Основні механізми формування та реалізації регіональної молодіжної політики в Донецькій області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні механізми формування та реалізації регіональної молодіжної політики в Донецькій області

Агєєва О.Л.

Згідно Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» 1992р., механізмами її формування та реалізації є: прийняття законодавчих актів та рішень державних органів всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді; створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників; розробки та реалізації цільових комплексних молодіжних програм; виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю; утворення спеціальних фондів[1].

Важливість дослідження полягає у аналізі стану дієвості механізму реалізації молодіжної політики у Донецькій області, що дасть можливість дати оцінку та практичні поради необхідні для більш ефективного функціонування механізму формування державної політики стосовно молоді в Донецькому регіоні.

Загалом існує значна кількість досліджень державної молодіжної політики України, окремими проблемами якої займаються Є.Бородін спеціаліст з нормативно-правових питань, М.Головатий, О.Старинець та В.Головенько, які аналізують здебільшого окремі проблеми загальнодержавної молодіжної політики, М.Перепелиця фахівець в галузі регіональних особливостей молодіжної політики. Окремий інтерес представляють матеріали вміщені у збірниках тематичних конференцій «Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання», «Молодіжна політика: проблеми і перспективи», «Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість», які щорічно проводяться під егідою державних органів влади.

У джерелознавчому плані окремої уваги заслуговують збірки нормативно-правових актів стосовно державної молодіжної політики за 2003-2005р., зібрані Є.Бородіним. За допомогою цих матеріалів можна проаналізувати завдання та функції структурних підрозділів, які опікуються проблемами молоді. Нарешті головним джерелом аналізу механізму реалізації молодіжної політики виступає збірка «Місцеві програми сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», де вміщенні всі регіональні існуючі молодіжні програми за регіонами.

Ціллю дослідження є аналіз дієвості механізму формування та реалізації регіональної молодіжної політики в Донецькій області. Завданнями статті є характеристика ефективності роботи окремих ланок механізму, висвітлення проблемних моментів їх взаємодії та вироблення головних порад до покращення умов формування й реалізації регіональної молодіжної політики Донецького регіону.

Одразу необхідно розмежувати поняття «формування» та «реалізація» в загальному механізмі регіональної молодіжної політики. Під «формуванням» необхідно розуміти структурно-організаційну систему, яка складається з органів державної та недержавної влади.

Процесом формування опікуються:

• На рівні центральних органів влади: Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України, Комітет Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму, Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді, Державний інститут проблем сім'ї та молоді, Український молодіжний центр, Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву тощо.

• На місцевих рівнях: Управління у справах сім'ї та молоді обласних держадміністрацій, Центри соціальних служб для молоді, Служби у справах неповнолітніх.

Щодо механізму реалізації регіональної молодіжної політики, то він складається з розробки комплексу регіональних молодіжних програм та процесу фінансування регіональної молодіжної політики в Донецькій області.

Доцільним є аналіз цього механізму за наступною схемою: регіональні та місцеві структурні підрозділи, що займаються проблемами молоді; аналіз комплексу регіональних програм та характеристика джерел фінансування молодіжної політики.

Верхівкою механізму формування молодіжної політики в Донецькій області є Управління у справах сім'ї та молоді облдержадміністрації, яке виступає структурним підрозділом облдержадміністрації, утворюється головою облдержадміністрації та підзвітне і підконтрольне голові облдержадміністрації та Держкомсім'ямолоді.

Основними завданнями управління є: забезпечення на відповідній території реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок і сім'ї; виконання соціальних програм і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення соціального та правового захисту дітей, молоді, жінок і сім'ї, сприяння соціальному становленню і розвитку дітей та молоді, запобігання насильству в сім'ї, торгівлі людьми, організацію оздоровлення, відпочинку і дозвілля дітей та молоді; координація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок і сім'ї; сприяння діяльності жіночих, молодіжних, дитячих та інших громадських організацій; сприяння міжнародному співробітництву з питань дітей, молоді, жінок і сім'ї.

Управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами облдержадміністрації, райдержадміністраціями, органами місцевого самоврядування, регіональним державним Фондом сприяння житловому будівництву, а також підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, об'єднаннями громадян і громадянами[2].

