Ідея технотронного суспільства в геополітичній концепції Збігнева Бжезінського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідея технотронного суспільства в геополітичній концепції Збігнева Бжезінського

Котович І.О.

Осмислення нової реальності, що приходить на зміну індустріальному суспільству, почалося вже в 60-ті роки XX століття. Розвиток комп'ютерних, інформаційних і комунікаційних технологій та поступове проникнення їх у різні сфери життя людей стимулювало появу наукових досліджень футурологічного характеру. Наприкінці 60-х років з'являються перші теоретичні концепції, в яких аналізуються ті зміни, що відбуваються в світі й формулюються уявлення про майбутнє цивілізації.

У 70-х роках почала розвиватися точка зору, згідно з якою науково-технічний прогрес призводить до трансформації колишнього "індустріального" суспільства в якісно інше "постіндустріальне" суспільство. Комп'ютеризація виробництва, різних галузей трудової діяльності, спілкування, побуту, дозвілля та проблеми, труднощі, протиріччя, які з нею пов'язані все це широко обговорюється дотепер.

Американський політолог Збігнев Бжезінський був одним із перших, хто звернув увагу на роль інформаційних технологій і комунікацій та на пов'язані з цим цивілізаційні зміни. У своїй спробі осмислити сучасні тенденції, змалювати динамічну картину того, що відбувається в суспільстві, він сформулював теорію технотронного суспільства із настанням "технотронної ери".

На думку Бжезінського, ери є історичними абстракціями. Вони до того ж зручні з теоретичної точки зору, оскільки їхнє завдання служити віхами на шляху, який протягом певного відрізку часу зазнає непримітних, але разом з тим дуже глибоких змін. Питання щодо закінчення однієї ери та початку іншої вирішується абсолютно умовно та довільно, оскільки чітко визначити кінець або початок окремих ер не є можливим.

Вплив науки і техніки на людину та суспільство є головним джерелом сучасних змін, що створюють суспільство, яке стає все менш схожим на свого індустріального попередника. "Післяіндустріальне суспільство стає технотронним суспільством" пише З. Бжезінський [5.С.15]. Технотронним він називає таке суспільство, яке, на його думку, культурно, психологічно, соціально і економічно формується під впливом техніки та електроніки, зокрема в галузі обчислювальної техніки та засобів масових інформації.

Збігнев Бжезінський спеціально вводить неологізм "технотронний", оскільки, на його думку, він найбільш точно визначає характер основних імпульсів для змін в наш час техніки та електроніки.

Бжезінський виключає індустріальний процес як головний визначальний фактор соціальних змін, що перетворює звичаї, соціальну структуру та духовні цінності суспільства. У технотронному суспільстві наукові і технічні знання поєднуються із виробничими можливостями, які постійно збільшуються, і починають безпосередньо впливати на всі сторони життя. Відповідно до цього, здатність миттєво розраховувати найскладніші взаємовідношення у поєднанні зі зростаючою доступністю для людини біохімічних методів контролю розширює потенційну сферу свідомого вибору людиною напрямів розвитку і цим самим робить необхідним для неї бути в змозі керувати, вибирати і змінювати. В індустріальному ж суспільстві технічні знання застосовувалися в першу чергу з однією конкретною метою для прискорення і поліпшення методів виробництва. Соціальні наслідки, що виникають при цьому, є вторинним продуктом виконання цієї основної задачі на думку вченого.

Можливість застосування цих нових методів обчислення і засобів інформації підвищує соціальну значущість людського інтелекту і нагальну необхідність освіти.

Спираючись на позицію американського вченого, засновника кібернетики та теорії штучного інтелекту Норберта Вінера, згідно з якою зародком більш ранньої індустріальної революції були дослідженнях XV ст., пов'язані з навігацією (морський компас), а також із застосуванням пороху і друкарства, Бжезінський за аналогією для технотронної революції називає функціональним еквівалентом навігації прорив у космос; еквівалентом пороху слугує сучасна ядерна фізика, а в якості еквівалентів друкарства, на його думку, виступають телебачення і засоби масової інформації. Як наслідок цієї нової технотронної революції поступово виникає суспільство, яке своїми економічними, політичними і соціальними аспектами все більше відрізняється від індустріального [7,с. 189-190].

Основними рисами нового технотронного суспільства є:

1. Автоматизація праці робота у промисловості перетворюється на її обслуговування, а управління машинами переходить від людей до автоматики і кібернетики.

2. Зміщення інтересів людей з матеріального добробуту на психічне благополуччя.

