Актуальність проблеми. Соціальні процеси, які відбуваються у сучасному українському суспільстві, характеризуються декількома тенденціями. З одного боку, це руйнування форм спільної людської діяльності, які існували раніше, а з іншого - становлення їх нового різноманіття. Нововведення у галузях економіки, права, політичного улаштування невпізнанно змінили суспільне життя. Це зумовило серйозні зміни у культурному просторі: злам цінностей, норм, традицій, стереотипів, колишніх стилів мислення та діяльності.

Динамізм соціальних процесів у періоди криз і значних соціальних перетворень призводить до того, що попередні соціальні норми та цінності руйнуються, перестають відповідати новим життєвим умовам, люди втрачають орієнтацію, що у свою чергу веде до дезорганізації та соціальних відхилень.

Україна переживає зараз соціально-економічну, політичну і культурну кризу, коли у поведінці людей посилюються девіантні прояви та прискореними темпами розвивається стан аномії. В ході радикальних перетворень у сучасному українському суспільстві стрімко зросла злочинність, отримали широке розповсюдження інші види девіантної поведінки.

Усвідомлення факту надзвичайного поширення злочинності стало характерною рисою стану суспільної свідомості населення України. До такого висновку приводить аналіз, отриманий, принаймні, з трьох джерел. По-перше, статистичні звіти Міністерства внутрішніх справ України постійно відображають зростання рівня злочинності. По-друге, звертання до преси показує, що значна частина повідомлень, які вона розповсюджує, присвячена саме висвітленню криміногенної ситуації. По-третє, результати соціологічних опитувань свідчать про те, що проблема зростання злочинності входить до першої п'ятірки проблем, що викликають найбільшу стурбованість респондентів.

Зважаючи на все сказане, є всі підстави стверджувати, що злочинність у нашому суспільстві набула надмірної поширеності і, що цей факт знайшов своє відображення у масовій свідомості.

Негативні наслідки поширення злочинності в українському суспільстві, на нашу думку, можна розглядати у двох аспектах: з точки зору функціонування соціальної системи в цілому, і з точки зору її впливу на становище конкретних індивідів. У першому аспекті, надмірне розповсюдження злочинності та інших видів девіантної поведінки дестабілізує соціальну систему, стає на заваді її нормальному функціонуванню та розвитку. Адже соціальні норми спрямовують поведінку соціальних суб'єктів у суспільно прийнятне русло, а їх порушення блокує реалізацію суспільно-необхідних функцій, без чого неможливе нормальне функціонування та розвиток соціальної системи. Не менш трагічні наслідки має поширення злочинності і для окремого індивіда.

Особливе занепокоєння викликає зростання злочинності неповнолітніх. Адже від того, яке місце у соціальному житті суспільства займе його найбільш активна частина, багато в чому будуть визначатися успішність соціально-економічних реформ та перетворень, вибір шляхів і засобів для їх досягнення, розміри та об'єм соціально значущих витрат.

Рівень злочинності серед підлітків має стійку тенденцію до зростання. За останні 10 років вдвоє зросла кількість протиправних дій неповнолітніх. Підлітки, віком 14-17 років складають 8% всього населення України, однак скоюють чверть усіх зареєстрованих злочинів Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. - К.: "ВіАН”, 1996. - С. 12. . Лише протягом шести місяців 1998 року виявлено в 1,4 рази більше неповнолітніх злочинців, ніж у першому півріччі 1997 року Яницька Н. Сучасні тенденції злочинності серед молоді // Право України. - 1998. - №12. - С. 87. .

Проблеми девіантної поведінки підлітків є специфічним відображенням кризи, в якій перебуває наше суспільство, коли і процес соціалізації, і процес індивідуалізації зазнають значних деформацій.

Відсутність чітко визначених ціннісних орієнтирів, певна "розмитість" моральних норм, пануючий у суспільній свідомості правовий нігілізм істотно впливають на становлення особистості, перш за все, особистості молоді та підлітків, які в найбільшій мірі відчувають злам ціннісної системи суспільства. У нинішніх умовах все більше слабшає соціально контрольований фактор соціалізації особистості, віддаючи свої позиції стихійному впливу на неї.

Таким чином, стан і тенденції злочинності неповнолітніх дають достатні підстави для висновку про те, що одним з найважливіших завдань боротьби зі злочинністю у нашій країні - є боротьба зі злочинністю неповнолітніх. При цьому справа не лише в характеристиках самої злочинності, її рівня, структури, динаміки, але й у тому несприятливому впливові, який вона справляє на обстановку в суспільстві.

