Особливості співвідношення субкультурного та контркультурного компонентів та їх вплив на формування радянсько-російської панк-ідеології

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості співвідношення субкультурного та контркультурного компонентів та їх вплив на формування радянсько-російської панк-ідеології

Васильчук 6.0.

Трансформаційні процеси, що відбувались у радянському суспільстві наприкінці 1980 хх pp., су проводжу валися не лише стрімким руйнуванням світоглядно ідеологічної, соціально економічної, державно політичної систем, комплексу усталених морально етичних норм радянського суспільства, а й новою хвилею модернізації, яка в результаті розвалу радянської системи призвела до сприйняття та засвоєння нових соціокультурних тенденцій, більшість з яких були раніше офіційно табуйованими. Ці процеси суттєво позначилися на подальшому розвитку молодіжного середовища, у якому інтенсивно почав формуватися субкультурний рух різнопланового характеру. Необхідність його дослідження визначається закономірними процесами виникнення, розвитку та взаємодії молодіжних субкультур, як між собою, так і з базовою культурою трансформаційного пострадянського суспільства.

Для підготовки цієї статті значну цінність становлять дослідження О. Аксютіної [1], І. Ковшової [4 7], О. Ластовського [8], С. Левікової [9], С. Свечнікова [10], М. Соколова [11] та інших науковців, які розкривають причини та механізми виникнення молодіжних субкультур, особливості їх становлення та маніфестації. Серед українських дослідників значущими є наукові дослідження П. Алпатової [2] та О. Якуби [12], присвячені різним аспектам функціонування молодіжних субкультур.

Метою статті є дослідження особливостей співвідношення субкультурного та контркультурного компонентів та їх вплив на формування радянсько російської панк ідеології.

Питання співвідношення субкультури та контркультури є визначальним при дослідженні специфіки панк ідеології, оскільки вивчення цієї кореляції дає можливість дослідити причини, походження, специфіку та особливості взаємозв'язків її ідеологем, ідеологічних конструктів та основних структурно функціональних блоків.Для реалізації пропонованої мети статті автор вважає за необхідне визначити сутність та взаємозв'язки базової термінології, що стосується досліджуваної проблеми, а саме термінів: «молодіжна субкультура» та «контркультура».

У дисертаційному дослідженні С. Левікової термін «молодіжна субкультура» обґрунтовано як часткову культурну підсистему всередині системи «офіційної», базової культури суспільства, що визначає стиль життя, ціннісну ієрархію та менталітет її носіїв. Розвиваючи цю думку, вона приходить до висновку, що молодіжна субкультура це езотерична, ескапістська, урбаністична культура, створена молодими людьми для себе і є «елітарною» культурою, спрямованою на включення молодих людей в суспільство [9,с.11 12].

Ці тези перегукуються з думкою О. Глушкової, яка вважає, що субкультура це особлива сфера культури, суверенне цілісне утворення всередині пануючої культури, що відрізняється власною системою цінностей, звичаями, нормами, традиціями [3].

У контексті свого дослідження О. Якуба під поняттям і феноменом молодіжної субкультури розуміє систему цінностей, норм, способів поведінки та життєвих стилів, які є властивими конкретній соціально демографічній групі. Вона відзначає, що субкультурні атрибути, ритуали як зразки поведінки, а також система цінностей молоді, як правило, відрізняються від цінностей домінуючої культури, хоча і пов'язані з нею [12].

І. Ковшова, аналізуючи взаємозв'язок офіційної культури та субкультур, вважає, що під феноменом субкультур варто розуміти суверенні цілісні утворення всередині пануючої культури, які відрізняються власним ціннісним комплексом, звичаями, нормами, але є в той же час прямим генетичним породженням офіційної культури. На її думку, субкультури є підсистемами конкретної культурної системи [7,с.12].

Таким чином, феномен молодіжної субкультури є специфічним доповненням офіційної базової культури і виникає для задоволення специфічних соціокультурних і суспільно політичних інтересів і запитів своїх учасників.

З вищенаведених термінологічних визначень випливає явище контркультури, яке є антитезою пануючій культурі суспільства, своєрідним викликом їй, що вирізняється альтернативними формами реалізації свого творчого потенціалу. І. Ковшова, досліджуючи явище контркультури, відзначає, що у науковій літературі не проводиться розмежування контркультури та альтернативної культури. На її погляд, не слід використовувати ці терміни як синонімічні, оскільки альтернативна культура, на відміну від контркультури, не протиставляє себе офіційній культурі, і в той же час враховується останньою як факт, який не викликає реакції відторгнення або спроби включення в існуючу культурну структуру. Альтернативна культура вже займає в домінуючій культурі певне місце. Таким чином, альтернативна культура є культурним шаром, тоді як контркультура це динамічний процес, результатом якого є виникнення специфічних культурних явищ, які з часом включаються в альтернативну культуру, втрачають шокуючий характер, а разом з тим і перетворювальний потенціал, що впливає на дану соціокультурну систему [7,с.12].

