Соціальні детермінанти підліткової агресії: соціологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Волянська Олена Володимирівна

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа: кандидат соціологічних наук, доцент

Ніколаєвська Алла Михайлівна,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

доцент кафедри соціології

доктор соціологічних наук, професор

Пилипенко Валерій Євгенович,

Інституту соціології НАН України (м.Київ),

провідний науковий співробітник відділу економічної соціології

кандидат соціологічних наук, доцент

Свєженцева Юлія Олександрівна,

Національний університет внутрішніх справ (м. Харків),

доцент кафедри прикладної соціології

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Інститут соціальних наук, кафедра соціології, Міністерство освіти і науки України (м. Одеса)

Захист відбудеться 27 травня 2003 року о 14годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.051.15 в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 25 квітня 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доц. Шеремет І.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Кожний етап в історії наукового вивчення агресії був пов'язаний з нагальними проблемами суспільного життя. Сьогодні звернення до даної теми обумовлено в першу чергу зростанням соціальної напруги, війнами, безпрецедентними терористичними актами, “омолодженням” злочинності та розширенням спектру проявів агресії. Незважаючи на очевидний причинно-наслідковий зв`язок наукової актуалізації проблеми з соціальними катаклізмами, вивчення агресії є переважно предметом психологічної науки і практично не розкрито в соціології, що виявилось у недостатньому висвітленні проблем соціокультурної детермінації агресивної поведінки.

Сьогодні, не дивлячись на різноманіття підходів до вивчення агресії в межах таких наукових дисциплін, як психологія, біологія, етологія, кримінологія, педагогіка тощо, спостерігається неузгодженість та розрізненість уявлень про природу та сутність даного феномена. Виходячи з цього, в дисертаційній роботі запропоновано теоретико-методологічний підхід до вивчення агресії як соціальної дії, який дозволяє здійснити її комплексну інтерпретацію, враховуючи вплив різних ситуаційних факторів (культурних, соціальних, особистісних, біологічних).

Доцільність використання цього підходу для вивчення підліткової агресії обумовлена, по-перше, відносною типовістю агресивної поведінки для даного віку, що дозволяє в межах запропонованої моделі спостерігати стійкий причинний зв'язок тих або інших факторів. По-друге, в умовах соціокультурної трансформації, характерними рисами якої є маргінальність, відсутність усталеної системи цінностей, соціальна поляризація, економічна та політична нестабільність тощо, зростає необхідність вивчення соціальних детермінант агресивної поведінки підлітків, зокрема, взаємозв'язку ціннісних орієнтацій підлітків та їх схильності до агресивних проявів і ролі різних агентів соціалізації в закріпленні та провокуванні таких дій.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження має як теоретичну, так і практичну обумовленість. Перша пов'язана з необхідністю аналізу факторної детермінації підліткової агресії, що передбачає розробку та застосування комплексного підходу до вивчення впливу на поведінку підлітків макросоціальних чинників та таких агентів соціалізації як сім'я, школа, ЗМК, однолітки тощо.

Друга полягає в тому, що аналіз соціокультурних детермінант агресивної поведінки дозволяє розробити стратегію регулювання та зменшення проявів підліткової агресії.

Ступінь наукової розробленості проблеми. В історії наукового вивчення агресії найбільш яскраво виражені три основні підходи, що збігаються з напрямками емпіричних досліджень у даній галузі. Перший поєднує теорії, в яких агресивність трактується як уроджена, інстинктивна властивість людини. Сюди входять різноманітні варіанти психоаналітичної теорії, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу (С. Шпільрейн, К. Юнг, А. Адлер), а також близькі до них етологічні теорії (К. Лоренц). В рамках другого підходу, який почасти співпадає з першим, агресія вивчається як поведінкова реакція на фрустрацію (Дж. Доллард, Н. Міллер, Л. Берковітц). Третій підхід, засновником якого є А.Бандура, складають концепції, що розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в результаті навчення (біхевіористські теорії). Кожна з цих теоретичних перспектив має свій розвиток та вагоме емпіричне підґрунтя, що пояснює значне протистояння між ними, в основі якого дискусійне питання про генетичну чи соціальну природу агресії людини.

Проблема агресивної поведінки різною мірою висвітлена в роботах більшості дослідників підліткового та юнацького віку: Е. Еріксона, Ж. Піаже, С. Холла, Е. Шпрангера, М. Мід, Ш. Бюлер, Г. Гецер, В. Штерна, К. Левіна, Л. Виготського, Д. Ельконіна, Л. Божович, І. Кона. Але предметом спеціальних досліджень підліткова агресія стала відносно недавно. Найбільший резонанс у наукових колах отримало дослідження підліткової агресії А. Бандури. Спираючись на фрейдистський клінічний аналіз впливу дитячого досвіду на подальший розвиток неврозів та на теорію навчення, він створив власну оригінальну теорію психічного розвитку, в якій йому вдалося довести, що органічні фактори (спадкові дефекти, фізичні недоліки) та соціальні фактори (низький рівень життя, несприятливе оточення тощо) створюють лише передумови, які провокують асоціальну поведінку. Як головна умова виділяється відсутність у дитини мотивації залежності від оточуючих. Важливим фактором виступає фрустрація, яка виникає при відсутності батьківської любові та постійному використанні покарань, неузгодженості або непослідовності вимог до дитини.

Найбільший теоретичний інтерес представляють кореляційні та лонгітюдні дослідження зв`язку агресивної поведінки підлітків з різними аспектами процесу соціалізації: характером сімейного керівництва (Л. Ерон, Л. Х`юсманн, М. Лефковітц та ін.), ступенем згуртованості родини, довірою між батьками та дитиною, соціальним статусом в колективі однолітків (Р. Кайрнс, К. Додж, Дж. Кої, Дж. Купершмід, Д. Перрі та ін.), переглядом сцен насильства та жорстокості в телевізійних програмах (А. Бандура, Л. Берковітц, Д. Парк, С. Фешбах, Д. Зильманн, Л. Уолдер та ін.) тощо.

