Міжпоколінна трансформація етнічних цінностей (на прикладі українського етносу України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

УДК 316.752:39

МІЖПОКОЛІННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕТНІЧНИХ ЦІННОСТЕЙ

(НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ УКРАЇНИ)

22.00.03 - соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Борусевич Ольга Андріївна

Київ - 2000

АНОТАЦІЯ

Борусевич О.А. Міжпоколінна трансформація етнічних цінностей (на прикладі українського етносу України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03. - соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини. - Інститут соціології НАН України, Київ, 1999.

Дисертаційне дослідження містить аналіз вибору ціннісних пріоритетів трьох сучасних поколінь українського етносу залежно від їх комплексних особливостей. Виконання основного завдання дисертації (всебічне дослідження міжпоколінної трансформації етнічних цінностей) реалізується у три етапи. Змістом першого є виявлення основних етнічних цінностей респондентів-українців у загальнонаціональному вимірі, включаючи їх трансформацію в поколінному розрізі, другого - встановлення комплексних характерних особливостей кожного із сучасних поколінь українців, третього - інтегральної оцінки етноціннісних пріоритетів у процесі їх міжпоколінної трансформації. В дисертації використано результати низки емпіричних досліджень, що стосуються проблематики роботи; застосовуються монографічний, графічний та статистичні методи досліджень.

Ключові слова: міжпоколінна трансформація, етноціннісні пріоритети, поколінні особливості, інтегральна оцінка.

трансформація етнос цінність

АННОТАЦИЯ

Борусевич О.А. Межпоколенная трансформация этнических ценностей (на примере украинского этноса Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальная структура, социальные институты и социальные отношения. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 1999.

В диссертационной работе украинский этнос рассматривается с точки зрения характерных особенностей его трех современных поколений (молодое поколение до 30 лет, среднее поколение от 31 до 50 лет, старшее поколение старше 51 года), которые разнятся между собой оценками этноценностных приоритетов. Раскрытие сущности предмета исследования - этнические ценности - потребовало проведения теоретического анализа таких взаимосвязанных явлений как потребность, интерес, цель, мотив, норма, ценность. Соотносительный анализ указанных понятий показал, что явления и предметы действительности являются ценностями только тогда, когда имеют первоочередную практическую необходимость, когда их полезность и значимость есть несомненными как для отдельного человека, так и для общества в целом. Опираясь на базовое понятие “ценность” и многоаспектность теории этноса, было предложено определение этнических ценностей, как объектов, действий, явлений, которые отражают культуру этноса в его духовной и материальной форме, образуются и потребляются ним в процессе исторического развития. Этническое в контексте диссертационной работы рассматривается как ценность духовная. Формальная и количественная точка зрения на дефиницию “поколение”, которая предлагается демографами, была признана приемлемой в контексте данной работы и была подкреплена надлежащими теоретическими обоснованиями. Решение главного задания диссертационной роботы, а именно - всестороннего исследования межпоколенной трансформации этнических ценностей - реализуется в три этапа: выявление главных этнических ценностей респондентов-украинцев в общенациональном измерении и их трансформация в поколенном разрезе; определение комплексных характерных особенностей каждого из современных поколений украинцев; интегральная оценка этноценностных приоритетов в процессе их межпоколенной трансформации.

Межпоколенную трансформацию этнических ценностей в значительной степени обуславливают характерные особенности трех современных поколений украинского этноса. Общая тенденция роста заинтересованности в возрождении этнокультурного наследия в зависимости от стабильности благосостояния является характерным признаком для представителей всех без исключения поколений. Очевидной есть тенденция повышенной зависимости выбора приоритета языка и отношения к родине в соответствии к социально-трудовому статусу. Политика Украинского государства мотивирует изучение и использование украинского языка как государственного языка. Поэтому, рост уровня образования представителей всех поколений, увеличивает значение языкового приоритета. Данная тенденция является важным фактором в процессе возрождения языковой значимости и условием развития функциональных возможностей государственного языка. Рост образовательного уровня обуславливает увеличение этноценностной значимости и отношения к родине. Высокий уровень этнического самосознания и гражданская позиция, что проявляется через выбор приоритетного идентитета “представитель этноса” и “гражданин”, повышает значимость языка для представителей украинского этноса.

Таким образом, в процессе осуществления интегральной оценки главных этнообъединяющих факторов, которыми являются язык, отношение к родине, система традиций и обычаев, было установлено, что выбор этноценностных приоритетов зависит не только от возрастной принадлежности этнофоров, как одного из главных свойств поколения. Выбор и оценка этнокультурных приоритетов украинцев в значительной степени обусловлены и другими социальными факторами: уровень материального состояния, социально-трудовой статус, образование, идентификационный статус. В диссертации используются результаты ряда эмпирических исследований по проблематике работы, применяются методы: монографический, статистических группировок, графический, иные.

