Концепція соціальних змін Петра Штомпки: теоретико-методологічний потенціал

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН ПЕТРА ШТОМПКИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Спеціальність: Теорія та історія соціології

Черняк Дарина Сергіївна

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне суспільство знаходиться в процесі змін, які модифікують його природу, визначають спрямованість та майбутнє. Останні десятиліття характеризуються значущими соціальними змінами, що визначає необхідність історично-теоретичного дослідження теми „соціальних змін” для осмислення подій в суспільстві, вивчення рушійних сил, шляхів подолання їх негативних наслідків. Тема “соціальна зміна” займає чільне місце в сучасній соціологічній думці та утворює проблемне поле досліджень; а термін “соціальна зміна” стає ключовим при поясненні суспільної динаміки, популярність застосування якого є виправданою, оскільки він є змістовно вичерпним порівняно з іншими близькими за змістом поняттями, як: “трансформація”, “модернізація”, „еволюція”, “революція”, “прогрес”, „розвиток”.

Проблематиці соціальних змін присвячені численні дослідження провідних соціологів. Осмислення та використання теоретичного потенціалу концепцій соціальних змін є однією з головних компонент соціологічного теоретизування. Найбільшої гостроти та дискусій стосовно соціальних змін набуває питання впорядкування та систематизації існуючих знань. В соціологічній думці виокремлюють кілька провідних тенденцій вивчення соціальної зміни:

- вивчення теоретичного та методологічного зв'язку між соціальною зміною та соціальною причинністю;

- вивчення чинників, структури, призначення змін;

- виокремлення та аналіз стадій та фаз процесу соціальної зміни;

- дослідження агентів соціальної зміни;

- дослідження суб'єктивних аспектів процесу соціальної зміни: мотивації, спонукального впливу, функціональних змін.

Особливої актуальності ці питання набувають у перехідному суспільстві.

Одним з провідних напрямків дослідження сучасного українського суспільства є питання пристосування до соціальних змін:

- вивчення нових видів рухливості, стратегій виживання та їх ефективності, адаптації особистості до суспільної нестабільності, змін самопочуття населення, механізмів психологічного захисту особистості, вивчення змін як фактора мотивації, переосмислення мотивації, а також дослідження характеру зв'язків між процесами зростання соціальної напруги та соціальної пасивності, з одного боку, та посиленням соціальної напруги та розповсюдженням радикальних настроїв - з іншого;

- дослідження економічного реформування та його наслідків;

- переоцінки духовних цінностей у суспільстві, що трансформується;

- визначення перспектив майбутнього.

Найбільш відомими з даної проблематики є роботи провідних вітчизняних соціологів, таких як: Є. Головаха, О. Злобіна, С. Макєєв, Н. Паніна, А. Ручка, Ю. Саєнко, В. Тихонович, М. Шульга та російських дослідників: Л. Гордон, Т. Заславська, Е. Клопов, Ю. Левада, В. Ядов.

Широкого розповсюдження набули курси, присвячені соціальним змінам, аналізу теоретичних підходів до вивчення соціальних змін, співвідношенню соціології соціальних змін та соціології постмодерну, порівняльним дослідженням соціальних змін в країнах Центральної та Східної Європи. Проблема соціальних змін обговорювалась на міжнародних соціологічних конгресах.

Слід відмітити, що соціальна зміна стала об'єктом дослідження майже всіх напрямків та шкіл, але різноманітні інтерпретації свідчать про їх неузгодженість. Зараз у соціології не існує теоретичного, концептуального апарату та інструментарію для дослідження соціальних змін, що пояснюється відсутністю систематичного теоретичного аналізу.

Оскільки соціальна зміна багатозначна та багатостороння, то і її вивчення може вестися в контексті різних теоретико-методологічних перспектив. В умовах багатовекторності дослідження проблеми соціальних змін та зростаючого концептуального плюралізму особливого статусу набирає концепція соціокультурної травми.

Події кінця минулого століття активізували інтерес до проблеми соціальних змін. Постала необхідність інтерпретації та оцінки подій, що відбулись в постсоціалістичних країнах наприкінці 80-90-х рр., та їх наслідків, аналізу сучасних перехідних суспільств. Зростає інтерес наукової спільноти до ідеї амбівалентності соціальних змін, що обумовлена неоднозначністю наслідків соціальних змін.

Зазначені напрямки теоретизування (необхідність систематизації знань з проблеми соціальних змін, ідея амбівалентності, концепт травми) знаходяться в центрі наукових інтересів відомого польського соціолога Петра Штомпки. „Соціологія соціальних змін” П. Штомпки - президента Міжнародної соціологічної асоціації є однією з найпопулярніших робіт у сучасній соціологічній літературі та розкриває зміст і значущість теорій модернізації, конвергенції, становлення, розвитку, революційні та еволюційні теорії, є прикладом ґрунтовного систематизованого дослідження проблеми соціальної динаміки. Вагоме місце в роботах соціолога відведено аналізу посткомуністичних країн.