Серед досягнень вітчизняних і російських колег у галузі досліджень агресивної поведінки підлітків найбільш цікавими, на наш погляд, є сучасні роботи з соціалізації агресії (О. Рєан, Л. Семенюк, А.Р. Зоуір), зв'язку агресивної поведінки із соціальним статусом підлітка в групі однолітків (П. Ковальов), взаємозв'язку самооцінки з рівнем аутоагресії підлітків (Н. Трофімова, Ж. Дандарова). Дослідження взаємозв'язку впливу різних агентів соціалізації та підліткової девіації в роботах харківських колег, зокрема в колективній монографії “Підліток у великому місті” під редакцією Л. Сокурянської, в статтях А. Бєсєдіна “Вплив сімейної соціалізації на формування агресивної поведінки підлітків”.

Разом з різноманіттям підходів до вивчення феномену агресії спостерігається відсутність комплексного бачення природи даного явища, існує проблема його визначення та інтерпретації, відмічається значний нестача соціологічних досліджень у цій предметній галузі, зокрема уявлень про вплив соціокультурних чинників на формування моральної свідомості підлітків, ціннісних стандартів агресивної поведінки в підлітковій субкультурі тощо. підлітковий агресія соціокультурний

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов`язана з напрямком наукових досліджень кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна “Проблеми соціалізації молоді в умовах соціокультурної трансформації в Україні: порівняльний аналіз ідентифікаційних стратегій студентства та учнівської молоді 80-90 років”.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є розробка комплексного підходу до аналізу підліткової агресії в контексті сучасної соціокультурної ситуації.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі задачі:

- здійснити міждисциплінарний аналіз феномена агресивної поведінки на основі узагальнення теоретичних напрацювань різних наук;

- розробити теоретичну модель “агресії як соціальної дії”, яка б дозволила врахувати в межах єдиної моделі мотиваційний аспект дії та системну залежність різноманітних факторів ситуації (культурних, соціальних, особистісних, біологічних);

- розробити типологію агресивної поведінки як соціальної дії на основі виділення різновидів мотивації агресії;

- застосувати розроблену теоретико-методологічну модель для пояснення сутності та причин підліткової агресії у сучасній соціокультурній ситуації в Україні;

- спираючись на матеріали емпіричних досліджень реальних проявів агресивної поведінки підлітків, в тому числі з асоціальною спрямованістю, що є вихованцями виправних закладів, провести аналіз цінностей та ціннісних орієнтацій і дослідити вплив різних агентів соціалізації на підліткову агресію (сім'ї, однолітків, ЗМК);

- розробити систему заходів, спрямованих на зниження підліткової агресії, зокрема концепцію миротворчої культурної ідеї, поширення якої на загальнонаціональному рівні буде сприяти зменшенню проявів агресивної поведінки.

Об'єкт дисертаційного дослідження - підліткова агресія.

Предмет дослідження - соціокультурні чинники, що обумовлюють прояви підліткової агресії.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження.

Методологічною основою для формування міждисциплінарного підходу до аналізу агресії є концепції соціальної дії Т. Парсонса та М. Вебера.

Вихідні положення, пов`язані з визначенням сутності агресії в межах різних теоретичних підходів, ґрунтувалися на роботах Е. Фромма, А. Рєана, Т. Рум'янцевої, Дж. Холлічера, Р. Берона, Д. Річардсона, А. Бєлкіна, А. Назаретяна, Л. Бутовської та ін..

Теоретичною основою дослідження стали фундаментальні концепції агресії, що розроблені в межах соціальної психології: 1) теорія інстинкту (З. Фрейд, К. Юнг, С. Шпільрейн, К. Лоренц), 2) теорія спонукання, у тому числі теорія фрустрації - агресії (Дж. Доллард, Н. Міллер), 3) когнітивні моделі агресії (Л. Берковітц, Д. Зільманн), 4) теорія соціального навчення (А. Бандура, А. Басc, Л. Х'юсманн, С. Фешбах та ін.).

Узагальнення основних концепцій підліткового віку, представлених в працях соціальних психологів (С. Холла, Е. Еріксона, Ж. Піаже, Е. Шпрангера, Ш. Бюллер, М. Мід, К. Левіна, Л. Божович, Л. Виготського, І. Кона) дозволило сформулювати положення про відносну типовість агресивної поведінки для підлітків як наслідок процесів біологічного та соціального дорослішання.

Основні положення роботи щодо соціалізації агресивної поведінки підлітків під впливом сім'ї, однолітків, ЗМК в контексті сучасної соціокультурної ситуації спираються, зокрема, на результати соціологічних досліджень, які представлені в роботах П. Штомпки, Л. Сокурянської, А. Бєсєдіна. Теоретичною основою для відображення процесу культурної трансформації агресивних форм поведінки є праці Н. Еліаса, С. Каргіна.

Емпіричну базу роботи складають результати соціологічних досліджень підлітків з нормальною та асоціальною спрямованістю, що дозволило здійснити порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій та особливостей підліткової соціалізації. Так, одним з них є дослідження учнів харківських шкіл та ПТУ “Проблеми соціалізації молоді в умовах соціокультурної трансформації в Україні”, яке здійснене кафедрою соціології соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за участю автора протягом квітня 1999 р. Вибірка репрезентативна за такими критеріями як вік, стать, вид навчального закладу (обсяг вибіркової сукупності - 1274 респонденти у віці 12-17 років). Друге дослідження “Фактори злочинної поведінки підлітків” здійснене у 2002 році за авторською програмою та методикою. Об'єктом його є вихованці Луганської виправної колонії та Старобільського слідчо-трудового ізолятору (обсяг вибіркової сукупності - 360 респондентів у віці 16-19 років).