Саме тому дослідження злочинності та інших видів девіантної поведінки є важливою умовою зваженої соціально-економічної та культурної політики держави, спрямованої на подолання кризи. Виявлення та аналіз соціокультурних чинників формування і розповсюдження злочинної поведінки неповнолітніх в сучасному суспільстві допоможе не лише визначити його "больові точки", але й розробити основні напрями зміцнення соціального порядку з метою підвищення ефективності реформ, дозволить більш глибоко проаналізувати чинники, причини та обставини, які спричиняють правопорушення. Отже, наукова проблема полягає у необхідності визначення нових соціокультурних чинників, які виникають в умовах трансформації суспільної системи та впливають на формування злочинної поведінки підлітків, аналізу їх сутності та структури на перехідному етапі.

Міра наукового опрацювання проблеми. Аналізуючи ступінь наукової розробленості теми, слід зазначити, що її методологічні, загальнотеоретичні та прикладні аспекти вже плодотворно досліджувалися як вітчизняною соціологічною та правовою наукою, так і вченими близького зарубіжжя.

Характеризуючи джерела, присвячені даній проблематиці, можна виділити дві основні групи робіт. До першої відносяться історико-критичні огляди зарубіжних досліджень девіантної поведінки. Серед них виділяються кримінологічні праці Ф.М. Решетникова, І.І. Карпеца, Н.П. Дубініна, Н.Ф. Кузнецової, Г.М. Міньковського, О.Р. Ратинова та ін., а також соціологічні роботи І.С. Кона, Л.Г. Іоніна, Г.В. Осипова та ін. Значення цих робіт полягає в тому, що вони дозволяють скласти уявлення про теоретичні дослідження зарубіжних вчених і співставити їх зі станом та напрямками вітчизняних досліджень.

Другу групу складають праці, в яких робляться спроби соціологічного осмислення сутності та значення різних видів девіантної поведінки, зокрема, злочинності, у розвитку нашого суспільства. До них відносяться роботи методологічного та загальнотеоретичного характеру Я.І. Гілінського, В.М. Кудрявцева, В.С. Нерсесьяна, О.М. Яковлєва.

Значну частину робіт складають дослідження конкретних видів девіантної поведінки. Серед них значне місце посідають праці, присвячені різним аспектам вивчення злочинності. В їх числі слід відзначити монографії Ю.М. Антоняна, О.І. Гурова, К. Є. Ігошева, І.І. Карпеца, Г.М. Міньковського та інших.

Проблема протиправної поведінки підлітків протягом останніх років досить інтенсивно досліджувалася як українськими вченими, так і вченими близького зарубіжжя. Аналіз праць, які тією чи іншою мірою присвячені проблемі нашою дослідження, дозволяє окреслити коло питань, що в них розглядаються. Так, у вивченні даної проблеми позначилось декілька напрямів:

1) вивчення мотивації протиправної поведінки неповнолітніх (Ю.М. Антонян, Б.С. Волков, К. Є. Ігошев, Г.Б. Русинов, А.П. Тузов та ін.);

2) дослідження негативних чинників мікросередовища, які впливають на формування злочинної поведінки підлітків (В.Н. Алмазов, Л.А. Грищенко, В.М. Оржеховська, М. Є. Позднякова та ін.);

3) дослідження неформальних та субкультурних об'єднань, у яких підлітки залучаються до протиправної та злочинної (В.Ф. Пирожков, Г.І. Забрянський, К.Н. Савінкова, В.Д. Єрмаков та ін.);

4) аналіз феномену криміналізації суспільства як результату трансформації суспільних відносин (Б. Кузьменко, Р.В. Ривкіна та ін.);

5) дослідження злочинності через аналіз суспільних суперечностей, що її спричиняють (Я.І. Гілінський, О.М. Казаков, В.М. Кудрявцев, Л.І. Спиридонов, В. ІІ. Філонов та ін.);

6) виявлення психологічної специфіки правопорушень неповнолітніх (М.О. Алемаскін, С.А. Бєлічева, В.Т. Кондрашенко, Л.С. Славіна та ін.);

7) пошуки шляхів і засобів запобігання правопорушенням підлітків (В.Г. Баженов, Н.В. Квітковська, В.М. Оржеховська, А.Ю. Тарас та ін.).

У соціологічних дослідженнях злочинності зарубіжних авторів значна увага концентрується на поняттях соціальної нерівності, культури та субкультури, їх ролі у виникненні злочинної поведінки підлітків (А. Коен (А.С. Соhеn), Т. Селлін (Т. Sеllіn), У. Міллер (W. Мiller) та ін.). Одне з головних місць у оцінці девіантної поведінки, в цілому, та злочинної, зокрема, посіли теоретичні роботи Е. Дюркгейма (Е. Durkheim) та Р.К. Мертона (R.К. Мегtоn) (концепція аномії), соціально-психологічні підходи до аналізу злочинності.