Зростає зацікавленість стосовно творчості дослідника: з'являються роботи присвячені аналізу творчого доробку вченого, роботи, що носять описовий та порівняльний характер. Посилання на творчу діяльність П. Штомпки можна зустріти, зокрема, в роботах С. Бабенко, Б. Головка, Г. Зборовського, В. Култигіна, О. Куценко, С. Макєєва, М. Покровського, Н. Фреік, М. Шабанової, В. Ядова.

Наукова проблема полягає в тому, що не зважаючи на популярність робіт та ідей автора, дуже мало відомостей про самого вченого та його творчість. В соціології бракує цілісного уявлення про творчий доробок вченого, основні ідеї, структурні компоненти, значення його концепції соціальних змін для становлення сучасного соціологічного знання. Значний інтерес до ідей соціолога обумовлений можливістю використання концепції змін для дослідження сучасних трансформаційних процесів в Україні та виявлення адекватності застосування головних засад концепції змін П. Штомпки для аналізу українського суспільства. Постає проблема з'ясування теоретико-методологічного потенціалу концепції змін П. Штомпки.

Мета роботи: виявлення теоретико-методологічного потенціалу концепції соціальних змін Петра Штомпки та оцінка місця та значення його ідей в сучасному соціологічному дискурсі.

Досягнення даної мети обумовило постановку і вирішення наступних завдань:

- розробити підхід, що дозволяє розкрити теоретико-методологічні засади та евристичний потенціал концепції соціальних змін П. Штомпки;

- розкрити концептуальні засади теорії соціальних змін;

- визначити провідну ідею, структурні компоненти, категоріальний апарат та характерні риси концепції соціальних змін П. Штомпки;

- провести аналіз творчого доробку П. Штомпки та визначити місце його ідей в сучасному соціологічному дискурсі;

- на основі розробленого підходу визначити евристичні можливості використання концепції соціальних змін П. Штомпки для аналізу трансформаційних процесів в Україні;

- дослідити трансформаційні процеси в Україні наприкінці минулого століття в контексті концепції соціальних змін.

Об'єктом дисертаційного дослідження є концепція соціальних змін П. Штомпки.

Предметом дослідження є теоретико-методологічний потенціал концепції соціальних змін П. Штомпки.

Методи дослідження.

Для вирішення поставлених завдань у дисертації використані такі методи: історично-теоретичний, порівняльний, системний, структурно-функціональний. Використання цих методів зумовлено вивченням даної проблематики.

Джерелом дисертаційної роботи стали перекладені на російську мову праці П. Штомпки, а також виконані автором дисертаційного дослідження переклади його робіт з англійської та французької мов.

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні дані Державного комітету статистики України, дані соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

Вперше здійснена наукова реконструкція концепції соціальних змін Петра Штомпки, яка ґрунтується на опрацюванні та критичному аналізі робіт польського соціолога. На основі з'ясування специфіки структурних елементів концепції соціальних змін Петра Штомпки, доведено, що соціолог здійснює конструктивну спробу синтезу основних напрямків дослідження соціальних змін в сучасній теоретичній соціології. Визначено, що базуючись на методі „контрольованого еклектизму”, П. Штомпка виступає в ролі систематизатора існуючих соціологічних знань з даної тематики.

Визначено теоретико-методологічні засади, на яких ґрунтується авторська концепція соціальних змін П. Штомпки, та уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідника. Дана концепція означена в дисертації як теорія соціального становлення, що є поєднанням принципів діяльної теорії та історичної соціології.

Встановлено, що провідною ідеєю концепції соціальних змін П. Штомпки є визнання парадоксальності, протяжності, імовірнісного характеру змін; визначення зміни як соціально-історичного процесу, де саме індивід як соціальний актор відіграє активну перетворюючу роль, що дозволило П. Штомпці обґрунтувати теоретико-методологічну значущість конструкту соціокультурної травми. Виходячи з визначення структурних елементів концепції соціокультурної травми в дисертації запропоновано розглядати теоретичний конструкт травми у вигляді схеми, на основі якої можна здійснити концептуальні пояснення деструктивних та не функціональних проявів трансформаційних процесів.

Вперше з позиції концепції соціокультурної травми П. Штомпки:

- досліджено трансформаційні зміни в Україні кінця минулого століття у вигляді травматичної послідовності;

- наведено основні травматичні події, травматичні симптоми та життєві стратегії, що характеризують останні десятиліття.