3. Зміщення акценту для освіти як для основи соціального просування головним є не наявність освіти, а її якість. Університети стають "резервуаром думки", джерелом безперервного активного політичного планування та соціальних нововведень [5,с.21]. При цьому знання стає знаряддям влади, а ефективна мобілізація таланту важливим засобом здобути цю владу. У технотронному суспільстві плутократична еліта поступово відходить на другий план. технотронний суспільство постіндустріальний електроніка

4. Гостро постає проблематика політичного відчуження. Все більш наполегливо стоїть завдання забезпечення реальної участі громадян у прийнятті рішень, які здаються дуже складними і дуже далекими від інтересів пересічного громадянина. Тенденція домагатися індивідуальної підтримки з боку мільйонів неорганізованих громадян, які легко потрапляють під особистісний вплив, стає все більш актуальною для технотронного суспільства. При цьому для того, щоб маніпулювати емоціями людей і контролювати їх мислення, успішно використовуються новітні засоби інформації [6,с.123].

Сам факт технотронного суспільства відображає появу нових взаємовідносин між людиною та її розширеною глобальною реальністю. Ці нові взаємини характеризуються напруженістю, оскільки людина ще має умоглядно охарактеризувати їх і тим самим зробити їх зрозумілими для самої себе. Ця розширена глобальна реальність одночасно і розпадається, і давить.

На думку Збігнева Бжезінського, проблема утвердження індивідуальності особистості в технотронному суспільстві ще ускладниться виникненням розривів між поколіннями, а супутній розпад традиційних зв'язків та цінностей лише посилить цю прірву. Оскільки старша еліта захищає те, що вона розглядає не тільки як свої кровні законні інтереси, а й більш принципово як свій власний спосіб життя, зіткнення може призвести навіть до ще більш гострих суперечок ідейного характеру. Діалог між поколіннями стає "діалогом глухих" він більше не вкладається в консервативно-ліберальні або націоналістично-інтернаціональні рамки [3,с. 117].

Глобальна реальність в зростаючій мірі поглинає індивіда, робить його причетним до цієї реальності, а іноді навіть пригнічує. Зміни, спричинені засобами масової інформації та електронно-обчислювальними машинами, сприяють появі надзвичайно взаємозалежного суспільства, члени якого знаходяться в безперервному і тісному зорово-слуховому контакті: вони постійно взаємодіють між собою, миттєво приймають участь в найвідповідальніших соціальних експериментах, прагнуть до все більшої особистої участі навіть в найбільш віддалених від них проблемах. Нове покоління вже не складає собі уявлення про світ виключно через читання або ідеологічно обґрунтовані аналізи сучасної дійсності, або через її ґрунтовні описи воно "також пізнає цей світ і як би заочно відчуває його з допомогою зорово-слухових засобів інформації", зазначає Бжезінський [5,с.21]. Ця форма інформації про реальність є для мас головним джерелом новин, створюючи безпрецедентну глобальну близькість.

Однак, на думку Бжезінського, ця нова реальність не буде реальністю "глобального села" Маршалла Маклюена. На його думку, враховуючи такі чинники, як особиста стабільність, особиста близькість між людьми, беззастережне визнання ними одних і тих самих цінностей і традицій, правильніше використовувати поняття "глобальний місто", яке представляє собою нервове, неспокійне, напружене і фрагментарне сплетіння й зціплення взаємозалежностей, для яких більш характерна взаємодія, аніж близькість [2,с.204].

Система миттєвої інформації створює щось схоже з глобальною нервовою системою. Випадкові перебої в роботі цієї нервової системи будуть вельми відчутно порушувати нормальний перебіг життя міста саме тому, що в цьому процесі "нервової взаємодії" будуть відсутні незмінно властиві тісним зв'язкам між жителями села риси взаємної довіри й почуття стабільності, що є взаємно зміцнювальним для людей.

Все більш інтенсивне залучення людини в глобальні події відображається в новому розумінні міжнародних справ. У недавньому минулому про події міжнародної політики дізнавалися, вивчаючи історію та географію, читаючи газети. З входженням до технотронної ери і при миттєвому обміні великими обсягами інформації, проблеми іноземних справ навалюються у вигляді розрізнених, спорадичних, ізольованих, але безпосередньо зачіпаючих особистість подій: акти та катастрофи, що відбуваються як за кордоном, так і вдома, сплітаються в єдиний заплутаний вузол. І їх вже не можна розподілити на чітко розмежовані категорії "ми" і "вони".