Наукові дослідження досить грунтовно відображають стан злочинності неповнолітніх у минулі роки, її чинники, особливості особи та мотивації юних правопорушників. Але за останні роки (1991-1999) інтерес вчених до цієї проблеми дещо знизився. Разом з тим кримінальна статистика не дає підстав для самозаспокоєння.

Попри увагу науковців до багатьох аспектів цієї проблеми, все ж чимало залишається нез'ясованим і потребує подальшої розробки. На наш погляд, недостатньо дослідженими та висвітленими є причини та фактори широкого розповсюдження злочинності в умовах суспільства перехідного періоду та у зв'язку з кризовою ситуацією в багатьох сферах суспільного життя, потребує подальшої розробки питання впливу нових соціокультурних чинників та умов на виникнення злочинної поведінки неповнолітніх

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри галузевої соціології та Центру соціологічних досліджень Київського університету імені Тараса Шевченка і є складовою планової теми "Соціальні орієнтири молоді".

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та аналіз комплексу основних соціокультурних чинників сучасного українського суспільства, які детермінують злочинну поведінку підлітків.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв'язати наступні завдання:

1. Дати інтерпретацію та емпіричну верифікацію поняття "криміналізація" українського суспільства.

2. Охарактеризувати стан сучасного українського суспільства з точки зору умов, які детермінують широке розповсюдження злочинної поведінки.

3. Дослідити вплив соціального середовища на процес становлення особистості неповнолітнього правопорушника.

4. Проаналізувати специфіку та мотиви правопорушень неповнолітніх в Україні на сучасному етапі.

5. Розкрити основні чинники сімейного та шкільного виховання, які впливають на виникнення злочинної поведінки неповнолітніх.

6. Проаналізувати причини утворення підлітково-молодіжних груп протиправного спрямування.

7. Визначити місце і роль соціокультурних чинників у виникненні та поширенні у сучасному суспільстві злочинної поведінки неповнолітніх.

8. Виробити науково обґрунтовані рекомендації по врахуванню та подоланню впливу соціокультурних чинників, які сприяють зростанню злочинності підлітків.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є злочинна поведінка підлітків.

Предметом дослідження є соціокультурні чинники, які детермінують злочинну поведінку підлітків в умовах трансформації суспільства.

Виходячи з мети та завдань дослідження була сформульована наступна гіпотеза: в умовах трансформації суспільства домінуючу роль у виникненні та поширенні злочинної поведінки неповнолітніх починають відігравати соціокультурні чинники, зокрема, трансформація ціннісно-нормативної системи, процеси деідентифікації та десоціалізації особистості, дезорганізація суспільства тощо.

Теоретико-методологічні засади дослідження. Здійснене в дисертаційній роботі дослідження злочинної поведінки підлітків та соціокультурних чинників, які опосередковують її генезу, спирається на методологію структурно-функціонального аналізу соціальних процесів. Методологічною основою роботи послужили праці Е. Дюркгейма (теорія соціальної дезорганізації) та Р. Мертона (теорія аномії). Теоретичними джерелами дослідження стали ідеї В.М. Кудрявцева, Я.І. Гілінського, О.М. Яковлєва про детермінацію злочинності явищами трьох рівнів: суспільним середовищем, безпосереднім соціальним оточенням (мікросередовищем) та індивідуальними особливостями і характеристиками особи.

При цьому в аналізі причин широкого розповсюдження злочинності в сучасному українському суспільстві використовувався багатофакторний підхід до предмету дослідження. Враховувалися не лише об'єктивні умови, які детермінують злочинну поведінку підлітків, але й такі суб'єктивні фактори, як цінності, норми, інтереси та потреби, що характеризують стан масової свідомості.

Емпірична база. Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають офіційні документи: офіційні статистичні дані, дані Міністерства внутрішніх справ України, матеріали соціологічних досліджень, присвячених аналізу соціальних процесів в сучасному українському суспільстві, а також авторські соціологічні дослідження - аналіз документів (кримінальних справ неповнолітніх за 1995-97 роки), експертне опитування (липень 1998 року) та контент-аналіз преси (лютий-березень 1999 року).

В ході аналізу кримінальних справ неповнолітніх був використаний метод контент-аналізу документів, вивчено та проаналізовано 412 кримінальних справ за виділеними ознаками.

Як додатковий використовувався метод експертного опитування, в ході якого було опитано 29 суддів районних судів м. Києва та Верховного суду України, які займаються (займалися) розглядом кримінальних справ неповнолітніх.

