Середні класи як предмет соціологічного дослідження та суб'єкт соціальної дії

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 22.00.03 - соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини

На правах рукопису

УДК 316.343.6

СЕРЕДНІ КЛАСИ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТА СУБ'ЄКТ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЇ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

ЧЕРНЕЦЬКА Тетяна Миколаївна

Харків 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному політехнічному університеті, Міністерство науки та освіти України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент ПОСТУПНИЙ Олександр Миколайович, завідувач кафедри соціології та політології Харківського державного політехнічного університету.

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук МАКЕЄВ Сергій Олексійович, завідуючий відділом соціальних структур Інституту соціології НАН України;

кандидат філософських наук, доцент ЧЕРЕПАНОВ В'ячеслав Олександрович, доцент кафедри державної політики Харківського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра соціології, Міністерство науки та освіти України, м. Харків.

Захист відбудеться "18"березня 2000 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 при Університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий "8" лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук, доцент В.Я.Гоц

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Становлення незалежної української держави супроводжується глибинними трансформаційними процесами у соціально-класовій структурі суспільства. Стала більш інтенсивною групова соціальна мобільність, притаманна саме нестабільному суспільству. Протягом останнього десятиріччя змінився соціальний статус багатьох соціальних груп, серед яких варто назвати промислові загони робітничого класу, інтелігенцію, службовців. Зявились нові соціальні утворення (фермери, підприємці, "нижчий клас" та інші). Легалізували свої владні повноваження та матеріальне становище окремі соціальні групи (номенклатура, так звані спекулянти). Всі ці зміни потребують теоретичного осмислення.

Одначе якщо в радянські часи існувала чітка, скоріше ідеологічна, ніж наукова, модель, що описувала соціально-класову структуру шляхом виділення двох класів та прошарку поміж ними, в сучасній українській соціології відбувається пошук теоретичної класової схеми, яка б дала змогу не лише аналізувати зміни, що відбуваються, а й прогнозувати подальше структурування українського суспільства. Подібна теоретична схема, безсумнівно, має включати й категорію "середній клас" ("середні класи").

В контексті аналізу соціальної структури України різноманітними аспектами дослідження середніх класів займалися такі вітчизняні соціологи, як А.Г.Арсеєнко, В.С.Бакіров, В.І.Волович, В.М.Ворона, Е.А.Гансова, В.С.Казаков, О.Д.Куценко, Б.Г.Нагорний, В.Л.Оссовський, В.Є.Пилипенко, В.А.Піддубний, Н.О.Побєда, В.А.Полторак, І.М.Попова, А.О.Ручка, М.О.Сакада, В.О.Соболєв, В.І.Тарасенко, А.Г.Хоронжий, Н.І.Черниш, Ю.І.Яковенко та ін. На наш погляд, окремої згадки заслуговує внесок, зроблений Є.І.Головахою, С.О.Макеєвим та О.О.Якубою.

Взагалі, дев'яності роки відзначаються реанімацією в українській соціології вельми популярного на Заході терміна "середній клас". Але зауважимо, що й західній соціології бракує чіткості у визначенні даної категорії, а у вітчизняній соціологічній літературі відсутні теоретична розробка цього поняття, аналіз еволюції його змістовного наповнення та розвитку самого соціального феномена, що має таку назву.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної теми "Зміни соціально-класової структури українського суспільства" кафедри соціології та політології Харківського державного політехнічного університету.

Мета і задачі дослідження.

Мета дослідження полягала в тому, щоб систематизувати результати соціологічного аналізу середніх класів, які викладені у вітчизняній та зарубіжній літературі, узагальнити концептуальні підходи до вивчення названої проблематики, розробити шляхи їх теоретичного синтезу і на цій основі охарактеризувати сучасні середні класи України та зарубіжних країн як суб'єкт соціальної дії та розвитку.

Для досягнення цієї мети було вирішено наступні завдання:

1) охарактеризовано основні етапи розгортання соціологічного аналізу середніх класів;

2) систематизовано сучасні підходи до визначення середнього класу у зарубіжній та вітчизняній соціології;

3) розроблено визначення терміну "середні класи", яке певною мірою синтезувало основні концептуальні підходи до названого феномена;

4) описано структуру, функції та чисельність середніх класів в економічно розвинених країнах;

5) з'ясовано межі застосування різноманітних підходів, розроблених західною соціологічною думкою для виділення середніх класів, в умовах сучасного українського суспільства;

6) визначено джерела формування середніх класів у сучасній Україні та необхідні умови їхнього розвитку.

Об'єкт і предмет дослідження.

Обєкт дослідження - соціально-класова структура суспільства та її соціологічні концепції. Предметом дослідження виступають середні класи України та зарубіжних країн і соціологічні теорії їхнього формування та розвитку.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження.

Для досягнення мети і розвязання наукової проблеми та головних завдань дослідження використовувалася методологія макросистемного та мікросистемного соціологічного аналізу. Теоретична схема базувалася на сполученні неовеберіанського та неомарксистського підходів, а також методів, що застосовуються в межах субєктивного напряму вивчення соціально-класової структури. Емпіричну базу дисертації склали результати численних соціологічних досліджень, проведених вітчизняними та зарубіжними спеціалістами, зокрема колективами Інституту соціології НАН України, Центру соціальних і маркетингових досліджень СОЦИС - члена Gallup International, Київського міжнародного інституту соціології, Українського інституту соціальних досліджень, Центру "Соціальний моніторинг", соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Східноукраїнського Фонду соціальних досліджень та ін.

Наукова новизна одержаних результатів.

