Інформаційний простір України в системі міжнародних інформаційних впливів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційний простір України в системі міжнародних інформаційних впливів

Стадніченко О.І.

Аксіомою в системі сучасних міжнародних відносин стало те, що світом керує той, хто контролює найкоштовніші ресурси, а нині це - нові інформаційно-комунікаційні технології. Перехід суспільства від сільськогосподарського, промислового до інформаційного суттєво змінив статус самої інформації, яка постає тепер не тільки як засіб забезпечення державної безпеки, але й як джерело загрози та небезпеки. Революційні досягнення у інформаційних технологіях кінця ХХ - початку XXI століття уможливлюють здійснення впливу через інформаційну сферу на політичну, економічну, соціальну та воєнну ситуації в інших країнах. Це визначає особливу роль інформації та інформаційних впливів в сучасному світі.

Автор, досліджуючи та осмислюючи цю статтю, опирався на праці вітчизняних дослідників: В. Авер'янова, В. Гавловського, А. Колодія,

А. Марущака, М. Мельника, Н. Нижник, Ю. Шемшученка, а також зарубіжних філософів, економістів, соціологів, зокрема Д. Белла, В. Когана, Ю. Масуда, Т. Стоуньєра, Е. Тоффлера, А. Тойнбі, А. Турена та ін. Водночас розвиток світових інформаційних впливів та необхідність комплексного дослідження сучасного українського інформаційного простору в системі міжнародних інформаційних відносин, наявних проблем та перспектив його розвитку зумовила написання даного наукового дослідження.

Завданнями дослідження є аналіз сучасного інформаційного простору України, визначення проблем правового забезпечення національного інформаційного простору, його місця в системі міжнародних інформаційних впливів, а також окреслення стратегічних і пріоритетних напрямів розвитку національної інформаційної політики.

Як відомо, якісному стрибку в інформатизації суспільства, що нині має місце, передували чотири великі революційні зрушення, безпосередньо пов'язані із специфікою руху інформації між людьми, а саме: поява мови, писемності, книгодрукування, та мас-медіа [1,с.З]. П'ята, остання революція, що має місце у наш час, включає в себе створення надшвидкісних обчислювальних машин, постійне поповнення та розширення великих автоматизованих баз даних, створення і швидке зростання трансконтинентальних комунікаційних сіток. Значне поширення інформації, збільшення каналів донесення її до користувача, зростання ролі інформаційних потоків на формування світогляду і світосприйняття людей, процес ухвалення рішень дає всі підстави називати сучасну епоху «ерою інформаційного суспільства».

О. Тоффлер в своїй концепції інформаційних революцій виділив три «хвилі» у суспільному розвитку: аграрну при переході до землеробства, індустріальну при переході до класичного капіталізму та інформаційну при переході до соціуму, заснованому на знаннях [2,с.32]. Й. Масуд передбачає, що зміна цінностей в умовах інформаційного суспільства є досить реальною і суттєвою, а також вона матиме такий сильний вплив на людство, що значною мірою змінить звичні концепції світу, а також мислення й спосіб поведінки людей [3,с. 103]. Так, загальна інформатизація суспільства, з одного боку, відкриває широкі можливості для більш зваженого вибору суспільством самої інформації, її аналізу та порівняння, з іншого - зростають також і обсяги дезінформації, подання неповної інформації чи інформації надлишкової. Подібний характер доступу до джерел інформації та можливість швидко і кардинально змінювати ситуацію вимагає адекватного і вчасного реагування з боку владних інститутів.

Збільшення за рахунок новітніх інформаційних технологій і засобів впливу на індивідуальну і суспільну свідомість інформаційного тиску веде: по-перше, до зміни глобального і регіональних балансів сил, внесення додаткової напруженості між традиційними центрами сили і новими, до появи нових сфер конфронтації. Для розвинених країн створюється спокуса скористатися перевагою в інформаційних технологіях і засобах маніпулювання суспільною свідомістю для інформаційної, політичної, економічної, культурної й військової експансії, застосовуючи необмежений поки що ніякими положеннями міжнародного права вид інформаційної зброї. Держави, яким вдалося сьогодні через глобальні інформаційні мережі принципово змінити не тільки обсяг, а й значення інформації, необхідної для розвитку країни та нації, досягли якісно нового рівня інформаційного впливу на власне суспільство та суспільства менш розвинених країн та опинилися в колі провідних держав світу. Доречно буде у цьому контексті згадати вислів Наполеона Бонапарта: «У світі є тільки дві сили: меч і розум, і з часом меч завжди зазнає поразки від розуму» [4,с. 11].