Ключевые слова: межпоколенная трансформация, этноценностные приоритеты, характерные поколенные особенности, интегральная оценка этноценностных приоритетов.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасне реформування життєдіяльності суспільства передбачає перетворення механізмів не тільки матеріального, а й духовного розвитку. Беззаперечною умовою розбудови демократичної держави є ефективне функціонування її економічної, політичної та культурно-духовної системи. Соціальні зміни у нашому суспільстві впливають на формування свідомості людини та мотивують її ціннісні орієнтації. Проблеми українського національного відродження, включають становлення та розвиток власної національної державності, зумовлюють актуальність розвитку національної культури, виховання національної самосвідомості, розкриття духовного потенціалу особистості. У даному процесі значну вагу має повноцінне функціонування етнодуховних цінностей, що становлять внутрішню основу людського буття та культури. Серед складових, що у своїй сукупності відображають культурну своєрідність певного етносу, виокремлюється група етнопоєднуючих чинників. Відповідні чинники є пріоритетними для представників різних поколінь українського етносу, оскільки функціонування мови, усвідомлення своєї причетності до землі, на якій жили предки та житимуть наступні покоління, збереження та примноження культурних традицій, є тими етнопоєднуючими факторами, що зумовлюють існування самого етносу як суспільної цілісності.

Наукова проблема полягає у розкритті суті поняття міжпоколінної трансформації духовних цінностей української етнокультури, у виявленні залежності формування системи етноціннісних пріоритетів трьох поколінь сучасного українського етнічного осередку від їх комплексних соціальних характеристик. Говорячи про актуальність проблеми, необхідно підкреслити, що розуміння значення причинно-наслідкових залежностей у процесі трансформації духовних цінностей суспільства є передумовою для створення механізму його відродження та повноцінного функціонування. Науково обгрунтоване поняття про міжпоколінну трансформацію етнокультурних цінностей українського етносу як умови існування та самовідтворення етносоціуму у певній мірі допоможе відкрити можливості успішного культурного розвитку українського етносу. Тому розробка теоретичних та методологічних основ цього поняття є актуальною проблемою сучасної науки.

Міра наукового опрацювання проблеми. У науковій літературі розглядаються різні аспекти феномена українського етносу. Це його розвиток як суспільно-історичного явища, взаємозв'язок особистості із певним етнічним оточенням тощо. Значний внесок у їх опрацювання внесли Л.Аза, Е. Афонін, М. Жулинський, О. Майборода, І. Мигович, О. Нельга, А. Орлов, С.Римаренко, Т. Рудницька, А. Ручка, Г. Скрипник, Л. Сохань, Л. Шкляр, М. Шульга та інші. Проблеми самозбереження етносу у діаспорно-етно-меншинному існуванні широко досліджуються у роботах В. Євтуха, І. Кураса, В. Маркуся, М. Мушинки, В.Трощинського, М. Пірен.

Потреба у продовженні досліджень проблем етносу з урахуванням як здобутків вітчизняних науковців, так і зарубіжного досвіду, очевидна. М.Шульга у своїх працях звертається до проблем етнічної самоідентифікації особистості, формування етнічної та мовної компетентності особистості. Проблеми впливу етнокультурного середовища на етнічну компетентність молодої генерації українського етносу знайшли своє відображення у працях Л. Ази. О. Нельга, визначаючи головні завдання теорії етносу та розглядаючи етнічне як духовну цінність, здійснив теоретичне узагальнення різних аспектів етносоціології, етнополітики та етнопсихології. Згадані науковці звертались до проблемного поля формування системи етнічних цінностей, розглядаючи цінність етнічної мови і почуття до рідного краю та природи як одні із головних чинників у формуванні етнічної самосвідомості представників українського етносу. Але практично не підлягала глибокому системному аналізу ієрархія етнічних цінностей з точки зору міжпоколінної трансформації. З огляду на спрямованість досліджень, що проводились Інститутом соціології НАН України та Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, даний аспект досі залишається недостатньо розробленим і не знайшов свого належного місця у наукових працях вітчизняних соціологів та етнографів.

