демографічні властивості й риси сучасного підлітка, їх роль у детермінації підліткових девіацій. Типологічний метод використано задля виокремлення сутнісних ознак деструктивних підліткових девіацій і чинників, що їх зумовлюють. девіантна поведінка підліток

Використання методу графічного моделювання дозволило у вигляді схеми продемонструвати соціальні механізми прояву девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону. Основними емпіричними методами були: анкетне опитування підлітків і представників їх соціального оточення; напівформалізоване опитування працівників кримінальної міліції відділу по боротьбі з наркозлочинністю; вивчення документів та аналіз соціологічних даних, використання яких надало змогу з'ясувати множину проявів девіантної поведінки підлітків і їх ієрархію, детермінанти процесу поширення наркоманії та визначити стратегічні напрямки пошуку ефективних підходів превентивної роботи задля зменшення чисельності та діапазону проявів деструктивної девіантної поведінки підлітків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

1) уточнено характеристики девіантної поведінки (невідповідність загальновизнаним соціальним нормам; деструктивна або конструктивна спрямованість; нанесення індивідом певної шкоди або іншим людям, або самому собі, або суспільству; негативне сприйняття оточуючими людьми й несхвалення ними; епізодичність або стійка повторюваність) і пропонується розглядати її як особистий виклик людини (підлітка) соціальному середовищу, який породжено неузгодженістю між її особистісними домаганнями й суспільними вимогами та виявляється в таких соціально-поведінкових діях і вчинках, що не схвалюються чи засуджуються близьким оточенням або суспільством (с. 22-24);

2) уточнено визначення детермінант (сукупність факторів, що викликають, провокують, підсилюють чи підтримують) девіантної поведінки підлітків за умов соціальної аномії суспільства, під якими розуміємо такі соціальні (або соцієтальні) умови, що характеризуються відсутністю чітко визначених ціннісно-моральних пріоритетів і масовим поширенням поведінкових відхилень, або не відповідають рівню домагань людини (підлітка), перешкоджаючи їй досягти бажаної мети в суспільно-схвалюваний спосіб, що спричиняє її невпевненість у собі, почуття самотності, фрустрації, які виявляються через виклик соціальному оточенню шляхом різноманітних девіацій (с. 35-36);

3) уперше обґрунтовано доцільність обрання ознак для створення класифікації девіацій у сучасному суспільстві: а) збіжність / незбіжність ціннісних систем девіантів і суспільства; б) реакція соціуму на девіації, на підставі яких виокремлюються вимушено-мімікрійні, мімікрійні та зухвалі, а також активно-несхвалювані, активно-підтримувані, пасивно-засуджувані та індиферентні девіації (с. 43-44);

4) уточнено соціально-психологічний портрет українських підлітків промислового регіону на початку ХХІ ст. новими характеристиками, на відміну від уже відомих (становлення «Я-концепції», полярність психіки, прагнення до соціального й особистісного самовизначення), а саме: прагнення інтегруватись до шкільного колективу, груп однолітків, співвідносячи їх норми та стандарти поведінки з тими, які вони засвоїли в колі своєї родини, близьких людей; наявність «комплексу прихованої невпевненості»; прагнення знайти «особисте-Я», ідентифікуючись з відомими їм успішними й сильними людьми, нерідко маскуючись під них; загострене «почуття справедливості» до поведінки оточуючих і специфічні реакції-виклики на взаємодію з оточуючим світом, якщо він не відповідає їхнім домаганням (с. 61-62);

5) вперше здійснено типологізацію девіацій за змістом, наслідками й реакцією соціуму на них: конструктивна (активно-підтримувана соціумом) і деструктивна (асоціальна, яка пасивно засуджується соціумом або байдужа йому; антисоціальна, що активно карається соціумом; інтродеструктивна, що виявляється в нанесенні шкоди собі та характеризується пасивно-засуджуючою реакцією соціуму) (с. 90-91);

6) визначено рейтинг 17-ти девіантних форм поведінки підлітків у промисловому регіоні за їх самооцінкою, домінуючими в якому є паління, вживання алкоголю або наркотиків, агресивна поведінка та прояви жорстокості (с. 101-102);

7) з'ясовано характер підліткових девіацій у промисловому регіоні за наявності особливо небезпечної девіаційної ситуації, коли присутні практично всі форми й види деструктивних девіацій, особливе місце серед яких посідає наркоманія (с. 107);

8) уперше введено поняття «девіаційний фон» як теоретичного конструкту, що відображає домінуючі детермінанти підліткових девіацій у промисловому регіоні, наявність і поширеність асоціальної й антисоціальної поведінки різних верств населення внаслідок «ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції» (с. 134-135).

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані теоретичні висновки можуть бути використані для більш глибокого розуміння характеру й детермінант девіантної поведінки підлітків промислового регіону; розширення, упорядкування й систематизації категоріального апарату соціології девіантної поведінки; у практичній діяльності соціальних працівників і педагогів для вдосконалення діагностування й корекції девіантних проявів у підлітковому середовищі.