Крім кількісних методів збору первинної інформації (анкетного опитування, формалізованого інтерв'ю) використовувались якісні методи отримання соціологічної інформації: біографічний метод, фокус-група. Серед методів обробки матеріалів дослідження застосовувались кореляційний аналіз, контент-аналіз телевізійних програм різних каналів, аналіз змісту відкритих питань та ін.

Наукова новизна. В дисертаційній роботі вперше у вітчизняній науці розроблено оригінальний теоретико-методологічний підхід до аналізу агресії як соціальної дії, на основі якого було здійснено дослідження феномена підліткової агресії. В ході роботи були отримані наступні положення і результати, які мають наукову новизну.

- Вперше у вітчизняній науці для вивчення феномена агресії застосовано концепцію соціальної дії Т.Парсонса. Це дозволило в межах цілісної авторської моделі врахувати мотиваційний аспект дії, а також системну залежність різноманітних факторів ситуації (культурних, соціальних, особистісних, біологічних), що відповідає комплексній природі досліджуваного феномена.

- В рамках розробленого підходу запропоновано оригінальне визначення агресії як процесу заподіяння шкоди іншій особі (групі), який відбувається в системі “суб'єкт дії - ситуація” та має мотиваційне значення для діючої особи чи колективу.

- В роботі удосконалено систематизацію теоретичних моделей підліткової агресії, що сформувалися в межах соціальної психології, психології розвитку, педагогіки, соціології. Це обумовило введення до наукового обігу соціології понять, запозичених із категоріального апарату психології: “теорія фрустрації” (Дж. Доллард), “когнітивні моделі агресії” (Л. Берковітц), “модель навчення” (А. Бандура), “соціалізація агресії” (О. Рєан).

- Вперше на основі теорії соціальної дії М.Вебера концептуалізовано чотири основні види агресії як соціальної дії, в кожному з яких у процесі подальшої конкретизації виділені наступні підвиди: цілераціональний (катектичний, когнітивний, оціночний), цінніснораціональний (когнітивний, оціночний, моральний), традиційний (реактивний, спонтанний), афективний. Це дозволило окреслити предметне коло соціологічної науки в дослідження агресивної поведінки, виділивши види свідомої та несвідомої агресії.

- На основі проведеного дослідження набула подальшого розвитку розробка системи соціокультурних засад щодо регулювання та зменшення підліткової агресії, яка значною мірою пов`язана з формулюванням загальної культурної ідеї нації, впровадженням і укоріненням сталої системи цінностей у суспільстві та підвищенням моральної свідомості покоління, що зростає.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота акцентує увагу на проблемі, яка раніше опрацьовувалась переважно в межах психології на підставі експериментальних лабораторних досліджень. Звернення до аналізу агресії з позиції соціологічного бачення сприяє формуванню більш масштабного уявлення про сутність і природу агресії та роз'яснює роль соціокультурної детермінації агресивної поведінки. Вихід на соціокультурну обумовленість багатьох причин підліткової агресії з огляду на сучасну ситуацію в Україні дає можливість розробити систему ефективних заходів з регулювання агресії, а також стимулює більш детальне дослідження соціальних чинників агресії в подальших соціологічних дослідженнях.

В дисертаційній роботі показані можливості ефективного використання методології системного структуралізму Т. Парсонса для вивчення агресії в контексті сталої залежності різних ситуаційних факторів. Комплексний підхід до аналізу агресії може слугувати теоретичною та методологічною базою для подальших досліджень у соціології девіантної поведінки, наприклад, для вивчення соціальних детермінант підліткової злочинності.

Теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи використані при розробці авторської програми спецкурсу “Соціологія агресії” для студентів Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (протокол засідання кафедри № 6 від 4.02.2003 р.). Емпіричні результати та теоретичні висновки, отримані в ході дослідження, будуть корисні для широкого кола спеціалістів, чия діяльність так чи інакше пов'язана з формуванням особистості: педагогів, психологів, юристів, кримінологів, спеціалістів у галузі засобів масової інформації, комп`ютерних ігор, дитячої літератури тощо. Дана робота може слугувати теоретичним підґрунтям при створенні навчальних курсів з соціології девіантної поведінки, соціології молоді, соціології ЗМІ тощо.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, були представлені автором та обговорювались на: обласному форумі “Освіта, наука, виробництво - шляхи інтеграції” (Харків, 2002 р.), Міжнародній науково-практичної конференції “Харківські соціологічні читання” (Харків, 1999 - 2002 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир 2001, 2002 рр.), майстер-класі для молодих соціологів (Кічкіне, 2002 р.), методологічних семінарах кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Результати роботи були використані під час проведення лекцій в рамках навчальних курсів “Соціальна психологія” та “Соціологія моралі” на соціологічному факультеті Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та в темі “Девіантна поведінка” в курсі “Соціологія” в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційної роботи відображені в 8 публікаціях: 5 статтях у виданнях, включених до затвердженого ВАК України переліку наукових фахових видань з соціологічних наук, 1 глава в колективній науковій монографії, 2 публікації у матеріалах Міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків, які містять 2 таблиці та 12 рисунків. Загальний обсяг роботи - 192 сторінки; з них 180 сторінок займає основна частина, 12 сторінок - список використаних літературних джерел, який містить 149 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, задачі, теоретичні засади й емпірична база дослідження; аргументується наукова новизна отриманих результатів; формулюється теоретичне та практичне значення результатів роботи.

У Розділі 1 “Підліткова агресія як об'єкт міждисциплінарного вивчення” розкривається проблемність визначення поняття агресії, пов'язана з багатофакторністю даного феномена; окреслюються основні етапи в історії систематичного аналізу агресії, аналізуються та узагальнюються теоретико-методологічні уявлення про агресію в психології, психіатрії, філософії, соціології; на підставі аналізу теорій розвитку виділяються детермінанти агресивної поведінки у підлітковому віці; обґрунтовується доцільність використання міждисциплінарного підходу для пояснення сутності та причин підліткової агресії, визначається роль соціальної та культурної систем у загальній моделі агресії як соціальної дії.

