Особливості утворення політико-ідеологічних домінант у радянсько-російській панк-субкультурі та їх співвіднесення з ідеологічними комплексами радикальних політичних організацій Росії

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості утворення політико-ідеологічних домінант у радянсько-російській панк-субкультурі та їх співвіднесення з ідеологічними комплексами радикальних політичних організацій Росії

Васильчук Є.

Проблема молодіжної субкультури як соціального феномена є відносно новою темою для наукового аналізу. У сучасній науці вивчення молодіжних субкультурних утворень як соціальних феноменів має міждисциплінарний характер і перебуває на перетині філософських, соціологічних, політичних, культурологічних та психологічних наук.

Для підготовки цієї статті значну цінність становлять дослідження О. Аксютіної [1], Є. Гречкіної [4], С. Карпіленя [6], С. Левікової [7], М. Соколова [9] та інших науковців, які розкривають причини та механізми виникнення молодіжних субкультур, особливості їх становлення та маніфестації. Серед українських дослідників значущими є наукові дослідження П. Артьомова [2] та С. Сороки [10], присвячені різним аспектам становлення молодіжних субкультур та неформальних об'єднань молоді.

Мета статті. Проблема молодіжної субкультури має певну ступінь розробки і дослідження в науковій літературі, але автор статті прагнув вибудувати теоретичну модель політико-ідеологічної взаємодії панксубкультури та радикальних політичних організацій в Росії. Відсутність цілісних досліджень з цієї проблематики свідчить про наукову значущість та актуальність теми пропонованої статті.

Панк-субкультура, що утворилася в СРСР в 1980-і pp., є складним і багатовимірним явищем, обумовленим особливостями соціокультурної та суспільно-політичної ситуації, що склалася на той час в країні, і є своєрідною реакцією, формою несприйняття і викликом існуючому суспільному ладу.

Рок-pyx, панк-субкультура невіддільні від політичних процесів, що відбувалися в радянському суспільстві у другій половині 1980-х рр.

У моменти пікових ситуацій суспільного розвитку ідеологія панк-субкультури доповнювала, підсилювала, а в окремих ситуаціях, і сприяла радикалізації ідеологічних комплексів політичних об'єднань, партій і рухів. Tому вивчення ідеологічних орієнтирів панк-субкультури є можливим лише в контексті дослідження особливостей суспільно-політичної ситуації, що склалася в період розпаду CPCP і створення нових незалежних держав. Рок-pyx в цілому, і панк-субкультура зокрема, відіграли в цих процесах не останню роль, сприяючи дискредитації існуючого суспільного ладу, переводячи мову гасел існуючої політичної опозиції в поетико-музичну площину, тим самим розставляючи, підсилюючи і артикулюючи окремі ідеологічні акценти, сприяючи їх кращому відкладанню та засвоєнню в масовій свідомості, свідомо абсурдизуючи базові постулати радянської ідеологічної ортодоксії і виступаючи засобом активізації та мобілізації мас, особливо молоді, в різних політичних сценаріях.

Демонстративна антигромадська та кризова спрямованість панк-субкультури, що квінтесенціально проявляється в різних формах девіантної поведінки, ігнорування усталених у суспільстві морально-етичних імперативів, проявах в окремих випадках елементів революціонаризму, бунтарства та непокори принципам співіснування, що склалися в суспільстві, сприяли її поступовій політизації та інкорпорації в радикальні політичні організації, відводячи суб'єктам панк-субкультури роль рупорів партійної пропаганди та мобілізації молоді, сприяючи розвитку молодіжних сегментів радикальних політичних рухів.

Співвіднесенню та взаємодії радикальних політизованих співтовариств і суб'єктів панк-субкультури сприяли, на думку автора, спільні принципи маніфестації в суспільному житті, що проявляються в принциповому та свідомому бажанні вийти за рамки усталених суспільних відносин, агресії проти споживацького та обивательського типів життя, ерзац-героїчного ставлення до життя своїх представників. З часом ці принципи набули форм ідеологічних конструктів, що ґрунтуються, в першу чергу, на загальних етичних та естетичних мотивах.