У дисертації аргументовано подана наукова оцінка творчого внеску П. Штомпки в розвиток сучасної соціологічної теорії, а саме П. Штомпка:

- систематизує знання з проблематики соціальних змін та дає кваліфікований огляд провідних напрямків західної соціологічної думки; аналізує соціальні зміни з позиції моделі соціального поля;

- теоретичний доробок П. Штомпки визначається як теорія соціального становлення;

- дотримуючись амбівалентного ставлення до змін, вчений є одним з фундаторів концепції соціокультурної травми;

- вагомим внеском до соціологічного знання може вважатись проведений П. Штомпкою аналіз змін в посткомуністичних країнах з позиції концепції соціокультурної травми.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи були використані при підготовці лекції для студентів 5 курсу факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з курсу “Соціологія постмодерну”.

Результати роботи можуть бути використані при:

- проведенні наукових досліджень;

- підготовці та викладанні курсів з теорії та історії соціології, соціології соціальних змін, порівняльному аналізі трансформаційних процесів у посткомуністичних країнах.

При виконанні роботи було перекладено на українську мову твори П. Штомпки присвячені соціальним змінам.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені та обговорені на засіданнях кафедри історії та теорії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, методологічних семінарах факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка й у виступах на конференціях:

- „Наукові конференції з нагоди Днів науки” на факультеті соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, квітень 2003 р.), (Київ, квітень 2004 р.);

- Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція „Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні”, Інститут соціології НАН України (Київ, травень 2004 р.);

- науково-практична конференція „Гуманізація вищої освіти: філософські виміри” (Бердянськ, червень 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 робіт: з них 3 статті опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 - надруковані в збірниках матеріалів конференції.

Структура і обсяг дисертації зумовлені метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (201 найменування) та додатків. Обсяг дисертації - 181 сторінка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається ступінь наукової розробки теми, сформульована мета та завдання дослідження, окреслено об'єкт та предмет, визначено методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів роботи, наведено дані про апробацію положень.

У першому розділі роботи „Основні положення теорій соціальних змін”:

- розглянуто становлення та розвиток теоретичних підходів до вивчення соціальних змін у генезисі соціологічної думки та визначено, що розробка проблематики соціальної зміни на сучасному етапі знаходиться в стані переосмислення минулого досвіду, перегляді створених теоретичних конструкцій та використанні їх теоретико-методологічного потенціалу;

- з'являються спроби теоретичного пояснення посткомуністичних трансформацій.

У підрозділі „Поняття „соціальна зміна”. Співвідношення понять „розвиток”, „модернізація”, „трансформація”, „становлення”, „еволюція”, „революція”, „зміна”” викладено основні теоретичні погляди на проблематику соціальних змін в світовій соціологічній думці та розкрито особливості їх аналізу в межах різних теорій. З'ясовано, що поняття „соціальна зміна” є універсальним та узагальнюючим щодо інших запропонованих до розгляду в роботі понять (модернізація, трансформація, прогрес, регрес, розвиток), які мають власне смислове навантаження і виявляються доречними в конкретних ситуаціях. Поняття „соціальна зміна” не містить оціночної компоненти, є індиферентне до спрямованості. В науковій літературі визначення поняття соціальна зміна зводиться до фіксації кінцевого результату, розбіжностей, що відбуваються з часом, та розгляду змін як процесу.

В роботі розкрито основні положення теорій соціальних змін, наведено розгорнуту типологію соціальних змін в залежності від критеріїв оцінки: розмірів та масштабів вияву, джерела виникнення, спрямованості, можливості передбачення, сприймання змін, тривалості, елементів, які підлягають змінам, рівня змін, характеру та результатів змін і т. п.

Приведено опис визначальних факторів соціальних змін, дослідження яких мало місце в соціології: демографічний (Е. Дюркгейм, Д. Рісман), розвиток науки, техніки та технології (Л. Мемфорд, Л. Морган), культурний (М. Вебер), економічний (К. Маркс, Ф. Енгельс), конфлікт (Л. Козер, Р. Дарендорф), географічні умови (Л. Мєчніков), та агентів соціальних змін (еліти, класи, соціальні рухи). На основі історично-теоретичного аналізу визначено, що наукові пошуки при дослідженні проблеми соціальних змін відбувались за такими напрямками:

- аналіз змінюваності суспільства та заперечення соціальних змін;

- огляд поняття зміна та змістовних модифікацій;

- визначення змісту поняття „соціальна зміна”;

- формування концепцій соціальних змін, інтерпретація та дослідження існуючих концепцій та уявлень про соціальні зміни;

- виокремлення етапів та стадій соціальних змін;

- визначення факторів змін;

- визначення агентів змін;

- дослідження джерел виникнення, характеру, ритму, масштабів вияву, тривалості, ступеня впливу, результатів, рівня змін, що знайшло відображення в типології змін;

- можливість передбачення змін.