Крім того, в області та в кожному місті, окремо діють Центри соціальних служб для молоді, які займаються соціальною підтримкою сім'ї, формуванням здорового способу життя, профілактикою негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі, організують соціальну роботи, підтримують волонтерський рух, розробляють та розповсюджують соціальну рекламу[3].

Також в структурі механізму формування та реалізації молодіжної політики Донецької області можна виділити Службу у справах неповнолітніх, яка відповідає на правопорушення серед молоді, безпритульних, молодь з неблагонадійних сімей; Колегію у складі Донецького управління у справах сім'ї та молоді, куди входять всі державні та недержавні органи, які опікуються проблемами молоді для погодженого вирішення питань, діє вона з 2004 р.; Донецький обласний молодіжний центр праці, який діє з 2001 р. та реалізує молодіжну політику в сферах працевлаштування, зайнятості у вільний від навчання час, сприяє розвитку молодіжних ініціатив та молодіжного підприємництва; Донецький обласний фонд сприяння молодіжному житловому кредитування; з 1995р. працює Донецький обласний центр військово-патріотичного виховання.

Окрім вищезазначених постійно діючих органів в Донецькій області створюються допоміжні тимчасові структури та організації, які допомагають у безпосередній реалізації регіональної молодіжної політики: Донецька обласна спеціалізована соціальна служба для молоді «Телефон довіри»; позашкільні навчально-виховні заклади та клубні заклади; молодіжні фонди; молодіжні заклади оздоровчо-лікувального характеру; молодіжні громадські організації, яких на 2008р. нараховувалось 559; з 2004р. діє Обласний центр ресоциалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога» тощо.

Основу механізму реалізації молодіжної політики в Донецькій області складають цільові комплексні програми, розробником яких є Управління у справах сім'ї та молоді Донецької ОДА, а виконавцями всі вищерозглянуті державні органи та їх структурні підрозділи. В даному випадку під «програмою» розуміється затверджений в установленому законодавством порядку комплекс заходів, спрямованих на виконання певних завдань і вирішення питань, пов'язаних з реалізацією державної політики стосовно соціальної підтримки та допомоги дітям, молоді, жінкам та сім'ям[4,42].

Згідно з Положенням «Про порядок реалізації програм та проведення заходів з питань дітей, молоді, жінок та сім'ї», прийнятого у 2000р. програми класифікуються:

• за призначенням: державні (національні, комплексні), галузеві, міжгалузеві, спеціальні та регіональні.

• За рівнем проведення: міжнародні, всеукраїнські, міжобласні, обласні та місцеві.

• За цільовою спрямованістю: програми соціального обслуговування (задоволення потреб, що виникають у процесі життєдіяльності), соціального патронажу (чи опіки), соціальної профілактики, соціальної адаптації та реабілітації.

• За змістом: оздоровчі, освітньо-виховні, культурологічні, інформаційні, науково-методичні, міжнародні[4,44-47].

В даному досліджені пропонується розглянути молодіжні програми реалізовані у Донецькій області за двома рівнями: державні та регіональні. Управлінням у справах сім'ї та молоді Донецької ОДА активно бере участь у реалізації всіх національних програм, лише протягом 2000-х рр. донецька молодь була задіяна у таких проектах як: Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004-2008 рр., Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009-2015 роки, Державна програма підтримки молодіжного підприємництва, Державна програма молодіжного житлового будівництва, програма «Оздоровлення та відпочинку дітей та студентської молоді», програма «Здорова нація» тощо.

Яскравими прикладами власно регіональних програм стали: обласна програма «Соціальний захист дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування на 2006-2009 рр.», Програма розвитку молодіжного житлового кредитування в Донецькій області до 2010 року, щорічні обласні програма «Відпочинок та оздоровлення дітей», міські комплексні програми «Молодь Донецька 2003-2005, 2007-2009 рр.». Нарешті у 2008р. була прийнята Регіональна комплексна програма «Діти. Молодь. Сім'я» на 2008-2012 рр., в якій вперше був використаний комплексний інтегрований підхід до питань становлення та розвитку молоді і охоплені всі проблеми молоді: економічний добробут, молодіжне кредитування, формування здорового способу життя, культурно-духовний ті інтелектуальний розвиток, профілактика негативних явищ, оздоровлення молоді окремих категорій, патріотичне виховання, підтримка громадської активності та інше[5,156-161].