Контент-аналіз преси - трьох газет м. Києва з найбільшим тиражем ("Факты и комментарии", "Вечерние вести", "Сегодня"), був здійснений з метою виявлення в них інформації кримінального характеру.

Наукова новизна дисертаційного дослідження та особистий внесок здобувача визначається його певним вкладом у розробку теорії девіантної поведінки і полягає у виявленні та аналізі комплексу соціокультурних чинників, які в умовах перехідного суспільства впливають на формування злочинної поведінки неповнолітніх. У роботі узагальнений досвід дослідження проблеми злочинної поведінки у працях вітчизняних та зарубіжних вчених з огляду на ситуацію в Україні. Вперше отримане знання про злочинну поведінку та чинники, що її детермінують в умовах перехідного суспільства. Дана інтерпретація та емпірична верифікація поняття "криміналізація" суспільства. Дістало подальший розвиток дослідження дисфункцій основних офіційних інститутів соціалізації підлітків, як одного з чинників, що спричиняє злочинну поведінку неповнолітніх. Вперше при соціологічному аналізі злочинності як джерело та метод збору інформації використовувався аналіз кримінальних справ неповнолітніх, які до недавнього часу знаходилися у закритому службовому користуванні.

Теоретична значущість дисертації полягає у тому, що одержані результати поглиблюють розуміння проблеми злочинності, а також дозволяють краще зрозуміти сутність процесів, які відбуваються в українському суспільстві на етапі його становлення і впливають на виникнення злочинної поведінки підлітків. Положення та висновки дисертації є певним внеском у науковий аналіз проблеми злочинності і тому можуть бути використаними для розгортання міждисциплінарних досліджень на межі соціології культури, соціології освіти, соціології права та соціології девіантної поведінки, а також у навчальному процесі закладів освіти при вивченні та викладанні вищезазначених дисциплін.

Практична значущість результатів визначається можливістю використання положень та висновків, зроблених в ході дослідження у вирішенні практичних питань, які стоять перед суспільством у зв'язку з необхідністю удосконалення, трансформації у нових умовах такої складної системи як "суспільство-культура-особа".

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при соціологічному аналізі криміногенної обстановки в українському суспільстві, при розробці соціально-економічних та політичних програм суспільного розвитку; формуванні культурної політики, профілактичних програм боротьби зі злочинністю.

Висновки, основні ідеї та практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані кримінальною колегією Верховного Суду України у ході підготовки і проведення семінару "Злочинність неповнолітніх в Україні: стан, тенденції та соціальні наслідки.

Апробація та публікації результатів дослідження. Головні ідеї дисертації оприлюднені у виступах на науково-практичній конференції студентів та аспірантів факультету соціології та психології Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1997) та на засіданнях Міжнародної літньої школи молодих соціологів (Крим, Кічкіне, 1997). Дисертація обговорена на засіданнях кафедри галузевої соціології Київського університету імені Тараса Шевченка. Тези виступів опубліковані. Основні положення дисертації викладені у 4 публікаціях.

Структура дисертації визначена метою, завданнями, загальною логікою дослідження. Робота складається з трьох розділів, до яких увійшли 9 параграфів, а також вступу, висновків до кожного розділу і загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Перелік основної використаної літератури містить 161 найменування. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 202 аркуші; у тому числі 31 аркуш займають 2 додатки, 6 таблиць, 5 рисунків та список використаних джерел.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір проблеми дослідження та її актуальність, аналізується міра опрацювання проблеми у науковій літературі, визначаються методологічні принципи та методи дослідження, його теоретична та практична цінність, формулюються наукова новизна результатів дослідження, положення, що виносяться на захист, а також інформація про апробацію дослідження та публікації.

Перший розділ "Методологічні та теоретичні основи аналізу девіантної поведінки неповнолітніх у зарубіжній та вітчизняній літературі" має характер теоретичної основи дослідження в цілому, оскільки в ньому визначаються та аналізуються основні дослідницькі стратегії та методологічні підходи до вивчення девіантної поведінки. При цьому особливе значення автор приділяє дослідженню злочинності, її причин та зумовленості соціальними явищами, аналізу різноманітних концепцій вивчення злочинності зарубіжними та вітчизняними вченими. Автор підкреслює якісну визначеність соціологічного підходу до аналізу девіантної поведінки, що розглядається у зв'язку з такими поняттями як соціальні норми, соціальні цінності, соціальні інститути та організації, соціокультурні явища. Дисертантка аналізує сутність цінностей, що є важливим елементом культури та системи соціальної регуляції, підкреслює варіативність системи цінностей та їх історичний характер. У розділі представлений аналіз поняття норми, що є вихідним для визначення девіантної поведінки. Саме соціальні норми, закріплені у культурі, спільності груп та індивідів є важливими детермінантами рівня дозволеної, тобто санкційованої суспільством поведінки. Оскільки людська свідомість здатна виходити за межі будь-яких стереотипів і виробляти нові варіанти поведінки, це зумовлює можливість ненормативної поведінки або соціального відхилення, яке може бути двох видів: а) поведінка, неурегульована нормою; б) поведінка, що суперечить нормі. Соціальні норми виражають необхідні межі соціальних відносин людей і є важливим фактором підтримки стабільності суспільства. Автор зазначає, що соціальні відхилення можуть мати для суспільства різне значення. Позитивні - служать засобом прогресивного розвитку системи; негативні - дисфункціональні, вони дезорганізують систему, підриваючи часто її основи. Межі між позитивними та негативними формами девіантної поведінки рухомі у часі та просторі.