Напрацювання соціологів у зазначених напрямках можуть бути використані для формування алгоритму аналізу концепції змін П. Штомпки та розкриття її теоретико-методологічного потенціалу.

Другий розділ „Концепція соціальних змін Петра Штомпки” присвячено аналізу теоретико-методологічних засад та евристичного потенціалу концепції змін відомого польського соціолога Петра Штомпки. В роботі подаються біографічні відомості про автора (дані про наукову та громадську діяльність), представлене коло наукових інтересів дослідника, розкриваються теоретичні засади, на які спирається вчений, а також визначено його внесок у розвиток соціології. Наведено бібліографію робіт вченого.

У першому підрозділі „Становлення та еволюція теоретичних поглядів Петра Штомпки” відтворено творчий шлях дослідника, що безпосередньо пов'язаний з напрямками теоретичних досліджень вченого: дослідження творчості Р. Мертона, „соціологія соціальних змін”, теорія соціального становлення, дослідження концепції довіри, амбівалентність соціальних змін, концепт соціокультурної травми, вивчення стану та проблем соціологічного теоретизування, аналіз теорій з точки зору дидактики. Сьогоденне коло наукових інтересів соціолога складають трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи, що знайшло відображення в його публікаціях та запропонованих студентам, а також соціологічній спільноті лекціях, виступах, диспутах. Зокрема, з 1999 року П. Штомпка систематично читає курси присвячені досвіду посткомуністичних перетворень з позиції концепції соціокультурної травми. Визначено, що своєрідною візитною карткою робіт П. Штомпки є аналіз проблем (соціальна зміна, прогрес, довіра) з позиції функції, а також помітне амбівалентне ставлення до проблем.

У другому підрозділі „Основні ідеї та структурні компоненти концепції соціальних змін Петра Штомпки, її місце в загальноєвропейському та світовому досвіді” розкрито теоретико-методологічне підґрунтя, на якому базується дослідження П. Штомпки, основні ідеї концепції соціальних змін та виокремлено її складові елементи.

Виходячи з суб'єктивної самооцінки вченого теоретичного спрямування, в межах якого він працює, та згідно оцінок провідних теоретиків сучасності, визначено, що дослідник є представником теорії соціального становлення і працює в рамках концепції соціокультурної травми, та належить до структурного підходу, поруч з теорією структури Е. Гіденса, теорією соціальних систем Н. Лумана, теорією соціальних акторів А. Турена, теорією подвійного морфогенезу М. Арчер, теорією соціальної практики П. Бурд'є. Історично-соціологічні порівняння дають підставу соціологу визначитися відносно власного теоретичного спрямування - теорія соціального становлення, в межах якої він поєднує засади та принципи історичної соціології та теорії діяльності. Теоретична модель автора ґрунтується на категоріях: структури, агенти, дія, діяльність, що виокремленні з рівнів існування соціальної реальності (рівня індивідуальностей та спільностей) та способів існування (потенційна можливість та дійсність). Зазначена модель дозволяє П. Штомпці визначити поняття „становлення суспільства”, під яким він розуміє процес неперервного формування, відтворення та модифікації соціальної реальності завдяки діям індивідів та колективів - діям, детермінованим в певному контексті та структурному відношенні. Механізм соціального становлення історичного процесу здійснюється за наявності чотирьох причинних вузлів: структурних впливів, здібностей суб'єктів, олюдненої природи, видозмінюваної свідомості. Розкриваючи засади теорії соціального становлення, можна зробити висновок: окреслена модель дозволяє П. Штомпці фіксувати безперервність соціальних перетворень, а також характеризувати соціальні зміни як непередбачувані та незакінчені.

В роботах П. Штомпки на високому теоретичному рівні представлені різноманітні наукові точки зору та виявлене глибоке знання й інтерпретація зразків класичної та сучасної соціологічної думки, що дозволяє соціологу виступати експертом з різних питань (довіра, сучасність, традиції, активність, структура, культура) та високо оцінюється соціологічною спільнотою.

Понятійно-категоріальний апарат П. Штомпки: соціальне становлення, функціонування, соціальна зміна, історичний процес, трансформація, культура, структура, традиція, сучасність, довіра, практика, діяльність, революція, прогрес, розвиток, модернізація, соціокультурне поле, соціокультурна травма.

На основі аналізу праць дослідника, було виокремлено структурні елементи концепції соціальних змін:

- визначення змісту поняття „соціальна зміна”;

- історично-теоретичне дослідження особливостей концепцій змін;

- агенти, фактори, типологія та етапи соціальних змін;

- амбівалентність соціальних змін;

- концепція травми;

- „посткомуністична травма” в країнах Східної та Центральної Європи; взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних змін та теорій.

