Студентська молодь як суб'єкт соціально-економічних та суспільно-політичних процесів

Молодь є особливою соціально-демографічною групою, яка посідає важливе місце в українському суспільстві та відіграє значну роль у громадсько-політичному житті держави. Студентство є особливою категорією молоді, саме ця частина молоді уособлює в собі інтелектуальний потенціал нації. Ефективне використання цього потенціалу залежить від рівня розвиненості громадянського суспільства і дієвої державної молодіжної політики. Питання студентства актуалізується у зв'язку із процесом реформування освіти що триває. В українському суспільстві домінуючою є тенденція до охоплення вищою освітою майже усього населення країни. Диплом про вищу освіту розглядається в суспільстві, як обов'язковий елемент буття кожного українця. Проте якість освіти, неврахування природних здібностей осіб переводять освітній рівень бакалавра, а тим паче магістра у профанацію. У такій ситуації, яка складається, особлива увага повинна приділятися тій частині студентської молоді, яка дійсно працює над собою і намагається реалізуватися і у освітньому, і у громадському просторі. Ця частина студентства є потенціалом, який здатен при підтримці громади і держави оновити як політичну, бізнесову еліту, так і запропонувати альтернативні шляхи відродження української держави, вихід із політичного колапсу влади.

Правовий аспект молодіжної політики, процеси соціалізації молоді, студентства, питання їх духовного розвитку є предметом наукових розробок вітчизняних вчених: В. Барабаша, В. Бебика, Є. Бородіна, М. Головатого, О. Кулика, М. Перепелиці, К. Плоского, В. Якушика та інші. Проте дослідження специфічних проблем пов'язаних із соціальних захистом студентської молоді, визначення рівня впливу на громадське таполітичне життя потребує більш глибинного аналізу у вигляді окремого наукового дослідження.

Метою даної статті є аналіз стану студентської молоді в державі, визначення основних напрямків взаємодії між державними, громадськими інституціями та студентством.

В умовах соціально-економічної кризи молодь стала однією із найбільш вразливих категорій. Проте враховуючи об'єктивні психологічні особливості що притаманні молоді вона має найбільшу соціальну, професійну та життєву перспективу необхідну в умовах виходу із кризового стану.

В українському законодавстві молоддю вважаються громадяни віком від 14 до 35 років. За даними Державного комітету статистики, в Україні налічується близько 15 млн. людей молодого віку.

Правову основу молодіжної державної політики в Україні зосереджено в базових законодавчих актах: «Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні», Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в У країні», Закон У країни «Про вищу освіту». Посилюють законодавчу підтримку укази Президента України та Постанови Кабінету міністрів України. Зокрема, Указ №616/2008 «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді». Важливим напрямком у впроваджені комплексного підходу до законодавчого врегулювання питань молодіжної політики стало затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України на 2009-2015 роки».

Студентство України складає молодь віком від 17 до 22 років. Загальна чисельність цієї вікової групи становить майже 4 млн. 411 тис. осіб або 9,5% чисельності населення країни. У містах частка молоді цього віку є набагато більшою (10%), ніж на селі (8,5%). Чисельність молоді студентського віку в нашій країні в цілому за роки незалежності дещо збільшилась (на 1 млн. 800 тис. осіб у 2008 р.) [1, с. 77].

З них 1,02 млн. студенти, які навчаються за кошти державного та місцевих бюджетів. Особливої актуальності для студентської молоді набувають проблеми розміру та виплат стипендій, забезпечення житлом, працевлаштування.

Розмір студентських стипендій. Понад 700 тисяч студентів отримують стипендії, з них академічні понад 670 тис. осіб, решта соціальні та академічні стипендії. Стипендіальне забезпечення студентів є однією з форм їхнього соціального захисту та заохочення до навчання. Питання порядку виплати стипендій визначається постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. №882 «Питання стипендіального забезпечення», де була закріплена формула: розмір стипендій нараховується в залежності від розміру прожиткового мінімуму громадян.

З 1 січня 2009 року, відповідно до статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», розмір мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для учня професійно-технічного навчального закладу становить 200 грн. на місяць, для студента вищого навчального закладу I-II рівня акредитації 400 грн., для студента вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації 530 грн. на місяць. Такий самий розмір стипендій був у студентів з вересня 2008 року. Таким чином, нарахування стипендій відбувається без урахування рівня інфляції.

Студентські гуртожитки. На балансі навчальних закладів, які перебувають тільки в підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України, нараховується 1687 гуртожитків, у тому числі ВНЗ III-IV рівня акредитації 522, ВНЗ I-II рівня акредитації 301, професійно-технічних навчальних закладів 864 гуртожитки. Загальна площа гуртожитків вищих навчальних закладів становить 8,1 млн. кв. метрів. На одного студента припадає 4 кв. метри при нормі не менш як 6 кв. метрів. З більш ніж З тис. будівель студентських гуртожитків тільки 3% повністю відповідають сучасним вимогам, а з 960 гуртожитків професійно-технічних навчальних закладів 4% [2]. У Державному бюджеті України на 2009 рік не заплановано фінансових ресурсів на реконструкцію та ремонт гуртожитків.