Глобалізація інформаційного простору передбачає неможливість держав ізолювати свій інформаційний простір від надходження інформації ззовні, а також ускладнює запобігання витоку за межі країни інформації з обмеженим доступом (від державної таємниці до подробиць здійснення політики, укладання ділових і політичних угод тощо). Результатом першого є вихід суспільних відносин людей поза рамки національних держав. Зокрема, У. Бек підкреслює, що «...разом з глобалізацією руйнується структура основних принципів, на яких досі організовувалися і жили суспільства та держави, які представляли собою територіальні, ізольовані один від одного єдності...» [5,с.44]. Вплив чиниться як через зміст інформації, так і через її форму (мову, форму подання, стиль викладу, апеляцію до значимих фактів і подій тощо). Увесь цей комплекс впливів творить спільну систему вірувань, світоглядних настанов, мовних конструкцій, стереотипів, способів пов'язання форми і змісту та інших категорій, що визначають особливості мислення і комунікації в певному суспільстві. Актуальним постає питання наскільки пропоновані цінності, що утверджуються в сучасному світі, відповідають традиційним, етнокультурним цінностям української держави, її національним інтересам, сприяють її стабільному економічному, соціальному та політичному розвитку.

Очевидно, що в умовах глобального інформаційного простору і легкості транскордонних впливів збереження і захист національної інформаційної безпеки є завданням достатньо непростим. Проблема полягає не в тому, що інші країни здійснюють на У країну інформаційний вплив - у глобалізованому інформаційному суспільстві це невідворотно. Проблемою є також те, що українське суспільство припинило продукувати та пропагувати власні позитивні «суспільні мрії», що відповідали б рівню його розвитку й пропонували громадянам реальні перспективи у майбутньому. «Сучасне українське суспільство, - за визначенням

В. Тарасенка, - це ніби кантівська «річ у собі», якою маніпулюють, над якою експериментують і так, і сяк, а вона терпляче все зносить, залишаючись непізнаною і незрозумілою» [6,с.47].

Відсутність вітчизняних, культивованих суспільством, конструктивних прагнень й позитивних очікувань від майбутнього має значний негативний економічний наслідок - підриває основу довгострокових заощаджень та масових внутрішніх інвестицій. Найбільше від цього потерпає молоде покоління, яке опинилося під впливом західної культури, що формує його життєві інтереси та мрії, не даючи ніяких рецептів та шансів з їх реалізації, як наслідок відбувається деморалізація суспільства [7,с. 132].

Щодо У країни, то слід зазначити, що інформаційна західна експансія все більше посилюється, а це сприяє руйнуванню традиційних вітчизняних соціокультурних форм та інститутів. Водночас ця експансіоністська хвиля співпала зі зламом традиційного суспільного ладу, соціокультурних форм і цінностей, тому мусимо констатувати, що У країна досі так і не спромоглася створити власну ідеологічну доктрину інтеграції. Маємо констатувати є й те, що й досі переважаючими в Україні є російськомовні мас-медіа, а інформаційні впливи американські та західноєвропейські є також досить вагомими. Звернення української аудиторії (як широкого загалу, так і професіоналів) до російських джерел пов'язане не з нездатністю їх українських аналогів виробити якісний продукт, а з відсутностю для цього умов, як то: високе оподаткування, складне і заплутане податкове і адміністративне законодавство, що робить пресу, радіо і телебачення потенційними жертвами державних контролюючих органів, що дозволяє владі здійснювати непряму цензуру, відсутності реальних важелів захисту журналістів від свавілля можновладців тощо.

Стан захищеності інформаційного простору сучасної України нині оцінюється як досить проблематичний: єдиного українського знакового простору ще не сформовано, «точки відліку» для оцінки власного стану і навколишнього світу, важливість яких поділяло б усе суспільство, так і не віднайдено. Взаємозв'язок з іншими країнами, особливо країнами «золотого мільярда» при вирішенні проблем екології, загрози воєнної небезпеки, комунікацій і технологій призводить радше до послаблення національно-державного суверенітету України. Наявність потужних інформаційних технологій, що поширюються на усі сфери суспільного життя та нові загрози, нагально вимагає створення взаємоузгодженої системи вітчизняного правового регулювання інформаційних відносин.