Основний внесок П. Штомпки в „соціологію соціальних змін” полягає в синтезі та систематизації знань з даної тематики. Основні теоретичні підходи до соціальних змін, які досліджує соціолог: теорія розвитку, історичний матеріалізм, еволюціонізм, циклічні теорії, теорія модернізації, історична соціологія, теорія діяльності. П. Штомпка розкриває та узагальнює здобутки цих теоретичних підходів відносно розробки теми соціальних змін та визначає особливості їх аналізу. При дослідженні соціальних змін, П. Штомпка враховує наявні в соціології підходи, відповідно до яких він здійснює:

- аналіз класичних та сучасних концепцій змін;

- аналіз змін виходячи з моделі соціального поля;

- аналіз соціальних змін з позиції концепції травми.

Вагоме значення в роботах П. Штомпки надається революційним змінам, а саме: розкриття особливостей цього процесу, визначення стадій революції, моделей та теорій революції, аналіз стану дослідження революцій. Ґрунтовного аналізу дістало питання антикомуністичної революції в країнах Центральної та Східної Європи, яка умовно поділяється автором на три періоди: романтичний, революційний, період системних трансформацій, кожний з яких характеризується особливостями протікання та стає поштовхом для соціологічного теоретизування. Саме цей аспект досліджень вченого (аналіз посткомуністичних перетворень, так звана „посткомуністична травма”) було виокремлено в роботі як одну з складових концепції змін.

Визначено, що П.Штомпка пов'язує та обумовлює розвиток і становлення соціологічних теорій зі змінами й перетвореннями, які відбуваються в суспільстві, він не тільки постулює цю ідею, а й всебічно обґрунтовує її в своїх роботах. Даний напрямок теоретизування охарактеризовано в дисертації як складовий елемент концепції змін. Головна ідея, що постулюється соціологом: період кардинальних зрушень вимагає нових інтелектуальних орієнтирів, перегляду ролі соціолога в сучасному суспільстві та цілей викладання соціології, що знайшло відображення при аналізі наявних теорій з позиції їх значущості для соціологічної освіти й виокремленні чотирьох їх типів: пояснювальні, евристичні, аналітичні та екзегетичні.

Проаналізовані роботи П. Штомпки дають підстави стверджувати, що концепція соціальних змін пов'язана з проблемою довіри, зокрема, це стосується співвідношення кардинальних зрушень та культури довіри. Займаючись проблемою довіри, П. Штомпка виступає в ролі систематизатора соціологічної теорії довіри, позитивно оцінює роль та внесок у теорію довіри Н. Лумана, Б. Барбера, Л. Роніджера, Ш. Ейзенштадта, Д. Коулмана, Е. Гіденса, Ф. Фукуями. Саме реалії сучасного життя, що порушують культуру довіри, обумовили вибір даної тематики соціологом. Для поглиблення розуміння культури довіри П. Штомпкою проведена наступна робота:

- дослідник визначає поняття „довіра”, „недовіра”, „баланс довіри”, „довірливість”, „репутація”;

- аналізує різновиди, рівні та функції довіри;

- обґрунтовує необхідність довіри;

- визначає умови, що сприяють появі культури довіри та породжують культуру недовіри;

- аналізує рівень довіри в Польщі наприкінці милого століття, що стає доказом порушення культури довіри та визначається як один з травматичних симптомів.

Дискусії з проблем, що розглядаються соціологом, та значення його досліджень, особливо це стосується внеску в розроблення новітніх концепцій посткомуністичних трансформацій та формування універсального дослідницького інструменту (в якості якого може бути використаний принцип INIO) викликають інтерес до вивчення творчості П. Штомпки. З'являються роботи присвячені аналізу та оцінці ідей вченого та його внеску в розвиток соціології: В. Ядов у своєму лекційному курсі „Основні теорії та категорії соціологічного знання на межі ХХ-ХХІ століття” визначає новаторство та перспективність ідей П. Штомпки. І. Масалков досліджує значення концепції соціокультурної травми. І. Кузіна оцінює значення роботи П. Штомпки при аналізі можливостей вивчення трансформаційних процесів. М. Шабанова здійснює порівняльний аналіз пояснювальних спроможностей різних концепцій.

Третій підрозділ „Концепція травми” присвячено аналізу структурних елементів та оцінці значення концепції соціокультурної травми П. Штомпки. П. Штомпка - один з засновників концепту “травми”, згідно якого він аналізує та інтерпретує зміни, що відбулись в країнах Східної та Центральної Європи та намагається дати оцінку стану адаптивних процесів та реакцій на “травматичні умови” населення в цих країнах. На основі аналізу робіт П. Штомпки розглянуто концепцію травми, яка, згідно міркувань вченого, з'явилась внаслідок еволюції ідей про соціальні зміни від твердження, що зміна є цінністю, і до висування гіпотези, яка зазначає, що люди почали цінувати безпеку та передбачуваність, а також те, що якими б об'єктивно доцільними не були зміни, вони можуть бути травматичними, болісними.