1.1. Надзвичайна складність як самого явища агресії, так і проблеми визначення та інтерпретації відповідного поняття, пояснюються кількома головними причинами. По-перше, даний термін застосовується для визначення великого спектру вчинків, що свідчить про різноманіття проявів агресії, але разом з тим потребує детального очищення від низки нашарувань повсякденного тлумачення. По-друге, сьогодні агресія є предметом вивчення багатьох дисциплін, кожна з яких наділяє дане поняття власним змістом, результатом чого є різнорідність та неузгодженість різних теоретичних підходів. З цим пов`язана тенденція до багатофакторного, синтетичного розуміння феномена людської агресії, яка доводить ефективність використання соціологічної методології для розробки концепції системної інтерпретації агресивної поведінки в контексті різних факторів: біологічних, особистісних, соціальних та культурних.

Найбільш поширеним у сфері соціальних наук є визначення агресії як будь-якої форми поведінки, спрямованої на образу або заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає такого поводження. Це комплексне визначення містить у собі наступні окремі положення: 1) агресія обов`язково передбачає навмисне, цілеспрямоване спричинення шкоди жертві; 2) об`єктом агресії є жива істота; 3) жертви повинні мати мотивацію уникнення подібного з собою поводження. Але, незважаючи на комплексність, дане визначення, на нашу думку, не може бути використаним для аналізу агресії як соціального феномена, оскільки не відображає найбільш важливих моментів, а саме мотивації суб'єкту агресії та соціальності дії, що розуміється як орієнтація дії на очікування певної поведінки від інших людей.

Вивчення підліткової агресії в сучасній науці не є автономним теоретичним напрямком, а являє собою симбіоз теорій агресії та теорій підліткового віку, розроблених переважно у межах психологічної науки.

На наш погляд, проблематичність визначення феномена агресії гостріше виявляється в широкому контексті двох полярних підходів: етико-гуманістичного й еволюційно-генетичного, що виділені О. Рєаном.

У межах етико-гуманістичного підходу агресія, спричинення шкоди іншій людині, вважається злом, поведінкою, що суперечить позитивній сутності людей і, таким чином, оцінюється негативно (A. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм, Г. Олпорт, А. Адлер). У гуманітарних науках цей підхід представлений у гуманістичній психології, екзистенціальній та гуманістичній філософії, в педагогічних теоріях, що базуються на їх основі, а також у християнській концепції людини. Етико-гуманістичний підхід, стверджуючи відносну свободу особистості від середовища, безумовно, визнає й можливість соціоантагоністичного впливу на розвиток як агресивності, так і позитивної відкритості особистості. Розуміння цієї можливості веде до впровадження етичної (у тому числі й етико-християнської) системи цінностей і принципів життя, до побудови етико-гуманістичної системи виховання й розвитку особистості, до формулювання ідеї добропорядних відносин та емпативного розуміння, до утвердження самотрансценденції людського існування.

В рамках еволюційно-генетичного підходу внутрішньовидова агресія розцінюється як біологічно доцільна форма поведінки, що сприяє виживанню та адаптації. Він об`єднує різні концепції: від теорій виживання виду та психобіологічної адаптації індивіду до концепцій соціальної адаптації особистості. В межах еволюційно-генетичного підходу агресія, безумовно, ні в якому разі не розглядається як зло, а трактується як один із інстинктів, що сприяють збереженню життя. Найбільш відомими представниками цього підходу є З. Фрейд, К. Лоренц, Р. Ардрі, С. Шпільрейн, А. Адлер, X. Дельгадо та ін. Завдяки виділеним О. Рєаном двом теоретичним напрямкам, чітко виокремлюються два основні аспекти детермінації агресії: з позиції функціональної обумовленості та з позиції ціннісної орієнтації, які коротко можна визначити як “біологічний” та “соціокультурний”. Для найбільш широкого та ефективного пояснення агресії необхідно, на наш погляд, поєднати обидва аспекти в межах однієї теорії - як незалежні, але такі, що здійснюють однаковий вплив на агресивну дію (тобто пріоритет того чи іншого фактору є ситуативним). Таким чином, в рамках запропонованого в роботі комплексного підходу до природи та сутності підліткової агресії ми поєднали два полярних підходи про детермінацію агресії у загальну теоретичну схему.

1.2. Завдяки інтеграції різноманітних наукових уявлень про детермінацію підліткової агресії були сформульовані тези, які лягли в основу запропонованого в роботі цілісного підходу. З огляду на найбільш поширені теорії розвитку Е. Еріксона, Ж. Піаже, С. Холла, Е. Шпрангера, М. Мід, Ш. Бюлер, Г. Гецер, В. Штерна, К. Левіна, Л. Виготського, Д. Ельконіна, Л. Божович, І. Кона, ми дійшли висновку, що агресія в підлітковому віці є відносно типовою поведінкою, що обумовлено різкими змінами, які супроводжують процеси біологічного та соціального дорослішання.

За теорією М. Мід, чим вагомішими є міжпоколінні розбіжності в нормах та вимогах, тим більш складним і конфліктним є процес формування особистості в підлітковому віці. Сучасний тип суспільства є префігуративним, що характеризується зростанням суб'єктності підлітків як соціально-демографічної групи.

Результати емпіричних досліджень агресивної поведінки доводять переважну роль основних агентів соціалізації в засвоєнні агресивних моделей поведінки. Так, за даними лонгітюдних досліджень Л. Ерона, Л. Х'юсманна, М. Лефковітця та ін., агресивна поведінка в дорослому віці має чіткий кореляційний зв'язок із такими чинниками як суворість покарань, соціальний статус в групі однолітків, телевізійні уподобання до перегляду сцен насильства в дитячому та підлітковому віці.