Матеріали дослідження також дозволяють удосконалити викладання у вищих навчальних закладах таких спецкурсів, як «Соціологія девіантної поведінки», «Соціологія сім'ї», «Девіантологія», «Теорія та технологія соціальної роботи з підлітками» й ін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на 5-ти науково-практичних конференціях: «Молодіжна політика в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» (Кривий Ріг - Київ, 2005); «Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості» (Кривий Ріг, 2006); «Харківські соціологічні читання - 2006» (Харків, 2006); «(Пост) сучасність і наука: соціологія в пошуках себе і суспільства» (Харків, 2007); «Харківські соціологічні читання - 2007» (Харків, 2007).

Публікації за темою дисертації здійснено у 9-ти наукових статтях (одна у співавторстві) і тезах, зокрема в 5-ти фахових виданнях із соціології, затверджених ВАК України.

Особистий внесок здобувача у статті № 4 з переліку публікацій, що написана у співавторстві з А. С. Лобановою, полягає в розробці методики емпіричного дослідження з метою визначення специфіки й детермінант розповсюдження наркоманії в підлітковому й молодіжному середовищі промислового регіону й опрацюванні отриманих результатів. Також авторським є визначення механізму дії ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції.

Структура дисертації зумовлена специфікою її завдань, сформульованих згідно з об'єктом, предметом і метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (210 найменувань), основна частина дисертації викладена на 135 сторінках, у цій частині наведено 25 таблиць і 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладена загальна характеристика дослідження, обґрунтована актуальність теми, показано ступінь її розробленості, сформульовані об'єкт, предмет, мета й завдання дослідження, визначені методологія, методика й емпірична база дослідження. Викладені основні положення, які розкривають новизну роботи, а також показано її теоретичне й практичне значення, шляхи апробації результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічне обґрунтування дослідження девіантної поведінки» обґрунтовано теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження девіацій; розглянуто деякі концептуальні підходи до вивчення природи та причин соціальних відхилень, уточнено поняття «девіантна поведінка», проаналізовано й систематизовано основні методологічні підходи, що дають змогу визначити зміст соціологічних теорій, які акцентують увагу на соціальних детермінуючих чинниках.

Поглиблення кризового стану українського суспільства вплинуло на світосприйняття, формування ціннісних орієнтацій, позначилось на психіці молодого покоління. Типовою ситуацією особистісного сприйняття умов життя, соціального середовища є стан невпевненості основної частини населення в перспективах майбутнього життя, невизначеності свого місця в «стихії» суспільних змін. Простежуються тенденції розгубленості, утрати ідеалів, неоптимістичного сприйняття життя, відчуження від суспільства. Дефіцит позитивного впливу на молоде покоління приводить до того, що в його представників домінуючими почуттями стають тривога, агресія, соціальна пасивність, страх. Це, звісно, сприяє формуванню девіантних цінностей, порушенню або ігноруванню значною частиною людей норм права й моралі.

Негативні тенденції в розвитку сучасного українського суспільства ставлять перед соціологічною наукою виключно важливе завдання щодо вивчення природи, закономірностей девіантної поведінки та її суб'єктів - девіанта й асоціальних об'єднань, а також створення ефективних технологій її профілактики.

Поданий у першому розділі аналіз наукових підходів до трактування поняття «девіантна поведінка» свідчить про те, що його розуміння має ґрунтуватись на міждисциплінарному підході, оскільки воно є предметом багатьох дисциплін. Саме тому існує чимало розбіжностей у його поясненні, а інтерпретативні варіації визначення сутності ускладнюють використання цього поняття для емпіричної фіксації її проявів. Оскільки в сучасному суспільстві існує загроза значного поширення девіацій деструктивного напрямку, вважаємо за доцільне зосередити увагу саме на соціологічній інтерпретації девіантної поведінки підлітків.

У результаті авторського осмислення наукових підходів (Г. Аванесова, С. Бадмаєва, Я. Гілінського, Е. Дюркгейма, В. Захарчика, О. Змановської, А. Кравченка, В. Кудрявцева, В. Менделевича, Н. Смелзера, й ін.) до визначення сутності поняття «девіантна поведінка» слід зазначити, що кожен з них зорієнтований на дослідження окремих суттєвих ознак цього явища або ж на визначення його зовнішніх проявів, а саме: невідповідність загальновизнаним соціальним нормам; наявність конструктивної та деструктивної спрямованості; завдання певної шкоди самій особистості чи членам її соціального оточення; негативне оцінювання соціумом; епізодичний чи стійко повторюваний характер явища. Саме тому ми пропонуємо доповнити наведені вище визначення внутрішнім змістом, що сприятиме уточненню сутності цього поняття.