В роботі дана оцінка концепції соціокультурної травми провідними теоретиками сучасності. В процесі легітимізації концепції соціокультурної травми науковою спільнотою була розгорнута дискусія. В. Култигін, говорячи про тенденції світової соціології початку третього тисячоліття та визначаючи термінологічні новації, виокремлює найбільш розповсюджений термін сьогодення - „соціокультурна травма”. Не зважаючи на позитивну оцінку та зацікавленість громадськості даною концепцією, деякі дослідники (зокрема це стосується виступу М. Покровського „До результатів XV Всесвітнього соціологічного конгресу”) не мають однозначної оцінки цієї концепції. Проте даний концепт, на думку широкого соціологічного загалу, може бути використаний як інструмент аналізу та інтерпретації переходу традиційних суспільств до стадії глобалізації, а також для аналізу перехідних суспільств.

Розкрито поняття „травма”, яке соціолог використовує для позначення негативних, деструктивних впливів змін на „соціальне тіло” та дано співвідношення понять „травма” - „зміна”. Тематика „травми” є пограничною для ряду дисциплін: соціології, психології, соціальної психології, медицини, психіатрії, тому в роботі увага приділяється таким поняттям як:

- „психологічна криза”, „психічна травма”;

- розбіжності поглядів на проблему травми в психології та соціології.

Зроблено наступні висновки: соціологи досліджують травми у соціокультурному аспекті, предметом психології виступає індивідуальна травма, а соціологів - колективна. Проблемою соціокультурної травми займаються П. Штомпка, Н. Смелзер, А. Ніл, Дж. Александер, Р. Айєрман, Т. Анепайо, В. Гейзен, Б. Вітрок, А. Аарелайд-Тарт.

Розглянуто компоненти концепції травми: травматичні події, травматичні симптоми, сприйняття, наслідки травми, типи травм (демографічна, структурна, культурна, особиста, колективна), а також стратегії адаптації до травми. Запропоновано розглядати теоретичний конструкт травми у вигляді схеми.

Отже, виходячи з запропонованого в першому розділі дисертаційної роботи алгоритму аналізу концепції соціальних змін П. Штомпки, можна зробити наступні висновки.

П. Штомпка в своїх роботах, зокрема „Соціологія соціальних змін”, „Соціологія. Аналіз сучасного суспільства”, аналізує соціологічний спадок та стан сучасного теоретизування, що дозволяє вченому комплексно підходи до розгляду проблеми змін. Соціолог визначає поняття „соціальна зміна”, „трансформація”, „розвиток”, „прогрес”, „революція”, „еволюція”, „модернізація”, „становлення”. Аналізує співвідношення понять „зміна”, „розвиток”, „прогрес” за критеріями: різниця в часі, послідовність часових етапів, спрямованість, ендогенні джерела, реалізація визнаних цінностей. Згідно запропонованого дослідником аналізу понять можна визначити, що поняття соціальна зміна є більш універсальним і характеризується лише за критерієм різниці в часі. П. Штомпка визначає площини, в яких відбуваються перетворення, відповідаючи на питання „Що саме змінюється?”: склад, структура системи, зміни функцій, що виконують елементи суспільства, зміни меж системи та зміни в оточенні системи.

Соціолог приділяє увагу типології, аналізу факторів, визначенню агентів змін. В цьому напрямку його робота полягає в фіксації та накопиченні існуючих знань. Проте в теоретичних міркуваннях вченого можна прослідкувати і авторську позицію, зокрема серед причин соціальних змін провідна роль надається психології людини, внутрішньому прагненні до змін, а, відповідно, рисами сучасної людини є: відкритість експериментам та змінам, орієнтація на теперішнє та майбутнє, готовність долати труднощі, а також планувати власне життя. Розкриваючи питання агентів змін, П. Штомпка досліджує еволюцію уявлень стосовно діючих суб'єктів, виокремлює умови, що впливають на прогресивно орієнтовану діяльність. Серед агентів змін він визначає індивідуального діяча (в ролі якого можуть виступати:

- звичайні люди;

- видатні особи;

-особи, що займають вагомі позиції в суспільстві), а також соціальні рухи.

П. Штомпка виділяє етапи соціальних змін (виокремлення стадій антикомуністичної революції та пов'язана з ними поява нових теоретичних поглядів та ідей, а також етапів травматичної послідовності).

П. Штомпка досліджує наявні концепції змін та розробляє власне бачення проблеми. Теоретичне спрямування П. Штомпки (теорія соціального становлення) дозволяє соціологу визначати, що зміни, які відбуваються в суспільстві, мають непередбачуваний та незакінчений характер, відповідно, вчений фіксує безперервність соціальних перетворень.