Посилення домінування політико-ідеологічного навантаження в панк-субкультурі та її зближення з радикальними політичними рухами обумовлені лібералізацією суспільно-політичного життя в країні, що потягнуло за собою сплеск партійного будівництва та сегментації новоутвореного політичного спектру, духовною кризою, стрімким майновим розшаруванням і маргіналізацією значної частини населення, що стимулювали, з одного боку, зростання протестних настроїв, що з часом набули форм радикальних політико-ідеологічних поглядів і створили живильне середовище для появи та розвитку їх виразників радикальних політичних і політизованих співтовариств, а з іншого боку зумовили перехід частини молоді до контркультурних форм самовираження як прояву протесту проти специфічних суспільних відносин, що почали складатися. Іншими словами, відбулося зрощування контркультурної неформальної течії, у якій основний акцент робився на музичну і стилістичну субкультури, зі специфічними суспільно-політичними рухами.

Tаким чином, складний і суперечливий характер соціальних трансформацій в Росії, що відбувалися наприкінці 1980-х на початку 1990-х pp., створив реальні передумови для політико-ідеологічної взаємодії та взаємовпливу панк-субкультури та радикальних політичних і політизованих співтовариств. ідеологічна панк субкультура антигромадська

З часом ці дифузорні процеси обернулися тим, що об'єднання політичних радикалів стали трансформуватися в особливі політизовані субкультури зі своєю внутрішньою етикою, естетикою, логікою та принципами взаємовідносин, що виокремлювали їх на фоні інших субкультур, що стали вже традиційними. З іншого боку, представники панк-субкультури ставали об'єктами рекрутування та поповнення лав радикальних політичних рухів, при цьому характерними особливостями їхньої участі були організаційна нестійкість і недисциплінованість, схильність до спорадичної участі в житті обраного політичного руху, нерозуміння та внутрішнє несприйняття сутності політичної боротьби, декларованої керівниками цих організацій. Це, у свою чергу, обумовлювало постійне варіювання чисельності активу радикальних політичних рухів і прямо відбивалося на їх життєздатності та можливості активного позиціонування у суспільно-політичному житті Росії.

Досить чітко ці процеси простежуються на прикладі взаємодії Націонал-більшовицької партії (НБП) і російських панк-гуртів. Спершу НБП замислювалася як гурток різнопланових андеграундних художників-авангардистів, а тому протягом 1993 1996 рр. діяла не як політична організація, а як спільнота людей з андеграундними поглядами на політику, економіку та мистецтво, чия діяльність, як правило, зводилася до проведення контркультурних культурно-мистецьких заходів. Із загостренням суспільно-політичної ситуації в Росії та проявом волюнтаристського бажання керівництва НБП влитися в політичне життя країни, її діяльність поступово набула яскраво вираженого політизованого характеру, що виявилося у проведенні акцій, радикальних за формою та політичних за змістом. Така зміна курсу та радикальні політичні ідеї, що транслювалися лідерами НБП Е. Лимоновим та О. Дугіним, прямо відбилися на творчості панк-гуртів, що приєдналися до НБП: «Гражданская Оборона», «Родина», «Инструкция по выживанию», «Красные Звезды», «Северное Сияние» та інших, які відкинувши свою колишню антирадянську та антикомуністичну спрямованість, переходять на позиції радикального опору єльцинському режиму. У їхній творчості починає яскраво проступати апологія радянського ладу та оспівування його ідеологічних постулатів. Співучасть у діяльності НБП цих гуртів дозволило рекрутувати до НБП значну кількість активістів. Кульмінацією цих процесів став ініційований лідером іурту «Гражданская Оборона» Є. Лєтовим контркультурний проект «Русский прорыв», результатом реалізації якого стало проведення у Росії та країнах ближнього зарубіжжя серії концертів з піснями яскраво опозиційного прорадянського змісту.