Ціннісні орієнтації особистості формуються у певному соціальному середовищі на певному відрізку історичного розвитку суспільства. Тому, трансформаційні зміни, що мають місце у різних площинах буття сучасного суспільства, зумовлюють комплексні особливості представників різних поколінь та впливають на їх ціннісні орієнтації. Відповідно до поколінних особливостей визначається система етноціннісних пріоритетів для представників кожного окремого покоління. Актуальність даного дослідження полягає у здійсненні інтегральної оцінки етнічних пріоритетів представників трьох сучасних поколінь.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка комплексного, концептуально обгрунтованого та методологічно зорієнтованого підходу до дослідження трансформаційних змін системи етнічних цінностей трьох сучасних поколінь українського етносу, визначення спрямованості їх основних тенденцій та виокремлення головних зміноформуючих факторів.

Згідно з поставленою метою розв'язувались такі завдання:

- здійснити теоретичний аналіз особливостей визначення та розуміння місця і ролі системи етнічних цінностей у соціологічній теорії;

- дослідити загальнонаціональний вияв трансформації етноціннісних пріоритетів сучасного українського етносу у розрізі поколінь;

- розробити методологічний підхід до визначення пріоритетності етнооб'єднуючих факторів у поколінному аспекті, який відображає дієвість елементів системи етнічних цінностей;

- визначити комплексні особливості трьох сучасних поколінь українців та головні фактори, які їх обумовлюють;

- здійснити інтегральну оцінку ціннісних пріоритетів української етнокультури.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом наукового аналізу є сучасне українське суспільство та, зокрема, представники різних поколінь українського етносу. Предметом дослідження є етнічні цінності сучасних поколінь українського етносу у процесі їх міжпоколінної трансформації.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. Теоретичною базою дисертації є праці, що задовольнили необхідність співвідносного аналізу взаємопов'язаних явищ, а саме: потреба, інтерес, ціль, мотив, норма, цінність. Класифікація потреб А. Маслоу та встановлення їх соціальної обумовленості (І. Бестужев-Лада, Є. Кудєлін), визначення інтересу відповідно до потреби, мотиву, цілі, норми та цінності (Л. Арутюнян, Л. Дробіжева, Д. Кикнадзе, А. Леонтьєв, А. Улєдов, Т. Шибутані, П. Сорокин, А. Ручка), теорія цінностей (Ф. Адлер, Р. Інглехарт, Т. Парсонс) дали змогу сформувати власний погляд на ціннісний статус явищ та предметів. Явища та предмети дійсності постають як цінності лише тоді, коли мають першочергову практичну необхідність, коли їх корисність та значущість є безсумнівними як для окремої людини, так і для суспільства в цілому. Підходами до запропонованого у дисертації визначення етнічних цінностей є розкриття суті базового поняття “цінність”, що грунтується на поглядах вище вказаних науковців, а також багатоаспектність теорії етносу (Ю. Бромлей, І. Кон, О. Нельга, В. Храмова, М. Шульга). Беручи до уваги позицію польських науковців В. Томаса і Ф. Знанєцького (у людей, що належать до одного суспільства, але відрізняються етнічною належністю, формують різні ціннісні системи) та думку Е. Афоніна (етнічні цінності є різновидом соціальних цінностей, які утворюються культурою певного етносу та є продуктом його свідомості) визначено етнічні цінності як об'єкти, дії, явища, які відображають культуру етносу у духовній та матеріальній формі, створюються та споживаються ним у процесі історичного розвитку. Для розкриття суті поняття “міжпоколінна трансформація” проведено теоретичний аналіз поняття “покоління” як соціально-історичного явища, що передбачає різні підходи до періодизації людського життя (А. Рославський, Б. Урланіс, С. Іконнікова). Розглянуто два шляхи вивчення даної проблеми: позитивістсько-натуралістичний (О. Конт, Д. Міль) та романтично-гуманітарний (В. Дільтей, О. Лоренц, Х. Ортега-і-Гасет). Формальна та кількісна точка зору щодо дефініції покоління, яка пропонується демографами (Я. Улицький, Б. Урланіс) виявилась найбільш доцільною у даній роботі. У визначенні методологічної основи даної наукової роботи використано праці Є. Головахи, Н. Паніної, Т. Заславської, М. Чурилова, В. Ядова. У процесі дослідження застосовувались діалектичний та монографічний методи, системний підхід до вивчення соціальних явищ, метод статистичних групувань та інші статистичні методи для оцінки достовірності і значення даних.