Дотримуючись моделі соціального поля, наголошуючи на його чотирьох вимірах:

- ідеальний, нормативний виміир по шкалі можливостей, дослідник обґрунтовує протяжність змін, а також визначає поняття „соціальна зміна” як соціальний процес, що включає в себе послідовність соціальних подій (різні стани соціального поля);

- соціальний розвиток, диференціація, експансія, кристалізація, розчленування соціального поля в його різних вимірах, що є результатом його внутрішніх, іманентних властивостей, а також соціальний прогрес, який являє собою розвиток, який можна розглядати як певне покращення у відповідності до тієї чи іншої аксіологічної точки зору.

Концепт соціокультурної травми базується на визнанні парадоксальності змін, і дозволяє соціологу вести мову про амбівалентний характер змін, а також вивчати наслідки змін в країнах Європи.

Відповідаючи на питання можливості передбачення соціальних змін, П. Штомпка проводить змістовну аналітичну роботу та визначає генезис соціологічного знання від детерміністських моделей до уявлень про виключну роль агента змін. В своїх роботах, присвячених дослідженню кардинальних зрушень кінця ХХ століття та стану посткомуністичних країн, обґрунтовує складність передбачення змін такої величини та доводить імовірнісний характер змін.

Відповідно до окреслених напрямків аналізу змін в історії соціології, зроблено висновок, що П. Штомпка дотримується основних концептуальних засад теорії соціальних змін, узагальнює й уточнює існуючі знання. Характерними рисами його роботи є схильність до систематизації та описовості, амбівалентність сприйняття соціальних змін.

Третій розділ роботи - „Евристичний потенціал концепції соціальних змін Петра Штомпки для аналізу трансформаційних процесів в Україні” присвячено аналізу перетворень, які відбулись в українському суспільстві наприкінці минулого століття в контексті концепції соціокультурної травми П. Штомпки, оскільки даний теоретичний конструкт дозволяє досліджувати соціальні зміни в протяжності, визнає парадоксальність змін, дає можливість систематизації широкого спектру досліджень соціальних змін в Україні. На сьогоднішній день не існує єдиного теоретичного підходу, концепції, яка б вичерпно пояснювали зміни, що відбулись в посткомуністичних країнах, до того ж використання різних теоретичних підходів сприяє взаємно-доповненню та збагаченню інтерпретації цих подій. Розкрито основні етапи травматичної послідовності: травматичні події, травматичні симптоми, життєві стратегії на прикладі українського соціуму.

В першому підрозділі „Класифікація травматичних симптомів, що мали місце в Україні наприкінці минулого століття” визначено основні травматичні події, що стали поштовхом для визначення українського суспільства як такого, що охоплено соціальною кризою, та симптоми травми: недовіра, незадоволеність, песимістичний погляд на майбутнє, ностальгія за минулим, політична апатія, безпорадність, втрата впевненості у власних силах, зростання проявів негативних емоцій.

У другому підрозділі „Життєві ресурси особистості в умовах, що змінюються” розглянуті найбільш вживані класифікації ресурсів, які необхідні особистості, щоб адекватно адаптуватися до нових соціальних реалій. Визначено, що нові соціально-економічні, політичні умови вимагають появи особи мобільної, енергійної, здатної ризикувати, покладатися на власні сили, готової до змін. Ваги набирають особистісні характеристики. Але згідно оцінок населенням ресурсів, що потрібні для успішної адаптації та пом'якшення чутливості до травми, перевага надається матеріальним та соціальним ресурсам.

У третьому підрозділі „Життєві стратегії” розкрито теоретичні уявлення стосовно адаптаційних стратегій (Е. Гіденс, Р. Мертон, Т. Заславська, Ю. Левада, О. Злобіна, В. Тихонович, С. Бабенко, В. Заблоцький, В. Бурега, А. Горбачик), що зводяться до поділу життєвих стратегій на конструктивні (стратегії, які ґрунтуються на використанні нових можливостей, та стратегії виживання) та деструктивні, та наголошують на вимушеному характері та ситуації пристосування до змін.

У четвертому підрозділі „Україна на шляху стабілізації та подолання кризи” проаналізовано етап травматичної послідовності, означений П. Штомпкою, як „подолання травми” на прикладі українського суспільства. На основі аналізу робіт українських дослідників та даних соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України відтворено позитивні зрушення, які відбулись в українському соціумі за останні роки. Виходячи з розуміння П. Штомпкою напрямків подолання травми (коли травмують ситуації зникають або втрачають свою гостроту, коли стратегія подолання або її наслідки мають ефект загоєння) та оцінки аналізу сучасного українського суспільства провідними вітчизняними теоретиками, зроблено висновок, що травматичні ситуації варто характеризувати як частково улагоджені, такі, що втрачають гостроту, проте сказати, що „травма” подолана ще завчасно.