Девіантна поведінка людини є її особистим викликом соціальному середовищу, породженим неузгодженістю між її особистісними домаганнями й суспільними вимогами (нормами, стандартами, правилами, приписами) і виявленим такими соціально-поведінковими діями та вчинками, що не схвалюються (чи засуджуються) близьким оточенням або суспільством.

Авторське розуміння сутності девіантної поведінки ґрунтується на синтезі теорії соціальних норм Р. Мертона, теорії диференційованої асоціації Е. Сатерленда й концепції девіантної поведінки підлітків Ю. Клейберга.

Враховуючи уточнені характеристики девіантної поведінки, вважаємо, що її домінуючими детермінантами є соціальні умови, яким притаманні відсутність чітко визначених ціннісно-моральних пріоритетів і масове поширення поведінкових відхилень або ж які не відповідають рівню домагань людини.

Вивчаючи девіації як соціальні явища, соціологи класифікують їх за такими критеріями, як масштаб прояву, наслідки, суб'єкт та об'єкт відхилення, тривалість, тип порушеної норми. Спираючись на наукову концепцію соціальної мімікрії А. Лобанової, пропонуємо окрім визначених ознак класифікувати девіантні прояви за такими критеріями: збіжність / незбіжність ціннісних систем девіантів і суспільства, реакція соціуму на девіації.

Відповідно до цих критеріїв підліткові девіації можна розділити, по-перше, на вимушено-мімікрійні, мімікрійні й зухвалі; по-друге, на активно-несхвалювані, активно-підтримувані, пасивно-засуджувані та індиферентні девіації.

Такі особливості соціологічного вивчення девіантної поведінки, як можливість з'ясувати реакції соціуму на девіації, морально-психологічний стан, рівень соціального контролю, зумовлюють вибір диференційованого підходу до вивчення підліткових девіацій, який дозволить визначити каузальні зв'язки між різними формами їх прояву, виокремити домінуючі детермінанти, що зумовлюють асоціальні й антисоціальні відхилення в підлітковому середовищі в сучасному українському суспільстві, зокрема у промисловому регіоні.

Другий розділ «Специфіка деструктивних форм прояву девіантної поведінки підлітків у сучасній Україні» присвячено з'ясуванню соціально-психологічних особливостей сучасних українських підлітків і визначенню специфіки впливу їх найближчого оточення на форми й рівень прояву деструктивних проявів девіантної поведінки в їхньому середовищі.

Як вітчизняні, так і закордонні дослідники вважають підлітковий вік періодом суперечностей, прагнень дорослості та визнання, поглиблення самоаналізу, розвитку самосвідомості, становлення «Я-концепції», прагнення до соціального й особистісного самовизначення (Л. Виготський, Р. Бернс, Л. Божович, Ф. Дольто, Е. Еріксон, Х. Ремшмідт та ін.).

Багато дослідників (І. Донцов, Т. Драгунова, А. Кочетов, І. Мягков, Д. Фельдштейн, Г. Цукерман) дійшли висновку, що підлітковий вік є тим періодом, коли вже чітко виступає потреба в самовихованні й проводиться активна робота над собою. Між домаганнями й реальними можливостями ще наявні значні розбіжності, навіть протиріччя. Підліток, з одного боку, не може відмовитись від своїх домагань і, з іншого боку, не може бачити своїх слабкостей і обмеженості, що нерідко маскує зовнішньою незалежністю й розв'язністю в поведінці.

В. Мухіна зазначає, що особливістю підліткового віку є акселерація, яка є причиною виникнення протиріччя між установленими, традиційними соціальними умовами виховання й нормами поведінки, це, у свою чергу, є джерелом конфліктів і афективних форм поведінки.

Психологічні особливості підліткового віку (поєднання чутливості до оцінки сторонніми своєї зовнішності, здатності, уміння спілкуватися з крайньою самовпевненістю й безапеляційними судженнями по відношенню до навколишніх; уважності - з разючою грубістю; хворобливої сором'язливості - з розв'язністю; бажання бути визнаним і оціненим іншими - з показною незалежністю, боротьбою з авторитетами, загальноприйнятими правилами й визнаними ідеалами, обожнюванням випадкових кумирів; почуттєве фантазування - з сухим мудруванням), як зазначає А. Петровський, отримали назву «підліткового комплексу».

У сучасній західній літературі широкого розповсюдження набула концепція Е. Еріксона щодо кризи ідентичності як головної особливості підліткового віку.

Підбиваючи підсумки соціологічних досліджень з приводу з'ясування соціально-психологічних якостей і рис сучасних підлітків і їх впливу на розповсюдження девіантної поведінки, слід відзначити єдність думок закордонних і вітчизняних учених щодо важливості сімейного виховання (А. Адлер, Дж. Боулбі, І. Лангмейер, Л. Лісіна, Л. Царегородцева, Р. Шпіц та ін.), оскільки родина завжди вважалась найважливішим агентом соціалізації індивіда в суспільстві (П. Кенкман, Е. Саар, М. Тітма).