Емпіричною базою дослідження є дані соціологічного дослідження Інституту соціології НАН України “Етнічна самосвідомість особистості” (1994-1995 р.р.). Це соціологічне дослідження базується на анкетних відповідях 1200 респондентів, що є громадянами України. Дана вибірка репрезентує населення України різних вікових категорій (віком понад 18 років) за національною належністю, статтю, місцем проживання та народження, матеріальним станом, трудовою та професійною зайнятістю, освіченістю, ідентифікаційним статусом. Інформативним джерелом дисертаційної роботи є результати загальноукраїнського опитування (1996 р.), що було виконано Інститутом соціології НАН України за участю Фонду “Демократичні ініціативи” та центру СОЦИС. Вибірка репрезентує доросле населення України (віком понад 18 років) щодо статі, віку, національності та типу поселення і охоплює всі області України та республіку Крим. Використано збірку Є. Головахи та Н. Паніної “Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1997 р.р.)”.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблено основи комплексного підходу до теоретичного аналізу та емпіричного дослідження системи етнічних цінностей, які дають змогу визначити методологічні особливості вивчення процесу трансформації системи ціннісних пріоритетів культури українського етносу з урахуванням характерних особливостей трьох сучасних поколінь українців за умов загальної трансформації суспільства. Під час дослідження одержано та обгрунтовано наступні наукові результати:

- проаналізовано зумовленість формування системи цінностей суспільства існуючими потребами, інтересами, мотивами, цілями та нормами певного соціуму; опираючись на основні ознаки етносу та беручи до уваги погляди вітчизняних науковців на систему цінностей та етнічних цінностей зокрема, запропоновано визначення етнічних цінностей з точки зору відображення культури етносу у духовній та матеріальній формі; вирізнено та систематизовано різні підходи до визначення поняття покоління (с.19-27, с.34-36, с.44-48);

- розроблено методологічний підхід до визначення пріоритетності етнічних цінностей у розрізі поколінь шляхом формування системи індикаторів, яка відображає потребу та використання складових етноціннісної системи у різних площинах буття етносу (с.48-58);

- досліджено загальнонаціональний вияв міжпоколінної трансформації етнооб'єднуючих цінностей, яка полягає у реалізації функціональних можливостей сучасної української мови, ідентифікації почуття батьківщини та формування патріотичних почуттів у представників українського етносу, а також у збереженні та розвитку традиційної звичаєвості української етнокультури (с.59-124);

- визначено комплексні особливості трьох сучасних поколінь українського етносу, які грунтуються на дослідженні основних зміноформуючих чинників, а саме - матеріального стану, соціально-трудового статусу, рівня здобутої освіти та ідентифікаційного статусу (с.126-145);

- здійснено інтегральну оцінку етнооб'єднуючих ціннісних пріоритетів української етнокультури в залежності від основних формуючих чинників, що зумовлюють характерні особливості кожного з трьох сучасних поколінь українського етносу (с.145-157).

Практична значущість результатів. Запропонований у роботі методологічний підхід до дослідження процесу функціонування етнічної культури, яке здійснювалося шляхом формування системи індикаторів з метою визначення потреби та використання елементів етноціннісної системи, що прямо чи опосередковано описує соціальні явища, може слугувати підгрунтям для аналогічних наукових досліджень.

Результати емпіричних досліджень та методика їх аналізу, що наведені в дисертації, можуть бути запропоновані до застосування при вивченні сучасного соціуму з урахуванням етноціннісного виміру.

Тема дисертації безпосередньо пов'язана з науково-дослідною діяльністю відділу етнокультурних досліджень Інституту соціології НАН України у галузі досліджень різних аспектів феномена українського етносу та його існування як суспільно-історичного явища.

Апробація результатів. Основні результати дисертаційної роботи опрелюднено на п'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття” (Київ - Чернівці, 1997) та на другому Всесвітньому форумі українців “У співпраці та єднанні увійдемо у ХХІ століття” (Київ, 1997).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (190 найменувань). Повний обсяг дисертації складає - 143 с. Таблиці та рисунки становлять - 26 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність та значущість проблеми, характеризується міра наукового опрацювання, сформульовані мета та основні завдання роботи, визначаються об'єкт і предмет дослідження, його теоретико-методологічна й емпірична база, викладаються наукова новизна, практична значущість та апробація результатів.

У першому розділі - “Категоріальний апарат дослідження” - здійснено теоретичний аналіз понять: цінності, етнічні цінності, покоління. Ціннісну систему визначають еталони, зразки, норми, які, в свою чергу, зумовлюються потребами та мотивуються цілями. Усвідомлення людиною власної належності до певного етносу робить актуальним для неї формування системи етнічних цінностей, яка відповідає потребам, інтересам та нормам даної етнічної спільноти. Етнічні цінності - це об'єкти, дії, явища, які відображають культуру етносу у духовній та матеріальній формі, створюються та потребуються ним у процесі історичного розвитку.