Положення, висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, містять певні елементи наукової новизни. Вона насамперед полягає в тому, що здійснено одну з перших у вітчизняній соціології спроб систематизації результатів соціологічного аналізу середніх класів, узагальнені та вдосконалені концептуальні підходи до вивчення цього феномена, дістали подальший розвиток способи їх застосування у дослідженні соціально-класової структури українського суспільства. Автором отримано наступні конкретні результати:

- розроблена класифікація теоретичних підходів до визначення терміна "середній клас";

- доведено, що неможливо говорити про єдиний середній клас, необхідно аналізувати множинні середні класи;

- уточнені структура, чисельність та функції середніх класів в економічно розвинених країнах;

- одержало подальший розвиток положення про те, що майбутнє середніх класів в Україні пов'язане з ефективним використанням освітнього, наукового та культурного потенціалу суспільства, а не лише з розвитком підприємництва.

Практичне значення одержаних результатів.

Наукові положення та висновки дисертаційного дослідження можуть виступати елементами теоретичної бази для подальшого вивчення проблем сучасного стану та тенденцій розвитку соціально-класової структури України, формування та ролі середніх класів в умовах сучасної суспільної трансформації. Висновки та рекомендації дослідження можуть бути корисними для працівників органів державної влади України, які розробляють та втілюють у життя політику соціальних перетворень, розвитку соціально-класової структури українського суспільства, зокрема Верховної Ради України, Рад народних депутатів інших рівнів, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади. Матеріали дисертаційного дослідження також можуть використовуватись під час викладання у вищих навчальних закладах тем курсів і спецкурсів з соціологічних та інших соціальних дисциплін, які торкаються питань концепцій соціально-класової структури, характеристики середніх класів, їх ролі та розвитку в умовах сучасної трансформації українського суспільства.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертаційної роботи були висвітлені у виступах на міжнародній науково-практичній конференції "Наука і соціальні проблеми суспільства" (Харків, 1998 р.), міжрегіональній науково-практичній конференції "Стратегія розвитку України до 2010 року: механізми вдосконалення процесу управління економічним і соціальним розвитком регіонів" (Харків, 1999 р.). Матеріали дисертаційного дослідження також викладались на теоретичному семінарі кафедри соціології та політології Харківського державного політехнічного університету (1998 р.) і використовувались для проведення лекцій та семінарських занять з курсу соціології у ХДПУ.

Публікації.

Результати дисертації опубліковані у 5 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, які на момент опублікування входили до переліку спеціалізованих фахових видань з соціологічних наук, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 177 сторінок, з яких ілюстрації займають 1,5 сторінки, таблиці - 9 сторінок, список використаних літературних джерел, що налічує 136 найменувань, - 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукової задачі та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження та подано загальну характеристику дисертації в рекомендованій ВАК України послідовності.

У першому розділі "Історичний розвиток соціологічного аналізу середніх класів" розглянуто становлення та розвиток поняття "середній клас", запропоновано періодизацію виникнення поглядів відносно цього соціального феномена та класифікацію основних підходів до визначення терміна "середній клас".

Ще Аристотель у "Політиці" зобразив середній клас як єдиний елемент суспільства, спроможний діяти за раціональним принципом та, у разі своєї численності і сили, сприяти стабільному розвиткові суспільства. Перші ж розгорнуті теоретичні уявлення щодо існування середніх класів з'явилися більш як 160 років тому. З моменту відкриття соціальних класів французькими істориками терміном "середні класи" позначався ряд соціальних груп епохи переходу до капіталізму, розташованих між землевласницькою аристократією, з одного боку, та залежним сільським населенням - з іншого.

Феномен середнього класу також звернув на себе увагу основоположників марксизму. На першому етапі створення своєї соціально-філософської концепції К.Маркс і Ф.Енгельс розглядали середній клас як таке утворення, що знаходиться поміж буржуазією та пролетаріатом і носить антиреволюційний характер. Надалі у їх роботах вживається термін "середні верстви", до яких зараховуються дрібні промисловці, ремісники, селяни. Основоположники марксизму відзначали неоднорідний характер середніх верств, підкреслювали тенденцію скорочення їх окремих секторів, звуження їх економічної ролі, погіршення умов існування, в цілому вели мову про пролетаризацію цих верств та поляризацію суспільства, у якому в кінцевому підсумку залишиться два головних класи: буржуазія та пролетаріат.

Одразу зауважимо, що, керуючись марксистською методологією, радянські суспільствознавці не визнавали терміна "середній клас", хоча феномен, що позначається цією назвою, все ж таки досліджувався під найменуванням "середні верстви" такими вченими, як І.І.Антонович, О.І.Левковський, В.В.Песчанський, Ю.П.Чаплигін, О.І.Шнеєрсон та ін.

У західній соціологічній думці термін "середній клас" вельми популярний ще з 90-х років 19 століття, коли німецький вчений Г.Шмоллер вперше відзначив, що швидко зростаюча верства службовців являє собою новий середній клас, який у майбутньому зміцнить соціальну монархію. Саме з цього моменту бере початок перший етап розвитку поняття "середній клас". Вивченням цього феномена на межі століть займалися Е.Бернштейн, С. та Б. Вебб, Р.Гретон, Е.Ледерер, Л.Едвардс, І.Дурбін, Л.Корей, Ф.Д.Клінгендер та ін. У цей період до середнього класу відносили дрібну буржуазію та осіб так званих вільних професій. Хоча більшість теорій цього періоду намагається спростувати тезу К.Маркса і Ф.Енгельса про подальшу поляризацію суспільства та довести, що саме середній клас сприяє стиранню протиріч капіталістичного суспільства, розвиваються також протилежні теорії (Л.Корея, Ф.Д.Клінгендера), в яких наводяться аргументи на користь марксистського бачення проблеми. Вони фокусуються на тому, що середній клас чим далі, тим більше виявляється позбавленим власності, тобто його члени працюють за наймом, завдяки чому вони стають все більш схожими на пролетаріат за умовами життя, рівнем забезпеченості, їх інтереси та інтереси пролетаріату дуже близькі і протистоять інтересам буржуазії, як наслідок, вони змушені використовувати пролетарські форми активності: профспілки, страйки, масові демонстрації, робітничі партії.