Л. Волинець, В. Городяненко, Д. Забзалюк, В. Лазаренко, Є. Луценко, Н. Макшанцева, Г. Святненко, Л. Сокурянська вказують на те, що в сучасних умовах порушена регулююча й контролююча роль соціальних інститутів, змінена ієрархія життєвих потреб (фізіологічних, самозбереження, визнання й престижу, самореалізації).

Більшість як вітчизняних (С. Белічева, В. Ковальов, М. Кондратьєв, В. Мясіщев, В. Пирожков та ін.), так і закордонних учених (А. Бандура, Г. Гроссман, І. Лангмейер, З. Матейчек та ін.) вважають, що зовнішні впливи середовища визначають поведінку дитини за наявності внутрішніх передумов (індивідуальні особистісні властивості, якості), формування яких залежить від взаємодії факторів спадковості з усіма умовами оточення.

Аналіз соціологічної та психологічної літератури свідчить, що наразі не існує однозначного підходу до визначення вікових меж підліткового віку, до змалювання соціально-психологічного портрету сучасного підлітка.

Послуговуючись розглянутими науковими ідеями й результатами соціологічних досліджень російських (Р. Байярда, В. Ковальова, В. Мухіної, А. Петровського) й українських (Л. Волинець, Л. Сокурянської, А. Тащенко,) фахівців у галузі поведінки підлітків, а також авторськими спостереженнями, автором уточнено соціально-психологічні характеристики сучасних підлітків - специфічної соціально-демографічної групи осіб віком від 10 до 15 років.

Новими характеристиками, на відміну від уже відомих (становлення «Я-концепції», полярність психіки, прагнення до соціального й особистісного самовизначення й т. ін.), є такі:

- прагнення інтегруватись у шкільний колектив, у групи однолітків, співвідносячи їхні норми й стандарти поведінки із засвоєними у колі своєї родини, близьких людей;

- наявність «комплексу прихованої невпевненості»;

- прагнення знайти «особисте-Я», ідентифікуючись з відомими їм успішними й сильними людьми, нерідко маскуючись під них;

- загострене «почуття справедливості» до поведінки оточуючих і специфічні реакції-виклики на взаємодію з оточуючим світом, якщо він не відповідає їхнім домаганням.

Систематизуючи наукові підходи західних, російських і вітчизняних учених (О. Балакірєвої, І. Двойменного, О. Змановської, Н. Макшанцевої, В. Пирожкова, М. Позднякової, В. Соболєва, С. Тачиної й ін.) до пояснення виникнення й розповсюдження найпоширеніших деструктивних форм прояву девіантної поведінки підлітків, слід зазначити, що їх автори виокремлюють або психологічні, або соціальні чинники, не зосереджуючи увагу на тому, яким чином вони перетинаються в суспільстві, що знаходиться в стані ціннісно-нормативної дезінтеграції. У суспільстві, якому властива аномія, домінуючими детермінантами є соціальні чинники, що посилюють психологічну вразливість підлітка, породжуючи амбівалентність його оцінок, суджень.

Типологічний аналіз специфічних для підліткового віку деструктивних форм прояву девіантної поведінки дозволив визначити, що у вітчизняній соціологічній практиці (і в російській теж) не розроблена прозора й чітка класифікація підліткових девіацій; офіційна статистика не відповідає реальному стану, що значно ускладнює профілактику девіацій у підлітковому середовищі; у сучасних умовах найбільш прискореними темпами серед підлітків розповсюджується наркоманія, токсикоманія, пияцтво, має місце поширення нових форм девіацій, зокрема, гемблінгу, жебрацтва, ранніх сексуальних стосунків; в Україні чітко простежується наявність найбільш небезпечних територіально-соціальних осередків («вогнищ») як підліткових, так і молодіжних девіацій, особливо наркоманії.

Для полегшення соціологічного дослідження девіантної поведінки, засновуючись на розробках російських та українських вчених (А.Бови, О. Змановської, В. Кудрявцева, Н. Макшанцевої, С. Тачиної та ін.), пропонуємо наступну її структуру: конструктивна (активно підтримувана соціумом) і деструктивна (асоціальна, яка пасивно засуджується соціумом або байдужа йому; антисоціальна, що активно карається соціумом; інтродеструктивна, що характеризується пасивно-засуджуючою реакцією соціуму).

Можливості соціологічного дослідження дозволяють вивчити явище девіації комплексно, використавши для вивчення окремої форми прояву девіантної поведінки ряд методів отримання первинної соціологічної інформації. Методологічна основа такого дослідження визначається специфікою девіантної поведінки підлітків і базується на загальних ідеях вікової та соціальної психології відносно факторів, що визначають розвиток особистості (передумови, умови, внутрішні позиції індивіда); на загальнонаукових принципах пізнання, що дозволяють розглядати особистість як багаторівневе утворення, а її формування як поступальний процес індивідуально-психологічних і соціальних змін, відхилення ж від нього - як порушення її структурно-динамічної системи.