Даний розділ містить також аналіз найважливіших видів соціальної норми: моралі та права, характеристику соціальних санкцій та їх функцій у суспільстві.

Враховуючи, що опис явищ, які розглядаються у дисертації проводиться, як правило, в термінах злочинної або девіантної поведінки, у роботі аналізується співвідношення понять злочинності та девіації. Наголошується, що девіантна поведінка є відносною, оскільки стосується лише культурних норм певної групи, злочинна ж поведінка є абсолютною по відношенню до законів країни.

У першому розділі міститься також детальний аналіз поглядів зарубіжних вчених на окреслену проблему, які, в основному, концентрують свою увагу на поняттях соціальної нерівності, культури/субкультури, соціального контролю та міжособистісної взаємодії. Соціологічний підхід у вивченні злочинності походить своїми коренями з концепції "аномії" Е. Дюркгейма, яку він пов'язує з дезорганізацією суспільства. На думку французького соціолога, в умовах суспільних криз та в періоди радикальних соціальних перетворень, що призводять до руйнування чи послаблення загальноприйнятих норм поведінки, їх суперечливості та невизначеності, формуються різні види девіантної поведінки, що характеризують нормопорядок у суспільстві.

Подальший розвиток концепція "аномії" отримала у працях Р.К. Мертона, який основну увагу приділяв дослідженню невідповідності між культурно-зумовленими цілями та узаконеними засобами їх досягнення. Зазначені концепції є особливо актуальними для аналізу ситуації в Україні, характерними для якої є явища дезорганізації та аномії.

Представники культурологічних теорій (А. Коен, Р. Клоуард, У. Міллер, Т. Селлін) у своїх дослідженнях роблять акцент на аналізі культурних цінностей, що сприяють девіації (теорія субкультури, теорія конфлікту культур).

Соціально-психологічні теорії злочинності (теорії соціального навчання, контролю, взаємодії) зосереджують увагу на міжособистісних відносинах і розглядають соціальні відхилення як результат "кристалізації" процесів міжособистісного спілкування, еволюції комунікативних форм. Інтеракціоністська теорія, в межах якої сформувалась теорія стигматизації, вивчає процеси, в ході яких люди визначаються як злочинці.

Дисертантка звертає увагу на те, що більшість зарубіжних вчених, вивчаючи вплив соціального середовища на формування особистості розглядають його досить обмежено і досліджують фактори лише найближчого соціального оточення, зокрема, сім'ї (Дж. Боулбі, П. Вест, С. Рей). Підсумовується, що, надаючи сім'ї вирішального значення у формуванні особистості неповнолітнього правопорушника, багато західних вчених розглядають її як самостійну ізольовану одиницю суспільної організації, виривають сім'ю з усієї сукупності суспільних відносин, абсолютизують роль негативних сімейних впливів у виникненні відхилень в поведінці особистості.

Що стосується дослідження проблеми девіантної поведінки неповнолітніх у вітчизняній соціологічній літературі, то слід зазначити, що широке розповсюдження у радянській науці отримав багатофакторний підхід, згідно з яким поведінка окремої особи детермінується явищами трьох рівнів: суспільним середовищем, безпосереднім соціальним оточенням (мікросередовищем) та індивідуальними характеристиками особи (В.М. Кудрявцев, І.І. Карпец, В.Т. Кондрашенко та ін.). Визначальним рівнем детермінації поведінки особистості є рівень соціального середовища. Він може бути охарактеризований наявністю у суспільстві різних явищ економічного, ідеологічного, культурно-виховного та соціально-психологічного характеру. Саме в межах широкого соціального середовища встановлюються економічні, політичні, правові, моральні та інші соціальні відносини, які формують особистість як безпосередньо, так і опосередковано, переломлюючись через її найближче соціальне оточення.