Зосередившись на дослідженні тих етнічних цінностей, які відображають стан духовної культури української етнічної спільноти, розглядаючи етнічне як духовне, ми звернулись до найбільш містких носіїв етнічної духовності. Згідно матеріалів соціологічного дослідження “Етнічна самосвідомість особистості”, здійсненого відділом етнокультурних досліджень Інституту соціології НАН України, у системі цінностей українського етносу за середніми показниками виокремились етно-ціннісні пріоритети: мова є головною етнооб'єднуючою цінністю; другу та третю позиції за рівнем пріоритетності зайняли почуття до рідної землі і природи та народні звичаї [табл. 1].

При визначенні поколінь було надано перевагу статистичній точці зору (суто формальній та кількісній). Об'єднавши близькі за віковим розподілом групи респондентів на три більш широкі у вікових межах категорії (вторинний аналіз масиву, що містить 898 респондентів-українців), було виокремлено три сучасних покоління українського етносу. Таким чином, до “молодого покоління” відносяться українці віком від 18 до 30 років, до “середнього покоління” - від 31 до 50 років, та до “старшого покоління” - старше 51 року. Представники молодого покоління стають матеріально незалежними та самостійними, стверджуються у різних площинах суспільного життя саме до 30 років. Середнє покоління характеризується зрілістю поглядів, певним досвідом у обраній професійній діяльності, що поєднується із перспективними можливостями. Представники старшого покоління перебувають на етапі завершення професійної кар'єри, їх матеріальний стан потребує підтримки з боку дітей та держави.

Здійснення всебічного дослідження міжпоколінної трансформації етнічних цінностей реалізується у три етапи. Змістом першого є визначення основних етнічних цінностей українців у загальнонаціональному вияві та їх трансформації у поколінному розрізі, другого - виявлення характерних особливостей кожного із сучасних поколінь українців та третього - інтегральної оцінки етноціннісних пріоритетів українського етносу. Задля синтезованого узагальнення міжпоколінної трансформації системи етнічних цінностей представників українського етносу з урахуванням вікової належності та інших комплексних особливостей кожного із сучасних поколінь постає необхідність у здійсненні інтегральної оцінки етнічних пріоритетів. Було сформовано комплексну систему індикаторівторів, що чітко структурована на два блоки, які мають різну інформативну спрямованість та багатосторонньо відображають властивості відповідних об'єктів. У зв'язку з обмеженістю фактичного матеріалу, запропонована система індикаторів не є вичерпною. Не враховані індикатори, що характеризують звичаєво-традиційні цінності, оскільки у масиві соціологічного обстеження “Етнічна самосвідомість особистості” Інституту соціології НАНУ таких даних не існує.

Перелік індикаторів першого блоку відображає етноціннісні пріоритети українців як культурний спадок українського етносу та описує міжпоколінну трансформацію етнооб'єднуючих факторів відповідно до їх значення та використання представниками певної вікової категорії. За допомогою двовимірних статистичних групувань, а також експертної оцінки, були відібрані ті ознаки, що дають можливість здійснити узагальнену характеристику людей певного покоління на предмет їхньої ідентичності або відмінності (другий блок індикаторів).

У другому розділі - “Основні етнічні цінності українців та їх міжпоколінна трансформація” - досліджено етноціннісні пріоритети у загальнонаціональному вияві та їх трансформацію у поколінному розрізі. Існують значні відмінності у етномовних орієнтаціях представників трьох сучасних поколінь ураїнського етносу.

Мова займає центральне місце у системі етноціннісних пріоритетів як найдієвіший засіб трансляції етнічної інформації. Цінність етнічної мови як головного етнооб'єднуючого фактору визначається середнім та старшим поколіннями українців, молодь визначає мову етносу другим етнічним пріоритетом [рис. 1]. Такі відмінності є не випадковими, а до певної міри закономірними. Міжпоколінну трансформацію цінності етнічної мови на даному етапі характеризує найбільше знецінення етнічної мови у сферах здобуття вищої освіти, професійного та державного спілкування, у засобах масової інформації. Цілком очевидно, що чим більше освічена та професійно-кваліфікована людина, тим у більшій мірі вона зазнала впливу русифікації. Асиміляційні процеси об'єктивно створили негативні умови для формування етнічної самосвідомості особливо у представників молодого та середнього поколінь сучасного українського етносу. Інформаційний простір, що став вільно доступним, диктує свої вимоги та зумовлює вибір мови спілкування, перш за все, молодого покоління. При отриманні та обробці інформації знання традиційних європейських мов міждержавного спілкування, у тому числі російської, стало нагальною необхідністю. Площини професійного та дружнього спілкування залишаються надто русифікованими. Мовна культура українського етносу та пріоритетність спілкування рідною мовою бере свій початок у родинному оточенні. Тому представники усіх трьох поколінь українців у родинному та сусідському оточенні надають перевагу спілкуванню рідною мовою. Відродження та розвиток української мови йде важким шляхом ствердження мовної самоцінності. Мовна політика Української держави спрямована на піднесення значущості української мови як мови державного спілкування. Це зумовило актуальність володіння українською мовою серед представників усіх поколінь українського етносу.