У третьому розділі «Дослідження особливостей та визначення основних детермінант підліткової наркоманії» представлено аналіз оцінних суджень підлітків щодо форм вияву, причин, частоти проявів у їхньому оточенні девіантних вчинків, дій їх однолітків, визначено специфіку й детермінанти розповсюдження наркоманії серед підлітків; динаміку кримінальної ситуації міста; соціальні характеристики типових фігурантів «наркополя» Криворізького регіону; кількісні та якісні характеристики «перших спроб»; характеристики соціального оточення як соціальних факторів, що визначають аддиктивні відхилення в поведінці.

За самооцінками підлітків рейтинг девіантних форм поведінки очолюють: паління, вживання алкоголю або наркотиків, агресивна поведінка та прояви жорстокості, прогули шкільних уроків, порушення дисципліни й лихослів'я.

Поширеність у підлітковому колі такого розмаїття асоціальних та антисоціальних вчинків і дій приводить до формування масової девіаційної ситуації - кожен другий підліток, який палить, вживає алкогольні напої, 15% курців «бавляться» наркотичними та психотропними речовинами, а 5,58% з них вживають наркотичні речовини досить регулярно. Серед тих, хто час від часу відвідує вечірки, де вживає алкогольні напої, 17,68% пробували смак наркотиків.

У ході другого етапу дослідження було визначено, що епідеміологічний процес поширення наркоманії серед підлітків у м. Кривий Ріг знаходиться все ще у фазі піку, тоді як в Україні в цілому процес наркотизації стрімко прямує до фази падіння. Свідченням цього є результати дослідження - 16,35% опитаних підлітків зізнаються в тому, що пробували смак наркотиків, 47,74% з тих, хто потрапляв у «ситуацію вживання», не відмовилися від пропозиції «приєднатись». Отже, кожному другому підлітку властивий девіаційний потенціал.

Серед причин поширення наркоманії в молодіжному середовищі опитані підлітки зазначили перш за все пасивне наслідування наркоспоживання, яке вони вважають стереотипом поведінки свого оточення, та активне залучення до наркоманії з боку друзів, знайомих, дорослих (28,82%); цікавість до наркотичних речовин, у першу чергу бажання отримати незвичні відчуття в змінених станах психіки, «кайф» (15,06%); неробство, відсутність занять (11,1%); відсутність контролю з боку дорослих (9,2%).

Багато в чому підліткова наркоманія зумовлена послабленням взаємозв'язків між батьками й підлітками. Відносини між батьками та їхніми дітьми перетворюються на формальну виховну процедуру, що викликає протест в останніх. Те ж саме можна сказати й про шкільне навчання, яке також перетворюється на формальну процедуру передачі знань. У дітей майже не залишається можливостей для самореалізації, самоствердження. Крім того, найчастіше їм немає чим зайняти дозвілля, і тоді вони шукають заняття, здатне водночас компенсувати всі нереалізовані потреби.

Основними причинами поширення наркоманії серед неповнолітніх експерти вважають наявність економічної кризи, занепад у соціокультурній сфері; серед детермінуючих чинників відзначають невміння підлітка долати стрес, негативний вплив соціального оточення, брак чітких світоглядних орієнтирів, визначений як «відсутність ідеології», викривлені цінності.

Отже, усі вищезазначені факти підтверджують наявність у Криворізькому регіоні девіаційного фону, що виявляється в особливостях, які сприяють позитивній динаміці деструктивних форм девіантної поведінки підлітків: психологічні розлади в дорослих, зумовлені важкими умовами праці на гірничо-видобувних і металургійних підприємствах, що є причиною поширення серед них алкоголізації, асоціальних вчинків, злочинності; десоціалізаційний вплив конфліктних і педагогічно неблагополучних сімей, перекладання основних функцій на інших агентів соціалізації; високий рівень і стабільність виплат заробітної плати працівникам сфери матеріального виробництва (66,2% зайнятого населення міста), що сприяє процвітанню наркобізнесу.

Наявний девіаційний фон, детермінований домінуванням таких соціальних причин і чинників, як розповсюдження злочинності, наркоманії, алкоголізму (29,05%); вільний продаж цигарок, алкоголю, наркотиків (29,21%); вживання батьками алкоголю, наркотиків та ін.; конфлікти в родині (14,95%); байдуже ставлення батьків до життя підлітка (14,8%); негативний вплив з боку компанії (17,56%); наявність неповної сім'ї (15,18%), сприяє появі «ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції», що визначає позитивну динаміку девіацій у регіоні.

Завершуючи аналіз результатів проведеного соціологічного дослідження, можна сказати, що, як і очікувалось, проблема девіантної поведінки підлітків лежить не стільки в психологічній площині, скільки в соціальній, яка і провокує її появу й поширення. Саме тому специфіка проведення соціально-профілактичної роботи полягає в упровадженні комплексу соціальних, освітніх, психологічних та інших заходів, спрямованих передусім на формування здорової української сім'ї.