У дисертації розглядаються два основні напрямки дослідження проблеми злочинності в межах соціологічного підходу. Один зосереджує увагу на якісних характеристиках особистості злочинця; автори, які дотримуються цього погляду, основну увагу приділяють вивченню змістовного боку особистості злочинця (поглядів, переконань, установок, ціннісних орієнтацій тощо), а також групових норм, звичаїв, кримінологічно значущих моментів суспільної психології різних соціальних спільнот (О.Б. Сахаров та інші). Прихильники іншого напряму відводять основну роль особливостям механізму взаємодії особистості та соціального середовища (О.М. Яковлєв та інші).

На думку автора, обидва ці підходи мають право на існування і повинні доповнювати один одного з метою найбільш повного та всебічного дослідження проблеми злочинності у нашому суспільстві і вирішення конкретних проблем, пов'язаних з функціонуванням цього явища.

Описавши деякі найважливіші соціологічні напрями дослідження злочинності, автор виділяє положення, які, на його думку, мають першочергове соціологічне значення: злочинні навички засвоюються шляхом навчання; злочинність не можна зрозуміти без аналізу її з точки зору загальноприйнятих цінностей та процесів, що відбуваються у суспільстві; у виникненні проблем злочинності важливу роль відіграє соціальна структура суспільства; ситуаційно злочинність залежить від суспільної реакції на неї.

Робиться висновок про необхідність дослідження злочинності в якості елемента складної системи соціальних взаємодій, при якому вихідною точкою дослідження є не злочин чи злочинність, а соціальні процеси, які відбуваються у суспільстві. Зазначається, що основою соціологічного аналізу злочинності повинне служити розуміння її як елемента складного комплексу соціальних відхилень, що суперечать не лише нормам права, але й вимогам інших соціальних норм, тобто порушень, що підривають нормативний порядок в цілому.

Знання сутнісних основ злочинності робить можливим вияв причин її появи та особливостей прояву в Україні, аналізові яких і присвячений другий розділ дисертаційної роботи - "Особливості умов сучасного українського суспільства як фактор розповсюдження та криміналізації девіантної поведінки підлітків". Тут визначаються і аналізуються соціально-економічні та соціокультурні детермінанти злочинності в цілому, та злочинності неповнолітніх, зокрема, на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Зроблена дослідницька спроба дати відповідь на запитання, чому загально-кримінальний потенціал в незалежній українській державі має тенденцію до зростання, криміналізація економіки, політики продовжується і поглиблюється. Автор вважає, що для пояснення феномену широкого розповсюдження злочинності в українському суспільстві, необхідно здійснити її аналіз в контексті більш загальної системи і у зв'язку з рядом пов'язаних соціальних процесів. Однією з найважливіших особливостей соціально-економічного розвитку України в останні роки стало швидке зростання тіньового сектору економіки, посилення його впливу на трансформаційні процеси. Дисертантка звертає увагу на причини та наслідки тінізації економіки, одним з основних наслідків якої виступає криміналізація суспільства та втрата державою своїх регулюючих та соціально важливих функцій. Аналізується значне послаблення ролі держави у протидії злочинності в сучасних умовах, основними проявами якого є: недосконалість законів, які можуть призводити до протиправної поведінки громадян та зростання кількості правопорушень з боку працівників державних і правоохоронних органів. Власні висновки підтверджуються даними експертного опитування, проведеного автором. Дисертантка зазначає, що дисфункції держави деформують соціальну структуру суспільства, надають їй криміногенного характеру.

Наголошується, що широке розповсюдження різних видів девіантної поведінки, в тому числі злочинності, у нашому суспільстві пов'язане з особливостями його соціальної структури. Ними є: майнова поляризація суспільства, зростання кількості безробітних, наявність "соціального дна", нерозвиненість середнього класу. Бідність, безробіття, економічна та соціальна нестабільність інтенсивно розкручують процес маргіналізації населення. Процеси маргіналізації, що відбуваються в нашому суспільстві, охоплюють практично всі соціальні групи і свідчать про відчуження особистості від суспільства та культури.

При аналізі безробіття, автор виділяє дві категорії безробітних: повністю безробітних та фіктивно зайнятих, зосереджуючи свою увагу на дослідженні останніх. Зазначається, що відсутність нормальної роботи та оплати праці стимулює масові розкрадання на підприємствах, які в умовах кризи стають соціально правомірними і виправданими.