Значним пріоритетом у етноціннісній системі українського етносу є почуття до батьківщини. Представники молодого покоління поставили почуття до рідної землі на найвищий щабель серед інших етнічних пріоритетів. Ціннісне значення особистого ставлення до рідної землі грунтується на усвідомленні громадської належності до певної спільноти. Проголошення Акту незалежності України від 24 серпня 1991 року, прийняття Конституції України 28 червня 1996 року - це частина тих державотворчих процесів, які впливають на формування поняття “батьківщина”. Враховуючи державотворчі процеси, що відбуваються у суспільстві, при визначенні почуття батьківщини як однієї з найбільших етнічних цінностей вагомість фактору “батьківщина - Україна” є найвищою у порівнянні із значимістю інших формуючих чинників. Хоча значна частина респондентів старшого покоління визначає батьківщиною Радянський Союз, середнє та особливо молоде покоління не схильні відносити себе до держави, яка припинила своє існування. Що старшою є людина, то у більшій мірі визначення батьківщини зумовлюється укоріненістю у близьке природне та соціальне середовище. Через почуття до малої батьківщини приходить усвідомлення власної громадської належності. Значними та майже однаковими показниками трьох поколінь українців репрезентовано усвідомлення належності до землі, де людина народилась та зростала. Для представників усіх поколінь українського етносу, зв'язок із історією власного народу має величезне значення.

Система етнічних традицій, звичаїв та обрядів, що містить етнокультурну інформацію та досвід багатьох поколінь українського етносу, виконує значну роль у процесі етнізації, сприяє росту етнічної компетентності представників українського етносу. Етнічна компетентність зумовлює процес етнічної самоідентифікації індивіду. Особливості міжпоколінної трансформації основних етноціннісних пріоритетів на сучасному етапі розвитку українського етносу свідчать про відстороненість етнічного осередку від етнокультурних надбань. Деактуалізація етнічних відмінностей і культурної своєрідності усіх народів Радянського Союзу, заперечення існуючої етнічної індивідуальності, спричинило явище деетнізації. З'єднуюча ланка між старшим та молодим поколінням, якою є покоління батьків, виявилась етнічно некомпетентною, нездатною для повноцінного процесу трансляції етнокультурної інформації та фактично випала із природного ланцюгу спадкоємності.

У третьому розділі - “Соціальна обумовленість міжпоколінної трансформації етнічних цінностей українців” - досліджено характерні особливості трьох сучасних поколінь українського етносу та здійснено інтегральну оцінку етнічних пріоритетів українців. Міжпоколінна трансформація етнічних цінностей обумовлюється вибором етнічних пріоритетів кожного покоління, які характеризуються певними ознаками. Комплекс поколінних ознак, поза сумнівом, відтворює спрямованість потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, які в свою чергу до певної міри визначають етноціннісний вибір. Характерні особливості трьох сучасних поколінь українського етносу виявлені за доволі обмеженою кількістю позицій, проте, вони є одними із головних рис кожного визначеного нами покоління як окремого соціального угрупування та відповідають меті дослідження.

Молодь вважає власний матеріальний стан добрим та стабільним. Це відповідає не стільки реальному станові, який досягнуто особисто, скільки оптимістичним поглядам та батьківській матеріальній підтримці. Проте існує певний відсоток молодих людей, що вже змогли досягти високих результатів на шляху створення власного матеріального добробуту. Однією з умов успішного професійного росту є високий рівень здобутої освіти та прагнення його підвищувати. Тому, одним із пріоритетних ідентитетів для молоді є професійна належність. В основному, за умов продовження здобуття освіти та недостатнього досвіду у професійній сфері, молодь поступається своєю першістю перед зрілими людьми щодо можливості бути задіяними на керівних посадах. Для молоді, що відкрита всьому новому, велике значення має усвідомлення себе як громадянином своєї країни, так і громадянином світу.

Представники середнього покоління є повністю сформованими особистостями. У сфері професійної зайнятості вони цілком заслужено займають лідируючу позицію та високий рівень затребуваності. Різноманітність діяльності та посадових місць є для них обгрунтовано доступною. Серед представників даної вікової категорії існує значний відсоток громадян, які належать до керівників державного апарату та до засновників різних громадських і партійних організацій. Є всі підстави стверджувати, що процеси у політичному, економічному, суспільному житті залежать у значній мірі від світогляду людей середнього покоління. Пріоритетними статусами для людей середнього покоління, беручи до уваги їх активну суспільну позицію, є статуси: “громадянин”, “громадянин світу” та “представник певної професії”.