Держави з найбільш розвиненою промисловістю вступають в еру, в якій техніка, електроніка та кібернетика в зростаючій мірі стають головним визначальним чинником соціальних змін, змінюючи звичаї, соціальну структуру, цінності й глобальне світогляд суспільства. У технотронної еру для політичного життя на світовій арені типовими є складність і суперечливість. Глобальний політичний процес в зростаючій мірі розмиває традиційні відмінності між внутрішньою та зовнішньою політикою. Держави різних розмірів, що знаходяться за своїм розвитком у різних історичних епохах, взаємодіють одна з одною, породжуючи при цьому тертя, вступаючи у різноманітні компроміси і змінюючи союзників. Тому Бжезінський вважає, що формальні правила гри підтримують ілюзію, ніби ведуть її тільки гравці, іменовані "державами", і коли спалахує війна, держави дійсно стають єдиними гравцями, що мають значення. Але, за винятком періодів воєн, ця гра насправді ведеться на набагато менш формальній основі зі значно більш змішаним складом учасників. Деякі держави переважають своєю міццю, інші "міні-держави" перебувають у підпорядкуванні у міжнародних корпорацій, у великих банків і фінансових об'єднань, міжнаціональних релігійних або ідеологічних організацій, а також у виниклих міжнародних інститутів, які в одних випадках "представляють" інтереси дрібних "гравців", а в інших лише маскують панування найбільших [4,с.120].

У глобальній політиці проявляється тенденція до більш широких, більш взаємозалежних форм співробітництва, але, разом з тим, і до відмови від вкоріненої відданості певним інститутам та ідеології. Людство стає більш цілісним і згуртованим, незважаючи навіть на те, що відмінності в становищі окремих суспільств збільшуються. У таких умовах зближення, замість того, щоб призводити до єдності, викликає тертя, що підсилюються новим почуттям глобальної тісноти. Парадокс спрямованості глобальних змін полягає в тому, що людство стає водночас і більш об'єднаним, і більше роз'єднаним.

Критичні ситуації такі періоди, як війна, криза, напруженість у міжнародних відносинах найбільш плідні для аналізу, на думку Бжезінського. Кризова ситуація допускає більш різкі якісні оцінки відповідно до давньої людської схильності розділяти навколишню реальність на добро і зло. Але за винятком подібної критичної ситуації, яка в найбільш крайній своїй формі включає альтернативу війни або миру, глобальна політика не пристосована для точних формулювань і недвозначних прогнозів навіть за умови значних змін [2,с.218-219].

На думку Бжезінського, з приходом технотронної ери виникає нова модель міжнародної політики. Світ перестає бути ареною, на якій відносно замкнуті, "суверенні" і однорідні держави взаємодіють, співпрацюють, стикаються або ведуть між собою війни. "Міжнародна політика, в первинному сенсі цього терміна, визначає З. Бжезінський, зародилася, коли людські групи почали визначати себе та інших за допомогою взаємовиключних термінів (територія, мова, символи, вірування) і коли подібні визначення перетворилися, в свою чергу, на панівний чинник у відносинах між цими групами" [5,с.24]. Поняття національних інтересів, яке ґрунтується на географічних факторах, традиційній ворожості або дружбі, потребах економіки і безпеки, передбачало таку ступінь незалежності та самобутності, яка можлива тільки доти, доки держави досить відокремлені одна від одної у часі та просторі, щоб бути в змозі маневрувати і зберігати відокремлену самобутність.

"В еру класичної міжнародної політики зброя, масові засоби інформації, економіка та ідеологія все це було, по суті, національним", пише Бжезінський [І.с.48]. Він вважає, що засоби зв'язку зміцнили національну інтеграцію. Національна економіка, що грунтувалася часто на принципах автаркії, стимулювала одночасно і усвідомлення, і розвиток колективної зацікавленості. Націоналізм настільки уособлював почуття спільності інтересів, що нація перетворилася в продовження окремої особистості. У технотронну еру ці чотири чинники (зброя, ЗМІ, економіка та ідеологія), на думку Збігнева

Бжезінського, стають глобальними. Зброя тотальної руйнівної сили може бути пущена в хід будь-де на земної кулі. Тепер можна швидко досягти будь-якого району по всій планеті. Зростає значення міждержавних зв'язків. У той же час все ще інтенсивним є вплив націоналізму, але і він починає падати. Ці зміни найбільш відчутні, природно, в найбільш розвинених державах, але жодна країна не володіє імунітетом від них. У результаті з приходом технотронного суспільства розпочалася нова ера ера глобального політичного процесу. Але хоча цей процес і носить глобальний характер, до справжньої єдності людства ще далеко. Сучасний світ зазнає змін, багато в чому схожих із тими, які були колись викликані появою великих населених центрів. Зростання таких центрів послабило тісні зв'язки і лінії прямого підпорядкування і сприяв виникненню безлічі залежностей, одночасно конкуруючих між собою і взаємно одна одну виключаючих [4,с. 141].