Таким чином, під соціальними детермінантами підліткової агресії в роботі розуміються по-перше, вплив макросоціальних трансформацій на формування ціннісних орієнтацій підлітка, а, по-друге, особливості впливу основних соціалізуючих агентів (сім'ї, школи, однолітків, ЗМК тощо) на закріплення агресивних моделей поведінки. У зв'язку з цим ми пропонуємо ввести до категоріального апарату соціології поняття “соціалізація агресії”, під яким в психології мається на увазі процес та результат засвоєння навичок агресивної поведінки та розвитку агресивної готовності особистості під час набування індивідом соціального досвіду (О. Рєан). Введення даного визначення в науковий обіг соціології полегшує подальший процес теоретизування. Так, основними агентами соціалізації агресії виступають батьки, однолітки, засоби масової інформації, вплив котрих на підліткову свідомість отримав підтвердження в результаті аналізу матеріалів емпіричного дослідження. В роботі акцентується увага на двох видах соціалізації агресії: ординарному та парадоксальному. Ординарна соціалізація агресії - це безпосереднє засвоєння навичок агресивної поведінки та розвиток агресивної готовності особистості в результаті або прямого дієвого досвіду, або досвіду спостереження агресії. Парадоксальна агресивність, як стала особистісна характеристика, формується внаслідок наявності в індивіда значного соціального досвіду стримування можливостей реалізації його актуальних особистісний потреб, до того ж в умовах “турботи про особистість”, “гіперопіки”.

У Розділі 2 “Агресія як соціальна дія: теоретико-методологічні основи аналізу” роз'яснюється доцільність використання теорії соціальної дії Т. Парсонса як методологічної основи для розробки концепції агресії; надається визначення агресії як соціальної дії; пропонується типологія видів агресії як соціальної дії, яка спирається на методологічні принципи М. Вебера; агресія розглядається на різних рівнях кібернетичної ієрархії систем, що взаємодіють: біологічному, особистісному, соціальному та культурному; надається визначення соціокультурної трансформації проявів агресивної поведінки.

Методологічною основою для розробки концепції агресії була обрана модель соціальної дії Т. Парсонса, що дозволяє характеризувати різні детермінанти агресії як незалежні підсистеми загальної системи дії, де кожна має певну функцію. Ефективність використання цієї моделі підтверджена також тим, що, з одного боку, прояв агресії розглядається як стала функціональна залежність різних факторів ситуації в межах загальної системи дії, що дозволяє дослідити типовість агресивної поведінки в підлітковому віці. З іншого боку, оскільки дана модель враховує той факт, що всі підсистеми (культурна, біологічна, особистісна, соціальна) так чи інакше постійно змінюються та знаходяться в процесі пристосування одна до одної, ми можемо проаналізувати характер змін у підсистемах та загальній системі дії. Наприклад, вплив соціальних катаклізмів на характер культурної трансформації проявів агресивної поведінки.

У запропонованій моделі агресія - це процес у системі “суб`єкт дії - ситуація”, спрямований на заподіяння шкоди іншій особі (колективу), який має мотиваційне значення для індивіда (колективу). Для аналізу мотиваційного аспекту дії розроблена оригінальна типологія видів агресивної поведінки (на основі положень концепції М. Вебера). Ситуація розглядається як сукупність змінних і незмінних чинників (соціальних, культурних, фізичних), що складають умови для агресивної дії, а також залежать від неї. В теорії Т. Парсонса всі ці фактори системного оточення розвиваються для задоволення чотирьох функціональних умов, дотримання яких сприяє виживанню системи як такої: адаптації (система організму), висування цілі (особистість), інтеграції (соціальна система), підтримання зразку (культурна система). Найбільш цінним моментом у теорії Т. Парсонса, з точки зору обраного підходу, нам уявляється концепція кібернетичної ієрархії систем дії, яка дозволяє інтерпретувати зміни та конфлікти у загальній моделі дії в термінах еволюційного пристосування різних підсистем по відношенню одна до одної, похідним елементом яких є трансформації в ціннісно-нормативній сфері. Виходячи з взаємообумовленості понять і феноменів культури й суспільства, в межах подальшого аналізу, ми, спираючись на ідеї П. Сорокіна, ввели поняття “соціокультурне”. Таким чином, головне завдання цього дослідження формулюється як пошук соціокультурних детермінант агресивної поведінки.

Суб'єкт дії (“actor”) розглядається в запропонованій моделі з точки зору його спонукань до прояву агресивної поведінки, що може бути як свідомою, так і несвідомою. Залучення типології агресивної поведінки, дозволяє виділити чотири види агресії, два з яких - цілераціональний та цінніснораціональний - належать до свідомої дії, інші - афективний та традиційний - до несвідомої. Традиційна дія пов'язана зі звичкою реагувати агресивно, яка фактично доведена до автоматизму й певною мірою не усвідомлюється суб'єктом дії, тобто є граничним випадком між свідомою та реактивною діями: як реактивна поведінка вона не є соціальною дією; як свідома - вона наближається до цінніснораціонального типу. Таким чином, розрізняють реактивний й спонтанний види традиційної агресії. Таке ж суміжне положення має й афективна дія. Вона може бути просто емоційною реакцією на роздратування, біль, наприклад, коли людина у вуличній штовханині рефлекторно відштовхує інших, щоб уникнути зіткнення чи падіння, але ж буває, що до цього додається емоційне забарвлення у вигляді якихось навмисних агресивних фраз, тоді ця дія наближається до категорії цінніснораціональної (ворожої) дії.

Основою цілераціональної дії є очікування певної поведінки від “інших” та використання цього очікування як умови для досягнення мети (“задоволення потреб”). Цілераціональна агресія значною мірою співвідноситься з визначенням інструментальної агресії Е.Фроммом, оскільки в цьому випадку агресивна поведінка обумовлена функціонально, головним чином, екзистенціальною потребою особистості (групи, соціальної системи) в безпеці. Тут мається на увазі не тільки фізична захищеність, але також і захист внутрішніх духовних інтересів, цінностей, в тому числі почуття впевненості в собі, в своєму майбутньому, в своєму соціальному оточенні.