У найскрутнішому матеріальному стані знаходяться представники старшого покоління. Низький рівень матеріального забезпечення пояснюється занадто малими пенсійними виплатами, незатребуваністю за фахом обраної діяльності та неможливістю працевлаштуватися із причин незадовільного стану здоров'я чи недостатньої професійної компетентності. Для людей похилого віку питання про підвищення рівня освіти є неактуальним, так як і продовження особистої кар'єри. Своє власне матеріальне благополуччя вони схильні пов'язувати із батьківщиною - Радянським Союзом, оскільки, на їх думку, створення окремої незалежної Української держави принесло їм важке матеріальне становище. Обираючи пріоритетними ідентитетами статус громадянина та належність до віруючих, представники старшого покоління українців є водночас найбільш політизованою, патріотично спрямованою частиною суспільства і найбільш релігійною.

Належність до певного соціального прошарку за ступенем матеріальної забезпеченості, рівнем здобутої освіти, участю у певній сфері трудової діяльності та визначення пріоритетного ідентитету становить той набір характерних ознак представників різних поколінь, який визначається показовим для даного дослідження, та через призму якого було розглянуто вибір етноціннісних пріоритетів. Дієвість соціальних чинників у процесі оцінки та вибору етнічних цінностей було виявлено у ході інтегральної оцінки етнічних пріоритетів.

Рівень та стабільність матеріального благополуччя значною мірою впливає на зацікавленість представників різних поколінь українців проблемами національного відродження, у тому числі значенням української мови. Загальна тенденція росту зацікавленості у відродженні етнокультурних надбань українського етносу в залежності від стабільності добробуту характерна для представників усіх поколінь. Із поліпшенням та стабілізацією матеріального стану підвищується рівень значущості етнічної мови, почуттів до рідної землі та традиційної звичаєвості. Проте, не зважаючи на матеріальну скруту, представники найменш забезпечених категорій українців, також виявляють стурбованість проблемами відродження системи етнокультурних цінностей.

Є очевидною тенденція підвищеної залежності вибору пріоритету мови та ставлення до батьківщини відповідно до соціально-трудового статусу. Так, керівний персонал надає найбільшої значущості мовному пріоритету. Також спостерігається висока оцінка мовного пріоритету різноробочими та селянами. У цих групах є неактуальним використання російської мови, як мови офіційного спілкування, що було традиційним у минулому. Загалом найбільш активно та високо цінують пріоритет ставлення до рідної землі та природи, незалежно від роду діяльності, представники середнього та молодого поколінь, оскільки усвідомлюють власну причетність до процесу формування “сьогоднішнього” та “майбутнього” своєї батьківщини. Із збільшенням рівня кваліфікації зменшується зацікавленість у традиційно-звичаєвих надбаннях етнокультури. Усвідомлення значення традицій та звичаїв у буденному житті етносу є характерною особливістю передусім “різноробочих” та “робітників сільського господарства”.

Із підвищенням рівня освіченості представників усіх трьох поколінь українців, збільшується значення мовного пріоритету. Така тенденція є важливим фактором у процесі відродження мовної цінності та передумовою для розвитку функціональних можливостей державної мови. Із ростом освітнього рівня представників різних поколінь збільшується етноціннісна значимість ставлення до рідної землі та природи. На противагу, значимість етнокультурного досвіду, що транслюється системою народних звичаїв та традицій зменшується відповідно із підвищенням освітнього рівня українців різних поколінь.

Високий рівень етнічної самосвідомості та громадянська позиція, що проявляється через вибір пріоритетних ідентитетів “представник етносу” та “громадянин”, підвищує значущість мовного пріоритету для представників українського етносу. Зростаюча етнічна свідомість, активна громадсько-політична діяльність, а також усвідомлення належності до світового співтовариства зумовили вищу у порівнянні із іншими категоріями українців оцінку почуття до рідної землі як етноціннісного пріоритету. Релігійна належність не сприяє зацікавленості у інтенсивній ідентифікації батьківщини, проте зумовлює значимість мови та традицій.

Таким чином, інтегральна оцінка головних етнооб'єднуючих факторів, якими є мова, почуття до батьківщини, система традицій та звичаїв, значною мірою залежить не лише від вікової належності етнофорів як однієї із основних поколінних ознак. Вибір та оцінка етнокультурних пріоритетів українців у великій мірі зумовлені ще й іншими соціальними чинниками, а саме: рівнем матеріального добробуту, соціальнотрудовим статусом, рівнем здобутої освіти та ідентифікаційним статусом представників трьох поколінь сучасного українського етносу.