З посиленням політичної складової та зменшенням ролі культурно-естетичного чинника у діяльності НБП, насадження внутрішньоорганізаційної дисципліни всередині НБП, що зводилася до примушування своїх активістів до участі в політичних заходах, поширенню партійної преси і т.д., почалося поступове згасання інтересу з боку представників панкколективів до політики як форми вираження і трансляції своїх ідей і розчарування в ній як напрямку реалізації молодіжного бунтарства, що спричинило перенесення акцентів їх творчості у релігійно-метафізичну та глибинно-психологічну площини. Наприклад, лідер гурту «Красные Звезды» В. Селіванов мотивував свою участь у діяльності НБП таким чином: «Моя участь у НБП це наслідок суто юнацького захоплення політичною романтикою. Але я ніякий не політик і ніколи політиком не був. Це романтизм, для мене Лимонов це була романтика [5]... ми з Лимоновим розійшлися в думках, тому що він хотів, щоб я газету розповсюджував, а я був на це просто не здатний... Я був готовий підтримувати партію своїми піснями, багато з яких стали неофіційними партійними гімнами» [3]. Аналогічної думки дотримувалися й інші представники музичних панк-колективів. Остаточний розрив з НБП став наслідком деідеологізації їх творчості [8,с.З].

Стратегії політико-ідеологічної взаємодії радянсько-російської панк-субкультури та російських радикальних політичних організацій мають досить специфічний характер. У цьому процесі автором простежується часова політико-ідеологічна силова лінія «ідеологізація гіперідеологізація деідеологізація», індикатором основних складових якої є специфіка і напрямки творчості музичних панк-колективів.

Як подальші напрями дослідження перспективними автор вважає розкриття питань, пов'язаних із співвідношенням субкультури та контркультури в радянсько-російській панк-ідеології та особливостями політичної ідеологізації панк-субкультури на матеріалах творчості музично-поетичних панк-колективів.

Список використаних джерел

Аксютина О. А. Власть и контркультура в 1980-е 90-е годы. Панк как этика и эстетика противостояния / Ольга Аксютина // Культура и власть в условиях коммуникационной революции XX века: форум нем. и рос. исследователей: [материалы]. М.: АИРО-ХХ, 2002. С, 303 334.

Артьомов П. М. Субкультура футбольних хуліганів : фактори формування та особливості прояву на пострадянському просторі: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. соц. наук: спец. 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» / П. М. Артьомов. Харків, 2009. 23 с.

Владимир Селиванов: «Красные Звёзды» это русская готика // Режим доступа : http://music.km.ru/article.asp?id=c983fe8914444bl68425116809blf52c.

Гречкина Е. Н. Молодежный политический экстремизм в условиях трансформирующейся российской действительности : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. полит, наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Е. Н. Гречкина. Ставрополь, 2006. 26 с.

Б.Дмитриев И. Апология кайфа. Интервью с «гламурным панком», лидером группы «Четыре» (экс-»Красные Звёзды») Владимиром Селивановым / И. Дмитриев // Евразия. Информационно-аналитический портал. Режим доступа : http://evrazia.org/print.php?id=306.

Карпиленя С. С. Молодежная субкультура как способ социализации молодежи в условиях модернизации российского общества: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. соц. наук: спец. 22.00.04 «Социальная структура, социальные институты и процессы» / С. С. Карпиленя. Ростов-на-Дону, 2009. 35 с.

Левикова С. И. Феномен молодежной субкультуры (социально-философский аспект): автореф. дисс. на соискание науч. степени доктора филос. наук: спец. 09.00.11. «Социальная философия» / С. И. Левикова. М., 2002. 34 с.

8.Обыкновенное предательство. Интервью с лидером НБП // Лимонка. 1996. № 35.

Э.Соколов М. М. Стратегия политической контркультуры в русском радикально-националистическом движении / М. М. Соколов // Рубеж : альманах социальных исследований. 2001. № 16 17. С. 128 139.

Сорока C В. Суспільно-політична діяльність неформальних об'єднань молоді України у 1953 1991 роках : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. політ, наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути і процеси» / C В. Сорока. Миколаїв, 2006. 19 с.

Размещено на Allbest.ru