М. Соколов, аналізуючи стратегії політичної контркультури, визначає контркультуру як форму організації культурних відмінностей, побудовану на їх відкритому протиставленні офіційній культурі. На його думку, контркультура це стратегія боротьби, зміст якої полягає в тому, щоб поставити під сумнів символічний порядок, який підтримує функціонування соціальної системи [II.e. 128].

О. Ластовський виокремлює такі класифікаційні критерії контркультури:

контркультура є ієрархічно організованою культурною формою з власною символічною системою з унікальною стилістикою, що конституюється активним символічним протистоянням домінуючій культурній системі. Стиль визначає специфічний тип світогляду, культурну візуалізацію, поведінкові стереотипи тощо;

контркультура характеризується активною войовничою позицією стосовно світу, що заперечується. Це передбачає не лише заперечення, а й існування або моделювання іншої альтернативної перебудови світу, сформульованої у розпливчастих і туманних категоріях;

носії контркультурного світогляду ставлять під сумнів основоположні цінності суспільства, його політичні, економічні, релігійні, моральні та естетичні засади;

контркультура є одночасно запереченням та реінтерпретацією культури, що має принципово нові, специфічні форми маніфестації та експресії [8,с.18].

Вищенаведені думки щодо сутності контркультури як соціокультурного феномену автор статті редукує до визначення контркультури як сукупності світоглядних установок, поведінкових нормативів і форм духовно практичного освоєння світу, які є альтернативними загальноприйнятому, усталеному офіційному світогляду.

С. Свечніков вважає, що молодіжна субкультура і контркультура можуть: 1). не мати нічого спільного між собою; 2). взаємоперетинатися; 3). зливатися в єдине ціле, створюючи певний симбіоз. Він пропонує таку порівняльну таблицю феноменів молодіжної субкультури та контркультури, зазначаючи при цьому, що зазначені відмінності виведені для «ідеальних», «чистих» типів молодіжної субкультури і контркультури, оскільки на практиці існує величезна кількість перехідних детермінованих різновидів [10,с.11]:

Зважаючи на це, автор робить проміжний висновок про те, що радикалізація молодіжної субкультури може призводити до появи її контркультурних похідних, які вступають у відкриту конфронтацію з усталеною системою суспільних відносин задля практичної реалізації власних ілюзорних ідеалів.

З таких загальних базових визначень випливає категоріально змістовна сутність панк субкультури з низкою властивих їй специфічних характеристик. Автор визначає феномен панк субкультури як ескапістський різновид молодіжної субкультури демонстративного контркультурного спрямування, соціально естетське маргінальне утворення, механізмами дії якого є радикальна соціальна критика та перманентний протест.

Панк субкультура виникає як специфічне, здебільшого молодіжне, соціальне утворення, що гранично критично оцінює існуюче буття і намагається скласти йому певну соціокультурну альтернативу шляхом залучення та реалізації механізмів соціального критицизму та бунтарства. Соціальною базою для такої субкультури виступають молодіжні утворення, що демонстративно ухиляються від участі та включення до існуючих суспільних відносин, спрямовують власну соціальну енергію на розхитування та знищення ідейно культурних суспільних засад з метою практичної реалізації власних ілюзорних ідеалів.

Відштовхуючись від специфіки співвідношення субкультурного та контркультурного компонентів у панк субкультурі, автор пропонує таку концептуально оформлену систему панк ідеології.

За своєю сутністю ідеологія панк субкультури є нонконформістською, революційною та антиетатистською, для якої визначальними ідеалами виступають абсолютна свобода особистості та радикальний спротив всім формам пригнічення особистості та її бажань.

Центральне місце в ідеології панк субкультури займає така категорія як бунт, який породжує усвідомлення побаченої безглуздості, абсурдності буття. Виникнувши як радикальний спротив проти системи відносин, що склалася в конкретному суспільстві, такий бунт прагне відновити ефемерну справедливість і досягнути реалізації ілюзорних мрій щодо удосконалення буття. Це удосконалення в ідеології панк субкультури можливе лише через революційне перетворення, що передбачає знищення оточуючого та утворення принципово нового життєвого ладу без урахування соціально економічних та суспільно політичних відносин, що об'єктивно склалися. Панківський бунт вирізняє пристрасний творчий порив, який може здатися абсолютно деструктивним.