Одразу треба зауважити, що порівняно з іншими областями України у Донецькій області як у небагатьох інших (наприклад Луганській, Рівненській, Сумський, Харківський, Хмельницькій та Чернівецькій) до програмного забезпечення обрано комплексний підхід, коли всі важливі питання зібрано у одній програмі, тоді як в багатьох інших областях створені окремі програми такі як наприклад: військово-патріотичного виховання, житлового кредитування та будівництва, підтримки обдарованої молоді, соціального забезпечення, оздоровлення тощо. Це говорить про те, що обравши, кілька важливих напрямків, інші можуть залишитись без належної уваги. Хоча, поруч з тим, існують такі області, наприклад Луганська та Харківська, де поруч з комплексною програмою існують ще й окремо галузеві в тих напрямках, які є найбільш актуальними для молоді даного регіону. У Донецькій області, навпаки у випадках, коли комплексна програма перетиналась з проблемами попередньо прийнятих галузевих програм, то їх заходи були скасовані й перенесені до нової комплексної програми. Це з одного боку спростило процес контролю за їх виконанням, а з іншого позбавило проблемні моменти необхідної додаткової уваги.

Окреме місце у механізмі формування та реалізації державної молодіжної політики займає проблема фінансово-матеріального забезпечення, яке забезпечується як шляхом прямих державних інвестицій так і за рахунок інших джерел. Як зазначає М.Головатий, державна молодіжна політика (чи окремі програми) фінансуються зверху донизу: від Кабінету Міністрів України до селищної Ради народних депутатів, окремого підприємства, закладу, установи. Окрім молодіжних програм, цільового фінансування також потребує діяльність різноманітних соціальних служб для молоді, комітети, комісії у справах молоді, центри та служби тощо[6,141-142].

Загалом матеріально-фінансове забезпечення регіональної молодіжної політики здійснюється за трьома рівнями:

Перший та другий це планове державне, обласне та міське фінансування, яке закладається як у державний бюджет, так й у бюджет області та міські бюджети заздалегідь. Ці кошти перш за все направляються на забезпечення довготривалих чи комплексних молодіжних програм, заходів та забезпечення діяльності спеціальних служб для молоді.

Третій рівень це позабюджетні джерела згідно з законодавством, а саме внески фізичних та юридичних осіб. Найважливішим джерелом таких надходжень є фінансування молодіжних заходів за рахунок підприємств, отримання грантів міжнародних організацій на конкурсній основі, фінансування від благодійних міжнародних фондів тощо.

Проте, кожна область від самого початку розвитку регіональної державної молодіжної політики, коли діяльність у молодіжній сфері нарощувалася і в багатьох аспектах була новою, обрала свій пріоритетний шлях у механізмі фінансування молодіжної політки. В Донецькій області відбулось створення централізованої бухгалтерії в обласному центрі підтримки дитячих громадських організацій при комітеті у справах молоді Донецької обласної держадміністрації, що дало можливість удосконалити ведення бухгалтерського обліку на базі централізації облікових робіт, залучення обчислювальної техніки, прогресивних форм та методів обліку, посилення контролю за правильним витрачанням коштів, а також здешевлення облікових робіт[7,142].

Нарешті, кожна область має свою стратегію розподілу шляхів фінансування, що залежить від економічного потенціалу області, та її здатності взяти на себе основну долю витрат. На сьогодні, якщо брати за основу регіональну комплексну програму Донецької області, то джерела фінансування розподілено таким чином: кошти державного бюджету складають 36%, обласного та місцевого 61%, інші джерела 3%. Як бачимо, 2/3 витрат бере на себе сам регіон, що робить Управління в справах сім'ї та молоді Донецької ОДА більш самостійним при виборі головних пріоритетів молодіжної політики.

Останньою складовою в механізмі реалізації регіональної молодіжної політики є звітність та контроль і це напряму пов'язане з процесом фінансування. Бо установа чи громадська організація, яка отримала бюджетні кошти на підготовку проведення програми, мусить у встановлені терміни надати творчий звіт та дані про виконання індивідуального кошторису витрат проведеного заходу[4,56].