ВИСНОВКИ

Основним науковим здобутком дисертаційного дослідження є розробка моделі формування і прояву девіантної поведінки підлітків у промисловому регіоні в сучасних умовах, що обґрунтована уточненням змісту поняття «девіантна поведінка», визначенням домінуючих детермінант появи девіацій, з'ясуванням критеріїв класифікації девіантних проявів, виявленням характеру типових форм прояву деструктивних девіацій і факторів, що їх зумовлюють.

Зважаючи на результати здійсненого нами дослідження, можна висунути ряд положень і дійти певних висновків, які, з одного боку, доповнюють наукові уявлення про девіантну поведінку підлітків, а з іншого, є доцільними в контексті практичної соціальної роботи.

Уточнено зміст поняття «девіантна поведінка» через виявлення наступних її характеристик: невідповідність загальновизнаним (прийнятим, офіційно встановленим тощо) соціальним нормам, принципам, стандартам; наявність як деструктивної, так і конструктивної спрямованості; нанесення особистістю певної шкоди або іншим людям, або самій собі, або суспільству; негативне сприйняття оточуючими людьми й несхвалення ними; епізодичний характер або стійка повторюваність.

Девіантна поведінка підлітка є його особистим викликом соціальному середовищу, породженим неузгодженістю між його особистісними домаганнями й суспільними вимогами (нормами, стандартами, правилами, приписами) і який виявляється в таких соціально-поведінкових діях і вчинках, що не схвалюються (чи засуджуються) близьким оточенням або суспільством.

З'ясовано, що домінуючими детермінантами девіантної поведінки є такі соціальні (або соцієтальні) обставини, які характеризуються або відсутністю чітко визначених ціннісно-моральних пріоритетів і масовим поширенням поведінкових відхилень, або не відповідають рівню домагань людини (підлітка), перешкоджаючи їй досягти бажаної мети в суспільно-схвалюваний спосіб, що спричиняє її невпевненість у собі, почуття самотності, фрустрації, які виявляються через виклик соціальному оточенню шляхом девіацій.

Систематизовано знання про компонентний склад девіантної поведінки й визначено соціально-психологічні критерії класифікації поведінкових девіацій: за масштабом прояву (індивідуальні й масові), наслідками (негативні й корисно-спрямовані), суб'єктом (конкретні особи, неформальні угруповання, неофіційні структури, соціальні групи) та об'єктом (економічні, побутові, майнові й ін.) відхилення, тривалістю (епізодичні й тривалі), типом порушеної норми (асоціальні й антисоціальні), до яких необхідно додати такі критерії, як: збіжність / незбіжність ціннісних систем девіантів і суспільства (вимушено-мімікрійні, мімікрійні й зухвалі) і реакція соціуму на девіації (активно-несхвалювані, активно-підтримувані, пасивно-засуджувані й індиферентні).

Уточнено соціально-психологічний портрет українських підлітків на початку ХХІ ст. і пропонується розглядати їх як осіб віком від 10 до 15 років, що становлять соціально-демографічну групу, для якої в сучасних умовах розвитку українського суспільства характерними рисами є прагнення до інтеграції в найближче соціальне оточення однолітків шляхом зіставлення їх норм і стандартів поведінки із засвоєними в родинному колі; неадекватне оцінювання самого себе і, як наслідок, формування «комплексу прихованої невпевненості», який спричиняється віковими психологічними й фізіологічними особливостями; активна самоідентифікація шляхом порівняння й наслідування; наявність загостреного «почуття справедливості» щодо поведінки оточуючих, а також специфічних поведінкових реакцій-викликів на взаємодію з оточуючим світом, що не відповідає їхнім домаганням.

З'ясовано, що характер і специфіка найпоширеніших деструктивних форм прояву девіантної поведінки визначається латентністю, і це, у свою чергу, значно ускладнює їх вивчення й розробку соціально-профілактичних технологій; відсутністю прозорої, чіткої класифікації підліткових девіацій; масовим залученням підлітків до нових форм девіацій (гемблінгу, ранніх сексуальних стосунків тощо); територіально-соціальною зосередженістю підліткових і молодіжних девіацій, що визначається переважно рівнем урбанізації.

Обґрунтовано доцільність виокремлення задля полегшення соціологічного аналізу девіантної поведінки такої її структури: конструктивна, яку соціум активно підтримує, та деструктивна, яка може бути асоціальною, що характеризується порушенням лише моральних норм і відповідно викликає пасивно-засуджуючу чи індиферентну реакцію соціуму, антисоціальною, що активно карається соціумом, або ж інтродеструктивною, що характеризується пасивно-засуджуючою реакцією соціуму.

На основі самооцінок підлітків сформовано ієрархію форм прояву їх девіантної поведінки й доведено, що кожному другому підлітку властивий девіаційний потенціал, особливе місце в якому посідає схильність до наркоманії.