Проте, на початковій стадії свого розвитку цей бунт нарощує силу виклику та відмови, мобілізує свої екстатичні резерви. Потім відбувається поступова естетизація дійсності та протесту і у цьому спротиві знаходять свою художню реалізацію утопічні задуми. Формування поетики бунту є прямим призначенням панк субкультури.

Ідея панківського абсурду має непрямий поетизований вигляд, який містить зашифровані специфічні «послання», що опосередковано та витончено можуть вказувати на існуючі суспільні вади. Характерним для панківського спротиву є доведення існуючої реальності до стадії граничного гротескного абсурду шляхом якого стає можливим підрив засад існуючого суспільного ладу, збурення протестних настроїв, недовіра до офіційних державних інституцій. молодіжна субкультура панк

Проаналізувавши особливості співвідношення субкультури та контркультури, необхідно відзначити, що феномен молодіжної субкультури в окремих випадках є специфічним доповненням офіційної базової культури і виникає для задоволення специфічних соціокультурних і суспільно політичних інтересів і запитів своїх фігурантів. В той же час радикалізація молодіжної субкультури може призводити до появи її контркультурних похідних, які вступають у відкриту конфронтацію з усталеною системою суспільних відносин задля практичної реалізації власних ілюзорних ідеалів. Такі взаємовпливи субкультурного та контркультурнош компонентів є парадигмальною основою для формування ідеології панк субкультури, яка пропонує себе не просто як альтернативний світогляд, а як соціально естетська революційна доктрина, спрямована на підрив традиційних засад конкретно історичного суспільства.

Як подальші напрями дослідження перспективними автор вважає розкриття питань, пов'язаних із особливостями політизації ідейного базису радянсько російської панк субкультури на матеріалах творчості музично поетичних панк колективів.

Список використаних джерел

Аксютина О.А. Власть и контркультура в 1980-е -90-е годы. Панк как этика и эстетика противостояния в условиях СССР, России и Беларуси / Ольга Аксютина // Культура и власть в условиях коммуникационной революции XX века : форум нем. и рос. исследователей : [материалы]. М. : АИРО XX, 2002. С. 303 334.

Алпатова П. С. Некоторые проблемы социологического анализа молодежной субкультуры [Электронный ресурс] / П. С. Алпатова // Sociology holl / Харьковский нац. ун-т им. В. Н. Каразина. Режим доступа: http://www.sociology.kliarkov.ua/ms/ chten_01.php

Глушкова О. М. Теоретические аспекты анализа субкультуры / О. М. Глушкова // Архитектон. -2009. -№26. -Режим доступа: http://archvuz.ni/numbers/2009_22/k24

Ковшова И. В. Контркультура как актуализация маргинальных ценностей / И.В. Ковшова // Проблемы социально гуманитарных наук в эпоху цивилизационного кризиса : Сб. науч. ст. Ч. 1. Саратов : Сарат. гос. техн. ун т, 2006. С. 99 102.

Ковшова И. В. Философско антропологический аспект контркультурной модели / И. В. Ковшова // Человек в современных философских концепциях : Сб. науч. ст. Т. 2. Волгоград : ВолГУ, 2007. С. 491 494.

Ковшова И. В. Соотношение феноменов субкультуры, контркультуры и антикультуры / И. В. Ковшова // Основания и парадигмы современного общественного развития : сб. науч. ст. в 2 т. Ч. 1. Саратов : Изд во «Научная книга»,-С. 220-223.

7Ковшова И. В. Философско теоретическая модель контркультуры : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.13. «Религиоведение, философская антропология и философия культуры» / И. В. Ковшова. Саратов, 2007.-24 с.

Ластовский А. Л. Идеи и практики молодежной контркультуры скинхедов в Беларуси / А. Л. Ластовский // Палітьічная сфера. 2008. № 10. С. 17-25.

Левикова С. И. Феномен молодежной субкультуры (социально философский аспект): автореф. дисс. на соискание науч. степени доктора филос. наук: спец. 09.00.11. «Социальная философия» / С. И. Левикова. М., 2002. 34 с.

Свечников С. К. Молодежь и рок культура : В помощь учащимся, студентам, педагогам, слушателям курсов повышения квалификации/С. К. Свечников. -ЙошкарОла : ГОУ ДПО (ПК) С «Марийский институт образования», 2007. 67 с.

Соколов М. М. Стратегия политической контркультуры в русском радикально националистическом движении / М. М. Соколов // Рубеж : альманах социальных исследований. -2001. -№ 16 17. С. 128 139.

Якуба О. Н. Неформальные молодежные движения : причины и история возникновения [Электронный ресурс] / О. Н. Якуба // Sociology holl / Харьковский нац. ун-т им. В. Н. Каразина. Режим доступа: http://www.sociology.kliarkov.ua/iiidex. plip?option=com_content&task=view&id=58&Itemid=51

Размещено на Allbest.ru