злочинна поведінка підліток соціокультурний

Досліджуючи соціальну структуру сучасного українського суспільства, дисертантка звертається до аналізу моделі її соціальної стратифікації. Соціальна піраміда українського суспільства являє собою модель "придавленого до основи трикутника", що означає звуження стратифікаційних каналів і значне обмеження, перш за все, легальних варіантів підвищення матеріального та соціального статусів. Це, у свою чергу, штовхає людину до пошуку незаконних шляхів задоволення власних потреб, у тому числі, до скоєння протиправних дій. Роль підсилювача у цьому процесі відіграє також впевненість значної частини населення у нечесності та незаконності отримання прибутків елітою сучасного українського суспільства. Наслідком трансформації соціальної структури суспільства та деформації потреб людей є десоціалізація, як втрата соціально-корисних зв'язків та відчуження від суспільства. Вона є одним з індикаторів "хвороби" суспільства, а прогресуюча масова десоціалізація - індикатор аномії.

У другому розділі досліджується також соціокультурний фон змін, що відбуваються в українському суспільстві та аналізується їх вплив на формування злочинної поведінки підлітків. Автор аналізує процеси соціальної дезінтеграції та відчуження, що проявляються у втраті власної ідентифікації і незадоволеності суспільством та власним становищем у ньому, і призводять до втрати традиційної основи самоідентифікації особистості. Досліджується ціннісний конфлікт, що спричиняє глибоку кризу механізмів соціалізації особистості. Зазначається, що конфлікт цінностей пов'язаний з руйнуванням традиційної культури і осмислюється як співіснування у суспільстві різних систем регуляторів, що дезорганізують дії людей, їх діяльність та відносини.

Істотне значення в сучасних умовах має послаблення правових регуляторів поведінки особистості, особливо, підлітків та молоді. В першу чергу це пов'язане з поширенням правового нігілізму і формуванням установки на допустимість правопорушень. На основі аналізу даних соціологічних опитувань, автор робить висновок про те, що значна частина неповнолітніх, які ще не стали правопорушниками, вже подолали "поріг кримінальності" у своєму мисленні та поведінці.

З огляду на конкретні умови України, автор поглиблює і розширює тлумачення поняття "криміналізація" суспільства, яка в сучасних умовах виражається, перш за все, у протиправній поведінці, що набуває масового характеру; розкриває його взаємозв'язок з криміналізацією культури. Дисертантка представляє результати контент-аналізу преси на предмет наявності у ній інформації кримінального характеру. Дані свідчать, що значна частина матеріалів преси присвячена саме такого роду інформації. Її обсяг становить від 5,2% у "Вечерних вестях" до 11% у "Фактах и комментариях". На основі аналізу виділяються основні теми, до яких звертаються журналісти. В основному, це кримінальна хроніка та матеріали, присвячені проблемі кримінальності у діяльності представників виконавчої та законодавчої влади, правоохоронних органів, керівників підприємств тощо. Автор аналізує характер інформації та способи її подачі у зазначених газетах і звертає увагу на деякі негативні наслідки, що вона спричиняє. По-перше, постійна актуалізація проблеми насилля та злочинності у ЗМІ призводить до того, що людина стає менш сприйнятливою до насилля, яке поступово починає сприйматися як нормальне явище; по-друге, у підлітків, психіка яких є нестійкою, під впливом такого роду інформації виникає тенденція до наслідування, вона посилюється іншими негативними чинниками соціального середовища. Автор підсумовує, що ЗМІ та, зокрема, преса, у нових суспільних умовах виступають трансляторами криміналізованої культури і сприяють втіленню у масову свідомість трансформованих цінностей, в тому числі таких, які передбачають порушення правових та моральних норм.

Робиться висновок, що особливість сучасної ситуації, в якій здійснюється формування особистості підлітка, полягає в тому, що процес цей відбувається в умовах аномії, дезінтеграції та криміналізації суспільства.

У третьому розділі "Дисфункціональна роль інститутів соціалізації у виникненні злочинної поведінки підлітків" поряд з теоретичними узагальненнями містяться результати соціологічного дослідження, здійсненого автором на основі аналізу кримінальних справ неповнолітніх. Звергається увага на проблему сім'ї та сімейного виховання у суспільстві перехідного періоду, їх вплив на формування порушень у поведінці неповнолітніх. Значну увагу приділено аналізу сімей, які відчувають значні матеріальні труднощі, впливу останніх на здійснення сім'єю її виховної функції. Дисертантка дає характеристику неповної сім'ї, як однієї з несприятливих умов виховання дитини; аналізує негативні аспекти життєдіяльності неповної сім'ї, які впливають на формування порушень у поведінці підлітків. Досліджуються зміни, які відбуваються у рольовій структурі сім'ї на сучасному етапі та основні її прояви; наголошується на виникненні у теперішній ситуації нових проблем виховного характеру, які проявляються, насамперед, у зниженні авторитету батьків. Наслідком цього є ускладнення відносин між батьками та дітьми, яке посилюється тією обставиною, що традиційні норми та цінності, які багато в чому підтримуються батьками, стають для дітей менш значущими у порівнянні з новими нормами та стандартами поведінки.