Другий етап розвитку теорій середнього класу розпочинається у 50-ті роки 20 століття. Він пов'язаний, перш за все, з появою роботи Р.Міллса "Білий комірець. Американські середні класи" (1951). Р.Міллс підкреслює зростання частки службовців в усіх сферах життя суспільства: бізнесі, освіті, культурі, юриспруденції тощо. Р.Міллсом наводяться такі причини цього факту: інституціоналізація та деперсоналізація власності, яка призвела до виникнення професійних менеджерів; зростання рівня продуктивності праці, пов'язане з технологічними змінами, як наслідок - зменшення потреб у продуктивних робітниках; збільшення кількості великих підприємств, котрі потребують широкомасштабного маркетингу та розподілу; зростання розмірів бізнесу та масштабів діяльності уряду, які викликали збільшення попиту на координацію, управління та адміністрування. На його думку, середній клас являє собою "професійний салат", якому бракує політичної спільності. Тобто у сучасному суспільстві саме професія, а не власність на засоби виробництва, виступає основою стратифікації. Саме завдяки приналежності до окремих професійних груп індивід потрапляє до середнього класу.

У німецькій та французькій соціології цього періоду розвиваються теорії, які дають широку психологічну інтерпретацію меж середнього класу. Так, Г.Шельський вважає членом середнього класу кожного індивіда, який ідентифікує себе з цим класом. П.Блетон до середнього класу відносить всіх членів суспільства, які визнають принцип приватної власності, цінності та права індивіда у суспільстві.

Цілий ряд вчених у цей період концентрує увагу на процесах "усереднення сучасного західного суспільства", серед них Р.Дарендорф, А.Тойнбі, Дж.Голдторп, Д.Локвуд, Д.Бехдофер, Е.Платт та ін.

Третій етап розвитку теорій середнього класу розпочався у 70-ті роки, він пов'язаний з економічною реконструкцією та зсувом від традиційних робітничих професій в галузях важкої промисловості до професій фінансового та торгового секторів. В цей час з'являються концепції Д.Белла, Е.Гідденса, К.Робертс, Е.Гоулднера, Г.Еспін-Андерсена, Г.Бравермана, Г.Карчеді, М.Ніколауса, Н.Пуланцаса, Б. і Д. Еренрайхів та ін.

На цьому етапі майже всі теоретики звертають увагу на зростання ролі знань у сучасному суспільстві. Так, Д.Белл підкреслює, що саме "клас академічно навчених експертів" демонструє зростаючий політичний та культурний вплив, але внаслідок розпорошення у приватному та державному секторах у нього не розвивається колективна свідомість і він ніколи не зможе стати правлячим класом.

Е.Гідденс для відокремлення різних класів у соціальній структурі вводить термін "ринкова спроможність", підкреслює, що ринкова спроможність середнього класу постає у вигляді кваліфікаційних та технічних умінь. Він стверджує, що існують чіткі відмінності між "білими комірцями" та пролетаріями, це насамперед: місце в організаційній ієрархії влади, ступінь захищеності від безробіття, різні способи життя тощо.

Н.Пуланцас називає середній клас новою дрібною буржуазією (НДБ), яка, на його думку, економічно не належить до капіталістичного класу, тому що не володіє засобами виробництва. НДБ також не є частиною робітничого класу, тому що її праця має непродуктивний характер. Політично вона залучається до керівництва та управління продуктивною працею, її основна функція - забезпечення отримання додаткової вартості на капітал.

Б. і Д. Еренрайхи запропонували термін "професійно-менеджеріальний клас" (ПМК). До ПМК включаються робітники розумової праці, які працюють за наймом і не володіють засобами виробництва. Головна функція ПМК - відтворення капіталістичної культури та капіталістичних класових відносин.

М.Ніколаус розглядає середній клас як "надлишковий клас". На його думку, саме зростання надлишкового продукту породжує клас непродуктивних робітників, які необхідні для організації та управління продуктивною працею і, особливо, для забезпечення ефективного попиту на товари, що виробляються цією працею.

Теорія Г.Карчеді базується на трьохстадійному характері розвитку капіталізму: 1) формальне підкорення праці капіталу; 2) розвиток сукупного робітника; 3) розвиток глобальних функцій капіталу. З точки зору Г.Карчеді, саме на третій стадії з'являється новий середній клас, який виконує одночасно функції і сукупного робітника, і капіталіста у співвідношенні, що змінюється.

У другому розділі "Сучасні соціологічні уявлення про середні класи" розглядаються сучасні підходи до аналізу середніх класів, висвітлюються основні проблеми, навколо яких тривають дискусії, здійснюється спроба синтезу підходів.

У сучасній соціології існує три основних підходи до зображення соціальної структури суспільства: 1) соціальна структура, як і раніше, складається з двох основних класів: буржуазії та пролетаріату, більшість дрібної буржуазії пролетаризована, великий загін "білих комірців" не відрізняється від робітничого класу; 2) соціальну структуру суспільств у 19 столітті адекватно характеризувала дихотомічна модель, у 20 столітті з'являється третій елемент, який неможливо не враховувати в суспільному житті розвинених країн, - середні класи; 3) феномен соціального класу в сучасному суспільстві втрачає значення, хоча диференціація та нерівність зростають, внаслідок чого соціальна структура складається з великої кількості різноманітних соціальних груп.

Хоча більшість вчених дотримується другої точки зору, середні класи вони інтерпретують по-різному. Єдине, з чим згодні всі теоретики класу, - це те, що середні класи виступають запорукою стабільного розвитку суспільства завдяки консервативним поглядам індивідів, що їх складають. Навколо ж таких проблем, як чисельність середніх класів, їх межі, складові елементи, ступінь згуртованості та інші, продовжуються дискусії.