Одночасно з позитивним впливом і невідворотним, глобальним характером технотронної революції, Бжезінський називає країни "третього світу" її жертвою. Оскільки в світі, що живе під знаком електронних взаємозв'язків, абсолютна або відносна слаборозвиненість буде нетерпимою. Це зумовлюється тим, що більш розвинені країни починають виходити за рамки тієї індустріальної ери, в яку менш розвиненим країнам ще тільки належить вступити.

Передбачити хід економічного і політичного розвитку слаборозвинених країн, на думку Бжезінського, є надзвичайно важким. Деякі з них можуть домогтися відчутного прогресу й протягом найближчих двох десятиліть досягти економічного рівня більш розвинених на даний час держав. Острівці розвитку можуть більш щільно усіяти карти Азії та Африки, якщо припустити, що в цих районах світу в цілому будуть зберігатися відносний мир і політична стабільність.

Але якщо навіть взяти до уваги ці найбільш оптимістичні перспективи, необхідно зважати на те, що, хоча матеріальні умови життя в країнах "третього світу" у деяких відношеннях покращуються, такі поліпшення будуть неминуче відставати у своїх темпах від росту факторів, що сприяють змінам у психіці. "Основні революційні зміни здійснюються в результаті розвитку системи освіти і масової інформації, визначає Бжезінський. Ці зміни, необхідні і бажані для того, щоб створити сприятливу для сприйняття нововведень атмосферу, породжують в умах людей також гостре розуміння нинішніх недоліків і відсталості" [І.с.44].

Можна очікувати, що в міру зростання розриву між "третім світом" і світом розвинених країн, почуття "гострої образи" в країнах "третього світу", цілком ймовірно, зростатиме. А, фактично, може і посилитися коли спектр розвитку розшириться і включить в себе, крім кількох найбільш розвинених післяіндустріальних технотронних держав, також декілька зрілих індустріальних держав, 10-15 поки ще слаборозвинених країн (які досягнуть рівня нинішніх менш розвинених держав, що знаходяться на стадії ранньої індустріалізації), численну групу (близько 60) країн, що стоять на доіндустріальній стадії розвитку, і, нарешті, країни, що живуть ще у вкрай примітивних умовах. Третя і четверта групи, що охоплюють більшість населення земної кулі і в кращому випадку лише частково домоглися справжнього прогресу, виявляться, цілком ймовірно, центрами надзвичайно нестійкої політичної активності, обурення, напруженості й екстремізму.

Сукупний результат технотронної революції і приходу технотронного суспільства суперечливий, за словами Бжезінського. З одного боку, це означає початок глобального суспільства, з іншого дроблення людства і відрив його від традиційних коренів. Технотронна революція розширює спектр умов людського існування. Вона поглиблює прірву в матеріальних умовах життя людей і, разом з тим, зменшує їх суб'єктивну терпимість до такої нерівності [3,с. 106].

Хоча, в ході розвитку історичного процесу, відмінності між товариствами поступово збільшувалися, тільки з часу індустріальної революції вони набули гострого характеру. У наші дні в деяких державах ще живуть в умовах, які дуже схожі з тими, які панували в дохристиянські часи, а в багатьох країнах умови життя не краще за ті, які існували в середні століття.

У результаті в поведінці і поглядах людства може виникнути глибокий потрійний розкіл. Співіснування аграрного, індустріального та нового технотронного суспільств, кожне з яких дотримується своїх специфічних поглядів на життя, ускладнило б взаєморозуміння між ними в той самий час, коли воно стало б найбільше можливим, і це зробило б глобальне прийняття певних норм менш імовірним, незважаючи на те, що необхідність в ньому була б більш нагальною.

Цей глобальний розкол на три частини міг би піддати ще більшого випробуванню і без того слабку структуру суспільного і політичного ладу і призвести до внутрішнього, а тому, можливо, і до міжнародного хаосу. "Зростаюча анархія в країнах "третього світу", дуже ймовірно, викликала б вибухи расових і націоналістичних пристрастей., пише 36. Бжезінський. Щонайменше, це викликало б появу у світі великих вогнищ розпаду і хаосу; в гіршому випадку нестійкість в "третьому світі" могла б виявитися причиною виникнення між більш розвиненими країнами потенційно антагоністичних і заплутаних ситуацій" [5,с.16].