Обґрунтовано наявність у промисловому регіоні девіаційного фону, який характеризується поширенням асоціальної й антисоціальної поведінки багатьох верств населення, зокрема підлітків і молоді, що виявляється насамперед у залученні до деструктивних девіацій і сприяє появі «ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції», яка, у свою чергу, виявляється в наявності соціальних відхилень у поведінці дорослих, що породжують відповідні реакції їхніх дітей. Така реакція є циклічною, нескінченно повторюваною, зупинити яку можна, визначивши домінуючі детермінанти за оцінками самих підлітків і сформувавши комплексну систему протидії.

Виявлено, що домінуючими чинниками залучення підлітків до девіацій, зокрема наркоманії, є структура й стан сімейного оточення, які породжують «ланцюгову девіаційну міжпоколінну реакцію». Основними несприятливими факторами при цьому є емоційна незрілість неповнолітніх, їх недостатня поінформованість про механізм дії наркотиків, про стадії розвитку наркозалежності та їхні ознаки, а також переважання індиферентних і пасивно-засуджуючих реакції соціуму.

Визначені детермінанти дозволяють конкретизувати напрямки пошуку нових ефективних підходів соціально-профілактичної роботи з метою знешкодження наслідків і попередження поширення деструктивних форм прояву підліткових девіацій. Одним з таких напрямків є впровадження загальнонаціональної комплексної програми проведення соціальних, освітніх, психологічних та інших заходів, спрямованих на формування здорової української сім'ї.

Використання методу графічного моделювання з урахуванням усіх отриманих теоретичних та емпіричних висновків дозволило продемонструвати соціальні механізми прояву девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону у вигляді схеми, яка може бути ефективно застосована в практичній діяльності соціальних працівників, соціальних педагогів для діагностування характеру й детермінант девіантної поведінки підлітків промислових регіонів і її корекції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кучерявенко Л. В. Девіантна поведінка: аналіз наукових підходів до пояснення її сутності і форм прояву в суспільстві // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. - Вип. 47. - К.: Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - С. 181-187.

2. Кучерявенко Л. В. Соціально-психологічна детермінація та особливості підліткових девіацій: порівняльний аналіз наукових підходів // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. У 2-х т. - Т. 2. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2006. - С. 431-436.

3. Кучерявенко Л. В. Діапазон деструктивних поведінкових девіацій у промисловому регіоні: самооцінки підлітків // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. - Вип. 64. - К.: Видавництво НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - С. 203-211.

4. Лобанова А. С., Кучерявенко Л. В. Наркофон промислового регіону: соціологічний вимір // Грані. - Дніпропетровськ: ДДУ, 2007. - № 3 (53). - С. 116-120.

5. Кучерявенко Л. В. Профілактика проявів деструктивної девіантної поведінки: пошук ефективних підходів // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2007. - С. 495-499.

6. Кучерявенко Л. В. Девіантна поведінка підлітків та шляхи упередження // Молодіжна політика в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи: Збірник матеріалів Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції (24-25 квітня 2004 р.). - Київ - Кривий Ріг: «Твім інтер»; КДПУ; МУФ, 2004. - С. 106-108.

7. Кучерявенко Л. В. Сімейне неблагополуччя як чинник формування девіантної поведінки підлітків // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості: Наукові доповіді та повідомлення Міжнародної науково-практичної конференції. - Вип. 1 / Редкол. А. С. Лобанова (наук. ред.) та ін. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2006. - С. 76-81.

8. Кучерявенко Л. В. Специфіка прояву девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону // «(Пост) сучасність і наука: соціологія в пошуках себе і суспільства»: Збірник матеріалів міжнародної студентської науково-практичної конференції (19-21 квітня 2007 р.) - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2007. - С. 124-125.

9. Кучерявенко Л. В. Підлітки в сучасній Україні: соціально-психологічний портрет // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості: Наукові доповіді та повідомлення Міжнародної науково-практичної конференції. - Вип. 2 / Редкол. А. С. Лобанова (наук. ред.) та ін. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. - С. 173-181.

АНОТАЦІЯ

Кучерявенко Л. В. Детермінація і специфіка девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону (на прикладі Криворізького регіону). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертації виявлено специфіку девіацій підлітків в умовах промислового регіону. Уточнено поняття «девіантна поведінка», яку пропонується розглядати як особистий виклик підлітка соціальному середовищу, що породжено неузгодженістю між його особистісними домаганнями й суспільними вимогами та який виявляється в таких вчинках і діях, що засуджуються соціальним оточенням.

Визначено домінуючі детермінанти девіантної поведінки, обґрунтовано наступні ознаки класифікації девіацій у сучасному суспільстві: збіжність / незбіжність ціннісних систем девіанта й суспільства та реакція соціуму на девіації.