ВИСНОВКИ

Формування системи етнічних цінностей, що відповідає потребам, інтересам, цілям та нормам певного етнічного середовища, є актуальною проблемою у процесі усвідомлення власної етнічної належності будь-якої людини. У системі цінностей українського етносу виокремлюються пріоритети, серед яких першу позицію займає мова, другу - почуття до рідної землі та природи, третю - народні звичаї та традиції. Проте, у розрізі поколінь вони мають певні відмінності.

Міжпоколінна трансформація етнічних цінностей є багатоаспектним соціальним явищем. Тому, із запропонованої системи індикаторів, перелік індикаторів першого блоку виявив потребу та використання етнічних пріоритетів представниками трьох поколінь українців у різних площинах існування етнічного осередку. Асиміляційні процеси обмежили розвиток функціональних можливостей української мови та негативно вплинули на формування високого рівня етнічної свідомості українців, перш за все, молодого та середнього поколінь. Тоді, як старше покоління відрізняється найбільшою етнічною компетентністю. Піднесення значущості української мови як мови державного спілкування, зумовило актуальність володіння українською мовою представниками усіх поколінь. Серед етнічних пріоритетів молодь оцінює найвище почуття до рідної землі та природи; даний пріоритет є найбільш вагомим і у порівнянні із оцінками інших поколінь. При визначенні поняття “батьківщина” представники усіх трьох поколінь українського етносу надають перевагу формуючому чиннику “батьківщина - Україна”. Особливості міжпоколінної трансформації системи етнічних цінностей свідчить про відстороненність сучасного етнічного осередку від етноціннісного духовного спадку. Середнє покоління - покоління батьків - виявилось етнічно некомпетентним, що негативно впливає на процес неперервної трансляції етнокультурних надбань.

Розбіжності у сприйнятті етнічних цінностей представниками різних поколінь українського етносу зумовлюються комплексом характерних поколінних особливостей, де вікова належність є однією із головних ознак покоління, але далеко не єдиною. За допомогою двовимірних статистичних групувань, а також експертної оцінки були відібрані найбільш інформативні для даного дослідження ознаки поколінь (другий блок системи індикаторів), а саме: матеріальний стан, рівень здобутої освіти, професійно-трудовий статус, ідентифікаційний статус тощо. Здійснення комплексної характеристики трьох поколінь сучасного українського етносу дало змогу встановити залежність вибору етнічних пріоритетів від комплексу поколінних ознак. Аналіз фактичного матеріалу дослідження дає підстави говорити про існування усвідомлених етнокультурних потреб у тієї частини українців, на думку яких їх матеріальне становище відповідає хоча б споживчому мінімуму. Функціонування української мови є неактуальним для тих категорій українців, специфіка трудової діяльності яких не надає для цього достатніх мотивацій. Безперервність трансляції культурного спадку було зруйновано, тому висока освіченість передусім молодого покоління є суттєвою передумовою для формування високого рівня етнічної самосвідомості. До того ж саме рівень етнічної самосвідомості, громадянська позиція та активна політична зацікавленість сприяють відповідно високим оцінкам етноціннісних пріоритетів серед представників усіх поколінь сучасного українського етносу.

ПУБЛІКАЦІЇ

Основні положення дисертації відображені у 1 брошурі, 3 статтях та 2 доповідях.

1. Борусевич О. Етносоціальні пріоритети українців // Віче. - 1999. - №11. - С.105-109.

2. Борусевич О. Міжпоколінна трансформація етнічних цінностей (на прикладі українського етносу України). К.: Інститут соціології НАН України, 1999. - 63с.

3. Попова О. Міжпоколінна трансформація етноціннісних пріоритетів // Соціальні виміри суспільства: Зб. наук. робіт молодих науковців. Вип.1. - К.: Інститут соціології НАН України, 1998. - С.241-255.

4. Попова О. Портрет покоління: сучасні типологічні особливості // Соціальні виміри суспільства.: Зб. наук. робіт молодих науковців . Вип. 2. - К.: Інститут соціології НАН України, 1998. - С.275-285.

5. Попова О. Етнічні пріоритети: формування та міжпоколінна трансформація // У співпраці та єднанні увійдемо у ХХІ століття: Матеріали другого Всесвітнього форуму українців. - К.: Фенікс, 1997. - С.312-340.

6. Попова О. Українська мова як етнічна цінність: міжпоколінна трансформація // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на ХХІ століття: Матеріали п'ятої Міжнародної науково-практичної конференції. Частина І. - Київ-Чернівці-1997. - С.264-268.

Размещено на Allbest.ru