У найбільш розвинених країнах земної кулі напруженість між людиною "внутрішньою" і "зовнішньою" тобто між людиною, цілком поглинутою з'ясуванням внутрішнього сенсу свого існування, і людиною, глибоко пов'язаною зі своїм оточенням, породжує гостру кризу філософської, релігійної, і психічної особистості. Ця криза посилюється страхом перед тим, що податливість людини може зробити можливим руйнування того, що колись вважалося в неї незмінним. Науковий вибух це аспект усієї реальності, який найбільш стрімко розвивається та зростає швидше, ніж населення, промисловість та міста. Такий вибух швидше збільшує, аніж зменшує подібне почуття невпевненості особистості. Вибух у науковому пізнанні створює небезпеку інтелектуального дроблення, за якого почуття невпевненості зростає у прямій пропорції до розширення людських знань. У результаті прискорюються пошуки нових суспільних і політичних форм [4,с.103].

Вплив Сполучених Штатів як першого глобального суспільства на решту світу відображає ці суперечливі тенденції. Хоча Сполучені Штати прагнуть глобальної стійкості і використовують свої колосальні ресурси для запобігання революційних переворотів, громадський вплив їх на світ носить новаторський і творчий характер, вважає Бжезінський. Незважаючи на те що такий вплив викликає люту ворожість до себе, він прискорює об'єднання інших суспільств, і не тільки тому, що починаючи з 60-х pp. XX ст. регіоналізм став зовнішньополітичної догмою Вашингтону, а й тому, що ці країни бачать в єдності найкращий засіб боротьби з американським впливом. У своїй ролі першого глобального суспільства, Америка об'єднує, змінює і стимулює інші суспільства. Так "американізація" викликає спільні прагнення і надзвичайно диференційовані реакції.

У "третьому світі" вплив Сполучених Штатів служить причиною загострення соціальних суперечностей і конфлікту між поколіннями. У розвинених країнах світу виклик Сполучених Штатів все більш концентрується на людській особистості, але в "третьому світі" головною проблемою Бжезінський називає дроблення суспільства.

Технотронна революція глобально впливає на світ. Вплив цей носить суперечливий характер: він допомагає рухати вперед справу співробітництва між державами навіть у ще більшому ступені, аніж руйнує існуючі суспільні або економічні структури; він закладає фундамент благополуччя і стійкості і одночасно зміцнює сили, що сприяють підтриманню нестійкого стану і революції. Але, оскільки, на думку Бжезінського, Сполучені Штати Америки є розповсюджувачами технотронної революції, вони таким чином, допомагають створенню великих організмів, більш здатних чинити опір її впливу і змагатися з нею в області економіки. Модернізація, іноді завуальовано, а іноді цілком відкрито наслідує американський зразок, потенційно сприяє зростанню економічного благополуччя, але в ході цього процесу вона руйнує існуючі інститути і викликає появу невдоволення, що обертається безпосередньо проти джерела цих змін Америки. У результаті виникає гостра напруженість між тим типом глобальної стійкості та порядку, до якого прагне Америка, і нестійкістю, нетерпінням і розчарованістю, до розвитку яких вона сама мимоволі веде.

Сполучені Штати стали першим в історії технотронним глобальним суспільством, чиї зовнішні культурні та економічні кордони все важче окреслити. І доти, доки США лишаються лідером в галузях новітньої техніки, кібернетики, радіоелектроніки та комунікації, жодна держава не зможе це оскаржити.

Список використаних джерел

1. Бжезінський 3. Велика шахівниця. Львів Івано-Франківськ, 2000.

2. Абрамян Е.А. Цивилизация в XXI веке. Анализ обстановки в мире и перспектив будущего. Елобальные кризисы. Четвертое издание. М.: Терика, 2009.

3. Баталов Э.Я. Мировое развитие и мировой порядок. Анализ современных американских концепций. М.: РОССПЭН, 2005. 366 с.

4. Баталов Э.Я. О философии международных отношений. М.: Научнообразовательный форум по международным отношениям, 2005. 128 с.

5. Бжезинский, Збигнев (1928-). Между двумя веками: роль Америки в эру технотроники: пер. с англ. / Збигнев Бржезинский М. : Прогресс, 1972.

6. Barrington Moor, Jr., Political Power and Social Theory, Cambridge, 1958.

7. Norbert Weiner, The Hiunan Use of Hiunan Beings, N. Y., 1967.

Размещено на Allbest.ru