У сучасній соціології існують три основних підходи до визначення середніх класів: 1) майновий підхід; 2) марксистський підхід; 3) концепція "класу службовців".

З точки зору майнового підходу до середнього класу належать індивіди, які одержують середні для конкретного суспільства доходи. Таким чином, до середнього класу потрапляють індивіди незалежно від їх місця і ролі у суспільному виробництві. В такому разі середній клас виступає скоріше як номінальна група, ніж як соціальна спільнота, суб'єкт соціальної дії. На наш погляд, якщо визначати класи на основі майнового підходу, то поняття соціального класу втрачає об'єктивний характер. В цьому випадку неможливо знайти ані спільних норм (тобто врахувати нормативний аспект класу), ані сталих соціальних зв'язків в межах класу, ані спільних соціальних дій, мова може йти лише про схожий рівень споживання. На нашу думку, цей підхід може дати багато корисної інформації для теоретиків та практиків маркетингу і реклами. Однак для аналізу тенденцій розвитку суспільних відносин він менш цінний.

У класичному марксизмі головним критерієм виділення класу вважалось відношення до засобів виробництва і, як наслідок, експлуатація одного класу іншим. Після того як відбулася революція менеджерів, а пізніше зросла роль знань у постіндустріальних суспільствах, теоретик неомарксистського напряму Е.О.Райт дещо розширив критерії виділення класів: окрім власності на засоби виробництва, з'явились наявність управлінських функцій та володіння кваліфікаційними і технічними навичками й уміннями. Таким чином, середні класи, або "суперечливі класові розташування" (за Е.О.Райтом), користуються такими видами експлуатації: 1) експлуатація, що базується на власності на засоби виробництва; 2) експлуатація, що базується на організаційній ієрархії; 3) експлуатація, що базується на володінні кваліфікаційними дипломами.

Фінський соціолог М.Ківінен, розвиваючи теорію Е.О.Райта, виокремлює середній клас як такий, що характеризується одним з наступних типів автономії: "професійною автономією", "автономією, що адекватна капіталу", "науково-технічною автономією", "автономією служб відтворення та піклування", "автономією роботи в офісі", "автономією майстерності", "автономією дрібного підприємництва".

Російський соціолог В.Ільїн вбачає специфіку середнього класу в тому, що індивіди, приналежні до нього, отримують прибутки у вигляді заробітної плати (яка забезпечує відтворення їх робочої сили) та дивідендів на культурний капітал, саме останні складають основну частку їхніх прибутків.

Інший варіант марксистського підходу акцентує увагу на специфічних функціях середніх класів у суспільному виробництві, а саме: концептуалізації та обслуговуванні капіталу (Н.Аберкромбі, Д.Уррі), відтворенні капіталістичної культури та капіталістичних відносин (Б. і Д. Еренрайхи). Тобто на відміну від робітничого класу середній клас виконує не ті функції, які притаманні праці, а ті, які в минулому виконувались класом буржуазії. Таким чином, середній клас посідає проміжне місце між капіталом та працею.

Концепція класу службовців виходить з того, що у суспільстві існує декілька середніх класів: клас службовців (менеджерів та фахівців), клас некваліфікованих "білих комірців" і клас дрібної буржуазії. Цей підхід вельми популярний в англійській соціології, його розвивають Дж.Голдторп, Д.Локвуд, Т.Батлер, Р.Кромптон та ін. Клас службовців вважається ядром середніх класів, а два інших класи складають периферію. Від буржуазії клас службовців відрізняється відсутністю власності на засоби виробництва, від робітничого класу - характером праці: праця індивідів, які належать до середніх класів, носить нефізичний характер.

У веберіанській традиції класи відрізняються один від одного за життєвими шансами їх членів. Д.Локвуд, конкретизуючи це поняття, запропонував відокремлювати статусну, ринкову та трудову ситуації.

Дж.Голдторп розглядає клас службовців як такий, що характеризується довірою з боку власників підприємств, тому що члени класу службовців не лише виконують чітко сформульовані завдання, а повинні використовувати весь свій освітній, кваліфікаційний, творчий потенціал в інтересах капіталістів.

Воліємо знову підкреслити, що феномен середніх класів отримав глибинне осмислення у світовій, насамперед західній, соціологічній думці. Причому аналіз цього соціального утворення виконується на основі теоретичних концепцій, середні класи в соціологічній науці не розглядаються просто як серединні групи на шкалі прибутків.

У третьому розділі "Місце та роль середніх класів у країнах з розвиненою ринковою економікою" проаналізовано структуру середніх класів, трудову, ринкову та статусну ситуації середніх класів, порівняно підходи до визначення чисельності середніх класів, визначено їх функції у розвинених країнах.

У ході історичного розвитку відбулися зміни у соціальному вигляді середніх класів. Спостерігався занепад вільних дрібних товаровиробників, які складали ядро середніх класів наприкінці 19 століття. Протягом 20 століття відбувся зсув від професій фізичної праці до професій розумової праці (наприклад, у Великій Британії з 1911 р. до 1981 р. частка робітників фізичної праці зменшилась з 74,6% до 47,7%, частка робітників нефізичної праці, навпаки, зросла відповідно з 18,7% до 52,3%, тобто майже в 3 рази). Акумуляція великої кількості індивідів у нових професіях нефізичної праці за наслідок мала формування нових позицій у соціально-класовій структурі. Це позиції класу службовців та класу некваліфікованих "білих комірців".

Клас службовців досить неоднорідний за своїм складом, у ньому можна відокремити сектори (приватний та державний), рівні (вищий та нижчий), професійні групи (менеджери та спеціалісти). Але аналіз ринкової, трудової, а особливо статусної ситуації дає можливість стверджувати, що це єдиний соціальний клас.

Ринкова ситуація класу службовців характеризується високим рівнем прибутків (частину яких складають дивіденди на культурний капітал), вищим ступенем захищеності від звільнень (члени класу службовців складають ядро компаній), кращими перспективами розвитку кар'єри.