У студентському середовищі залишається в недостатній мірі захищеною така її категорія, як студентська сім'я. За даними Державного комітету статистики за 2008 р. було зареєстровано 22,5 тис. студентських сімей, в яких виховувалося понад 12 тис. дітей. Студентська родина живе, сьогодні, в дуже важких матеріальних умовах і доволі часто повинна поєднувати навчання з вихованням дитини. Особливою гостроти для сімейних студентів (з дітьми чи без них) набуває житлове питання, не всі навчальні заклади дають можливість одержати сімейні гуртожитки.

В Україні дії Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002 2012 роки. У відповідності до Положення «Про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (від 26.10.2000 р. №1604) Фонд є спеціалізованою фінансовою установою, підпорядкованою Кабінету Міністрів України, утвореною з метою сприяння проведенню державної житлової політики. Порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла урегульований Положенням «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (від 29 травня 2001 року №584).

У період з 1998 по 2007 роки Фондом надано 9061 пільговий довготерміновий кредит на будівництво та придбання житла з державного та місцевих бюджетів різних рівнів на загальну суму понад 855 млн. грн. Завдяки механізму пільгового кредитування вже збудовано 6211 квартири, з яких 319 введено в експлуатацію у 2008 році. Проте обсяги фінансування програми залишаються практично незмінними, при зростаючому попиті молоді отримати житло на пільгових умовах.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2009 рік» заплановано всього 50 млн. грн. на часткову компенсацію відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим родинам і самотнім молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Фінансових витрат на надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво й придбання власного житла не передбачено.

He вирішеною і гострою є проблема працевлаштування молоді. Економічні негаразди суттєво вплинули на соціальне становище молоді та рівень її життя. Безробіття серед молоді у два-три рази вище, ніж безробіття дорослого населення. Аналіз зайнятості молодих людей засвідчив, що ситуація на молодіжному ринку є доволі нестабільною внаслідок високого рівня економічної не активності молоді. Зберігається проблема невідповідності потреб ринку праці та системі фахової освіти.

За даними Державної служби зайнятості У країни станом на 1 жовтня 2009 року на обліку в центрах зайнятості перебуває 558,7 тис. незайнятих громадян. Серед них: 219,2 тис. осіб молодь. Із загальної чисельності незайнятих громадян 30% складають молоді люди у віці до 35 років. На 1 січня 2009 р. на обліку в цій структурі перебувало 4,9 тис. випускників середніх загальноосвітніх шкіл, 11,2 тис. випускників професійно-технічних навчальних закладів і 17,8 тис. вищих навчальних закладів [1, с. 50].

Фактична кількість безробітних серед молоді майже втричі перевищує офіційні показники. Поширеними причинами безробіття серед молоді є невідповідність попиту пропозиціям ринку праці, відсутність вакансій на популярні спеціальності, вимога певного досвіду роботи за фахом, незадоволеність умовами праці. Як правило, переважна більшість молоді має зависокі претензії до рівня грошової винагороди за свою працю. І не на останньому місті є невідповідність молоді, яка отримала вищу освіту заявленим роботодавцями кваліфікаційними вимогами до тієї чи іншої посади. На сучасному етапі всеохопленість вищою освітою знецінює якість знань отриманих молодими фахівцями. Як результат, студентство знаходиться в зоні ризику поповнити ряди безробітних. Безперечно, держава в контексті реалізації молодіжної політики намагається вирішити питання працевлаштування випускників, але через відсутність механізмів контролю за діями роботодавця та низьким рівнем фахових знань колишніх студентів питання залишається відкритим.

Законодавчі норми, які регулюють сферу молодіжного працевлаштування розгалужені. Зокрема, Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» (від 04.11.2004 №2150-IV) визначає механізм надання дотації роботодавцю, який зобов'язується працевлаштовувати випускників навчальних закладів. Проте закон потребує чіткого визначення переліку спеціальностей, які мають право на дотацію. Також необхідно внести зміни до закону із урахуванням регіональних особливостей ринку праці.

Одним із дієвих напрямків запровадження державних соціальних програм, спрямованих на соціалізацію та адаптацію студентської молоді, і в питаннях працевлаштування є діяльність Студентських соціальних служб. На початок 2009 р. діє 153 заклади, що становить 43% від загальної кількості ВНЗ III-IV рівня акредитації. Це одна з перших спроб в межах вищих учбових закладів створити альтернативу для встановлення діалогу між керівництвом вузу, потенційними роботодавцями та студентством. Наскільки вона є вдалою покаже час.

Шлях студентства у вирішенні проблем і захисті своїх інтересів є активізація участі у громадсько-політичному житті. Одна із найпоширеніших форм є створення та участь у громадських студентських організаціях. Із загальної кількості громадських організацій що діють в Україні на 1 січня 2009 року 59321, 10,3% організацій сферою своїх інтересів визначають молодь, з них третина організацій позиціонують себе як студентські [3, с. 68].