Складність функціональної обумовленості агресії викликала потребу в диференціації інструментальної дії на три аспекти мотиваційної орієнтації. Перший, катектичний - це орієнтація відносно балансу “задоволення - незадоволення”, яка має фізіологічну обумовленість. Але, з точки зору теорії дії, конкретна організація мотивації не може аналізуватися лише в термінах потреб організму. Організація елементів дії перш за все є функцією ставлення діючої особи до ситуації, а також історії цього ставлення (досвіду), тому другим аспектом є когнітивний, або пізнавальний. В межах когнітивно-біхевіористської концепції підліткову агресію розглядають як результат специфічного соціального навчення. При цьому вважається, що підстави розвитку й закріплення агресивної поведінки слід передусім шукати в поведінці батьків по відношенню до дитини, починаючи з її народження та в наступні періоди, враховуючи підлітковий вік. Третім аспектом мотивації є оцінювальний аспект, оскільки в системі координат дії актор стикається з альтернативами дії, ймовірними реакціями “іншого” на можливі дії “Я”. Таким чином, вибір агресії як засобу досягнення мети спирається на оцінювання ситуації з точки зору її самоефективності та очікування наслідків від реакції. Усі три аспекти мотиваційної орієнтації пов`язані між собою. До них ще додається аспект часу: мається на увазі майбутній розвиток системи “суб`єкт дії - ситуація” та пам`ять про минулі дії.

Сутність цінніснораціональної агресії (“ворожої”, за Е. Фроммом) полягає у самоцінності агресивної поведінки як такої. Дана агресія не пов`язана з досягненням мети; вона обумовлена змістом стандартів вибору агресії з інших альтернативних видів поведінки. В цьому випадку основоположним виступає поняття ціннісної орієнтації. Завдяки своєму походженню ціннісні орієнтації формуються під впливом культурної традиції, а їх різноманіття полягає у специфічних відхиленнях від неї. В роботі запропоновано виділяти три види ціннісної орієнтації: когнітивний, оцінювальний та моральний, що дозволяє наполягати на детермінованості ворожої агресії, по-перше, особливостями когнітивної обробки соціальних ознак ситуації, по-друге, засвоєними в процесі соціалізації характерними рисами об`єкту агресії (статтю, расою, національністю тощо), оцінка яких викликає сталу асоціацію з образом “ворога”, по-третє, сталими моральними принципами (релігійними, національно-етнічними тощо), які диктують “правильність” певної поведінки, в даному випадку, агресивної. Цінніснораціональна агресія пов`язана з феноменами відносної депривації, помсти.

Виділення цілераціонального й цінніснораціонального видів агресивної поведінки дозволяє визначити два головні напрямки аналізу соціокультурних детермінант агресії: перший спрямований на виявлення функціональної обумовленості агресії в умовах сучасної соціокультурної ситуації; згідно з другим - соціокультурна ситуація розглядається з точки зору наявності в ній стандартів вибору агресивної поведінки.

У розділі 3 “Особливості підліткової агресії в контексті сучасної соціокультурної ситуації” на основі аналізу результатів емпіричних досліджень агресивної поведінки підлітків, зокрема з асоціальною спрямованістю, виділені потенційні детермінанти підліткової агресії в умовах сучасної соціокультурної ситуації в Україні; окремо розглядаються особливості та механізми процесу соціалізації агресії в контексті сімейного виховання, підліткової субкультури, впливу ЗМІ; представлена концепція миротворчої культурної ідеї, поширення якої на загальнонаціональному рівні передбачає зменшення проявів агресивної поведінки.

3.1. Згідно обраній методології аналізу агресії як соціальної дії, пошук причин, які обумовлюють агресивну поведінку підлітків, здійснюється в двох напрямках: з позиції цілераціональної та цінніснораціональної мотивації. Так, в першому випадку були виділені специфічні потреби підліткового віку, пов'язані з процесом формування особистості: в соціальній самоідентифікації (приналежності до групи), індивідуалізації, самоактуалізації (творчості), прийнятті (колективі однодумців), виборі життєвої стратегії тощо. Проблеми реалізації цих потреб на мікросоціальному рівні пов'язані з особливостями соціального оточення підлітка (сім'ї, школи, близького оточення), на макросоціальному рівні - з певними рисами соціокультурної ситуації, в якій формується особистість: економічною та політичною нестабільністю, відсутністю сталої системи цінностей, глибокою поляризацією молоді за соціально-економічним статусом, динамікою соціальних процесів. Слід зауважити, що форма та характер цілераціональної агресії обумовлені когнітивними та оціночними факторами: силою спонукання до агресії, силою факторів, які гальмують дану поведінку, володінням моделями конструктивного вирішення ситуації.

Цінніснораціональна агресія підлітків пов'язана з соціальними орієнтаціями особистості, що формуються суспільством, але водночас створюють таку основу особистості, яка значною мірою стає незалежною та виконує функції механізму саморегуляції її поведінки. Вибір агресивного стилю поведінки обумовлений процесом соціалізації агресії. Вихід на сутність та механізми цінніснораціональної мотивації агресії дозволив пояснити високий рівень агресії у групі зовнішньо благополучних старшокласників, а також значний процент підлітків з благополучних сімей у загальному масиві вихованців колонії. У ході дослідження була встановлена залежність між ціннісними орієнтаціями особистості та схильністю до агресивної поведінки, а також отримало емпіричне підтвердження положення про те, що найбільш виражені відмінності між агресивними та неагресивними підлітками виявляються не в виборі агресивних альтернатив, а у відсутності знання конструктивних рішень.