Трудова ситуація класу службовців має наступні риси: 1) його представники займають вигідні позиції у бюрократіях. На відміну від некваліфікованих "білих комірців", індивіди класу службовців виступають як суб'єкти управління. Вони вибудовують системи завдань, поділяють їх на підзавдання, контролюють процес виконання, диктують свої накази; 2) позиції класу службовців забезпечують певну автономію, всередині якої можливо самостійно організовувати та виконувати роботу, несучи відповідальність лише за кінцевий результат; 3) праця індивідів з класу службовців має розумовий характер з великою часткою творчих моментів; 4) праця членів класу службовців стає дедалі більше "професіоналізованою", тобто лише індивіди, які отримали спеціальну професійну підготовку, вважаються компетентними у конкретній сфері.

Статусну ситуацію класу службовців визначають наступні риси: 1) володіння більш дорогим та просторим житлом (у Великій Британії представники класу службовців у 3 рази частіше володіють окремими будинками, ніж кваліфіковані пролетарії, у 4,5 - ніж напівкваліфіковані, у 6 - ніж некваліфіковані); 2) інтенсивне використання символічного капіталу, що перш за все пов'язується із зростанням привабливості сільської місцевості (як сфери прояву різнобічних можливостей - інтелектуальних, політичних, культурних тощо); 3) використання оплачуваної праці за наймом для виконання хатньої роботи (тобто члени класу службовців, з одного боку, виступають як працюючі за наймом, з іншого - як працедавці для окремих представників робітничого класу).

Розглянемо далі ринкову, статусну та трудову ситуації проміжного класу, який складається, головним чином, з некваліфікованих "білих комірців".

Щодо ринкової ситуації цього класу, спостерігається поступове зближення заробітної плати некваліфікованих "білих комірців" та некваліфікованих "синіх комірців". Розрив у розмірах заробітків менеджерів та некваліфікованих "білих комірців" набагато більший, ніж цей розрив у некваліфікованих "білих комірців" та "синіх комірців". Відносно перспектив розвитку кар'єри деякі соціологи відзначають більш вигідне становище рутинних "білих комірців" порівняно з робітничим класом. Наприклад, А.Стюарт (Велика Британія) наводить дані дослідження кар'єр чоловіків, що розпочали трудову діяльність клерками. Лише 19% з них до 30 років залишаються клерками. Але зазначимо, що майже 80% клерків у цій країні - жінки. Тому, мабуть, некоректно дані, що стосуються чоловіків, розповсюджувати на всіх клерків. Що ж до тривалості робочого дня, різноманітних пільг, пенсійних схем, захищеності від безробіття, "білі комірці" знаходяться у більш вигідному становищі, ніж пролетарії. В цілому, ринкові ситуації некваліфікованих "білих комірців" та пролетаріїв дуже схожі.

Трудові ситуації "білих" та "синіх комірців" також мало відрізняються. Завдяки автоматизації офісна праця стає все більш рутинною, звужується сфера прийняття рішень та відповідальності, діяльність клерків усе в більшій мірі підлягає управлінському контролю, потребує нижчого рівня кваліфікації.

Статусна ситуація "білих комірців" відрізняється від такої для "синіх комірців". Відрізняються їх стилі життя, положення у сфері власності на житло тощо. Таким чином, життєві шанси некваліфікованих "білих комірців" дуже близькі до життєвих шансів робітників і суттєво відрізняються від життєвих шансів представників класу службовців. Вважати середній клас єдиним класом з неовеберіанських позицій неможливо, точніше вести мову про множинні середні класи.

Чисельність середніх класів у розвинених країнах, за нашими підрахунками, становить приблизно 50% населення. При цьому клас службовців налічує від 20 до 25% населення розвинених країн, проміжний клас - від 25 до 30%. Підкреслимо знов, що, на нашу думку, представникам соціологічної науки не варто розглядати середні класи просто як серединні групи на шкалі прибутків.

У сучасних західних суспільствах середні класи виконують вельми важливі для забезпечення нормальної соціальної життєдіяльності функції, які автором систематизовано у "Висновках".

У четвертому розділі "Проблеми становлення та розвитку середніх класів в Україні" проаналізована можливість застосування основних підходів до аналізу середніх класів в умовах сучасної України, визначено основні джерела формування середніх класів та необхідні для цього умови.

Середні класи як соціальний феномен з'явились на Заході завдяки розвитку капіталістичної економіки. Процеси розвитку феномена середніх класів та його теоретичної концептуалізації у західній соціологічній думці проходили паралельно. В Україні ситуація суттєво відрізняється: середні класи не існують як потужні суб'єкти соціальної дії, але увагу соціологів привертає спроможність цього феномена виступати запорукою стабільного розвитку суспільства. Внаслідок цього вчені намагаються відстежувати тенденції формування середніх класів, дискутують щодо критеріїв залучення індивідів до них.

Аналізуючи соціальну структуру українського суспільства з неомарксистських позицій, тобто розглядаючи середні класи як "суперечливі класові розташування", які посідають місце в соціальній ієрархії поміж двома полюсами - пролетаріатом і буржуазією, ми можемо знайти численні середні класи. До речі, дослідження російського суспільства, що проводилось за цією методологією у 1991 р. під керівництвом Е.О.Райта, зафіксувало середні класи, що включають 50% населення (27% - ядро середніх класів, 23% - периферія). Хоча, наприклад, академік Т.Заславська вважає, що лише 21% росіян належить до середнього класу.