Отже, механізм, який формує та реалізує молодіжну політику в Донецькій області загалом є налагодженим та досить дієвим, проте існує кілька проблем в самій структурі цього механізму.

Реалізація регіональної молодіжної політики залежить від державної політики взагалі, бо виконавчі обласні структури, безпосередньо підпорядковуються центру. Прийняті рішення щодо провадження державної молодіжної політики на загальнодержавному рівні передбачають її здійснення на всіх рівнях на основі конкретних норм та правил. Але, механізм реалізації державної молодіжної політики на регіональному рівні повинен враховувати не лише загальнодержавні, національні інтереси, а і інтереси розвитку регіону з його специфічними природно-географічними, соціально-економічними, демографічними характеристиками, тобто втілювати в реальність одне з найважливіших завдань регіональної державної молодіжної політики: узгодження загальнонаціональних інтересів з регіональними, місцевими інтересами молодих людей. Для вирішення цієї проблеми автор погоджується з пропозицією, висунутою М.Перепелицею, який пропонує створювати обласні Управління у справах молоді у структурі регіональної держадміністрації (без підлеглості та керівництва), яке б просто співпрацювало, а не повністю підпорядковувалось міністерству у справах сім'ї та молоді України. Ця реорганізація є досить безболісною, якщо враховувати те, що центр лише розробляє та контролює виконання молодіжних програм, а джерелом фінансування в більшої мірі виступає місцевий бюджет.

Наступною проблемою Донецької області є така важлива складова успішного процесу реалізації молодіжної політики як фінансування проектів та програм, де основним джерелом фінансування виступають обласний, міський, районний бюджети. Хоча, необхідно зауважити, що у зв'язку з високим економічних рівнем розвитку області, тут це питання не стоїть так гостро як в інших регіонах України. Додатковими засобами фінансування та шляхами економії коштів може бути льотне користування помешканнями для молодіжних громадських організацій та клубів, залучення фондів приватних та державних підприємств на умовах рекламування благодійної установи, розширення можливостей для комерційної діяльності самих молодіжних організацій та об'єднань (платні концерти та виставки, платне членство).

Загалом, для того щоб створити ефективний механізм формування та реалізації регіональної державної молодіжної політики необхідно дотримуватись наступних вимог:

• враховувати проблеми молоді конкретного регіону, для чого вести цілеспрямоване систематичне дослідження з урахуванням вимог сучасного часу;

• планувати відповідні молодіжні заходи, для чого залучати не лише відповідні органи, а й заклади і підприємства регіону чи міста;

• уважно підходити до питання відбору, підготовки та перепідготовки кадрів для роботи з молоддю;

• посилити систему контролю та періодичної звітності про стан реалізації державної молодіжної політики на регіональному та місцевому рівнях;

• покращити систему інформування молоді, поширити коло шляхів інформації та дотримуватись вимог об'єктивності інформаційних джерел.

Література

молодіжний політика регіональний влада

1. Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні// Відомості Верховної Ради. 1993. № 16.

2. Положення про Управління у справах сім'ї та молоді облдержадміністрації від 11.02.2004 //http://www.info.dn.ua/authorities.

3. Загальне положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 27.08.2004 // Державна молодіжна політика в Україні: Довідник термінів та понять законодавства / Є.Бородін. Дніпропетровськ: Днепррост, 2006. С. 146-147.

4. Положення про порядок реалізації програм та проведення заходів з питань дітей, молоді, жінок та сім'ї від 01.11.2000р.//Нормативно-правове забезпечення реалізації державної політики з питань сім'ї, жінок та молоді: Збірник нормативно-правих документів / Редкол.: В.Довженко. К.: Держкомсім'ямолодь, 2003. С. 42-57.

5. Місцеві програми сприяння соціальному становленню та розвитку молоді: Досвід 2008. Нормативно-правова збірка / Автори-упорядники: А.Коновалов, М.Шишкова. Х.: [Громадський інформаційно-аналітичний Центр для молоді], 2009, 962 с.

6. Головатий М. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. К.: Наукова думка, 1993. 238 с.

7. Перепелиця М. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект): Дисертація канд. політ. наук: 23.00.02 / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України К., 2001. 203 с.

Размещено на Allbest.ru