У додатках наведено бібліографію робіт П. Штомпки, біографічні дані та схему структуризації травми.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі проведено аналіз концепції соціальних змін відомого польського соціолога Петра Штомпки, яка орієнтована на дослідження соціальних змін у сучасному суспільстві.

На підставі проведеного дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки.

Теоретичне спрямування, в межах якого працює П. Штомпка, - "теорія соціального становлення", яка є синтезом положень теорії діяльності та історичної соціології. Теоретична модель П. Штомпки базується на категоріях: структура, агенти, діяльність, дія. Модель включає зворотні зв'язки й взаємопов'язані процеси, вводиться часовий вимір і вписується в своєрідний контекст чи середовище (природа та свідомість). Понятійний апарат дослідника: дія, агент, структура, діяльність, операція, практика, культура, довіра, традиція, сучасність, функціонування, становлення, соціальний процес, соціальна зміна, розвиток, прогрес, еволюція, революція, історичний процес, соціальний цикл, соціокультурне поле, час, модернізація, соціокультурна травма.

Виокремленні та проаналізовані основні елементи концепції соціальних змін, а саме:

- визначення змісту поняття „соціальна зміна”;

- історично-теоретичне дослідження особливостей концепцій змін;

- агенти, фактори, типологія та етапи соціальних змін;

- амбівалентність соціальних змін;

- концепція травми;

- „посткомуністична травма” в країнах Східної та Центральної Європи;

- взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних змін та теорій.

Аналіз робіт П. Штомпки дозволяє зробити висновок, що вчений дотримується основних напрямків дослідження соціальних змін, виступає в ролі систематизатора знань. Соціолог розкриває особливості аналізу соціальних змін в межах різних теорій. Дослідження характеру змін він проводить з урахування різних перспектив аналізу. Аналіз класичних (історичний матеріалізм, циклічні та еволюційні теорії) та сучасних (теорія діяльності) концепцій соціальних змін дозволяє визначати зміни як соціально-історичний процес, де індивід відіграє активну перетворюючу роль. Теорія соціального становлення передбачає фіксацію безперервності соціальних перетворень, визнання непередбаченого та незакінченого характеру змін. Модель соціального поля дозволяє визначати зміни як протяжні, а не дискретні. Концепт травми стає основоположним при поясненні змін, що відбулись в посткомуністичних країнах, а ідея травми стає теоретичним підґрунтям для роздумів, які визнають амбівалентне відношення до змін.

В дисертаційній роботі досліджена концепція соціокультурної травми П. Штомпки, основні компоненти якої наведені у вигляді схеми. Проведено аналіз відношення соціологічної спільноти до нового теоретичного конструкту, дискусій з приводу цього питання, розбіжностей поглядів соціології та психології на травму. Актуальним для спільноти вітчизняних соціологів є те, що даний концепт травми, запропонований виходячи з подій кінця минулого століття в країнах Східної та Центральної Європи, і є прийнятними для аналізу перехідних суспільств. Відповідно, поняття травма використовується для позначення негативних, деструктивних впливів змін на "соціальне тіло" і травма розглядається як процес, що динамічно розгортається і проходить стадії від умов та середовища, що сприяють травмі до етапу її подолання. Проведено аналіз перетворень в українському суспільстві кінця ХХ століття в контексті концепції соціокультурної травми П. Штомпки з визначенням етапів травматичної послідовності: травмуючи події, симптоми травми, ресурси, адаптаційні стратегії. Встановлено позитивні зміни, які фіксують дослідники при аналізі українського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черняк Д.С. Процеси соціальної мобільності в умовах сучасного українського суспільства // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць. - Луганськ, 2002. - №1 (2). - С. 76-83.

2. Черняк Д.С. Петро Штомпка: життєвий шлях і творча еволюція // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць. - Луганськ, 2003. - №3. - С. 189-195. соціокультурний становлення життєвий

3. Черняк Д.С. Теоретична еволюція концепції соціальних змін Петра Штомпки // Матеріали Четвертої Всеукраїнської соціологічної конференції „Проблеми розвитку соціологічної теорії”. - К.: Інститут соціології НАНУ, 2004. - С. 123-127.

4. Черняк Д.С. Концепція соціокультурної травми Петра Штомпки // Социальные технологии: Актуальные вопросы теории и практики. Международный Межвузовский сборник научных работ. - Запорожье: Изд-во ГУ “ЗИГМУ”, 2005. - Вып. 28. - С. 339-344.

5. Черняк Д.С. Соціальні зміни в Україні // Матеріали науково-практичної конференції „Гуманізація вищої освіти: філософські виміри” (14-16 червня 2005 р.). - Бердянськ: БДПУ. - С. 103-104.

Размещено на Allbest.ru