З точки зору неовеберіанського підходу індивіди, які належать до середніх класів, повинні мати життєві шанси, що відрізняють їх від інших класів. Поняття "клас" у цій традиції тісно пов'язано з місцем у соціально-професійній структурі. В сучасному українському суспільстві не спостерігається тісний зв'язок фаху індивіда та його класової позиції. Дуже важливими виступають розбіжності у секторі (приватний чи державний), галузі господарства (промисловість, сільське господарство, сфера послуг) тощо. Таким чином, застосування неовеберіанських моделей Е.Гідденса чи Дж.Голдторпа до аналізу українських реалій має настільки ж серйозні обмеження, що й ті, які зявляються у випадку застосування теорії Е.О.Райта. На наш погляд, найбільш цікавим та корисним може бути застосування охарактеризованої вище концепції Д.Локвуда.

Використання майнового підходу в Україні майже неможливе, причина цього - невідповідність офіційних статистичних даних реальному становищу. Так, за підрахунками економіста О.Пасхавера, реальний прибуток середнього українця приблизно в 3 рази перевищує легальний. За даними Київського міжнародного інституту соціології, громадяни нелегально одержують доходи, що становлять від 40 до 80% їх офіційних прибутків. Таким чином, на основі даних державних статистичних органів неможливо робити якісь висновки щодо соціально-класової структури суспільства.

На наш погляд, у сучасних нестабільних умовах деякі важливі аспекти процесу формування середніх класів слід вивчати на основі суб'єктивного підходу. Тобто можна робити висновки відносно приналежності індивіда до середніх класів на підставі суб'єктивної оцінки ним свого матеріального стану, перспектив розвитку кар'єри тощо. Також індикаторами приналежності до середніх класів можуть бути риси свідомості індивіда, які притаманні представникам середніх класів у розвинених країнах.

До джерел формування середніх класів ми відносимо соціальні категорії підприємців та висококваліфікованих робітників розумової праці. Саме останні можуть скласти ядро середніх класів в Україні. Не варто пов'язувати майбутнє середніх класів лише з розвитком підприємництва з наступних причин.

1. Сучасне підприємництво в Україні не відповідає критеріям цивілізованості, серед яких вчені Інституту соціології НАН України назвали: 1) визнання підприємцями паритету своїх інтересів та інтересів робітників, що працюють за наймом; 2) соціально зорієнтовану політику підприємницьких структур; 3) легітимний характер підприємницької діяльності; 4) стан морально-етичної регуляції взаємовідносин контрагентів підприємницької діяльності.

2. Скорочується чисельність індивідів, які бажали б займатися підприємницькою діяльністю, навпаки, збільшується кількість тих, хто висловлює відверте небажання займатися підприємницькою діяльністю.

3. Підприємці не орієнтовані на інвестування капіталів у високотехнологічне виробництво та науку, стан яких і буде обумовлювати розвиток українського суспільства, його положення у світі у третьому тисячолітті.

Основне джерело формування середніх класів - професійно підготовлені кадри, які представляють широкі загони інтелігенції. У західних суспільствах ця група складає ядро середніх класів. В Україні лише невелика частина цієї групи за всіма ознаками відповідає західним зразкам. Це та частина, яка знайшла змогу перевтілити свій культурний капітал (ринкову спроможність у вигляді кваліфікаційних або технічних навичок та вмінь, за термінологією Е.Гідденса) в економічний капітал. Ця група представлена технічними фахівцями, економістами та іншими працівниками, діяльність яких лежить у сфері науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Основна ж частина інтелігенції почуває себе зайвою в умовах сьогодення, бачить, що її праця непотрібна суспільству, і водночас ніяк не позбудеться патерналістських очікувань.

Підсумовуючи, зазначимо, що формування середніх класів в Україні залежить не лише від поліпшення матеріальних умов життя народу, а й від докорінних змін у свідомості людей. Відсутність потужних середніх класів в України свідчить не лише про низький рівень життя, а й про відсутність громадянського суспільства. Формування середніх класів на нинішньому етапі суспільного розвитку повязане не тільки з розвитком підприємництва, але й з інтенсивним використанням усіх елементів наукового, кваліфікаційного та освітнього потенціалу суспільства.

ВИСНОВКИ

соціологічний середній клас

1. Можна виділити три етапи історичного розвитку соціологічного аналізу середніх класів. Поняття "середні класи" часто вживається в соціально-науковій літературі ще з 30-х років 19 століття, але особливої популярності набуває з 90-х років завдяки працям німецького вченого Г.Шмоллера. Початок другого етапу розвитку концепцій середніх класів повязується насамперед з виданням у 1951 р. роботи американського соціолога Р.Міллса "Білий комірець". Нарешті, початок третього етапу можна датувати 70-ми роками, коли теоретики середніх класів (Д.Белл, Е.Гідденс, Б. і Д. Еренрайхи та ін.) концентрують увагу на зростанні ролі знань у сучасному суспільстві.

2. Всі концепції середніх класів можна обєднати у два основних напрями: суб'єктивний (індивід потрапляє до середнього класу завдяки своєму суб'єктивному відчуттю чи завдяки наявності у свідомості певних рис) і об'єктивний (індивід зараховується до середнього класу за різноманітними об'єктивними характеристиками). До суб'єктивного напряму належать теорії Г.Шельського, П.Блетона, К.Робертс та ін. В межах об'єктивного напряму можна відокремити два різновиди концепцій: градаційні та неградаційні теорії. Градаційні теорії (У.Ллойд Уорнер, П.Лунт, Р.Коулман та ін.) описують соціальну структуру суспільства у термінах "вищий вищий клас", "нижчий вищий клас", "вищий середній клас" тощо. Належність до кожного класу визначається на базі соціально-економічного індексу, який враховує рівень доходів, освіту, престиж професії, тип помешкання індивіда. Неградаційні теорії розвиваються на основі двох конкуруючих підходів: веберіанського та марксистського. Веберіанський напрямок представлений концепціями Р.Міллса, Р.Дарендорфа, Д.Локвуда, Е.Гідденса, Д.Белла та ін. Марксистський напрямок представлено теоріями Л.Корея, Ф.Д.Клінгендера, Г.Бравермана, Г.Карчеді, М.Ніколауса, Н.Пуланцаса, Б. і Д. Еренрайхів та ін.