Прослідкуємо, наприклад, вплив релігійного фактору на формування системи цінностей, духовне та фізичне здоров'я особи та суспільства в цілому. Національна культура тісно пов'язана з релігійною і, як свідчить історія, відродження нації, народу відбувається через духовне відродження і, навпаки, деградація нації супроводжувалась нищенням духовності. Ці процеси залежали від ролі, яку відігравала релігія в політичних процесах певного суспільства. Від другої половини XVII століття і донині надзвичайно важливим і традиційним знаряддям інформаційного впливу РФ в У країні залишається Російська православна церква та підпорядкована їй УПЦ Московського патріархату. Постанови II Всесвітнього Російського собору засвідчують це: «...традиційна російська община у наш час набуває великої соціальні значущості і багатофункціональності в країнах «близького зарубіжжя», де общинне життя російського народу набуває політичного виразу» [8].

Підсумовуючи, зазначимо, що головними проблемами внутрішнього характеру на шляху розвитку інформаційної сфери в Україні залишаються: надто велика вартість існування і функціонування друкованих і електронних ЗМІ, друкарських послуг, низький рівень оплати праці в галузі освіти, відсутність зацікавленості у випуску якісної національної інформаційної, аналітичної та творчої продукції (у тому числі навчальних матеріалів, дитячої літератури і програм, науково-популярних видань і програм і т.ін.), незахищеність видань, студій, творчих колективів від переслідувань державних контролюючих і фіскальних органів, загроза судових позовів можновладців з метою «захисту честі і гідності» та упередженість судів у цих процесах, відсутність гарантій захисту прав журналістів тощо. Без вирішення цих проблем будь-які спроби захисту від іноземних інформаційних впливів навряд чи досягнуть мети. Реалізація права на інформацію, як елемент державної інформаційної політики України, повинна забезпечувати розвиток інститутів демократії, прав людини і громадянина, підвищення економічної могутності держави, її міжнародного авторитету, підйом матеріального та культурного рівня життя громадян.

Отже, нині на перший план виходить вирішення глобальних завдань - формування в Україні єдиної системи регулювання інформаційних відносин, систематизація та захист інформаційних ресурсів, побудова відповідної інформаційної інфраструктури, здатної забезпечити національні інтереси. Поки що ж маємо відсутність єдиної правової системи регулювання інформаційних відносин, принципів та методики здійснення державної інформаційної політики, ефективного управління інформаційними ресурсами призводять до значного відставання держави від темпів світового економічного та культурного розвитку, гальмування процесів інтеграції до міжнародного співробітництва.

Україна повинна чітко визначити власний стратегічний напрям. Обравши європейський вектор - досягти європейських норм організації політичної, економічної, соціальної і культурної сфер, зберегти суверенітет, загрозою якому можуть бути зростаючі інформаційні потоки, що розмивають ще не сформовані національні ідентитети та виробити власний шлях розвитку «відкритого суспільства», пріоритетним напрямком якого повинно стати забезпечення добробуту власних громадян як гаранта внутрішньої безпеки. Розробка фундаментальної теорії розвитку інформаційних відносин при врахуванні сучасних світових модельних та національних законів, своєчасне встановлення чітких напрямів розвитку національного інформаційного законодавства дозволить спростити процедуру входження У країни у світову спільноту правових, демократичних країн.

міжнародний інформаційний національний

Список використаних джерел

1. Коган В. Теория информационного воздействия. Философско-социологические очерки. - Новосибирск., 1991. - 132 с.

2. Тоффлер Е. Третя хвиля / Переклад з англ. А. Свса. - К., 2000. - 214с.

3. Брыжко В. М., Орехов А.А., Гальченко О.Н. и др. Е-будущее информационное право / Под ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеца. - К: Интеграл, 2002. - 264

4. Цит.за Гурковський В.І. Інформаційна безпека в Україні як складова національної безпеки // 36. наук. пр. УАДУ - 2002. - № 2. - С.9-18.

5. Цит. за Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції. - K., 1999. - 169 с.

6. Тарасенко В. Куди переходить «перехідне» суспільство? // Віче. - 2001. - №5.

7. Максименко Ю.С. Проблеми правового забезпечення інформаційної безпеки України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - K., 2005. - С.130-137.

8. Річинський С. Сумні враження від російського собору // Парафіяльна газета. - 1995. - 2 березня.

Размещено на Allbest.ru