3.2. Найбільш важливим агентом соціалізації агресії є сім'я, завдяки пріоритету свого первинного впливу. Основними механізмами соціалізації агресії в сім'ї вважаються підкріплення та ідентифікація. За даними нашого дослідження, сімейна соціалізація “агресивних” підлітків та респондентів з масиву вихованців колонії характеризується відсутністю довіри та порозуміння між ними та батьками, частими суперечками, надмірним контролем поведінки (фізичними покараннями) й, навпаки, байдужим ставленням до дитини. Слід зазначити, що характер та стиль сімейного керівництва переважно успадковуються. Встановлено, що характерною рисою підлітків, засуджених за те чи інше правопорушення, є відсутність довіри до батька чи його відсутність. Так, 40% “асоціальних” підлітків, за даними дослідження, виховувалися в родинах без батька. Недоліки виховання, що виявляються у стереотипізації агресивної поведінки, відсутності комунікативних навичок та критичного ставлення до проявів жорстокості та насильства тощо, сприяють тому, що в процесі подальшої соціалізації агресія стає традиційною поведінкою.

3.3. Особливістю підліткового віку є переорієнтація контактів переважно на однолітків, що зумовлено актуалізацією потреб у спілкуванні, афіліації (прийнятті) та ідентифікації. Дуже важливим для підлітка є його соціальний статус в колективі, що пояснює тенденцію до створення особистого міфу. За даними нашого дослідження, 45% вихованців колонії вважали себе аутсайдерами в шкільному колективі, що сприяло залученню більшості з них (69%) до стихійних компаній. Характерне для підлітків колективне мислення знайшло своє емпіричне підтвердження. Так, кожний четвертий респондент з масиву асоціальних підлітків виявив готовність за компанію побити людину без поважної на то причини. Суттєву увагу ми приділили аналізу ціннісних стандартів агресивної поведінки у сучасній підлітковій субкультурі, припустивши, що агресивний характер поводження може бути елементом іміджу, чи вказувати на приналежність до певної групи. При цьому дана поведінка може не розцінюватися самими підлітками як агресивна, що дозволяє нам віднести її до цінніснораціонального виду агресії.

3.4. За сучасних умов одним з впливовіших агентів соціалізації агресії стають ЗМК, завдяки високим показникам індексу насильства та психологічної напруги їхньої продукції. Відомі ефекти впливу екранного насильства викликали резонанс у наукових колах з початку масового поширення телебачення. За даними, зокрема, нашого дослідження, найбільш вразливими до впливу насилля в телевізійних програмах є підлітки, які неодноразово стикалися з проявами агресії в своєму безпосередньому оточенні в процесі первинної соціалізації. Так, у виборці вихованців колонії виражена прихильність до кримінальної хроніки й гостросюжетних бойовиків. Телебачення, з одного боку, є віддзеркаленням соціальних процесів, а, з іншого боку, є фактором, який певним чином формує підліткову субкультуру. Сприяти зменшенню ефектів шкідливого впливу ЗМК може, на наш погляд, формування моральної свідомості та критичного ставлення до агресивних сцен.

Висновки

У цьому розділі дисертації підбиваються підсумки здійсненого автором дослідження. Зокрема, зазначаються такі головні висновки.

Підліткова агресія мотивована: по-перше, цілераціонально, що пов`язано з конфліктом потреб підліткового віку та можливістю їх реалізації в умовах соціокультурної ситуації, яка трансформується, та, по-друге, цінніснораціонально, що пов`язано зі змістом ціннісних стандартів вибору агресивних форм поведінки, які засвоєні в процесі соціалізації підлітка.

Соціалізація сучасних українських підлітків відбувається в період, який характеризується відсутністю сталої системи цінностей, економічною нестабільністю, поляризацією різних соціальних груп, агресивним неконтрольованим впливом ЗМК, безпрецедентними проявами агресії на світовій політичній арені тощо. Всі ці фактори належать до соціокультурних чинників, що впливають на підліткову субкультуру. Внаслідок відсутності у суспільстві цілісної культурної ідеї такі впливові агенти соціалізації, як система освіти та ЗМІ втрачають виховну, ідеологічну, а також центруючу функції. Тому формування моральної свідомості й самосвідомості сучасних підлітків здійснюється переважно за принципом заповнення порожнечі тією інформацією, що знаходиться на поверхні. Результати нашого дослідження довели переважне значення первинної сімейної соціалізації, яка певним чином обумовлює агресивну поведінку дитини у підлітковому віці. Успішна первинна соціалізація пов'язана з формуванням комунікативних навичок та моральної свідомості, що є імунітетом проти достатньо агресивного впливу відеокультури, комп'ютерних ігор, асоціальних течій підліткової субкультури. З огляду на дані нашого дослідження, слід наголосити на існуючій проблемі батьківської педагогічної необізнаності, що виявилось у поширенні в сім'ях значної частини респондентів фізичних покарань, авторитарного стилю керівництва чи зовсім байдужого ставлення до поведінки підлітка, відсутності порозуміння між дорослими та дитиною.

В умовах глобалізації накопичений цивілізацією гуманітарний потенціал універсальних загальнолюдських цінностей, трансформованих з урахуванням національних культур у високоефективні інформаційно-світоглядні технології, здатний перетворити ненасильство в повсякденний спосіб життя сучасної людини, у практику життєдіяльності сучасного суспільства й держави. Виходячи з цього, зростає значимість ідей етико-гуманістичного підходу, у якому визнається відносна свобода особистості від середовища, і водночас, можливість соціоантагоністичного впливу на розвиток як агресивності, так і позитивної відкритості особистості. Розуміння цієї можливості повинне розставити акценти над ціннісними пріоритетами й вести до формулювання етичної (у тому числі й етико-християнської) системи цінностей і принципів життя, до побудови етико-гуманістичної системи виховання й розвитку особистості, до формулювання ідеї відносин, що допомагають, й емпативного розуміння, до утвердження самотрансценденції людського існування.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Волянська О.В. Підліткова агресія: огляд теоретико-методологічних підходів до аналізу // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2000. - С. 274-277.