3. Історія розвитку поняття "середні класи" свідчить про те, що воно є похідним від різноманітних джерел та теорій, але в першу чергу співвідноситься з конкретними дослідженнями соціальних структур західних суспільств. Статус і доход, а також необхідність їх відокремлення породили потребу в новій категоризації населення. Введення терміна "середні класи" мало за мету конкретизувати пояснювальну функцію категорії "клас" та відповідно зробити більш точним інструментарій аналізу соціально-класової структури суспільства.

4. У сучасній соціології можна виділити три основних підходи до визначення середнього класу, докладно охарактеризовані в дисертації: а) майновий підхід; б) марксистський підхід; в) концепція "класу службовців".

5. На думку автора, використовувати запропоновану представниками веберіанського підходу категорію "життєві шанси" на практиці дуже складно, тому що нелегко визначити, які розбіжності у життєвих шансах цілком припустимі в межах класу, а які свідчать про належність до різних класів. Крім того, клас - вкрай широке поняття, яке дає змогу зрозуміти логіку розвитку суспільства, визначити рушійні сили цього процесу. Марксистський підхід до класів як великих соціальних груп, що відрізняються одна від одної за своїм місцем та роллю у системі суспільного виробництва, дозволяє відокремити декілька класів, а не велику кількість соціальних груп. Таким чином, він є найпридатнішим для макросистемного аналізу соціально-класової структури суспільства. Застосувавши цей підхід, автор дійшов висновку, що у сучасному західному суспільстві існують чотири основних класи: капіталістичний клас, клас службовців, проміжний клас та робітничий клас. Відрізняються ці класи за їх роллю у суспільному виробництві та у суспільстві в цілому. Основна роль робітничого класу - виробництво матеріальних цінностей; капіталістичного класу - акумуляція капіталу та відтворення багатства; класу службовців - створення духовних цінностей, організація функціонування різних сторін суспільного життя, інформаційна підтримка цих процесів; проміжного класу - забезпечення умов функціонування класу службовців та пролетаріату. До середніх класів відносяться клас службовців та проміжний клас, тому що вони посідають серединне місце поміж капіталом та працею. Корисним є також застосування неовеберіанського підходу, оскільки воно дозволяє вельми плідно вивчати соціальні дистанції між класами, особливості їх внутрішнього розвитку, тобто здійснювати класовий аналіз на мікросистемному рівні.

6. За підрахунками автора, питома вага середніх класів у країнах з розвиненою ринковою економікою становить близько 50% населення. Частка класу службовців складає 20-25%, проміжного класу - відповідно 25-30%.

7. У розвинених країнах середні класи реалізують низку функцій.

Економічні функції: а) забезпечення ефективного функціонування капіталу; б) організація, управління та контроль діяльності робітників у процесі матеріального виробництва; в) удосконалення виробничих процесів і технологій.

Політичні функції: а) підтримка в цілому існуючого політичного режиму, запобігання можливим катаклізмам; б) керівництво політичним рухом робітничого класу; в) ініціювання нових суспільних рухів, таких, як жіночий рух, рух за мир, екологічний рух тощо, керівництво ними.

Культурні функції: а) відтворення національної культури, освіти, науки; б) формування у суспільній свідомості уявлень про можливість висхідної соціальної мобільності завдяки інтенсивним трудовим зусиллям.

Соціальні функції: а) надання існуючій соціальній структурі легітимного характеру завдяки демонстрації того, що місце в ній залежить від особистих зусиль індивіда і його конкретних досягнень в освітній сфері; б) активна участь у структурах громадянського суспільства, відстоювання прав громадян.

8. У суспільствах, що знаходяться на стадії посткомуністичної трансформації, для дослідження середніх класів великі додаткові можливості відкриває застосування концепцій субєктивного напряму.

9. Основним джерелом формування середніх класів в Україні має виступати така соціальна категорія населення, як висококваліфіковані робітники розумової праці.

10. У дисертаційному дослідженні доведено, що необхідними умовами формування середніх класів в Україні виступають: а) розвиток реальних, а не лише декларованих ринкових відносин у суспільстві; б) створення дійсно сприятливих умов для розвитку підприємництва; в) інтенсивний розвиток науково-інформаційної сфери, відповідна переорієнтація державної політики та фінансової системи суспільства; г) діяльність ЗМІ з метою належних змін суспільної свідомості, вкорінення у масовій свідомості позитивного образу людини, яка досягає успіху завдяки націленості на гнучку кар'єру, на розвиток різноманітних здібностей, на швидку адаптацію до нових умов життя; д) більш активна діяльність громадських організацій по залученню до своїх лав представників різних верств і категорій населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Чернецкая Т.Н. Историческое развитие концепций среднего класса // Вісник Харківського державного університету. - 1998. - №414. - С. 92-94.

Чернецкая Т.Н. Роль среднего класса в экономически развитых странах // Вісник Харківського державного політехнічного університету. - 1998. - Вип. 20. - С. 136-138.

Чернецкая Т.Н. Современные социологические представления о среднем классе // Вісник Харківського державного політехнічного університету. - 1998. - Вип. 21. - С. 87-90.

Чернецкая Т.Н. Проблемы развития средних классов в Украине // Вісник Харківського державного університету. - 1999. - №433. - С. 124-126.

Чернецкий Ю.А., Заричковая М.В., Чернецкая Т.Н. Понятие среднего класса и роль его формирования в посткоммунистической трансформации украинского общества // Вісник Харківського державного університету. - 1997. - №393. - С.18-20.