Серед студентських об'єднань, виділяють: профспілки (Українська студентська профспілка, Асоціація студентських профспілкових організацій України) та громадські студентські організації. В Україні існує мережа студентських молодіжних організацій, які створюються при закладах освіти. Одним із активних представників студентів у громадсько-політичному житті країни є Українська студентська спілка. За ініціативи студентських організацій молодь залучається до акції на захист студентських пільг, відстоювання своїх прав. Зокрема, у жовтні 2005 року УCC разом із «Студентським братством» домоглися накладання вето Президентом України на Закон України «Про вищу освіту», а саме щодо змін, які стосувалися 3-річного відпрацювання студентів бюджетної форми навчання після закінчення вищого учбового закладу, тощо.

У 2009 року з метою забезпечення ефективного розв'язання проблем студентів, реалізації державної політики у сфері освіти та розвитку студентського самоврядування розпочала функціонувати Всеукраїнська студентська рада при Кабінеті Міністрів України.

Важливим чинником діяльності студентських молодіжних організації є їх виховна функція. Організації формують модель поведінки свідомого, політично грамотного громадянина держави. Саме в такому ракурсі студентство стає фундаментом для оновлення еліти українського суспільства.

Проте участь у громадських організаціях є скоріше виключенням ніж правилом. Більшість студентства знаходиться поза діяльності громадських організацій. Одна з головних причин це сприйняття студентських організацій як контролюючого механізму адміністрації вузів.

Особливої актуальності у зв'язку з початком нової передвиборчої кампанії набирають питання пов'язані із рівнем громадської активності студентської молоді її виключності в процес прийняття політичних та управлінських рішень. Студентство є потужним електоратом і це доволі часто використовується політичними діячами. Динамічність та високий рівень організованості студентства робить їх досить привабливою масою для впливу ідеологів та політиків, які намагаються втягти студентську молодь у політичні ігри. Тому важливо стимулювати і громадськість, і державу до виваженого підходу до студентства [4, с. 48]. Відсутність в українській політичній системі сталих традицій та відповідальних політичних акторів створюють негативне враження від політичного середовища, сприяючи зростанню політичної байдужості серед молодих людей. Від рівня розвитку політичної культури серед студентської молоді залежить рівень розвитку громадянського суспільства та демократії в державі.

Актуальним залишається питання довіри молоді до владних структур державних інститутів. У аналітичному звіті «Молодь України: червень 2007 року» відзначається стабільно низький рівень зацікавленості молоддю політикою. Зокрема, 22% опитаної молоді взагалі не цікавляться політичними подіями, рівень зацікавленості 35% обмежується лише інформацією про головні події політичного життя[5].

У даному аспекті цікавим є результати дослідження «Студентської молоді в Україні», проведеного Державним інститутом розвитку сім'ї та молоді у грудні 2008 року в усіх областях України, AP Крим та місті Києві. Загальна кількість опитаних 5103 респонденти ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Серед загальної кількості опитаних 46,2% відзначили, що періодично цікавляться політикою, а 16,9% респондентів принципово не цікавиться політикою. Якщо розглянути причини поширення байдужого відношення студентства до політики, то 22,8% назвали розчарування у здатності політиків змінити життя на краще. Чи не єдиною більш менш поширеною формою політичної участі студентів є голосування під час виборчих кампаній 36,9% респондентів. Така пасивність пояснюється загальною недовірою до влади. Студенти вважають, що держава в першу чергу повинна вирішувати питання боротьба з поширенням наркоманії 75,7%; сприяти поліпшенню житлового питання 61,7%; працевлаштування, с. 127-130]. Проте саме в цих питаннях державна молодіжна політика має незначні позитивні зрушення, фактично у масштабах загальної чисельності студентства вони не помітні.

Альтернативною формою впливу студентства на громадське життя учбового закладу і в цілому на громадськість є розвиток інституцій студентського самоврядування. Студентське самоврядування у ВНЗ діє на основі Положення про студентське самоврядування, яке згідно Закону України «Про вищу освіту» ухвалюється вищим органом студентського самоврядування загальними зборами студентів (конференцією) студентів ВНЗ. Але студентське самоврядування ще не має достатньої підтримки на рівні студентства і в цьому аспекті також потрібна допомога в першу чергу у поширенні інформації про переваги цього інституту в системі вищої освіти.

Таким чином, студентська молодь має потенціал для розвитку українського суспільства але воно потребує гідної уваги з боку держави. Молодіжна політика має розгалужене законодавство, яке гарантує право молоді займати важливе місце в суспільстві. Проте нормативно-правове забезпечення практично є несистематизованим, переважно декларованим, що ускладнює його застосування. Існує потреба оптимізації механізмів реалізації цих законодавчих гарантій в молодіжній сфері у відповідності до сучасних реалій. Студентська молодь потребує дієвої системи соціального захисту.

студентський молодіжний політика державний

Размещено на Allbest.ru