З'ясовано портрет сучасного українського підлітка, визначено його основні соціально-психологічні якості й риси. Уперше здійснено типологізацію девіацій за змістом, наслідками, реакцією соціуму на них. Визначено рейтинг девіантних форм поведінки підлітків у промисловому регіоні за їх самооцінками та з'ясовано специфіку їх прояву. Обґрунтовано існування специфічного девіаційного фону, що спричиняє появу ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції.

Ключові слова: девіантна поведінка, підлітки, домінуючі детермінанти, девіаційна ситуація, девіаційний потенціал, девіаційний фон, ланцюгова девіаційна міжпоколінна реакція.

АННОТАЦИЯ

Кучерявенко Л. В. Детерминация и специфика девиантного поведения подростков в условиях промышленного региона (на примере Криворожского региона). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальная и отраслевая социология. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

Диссертация посвящена определению специфики и детерминант девиантного поведения подростков в условиях промышленного региона. В работе обоснованы теоретико-методологические принципы социологического исследования девиантного поведения как личностного вызова подростка социальной среде, порожденного несогласованностью между его личностными стремлениями, желаниями и общественными требованиями (нормами, стандартами, правилами и т. д.) и проявляющегося в таких социально-поведенческих действиях и поступках, которые не одобряются (осуждаются) близким окружением или обществом.

Осознание факта распространения асоциального и антисоциального поведения среди подростков стало характерной чертой состояния общественного сознания, о чем свидетельствуют статистические данные, фиксирующие катастрофический рост подростковой преступности, наркотизации, алкоголизации и суицидального поведения, очагами которых являются промышленные регионы, особенно Днепропетровская область, и в частности, Криворожский регион. Обосновано, что позиция молодого поколения определяет направление и темп процессов модернизации украинского общества, следовательно, научный анализ социальных отклонений в поведении подрастающего поколения особенно актуален для современной Украины, в частности с учетом увеличения масштабов распространения подростковых и молодежных девиаций в последние годы, которые в целом угрожают социальной безопасности.

Проанализировав и систематизировав основные методологические подходы и концепции к изучению девиантного поведения, автор делает вывод о том, что специфика социологических теорий заключается в акцентировании внимания на доминировании социальных детерминирующих факторов, в частности на семейном неблагополучии. Методологическая основа социологических исследований специфики девиантного поведения подростков основывается на общих идеях возрастной и социальной психологии относительно факторов, определяющих развитие (предпосылки, условия, внутренние позиции индивида); общенаучных принципах познания, которые позволяют рассматривать личность как многоуровневое образование, а её формирование - как поступательный процесс индивидуально-психологических и социальных изменений, отклонение же от него - как нарушение ее структурно-динамической системы.

В диссертации выявлены особенности распространения деструктивных форм проявления девиантного поведения подростков в современном украинском обществе, которые определяются, во-первых, латентностью (официальные статистические данные преступности, наркомании, курения, пьянства, проституции, нищенства, бродяжничества не соответствуют реальности), что значительно усложняет их изучение и разработку эффективных социально-профилактических технологий; во-вторых, отсутствием прозрачной, четкой классификации подростковых девиаций; в-третьих, массовыми вовлечениями подростков в новые формы девиаций (игромания, ранние сексуальные отношения и т. д.); в-четвертых, территориально-социальной сосредоточенностью подростковых и молодежных девиаций, которая определяется уровнем урбанизации.

Синтезируя теоретические концепции, эмпирический материал, автор делает вывод о том, что характер, особенности проявления подростковых девиаций и доминирующие детерминанты, предопределяющие их, связаны со спецификой промышленного региона, которая определяется наличием так называемого «девиационного фона», характеризующегося распространением асоциального и антисоциального поведения многих слоев населения как отдельных социально-профессиональных групп, так подростков и молодежи, а также способствует появлению «цепной девиационной межпоколенной реакции», которая проявляется в наличии социальных отклонений в поведении взрослых и, соответственно, порождает подобные реакции их детей. Определение доминирующих детерминант позволяет сузить направления поиска новых эффективных подходов социально- профилактической работы с целью предотвращения негативных последствий и предупреждения распространения деструктивных форм проявления подростковых девиаций. Одним из таких направлений является внедрение общенациональной комплексной программы проведения социальных, образовательных, психологических и других мероприятий, направленных на формирование здоровой украинской семьи.

Ключевые слова: девиантное поведение, подростки, доминирующие детерминанты, девиационная ситуация, девиационный потенциал, девиационный фон, цепная девиационная межпоколенная реакция.

ANNOTATION

Kucheryavenko L. V. Determination and specificity of deviation behaviour of teenagers in the conditions of industrial region (on the example of the Kriviy Rig region). - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of sociological sciences on a speciality 22.00.04 - Special and branch sociology. - Taras Shevchenko Kyiv national university, Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to revealing of specificity of teenagers' deviations in the conditions of industrial region. The concept «deviation behaviour» is specified which is proposed to consider as a teenagers' personal call to the social environment, that is created by inconsistency between his/her personal achievements and community's requirements and which is appeared such actions and deeds which are blamed by social environment.