АНОТАЦІЇ

Чернецька Т.М. Середні класи як предмет соціологічного дослідження та суб'єкт соціальної дії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини. - Університет внутрішніх справ, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню розвитку та функціонування середніх класів як суб'єктів соціальної дії та аналізу соціологічної рефлексії цих процесів. Систематизовано результати соціологічного вивчення соціально-класової структури та середніх класів. Розроблено класифікацію концепцій та теоретичних підходів до визначення середніх класів, запропоновано шляхи їх теоретичного синтезу. Доведено, що в сучасних суспільствах існують множинні середні класи, а не єдиний середній клас. Уточнені структура, чисельність і функції середніх класів у країнах з розвинутою ринковою економікою та в Україні. Розгорнуто тезу про зв'язок формування середніх класів в Україні з ефективним використанням освітніх, наукових і культурних ресурсів суспільства, а не лише з розвитком бізнесу та підприємництва.

Ключові слова: соціально-класова структура, середні класи, концепції, теоретичний синтез, суб'єкти соціальної дії.

Chernetska T.M. Middle classes as a subject matter of sociological research and a subject of social action. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in sociology by speciality 22.00.03 - social structure, social institutions and social relations. - The University of Internal Affairs, Kharkov, 2000.

The dissertation is devoted to the investigation of the development and functioning of the middle classes as the social action subjects and to the analysis of the sociological reflection of these processes. The results of the sociological research of the social-class structure and the middle classes are systematized. The classification of the conceptions and theoretical approaches to the middle classes definition is carried out, the ways of their theoretical synthesis are proposed. It is proved that several middle classes exist in modern societies, but not a single middle class. Structure, quantity and functions of the middle classes in the countries with the developed market economies and in Ukraine are specified. Thesis about the connection of the middle classes formation in Ukraine with effective realization of educational, scientific and cultural recourses of the society, not only with the business and entrepreneurship development, is worked out.

Key words: social-class structure, middle classes, conceptions, theoretical synthesis, social action subjects.

Чернецкая Т.Н. Средние классы как предмет социологического исследования и субъект социального действия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальная структура, социальные институты и социальные отношения. - Университет внутренних дел, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена исследованию развития и функционирования средних классов как субъектов социального действия и истории отражения этих процессов в социологической науке. Разработана периодизация исторического развития социологического анализа средних классов.

Предложена классификация теоретических подходов к определению понятия "средние классы". Показано, что все концепции средних классов можно объединить в два основных направления: субъективное и объективное. К субъективному направлению (делает акцент на самоощущении индивидов) относятся теории Г.Шельского, П.Блетона, К.Робертс и др. В рамках объективного направления можно выделить две разновидности концепций: градационные и неградационные. Градационные теории (У.Ллойд Уорнер, П.Лунт, Р.Коулман и др.) описывают социальную структуру общества в терминах "высший высший класс", "низший высший класс", "высший средний класс" и т.д. Принадлежность к каждому классу определяется на основе социально-экономического индекса, который учитывает уровень доходов, образование, престиж профессии, тип жилища индивида. Неградационные теории развиваются на основе двух конкурирующих подходов: веберианского и марксистского. Веберианское направление представлено концепциями Р.Миллса, Р.Дарендорфа, Д.Локвуда, Э.Гидденса, Д.Белла и др. Марксистское направление представлено теориями Л.Корея, Ф.Д.Клингендера, Г.Бравермана, Г.Карчеди, М.Николауса, Н.Пуланцаса, Б. и Д. Эренрайхов и др.

В диссертации выделены и подробно охарактеризованы три основных современных подхода к определению среднего класса: а) имущественный подход; б) марксистский подход; в) концепция "класса служащих". Доказывается, что именно марксистский подход к классам как большим социальным группам, которые отличаются одна от другой своим местом и ролью в системе общественного производства, является наиболее подходящим для макросистемного анализа социально-классовой структуры общества. Применив этот подход, автор сделал вывод, что в современном западном обществе существуют четыре основных класса: капиталистический класс, класс служащих, промежуточный класс и рабочий класс. К средним классам относятся класс служащих и промежуточный класс, так как они занимают серединное место между капиталом и трудом.

По расчетам автора, удельный вес средних классов в странах с развитой рыночной экономикой составляет около 50% населения. Доля класса служащих составляет 20-25%, промежуточного класса - 25-30%.

Автором сгруппированы и охарактеризованы функции средних классов в развитых странах: а) экономические функции (обеспечение эффективного функционирования капитала; организация, управление и контроль за деятельностью рабочих в процессе материального производства; усовершенствование производственных процессов и технологий); б) политические функции (поддержка в целом существующего политического режима, предотвращение возможных катаклизмов; руководство политическим движением рабочего класса; инициирование новых общественных движений, таких, как женское движение, движение за мир, экологическое движение и т.д., руководство ими); в) культурные функции (воспроизводство национальной культуры, образования, науки; формирование в общественном сознании представлений о возможности восходящей социальной мобильности благодаря интенсивным трудовым усилиям); г) социальные функции (придание существующей социальной структуре легитимного характера благодаря демонстрации того, что место в ней зависит от личных усилий индивида и его конкретных достижений в образовательной сфере; активное участие в структурах гражданского общества, отстаивание прав граждан).

Разрабатывается идея о том, что основным источником формирования средних классов в Украине должна выступить такая социальная категория населения, как высококвалифицированные работники умственного труда.

В диссертации доказано, что необходимыми условиями формирования средних классов в Украине выступают: а) развитие реальных, а не декларируемых рыночных отношений в обществе; б) создание действительно благоприятных условий для развития предпринимательства; в) интенсивное развитие научно-информационной сферы, соответствующая переориентация государственной политики и финансовой системы общества; г) деятельность СМИ с целью необходимых изменений общественного сознания, укоренение в массовом сознании позитивного образа индивида, который достигает успеха благодаря нацеленности на гибкую карьеру, на развитие разнообразных способностей, на быструю адаптацию к новым условиям жизни; д) более активная деятельность общественных организаций по включению в свои ряды представителей разных слоев и категорий населения.