Автор виділяє і характеризує типи неблагополучної повної сім'ї, а також її прояви; аналізує прямі та непрямі форми прояву дезадаптуючого впливу умов сімейного виховання на формування особистості підлітка.

Особлива увага приділяється аналізу явища позитивного ставлення підлітків до поведінки, пов'язаної з порушеннями закону, що виступає ще одним підтвердженням гіпотези автора про криміналізацію суспільства та культури.

У цьому ж розділі розглядаються характеристики кризи освіти, як результату глобальної суспільної кризи, і одна з причин, яка породжує ряд негативних наслідків, що у свою чергу справляють значний вплив на формування особистості неповнолітнього правопорушника. Перш за все це конфлікти у системі учень-учень, учень-учитель, учень-батьки, батьки-учителі; поява приватних шкіл, що поглиблюють соціальну диференціацію; відсутність у педагогів індивідуального підходу до дітей тощо.

Автор аналізує також процеси відчуження підлітків від учнівського колективу та пошуку інших сфер спілкування. Наголошується на втраті школою будь-якого авторитету у підростаючого покоління в якості каналу соціалізації.

Встановлено, що зниження престижу школи, освіти не обов'язково супроводжується посиленням впливу на соціалізацію особистості підлітка соціальних інститутів сім'ї та засобів масової інформації. Таким чином, робиться висновок про ослаблення соціально-контрольованого фактору соціалізації особистості і зростання стихійного впливу на неї з боку вуличних груп, стихійних угруповань, у тому числі, антисоціального спрямування. Педагогічна неспроможність сім'ї та школи призводять до того, що багато підлітків, які не знаходять розуміння з боку значущих для них дорослих, стають до них в опозицію, що проявляється у запереченні позитивних соціальних норм та цінностей. Неповнолітні об'єднуються у групи, в процесі спілкування та взаємодії у яких відбувається насичення незадоволених потреб у самоствердженні, спілкуванні, почутті належності тощо. Саме в підліткових асоціальних та антисоціальних групах відбувається становлення і засвоєння альтернативних норм та цінностей, формування девіантної поведінки, криміналізація підлітків.

Отже, чинниками, які впливають на виникнення злочинної поведінки неповнолітніх є дисфункції сім'ї та школи. Вони, виступаючи результатом непристосованості до нових умов розвитку соціального середовища, що характеризується швидкими темпами змін, призводять до деформації ціннісних орієнтацій неповнолітніх, спричиняють послаблення нормативного регулювання їх поведінки та сприяють правопорушенням. Тому є всі підстави вважати, що зростання злочинності є наслідком дисфункцій соціальних інститутів і виступає способом самоорганізації суспільства в умовах реінституціоналізації соціального життя.

Дисертантка аналізує причини виникнення підліткової субкультури, визначає її сутність, характеристики та соціальні функції (соціалізація, психологічна, спілкування, дозвілля, регулятивна, соціального контролю). Розділ містить також аналіз підліткових груп як суб'єктів підліткової субкультури, у ньому досліджуються причини потягу до спілкування з ровесниками та утворення підліткових груп, звертається особлива увага на роль неформальних підліткових груп у житті неповнолітніх.

Автор виявляє та аналізує причини залучення підлітків до груп з антисоціальною спрямованістю, описує механізм утворення стихійних підліткових груп протиправного характеру. Причиною утворення таких груп дисертантка вважає недостатнє задоволення основних соціально-психологічних потреб неповнолітніх в межах основних інститутів соціалізації. Характерним же для сучасних умов розвитку українського суспільства є неможливість, навіть при прагненні з боку останніх, задовольнити ці потреби.

На основі статистичних даних та даних власних досліджень, особливу увагу автор приділяє аналізові специфіки та мотивів правопорушень підлітків в Україні на сучасному етапі.

Специфіка правопорушень неповнолітніх полягає у:

а) переважно груповому їх характері;

б) здійсненні переважно корисливих та корисливо-насильницьких злочинів;

в) корисливій мотивації злочинних дій неповнолітніх. На думку автора, значне зростання корисливих проявів у злочинній поведінці неповнолітніх має адаптаційну мотивацію та об'єктивно детерміноване економічною кризою.

Говорячи про загальні проблеми соціальної дезадаптації підлітків у сучасних умовах, автор звертає увагу на такі мікросоціальні тенденції, як послаблення функцій та потенційного ефекту кожної окремої системи соціалізації: сім'ї, школи, і, водночас, посилення ролі стихійних товариств, у тому числі протиправного спрямування.

Висновки