2. Волянская Е.В. Основные этапы систематического изучения агрессии // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2001. - С. 179-183.

3. Волянская Е.В. Cоциализация агрессии в подростковом возрасте: социологичский анализ агентов и механизмов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2002. - С. 558-562.

4. Волянська О.В. Особливості аналізу агресії в рамках соціологічної концепції М.Вебера // Вісник Харківського університету ім. В.Н. Каразіна. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - № 543. - Харків, 2002. - С. 77-82.

5. Волянська О.В. Агресія як об'єкт соціологічного аналізу // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Сер.: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. - 2001. - № 511. - С. 162-167.

6. Волянська О.В. Агресія як соціальна дія // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали ІІІ Міжн. наук.- практ. конф. Житомир, 18-19 квітня 2001 року . - Житомир: Видавничий відділ ЖДПУ, 2001.- С. 220-221.

7. Волянська О.В. Вплив ЗМІ на підліткову агресію: теоретико-соціологічний аналіз // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали IV Міжн. наук.-практ. конф. - Житомир: Видавничий відділ ЖДПУ, 2002. - С. 96-98.

8. Волянська О.В. Підліткова агресія та чинники, що її зумовлюють // Підліток у великому місті: фактори та механізми соціалізації. / Під. ред Л.Г. Сокурянської. - Харків: Вид. центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2000. - С. 140-151.

Анотації

Волянська О.В. Соціальні детермінанти підліткової агресії: соціологічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі вивчення особливостей підліткової агресії в контексті сучасної соціокультурної трансформації в Україні. У роботі запропоновано новий теоретико-методологічний підхід до аналізу агресії, який базується на ідеях Т. Парсонса про кібернетичну ієрархію системи соціальної дії та теорії М.Вебера про види соціальної дії. Даний підхід є значною мірою міждисциплінарним. Вперше запропоновано оригінальну типологію агресивної поведінки, за виділенням різновидів соціальної дії в теорії М. Вебера, яка поділяється на свідому (цілераціональну, цінніснораціональну) та несвідому (афективну, традиційну). В межах запропонованого підходу агресія розглядається як функціонально обумовлена реакція на конфлікт потреб особистості й можливостей їх реалізації в соціальному контексті (цілеспрямована агресія), а також як поведінка, обумовлена змістом вибору агресивної стратегії, що є наслідком соціалізації агресії (цінніснораціональна агресія).

В роботі представлені отримані дані щодо механізмів соціалізації агресії, ролі різних агентів (сім`ї, однолітків, ЗМІ) у цьому процесі, отримані в результаті емпіричного аналізу, до того ж виявлено кореляційну залежність змісту ціннісних орієнтацій підлітків й агресивної поведінки.

Ключові слова: агресія, соціальна дія, підлітки, соціокультурні детермінанти, соціалізація агресії, агенти та механізми соціалізації.

Аннотация

Волянская Е.В. Социальные детерминанты подростковой агрессии: социологический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина, Харьков, 2003.

Диссертационная работа посвящена изучению особенностей подростковой агрессии в современной социокультурной ситуации. В данной работе мы попытались, на основе социологической теории, разработать модель междисциплинарного анализа агрессии. Так, основываясь на методологических принципах теории социального действия Т. Парсонса, нами был разработан оригинальный подход к изучению агрессии, в рамках которого учитываются мотивационный аспект действия, а также комплекс ситуационных факторов: культурных, социальных, личностных, биологических.

Впервые предложено определять агрессию как процесс в модели “субъект действия - ситуация”, имеющий мотивационное значение для действующего индивида или, в случае коллектива - для составляющих его индивидов. Для анализа мотивационного аспекта действия разработана оригинальная типология видов агрессивного поведения (на основе исходных положений концепции М. Вебера), которая позволяет дифференцировать осознанную агрессию (целерациональную и ценностнорациональную) и неосознанную (аффективную и традиционную). Ситуация рассматривается как совокупность изменяемых и неизменяемых факторов (социальных, культурных, физических), выступающих условиями для проявления агрессии, а также оказывающих на нее влияние. Каждый фактор является структурно организованным и относительно зависимым; в совокупности они представляют собой системы действия (биологическую, культурную, личностную и социальную), влияющие на “единичный акт” агрессии. Исходя из организационной иерархии систем действия в теории Т. Парсонса, наибольшее организационное и контролирующее влияние на агрессию оказывают социокультурные факторы ситуации, изучение которых является основной задачей данного исследования.

Выделение целерационального (инструментального) и ценностнорационального (враждебного) видов агрессивного поведения позволяет определить два основных направления анализа социокультурных детерминант агрессии: первое ориентировано на выявление функциональной обусловленности агрессии в условиях современной социокультурной ситуации; во втором социокультурная ситуация рассматривается с точки зрения содержащихся в ней стандартов выбора агрессивного поведения.

Эмпирически подтверждено, что основные причины целерациональной агрессии подростков связаны с конфликтом возникающих в подростковом возрасте потребностей (в самоопределении, самоактуализации, индивидуализации, близком друге, коллективе) и возможностью их реализации в контексте социокультурной ситуации, рассматриваемой на микросоциальном и макросоциальном уровнях. Проблемы реализации этих потребностей на микросоциальном уровне связаны с характеристикой социального окружения подростка (семьей, школой, близким окружением), на макросоциальном уровне - с особенностями социокультурной ситуации, в которой формируется личность: экономической и политической нестабильностью, отсутствием устоявшейся системы ценностей, глубинной дифференциацией молодежи по социально-экономическому статусу, динамичностью социальных процессов. Для анализа природы ценностнорациональной агрессии подростков в категориальный аппарат социологии было введено понятие “социализация агрессии”, означающее процесс и результат усвоения навыков агрессивного поведения и развития агрессивной готовности личности в ходе приобретения индивидом социального опыта. В ходе исследования получило дальнейшее развитие представление о механизмах социализации агрессии в семье, под влиянием подростковой субкультуры и СМК.